25250

Філософія неокантіанства: основні течії

Доклад

Логика и философия

Основна його мета розвиток і перетворення трансцендентальної філософії Канта. Розпочався близько 1860х років ініціаторами були представники академічних кіл зокрема: Герман Гольмгольц фізіолог та фізик Куно Фішер історик філософії Отто Літман професор філософії та ін. Зокрема Віндельюандт ґрунтуючись на філософії Канта зазначає що критична філософія це наука про необхідні та загально значимі визначення цінностей. Вона запитує: чи існує наука якій із загальною значимістю притаманна цінність істини Чи існує мораль якій із...

Украинкский

2013-08-13

28 KB

9 чел.

71. Філософія неокантіанства: основні течії

Неокантіанство, або неокритицизм, виникає і формується у другій половині ХІХ ст. Основна його мета – розвиток і перетворення трансцендентальної філософії Канта. Розпочався близько 1860-х років, ініціаторами були представники академічних кіл, зокрема: Герман Гольмгольц (фізіолог та фізик), Куно Фішер (історик філософії), Отто Літман (професор філософії) та ін.

Періодом розквіту неокантіанства є  90-ті рр. ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст. Період занепаду розпочинається з 30-х р. Виділяють 5 напрямків неокантіанства, проте ідеї Канта були асимільовані багатьма філософськими течіями.

Фізіологічний напрямок – Гельмольц, Ланге. Психологічний – Корнеліус, Нельсон. Реалістичний – Ріль, Кюльпе. Та головними напрямками є Трансцедентально-логічний (Марбурзька школа) – Коген, Наторп, Кассірер та ін. Та Трансцедентально-психологічний (Баденська школа) – Віндельбандт, Ріккерт.

Марбурзька школа. Робота марбуржців полягала в тому, щоб з самого початку чітко вияснити буквальний смисл принципів Канта і зрозуміти їх із власних ним установлених основних ідей і лише потім звертатися до спроб їх подальшого розвитку. Основними проблемами вважається – логіко-гносеологічна та методологічна. Проте, аналізуючи філософію Кассірера можна говорити і про культурологічну та антропологічну проблематику.

Одне з найвідоміших творів Кассірера – «Філософія символічних форм», в якій він розглядає мову, міф, релігію, мистецтво та науку. Згідно Кассіреру, культура є продукт діяльності людського духу. Проте вона не є якимось довільним накопиченням різноманітних індивідуальних фактів. Культурі притаманна строга логічна структура – цілісність культури, або єдність культурних форм. Існують різноманітні культурні форми – мови, релігії, міфи, мистецтва, наукові теорії, які є разом з тим і формами пізнання. Кожна з них має свою визначену логічну структуру. Одна форма не редукується до іншої. Наприклад, міф не редукується до науки. Тому Кассірер вводить поняття символу. Символ є спільним чинником для всіх культурних форм. У символі всі культурні форми «схоплені» у їх єдності, яка тим не менше, дозволяє їм зберігати свою своєрідність.

Людська свідомість здатна перетворювати зміст відчуття та сприйняття у символічний зміст. Всім символічним формам притаманний динамічний характер, бо кожна з них конструює нові форми.

Зрозуміти культуру означає зрозуміти сутність людини. Сутність людини як цілісність єдино осягається в понятті символу. Людина – це тварина, що використовує символи. Таке визначення, згідно Кассіреру, схоплює сутність людини, фіксуючи як спільне, так і специфічно-людське – діяльний бік. Творення символів, а отже, творення культури - є специфічно-людська, символізуючи діяльність, яка виокремлює людину з тваринного світу і робить її власне людиною.

Баденська школа. Головні проблеми розгляду представників школи – проблема історії, культури, цінностей. Зокрема, Віндельюандт, ґрунтуючись на філософії Канта, зазначає, що «критична» філософія – це наука про необхідні та загально значимі визначення цінностей. Вона запитує: чи існує наука, якій із загальною значимістю притаманна цінність істини? Чи існує мораль, якій із загальною значимістю притаманна цінність блага? Чи існує мистецтво, якій притаманна цінність краси?

Таким чином, критичне відношення філософії до своїх об’єктів дослідження полягає у тому, що вона піддає випробуванню фактичний матеріал мислення, волевиявлення та почуттєвості лише з точки зору необхідного та загального значення. Іншими словами, філософія є наукою про загальнообов’язкові цінності.

Всі речення можна розділити на судження та оцінки. Судження виражають зв’язок 2-х уявлень свідомості, а оцінки – відношення оцінюючої свідомості до свого предмету. Якщо спеціальні науки встановлюють теоретичні судження, то предмет філософії складають оцінки.

Існує 3 види загальних оцінок – істинне-хибне, добре-зле, прекрасне-потворне. Тому існує 3 власне філософські науки: логіка, етика, естетика. Цінності не мають реального існування, вони апріорні, трасцедентні; цінності – це не те, що є, а те, що значить.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23995. Выживание в экстремальных ситуациях. Перечень вопросов для определения дальнейших действий 15.52 KB
  Всё снаряжение тоже отнести безопасное место. если ваше место положения не известно то придерживались ли вы маршрута если обнаружат ваше отсутствие то будут искать на том маршруте по которому вы шли хорошо ли виден ваш лагерь с воздуха или окружающихся возвышенностей. знаете ли вы точно своё место нахождение если да то насколько оно близко к населённому пункту. Решение оставаться на месте: сигналы бедствия переданы место происшествия точно не определено местность не знакомая и трудно проходимая неизвестно расстояние до...