25275

Криза новочасного матеріалізму (критика Дж.Берклі та Д.Юма)

Доклад

Логика и философия

Берклі дотримується позиції субєктивноідеалістичного сенсуалізму. Свою критику емпіризму Берклі починає з розгляду локківського вчення. Використавши ці положення Локка як відправні точки Берклі фактично відступає від локківської позиції. А Берклі дає на них відповідь просто витлумачує Локка в дусі категоричного заперечення обєктивності первинних якостей.

Украинкский

2013-08-13

31.5 KB

2 чел.

119. Криза новочасного матеріалізму (критика Дж.Берклі та Д.Юма)

Дж.Берклі вбачав небезпеку у локківському емпіризмі, який інтенсивно поширювався як в Англії, так і за її межами. Він починає „війну” проти матеріалізму. Берклі дотримується позиції суб’єктивно-ідеалістичного сенсуалізму. Свою критику емпіризму Берклі починає з розгляду локківського вчення. Відомо, що Локк під первісними якостями розумів геометричну форму, розміри, механічний рух, щільність, а під вторинними – колір, запах, смак, звук. Використавши ці положення Локка, як відправні точки, Берклі, фактично, відступає від локківської позиції. Адже, поставивши питання Локк фактично відмовляється від пошуків відповіді на питання про ступінь суб’єктивності змісту запахів, кольору, смаку. А Берклі дає на них відповідь – просто витлумачує Локка в дусі категоричного заперечення об’єктивності первинних якостей. Берклі трактує субстанцію як носія властивостей, тоді предмети – речі, що є певною сукупністю цих властивостей, становлять лише відчуття, наше сприймання. Інакше кажучи, для Берклі „бути” – значить бути сприйнятим. Простір – не що інше як наша чуттєва діяльність. До того, як ми щось сприймемо, воно ніщо, не скільки, ніяк. Річ – це комплекс наших відчуттів. Але наші відчуття не є світостворюючими. Змістом речей є думки Бога – ідеї, які виступають для людини у чуттєвій формі: • ідея Бога (думка), • людське відчуття, яке дає можливість сприйняти цю ідею як річ, • ідея людини (індивідуальна думка). Душа наша пізнає саму себе за допомогою ідей.

Д.Юм („Трактат про людську природу”)опрацьовує теорію агностицизму, в якій він досить широко спирався як на локківський сенсуалізм, так і на беркліанський суб’єктивний ідеалізм. Згідно з Юмом все знання ми отримуємо від відчуттів і від рефлексії. Нам не потрібно в побудові філософського знання спиратися на ідею субстанції. Ідея субстанції, так само як і ідея модусу, ніщо інше як сукупність простих ідей, об’єднаних уявленням та наділена особливим іменем, за допомогою якого ми можемо викликати цю сукупність у власній пам’яті інших людей. Якщо субстанція – це просто сума ідей, то тим самим заперечується сама сутність її. Звідси розуміння причинно-наслідкового зв’язку, який зводиться в основному, до відношення просторового існування та часової послідовності. Духовна субстанція теж виникає виключно з діяльності людського розуму. Джерелом для ідеї субстанції є діяльність самої людини. Юм доводить, що все знання, яке ми маємо, ми отримуємо внаслідок „прояву людської природи”. „Враження” стають причиною появи наших ідей. Ідеї виникають від: дії відчуттів – враження; від ідей; від враження ідей. Враження – це комплексна ситуація сприйняття (відчуття + ідеї + емоції). Стан, прийнятий як враження, можна назвати подією. Емоційна сфера стає основою людської діяльності. Закони мислення не є законами суспільної поведінки.