25221

САМОСВІДОМІСТЬ

Доклад

Логика и философия

Відокремлюючи сутності від даностей за допомогою мислення у східній традиції відстороняючись від миру Я у розумінні простраивает суб'єктивне відношення до предмета іншому й собі як рефлексирование переінтерпретацію й реорганізацію значеннєвих структур свого буття у східній традиції знімаючи суб'єктивне й інші прив'язки до зовнішнього миру а тим самим і самою можливістю Я . до явного але не через роботу із предметними втримуваннями неясними або навпаки самоочевидними що є проблема й завдання когнітивних практик стратегій...

Украинкский

2013-08-13

37.5 KB

0 чел.

88.89.

САМОСВІДОМІСТЬ - ( саме-з-знання) - протилежне усвідомленню зовнішнього миру (об'єкта) переживання єдності й специфічності "Я" як автономної (окремої) сутності, наділеної думками, почуттями, бажаннями, здатністю до дії. Містить у собі процеси самопізнання (сам-по-знання), самоідентифікації, самовизначення. Зовні проявляється як система пропонованих (явно й неявно) самооцінок і оцінок інших, що міститься в підставу задається модели, що, пізнавальних і соціальних дистанцій, що дозволяють мені визначати моє місце в системі складних поза мною зв'язків і відносин як у теоретичному, так і практичному їхньому зрізі, а також виробляти механізми самоствердження мене у світі й самозахисту мене від миру, що визначають індивідуальні якості особистості. Це винесення себе й своєї свідомості зовні доповнюється й фундируется обігом індивіда на самого себе, спрямованістю свідомості на саме себе, тобто "усередину". С. є усвідомлення власних ценностно-символічних підстав, граничних змістів, що задають мене, мої знання, мої можливості відносини з миром і із самим собою. У С. "Я" пізнає себе й своя свідомість, оцінює своє знання, тобто власні умови-передумови, як би спостерігаючи себе з боку, виходячи за власні межі, одночасно залишаючись у них (останнє вірно тільки для західної традиції). Відокремлюючи сутності від даностей за допомогою мислення (у східній традиції - відстороняючись від миру), "Я" у розумінні простраивает суб'єктивне відношення до предмета, іншому й собі як рефлексирование, переінтерпретацію й реорганізацію значеннєвих структур свого буття (у східній традиції - "знімаючи" суб'єктивне й інші прив'язки до зовнішнього миру, а тим самим і самою можливістю "Я"). І в східній і в західної версіях мова йде про самоочищення свідомості (виявленні "чистого" свідомості) у процесах пізнання й самопізнання. Однак це принципово різні орієнтації: Схід проговорює необхідність елімінації мислення, можливості безоб'єктного ("не залученого") свідомості, знятті С. (будь те в пасивному шляху дао або активних практиках йоги або дзена). Захід принципово наполягає на опосередкуванні процесів осознавания мисленням, интенциональности свідомості (його спрямованості завжди "на", його нез'ясовності із самого себе), його переводимости й постійному переході в С. По суті, мова йде про дв різні установки: негативної (Схід) і позитивної (Захід). Позитивна установка припускає перевизначення позицій у значеннєвих полях, зміна значеннєвих границь і систем цінностей ("бачень" - неокантіанство, "обріїв" - феноменологія, "перспектив" - символічний интеракционизм, ситуацій" - прагматизм і т.д.). Вона припускає реалізацію "проекцій", "об'єктивації", "означиваний", тобто "прив'язку" до зовнішнього, утримання себе у світі, а також розрізнення усвідомлюваних і неусвідомлюваних (несвідоме) розумових процесів (психоаналіз, філософія життя й ін.) і визнання різних станів - різкіше: множинність - "Я" (відкриття різних типів раціональності й винахід схем роботи з багатьма знаннями). В остаточному підсумку ці різні орієнтації породили й різні техніки роботи із собою й своєю свідомістю - насамперед медитацію (Схід) і оформлювану в мисленні й за допомогою мислення рефлексію (Захід). При цьому рефлексія може бути розглянута як спосіб переходу від "неявного" у С. (несвідомого, латентного, особистісного й т.д.) до явного, але не через роботу із предметними втримуваннями (неясними або, навпаки, самоочевидними), що є проблема й завдання когнітивних практик (стратегій), але через виявлення суб'єктивних відносин до неявного, тобто через його проблематизацию й виявлення лакун, не заповнених знанням і готовими схемами дії, раціоналізованими в мисленні; або - інша сторона цього ж - через уписування себе в контексти ситуацій і дій. Рефлексія не має власних утримувань, вона є свого роду зупинка в мисленні, спроба побачити себе в минулому (у зробленому, прожитому) з пошуком у ньому опор для визначення векторів руху й виявлення його змістів, через розуміння (не трансльованих у раціонально оформлювані в мисленні схемах) особистісних контекстів. Таким чином, мова саме і йде про прояв своїх самоідентифікацій і самовизначень у минулих життєвих і пізнавальних ситуаціях, виявленні наявних знань і способів (методів) роботи з ним для визначення через себе нових виникаючих ситуацій (або, у цьому випадку, дійсності). Як тільки ситуація не може бути визначена із самої себе, вона повинна бути осмислена в більше широкій рамці. Такою граничною рамкою виступає трансцендированное зовні (саме) свідомість соціуму - його культура, що задає граничні границі можливих ( щовловлюються) для будь-якого "Я" змістів і координати для самоідентифікацій і самовизначень - абсолютизируемые в культурі цінності й символи. С. культури, у свою чергу, найбільше адекватно схоплюється (проявляється) у філософській і/або методологічній рефлексії, що задає, відповідно, бачення, обрії, перспективи, ситуації й т.д. для специфизированных і індивідуалізованих С. Свідомість не локализуемо в кожному окремому суб'єкті, воно тотально. Думка (ідея) трапляється, вона розвивається й розробляється мисленням, фіксується й переінтерпретується в раціоналізованих системах знання, але не виробляється в мисленні. Останнє структурируется й процессуализируется, розвивається в тій або іншій традиції культури. Свідомість же, у чинність своєї тотальности й цілісності ("нероздільності") реалізується як С., як здатність бути " тут-і-тепер" у культурі через різні стани свідомості й множинність у культурі через різні стани свідомості або множинність сознаний, що обумовлюють можливі пізнавальні процедури. Установка на усвідомлення свідомістю самого себе задана у фил-і Нового часу Декартом у його "cogito ergo sum": "Якщо я усвідомлюю, що будь-які мої дії, у тому числі сумнів і заперечення, є прояв мислення (і, отже, вона непереборне, неотрицаемо), те я як суб'єкт мислення усвідомлюю себе існуючої". Установка на С. як спостереження внутрішнього досвіду, діяльності й способів її прояви була сформульована Локком. Як усвідомлення власних утримувань свідомістю трактував С. Лейбниц. Переінтерпретація співвідношення усвідомлення зовнішнього миру й С. належить у новоєвропейській традиції Канту: "Свідомість мого власного наявного буття є одночасно безпосереднє усвідомлення буття інших речей, що перебувають поза мною". При цьому С. може схоплюватися як у логічній (через зіставлення подань), так і в трансцендентальній (через установлення зв'язку подання з пізнавальною здатністю) рефлексіях. Гегель переінтерпретував проблему в " фил-і духу" як процессуальность саморозгортання духу в його рефлексії пр самому себе. "Перевернув" же проблему Фихте, у якого не свідомість реалізується "в" і "через" С., а "Я думає саме себе, своє власне буття", саме "Я думає не-я", тобто свідомість не дана, а задано, породжує себе (синтез Я и не-я задається в абсолютному Я). Момент предзадаваемости С. структурами практик і культурні форми актуалізувала "філософія дії" або "соціального активизма" (відповідно - марксизм і особливо неомарксизм і неогегельянство). Тема обрію "життєвого миру" і феноменологической редукції уведена феноменологією (спеціально розроблялася у феноменологической соціології), а тема виявлення экзистенции як основи С., що залишає чоловік один на один з голосом власної совісті в страху перед "небуттям" ("ніщо", "порожнечею" і т.д.) - екзистенціалізмом. Новий поворот проблематиці С. задала її психологизация й социологизация, пошедшая по шляху розщеплення "Я": співвідношення суб'єктивного, відбитого (дзеркального) і рольового Я в структурно-функционалистских версіях соціології особистості; структур " понад-я", "Воно" і "Я" у фрейдизмі; структур "I" і "ті" у символічному интеракционизме; проблема "Я - Я" і "Я - Він" у концепції автокоммуникации; співвідношення відносин "Я - Ти'/'Ми" і "Я - Він"/"Вони" ("Воно") у діалогічних концепціях і т.д. З іншого боку, у рамках соціології С. розглядається як властиве не тільки індивідові, але й соціальній групі, класу, етносу, суспільству в цілому, коли вони усвідомлюють себе суб'єктом практичної й пізнавальної діяльності, а також виробляють загальні ідеали й розуміння власних інтересів. У цьому випадку С. розуміється як єдність самопізнання, емоційно-ціннісного відношення до себе, самоорієнтації й саморегулювання соціальних суб'єктів, що проявляється в їхньому поводженні, діяльності й спілкуванні. Внутрішнім механізмом саморегулювання дієво-вольової сфери З. виступають системи самооцінок соціальних суб'єктів, які закладають основи їх мировоззрений і можуть бути институциализированы як окремі від цих суб'єктів системи ідеологічних подань або ідеології. У сучасних філософських підходах у цілому відбувається перенесення акцентів з познающего на пізнаваний суб'єкт, саме С. трактується не як початок, а як підсумок реконструкції в пізнавальних процедурах дій суб'єктів у рамках тої або іншої культури, що, у свою чергу, розуміється як фиксируемая в язикові (дискурсивних) практиках і представляющая собою нецентрований гіпертекст. Окремою проблемою є вироблення процедур і технік відкриття замкнутих структур теоретичного (наукового, аналітичного) мислення як опосредующего процеси С. у сучасних соціокультурних ситуаціях. (Див. також Я.) У сучасної фил-і постмодернізму концепт С. піддається радикальної деструкції (див. Анти-Психологізм, "Смерть суб'єкта", "Відродження суб'єкта")


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54662. Физические основы функционирования пневмосистем 792 KB
  Физические основы функционирования пневмосистем продолжение Термодинамические процессы – процессы в двигателях установках компрессорах протекающие при постоянных отдельных параметрах рабочего тела или при переменных всех параметрах. Равновесные термодинамические процессы – процессы проходящие при бесконечно малых перепадах давлений и температур при этом во всех точках термодинамической системы в любой момент времени параметры состояния одинаковы. Неравновесные необратимые термодинамические процессы – процессы проходящие...
54663. Физические основы функционирования пневмосистем 1.66 MB
  В конце адиабатного процесса цилиндр сообщается с холодильником точка D и рабочее тело изотермически сжимается по линии D T = const; давление возрастает объем уменьшается. Знак больше относится к неравновесным процессам; знак равно к равновесным. Получим уравнение изменения энтропии для произвольного термодинамического процесса. T – Sдиаграмма изохорного процесса характеризует тепло процесса.
54664. Компрессоры 339.5 KB
  Компрессоры по принципу действия: а динамические лопастного типа – энергия сообщается потоку газа за счет того что рабочие органы компрессора оказывают силовое воздействие на газ находящийся в его проточной части; их называют турбокомпрессорами – применяют при высокой производительности но невысоком давлении 10  15 атм. Рабочие камеры компрессора образуются поверхностью ротора стенками корпуса пластинами 3 которые свободно перемещаются в пазах ротора и центробежной силой прижимаются к корпусу компрессора. За счет эксцентриситета...
54665. Пневматические двигатели 5.3 MB
  Для осуществления рабочего хода полость C соединяется с атмосферой; канал 4 полости B – перекрывают. Давление в полости C падает; поршень двигается вправо. Как только поршень открывает отверстие m, резко возрастает движущая сила, т.к. сжатый воздух с давлением pвх действует на всю площадь поршня.
54666. Классификация приводов, схемы 1.54 MB
  Классификация приводов схемы Автоматизированный привод самодействующий привод выполняющий работу с частичным участием человека. Автоматический привод – самодействующий привод выполняющий работу без участия человека. Приводы по виду энергии: электрический привод в котором источником механических движений в оборудовании является электродвигатель; пневматический – привод в котором энергия сжатого воздуха или газа пневмодвигателем преобразуется в механическую;...
54667. АТМОСФЕРНІ ОПАДИ 72.5 KB
  Мета уроку: сформувати поняття про види опадів; на основі раніше набутих знань встановити взаємозв’язки між температурою повітря його вологістю та опадами; ознайомити школярів з прийомами роботи з приладами для вимірювання кількості опадів; розвивати вміння аналізувати узагальнювати й обробляти теоретичні і практичні знанняувагупам'ять; виховувати цікавість до предметадоброзичливість по відношенню до своїх товаришів. Від кількості випадання опадів залежить життя рослин тварин людей. Ось чому при характеристиці клімату певної...
54668. Оператор ветвления 63 KB
  Тип урока: Изучение нового материала Знать: Алгоритмические структуры ветвления в полном и неполном варианте. Операторы ветвления в полном и неполном варианте Уметь: Использовать операторы ветвления в программах.
54669. Запилення. Урок 261.5 KB
  Основні терміни і поняття: запилення перехресне запилення самозапилення. Вправа Дешифрувальник Запилення тема нашого уроку. Запилення.
54670. Опис власної системи роботи вчителя початкових класів 1.09 MB
  Проводити урокителепередачі вже стало традицією. Крім уроків –телепередач практикую уроки-подорожі уроки-ігри уроки-змагання інтегровані уроки.