25227

Поняття волі у філософії Шопенгауера та Нацше

Доклад

Логика и философия

Воля є центром мотивації свідомості внутрішньою сутністю людини. Саме воля спонукає нас до дії і весь світ у рух. Воля не має основи не підкоряється закону достатньої підстави а існує сама собою і для себе. Воля проявляється як об’єктивна як природа включаючи і людське тіло так і суб’єктивно – як свідома воля.

Украинкский

2013-08-13

23 KB

0 чел.

94. Поняття волі у філософії Шопенгауера та Нацше

Шопенгауер. Воля є центром мотивації свідомості, внутрішньою сутністю людини. Світ є світом об’єктивованих волею предметів, реалізацією волі. Саме воля спонукає нас до дії і весь світ у рух. Воля не має основи, не підкоряється закону достатньої підстави, а існує сама собою і для себе. Тому Шопергауер називає її абсолютною волею.

Воля проявляється як об’єктивна (як природа, включаючи і людське тіло), так і суб’єктивно – як свідома воля. Вона не має ніякої кінцевої мети і знаходиться у постійному прагненні, що і є єдиною її сутністю. Вічна незадоволеність волі породжує страждання.

Людське життя пройняте стражданням, проте людина сама винна в цьому. Вина полягає у волі до життя. Тому єдиним шляхом звільнитися від страждання є відмова від життя. Самогубство свідчить, що воля бажає звільнитися від усього, що обтяжує життя, але це не заперечення самої волі до життя. Навпаки, самогубець хоче жити, але не за таких умов.

За Шопенгауером, єдиний спосіб покращити життя – це придушення волі до життя, прагнень та пристрастей. Це можна зробити шляхом самопізнання. А для цього є 2 шляхи – філософія та мистецтво. Завдяки ним людина пізнає світ і усвідомлює марність усіх потягів до життя. Тобто волю до життя можна придушити через аскезу та пізнання.

Ніцше. Воля до влади” – фундаментальне онтологічне поняття, що розроблене на основі вчення Шопенгауера, але отримує новий смисл. Для Ніцше воля є конкретна індивідуальна воля людини, в зростанні якої виражається сутність будь-якого існування і буття.

Волю Ніцше вважає первинною по відношенню до свідомості і мислення і нерозривно пов’язує її з людською діяльністю. Формулі Декарта „Мислю, отже існую” Ніцше протиставляє положення „Я володію волею і дію, а значить я живу”.