25281

Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії

Доклад

Логика и философия

Існує три історичні стадії позитивізму: перший€ класичний позитивізм другий€ позитивізм емпіріокритицизм і третій€ позитивізм неопозитивізм. Засновником позитивізму був О.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Представниками ІІго позитивізму є Е.

Украинкский

2013-08-13

34 KB

1 чел.

125. Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії

Позитивізм (від франц. позитивний) – визнає єдиним джерелом істинного, дійсного знання конкретні (емпіричні) науки. Досягнення „позитивного” (практично орієнтованого знання), перш за все знання про природу, відповідним чином організовані і оформлені, вважаються справжньою наукою, яка покликана замінити теологію і попередню філософію („метафізику”).

В історії філософії терміном позитивізм позначали особливу філософську течію, яка сформувала в 1830 р. і зберегла вплив до нашого часу. Існує три історичні стадії позитивізму: „перший” (класичний) позитивізм, „другий” позитивізм (емпіріокритицизм) і „третій” позитивізм (неопозитивізм).

Засновником позитивізму був О.Конт, він впровадив у філософський вжиток цей термін. Вихідний тезис філософії Конта – вимога, щоб наука обмежилась описанням зовнішнього вигляду явищ. Спираючись на цей тезис, Конт стверджував, що метафізика, тобто вчення про сутність явищ має бути відкинута. Історія пізнання природи була розділена Контом на три стадії; кожна з цих стадій відповідала епевному типу світогляду: теологічному, метафізичному і позитивному. На першій стадії – теологічній, людський розум намагався пояснити явища впливом надприродних сил, бога. Метафізичний світогляд є видозміною теологічного, основу всіх явищ в цьому випадку бачать в абстрактних метафізичних сутностях. На зміну теологічному та метафізичному світоглядам приходить „позитивний метод”, який вимагає відмови від абсолютного знання.

Г.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Будь-яке наукове поняття, за Спенсером, суперечливе і тому неосяжне. Наука базується лише на обмеженому досвіді індивіда, тобто на хибній основі. Визнання „непізнаваного” лежить в основі і релігії; тому Спенсер робить висновок про близькість науки і релігії. Спенсер дотримується концепції еволюції (теорії розвитку). Сутністю еволюції є інтеграція і дезінтеграція речовини. Еволюцію Спенсер розуміє чисто механічно і недіалектично. Кінцевим результатом еволюції є рівновага (інтеграція = дезінтеграція). Спенсер вводить поняття розпаду, бо процес розпаду виявляється у всій природі. Прогрес є єдність інтеграції і дезінтеграції, які приводять до рівноваги, але рівновага не є абсолютною.

Представниками ІІ-го позитивізму є Е.Мах та Авенаріус. Мах – один із засновників емпіріокритицизму. Визнавши речі комплексами відчуттів, Мах, тим самим протиставив своє вчення філософії матеріалізму. Виходячи з філософії Юма, Мах заперечував поняття причинності, необхідності, субстанції, як такі, що не дані у досвіді. В емпіріокритицизмі світ виступає як сукупність відчуттів, тому до нього не можна застосувати звичайні категорії. Емпіріокритицизм – це чистий досвід, який тлумачиться як остання нейтральна реальність. Поняття Мах розглядає як символи, що позначають комплекси відчуттів, а науку – як сукупність гіпотез, що потребують заміщення безпосередніми спогляданнями.

Позитивізм в Росії. Як і в Західній Європі, історія позитивізму в Росії в ХІХ-поч. ХХ ст. поділяється на два історичні періоди – першого позитивізму, і другого позитивізму (емпіріокритицизму). Одним з перших популяризаторів позитивізму став В.Майков. В 60-70-ті р. ХІХ ст. з’являються статті, присвячені позитивізму (Лавров, Писарев, Михайлівський, Лесевич та ін.). Перша дисертація в дусі позитивізму була захищена М.Троїцьким. Разом з тим починається кампанія критики позитивізму в цілому і з окремих боків. В 80-90-х р. ХІХ ст. вплив позитивізму слабішає, а критика його посилюється.

На межі ХІХ-ХХ ст.. в історії позитивізму в Росії наступає новий етап. Впив позитивізму знов зростає. Залишилися і прихильники першого позитивізму – К.Тімірязєв. Сильним стає вплив Маха і Авенаріуса. Їх ідеями захоплювалися А.Богданов, А.Луначарський, В.Базаров. М.Караїнський вбачав у позитивізмі відому позитивну роль у філософському процесі. Позитивізм сприймався і критикувався по-різному в різних напрямках російської філософської і природничонаукової думки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9512. Поэмы Оссиана Джеймса Макферсона 240.86 KB
  Поэмы Оссиана Джеймса Макферсона Осенью 1759 г. в курортный городок на юге Шотландии Моффат прибыл Томас Грэм (Graham), сын шотландского помещика, который в дальнейшем ста...
9513. Поэма Орлеанская девственница 36.11 KB
  1735 опубл. 1755 творчески перерабатывается сам жанр комической эпопеи, расширяется сфера комического, изменяется его социально-критическая функция в соответствии с просветительскими идеологическими задачами ПАРОД...
9514. Жан-Жак Руссо (1712 – 1778) 48.5 KB
  Жан-Жак Руссо (1712 – 1778) Швейцарец - фр гений Сложен, противоречив (история жизни – в Исповеди, факты верны, а освещение) Из демократических низов (как и многие просветители 2-го этапа): сын часовщика - сирота, бродяга, самообраз...
9515. Лоренс Стерн (Laurence Sterne, 1713 - 1768) 30.22 KB
  Лоренс Стерн (Laurence Sterne, 1713 - 1768) родился на юге Ирландии в семье пехотного офицера. В детстве вместе с семьей ему приходилось постоянно переезжать с места на место, скитаясь по казармам. Когда будущему писателю было 18 лет, умер отец. Бла...
9516. История зарубежной литературы XVIII века 572.35 KB
  История зарубежной литературы XVIII века Глава 1 История зарубежной литературы XVIII века Учебник для филологических специальностей вузов Под редакцией Л. В. Сидорченко Учебник рассматривает важнейшие закономерности развития литературы эпохи Просвещ...
9517. Память як багаторівневе, поліструктурне явище 30.5 KB
  Сприймання та память. Псих.час та память. Сприймання в яких людина пізнає оточуючу дійсність зазавичай не зникають безслідно. Вони закріплюються, зберігаються та відтворюються надалі у формі впізнання предметів, що ми бачимо, спогадах. Змістовне спр...
9518. Психологічні теорії пам’яті 25 KB
  Психологічні теорії памяті Психологічні теорії підкреслюють роль обєкта або активність субєкта у формуванні процесів памяті. Асоціативний напрям в основу психічних утворень кладе звязок. Якщо певні психічні утворення ви...
9520. Критерии психики, как особенной формы отображения 24.5 KB
  Критерии психики , как особенной формы отображения Психическое отражение это отражение объективного мира в его связях и отношениях. Психическое отражение не является зеркальным, механически пассивным копированием мира (как зеркало или фотоаппарат), ...