25230

Суть Сократових тез “Пізнай самого себе” і ”Я знаю лише те, що Я нічого не знаю”

Доклад

Логика и философия

Характерним для класики стає пізнання чуттєвого космосу в якості обєкту. Відкриває метод отримання істинного знання шляхом відкриття у загальному сутнісного змісту одиничного що дозволяє керуватись у пошуках істини добра і краси. На відміну від софістів які вважали себе справжніми вчителями мудрості Сократ критично ставився до власного знання: €œя знаю тільки що я нічого не знаю€ методологічний сумнів головний зміст якого полягає в тому що отримати знання людина може лише власними духовнодушевними зусиллями не очікуючи його...

Украинкский

2013-08-13

25 KB

6 чел.

110.Суть Сократових тез Пізнай самого себе і Я знаю лише те, що Я нічого не знаю

 Філософська творчість Сократа відноситься до класичного етапу античної філософії (6-4 ст. до н.е.). Відхід від дорефлексивного мислення міфологічного світогляду сприяє першим спробам осмислення світу як суб’єкт-об’єктного. Характерним для класики стає пізнання чуттєвого космосу в якості об’єкту. Якщо рання класика (досократики) трактує космос інтуїтивно, то вже середня (софісти, Сократ) – дискурсивно. Головна мета Сократа – вийти на поняттєвий рівень розуміння одиничних явищ. Відкриває метод отримання істинного знання шляхом відкриття у загальному сутнісного змісту одиничного, що дозволяє керуватись у пошуках істини, добра і краси.  

 Сократівська філософія – початок побудови позитивної свідомої діалектики ідеї і матерії.

 Критика сліпого схиляння перед античними устоями і авторитетами. Шукає дійсну істину і визначає шлях до неї у раціональній логіці.

  На відміну від софістів (які вважали себе справжніми вчителями мудрості), Сократ критично ставився до власного знання: я знаю тільки, що я нічого не знаю – методологічний сумнів, головний зміст якого полягає в тому, що отримати знання людина може лише власними духовно-душевними зусиллями, не очікуючи його ззовні як готовий результат. Істина швидко ”псується”, тому для розвитку душі і свідомості, кожен філософ має шукати знову і знову. Такий пошук має бути спрямованим не лише назовні, але і в середину самої людини, з метою кричного переосмислення того, що людина вважає вже відомим. Сократ вважав, що об’єктивний зміст свідомості може існувати лише у суб’єктивній формі, тобто індивідуальний розум може надати людині не тільки індивідуальне уявлення, але й об’єктивне знання. Істина не існує ізольовано від зусиль того, хто її пізнає, вона може народитися під час розмислів і бесіди.        

Точка відліку теоретичних побудов Сократа – людина, її пізнання і виховання. Пізнай самого себе – вихідна настанова будь-якого процесу пізнання. Самопізнання і саморозгортання – важливий момент перетворення людини на морально і розумово прекрасну, але прекрасне – завжди важке, тому і процес цей вимагає постійних зусиль і самоконтролю людини.      

 Цінність гносеологічної істини в можливості її практичного застосування. Істина має сприяти в першу чергу побудові пайдейї – системі виховання.  Філософія (любомудріє) – обов’язково  моральнісна діяльність (знання саме по собі є добро)  - шлях формування доброчесної людини і справедливої держави.