25273

Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики)

Доклад

Логика и философия

Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям розуму серцю органу внутрішнього відчуття або чуттєвій інтуїції на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта. Особлива тема в його гносеології критика розуму позбавлення його абсолютної величі і визнання його відносної мізерності тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання. Паскаль прихильник просвітленого абсолютизму він протиставляє імперії влади імперію розуму. Друга магістральні ідея антропології Паска...

Украинкский

2013-08-13

34.5 KB

10 чел.

117. Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики)

Основні праці Б.Паскаля: „Листи до провінціалу”, „Думки” (видано після смерті), „Твори про благодать”, „Коротка історія життя Ісуса Христа” – тут він викладає свої релігійні погляди.

Б.Паскаль в гносеології виходить з античного ідеалу абсолютної істини, вічної, позачасової і нерушимої, яка в повному обсязі недосяжна людині, але якщо ми не можемо пізнати усе, це зовсім не означає, що ми не можемо пізнати нічого. Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям, розуму, серцю (органу „внутрішнього відчуття” або „чуттєвій інтуїції” на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта). Відчуття ніколи не обдурюють, розум сильний у визначеннях і доведеннях, а серце „відчуває перші принципи буття” (простір, час, рух, число і т.д.). Принципи відчуваються, теореми доводяться, те і інше з достовірністю, але різними шляхами.

Б.Паскаль: „Ми осягаємо істину не лише розумом, але і серцем”. Особлива тема в його гносеології – критика розуму, позбавлення його „абсолютної величі” і визнання його „відносної мізерності”, тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання.

Паскаль створює унікальну філософську антропологію, в якій людина розглядається як „безодня протиріч”, що витікають із парадоксальної єдності в ній величі і мізерності як в плані буття, так і в плані пізнання.

Паскаль прихильник „просвітленого абсолютизму”, він протиставляє „імперії влади” – „імперію розуму”.

Друга магістральні ідея антропології Паска ля – антиномія розуму і серця, бо „у серця свої закони, яких розум не знає”. Хоча велич людини полягає в її думці, але не розумом одним вона живе. Є „мудрість розуму”, але вище за неї – „мудрість серця”, яка полягає в любові і милосерді і кінці-кінців піднімається до Бога. У вченні про Бога Паскаль сповідує не „релігію розуму”, але „релігію серця”. Серце відчуває Бога, а не розум.

Німецькі романтики: Шлегель, Гердер, Шеллінг, Якобі, Новаліс, Шлейєрмахер.

Шеллінг під суб’єктом розуміє не свідомість окремої людини, а безпосереднє споглядання розумом самого предмету, або „інтелектуальну інтуїцію”. Шеллінг розповсюдив „інтелектуальну інтуїцію” на всі ступені розмислення („рефлексії”). Він приєднався до романтичної школи, для якої інтуїція – досяжна для небагатьох обраних. Досягнувши розуміння власної спонтанності, свідомість осягає себе одночасно і як підпорядковану необхідності, і як вільну. Через вільні дії окремих людей необхідно діє і виявляється закономірний процес, в якому сполучаються в єдності дух і природа, суб’єкт і об’єкт, свобода і необхідність. Однак відкривається цей процес, за Шеллінгом, не пізнанню, а лише вірі, і гарантії історичного і моральнісного прогресу в Бозі. Шеллінг критикує будь-яку філософію, яка засновується на розумі, їй він протиставляє „філософію одкровення”, яка шукає істину за межами розуму – в релігійному досвіді.

Діяльність „Я” розпадається на теоретичну і практичну сфери. Перша починається з відчуттів, потім переходить до споглядання, уявлення, судження і на вищому рівні – розуму – досягає пункту, де теоретичне „Я” усвідомлює себе самодіяльним, тобто стає практичним „Я”, волею. Інтелектуальна інтуїція – самоспоглядання „Я”.

Шлейєрмахер. Основні праці: „Розмови про релігію”, „Монологи”. Інтуїція нескінченності – точка опори для будь-якої діяльності свідомості, з неї народжуються і живуть наука і практична діяльність людини. Відчуття протилежне пізнанню і діяльності, оскільки ні знання, ні дії самі по собі не складають цільного життя, але лише взаємодоповнюють один одного. Вони укорінені у внутрішньому житті, яке дане людині у відчутті. Відчуття є процесом розкриття душі, виявлення її внутрішнього зв’язку із всесвітом, і в якості такого – „высшее ведение”.

Якобі виступив з критикою раціоналізму і обґрунтуванням „філософії відчуття і віри”. Його філософія уявляє собою спробу метафізично розмежувати і протиставити безпосереднє знання, яке він ототожнює з вірою, і опосередковане знання. Для Якобі єдиним істинним пізнанням є чуттєвий досвід. Діяльність розсудку не виходить за межі чуттєвого досвіду. Россудок, що має справу з суб’єктивними поняттями, не здатен довести буття речей. Реальність оточуючого світу може бути гарантована лише вірою, яка лежить в основі чуттєвого досвіду. Релігійне відчуття складає підґрунтя філософії, його неможливо зрозуміти з позицій раціоналізму.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60047. Складання та розв’язання задач на матеріалі навколишнього світу, як засіб розвитку пізнавальних інтересів учнів 51 KB
  Дитина з малих років повинна розуміти що все досягається працею і що працювати непросто. Як правило всі діти 67 років з великим бажанням йдуть до школу їм все цікаво вони завжди хочуть відповідати руки їх постійно тягнуться вгору вони навіть...
60048. Розв’язання сюжетних задач 245.5 KB
  Мета заняття: дидактична: формувати навички розвязування текстових задач розвивати в учнів усну і письмову культуру мовлення логічне мислення заохочувати учнів до самостійної навчальної діяльності виховувати у них позитивну мотивацію...