25273

Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики)

Доклад

Логика и философия

Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям розуму серцю органу внутрішнього відчуття€ або чуттєвій інтуїції€ на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта. Особлива тема в його гносеології критика розуму позбавлення його абсолютної величі€ і визнання його відносної мізерності€ тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання. Паскаль прихильник просвітленого абсолютизму€ він протиставляє імперії влади€ імперію розуму€. Друга магістральні ідея антропології Паска...

Украинкский

2013-08-13

34.5 KB

10 чел.

117. Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики)

Основні праці Б.Паскаля: „Листи до провінціалу”, „Думки” (видано після смерті), „Твори про благодать”, „Коротка історія життя Ісуса Христа” – тут він викладає свої релігійні погляди.

Б.Паскаль в гносеології виходить з античного ідеалу абсолютної істини, вічної, позачасової і нерушимої, яка в повному обсязі недосяжна людині, але якщо ми не можемо пізнати усе, це зовсім не означає, що ми не можемо пізнати нічого. Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям, розуму, серцю (органу „внутрішнього відчуття” або „чуттєвій інтуїції” на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта). Відчуття ніколи не обдурюють, розум сильний у визначеннях і доведеннях, а серце „відчуває перші принципи буття” (простір, час, рух, число і т.д.). Принципи відчуваються, теореми доводяться, те і інше з достовірністю, але різними шляхами.

Б.Паскаль: „Ми осягаємо істину не лише розумом, але і серцем”. Особлива тема в його гносеології – критика розуму, позбавлення його „абсолютної величі” і визнання його „відносної мізерності”, тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання.

Паскаль створює унікальну філософську антропологію, в якій людина розглядається як „безодня протиріч”, що витікають із парадоксальної єдності в ній величі і мізерності як в плані буття, так і в плані пізнання.

Паскаль прихильник „просвітленого абсолютизму”, він протиставляє „імперії влади” – „імперію розуму”.

Друга магістральні ідея антропології Паска ля – антиномія розуму і серця, бо „у серця свої закони, яких розум не знає”. Хоча велич людини полягає в її думці, але не розумом одним вона живе. Є „мудрість розуму”, але вище за неї – „мудрість серця”, яка полягає в любові і милосерді і кінці-кінців піднімається до Бога. У вченні про Бога Паскаль сповідує не „релігію розуму”, але „релігію серця”. Серце відчуває Бога, а не розум.

Німецькі романтики: Шлегель, Гердер, Шеллінг, Якобі, Новаліс, Шлейєрмахер.

Шеллінг під суб’єктом розуміє не свідомість окремої людини, а безпосереднє споглядання розумом самого предмету, або „інтелектуальну інтуїцію”. Шеллінг розповсюдив „інтелектуальну інтуїцію” на всі ступені розмислення („рефлексії”). Він приєднався до романтичної школи, для якої інтуїція – досяжна для небагатьох обраних. Досягнувши розуміння власної спонтанності, свідомість осягає себе одночасно і як підпорядковану необхідності, і як вільну. Через вільні дії окремих людей необхідно діє і виявляється закономірний процес, в якому сполучаються в єдності дух і природа, суб’єкт і об’єкт, свобода і необхідність. Однак відкривається цей процес, за Шеллінгом, не пізнанню, а лише вірі, і гарантії історичного і моральнісного прогресу в Бозі. Шеллінг критикує будь-яку філософію, яка засновується на розумі, їй він протиставляє „філософію одкровення”, яка шукає істину за межами розуму – в релігійному досвіді.

Діяльність „Я” розпадається на теоретичну і практичну сфери. Перша починається з відчуттів, потім переходить до споглядання, уявлення, судження і на вищому рівні – розуму – досягає пункту, де теоретичне „Я” усвідомлює себе самодіяльним, тобто стає практичним „Я”, волею. Інтелектуальна інтуїція – самоспоглядання „Я”.

Шлейєрмахер. Основні праці: „Розмови про релігію”, „Монологи”. Інтуїція нескінченності – точка опори для будь-якої діяльності свідомості, з неї народжуються і живуть наука і практична діяльність людини. Відчуття протилежне пізнанню і діяльності, оскільки ні знання, ні дії самі по собі не складають цільного життя, але лише взаємодоповнюють один одного. Вони укорінені у внутрішньому житті, яке дане людині у відчутті. Відчуття є процесом розкриття душі, виявлення її внутрішнього зв’язку із всесвітом, і в якості такого – „высшее ведение”.

Якобі виступив з критикою раціоналізму і обґрунтуванням „філософії відчуття і віри”. Його філософія уявляє собою спробу метафізично розмежувати і протиставити безпосереднє знання, яке він ототожнює з вірою, і опосередковане знання. Для Якобі єдиним істинним пізнанням є чуттєвий досвід. Діяльність розсудку не виходить за межі чуттєвого досвіду. Россудок, що має справу з суб’єктивними поняттями, не здатен довести буття речей. Реальність оточуючого світу може бути гарантована лише вірою, яка лежить в основі чуттєвого досвіду. Релігійне відчуття складає підґрунтя філософії, його неможливо зрозуміти з позицій раціоналізму.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28043. Промышленное лесопользование, его виды. Приемы возобновления лесов 10.97 KB
  Способы возобновления леса. Изменение старого поколения леса новым называется возобновлениям леса. При естественном семенном возобновлении леса молодое поколение генетически и экологически лучше отвечает конкретным условиям выращивания: климату почве. Благополучно обстоит дело только в лесах третьей группы.