25269

Особливості розвитку православної філософії і богослов'я в ХІХ-ХХ століттях

Доклад

Логика и философия

Щербацький велику увагу приділяли проблемам пізнання істини суті пізнання. Концепція пізнання себе: âПізнай себеâ. Пізнання це наближення до Бога шляхом пізнання себе. Теорія пізнання Сковороди безпосередньо пов'язана з його вченням про три світи і дві натури вона є двоїстою: з одного боку Г.

Украинкский

2013-08-13

34.5 KB

0 чел.

143. Особливості  розвитку  православної філософії  і  богослов'я  в  ХІХ-ХХ століттях

Православна Ф – це умовний термін для позначення різних напрямків, концепцій, шкіл, які орієнтовані на розкривання змісту православ’я.

В структурному відношенні ПФ включає в себе наступні напрямки.

  1.  Духовно-академічна Ф – основні концепти дух.-академ. Ф розробляли професори духовних академій. Хар-но: ортодоксальний напрямок, дуже близький до богослов’я. Осн. представники:
    •  СПб дух. академія: прот. Федір Сидонський «Вступ до науки Ф». Василій Карпов «Вступ до Ф». Микола Дибольський, Михайло Карінський – інтерпретація Гегеля в православному дусі. Єп. Михаїл (Грибановський) «Лекції до вступу в круг богословських наук».
    •  Московська дух. академія.

Федір Голубинський – засновник: «Умосяжне богослов’я». Віктор Кудрявцев-Платонов – творець трансцендентального монізму. Максим Тиреєв «Основи хр-ва» в 4-х тт.

  •  Київська дух. академія.

Новіцький, Гогоцький «Філософський лексікон» в 4-х тт., Поснов «Гностицизм 2-го ст. і перемога христ. Ц над ним», Юркевич, Боголюбов.

  •  Каз. ДА: архєп. Ніканор (Бровкін), Нєсмєлов «Наука про Ч», Снегірьов «Рел. ідея: психологічний нарис».
  1.  Ф церковного обновлення (довколоцерковний напрямок). Основна проблема – реформування православ’я. Хом’яков, Кіреєвський,Самарін.
  2.  Ф нової релігійної свідомості («новоправославний рух»). Протоієрей Солартинський, свящ. Аквілонов, Слободськой, Бердяєв, Мережковський, Шестов.

Православне богослов’я – це вчення про Б в його православному оформленні. У змістовому відношенні це обґрунтований, систематичний виклад основоположень і наслідків православного вчення. У формальному: це система дисциплін, в яких розкриваються окремі аспекти православного віровчення, серед них: екзегетика, історичне богослов’я, систематичне богослов’я (апологетичне богосл., догматичне, порівняльне), практичне богослов’я (літургія, гомілетика, пастирологія).

Стимул для розвитку ПБ – діяльність Біблійного товариства (1812-1826 р.). Його завдання: поширення перекладів Св. Писання без пояснень, щоб не було розбіжностей.

Розквіт ПБ – 19 ст.

Періодизація:

  •  Кінець 19 ст.: Філарет (Дроздов) «Записки на книгу Буття», Макарій (Булгаков) «Про догматичне богослов’я» в 5-ти тт., Філарет архієпископ Чернігівський.(Гумілевський) «Православне догматичне богослов’я», Сільвестр (Малєванський) «Досвід православного догматичного богослов’я з історичним викладом догматів», М. Рождественський 2 тт. християнська апологетика, Адамант Караіс «Міркування про священне світло», «Супутник священника», Константин Ікононс «Про 70 толковників».
  •  Початок 20 ст.: Ніколін, Петро Свєтлов, М. Альбов «Нарис христ. апологетики».
  •  З 30-х рр. 20 ст. – переміщується ПБ на Захід → Паризька школа (долає засилля Заходу). Багатовекторність їх пошуків:
    •  Відродження святоотцівської традиції: арх. Кіпріан (Керн), Фроловський, В. Лоський, арх. Васілій (Кривошеєв), Мейендорф, Шмеман.
    •  Софіологія – С. Булгаков
    •  Літургічне відродження, євхаристична еклезіологія: И. Афанас’єв, Кіпріан, Шмєман
    •  Осмислення російської історії, культури та духовності: Г. Фєдотов, Карташов, Зєрнов, Могульський
    •  Релігійно-філософська думка: Заньковский, Лоський, Франк, Шестов (це вже не богослов’я).

Самобутні богослови: Єп. Каліст, Тімоті Уер, Антоній (Блум) митрополит Сурський

  •  Богослов’я 2ї половини 20 ст.: М. Муд’югін,

О. Мень (6 тт. «В пошуках шляху істини і життя»: «Витоки Р», «Магізм і єдинобожжя», «У врат німоти. Духовне життя Китаю і Індії в середини 1-го тис. до н.е.», «Діоніс, Логос, Доля» та ін.; «Син людський», «Історичні шляхи хр-ва» в 2-х тт., «Словник з бібліології» в 7 ст.).

Основні хар-ки:

  •  Христоцентричне бачення історії Р (зокрема, її завершення). Христос – смисловий центр природного, соц.-істор. і духовного світів в їх відношенні автономності і разом з тим в їх взаємозв’язку. Христос – осередок всіх осьових ліній космо-істор. процесу. Хр-во – заключний акорд рел. історії людства.
    •  Хр-во – це не сума догматів і моральних заповідей, а сам ІХ! Сутність хр-ва – це боголюдство.
    •  Еволюція Р. Мень – прихильник теорії прамонотеїзму. Теїстичні уявлення – ось справжні витоки Р. Віра в магізм переважала в давні історичні часи. Зв’язок з першородним гріхом. Віра в магізм зумовлена була тим, що люди могли підкоряти природні сили, люди ставали як боги. Але, насправді, люди стали бранцями конкретного ритуалу. А це було спотворення віри в бога.
    •  Поважне ставлення до іудаїзму. Єврейський народ назавжди присвячений Богу.
    •  Розуміння Біблії. Православні ієрархи погано настроєні на такі роботи Меня. Біблія – це слово людське, звичайна літературно-історична пам’ятка. Мень велику роль у вивченні Біблії надавав філології, історії та археології. Біблійна критика – це весь комплекс наук придатний для пояснення священних текстів. Ніякої богонатхненності Біблії. Ідеї, зміст Біблії – належать Богу, але форма – людська. У Старому Заповіті оповіді історичного хар-ру переплітаються з легендами і міфами. Тому необхідно виділити істор. основу Біблії, відокремивши її від фантастичного елементу. Достовірна біблійна історія починається з Авраама.
  •  Сучасність: Іларіон (Алфенєв) «Таїнство віри», «Духовний світ Ісаака Сірина» та ін., Кураєв. Греки: І. Зізіулас «Таїнство Ц», «Буття Ц», «Особистість і буття»; Х. Яннарас – світський богослов «Особистість і ерос», «Свобода етосу».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83450. Функції основних принципів міжнародного права 32.08 KB
  Лукашуком основними функціями принципів міжнародного права є: 1 . Сприяння становленню і розвитку системи міжнародного права як безпосередньо так і шляхом обєднання норм інститутів і галузей навколо власних загальнообовязкових правил. Закріплення основних прав обовязків і законних інтересів субєктів міжнародного права визначення основ їх взаємодії шляхом встановлення правових статусів.
83451. Перелік основних принципів міжнародного права. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права 38.27 KB
  Нормативний зміст основних принципів міжнародного права Відповідно до принципу незастосування сили або погрози силою всі держави зобовязані утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості та політичної незалежності інших держав або будьяким іншим чином несумісним з цілями ООН. До нормативного змісту принципу також включається: заборона окупації території іншої держави у порушення норм міжнародного права; заборона актів репресалій пов\'язаних із застосуванням сили; надання державою своєї території...
83452. Поняття та види субєктів міжнародного права 36.75 KB
  У міжнародному праві немає норми яка б містила вичерпний перелік субєктів міжнародного права. Єдиним джерелом в якому згадуються субєкти міжнародного права є стаття 3 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. Конвенція не застосовується до міжнародних угод укладених між державами та іншими субєктами міжнародного права або між такими іншими суб\'єктами міжнародного права.
83453. Поняття та зміст міжнародної правосубєктності 33.66 KB
  Зміст міжнародної правосубєктності залежить від виду субєкта міжнародного права. Найширший він у держав, міжнародна правосубєктність якихєуніверсальною (повною) тавключаєздатністьдо:
83454. Обмеження міжнародної правосубєктності 37.78 KB
  Ці території характеризувалися обмеженням або відсутністю суверенітету а звідси міжнародної правосуб\'єктності. Колонії це залежні території що знаходяться під владою іноземної держави метрополії без самостійної політичної та економічної влади управління якими здійснюється в особливому порядку. В залежності від ступеню самоврядування колонії поділялися на: самоврядні колонії домініони які пройшли розвиток від повної відсутності міжнародної правосуб\'єктності до часткової правосуб\'єктності а згодом й до повної правосуб\'єктності;...
83455. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права та обов’язки держав 37.61 KB
  Слід підкреслити що всі держави мають статус суб\'єкта міжнародного права. Саме держави можуть створювати інші суб\'єкти міжнародного права. Єдиним міжнародним договором в якому надано дефініцію держави є Конвенція про права та обов\'язки держав 1933 р. Не дивлячись на регіональний характер цієї Конвенції в доктрині міжнародного права стаття 1 Конвенції використовується для визначення держави як суб\'єкта міжнародного права.
83456. Унітарні та складні держави 37.87 KB
  Федерація це союзна держава субєкти якої володіють значною самостійністю у внутріїпніх справах а зовнішні зносини віднесені до компетенції центральної влади. Субєкти федерації не мають права на зовнішньополітичні зносини але можуть підтримувати економічні культурні наукові стосунки з іншими державами. Субєктом міжнародного права виступає федерація в цілому. За принципом виділення субєктів федерації поділяються на: національні побудовані за національним принципом виділення субєктів федерації наприклад Індія; територіальні ...
83457. Правосубєктність націй і народів, що борються за національне визволення 33.91 KB
  Нації і народи, що борються за національне визволення, як субєкт міжнародного права набули актуальності в 60-ті роках XX століття в період розпаду колоніальної системи. Народ, який в процесі визвольної боротьби набуває елементи державності, створює органи.