25239

Життєвий світ і система

Доклад

Логика и философия

Габермас досліджує шлях уречевлення комунікації визначаючи його як роз'єднання системи і життєвого світу. Концепція життєвого світу дістає своє емпіричне втілення за Габермасом в архаїчних суспільствах де структури нормативної інтеграції опосередковані мовленнєвою комунікацією водночас становлять системні структури. Тому архаїчне родове суспільство Габермас розглядає як втілення єдності системи й життєвого світу. Однак ця система зберігає своє відношення хоча й перетворене до життєвого світу.

Украинкский

2013-08-13

32 KB

9 чел.

62. Життєвий світ і система

Життєсвіт – поняття, оформлення якого відбувається в пізніх працях Гуссерля («Формальна і трансцендентальна логіка», «Криза європейських наук і транс феноменологія»). Виступає основою взаємоузгодженого досвіда, а також основою об'єктивних наук, є інтегральним аналогом інтенційного предмета інтерсуб'єктивності, що лежить в основі усіх опосередкованих зв'язків між людьми. У природній настанові свідомості постає як світ людського досвіду, що є світом суб'єктів, інтереси, уявлення, нахили яких спрямовані на реальність. Життєсвіт утворює широкий горизонт, у межах якого розгортаються різні інтереси та відбуваються цілепокладання. Коли ми діємо в таких горизонтах інтересів, то просто припускаємо, що живемо у світі. Для нас він існує як сукупність смислів, котрі можна перевіряти, модифікувати і навіть спростовувати. Гуссерль пропонує розглядати життєсвіт також і у феноменологічній настанові, де він відкривається як корелят інтенційної суб'єктивності, сферою значень, що конституюється трансцендентальною суб'єктивністю. На відміну від природньої настанови, де усі є зануреними у життєсвіт, феноменологічна настанова дає змогу усвідомити його даність наперед у співвідношенні з людською суб'єктивністю, що надає смисли усяким переживанням свідомості, предметам, процесам і зв'язкам життєсвіту. Універсальне значення життєсвіту, що залишається у будь-яких смислах, знаходить прояв у універсальному, відкритому горизонті, котрий пов'язаний з переживанням свідомості, відкриваючи нові можливості розгортання смислів. Методологічне значення поняття життєсвіту, за Гуссерлем, полягає у переорієнтації європейських наук, які не враховували інтерсуб'єктивних умов визначення предметів свого дослідження.

Габермас досліджує шлях уречевлення комунікації, визначаючи його як роз'єднання системи і життєвого світу. Концепція життєвого світу дістає своє емпіричне втілення, за Габермасом, в архаїчних суспільствах, де структури нормативної інтеграції, опосередковані мовленнєвою комунікацією, водночас становлять системні структури. В архаїчних суспільствах неподільними є діяльність, що зорієнтована на результат (цілераціональна), і діяльність, що зорієнтована на взаєморозуміння (комунікативна). Системні механізми в цих суспільствах невіддільні від соціально-інтегративних інституцій, заснованих на життєвому світі. Отже, механізми обміну ще слабко відділені від нормативного контексту етичних цінностей (етосу). Тому архаїчне родове суспільство Габермас розглядає як втілення єдності системи й життєвого світу. У традиційному суспільстві виробничі відносини вплетені в політичний лад, тимчасом як релігійні погляди виокремлюються в деяку соціальну систему і перебирають на себе ідеологічну функцію. Однак ця система зберігає своє відношення (хоча й перетворене) до життєвого світу. Ускладнення суспільства, у свою чергу, залежить від диференціації життєвого світу. Структурна зміна останньо-підпорядковується знову ж іманентному комунікативній націоналізації сенсу. Тому Габермас вважає за основу цього процесу раціоналізацію життєвого світу, способу життя та думки тощо.

Із структурною диференціацією життєвого світу співвідноситься функціональна спеціалізація відповідних процесів його репродукування, що віддзеркалюється у створенні систем науки, права, моралі, мистецтва. На думку Габермаса, відповідною до цього процесу є диференціація культури, суспільства і особистості, які первісно утворювали елементи життєвого світу. Тепер вони відокремлюються один від одного на основі поглиблюючої розбіжності між формою і змістом.

У площині культури здійснюється відрив серцевини традиції від конкретного змісту, з котрим вона нерозривно переплетена у міфологічному світогляді. Традиція згортається у формальні елементи (поняття, абстрактні цінності).

У площині суспільства викристалізовуються загальні принципи координації діяльності, які відриваються від особливого контексту життєдіяльності. В сучасному (капіталістичному) суспільстві функціонують абстрактні принципи правопорядку й моралі, які вже мають слабкий зв'язок із конкретними життєвими формами.

У площині системи особистості когнітивні структури, що виникають у процесі спеціалізації, дедалі більше позбавляються змісту культурного знання, з яким ці структури спочатку були пов'язані в "конкретному мисленні".

Життєвий світ Габермас розглядає раціоналізованим настільки, наскільки він створює інтеракцію, що визначається не нормативно приписаною згодою на основі наслідування традиції, а безпосередньо або опосередковано — взаєморозумінням, що досягається комунікативно.

Підкреслюючи позитивний характер раціоналізації життєвого світу, Габермас, подібно до Вебера і Дюркгейма, розглядає його як суперечливий процес, як "діалектику раціоналізації". З одного боку, відмежування (внаслідок раціоналізації життєвого світу) комунікативної дії від нормативного контексту традиційно встановлених інституцій (згоди на підставі приписів) призводить до того, що механізми узгодження набувають можливості більшого впливу на координацію діяльності. З іншого боку, раціоналізація життєвого світу містить у собі небезпечну тенденцію вивільнення від нормативних приписів взагалі. "Раціоналізація життєвого світу уможливлює такий тип системної інтеграції, який суперечить інтегративним принципам, засадниченим взаєморозумінням, і за певних умов у свою чергу має зворотний дезін-тегруючий вплив на життєвий світ". Підвищення системної комплексності гіпертрофується у такий спосіб, що вивільнені системні імперативи руйнують життєвий світ, інструменталізуючи його. Для координації діяльності він стає зайвим. "Чим складніша суспільна система, тим провінційнішим є життєвий світ". Суспільні системи постають самостійними щодо життєвого світу. Вони згортаються в "другу природу" вільної від моральних норм соціальності, що функціонує як щось самостійне в об'єктивному світі, як уречевлені життєві взаємозв'язки. Тому цей процес Габермас описує в термінах уречевлення: "Роз'єднання системи і життєвого світу відбувається в середині сучасного життєвого світу передусім як уречевлення: суспільна система руйнує обрій життєвого світу, позбавляється передрозуміння комунікативної повсякденної практики". Якщо системна інтеграція вторгається в соціальну, підсумовує автор, то комунікативно структурований життєвий світ набуває характеру хибного консенсусу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36488. Українська мова. Відповіді на екзаменаційні питання 5.99 MB
  рикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.У народній творчості та в поезії вживаються також нестягнені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (замість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді).
36489. Співвідношення між ентропією та імовірністю, формула Больцмана 170.77 KB
  В теорії Дебая зміщення атомів представляється як система поздовжніх та поперечних хвиль суцільного однорідного твердого тіла. Система хвиль має широкий спектр частот. Всі хвилі з будьякими частотами малої швидкості відповідають поперечним і поздовжнім хвилям у твердому тілі тобто нехтуємо дисперсією хвиль. Система хвиль таким чином складається із поздовжніх та поперечних хвиль.
36490. Розподіли Гаусса і Пуассона як частинні випадки біноміального розподілу 210.63 KB
  Для кожного тіла можна записати термічне рівняння стану та його внутрішню енергію як функцію параметрів які визначають його стан наприклад . Як називається це рівняння Це калоричне рівняння. Обидва ці рівняння не можуть бути отримані методами формальної термодинаміки. Якщо відомо відоме термічне рівняння стану то теорема Карно дозволяє в загальному вигляді розв’язати питання залежності внутрішньої енергії від об’єму.
36491. Середня довжина вільного пробігу молекул, її залежність від тиску і температури 242.26 KB
  Середня довжина вільного пробігу молекул її залежність від тиску і температури. Розглянемо молекулу яка рухається із деякою середньою швидкістю і при зіткненнях не змінює швидкості. Будемо вважати що рухається тільки одна молекула за якою ми спостерігаємо а решта – нерухомі. Виберемо проміжок часу рівний одній секунді тобто будемо розглядати шлях молекули за одиницю часу.
36492. Розподіл середньої кінетичної енергії за ступенями вільності для обертального руху 189.71 KB
  Кількість молекул всі вони незалежні. Кожна молекула характеризується у просторі кругових частот величинами . Імовірність потрапити молекулам у елементарний об’єм має вигляд . Знайдемо середню кінетичну енергію обертального руху виділеної молекули що припадає на один ступінь вільності при обертанні навколо осі навіщо нам чіплятись до осі вісь нічим не гірша.
36493. Термічна ефузія 238 KB
  Кількість зіткнень з нею за одиницю часу становить за законом косинусу . Повна кількість молекул у такому об’ємі становить . Цей простір буде також необмежений тому ми можемо вважати кількість комірок у ньому нескінченною. Скористаємось формулою Больцмана де у нашому випадку у знаменнику немає обмеження оскільки кількість комірок є нескінченною .
36494. Основи вакуумної техніки 120.78 KB
  Мірою кількості газу що переміщується у системі є величина яка згідно із рівнянням стану ідеального газу може бути записана як . Вакуумники – люди консервативні тому міра газу визначається у несистемних одиницях : лмм рт. або лтор а всі розрахунки кількості газу ми будемо вести на одиницю часу. Швидкістю відкачки насосу будемо називати такий об’єм газу який входить за одиницю часу до насосу і виміряний при тискові який має місце біля його входу .
36495. Термічна дифузія 233.6 KB
  Перший доданок являє собою потік взаємної дифузії молекул 1 газу а другий – термодифузійний потік. На рисунку вихідні сталі відносні концентрації змінились і набули вигляду концентрація молекул першого газу біля першої пластини; концентрація молекул першого газу біля другої пластини; концентрація молекул другого газу біля першої пластини; концентрація молекул другого газу біля другої пластини. В результаті такої конвекції нагріта частина газу рухається відносно холодної створюючи провиток. Очевидно що температура газу поблизу проволоки...
36496. Взаємна дифузія 175.31 KB
  Згідно із основним рівнянням переносу можна записати ; . Згідно із рівнянням Фіка яке справедливо і для суміші газів коефіцієнт дифузії першого газу у суміші двох газів . Рівняння політропного процесу робота при цьому процесі Ізотермічний і адіабатний процеси – це процеси ідеалізовані. Запишемо для нього рівняння.