25217

Кант і Гегель про джерело діалектичних суперечностей

Доклад

Логика и философия

Причина – поняття абсолютного нескінченного належить світу речей в собі теза застосовується до світу досвіду де наявне лише скінченне обумовлене та скінчене. В діалектиці Гегеля поняття антиномії було перетворене в поняття протирічча що синтетично вирішується. Гегель намагався показати що походження багатоманітного з єдиного може бути предм етом раціонального пізнання інтрументом якогоє логічне мислення основною формою поняття. Оскільки поняття з сомого початку є тотожністю протилежностей то саморозвитток поняття підкоряється...

Украинкский

2013-08-13

30 KB

0 чел.

№84. Кант і Гегель про джерело діалектичних суперечностей.

Антиномії – кульмінація Кантової діалектики – це звязка взаємовиключних тезісів. В них з необхідністю впадає розум, коли намагається мислити нескінценність, світ в цілому.

Причина – поняття абсолютного, нескінченного належить світу речей в собі (теза), застосовується до світу досвіду, де наявне лише скінченне, обумовлене та скінчене.

Причини – спроба мислити світ речей-в-собі за допомогою категорій

1. Теза: Світ має  початок в просторі і часі

Антитеза: Світ не має початку в просторі і часі

2. Теза: Всяка складна субстанція складена з простих

Антитеза: Жодна річ не складена з простих речей, в світі немає нічого простого

3. Теза: Існує вільна (спонтанна) причинність

Антитеза: Не існує ніякої свободи, все в світі обумовлено

4. Теза: Світові належить безумовно необхідна сутність як його причина

Антитеза: Нема ніякої такої сутност.

Гегель піддав критиці кантівське вирішення питання антиномій, показав, що протирічча є необхідна обєктивна характеристика абсолютного духу, що розвиваеться, буття та мислення. В діалектиці Гегеля поняття антиномії було перетворене в поняття протирічча, що синтетично вирішується.

Гегель намагався показати, що походження багатоманітного з єдиного може бути предм етом раціонального пізнання, інтрументом якогоє логічне мислення, основною формою  - поняття. Раціональне пізнання особливого роду: в основі його лежить діалектика, а не формальна логіка і рухаючим двигуном її є суперчність. Оскільки поняття з сомого початку є тотожністю протилежностей, то саморозвитток поняття підкоряється законам діалектики. Логіка, таким чином, співпадає у Гегеля з діалектикою, а остання мислиться як теорія розвитку, в основі якого лежить єдність і боротьба протилежностей. Діалектика розвитку “чистого поняття” складає загальний закон розвитку як природи, так і людського мислення. Усякий розви ток протікає, згідно Гегеля, за певною схемою: стверлдженя (теза), заперечення цього ствердження (ант итеза), заперчення заперечення, зняття протилежностей (синтез). В синтезі відбувається примирення тези і антитези, з яких виникає новий якісний стан.