25215

Дискурсивна легітимація політичного ладу в політичній філософії

Доклад

Логика и философия

Дві перспективи для прояснення смислу та функцій дискурсивної етики: 1. показує актуальність і спроможність дискурсивної етики необхідність співвідповідальності всіх нас за наслідки нашої колективної діяльності. чи можуть відмінні одна від одної раціональні моралі права і політика бути обгруновані за допомогою дискурсивної етики. Автор намагається побудувати архітектоніку відношення дискурсивної етики права і політики.

Украинкский

2013-08-13

25.5 KB

0 чел.

82. Дискурсивна легітимація політичного ладу в політичній філософії.

Дискурс – це не просто комунікативна дія, а раціональна комунікативна дія, тобто така форма комунікацій, яка спрямована на те, щоб шляхом раціональних обґрунтувань відновити згоду, яка стала проблематичною за відсутності спільних очевидностей.

Дискурс виник в кризовій ситуації; там де якісь очевидності зруйновані. У філософії 20 ст мова почалась розглядатись як основний об’єкт вчення. Дискурсивна етика – це сукупність теорій які розглядають особливий вид комунікації, а саме дискурс і якості метаінстанції щодо соціальних інститутів, моралі політики, права, економіки.

Габермас і Апель не розглядають міжособистісний дискурс. У дискурсивному підході – функціональність забезпечується через комунікацію, і це достатньо ефективна система. Дискурсивність закладає основу для легітимності: всі мають право висловлюватись і обов’язково запитати думку іншого. З цього випливає – дискурс узгоджують. Легітимація відбувається через обговорення.

Хабермас. Раціоналізація суспільства полягає у зростання інструментів розуму та у морально-практичній раціоналізації. Інтерес людей до автономного життя може усвідомлюватися апріорно, оскільки саме в структурі мови знаходиться вся наша влада. Таким чином Хабермас створює концепцію універсальної прагматики. ЇЇ мета полягає в тому, щоб виокремити умови, що уможливлюють політику. А завданням є ідентифікувати і реконструювати універсальні умови можливого порозуміння. Політика у соціальній державі будується на можливості порозуміння. Тобто йдеться про щоденний пошук компромісів.  

Апель. Дві перспективи для прояснення смислу та функцій дискурсивної етики: 1. показує актуальність і спроможність дискурсивної етики – необхідність співвідповідальності всіх нас за наслідки нашої колективної діяльності. Неможливість індивіда відповідати у сучасному суспільстві. 2. чи можуть відмінні одна від одної раціональні моралі , права і політика бути обгруновані за допомогою дискурсивної етики.

Автор намагається побудувати архітектоніку відношення дискурсивної етики, права і політики. Не вважає, що політика знаходиться поза сферою компетенції етики. Але традиційна концепція етики принципів не може безпосередньо застосовуватись в політиці. Тому що абстрагується від відповідальності за наслідки використання її в конкретній ситуації. Традиційно етику принципів для того, щоб застосовувати її в політиці треба доповнити етикою відповідальності. Центральна проблема політичної етики відповідальності полягає в питанні – як слід відповідно чинити, якщо не можна бути впевненим, або вваж, що інші готові чинити згідно з принципу вчинку (справедливо). Дискурсивна етика не може існувати без телеологічного виміру. Право міститься між мораллю і політикою – спорідненість політики і права є підставою того, що воно повинно бути виокремлено від моралі, оскілки воно є правом політичним. З іншого боку, спорідненість права з мораллю є підставою неможливості підпорядкування його політиці. Дотримання правових норм засноване не тільки на їх визнанні, але також на примусі, який повязаний санкціями державної влади.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33067. Філософія Середньовіччя, її особливості 19.96 KB
  Фома Аквінський спрямовує свої зусилля на розмежування суті того у що віримо і що знаємо. Фома описує Бога як першопричину і конечну мету сущого як “чисту форму†“чисту актуальність†або буття. Фома називає таке буття субстанцією. У своїх працях Фома розділяє догмати віри на такі що осягаються розумом Бог існує Бог єдиний душа людини безсмертна і такі що розумом не можуть бути осягнені творення світу трійця першородний гріх тощо.
33068. Основні напрями в середньовічній філософії /номіналізм та реалізм/ 15.02 KB
  Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Слід зазначити, що реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного з сучасним значенням цього терміна. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність
33069. Гуманізм 14.01 KB
  Гуманізм епохи Відродження це сукупність навчань що представляють людини мислячої що вміє не тільки плисти за течією але і здатного пручатися і діяти самостійно. Саме гуманізм епохи Відродження проголосив інші принципи формування особистості. Гуманізм епохи Відродження прочинив цю завісу.
33070. Філософія Нового часу 17.08 KB
  Як і більшість мислителів Нового часу він вважав що завдання філософії створити новий метод наукового пізнання переосмислити завдання науки. Він вказував що правильно знати це знати опосередковано причинами і закликав застосовувати такі нові методи пізнання як індукція дедукція експеримент. Такий метод на думку Бекона мало придатний до пізнання. Усяке пізнання і усякий винахід повинні спиратися на досвід тобто повинні рухатися від вивчення поодиноких фактів до загальних положень.
33071. Рене Декарт 13.65 KB
  У теорії пізнання він розвиває раціоналізм тобто вчення згідно з яким розум думка визнаються найвищою цінністю. Метод наукового пізнання який Декарт розглядає в своїх працях Міркування про метод Правила для керівництва розумом називається аналітичним. Цей метод вимагає ясності і чіткості пізнання розчленування об'єкту на складові частини і вивчення їх руху думки від простого до складного. У теорії пізнання Спіноза розвиває раціоналізм.
33072. Просвітництво 13.8 KB
  Класичним філософом французького Просвітництва був Вольтер 16941778 головні ідеї якого викладені у працях: Філософські листи 1734 Метафізичний трактат 1734 Роздуми про людину 1737 Філософський словник 1764 Філософія історії 1765 та ін. Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики що заважає людям будувати щасливе життя культивуючи неуцтво неосвіченість фанатизм брехню. У філософії природи Вольтер послідовник Ньютона. У теорії пізнання Вольтер прагнув поєднати сенсуалістичний...
33073. Класична німецька філософія 14.81 KB
  Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період який обмежений 80ми роками XVIII століття з одного боку і 1831 роком роком смерті Гегеля з іншою або пізнішою антропологічною матеріалістичною філософією Фейєрбаха який проте увійшов до протиріччя з основним характером німецької філософії цього періоду її ідеалізмом. Основними представниками цієї філософії були основоположник її Иммануил Кант його послідовник Фихте Шеллинг супротивник кантіанської філософії Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Що стосується загальної...
33074. Родоначальником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант 13.37 KB
  До Канта вважали що пізнання є результатом дій на людину зовнішніх чинників. Кант перевернув це співвідношення: він проголосив що пізнання і знання є результатом людської насамперед розумової активності. Аналогія з коперниканським переворотом тут цілком очевидна: Коперник зрушив Землю яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту а Кант зрушив людину поклавши край її пасивності.
33075. Система і метод філософії Гегеля 13.77 KB
  Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. Мислення з точки зору Гегеля є не лише суб'єктною людською діяльністю а й незалежною від людини об'єктивною сутністю першоосновою всього сущого. Мислення стверджує Гегель відчужує своє буття у формі матерії природи яка є інобуттям цього об'єктивно існуючого мислення або абсолютної ідеї. При цьому Гегель розглядає мислення абсолютну ідею не як нерухому незмінну першосутність а як процес неперервного розвитку пізнання як процес сходження від нижчого до...