25281

Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії

Доклад

Логика и философия

Існує три історичні стадії позитивізму: перший класичний позитивізм другий позитивізм емпіріокритицизм і третій позитивізм неопозитивізм. Засновником позитивізму був О.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Представниками ІІго позитивізму є Е.

Украинкский

2013-08-13

34 KB

1 чел.

125. Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії

Позитивізм (від франц. позитивний) – визнає єдиним джерелом істинного, дійсного знання конкретні (емпіричні) науки. Досягнення „позитивного” (практично орієнтованого знання), перш за все знання про природу, відповідним чином організовані і оформлені, вважаються справжньою наукою, яка покликана замінити теологію і попередню філософію („метафізику”).

В історії філософії терміном позитивізм позначали особливу філософську течію, яка сформувала в 1830 р. і зберегла вплив до нашого часу. Існує три історичні стадії позитивізму: „перший” (класичний) позитивізм, „другий” позитивізм (емпіріокритицизм) і „третій” позитивізм (неопозитивізм).

Засновником позитивізму був О.Конт, він впровадив у філософський вжиток цей термін. Вихідний тезис філософії Конта – вимога, щоб наука обмежилась описанням зовнішнього вигляду явищ. Спираючись на цей тезис, Конт стверджував, що метафізика, тобто вчення про сутність явищ має бути відкинута. Історія пізнання природи була розділена Контом на три стадії; кожна з цих стадій відповідала епевному типу світогляду: теологічному, метафізичному і позитивному. На першій стадії – теологічній, людський розум намагався пояснити явища впливом надприродних сил, бога. Метафізичний світогляд є видозміною теологічного, основу всіх явищ в цьому випадку бачать в абстрактних метафізичних сутностях. На зміну теологічному та метафізичному світоглядам приходить „позитивний метод”, який вимагає відмови від абсолютного знання.

Г.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Будь-яке наукове поняття, за Спенсером, суперечливе і тому неосяжне. Наука базується лише на обмеженому досвіді індивіда, тобто на хибній основі. Визнання „непізнаваного” лежить в основі і релігії; тому Спенсер робить висновок про близькість науки і релігії. Спенсер дотримується концепції еволюції (теорії розвитку). Сутністю еволюції є інтеграція і дезінтеграція речовини. Еволюцію Спенсер розуміє чисто механічно і недіалектично. Кінцевим результатом еволюції є рівновага (інтеграція = дезінтеграція). Спенсер вводить поняття розпаду, бо процес розпаду виявляється у всій природі. Прогрес є єдність інтеграції і дезінтеграції, які приводять до рівноваги, але рівновага не є абсолютною.

Представниками ІІ-го позитивізму є Е.Мах та Авенаріус. Мах – один із засновників емпіріокритицизму. Визнавши речі комплексами відчуттів, Мах, тим самим протиставив своє вчення філософії матеріалізму. Виходячи з філософії Юма, Мах заперечував поняття причинності, необхідності, субстанції, як такі, що не дані у досвіді. В емпіріокритицизмі світ виступає як сукупність відчуттів, тому до нього не можна застосувати звичайні категорії. Емпіріокритицизм – це чистий досвід, який тлумачиться як остання нейтральна реальність. Поняття Мах розглядає як символи, що позначають комплекси відчуттів, а науку – як сукупність гіпотез, що потребують заміщення безпосередніми спогляданнями.

Позитивізм в Росії. Як і в Західній Європі, історія позитивізму в Росії в ХІХ-поч. ХХ ст. поділяється на два історичні періоди – першого позитивізму, і другого позитивізму (емпіріокритицизму). Одним з перших популяризаторів позитивізму став В.Майков. В 60-70-ті р. ХІХ ст. з’являються статті, присвячені позитивізму (Лавров, Писарев, Михайлівський, Лесевич та ін.). Перша дисертація в дусі позитивізму була захищена М.Троїцьким. Разом з тим починається кампанія критики позитивізму в цілому і з окремих боків. В 80-90-х р. ХІХ ст. вплив позитивізму слабішає, а критика його посилюється.

На межі ХІХ-ХХ ст.. в історії позитивізму в Росії наступає новий етап. Впив позитивізму знов зростає. Залишилися і прихильники першого позитивізму – К.Тімірязєв. Сильним стає вплив Маха і Авенаріуса. Їх ідеями захоплювалися А.Богданов, А.Луначарський, В.Базаров. М.Караїнський вбачав у позитивізмі відому позитивну роль у філософському процесі. Позитивізм сприймався і критикувався по-різному в різних напрямках російської філософської і природничонаукової думки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10564. Философия древнего востока. Специфика и основные проблемы Китайской философии 69.5 KB
  Философия древнего востока. Общая характеристика древневосточной философии. Ортодоксальные и неортодоксальные школы древнеиндийской философии: принципы идеи и категории. Специфика и основные проблемы Китайской философии. Основные философские школы дре...
10565. Характер древнегреческой цивилизации и особенности античной философской традиции 66.5 KB
  Характер древнегреческой цивилизации и особенности античной философской традиции Периодизация античной философии. Космоцентризм античного философского мышления и проблема первоначал философия досократиков. Концепция атомизма и материалистические тен...
10566. Статус и функции философии в средневековой европейской культуре 40.5 KB
  Статус и функции философии в средневековой европейской культуре. Соотношение разума и веры в философской традиции средних веков. Исторические этапы развития средневековой философии. Принципы средневекового философского мышления. Соотношение разума и ве
10567. Философия эпохи Возрождения и Нового времени 54.5 KB
  Философия эпохи Возрождения и Нового времени. Гуманизм философской мысли Возрождения. Социальнополитические идеи Возрождения. Философия и наука: проблема самоопределения философии в новоевропейской культуре. Социально-политические идеи Возр
10568. Философия Просвещения и немецкая классическая философия 39 KB
  Философия Просвещения и немецкая классическая философия. Философия и идеология в эпоху Просвещения. Немецкая классическая философия и ее роль в развитии мировой философской традиции. Вопрос 1. Философия и идеология в эпоху Просвещения. Во второй по
10569. Зарождение становление постклассической философии 66 KB
  Зарождение становление постклассической философии. Основные принципы классической философии. Проблемное поле неклассической философии. Критика философской классики и иррационализация философии в творчестве С. Кьеркегора и Ф. Ницше. Основные черты мар...
10570. Религиозная, экзистенциально-феноменологическая и аналитическая философия XX в 35 KB
  Религиозная экзистенциально-феноменологическая и аналитическая философия XX в. Религиозная философия: неотомизм. Философские концепции экзистенциализма. Аналитическая философия. Основные идеи феноменологии. Религиозная философия: неотомизм...
10571. Современная философия запада на рубеже XX-XXI в 42.5 KB
  Современная философия запада на рубеже XX-XXI в. Философская герменевтика. Структурализм и постструктурализм. Философия постмодернизма. Философская герменевтика. Герменевтика греч.: hermeneutike толкование как способ систематического размышле
10572. Философия Беларуси и России: формирование национального самосознания 57.5 KB
  Философия Беларуси и России: формирование национального самосознания Философия и национальное самосознание. Истоки и основные этапы развития философской мысли Беларуси. Основные направления и типологические характеристики русской философии. 1. Фи...