25237

Проблема міфології у філософській спадщині Лосєва

Доклад

Логика и философия

Проблема міфології у філософській спадщині Лосєва Олексій Лосєв 1893 1988 представник російської філософії її €œзолотого віку€. Головні праці: €œФілософія імені€ €œМузика як предмет логіки€ €œДіалектика міфу€ €œІсторія античної естетики€. Міфологічна проблематика займає центральне місце в філософській спадщіні Лосєва. Сам себе він називава філософом міфу оскільки всі його роботи в тій чи іншій мірі спроба відкрити світ міфу для читатача.

Украинкский

2013-08-13

41 KB

3 чел.

60.Проблема міфології у філософській спадщині Лосєва

Олексій Лосєв (1893 - 1988) – представник російської філософії її “золотого віку”. Головні праці: “Філософія імені”, “Музика як предмет логіки”, “Діалектика міфу”, “Історія античної естетики”.

Міфологічна проблематика займає центральне місце в філософській спадщіні Лосєва.  Сам себе він називава філософом міфу, оскільки всі його роботи, в тій чи іншій мірі - спроба відкрити світ міфу для читатача. Зовні міфологічної сфери не може бути зрозумілою жодна з його робіт, в кожному аналізі - від аналізу чисел до музикальних творів - Лосєв використовує розробки міфологічних першопринципів, понять, концептів, категорій.

Міф в розумінні Лосєва - тотожність ідеального і матеріального, ідеї і матерії. Зовнішній прояв міфу - символ, а якщо символ проявляється в особистості, він стає ім'ям.  

“Діалектика міфу” - ядро лосівської міфології

Головні ідеї роботи: Міф повинен бути взятий як міф, без зведення його до того, чим не є він сам.

Лосєв дає феноменологічний опис міфу через вказівку на те, чим міф не є. Піддаючи аналізу деякі положення науки і філософії, Лосєв приходить до висновку про наявність шести тез, які поступово феноменологічно деталізують поняття міфу:

1. Міф не є вигадка чи фікція, він - логічно, тобто передусім діалектично, необхідна категорія свідомості і буття взагалі.

2. Міф не є буття ідеальне, він – реальність, яка створюється і життєво відчувається. 

3. Міф не є наукова побудова, він - живе субъект-объектне взаємоспілкування, яке містить в собі свою власну, ненаукову, чисто міфічну істинність, достовірність, принципову закономірність і структуру.

4. Міф не є метафізична побудова, він – реальна дійсність (яка сприймається як чуттєва і в той же час уособлена від звичайного ходу речей).

5. Міф не є ні схема, ні аллегорія, він – це символ; і, вже будучи символом, він може містити в собі схематичні, аллегоричені і життєво-символічені шари.

6. Міф не є поетичним твором, його уособоленість є піднесення ізольованих і абстрактних речей в інтуітивно-інстинктивну і примітивно-біологічно, взаємопов’язану з людсьским суб’єктом сферу, де вони об’єднуються в одну нерозривну єдність.

Таким чином, міф є інтеллигентно данний символ життя, необхідність якого діалектично очевидна. А символічно здійснюєма інтеллигенція для Лосєва є особистість, і, таким чином, міф є особистість (не субстанційний, а тільки енергійний прояв особистості), особистісне буття чи образ буття особистості.

Міф розгортається в міфологічному часі. Лосєв приділяє діалектиці міфологічного часу особливу увагу. Час, за Лосєвим, подібний до вічності, оскільки не має початку і кінцю. Проте, якщо вічність сама по собі дана відразу, час є плиність. Час є алогічним становленням вічності, він не однорідний, різні часові простори можуть мати різні швидкості протікання часу. Міф має, таким чином, різну швидкість становлення в різних особистісних здійсненнях. І це ж призводить до виникнення і становлення різноманітних міфологічних систем.

 Міф є особистісним буттям, данним історичним чином, але не є історична  подія як така. Історія – це завжди самосвідомість, дана творчим чином і активно виражена. Така самосвідомість може отримати форму свого вираження в слові. 

Міф є в словах данна особистісна історія. 

 Лосєв синтезує в одній категорії поняття особистості, історії, слова, ця категорія - "чудо". Діалектика міфу як чуда - є чистий опис явища міфу самого по собі, який розглядається з позиції самого міфу, де чудо - співпадіння випадкової плинності емпіричної історії особистості з її ідеальним завданням.

Ідеальное завдання - це цілеузгодженість. Лосєв викремлює чотири типа цілеузгодженості: логічну, в результаті якої виникає організм; практичну чи волеву, в результаті - досконалість (наприклад - мораль); естетичну -художній твір; і міфічну чи оособистісну, в результаті якої проявляється чудо. Міфічна цілеузгодженість - мислення речі відносно її ідеально-особистісного буття, а такє мислення застосовуєється відносно будь-якої речі. Весь світ і всі його складові моменти, і все живе і неживе, однаковою мірою міф і одинаково чудо.

Остаточна діалектична формула міфу: Міф є в словах дана чудова особистісна історія. 

Діалектика міфу в вченні Лосєва є не що інше, як його вчення в його найповнішому викладенні.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22902. Поняття матриці 35 KB
  Числа αij називаються елементами матриці. Положення кожного елемента в матриці визначається номерами рядка і стовпчика в яких знаходиться цей елемент. Наприклад елемент знаходиться в му рядку і стовпчику матриці А.
22903. Поняття визначника n- го порядку 35.5 KB
  В кожному добутку по одному і лише по одному елементу з кожного рядка і кожного стовпчика визначника. Співмножники в кожному добутку можна упорядкувати за першим індексом. В першому добутку при упорядкуванні за першим індексом другі індекси утворюють перестановку 1 2. В другому добутку при упорядкування за першим індексом другі індекси утворюють перестановку 21.
22904. Аналітичний запис визначника 18.5 KB
  Розглянемо визначник n го порядку Кожен добуток з яких складається визначник можна упорядкувати за першим індексом тобто записати у вигляді a1α1 a2α2 anαn де α1 α2. Тоді знак з яким добуток a1α1 a2α2 anαn входить у визначник Δ визначається парністю перестановки α1 α2.
22905. Друге означення визначника 47.5 KB
  Таким чином на відміну від першого означення визначника знак при даному добутку визначається парністю перестановки перших індексів при упорядкуванні добутку за другими індексами. Припустимо що при цьому було зроблено транспозицій елементів перестановки. Від перестановки α1 α2. αn можна перейти за допомогою транспозицій до перестановки 1 2.
22906. Лема про знак 126 KB
  Тоді добуток входить до визначника Δ зі знаком Доведення. Зрозуміло що даний добуток входить до визначника . За означенням визначника даний добуток входить до визначника зі знаком тобто зі знаком . Аналітичний запис визначника.
22907. Визначник трикутного вигляду 34 KB
  В ньому визначаються дві діагоналі. Визначником трикутного вигляду відносно головної діагоналі називається визначник всі елементи якого що стоять вище або нижче головної діагоналі дорівнюють 0. Таким чином можна зробити висновок: визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі дорівнює добутку елементів головної діагоналі Δ= a11a22ann Означення. Визначником трикутного вигляду відносно побічної діагоналі називається визначник всі елементи якого що стоять вище або нижче побічної діагоналі дорівнюють 0.
22908. Транспонування визначника 33 KB
  В перший стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи першого рядка визначника Δ не змінюючи їх порядок. Далі в другий стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи другого рядка визначника Δ не змінюючи їх порядок і так далі. В nй стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи nго рядка визначника Δ.
22909. Властивості визначників 96.5 KB
  Будемо формулювати і доводити властивості лише для рядків визначника але за попереднім зауваженням вони мають місце і для стовпчиків визначника. Нульовим рядком називається рядок визначника всі елементи якого дорівнюють 0. Нехай й рядок визначника Δ нульовий. Якщо в визначнику переставляються місцями два рядки то змінюється лише знак визначника.
22910. Теорема про розклад визначника за елементами рядка або стовпчика 67 KB
  Доповнюючим мінором елемента aij називається визначник Mij який одержуються викресленням з визначника Δ i го рядка та j го стовпчика. Ця теорема дозволяє звести обчислення визначника n го порядку до обчислення визначників порядку n1. Фіксуємо iй рядок визначника Δ та доведемо що всі добутки що складають доданок aijAij входять у визначник Δ причому з таким самим знаком як і у доданку aijAij.