25225

Поняття духу в філософії (Гегель, Шелер, Бердяєв). Цілераціональна і цінніснораціональна дія

Доклад

Логика и философия

Поняття духу в філософії Гегель Шелер Бердяєв. Цілераціональна і цінніснораціональна дія Поняття духу є центральним у філософії Гегеля. Сутність духу в самосвідомості самопізнання. Першопричина – Абсолютний Дух Абсолютна ідея діяльність абсолютної ідеї – мислення ціль – самопізнання Протиставлення: Душа Дух зв’язок через мислення Душа має здатність сходження на рівень Духу 3 стадії розвитку Духу: суб’єктивний – індивід – дух замкнений в собі відособлений від зовнішнього світу антропологія феноменологія психологія практичний...

Украинкский

2013-08-13

30.5 KB

2 чел.

92. Поняття духу в філософії (Гегель, Шелер, Бердяєв). Цілераціональна і цінніснораціональна дія

Поняття духу є центральним у філософії Гегеля. Дух – це субстанцій на основа всієї дійсності.

Сутність духу в самосвідомості, самопізнання.

Першопричина – Абсолютний Дух, Абсолютна ідея (діяльність абсолютної ідеї – мислення, ціль – самопізнання)

Протиставлення: Душа - Дух (зв’язок через мислення)

Душа має здатність сходження на рівень Духу

3 стадії розвитку Духу:

суб’єктивний – індивід – дух замкнений в собі, відособлений від зовнішнього світу (антропологія, феноменологія, психологія)

практичний дух – прорив від суб’єктивності до об’єктивності

об’єктивний – соціум, громадянське суспільство, правова держава, всесвітня історія (право, економіка, історія)

абсолютний – форми суспільної свідомості (мистецтво, релігія та філософія)

Філософія – вершина еволюції Духу, саме в її межах розум набуває значного розвитку.

В філософії відбувається зустріч індивідуального людського розуму з „розумністю світу”.

Засобами філософії людина переконується, що світ має певні закономірності доступні людському осягненню.

Вивчаючи Дух, філософія вивчає людину. Вона перетворюється в самопізнання людини – „Пізнай самого себе” (Сократ)

Філософія прагне пізнати смисл людського буття. Останній, за Гегелем, полягає у свободі.

Свобода є творення людиною самої себе (свого Духу). ЛЮДИНА = ВЧИНКИ

Сутність свободи в самовизначенні (духовному).

Історія людства – це розвиток Абсолютного Духу (м-во, релігія, філософія).; самопізнання А. Духу, його саморозгортання в різні періоди історії в межах різних націй (втілення Абсолютного Духу в Наполеоні, Росія ХІХ ст.. і т. д.)

Звідси тотожність буття і мислення – історичний процес самопізнання абсолютною ідеєю самої себе; світ постає в якості прояву ідеї, Духу.

Шелер „Положення людини в космосі”. Сутність людини – дух, що і робить людину людиною. Духовне начало в людині дає їй можливість самоусвідомлення. Дух робить людину вільною від життєвих потреб. Людина прагне проривати межі свого тут-і-тепер-так-буття.

Обґрунтування таких понять доброта, любов, каяття. Дух проявляється в особистості. Дух як так-буття, що не може бути предметним. Буття Духу у вільному здійсненні його актів. Дух характеризує екзистенційну сторону людини. Духовна істота – екзистенційна незалежність від органічного; свобода від „життя”.

Бердяєв. Зовнішній світ не є справжнім світом, це лише об’єктивація духу. Об’єктивований світ ніколи не виводить людину з самотності. Це породжує тугу, хоча одночасно дозволяє їй переживати свою особистість, одиничність та неповторність. Саме у повноті внутрішнього досвіду особистості може бути виявлений конкретний Абсолют як джерело усього існуючого. Тому у Бердяєва особистість не є частиною якогось цілого – вона не частина суспільства, навпаки, суспільство – лише частина, аспект особистості. Повнота особистості можлива завдяки творчості, яку філософ визначає як проявом духу, як втілення свободи і як головне завдання людини.

В такій якості дух виступає як смисл буття людини, що розкривається в особистісному існуванні.

Дух як поєднання божественної природи з людиною

„Філософія свободи”

Вебер: цілераціональна дія – це поняття сучасної соціології та практичної філософії, введене Вебером для позначення ідеального типу поведінки, що визначається свідомою орієнтацією на схему “Мета-засіб-результат”, що відтворює каузальні взаємовідносини в природі. Соціальна форма, соціальна Дія пов’язані з очікуванням інших індивідів, і характеризується досягненням компромісу в сфері інтересів.

Поняття цілераціональної дії дістало подальший розвиток у поглядах Дюркгейма, Манхейма, Парсонса, Лумана і Апеля.

Апель виділяє 4 форми раціональності:

  •  наукова
  •  технічна
  •  герменевтична
  •  етична

Саме технічну поділяє на інструментальну (S-O) і стратегічну (S-S). Ціннісно-раціональна дія – орієнтація на усталені (здебільшого релігійні) і такі, що не потребують раціонального обгрунтування, суспільно значимі цінності, незалежні від результату.

В сучасній філософії здійснюється пошук інтересів реабілітації ціннісної раціональності і можливості відновлення рівноваги між цінноснораціональною і цілераціональною дією (Рорті, Тейлор).

Ціннісна раціональність трансформується в комунікативну (дискурсивну раціональність).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81156. Первый этап развития социологии в России 40.73 KB
  Первая российская кафедра социологии была открыта в Петербурге при Психоневрологическом институте в 1908 г. В связи с этим история социологии в России предстает в основном как серия индивидуальных вкладов ученых. Как и на Западе в российской социологии этого периода преобладали редукционизм сведение к простому упрощение инатурализм различных оттенков.
81157. Николай Константинович Михайловский 31.1 KB
  Михайловский одним из первых в Европе обратился к созданию теории личности и еще до Дюркгейма стал изучать роль разделения труда в общественной жизни.
81158. Максим Максимович Ковалевский 36.16 KB
  Продолжая линию Конта в этом вопросе Ковалевский формулирует основной социологический закон закон роста солидарности а также основной вопрос социологии вопрос об общественном историческом прогрессе. Солидарность объединяет подчеркивает Ковалевский единое политическое целое государство под влиянием факторов мировой религии и международного торгового обмена солидарность объединяет ряд государств а в перспективе ведет к всемирному единству народов. Ковалевский критикует однофакторные точки зрения получившие широкое распространение на...
81159. Христианский гуманизм 41.05 KB
  По мнению Соловьева от начала истории три основные силы управляли человеческим развитием коренящиеся в совместном существовании трех исторических миров грех культур резко между собой различающиеся: Мусульманский Восток Западная цивилизация и Славянский мир. Мусульманский Восток находится под преобладающим влиянием так называемой первой силы которая стремится подчинить человечество во всех сферах на всех уровнях его жизни одному верховному началу подавить его самостоятельность и свободу личной жизни. Один господин и аморфная масса рабов...
81160. Анархизм как социально-политическое течение 39.24 KB
  Анархизм (от греч. anarchia - безначалие, безвластье) — это социально-политическое течение, отрицающее необходимость государственной и всякой иной власти, проповедующее неограниченную свободу личности, непризнание общего для всех порядка в отношении между людьми. Само течение сложилось в середине XIX в. Основные его теоретические положения были выдвинуты немецким философом Максом Штирнером и французским философом
81161. Второй этап развития теории социологии в России 38.63 KB
  Во главе социологического отделения созданного при факультете общественных наук Петроградского университета стал Питирим Александрович Сорокин 18891968 крупнейший ученый и общественный деятель внесший существенный вклад в развитие отечественной и мировой социологии. Сорокин один из лидеров правого крыла партии эсеров после Февральской революции 1917 г. в числе большой группы российской интеллигенции Центральным Комитетом ВКП б Сорокин был выслан из России за границу. Сорокин один из родоначальников теории социальной...
81163. Эмпирическая социология в России 39.49 KB
  Возникновение и развитие эмпирической социологии в России связывают обычно с серединой XIX столетия. Накопление эмпирического опыта по строительству новой жизни необходимость перехода от агитационнопропагандистских форм к научноисследовательским подготовили почву к возникновению зачатков отраслевой социологии на практическом материале труда быта и культуры социальной структуры и др. Кузмичева духовная жизнь и десятков других революционнопрогрессивных представителей социологии. Интерес к конкретным социологическим исследованиям вел к...