25269

Особливості розвитку православної філософії і богослов'я в ХІХ-ХХ століттях

Доклад

Логика и философия

Щербацький велику увагу приділяли проблемам пізнання істини суті пізнання. Концепція пізнання себе: â€œПізнай себеâ€. Пізнання – це наближення до Бога шляхом пізнання себе. Теорія пізнання Сковороди безпосередньо пов'язана з його вченням про три світи і дві натури вона є двоїстою: з одного боку Г.

Украинкский

2013-08-13

34.5 KB

0 чел.

143. Особливості  розвитку  православної філософії  і  богослов'я  в  ХІХ-ХХ століттях

Православна Ф – це умовний термін для позначення різних напрямків, концепцій, шкіл, які орієнтовані на розкривання змісту православ’я.

В структурному відношенні ПФ включає в себе наступні напрямки.

  1.  Духовно-академічна Ф – основні концепти дух.-академ. Ф розробляли професори духовних академій. Хар-но: ортодоксальний напрямок, дуже близький до богослов’я. Осн. представники:
    •  СПб дух. академія: прот. Федір Сидонський «Вступ до науки Ф». Василій Карпов «Вступ до Ф». Микола Дибольський, Михайло Карінський – інтерпретація Гегеля в православному дусі. Єп. Михаїл (Грибановський) «Лекції до вступу в круг богословських наук».
    •  Московська дух. академія.

Федір Голубинський – засновник: «Умосяжне богослов’я». Віктор Кудрявцев-Платонов – творець трансцендентального монізму. Максим Тиреєв «Основи хр-ва» в 4-х тт.

  •  Київська дух. академія.

Новіцький, Гогоцький «Філософський лексікон» в 4-х тт., Поснов «Гностицизм 2-го ст. і перемога христ. Ц над ним», Юркевич, Боголюбов.

  •  Каз. ДА: архєп. Ніканор (Бровкін), Нєсмєлов «Наука про Ч», Снегірьов «Рел. ідея: психологічний нарис».
  1.  Ф церковного обновлення (довколоцерковний напрямок). Основна проблема – реформування православ’я. Хом’яков, Кіреєвський,Самарін.
  2.  Ф нової релігійної свідомості («новоправославний рух»). Протоієрей Солартинський, свящ. Аквілонов, Слободськой, Бердяєв, Мережковський, Шестов.

Православне богослов’я – це вчення про Б в його православному оформленні. У змістовому відношенні це обґрунтований, систематичний виклад основоположень і наслідків православного вчення. У формальному: це система дисциплін, в яких розкриваються окремі аспекти православного віровчення, серед них: екзегетика, історичне богослов’я, систематичне богослов’я (апологетичне богосл., догматичне, порівняльне), практичне богослов’я (літургія, гомілетика, пастирологія).

Стимул для розвитку ПБ – діяльність Біблійного товариства (1812-1826 р.). Його завдання: поширення перекладів Св. Писання без пояснень, щоб не було розбіжностей.

Розквіт ПБ – 19 ст.

Періодизація:

  •  Кінець 19 ст.: Філарет (Дроздов) «Записки на книгу Буття», Макарій (Булгаков) «Про догматичне богослов’я» в 5-ти тт., Філарет архієпископ Чернігівський.(Гумілевський) «Православне догматичне богослов’я», Сільвестр (Малєванський) «Досвід православного догматичного богослов’я з історичним викладом догматів», М. Рождественський 2 тт. християнська апологетика, Адамант Караіс «Міркування про священне світло», «Супутник священника», Константин Ікононс «Про 70 толковників».
  •  Початок 20 ст.: Ніколін, Петро Свєтлов, М. Альбов «Нарис христ. апологетики».
  •  З 30-х рр. 20 ст. – переміщується ПБ на Захід → Паризька школа (долає засилля Заходу). Багатовекторність їх пошуків:
    •  Відродження святоотцівської традиції: арх. Кіпріан (Керн), Фроловський, В. Лоський, арх. Васілій (Кривошеєв), Мейендорф, Шмеман.
    •  Софіологія – С. Булгаков
    •  Літургічне відродження, євхаристична еклезіологія: И. Афанас’єв, Кіпріан, Шмєман
    •  Осмислення російської історії, культури та духовності: Г. Фєдотов, Карташов, Зєрнов, Могульський
    •  Релігійно-філософська думка: Заньковский, Лоський, Франк, Шестов (це вже не богослов’я).

Самобутні богослови: Єп. Каліст, Тімоті Уер, Антоній (Блум) митрополит Сурський

  •  Богослов’я 2ї половини 20 ст.: М. Муд’югін,

О. Мень (6 тт. «В пошуках шляху істини і життя»: «Витоки Р», «Магізм і єдинобожжя», «У врат німоти. Духовне життя Китаю і Індії в середини 1-го тис. до н.е.», «Діоніс, Логос, Доля» та ін.; «Син людський», «Історичні шляхи хр-ва» в 2-х тт., «Словник з бібліології» в 7 ст.).

Основні хар-ки:

  •  Христоцентричне бачення історії Р (зокрема, її завершення). Христос – смисловий центр природного, соц.-істор. і духовного світів в їх відношенні автономності і разом з тим в їх взаємозв’язку. Христос – осередок всіх осьових ліній космо-істор. процесу. Хр-во – заключний акорд рел. історії людства.
    •  Хр-во – це не сума догматів і моральних заповідей, а сам ІХ! Сутність хр-ва – це боголюдство.
    •  Еволюція Р. Мень – прихильник теорії прамонотеїзму. Теїстичні уявлення – ось справжні витоки Р. Віра в магізм переважала в давні історичні часи. Зв’язок з першородним гріхом. Віра в магізм зумовлена була тим, що люди могли підкоряти природні сили, люди ставали як боги. Але, насправді, люди стали бранцями конкретного ритуалу. А це було спотворення віри в бога.
    •  Поважне ставлення до іудаїзму. Єврейський народ назавжди присвячений Богу.
    •  Розуміння Біблії. Православні ієрархи погано настроєні на такі роботи Меня. Біблія – це слово людське, звичайна літературно-історична пам’ятка. Мень велику роль у вивченні Біблії надавав філології, історії та археології. Біблійна критика – це весь комплекс наук придатний для пояснення священних текстів. Ніякої богонатхненності Біблії. Ідеї, зміст Біблії – належать Богу, але форма – людська. У Старому Заповіті оповіді історичного хар-ру переплітаються з легендами і міфами. Тому необхідно виділити істор. основу Біблії, відокремивши її від фантастичного елементу. Достовірна біблійна історія починається з Авраама.
  •  Сучасність: Іларіон (Алфенєв) «Таїнство віри», «Духовний світ Ісаака Сірина» та ін., Кураєв. Греки: І. Зізіулас «Таїнство Ц», «Буття Ц», «Особистість і буття»; Х. Яннарас – світський богослов «Особистість і ерос», «Свобода етосу».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22040. Функциональные модули сетей SDH 72.5 KB
  СОПРЯЖЕНИЕ сети SDH с каналами пользователя производится терминальным оборудованием включающим в себя конверторы интерфейсов конверторы скоростей конверторы импедансов и т. Мультиплексоры SDH Поскольку в каждом комплекте оборудования узла связи одновременно производится в одном направлении передача а другом приём то в одном блоке монтируется и мультиплексор и демультиплексор выполняющие взаимообратные функции объединения разъединения расшивки потоков. Мультиплексоры SDH в отличае от мультиплексоров PDH выполняют как функции...
22041. Функции, выполняемые коммутатором 144 KB
  маршрутизация трансляция от точки к точке доступ при test 1 1 2 3 2 3 консолидация сортировка ввод вывод Методы кросскоммутации и взаимодействие сетей SDH. Емкости коммутаторов могут быть разные до 4096 ·40096 соединений Мультиплексоры...
22042. Методы защиты синхронных потоков 113 KB
  Доступа MFS Основной DATA in прием трибов DATA менеджер полезной 3 3 3 нагрузки CLK MFS DATA CLK CLK Блок каналов MFS MFS Агрегатный out доступа...
22043. Технические характеристики оборудования SDH 32 KB
  Всё разнообразие выпускаемого оборудования для SDH сетей можно разбить на 5 основных групп: синхронные мультиплексоры SMUX или SM; оборудование линейных трактов SL; синхронные кросскоммутаторы – SXC; синхронное радиорелейное оборудование – SR; системы управления оборудованием SDH – с самым разным названием. Обобщим некоторые термины касающиеся технических характеристик оборудования SDH. Трибные каналы доступа – это интерфейсы для подключения PDH и SDH потоков.
22044. Основные понятия и определения 99 KB
  Линии передачи линии связи – это воздушные провода скрученные пары проводников собранные в многожильный кабель коаксиальные кабели оптоволоконные линии волноводы воздушная и космическая среда т. это среда передачи сигнала. Чтобы соединить между собой для передачи сообщений два или более абонента или их абонентские устройства помимо линии передачи нужны ещё многие дополнительные устройства. Такая совокупность технических средств и среды распространения образуют КАНАЛ ПЕРЕДАЧИ КАНАЛ СВЯЗИ сигнала от источника к получателю.
22045. Радиорелейные системы передачи. 175 KB
  облучатель в фокусе плоское зеркало парабола фидер облучающая парабола Радиооборудование ПРМ ПРД Радиооборудование Оборудование состоящее из передатчика приемника и антенны называют радиорелейной станцией РРС....
22046. Системы с ЧРК 1.71 MB
  Электрические сигналы при передаче от одного абонента к другому проходит через нелинейные преобразователи усилители промежуточные линейные – от понятия линии связи усилители усилители – регенераторы узловые АТС линии связи. А это в свою очередь приводит к стандартным длинам участков линии связи через которые необходимо ставить линейные усилители – регенераторы восстанавливающие сигнал и необходимое превышение его уровня над шумами. Затухание в линии связи всегда растёт с ростом частоты сигнала. Рекомендуется использовать линии...
22047. Структура многоканальной системы передачи с ЧРК 53 KB
  ГРУППОБРАЗОВАНИЕ уплотнение каналов в системе с ЧРК носит иерархический характер. На основе каналов ТЧ с рассмотренными выше характеристиками строятся следующие групповые каналы тракты: Наименование группы каналов Диапазон занимаемых частот кГц Число каналов ТЧ Число объединяемых групп Предварительная группа ПрГ Первичная группа ПГ Вторичная группа ВГ Третичная группа ТГ Четверичная группа ЧГ 1224 60108 312552 8122044 851612388 3 12 60 300 900 используется редко 4 ПрГ 5 ПГ 5 ВТ 3 ТГ Совокупность устройств...
22048. Одно и двухнаправленные системы передачи 222 KB
  Для компенсации потерь и коррекции фазочастотных искажений сигнала через определенные расстояния в линию включаются линейные усилители. Схемы включения дифференциальных трансформаторов Основное назначение РУ – обеспечить передачу сигнала в направлении клемм от 11 к 33 с малыми потерями и прием сигнала с клемм 44 к 11. Конечная величина затухания a43 приводит к тому что часть сигнала из передающей пары проводников переходит в приемные проводники действие на ближнем конце. Неполное согласование РУ на дальнем конце...