25285

Релігієзнавство як самостійна дисципліна гуманітарного знання встановлюється у другій половині ХІХ століття

Доклад

Логика и философия

Лише значні доробки в інших сферах знання щодо питання релігії сприяли постановці суто релігієзнавчих проблем. В контексті Просвітництва акумулювалася концепція яка стає відомою під назвою концепція природної релігії€ обмеженої лише розумом. Досвіди раціонального осмислення релігії які з’явилися у появі філософії релігії. Перші автори які торкалися проблеми релігії і їх дослідження з’являються в ХХІ ст.

Украинкский

2013-08-13

38.5 KB

17 чел.

129. Релігієзнавство як самостійна дисципліна гуманітарного знання встановлюється у другій половині ХІХ століття.

Причини появи релігієзнавства:

  1.  Процес диференціації наукового знання, який охопив собою духовний клімат тодішнього суспільства здійснювався не без впливу позитивізм.
  2.  З цим процесом пов’язана необхідність систематизації і упорядкування накопиченого знання про релігію. Лише значні доробки в інших сферах знання щодо питання релігії сприяли постановці суто релігієзнавчих проблем. Тому наука про релігію постала в останній період духовного розвитку людства. Фрік Г.- релігієзнавство як дітище Просвітництва. В контексті Просвітництва акумулювалася концепція яка стає відомою під назвою „ концепція природної релігії” ( обмеженої лише розумом). Говорити про упорядкування історичних знань про релігію в той час, не доцільно.

Основними першоджерелами на підставі яких здійснювалося упорядкування і систематизація знань про релігію були такі:

  1.  Свідчення місіонерів і мандрівників про релігійні вірування і культи здебільшого не європейських народів. Чому не європейських? Бо в християнських країнах Заходу і мусульманських країнах Сходу в суспільстві побутувала думка про самодостатність і виняткову авторитетність Священних книг для вивчення релігій. Для чого вивчати християнство, якщо його істини вже містяться в Біблії. Це гальмувало розвиток знань про релігію.
  2.  Праці дослідників з міфологічної проблематики. Особливо тих які вивчали грецькі, єгипетські, ассірійські міфи.
  3.  Італійський філософ Ж. Батист Віко у праці „Принципи нової науки” вводить принцип історизму. З цього часу релігія почала розглядатися як один з елементів життя суспільства який потребує вивчення.
  4.  Мовознавчі дослідження орієнтовані на вивчення східних мов і східних релігій як наслідок. Відкриття санскриту відіграло надзвичайна важливу роль у розвитку знань про релігію.
  5.  Досвіди раціонального осмислення релігії які з’явилися у появі філософії релігії.
  6.  Археологічні відкриття.(Леяр, Річ, Робінсон)
  7.  Відкриття в області етнографії, антропології і фольклору.

Перші автори які торкалися проблеми релігії і їх дослідження з’являються в Х-ХІ ст. в середовищі мутекалімів (знавці схоластичних богословських шкіл). Вчений енциклопедист Альберуні „Індія”, Ам Шахестані. Ці дослідження написані з позиції стороннього спостерігача, що обумовило не упереджений аналіз існуючих тоді вірувань і уявлень.

Стимулом для оформлення релігієзнавства як окремої дисципліни було поширення методу вивчення релігії. Він отримав назву компаративіський (порівняльний). Дослідники які користувалися цим методом вивчення релігії вдавалися до співставлення релігій згідно з різноманітними критеріями. Наприклад, такі критерії як спільні віроповчальні принципи окремих релігій, ритуальні елементи, мовні еквіваленти назв божеств. Німецький філолог Макс Мюллер виявив на підставі лінгвістичних досліджень, що найменування богів у більшості народів було пов’язане з позначенням неба, сонця, зірок. Він обґрунтував тезу, що верховне божество мало однакову назву в різних релігійних віруваннях народів. Приклад: санскритське – Дяус, те саме, що грецьке - Зевс (Зеус), римське - Йові, германське – Тіу – всі ці назви означають одне – Отець, що знаходиться на небі. З іменем Мюллера пов’язують появу порівняльного релігієзнавства. Йому належить розкриття сутності порівняльного підходу у вивченні релігії. В чому суть компаративістики? – щоб зрозуміти ту чи іншу релігію, треба виявити її найдавнішу форму і порівняти з іншими. Звідси кредо інших дослідників: „той хто знає лише одну релігію не знає жодної”.

Систематичну форму порівняльному розгляду релігій і їх розгляду в історичній перспективі надали: голландський пастор реформаторської церкви Тіле ( його праці „Основні принципи науки про релігію”, „Релігія зороастризму”; вивчав авестійську, ассирійську, єгипетську мови) і Шантепі де ла Соссе. Мюллер, Тіле, Соссе деякими дослідниками визнаються засновниками релігієзнавства як автономної дисципліни наукового знання. Через їхні ідеї з’являються дослідження історичного характеру, де з’ясовуються походження, еволюція конкретних форм релігії, захоплення аналітичними розвідками релігії.

1877 рік у Лейденському університеті і 1978 рік в Амстердамському – були відкриті перші  кафедри історії і філософії релігії. Ці кафедри очолили Тіле і Соссе.

В процесі становлення релігієзнавства не обійшлося без бюрократичного апарату. В 1897 році у Стокгольмі відбувся І Всесвітній конгрес релігієзнавців. Там затверджений статус релігієзнавства як самостійної дисципліни гуманітарного знання. 4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.

Зміст релігієзнавства доповнює його структурованість. Згідно загальноприйнятої точки зору до релігієзнавства, на правах дисциплін, входять 5:

1.Філософія релігії.

2.Психологія релігії.

3.Соціологія релігії.

4.Історія релігії.

5.Феноменологія релігії.

Альтернативна точка зору, яку поділяють представники голландської і скандинавської релігієзнавчих шкіл вважаючи, що до релігієзнавства відносять 4 дисципліни:

1.Психологія релігії.

2.Соціологія релігії.

3.Історія релігії.

4.Феноменологія релігії.

Філософія не входить у цей перелік, бо релігієзнавство безпристрасна, об’єктивна наука має бути позбавлена філософських спекуляцій.

Філософія релігії дає інтерпретацію релігійним феноменам. Її сфера інтелектуальний вимір релігії чи ідеаційний компонент релігії ( з’ясовує зміст релігійних фактів, процесів, явищ). Як засіб використовує аналітику, а не опис чи дослідження. Релігійні феномени розглядаються у світлі раціональної осмисленості. Концептуальне осмислення вперше філософія релігії отримала у Бенедикта Спінози „Богословсько-політичний трактат”(1670) і „Етика ”(1677). Сучасні релігійні філософи: Плантінга, Суінберн, Хік, Малькольм.

Феноменологія релігії на перший погляд є тотожною з філософією релігії, бо вони займаються змістом релігійних феноменів. Феноменологія релігії вивчає окремо взяті релігійні феномени поза історичними, психологічними, соціологічними зв’язками. Завдання феноменолога виявити внутрішню структуру релігійного явища, розкрити її внутрішню логіку. Внутрішня структура розкривається не аналітично, а вбачанням через принцип епохе і феноменологічну редукцію, чи в концепції компаративістики враховуючи її двозначність.

Предметом вивчення  феноменології є явлення сакральності (час, ритм, подія, числа, сакральні зони, вісь світу, кордон, межа, пуп світу, колір, світло, кратофанія(блискавка, грім), сакральності, рослини.)

Відмінність феноменології релігії від філософії релігії в тому, що філософія релігії об’єктом вивчення визнає змістовно наповненні релігійні явища, а феноменологія намагається розкрити внутрішню логіку, структуру релігійних явищ поза їх історичними, психологічними, соціальними зв’язками і наповненостями.

Історія релігії вивчає появу і розвиток окремих релігій в часі, їх взаємодію в процесі еволюції з економічними, соціальними, політичними реаліями і зв’язками. Історик вивчаючи релігію, намагається описати якомога більше релігій, намагається дослідити становлення релігії як у її внутрішніх зв’язках, так і у загальному соціокультурному контексті.

Предмет вивчення – види, форми релігії (Отто – різні прояви священного в історії людства). Головне для історика опис і знаходження форм релігії, причому зміст феноменів сприймається як даність, або даються попередні визначення тих чи інших феноменів.

Представники: К.Тіле, С. Рейнак, Соссе, Е. Ренан, фон Гарнак, Дж. Дюмезіль, Є. Голубінський, Голубєв, Токарев, Крівєльов, Ні кольський.

Соціологія релігії вивчає феномени релігії і їх структури на предмет особливостей їх функціонування у суспільстві. Дослідує соціальні реаліїреігії, тобто взаємодії релігії і суспільства, зокрема взаємовідносини політики і релігії.

Специфіка соціологічного дослідження релігії. Тут релігія винятково соціальний феномен. Соціолог у дослідженні релігії опирається на соціальні факти, які повинен прослідкувати, описати і дати оцінку. Фактами для соціології релігії є релігійність, функції релігії, типологія віруючих , церква, рел. організації, процеси секуляризації і сакралізації.

Представники: Е. Дюркгейм, М. Вебер, Парсонс, Г. Зіммель, Р. Мер тон, Кокс, Г. Меншенг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26679. Строение митотической хромосомы 11.76 KB
  Она связана с тонкими фибриллами и телом хромосомы в области перетяжки. Обычно хромосома имеет только 1 центромеру но может встречаться дицентрические и полицентрические. Те ке хромосомы имеют вторичную перетяжку кя обычно располагается вблизи дистального конца хромосомы и отделяет маленький участок – спутник.
26680. Сцепление генов. Группы сцепления. Генетический анализ сцепления генов. Сцепление и перекрест в экспериментах Моргана с дрозофилой 12.78 KB
  Генетический анализ сцепления генов. Число хромосом у разных видов невелико по сравнению с числом генов. У дрозофилы более тысячи генов на 4 пары хромосом.
26681. Транскрипция – синтез РНК 14.63 KB
  Транскрипция – синтез всех типов РНК 1 этап экспрессии генов. РНКполимеразы: Транскрипцию осуществлт фермент РНКполимераза особть фия: не требует праймера начинает работать с 1 нуклда работает в направлении 5→3 У прокариот РНКполимза E δ70 имеет большое колво субц 2α – взаимодт с промотором; 2β – актив. РНКполимза сочетт в себе полимеразную и хеликазю активть.
26682. Трансляция 16.84 KB
  Трансляция - реализация ген.программы клеток,происходит перевод ген.информации,закодированной в структуре НК,в аминокислотную последовательность белков. Это перевод четырехбуквенного(по числу постоянно встречающихся в ДНК и РНК нуклеотидов)
26683. Понятие гена и генома. Генетический код. Регуляция активности генов на примере лактозного оперона 14.35 KB
  Регуляция активности генов на примере лактозного оперона. 2Является универсальным 3Вырожденность 1АК может кодироваться несколькими триплетами 4Неперекрывающийся – то есть триплет кодирует только 1АК 5Стопкодоны 3 последовательности: УАА УАГ УГА Регуляция действия генов на примере лактозного оперона. Лактоза расщепляется на глюкозу и галактозу под действием фермента – βгалактозидаза P lacI P O lacZ lacY lacC Строение лакоперона:1 P – промотер который связывается с мРНК. Ген lacI не входит в состав оперона.
26684. Генетическая информация о структуре белков и нуклеиновых кислот у всех организмов заключена в молекулах ДНК или РНК в виде генов 17.31 KB
  Генетическая информация о структуре белков и нуклеиновых кислот у всех организмов заключена в молекулах ДНК или РНК в виде генов. РП ДНК проходит в соответствии с правилами УотсонКрика. Во время РП каждая из цепей родительской ДНК служит матрицей для дочерней комплементарной цепи полуконсервативный механизм. Главный фермент РП – ДНКзависимая ДНКполимераза.
26685. Генетика пола. Половые хромосомы. Типы хромосомного определения пола. Наследование, сцепленное с полом. Генетический анализ при этом типе наследования 14.29 KB
  У кузнечиков тип XO самки гомогаметны а самцы гетерогаметны; у моли тип XO наоборот самки гетерогаметны а самцы гомогаметны. Были проведены 2 типа скрещиваний дрозофил: в одном самки были нормальными по цвету глаз w а самцы белоглазые w в другом белоглазых самок w скрещивали с нормальными самцами w. В первом типе скрещивания все самки и самцы первого поколения были красноглазыми нормальными. Во втором поколении все самки были красноглазыми а самцы – как красноглазыми так и белоглазыми в соотнош.
26686. Генетика популяций самоопылителей 16.7 KB
  2 в F2 начинается индивидуальный отбор. изучаются для отбора. Массовый отбор малоэффективен полученные сорта неустойчивы. Семейный отбор отбор потомнков 1 семьи.
26687. Закон гомологических рядов наследственной изменчивости Н.И. Вавилова 12.26 KB
  Закон Вавилова говорит что генетически близкие виды и роды характеризся сходными рядами наследств. Этот закон можно выразить формулой: Закон Вавилова имеет большое теоретич. Этот закон в селекционной практике важен потому что прогнозирует возможность обнаружить неизвестные формы растений у данного вида если они уже известны у других видов.