25281

Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії

Доклад

Логика и философия

Існує три історичні стадії позитивізму: перший€ класичний позитивізм другий€ позитивізм емпіріокритицизм і третій€ позитивізм неопозитивізм. Засновником позитивізму був О.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Представниками ІІго позитивізму є Е.

Украинкский

2013-08-13

34 KB

1 чел.

125. Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії

Позитивізм (від франц. позитивний) – визнає єдиним джерелом істинного, дійсного знання конкретні (емпіричні) науки. Досягнення „позитивного” (практично орієнтованого знання), перш за все знання про природу, відповідним чином організовані і оформлені, вважаються справжньою наукою, яка покликана замінити теологію і попередню філософію („метафізику”).

В історії філософії терміном позитивізм позначали особливу філософську течію, яка сформувала в 1830 р. і зберегла вплив до нашого часу. Існує три історичні стадії позитивізму: „перший” (класичний) позитивізм, „другий” позитивізм (емпіріокритицизм) і „третій” позитивізм (неопозитивізм).

Засновником позитивізму був О.Конт, він впровадив у філософський вжиток цей термін. Вихідний тезис філософії Конта – вимога, щоб наука обмежилась описанням зовнішнього вигляду явищ. Спираючись на цей тезис, Конт стверджував, що метафізика, тобто вчення про сутність явищ має бути відкинута. Історія пізнання природи була розділена Контом на три стадії; кожна з цих стадій відповідала епевному типу світогляду: теологічному, метафізичному і позитивному. На першій стадії – теологічній, людський розум намагався пояснити явища впливом надприродних сил, бога. Метафізичний світогляд є видозміною теологічного, основу всіх явищ в цьому випадку бачать в абстрактних метафізичних сутностях. На зміну теологічному та метафізичному світоглядам приходить „позитивний метод”, який вимагає відмови від абсолютного знання.

Г.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Будь-яке наукове поняття, за Спенсером, суперечливе і тому неосяжне. Наука базується лише на обмеженому досвіді індивіда, тобто на хибній основі. Визнання „непізнаваного” лежить в основі і релігії; тому Спенсер робить висновок про близькість науки і релігії. Спенсер дотримується концепції еволюції (теорії розвитку). Сутністю еволюції є інтеграція і дезінтеграція речовини. Еволюцію Спенсер розуміє чисто механічно і недіалектично. Кінцевим результатом еволюції є рівновага (інтеграція = дезінтеграція). Спенсер вводить поняття розпаду, бо процес розпаду виявляється у всій природі. Прогрес є єдність інтеграції і дезінтеграції, які приводять до рівноваги, але рівновага не є абсолютною.

Представниками ІІ-го позитивізму є Е.Мах та Авенаріус. Мах – один із засновників емпіріокритицизму. Визнавши речі комплексами відчуттів, Мах, тим самим протиставив своє вчення філософії матеріалізму. Виходячи з філософії Юма, Мах заперечував поняття причинності, необхідності, субстанції, як такі, що не дані у досвіді. В емпіріокритицизмі світ виступає як сукупність відчуттів, тому до нього не можна застосувати звичайні категорії. Емпіріокритицизм – це чистий досвід, який тлумачиться як остання нейтральна реальність. Поняття Мах розглядає як символи, що позначають комплекси відчуттів, а науку – як сукупність гіпотез, що потребують заміщення безпосередніми спогляданнями.

Позитивізм в Росії. Як і в Західній Європі, історія позитивізму в Росії в ХІХ-поч. ХХ ст. поділяється на два історичні періоди – першого позитивізму, і другого позитивізму (емпіріокритицизму). Одним з перших популяризаторів позитивізму став В.Майков. В 60-70-ті р. ХІХ ст. з’являються статті, присвячені позитивізму (Лавров, Писарев, Михайлівський, Лесевич та ін.). Перша дисертація в дусі позитивізму була захищена М.Троїцьким. Разом з тим починається кампанія критики позитивізму в цілому і з окремих боків. В 80-90-х р. ХІХ ст. вплив позитивізму слабішає, а критика його посилюється.

На межі ХІХ-ХХ ст.. в історії позитивізму в Росії наступає новий етап. Впив позитивізму знов зростає. Залишилися і прихильники першого позитивізму – К.Тімірязєв. Сильним стає вплив Маха і Авенаріуса. Їх ідеями захоплювалися А.Богданов, А.Луначарський, В.Базаров. М.Караїнський вбачав у позитивізмі відому позитивну роль у філософському процесі. Позитивізм сприймався і критикувався по-різному в різних напрямках російської філософської і природничонаукової думки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80848. ФОРМЫ И МЕТОДЫ КОНТРОЛЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ОРГАНОВ ВЛАСТИ 44.16 KB
  Государственный контроль форма осуществления государственной власти обеспечивающая соблюдение законов и других нормативных актов издаваемых органами государства. Виды гос контроля в управлении: общий и специальный; Внешний контроль осуществляемый субъектами организационно и функционально независимыми в своей деятельности от органов государственной власти РФ и внутренний контроль осуществляемый в рамках системы органов государственной власти служащий обеспечению: надлежащего исполнения нижестоящими органами и должностными лицами...
80849. ОРГАНЫ ОБЩЕЙ КОМПЕТЕНЦИИ, ИХ ФУНКЦИИ И ПОЛНОМОЧИЯ 46.13 KB
  Государственный орган – организационно оформленная группа должностных лиц наделенная компетенцией и необходимыми средствами для осуществления управления. По виду компетенции выделяют: общая компетенция общие функции управления – Правительство РФ правительства и администрации субъектов РФ отраслевая компетенция по отрасли и сфере деятельности – министерства главные управления управления межотраслевая компетенция выполняют как правило общие функции государственного управления и на основе их реализации осуществляют межотраслевую...
80850. ОБЩЕСТВЕННЫЕ ПРОЦЕССЫ КАК ОБЪЕКТ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ 46.35 KB
  Управляемые объекты центр приложения массовых усилий общества поскольку именно ими создается все необходимое. В соответствии с основными сферами жизни общества управляемые объекты подразделяются на: экономические социальные и духовные политические. Социальные управляемые объекты осуществляют деятельность направленную на сохранение жизни и здоровья человека его физическое развитие организацию дошкольного школьного высшего и специального образования на создание жилищных коммунальных бытовых условий и поддержание других важных...
80851. РАЗГРАНИЧЕНИЕ ПРЕДМЕТОВ ВЕДЕНИЯ И ПОЛНОМОЧИЙ МЕЖДУ ОРГАНАМИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ РФ И ОРГАНАМИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ СУБЪЕКТОВ РФ 45.77 KB
  Обеспечение соответствия конституций и законов республик уставов законов и иных нормативных правовых актов краев областей городов федерального значения автономной области автономных округов Конституции РФ и федеральным законам; б защита прав и свобод человека и гражданина; в вопросы владения пользования и распоряжения землей недрами водными и другими природными ресурсами; г разграничение государственной собственности; д природопользование; охрана окружающей среды и обеспечение экологической безопасности; е общие вопросы...
80852. ОСНОВНЫЕ ФУНКЦИИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СОБСТВЕННОСТИ В СИСТЕМЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ 43.95 KB
  Государственная собственность форма собственности при которой имущество в том числе средства и продукты производства принадлежит государству полностью либо на основе долевой или совместной собственности. Отличия ГС от других видов собственности: в ее анонимности – мы не знаем кому принадлежит ГС; в ее неделимости – она не персонализуется; усиление социальной функции ГС – социализация экономической сферы; преследование разных целей. Место и роль ГС ее функции: контроля государства за частью национального богатства ресурсов страны...
80853. ОСНОВНЫЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОЛОЖЕНИЯ НАУЧНЫХ ШКОЛ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ 50.68 KB
  Процесс управления состоит из четырех взаимосвязанных функций: планирования организации мотивации и контроля. Ситуационный подход концентрируется на том что пригодность различных методов управления определяется ситуацией. Друкера МВО; ситуационные теории методы управления меняются в зависимости от ситуации а поэтому менеджмент является ещё и искусством; теория 7S Т.
80854. ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ: ПОНЯТИЕ, СПЕЦИФИКА, СООТНОШЕНИЕ С ДРУГИМИ ВИДАМИ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ 44.71 KB
  Атаманчук Специфика государственного управления: Атамчук 1. Координация общественного труда в масштабе государственного управления. Деятельность практически выражается в разработке органами государственного управления программ управления установления основных направлений функций всех элементов системы оперативноруководящих связей налаживании оперативного контроля за системой. Управление это административная деятельность предполагающая подчинение объекта субъекту управления.
80855. СУБЪЕКТ, ОБЪЕКТ И МЕХАНИЗМ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ 43.96 KB
  Атаманчук Система – совокупность элементов находящихся в отношениях и связях между собой и образующих определенную целостность и единство. Признаки системы: существует в окружающей среде и проявляется во взаимодействии с этой средой реагирует на изменения окружающей среды; состоит из элементов компонентов подсистем каждый из которых является относительно самостоятельным. система образуется не от суммы элементов а от целостности взаимопроникновения; система выполняет определенную цель; имеет структуру – внутреннюю форму строение;...
80856. ЦЕЛИ, ФУНКЦИИ И МЕТОДЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ 47.06 KB
  Методы: а моральноидеологические социальнополитические экономические административные; б методы организационные административные и экономические. Методы: общие используемые для выполнения всех или основных функций управления регулирование общее руководство административные и экономические методы и специальные применяемые при осуществлении отдельных функций методы выработки и принятия УР. Административные методы реализуются путем прямого воздействия субъекта управления на объект управления.