25269

Особливості розвитку православної філософії і богослов'я в ХІХ-ХХ століттях

Доклад

Логика и философия

Щербацький велику увагу приділяли проблемам пізнання істини суті пізнання. Концепція пізнання себе: â€œПізнай себеâ€. Пізнання – це наближення до Бога шляхом пізнання себе. Теорія пізнання Сковороди безпосередньо пов'язана з його вченням про три світи і дві натури вона є двоїстою: з одного боку Г.

Украинкский

2013-08-13

34.5 KB

0 чел.

143. Особливості  розвитку  православної філософії  і  богослов'я  в  ХІХ-ХХ століттях

Православна Ф – це умовний термін для позначення різних напрямків, концепцій, шкіл, які орієнтовані на розкривання змісту православ’я.

В структурному відношенні ПФ включає в себе наступні напрямки.

  1.  Духовно-академічна Ф – основні концепти дух.-академ. Ф розробляли професори духовних академій. Хар-но: ортодоксальний напрямок, дуже близький до богослов’я. Осн. представники:
    •  СПб дух. академія: прот. Федір Сидонський «Вступ до науки Ф». Василій Карпов «Вступ до Ф». Микола Дибольський, Михайло Карінський – інтерпретація Гегеля в православному дусі. Єп. Михаїл (Грибановський) «Лекції до вступу в круг богословських наук».
    •  Московська дух. академія.

Федір Голубинський – засновник: «Умосяжне богослов’я». Віктор Кудрявцев-Платонов – творець трансцендентального монізму. Максим Тиреєв «Основи хр-ва» в 4-х тт.

  •  Київська дух. академія.

Новіцький, Гогоцький «Філософський лексікон» в 4-х тт., Поснов «Гностицизм 2-го ст. і перемога христ. Ц над ним», Юркевич, Боголюбов.

  •  Каз. ДА: архєп. Ніканор (Бровкін), Нєсмєлов «Наука про Ч», Снегірьов «Рел. ідея: психологічний нарис».
  1.  Ф церковного обновлення (довколоцерковний напрямок). Основна проблема – реформування православ’я. Хом’яков, Кіреєвський,Самарін.
  2.  Ф нової релігійної свідомості («новоправославний рух»). Протоієрей Солартинський, свящ. Аквілонов, Слободськой, Бердяєв, Мережковський, Шестов.

Православне богослов’я – це вчення про Б в його православному оформленні. У змістовому відношенні це обґрунтований, систематичний виклад основоположень і наслідків православного вчення. У формальному: це система дисциплін, в яких розкриваються окремі аспекти православного віровчення, серед них: екзегетика, історичне богослов’я, систематичне богослов’я (апологетичне богосл., догматичне, порівняльне), практичне богослов’я (літургія, гомілетика, пастирологія).

Стимул для розвитку ПБ – діяльність Біблійного товариства (1812-1826 р.). Його завдання: поширення перекладів Св. Писання без пояснень, щоб не було розбіжностей.

Розквіт ПБ – 19 ст.

Періодизація:

  •  Кінець 19 ст.: Філарет (Дроздов) «Записки на книгу Буття», Макарій (Булгаков) «Про догматичне богослов’я» в 5-ти тт., Філарет архієпископ Чернігівський.(Гумілевський) «Православне догматичне богослов’я», Сільвестр (Малєванський) «Досвід православного догматичного богослов’я з історичним викладом догматів», М. Рождественський 2 тт. християнська апологетика, Адамант Караіс «Міркування про священне світло», «Супутник священника», Константин Ікононс «Про 70 толковників».
  •  Початок 20 ст.: Ніколін, Петро Свєтлов, М. Альбов «Нарис христ. апологетики».
  •  З 30-х рр. 20 ст. – переміщується ПБ на Захід → Паризька школа (долає засилля Заходу). Багатовекторність їх пошуків:
    •  Відродження святоотцівської традиції: арх. Кіпріан (Керн), Фроловський, В. Лоський, арх. Васілій (Кривошеєв), Мейендорф, Шмеман.
    •  Софіологія – С. Булгаков
    •  Літургічне відродження, євхаристична еклезіологія: И. Афанас’єв, Кіпріан, Шмєман
    •  Осмислення російської історії, культури та духовності: Г. Фєдотов, Карташов, Зєрнов, Могульський
    •  Релігійно-філософська думка: Заньковский, Лоський, Франк, Шестов (це вже не богослов’я).

Самобутні богослови: Єп. Каліст, Тімоті Уер, Антоній (Блум) митрополит Сурський

  •  Богослов’я 2ї половини 20 ст.: М. Муд’югін,

О. Мень (6 тт. «В пошуках шляху істини і життя»: «Витоки Р», «Магізм і єдинобожжя», «У врат німоти. Духовне життя Китаю і Індії в середини 1-го тис. до н.е.», «Діоніс, Логос, Доля» та ін.; «Син людський», «Історичні шляхи хр-ва» в 2-х тт., «Словник з бібліології» в 7 ст.).

Основні хар-ки:

  •  Христоцентричне бачення історії Р (зокрема, її завершення). Христос – смисловий центр природного, соц.-істор. і духовного світів в їх відношенні автономності і разом з тим в їх взаємозв’язку. Христос – осередок всіх осьових ліній космо-істор. процесу. Хр-во – заключний акорд рел. історії людства.
    •  Хр-во – це не сума догматів і моральних заповідей, а сам ІХ! Сутність хр-ва – це боголюдство.
    •  Еволюція Р. Мень – прихильник теорії прамонотеїзму. Теїстичні уявлення – ось справжні витоки Р. Віра в магізм переважала в давні історичні часи. Зв’язок з першородним гріхом. Віра в магізм зумовлена була тим, що люди могли підкоряти природні сили, люди ставали як боги. Але, насправді, люди стали бранцями конкретного ритуалу. А це було спотворення віри в бога.
    •  Поважне ставлення до іудаїзму. Єврейський народ назавжди присвячений Богу.
    •  Розуміння Біблії. Православні ієрархи погано настроєні на такі роботи Меня. Біблія – це слово людське, звичайна літературно-історична пам’ятка. Мень велику роль у вивченні Біблії надавав філології, історії та археології. Біблійна критика – це весь комплекс наук придатний для пояснення священних текстів. Ніякої богонатхненності Біблії. Ідеї, зміст Біблії – належать Богу, але форма – людська. У Старому Заповіті оповіді історичного хар-ру переплітаються з легендами і міфами. Тому необхідно виділити істор. основу Біблії, відокремивши її від фантастичного елементу. Достовірна біблійна історія починається з Авраама.
  •  Сучасність: Іларіон (Алфенєв) «Таїнство віри», «Духовний світ Ісаака Сірина» та ін., Кураєв. Греки: І. Зізіулас «Таїнство Ц», «Буття Ц», «Особистість і буття»; Х. Яннарас – світський богослов «Особистість і ерос», «Свобода етосу».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20255. Теорія Релея розсіяння світла в газах. Криитка теорії Реле 75 KB
  Теорія Релея розсіяння світла в газах. Розсіяння світла зміна характеристики потоку оптичного випромінювання світла при його взаємодії з речовиною. Якщо енергія випромінювання фотона = енергії поглинутого то розсіяння св називається Релеївським або пружнім. При розсіяння світла супроводжується перерозподілом енергії між випроміненням і речовиною і назив непружнім.
20256. Поширення звуку в газах 64.5 KB
  Поширення звуку в газах Для ізотермічного середовища запишемо рівняння неперервності. Хвилі в газах поширюються переважно в одному напрямку: Звук в газах – повздовжня хвиля згущення і розрідження Тоді: ; підставити 1 .
20257. В`язкість газів 51 KB
  Основний закон в`язкої течії був встановлений Ньютоном: де F – тангенційна дотична сила що викликає зсув шарів газу один відносно одного. Схема однорідного зсуву: шар газу рідини висотою h між двома пластинами з яких А нерухома а В під дією тангенційної сили F рухається з постійною швидкістю υ0. динамічної в`язкості характеризує опір газу зміщенню його шарів. [м2 c] В газах відстань між молекулами значно більша за радіус дії молекулярних сил тому в’язкість газів – наслідок хаотичного теплового руху молекул в результаті якого...
20258. Одержання рівняння стану методом статистичних сум 70.5 KB
  Для ідеального газу: Для неідеального газу: Враховуючи лише парні взаємодії: Розіб’ємо весь фазовий простір на область де суттєві взаємодії між молекулами і на де вони несуттєві.
20259. Полегшена дифузія. Перенос кисню за допомогою Hb i Mb 150.5 KB
  В залежності від конц. При високій конц. Нехай: С – конц. О2 ; Ср – конц.
20260. Модель Ізінга Теорія середнього поля (ще наз наближення Брега-Вільямса) 93.5 KB
  Модель Ізінга Теорія середнього поля ще наз наближення БрегаВільямса. Модельний Гамільтоніан такої системи: 1 де Н – напруженість магнітного поля. Тобто в системі за відсутності магнітного поля існує спонтанна намагнічуваність. Наближення для моделі Ізінга наближення середнього поля.
20261. Дифузія в газах 43 KB
  Дифузія має місце в газах рідинах і твердих тілах причому дифундувати можуть як частинки сторонніх речовин що в них знаходяться так і власні частинки самодифузії якщо речовина неоднорідна. Швидкість дифузії залежить від температури. При дифузії молекули переміщуються з тих частин речовини де їх концентрація більше в ті її частини де вона менше. Основній закон дифузії – закон Фіка: густина дифузійного потоку I пропорційна градієнту концентрації n взятому з протилежним знаком: D – коеф.
20262. Другий віріальний коефіцієнт для різних моделей потенціалу взаємодії 114 KB
  Методом статистичних сум можна отримати рівняння стану: 1 Співвідношення Камерлінг – Онеса: 2 Порівнюючи 1 і 2: другий віріальний коефіцієнт Ідеальний газ: U=0 BT=0 pV=RT Модель твердих сфер: де об’єм молекули де не враховуємо притягання В 2 підставляємо ВТ: b V Модель Сюзерленда: = дорівнює першому доданку з 2. При реальний газ веде себе як ідеальний ТБ ТК критична температура тут ми використали 5 та глибина потенціальної ями Оскільки для моделі...
20263. Теорія Перкуса-Йєвіка 94.5 KB
  Теорія ПеркусаЙєвіка. Теорія ПеркусаЙєвіка – це спроба встановити ще одне рівняння. Теорія ПеркусаЙєвіка використовує умовні корелятивні функції. Нехай існує функціонал який може бути розкладений у ряд Тейлора по варіації в положенні частинки s1 за визначенням: Розглядались такі функціонали: 1 ; приводить до результатів Перкуса Йевіка; 2 ; приводить до результатів ББГКІ 3 .