25269

Особливості розвитку православної філософії і богослов'я в ХІХ-ХХ століттях

Доклад

Логика и философия

Щербацький велику увагу приділяли проблемам пізнання істини суті пізнання. Концепція пізнання себе: â€œПізнай себеâ€. Пізнання – це наближення до Бога шляхом пізнання себе. Теорія пізнання Сковороди безпосередньо пов'язана з його вченням про три світи і дві натури вона є двоїстою: з одного боку Г.

Украинкский

2013-08-13

34.5 KB

0 чел.

143. Особливості  розвитку  православної філософії  і  богослов'я  в  ХІХ-ХХ століттях

Православна Ф – це умовний термін для позначення різних напрямків, концепцій, шкіл, які орієнтовані на розкривання змісту православ’я.

В структурному відношенні ПФ включає в себе наступні напрямки.

  1.  Духовно-академічна Ф – основні концепти дух.-академ. Ф розробляли професори духовних академій. Хар-но: ортодоксальний напрямок, дуже близький до богослов’я. Осн. представники:
    •  СПб дух. академія: прот. Федір Сидонський «Вступ до науки Ф». Василій Карпов «Вступ до Ф». Микола Дибольський, Михайло Карінський – інтерпретація Гегеля в православному дусі. Єп. Михаїл (Грибановський) «Лекції до вступу в круг богословських наук».
    •  Московська дух. академія.

Федір Голубинський – засновник: «Умосяжне богослов’я». Віктор Кудрявцев-Платонов – творець трансцендентального монізму. Максим Тиреєв «Основи хр-ва» в 4-х тт.

  •  Київська дух. академія.

Новіцький, Гогоцький «Філософський лексікон» в 4-х тт., Поснов «Гностицизм 2-го ст. і перемога христ. Ц над ним», Юркевич, Боголюбов.

  •  Каз. ДА: архєп. Ніканор (Бровкін), Нєсмєлов «Наука про Ч», Снегірьов «Рел. ідея: психологічний нарис».
  1.  Ф церковного обновлення (довколоцерковний напрямок). Основна проблема – реформування православ’я. Хом’яков, Кіреєвський,Самарін.
  2.  Ф нової релігійної свідомості («новоправославний рух»). Протоієрей Солартинський, свящ. Аквілонов, Слободськой, Бердяєв, Мережковський, Шестов.

Православне богослов’я – це вчення про Б в його православному оформленні. У змістовому відношенні це обґрунтований, систематичний виклад основоположень і наслідків православного вчення. У формальному: це система дисциплін, в яких розкриваються окремі аспекти православного віровчення, серед них: екзегетика, історичне богослов’я, систематичне богослов’я (апологетичне богосл., догматичне, порівняльне), практичне богослов’я (літургія, гомілетика, пастирологія).

Стимул для розвитку ПБ – діяльність Біблійного товариства (1812-1826 р.). Його завдання: поширення перекладів Св. Писання без пояснень, щоб не було розбіжностей.

Розквіт ПБ – 19 ст.

Періодизація:

  •  Кінець 19 ст.: Філарет (Дроздов) «Записки на книгу Буття», Макарій (Булгаков) «Про догматичне богослов’я» в 5-ти тт., Філарет архієпископ Чернігівський.(Гумілевський) «Православне догматичне богослов’я», Сільвестр (Малєванський) «Досвід православного догматичного богослов’я з історичним викладом догматів», М. Рождественський 2 тт. християнська апологетика, Адамант Караіс «Міркування про священне світло», «Супутник священника», Константин Ікононс «Про 70 толковників».
  •  Початок 20 ст.: Ніколін, Петро Свєтлов, М. Альбов «Нарис христ. апологетики».
  •  З 30-х рр. 20 ст. – переміщується ПБ на Захід → Паризька школа (долає засилля Заходу). Багатовекторність їх пошуків:
    •  Відродження святоотцівської традиції: арх. Кіпріан (Керн), Фроловський, В. Лоський, арх. Васілій (Кривошеєв), Мейендорф, Шмеман.
    •  Софіологія – С. Булгаков
    •  Літургічне відродження, євхаристична еклезіологія: И. Афанас’єв, Кіпріан, Шмєман
    •  Осмислення російської історії, культури та духовності: Г. Фєдотов, Карташов, Зєрнов, Могульський
    •  Релігійно-філософська думка: Заньковский, Лоський, Франк, Шестов (це вже не богослов’я).

Самобутні богослови: Єп. Каліст, Тімоті Уер, Антоній (Блум) митрополит Сурський

  •  Богослов’я 2ї половини 20 ст.: М. Муд’югін,

О. Мень (6 тт. «В пошуках шляху істини і життя»: «Витоки Р», «Магізм і єдинобожжя», «У врат німоти. Духовне життя Китаю і Індії в середини 1-го тис. до н.е.», «Діоніс, Логос, Доля» та ін.; «Син людський», «Історичні шляхи хр-ва» в 2-х тт., «Словник з бібліології» в 7 ст.).

Основні хар-ки:

  •  Христоцентричне бачення історії Р (зокрема, її завершення). Христос – смисловий центр природного, соц.-істор. і духовного світів в їх відношенні автономності і разом з тим в їх взаємозв’язку. Христос – осередок всіх осьових ліній космо-істор. процесу. Хр-во – заключний акорд рел. історії людства.
    •  Хр-во – це не сума догматів і моральних заповідей, а сам ІХ! Сутність хр-ва – це боголюдство.
    •  Еволюція Р. Мень – прихильник теорії прамонотеїзму. Теїстичні уявлення – ось справжні витоки Р. Віра в магізм переважала в давні історичні часи. Зв’язок з першородним гріхом. Віра в магізм зумовлена була тим, що люди могли підкоряти природні сили, люди ставали як боги. Але, насправді, люди стали бранцями конкретного ритуалу. А це було спотворення віри в бога.
    •  Поважне ставлення до іудаїзму. Єврейський народ назавжди присвячений Богу.
    •  Розуміння Біблії. Православні ієрархи погано настроєні на такі роботи Меня. Біблія – це слово людське, звичайна літературно-історична пам’ятка. Мень велику роль у вивченні Біблії надавав філології, історії та археології. Біблійна критика – це весь комплекс наук придатний для пояснення священних текстів. Ніякої богонатхненності Біблії. Ідеї, зміст Біблії – належать Богу, але форма – людська. У Старому Заповіті оповіді історичного хар-ру переплітаються з легендами і міфами. Тому необхідно виділити істор. основу Біблії, відокремивши її від фантастичного елементу. Достовірна біблійна історія починається з Авраама.
  •  Сучасність: Іларіон (Алфенєв) «Таїнство віри», «Духовний світ Ісаака Сірина» та ін., Кураєв. Греки: І. Зізіулас «Таїнство Ц», «Буття Ц», «Особистість і буття»; Х. Яннарас – світський богослов «Особистість і ерос», «Свобода етосу».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22561. Часова організація памяті 26.5 KB
  Часова організація памяті Безпосередній відбиток забезпечує утриманнялише протягом 50500 мс достатньо повного і детального образу картини зовнішнього світу що сприймаеться органами чуття. Цей вид памяті має різні параметри у кожної людини змінюється протягом життя індивіда і залежить від функціонального стану організму. Ця память відрізняеться від попердньої тим що дозволяє відтворювати будь яку частину представленого матеріалу і тим самим деякий час утримувати в памяті визначену кількість інформації. Не вся інформація з системи...
22563. Механізми, що лежать в основі формування довготривалої памяті 25 KB
  Механізми що лежать в основі формування довготривалої памяті Цей вид памяті не може базуватись лише на циркуляції імпульсів чи змінах електрофізичних характеристик окремих нейронів. Разом з тим велика кількість інформації при цьому зберігається в довготривалій памяті – незмінню.Механізм памяті такоє пояснюють на основі складних морфологічних чи біохімічних змін синапсів. Молекулярна теорія памяті в основі якої лежить уявлення про те що виникаючий під дією зовнішнього подразника нервовий імпульс активує синтез РНК в нейроні.
22564. Визначення та класифікація емоцій 24 KB
  Визначення та класифікація емоцій Емоції рефлекторна адаптаційна психофізіологічна реакція яка повязана з проявом субєктивного ставлення до значущої ситуації і забезпечує організацію доцільної поведінки. Емоції поділяють на вищі та нижчі. Нижчі емоції найбільш елементарні повязані з органічними потребами тварин і людей поділяються на 2 види : 1 гомеостатичні проявляються в вигляді неспокою пошуковорухової активності спраги голоду і ін. Вищі емоції виникаютьлишу у людини в звязку з задоволенням соціальних потреб інтелектуальних...
22565. Функції емоцій 23 KB
  Сигнальна функція полягає в тому що емоції сигналізують про корисний чи негативний вплив даного організму чи успішність чи неуспішність виконання даної дії. Це призводить до моментальної мобілізації всіх систем організму для реакції – відповіді характер якої залежить від того сигналом корисного чи негативного впливу на організм є даний подразник. Таким чином впливи що надходять з зовнішнього середовища і від самого організму призводять до виникнення емоційних переживань що дають загальну якісну характеристику фактору що впливають...
22566. Основні фізіологічні теорії емоцій 25 KB
  Основні фізіологічні теорії емоцій В першій класичній теорії відомій як теорія Джеймся Ланге робили висновок про характеристику стенічних та астенічних емоційних станів.Пізніше Кеннон та Бард показали що емоції гніву та стаху під впливом таламічних розрядів супроводжуються повишеним поступанням адреналіну в кров що призводить до розвитку симпатікотонії яка відіграє позитивну роль в підготовці організму до діяльності і навіть боротьби внаслідок чого ця теорія отримала незву таламічної теорії емоцій. Кортикальні емоційні процеси...
22567. Сон 42 KB
  Існує величезна кількість емпіричних даних і забобонів щодо значення сну і сновидінь але справжнє наукове вивчення сну почалося лише у другій половині ХІХ ст. Прибічники хімічної теорії сну спочатку пояснювали сон накопиченням в організмі гіпнотоксичних речовин молочна вугільна та карбонові кислоти холестерин а нині надають важливого значення особливим хімічним регуляторам сну таким як речовина сну фактор сну чи пептид дельтасну які являють низькомолекулярні поліпептиди 850 920 Да . Кортикальна теорія сну І. Нарешті...
22568. будливий та гальмівний постсиниптичні потенціали 23.5 KB
  Постсинаптичне гальмування ГПСП обумовлене виділенням пресинаптичним закінченням аксона гальмівного медіатора який знижує або гальмує збудливість мембран соми і дендритів нерв клітини з якою він контактує. Прикладами гальмівних нейронів є клітини Реншоу в спинному мозку клітини Пуркіньє мозочку зірчасті клітини кіркової речовини великого мозку . Збудження нейрона супроводжуеться змінами метаболізму зокрема синтезу РНК та іншими зрушеннями в процесі білкового синтезу посиленням теплопродукції поглинанням кисню які відображають...
22569. Постсинаптичне гальмування у ЦНС та його природа.Значення ггальмування у роботі 22.5 KB
  Значення ггальмування у роботі. Гальмування особливий нервовий процес який зумовлюється збудженням і зовнішньо проявляється пригніченням іншого збудження. Постсинаптичне гальмування ГПСП обумовлене виділенням пресинаптичним закінченням аксона гальмівного медіатора який знижує або гальмує збудливість мембран соми і дендритів нерв клітини з якою він контактує.