25285

Релігієзнавство як самостійна дисципліна гуманітарного знання встановлюється у другій половині ХІХ століття

Доклад

Логика и философия

Лише значні доробки в інших сферах знання щодо питання релігії сприяли постановці суто релігієзнавчих проблем. В контексті Просвітництва акумулювалася концепція яка стає відомою під назвою концепція природної релігії обмеженої лише розумом. Досвіди раціонального осмислення релігії які зявилися у появі філософії релігії. Перші автори які торкалися проблеми релігії і їх дослідження зявляються в ХХІ ст.

Украинкский

2013-08-13

38.5 KB

18 чел.

129. Релігієзнавство як самостійна дисципліна гуманітарного знання встановлюється у другій половині ХІХ століття.

Причини появи релігієзнавства:

  1.  Процес диференціації наукового знання, який охопив собою духовний клімат тодішнього суспільства здійснювався не без впливу позитивізм.
  2.  З цим процесом пов’язана необхідність систематизації і упорядкування накопиченого знання про релігію. Лише значні доробки в інших сферах знання щодо питання релігії сприяли постановці суто релігієзнавчих проблем. Тому наука про релігію постала в останній період духовного розвитку людства. Фрік Г.- релігієзнавство як дітище Просвітництва. В контексті Просвітництва акумулювалася концепція яка стає відомою під назвою „ концепція природної релігії” ( обмеженої лише розумом). Говорити про упорядкування історичних знань про релігію в той час, не доцільно.

Основними першоджерелами на підставі яких здійснювалося упорядкування і систематизація знань про релігію були такі:

  1.  Свідчення місіонерів і мандрівників про релігійні вірування і культи здебільшого не європейських народів. Чому не європейських? Бо в християнських країнах Заходу і мусульманських країнах Сходу в суспільстві побутувала думка про самодостатність і виняткову авторитетність Священних книг для вивчення релігій. Для чого вивчати християнство, якщо його істини вже містяться в Біблії. Це гальмувало розвиток знань про релігію.
  2.  Праці дослідників з міфологічної проблематики. Особливо тих які вивчали грецькі, єгипетські, ассірійські міфи.
  3.  Італійський філософ Ж. Батист Віко у праці „Принципи нової науки” вводить принцип історизму. З цього часу релігія почала розглядатися як один з елементів життя суспільства який потребує вивчення.
  4.  Мовознавчі дослідження орієнтовані на вивчення східних мов і східних релігій як наслідок. Відкриття санскриту відіграло надзвичайна важливу роль у розвитку знань про релігію.
  5.  Досвіди раціонального осмислення релігії які з’явилися у появі філософії релігії.
  6.  Археологічні відкриття.(Леяр, Річ, Робінсон)
  7.  Відкриття в області етнографії, антропології і фольклору.

Перші автори які торкалися проблеми релігії і їх дослідження з’являються в Х-ХІ ст. в середовищі мутекалімів (знавці схоластичних богословських шкіл). Вчений енциклопедист Альберуні „Індія”, Ам Шахестані. Ці дослідження написані з позиції стороннього спостерігача, що обумовило не упереджений аналіз існуючих тоді вірувань і уявлень.

Стимулом для оформлення релігієзнавства як окремої дисципліни було поширення методу вивчення релігії. Він отримав назву компаративіський (порівняльний). Дослідники які користувалися цим методом вивчення релігії вдавалися до співставлення релігій згідно з різноманітними критеріями. Наприклад, такі критерії як спільні віроповчальні принципи окремих релігій, ритуальні елементи, мовні еквіваленти назв божеств. Німецький філолог Макс Мюллер виявив на підставі лінгвістичних досліджень, що найменування богів у більшості народів було пов’язане з позначенням неба, сонця, зірок. Він обґрунтував тезу, що верховне божество мало однакову назву в різних релігійних віруваннях народів. Приклад: санскритське – Дяус, те саме, що грецьке - Зевс (Зеус), римське - Йові, германське – Тіу – всі ці назви означають одне – Отець, що знаходиться на небі. З іменем Мюллера пов’язують появу порівняльного релігієзнавства. Йому належить розкриття сутності порівняльного підходу у вивченні релігії. В чому суть компаративістики? – щоб зрозуміти ту чи іншу релігію, треба виявити її найдавнішу форму і порівняти з іншими. Звідси кредо інших дослідників: „той хто знає лише одну релігію не знає жодної”.

Систематичну форму порівняльному розгляду релігій і їх розгляду в історичній перспективі надали: голландський пастор реформаторської церкви Тіле ( його праці „Основні принципи науки про релігію”, „Релігія зороастризму”; вивчав авестійську, ассирійську, єгипетську мови) і Шантепі де ла Соссе. Мюллер, Тіле, Соссе деякими дослідниками визнаються засновниками релігієзнавства як автономної дисципліни наукового знання. Через їхні ідеї з’являються дослідження історичного характеру, де з’ясовуються походження, еволюція конкретних форм релігії, захоплення аналітичними розвідками релігії.

1877 рік у Лейденському університеті і 1978 рік в Амстердамському – були відкриті перші  кафедри історії і філософії релігії. Ці кафедри очолили Тіле і Соссе.

В процесі становлення релігієзнавства не обійшлося без бюрократичного апарату. В 1897 році у Стокгольмі відбувся І Всесвітній конгрес релігієзнавців. Там затверджений статус релігієзнавства як самостійної дисципліни гуманітарного знання. 4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.

Зміст релігієзнавства доповнює його структурованість. Згідно загальноприйнятої точки зору до релігієзнавства, на правах дисциплін, входять 5:

1.Філософія релігії.

2.Психологія релігії.

3.Соціологія релігії.

4.Історія релігії.

5.Феноменологія релігії.

Альтернативна точка зору, яку поділяють представники голландської і скандинавської релігієзнавчих шкіл вважаючи, що до релігієзнавства відносять 4 дисципліни:

1.Психологія релігії.

2.Соціологія релігії.

3.Історія релігії.

4.Феноменологія релігії.

Філософія не входить у цей перелік, бо релігієзнавство безпристрасна, об’єктивна наука має бути позбавлена філософських спекуляцій.

Філософія релігії дає інтерпретацію релігійним феноменам. Її сфера інтелектуальний вимір релігії чи ідеаційний компонент релігії ( з’ясовує зміст релігійних фактів, процесів, явищ). Як засіб використовує аналітику, а не опис чи дослідження. Релігійні феномени розглядаються у світлі раціональної осмисленості. Концептуальне осмислення вперше філософія релігії отримала у Бенедикта Спінози „Богословсько-політичний трактат”(1670) і „Етика ”(1677). Сучасні релігійні філософи: Плантінга, Суінберн, Хік, Малькольм.

Феноменологія релігії на перший погляд є тотожною з філософією релігії, бо вони займаються змістом релігійних феноменів. Феноменологія релігії вивчає окремо взяті релігійні феномени поза історичними, психологічними, соціологічними зв’язками. Завдання феноменолога виявити внутрішню структуру релігійного явища, розкрити її внутрішню логіку. Внутрішня структура розкривається не аналітично, а вбачанням через принцип епохе і феноменологічну редукцію, чи в концепції компаративістики враховуючи її двозначність.

Предметом вивчення  феноменології є явлення сакральності (час, ритм, подія, числа, сакральні зони, вісь світу, кордон, межа, пуп світу, колір, світло, кратофанія(блискавка, грім), сакральності, рослини.)

Відмінність феноменології релігії від філософії релігії в тому, що філософія релігії об’єктом вивчення визнає змістовно наповненні релігійні явища, а феноменологія намагається розкрити внутрішню логіку, структуру релігійних явищ поза їх історичними, психологічними, соціальними зв’язками і наповненостями.

Історія релігії вивчає появу і розвиток окремих релігій в часі, їх взаємодію в процесі еволюції з економічними, соціальними, політичними реаліями і зв’язками. Історик вивчаючи релігію, намагається описати якомога більше релігій, намагається дослідити становлення релігії як у її внутрішніх зв’язках, так і у загальному соціокультурному контексті.

Предмет вивчення – види, форми релігії (Отто – різні прояви священного в історії людства). Головне для історика опис і знаходження форм релігії, причому зміст феноменів сприймається як даність, або даються попередні визначення тих чи інших феноменів.

Представники: К.Тіле, С. Рейнак, Соссе, Е. Ренан, фон Гарнак, Дж. Дюмезіль, Є. Голубінський, Голубєв, Токарев, Крівєльов, Ні кольський.

Соціологія релігії вивчає феномени релігії і їх структури на предмет особливостей їх функціонування у суспільстві. Дослідує соціальні реаліїреігії, тобто взаємодії релігії і суспільства, зокрема взаємовідносини політики і релігії.

Специфіка соціологічного дослідження релігії. Тут релігія винятково соціальний феномен. Соціолог у дослідженні релігії опирається на соціальні факти, які повинен прослідкувати, описати і дати оцінку. Фактами для соціології релігії є релігійність, функції релігії, типологія віруючих , церква, рел. організації, процеси секуляризації і сакралізації.

Представники: Е. Дюркгейм, М. Вебер, Парсонс, Г. Зіммель, Р. Мер тон, Кокс, Г. Меншенг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74565. Квадратичне програмування 597.5 KB
  Метод розвязування задач квадратичного програмування. Система має ненульовий розвязок якщо. Метод розвязування задач квадратичного програмування Зазначимо що відомим з теорії аналізу функцій є таке твердження: відємно означена квадратична форма є угнутою а додатно означена опуклою...
74566. Научное знание в Древней Греции 60 KB
  Определение математики как универсального языка способствовало развитию принципов рационального типа мышления. Важнейшей вехой на пути создания математики как теоретической науки были работы пифагорейской школы. Греческие ученые развили прежде всего процедурную и операционную стороны математики выработав понятие доказательства утверждений. Связи между этими двумя областями возникающей математики были двухсторонними.
74567. Научное знание в эпоху Средневековья 43.63 KB
  Все это методологически подготовило формирование опытной науки. На ранних этапах средневековья центрами научнофилософской мысли были монастыри и храмы но с появлением университетов именно они стали центрами развития философии и науки. Их деятельность объективно способствовала развитию науки в экспериментальном направлении. В целом он обосновывал идею опытной науки.
74568. Развитие науки в период Нового времени 98.15 KB
  Предпосылки развитию науки формировались во всех сферах жизни общества. Обществу становилась все более ясной практическая польза науки как и взаимная заинтересованность научных исследований в новых общественных отношениях. Этот период можно с полным правом назвать веком науки и научной революции.
74569. Современный этап в развитии науки 38.56 KB
  Как известно XIX век это период дисциплинарного оформления науки. Дифференциация научного знания приведшая к появлению новых научных дисциплин со своим предметом и специфическими средствами познания продолжала оставаться ведущей тенденцией развития науки того времени. Сформировались образ науки как дисциплинарно организованного знания и дисциплинарный подход ориентированный на изучение специфических частных закономерностей и явлений.
74570. Возникновение науки, основные стадии её исторической 36.5 KB
  Наука была всегда с момента зарождения человеческого общества т. Наука начинает отсчет с египетской цивилизации. Наука возникла в Древней Греции т. Наука возникла в Западной Европе в 1214 веках поскольку появился интерес к опытному знанию и математике.
74571. Научное знание Древнего Египта 41 KB
  Цивилизация Древнего Египта того времени располагала глубокими знаниями в области математики медицины географии химии астрономии и других областях. За тысячи лет до талантливых мужей Эллады жрецы Древнего Египта в совершенстве изучили и овладели секретами которые мы заново открываем в наш стремительный век.
74572. Горные породы 734 KB
  Горные породы различаются по цвету структуре текстуре минеральному составу и форме залегания. Текстура характеризует относительное расположение и распределение составных частой породы. Минералы образующие горные породы называются породообразующими.
74573. МАГМАТИЗМ 431.5 KB
  Подъем магмы и прорыв ее в вышележащие горизонты происходят вследствие так называемой инверсии плотностей при которой внутри литосферы появляются очаги менее плотного но мобильного расплава. В зависимости от характера движения магмы различают магматизм интрузивный и эффузивный. Преобладающим компонентом магмы является кремнезем.