25276

Піднесення і падіння ідеалістичної філософії (XVIII-XIX ст.)

Доклад

Логика и философия

Речі вважає він лише здаються нам незалежними від нас доки ми не усвідомили що вони є продуктами свідомої діяльності субєкту. Це відбувається за рахунок субєктивації природного світу здійснюваної за рахунок свободи як принципу активної діяльності субєкта. Вже в Канта поняття трансцендендентального субєкту не співпадає ні з індивідуальним людським субєктом ні з божественним розумом традиційного раціоналізму.Шеллінг 17551854 тотожність протилежностей субєкта і обєкта робить вихідним пунктом свого вчення.

Украинкский

2013-08-13

35.5 KB

0 чел.

120. Піднесення і падіння ідеалістичної філософії (XVIII-XIX ст.)

Іммануїл Кант (1724-1804) – засновник німецької класичної філософії (німецький ідеалізм). На відміну від філософії XVI-XVIII ст. Кант вважає, що відчуття і розсудок мають між собою принципове розрізнення; вони уявляють собою два різних стовбури в людському пізнанні. А звідси, наукове знання можна мислити лише як синтез цих різнорідних елементів – чуттєвості і розсудку. Наша чуттєвість має свої додосвідні, апріорні форми. Простір – апріорна форма зовнішнього відчуття (зовнішнє споглядання), а час – апріорна форма відчуття внутрішнього (внутрішнє споглядання). Людина, за Кантом, живе у двох світах: у чуттєво сприймаємому, в якому вона як чуттєва істота підкоряється законам природи, і світі, що осягається розумом, де людина підкоряє себе закону розуму, тобто моральному закону. Відкинувши прагнення науки на пізнання речей самих по собі, вказавши людському розсудку його межі, Кант, за його словами, обмежує знання, щоб дати місце вірі. Саме віра в безсмертя душі, свободу і Бога, раціональне доведення існування яких Кант заперечував, складає підґрунтя, яке має освітити звернену до людини вимогу бути моральною істотою. Сфера моральної дії опинилась, таким чином, відокремленою від наукового пізнання і поставлена вище за нього.

Й.Г.Фіхте (1762-1814) критикував філософський матеріалізм за „догматизм”. Речі, вважає він, лише здаються нам незалежними від нас, доки ми не усвідомили, що вони є продуктами свідомої діяльності суб’єкту. Філософія Канта і Фіхте – це ідеалізм свободи, етично орієнтований ідеалізм. Сфера людського буття у Фіхте поширюється по суті на все природне оточення людини. Фіхте „знімає” протиріччя між кантівським „світом ноуменів” та „світом феноменів”. Це відбувається за рахунок суб’єктивації природного світу, здійснюваної за рахунок свободи як принципу активної діяльності суб’єкта. Вже в Канта поняття трансцендендентального суб’єкту не співпадає ні з індивідуальним людським суб’єктом, ні з божественним розумом традиційного раціоналізму. Не менш складним виявляється вихідне поняття вчення Фіхте – поняття „Я”. З одного боку Фіхте має на увазі „Я”, яке кожна людина відкриває в акті само рефлексії, а отже, „індивідуальне, або емпіричне, Я”. З іншого боку – це деяка абсолютна реальність, яка ніколи повністю недосяжна нашій свідомості, з якої шляхом саморозвитку-саморозкриття породжується весь універсум і яка тому є божественне, „абсолютне Я”.

В.Й.Шеллінг (1755-1854) тотожність протилежностей суб’єкта і об’єкта робить вихідним пунктом свого вчення. При цьому він застосовує принцип розвитку, який був розроблений Фіхте по відношенню до суб’єкта і його діяльності, також і до аналізу природи. Філософія природи і філософія тотожності Шеллінга – це об’єктивний ідеалізм, головне завдання якого полягало в тому, щоб показати, як єдина першооснова, яка є ні суб’єкт, ні об’єкт, породжує все багатоманіття універсуму. У Шеллінга інтелектуальна інтуїція уявляє собою єдність свідомої і несвідомої діяльності.

Г.В.Ф.Гегель (1770-1831) не приймає шеллінгове вчення про інтелектуальну інтуїцію як вищу форму філософського осягнення. В основі діалектики Гегеля лежить ідеалістичне уявлення про те, що джерело будь-якого розвитку – як природи, так і суспільства, і людського мислення – полягає в саморозвитку поняття, а отже, має логічну, духовну природу. Згідно з Гегелем, „лише в понятті істина володіє стихією свого існування”, і тому діалектика понять визначає собою діалектику речей – процесів в природі і суспільстві. Діалектика речей є, за Гегелем, лише відображена, „відчужена” форма справжньої діалектики, що властива „життю понять”, або життю Логосу, як він існує сам по собі, як би в мисленні Бога. Але самого Бога Гегель бачить як безособовий процес саморуху поняття, що з необхідністю розвиває свої визначення в діалектичному процесі – через розгортання вихідного протиріччя і його подолання.

Л.Фейєрбах (1804-1872) вважає ідеалізм раціоналізованою релігією, а філософія і релігія, на його думку, по самій своїй суті протилежні одна одній. Релігія і близька до неї ідеалістична філософія виникають, на думку Фейєрбаха, з відчуження людської сутності, приписуванням Богу тих атрибутів, які в дійсності належать самій людині. Для подолання релігійних заблуджень необхідно зрозуміти, що людина – не творіння Бога, а частина – і більш досконала – вічної природи. Матеріалізм Фейєрбаха характеризується як антропологічний. В центрі уваги Фейєрбаха – людина як психофізична єдність, єдність душі і тіла. Згідно з Фейєрбахом, тіло в його цілісності і складає сутність людського „Я”; духовний початок в людині не може бути відділеним від тілесного, дух і тіло – два боки тієї реальності, яку називають організмом. Людська природа, таким чином, трактується переважно біологічно, а окремий індивід – не історично-духовне утворення, як у Гегеля, а ланка в розвитку людського роду. Вчення Фейєрбаха відіграло важливу роль у формуванні філософських поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

77245. Вспомогательный аппарат глаза 371.42 KB
  nulus tendineus communis Верхняя прямая мышца Нижняя прямая мышца Латеральная прямая Медиальная прямая Верхняя косая Нижняя косая Мышца поднимающая верхнее веко Бровь supercilium Веко plpebre защитная функция: plpebr superior plpebr inferior fcies nterior покрыта кожей fcies posterior покрыта хрящевой и орбитальной коньюктивой. Верхняя прямая мышца Нижняя прямая мышца Медиальная прямая Нижняя косая Мышца поднимающая верхнее веко. Латеральная прямая 6 пара ЧН отводящий Верхняя косая 4 пара ЧН блоковый Нервы слезной...
77246. Наружнее и среднее ухо,их отделы. Барабанная полость, ее стенки сообщения и содержимое. Артерии, вены, нервы барабанной полости 43.54 KB
  Артерии вены нервы барабанной полости. Наружний слуховой проход metus custicus externus Prs cortilgine Cortillgo metus custici externiсоставляет одно целое с хрящем ушной раковины Incisure crtilginis metus custici externi Сартолиниевы шели Хрящевая часть выстлана тонкой кожей в которой имеются волоски сальные и цируминозные железы prs osse Образованна барабанной частью височной кости 3.Внутреннийпродолжение слизистой оболочки выстилающей барабанную полость Кровоснабжение Среднее ухо uris medi включает в себя: Cvits timpnic tub...
77248. Внутреннее ухо. Его части, содержимое. Строение полукружных каналов и преддверия. Преддверно-улитковый нерв, ядра, части. Вестибулярный путь 145.78 KB
  Преддверноулитковый нерв ядра части. Ядра слуховые ядра: nuclei cochleres nterior et posterior вестибулярные ядра: верхнееБехтерева нижнее Роллера латеральное Дейтерса медиальное Швальбе в области латерального угла foss rhomboide 2. Место выхода из черепа: porus custicus internus Вестибулярный путь От рецепторов статокинетического аппаратаампулярные гребешки и отолитовые аппараты внутреннего уха импульсы поступают к gnglion vestibulre 1 нейроны Далее в составе rdix vestibulris они входят в мостомозжечковый угол и...
77249. Глазодвигательный, блоковый, отводящий нервы. Медиальный продольный пучок 14.76 KB
  oculomotorius IIIсмешанный: Ядра серое вещество среднего мозга: N. ciliris Место выхода из мозга foss interpedunculris 3 Место выхода из черепа fissur orbitlis superior. trochleris IV двигательный: Ядрасерое вещество среднего мозга: N.obliquus superior 2 Место выхода из мозга сбоку от velum medullre superius.
77252. Тройничный нерв, его ядра, корешки, узел. Третья ветвь тройничного нерва 42.16 KB
  tensor tympni m. lingulis В области основания черепа присоединяет chord tympni преганглионарные парасимпатические волокна от n. lingules общая и вкусовая за счёт chord tympni чувствительность передних 2 3 языка rr. sublingules к подъязычной и поднижнечелюстной слюнным железам слизистой оболочке дна полости рта десне нижней челюсти chord tympni заканчивается на gg.
77253. Лицевой нерв, его ядра, ганглии и ветви 42.5 KB
  Через metus custicus internus в cnlis n. petrosus mjor парасимпатический ответвляется на уровне коленца идёт в cnlis n. petrosi mjoris через hitus cnlis n. petrosi mjoris до formen lcerum откуда идёт через cnlis pterygoideus где к нему присоединяется симпатический n.