25297

Основні положення християнського віровчення і культу. Нікейський символ віри, його аналітичний виклад

Доклад

Логика и философия

Він для нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії і став людиною. І в Духа Святого Господа Животворящого що від Отця походить що Йому с Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава належить що говорить через пророків. 8 член Символу віри про віру в Духа Святого. За традицією це ім'я пов'язано з ім'ям святого якому присвячено день коли хрестили немовля.

Украинкский

2013-08-13

33.5 KB

1 чел.

144. Основні положення християнського віровчення і культу. Нікейський символ віри, його аналітичний виклад

Основні догмати- на Соборах: Нікейський 325 р. – засуджено Аріядогмат про істинну Божественість, передвічне народження та єдиносутність ІХ з Отцем; 381 р. ІІ Собор в Константинополі – засуджено Македонія за відкидання Божественої сутності Св.Д. Догмат про рівність іпостасей; 431р. В м. Ефес –початок христологічних дискусій – засуджено Несторія2 сутності ІХМарія – Богородиця; 451 р. В м. Халкідон – засуджено монофізитів; Шостий Собор 680 р. Засудив монофелітів, 787 р. В м. Нікеї засуджено іконоборство. Основне- Трійця (єдина), безначальний Отець передвічно народжує Сина, від Отця сходить Дух Святий. Троїчність є незбагненною для розуму людини. Нікейський символ віри:

1 Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

2. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світла од світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, не сотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

3. Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії, і став людиною.

4. І розп”ятий був за нас при Понтії Пілаті, і траждав, і був похований.

5. І воскрес на третій день, за Писанням.

6. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

7. І знову прийде у славі судиит живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

8. І в Духа Святого, Господа Животворящого, що від Отця походить, що Йому с Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава належить, що говорить через пророків.

9. В Єдину, Святу Соборну і Апостольську Церкву.

10. Визнаю єдине (одне) хрещення на відпущення гріхів.

11. Чекаю воскресіння мертвих.

12. І життя будучого віку.

 У 1 члені говориться про Бога як творця світу - першої іпостасі Святої Трійці.  В2 - про віру в Сина Божия єдинородного - Ісуса Христа. 3 - це догмат боговтілення, відповідно до якого Ісус Христос, залишаючись Богом, разом з тим став  людиною, народившись від діви Марії. 4 член Символу віри - про страждання і смерть Ісуса Христа. Це догмат спокути. 5 - про воскресіння Ісуса Христа.   У 6 говориться про тілесне піднесення Ісуса Христа на небо. У 7 - про друге, прийдешнє приществии Ісуса Христа на землю. 8 член Символу віри - про віру в Духа Святого. У 9 - про відношення до церкви. У 10 - про таїнство Водохрещення.  В 11 - про майбутнє загальне воскресіння мертвих.    У 12члені - про життя вічне.

Такі основні положення християнського віровчення. У їхній істинності християнин не повинний сумніватися. До культу в християнстві відносяться поклоніння іконі, хресту, мощам святих, "святій" воді. Основу православного віровчення становить Біблія (Святе Письмо), Святий переказ, що містить у собі рішення семи Вселенських соборів, і Символ Віри, затверджений на перших двох соборах 325 і 381 років.

7 таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропомазання, шлюб, освячення.

Хрещення — одне з найголовніших таїнств, що символізує прийняття людини в лоно християнської церкви. При хрещенні католики обливають дитину, в Православній же церкві немовля тричі занурюють у купіль зі святою водою. Через таїнство хрещення, вчать богослови, людині прощається первородний гріх. З обрядом хрещення пов'язане й іменування, адже з цим обрядом новонароджений отримує своє власне ім'я. За традицією це ім'я пов'язано з ім'ям святого, якому присвячено день, коли хрестили немовля.                                       

Причастя — з'їдання хліба та вина, які сприймаються як тіло та кров Христа. Причащаючись, вчить Церква, вірний приймає подячну жертву і «прилучається до Божественного єства». Католики для причастя використовують просфори з прісного тіста, православні — з квасного. Крім того, в Православній церкві цей обряд супроводжується рядом інших таїнств, Православне духовенство наполягає на тому, щоб кожен вірний причащався не менш як один раз на рік. Вважається, що тільки на основі таїнства причастя людина може зберігати нерозривний зв'язок з Ісусом Христом.

Миропомазання — передавання хрещеному «благодаті Святого Духа» змащуванням його ароматичною речовиною — миром. У католицизмі єпископ миропомазує здійснюється 7—12-літню дитину; у православ'ї це робиться разом із хрещенням. Перед миропомазанням священик читає молитву про дарування людині Духа Святого. При цьому він повторює слова «Печать Святого Духа».

Сповідь — вірні каються перед священиком у власних гріхах. Вважається, що сповідування гріхів духовно очищає людину, знімає з неї тягар гріхів та утримує від подальшого їх скоєння. Тому важливою частиною таїнства покаяння є ритуал «відпущення гріхів», що його може здійснити лише священик певного рангу.

Шлюб — його ритуал склався лише у XVI ст. Це таїнство освячує шлюбний союз «іменем Божим», передає нареченим «благодать одностайності» в народженні та вихованні дітей. З погляду православного віровчення, сім'я — «домашня церква». В цій церкві народжується християнин, через хрещення він прилучається до Вселенської церкви, отримує християнське виховання і вмирає як християнин.

Священство — цьому таїнству Православна церква приписує особливий смисл. Воно здійснюється при посвяченні людини у духовний сан, тобто в той чи інший ступінь священства. У Православній церкві існує три ступені священнослужителів: перша нижча — диякон (диякон, протодиякон, архідиякон, ієродиякон, у чернецтві); друга середня — пресвітер (священик-ієрей, протоієрей, у чернецтві — ієромонах, ігумен, архімандрит), третя вища — єпископ (вікарний єпископ, правлячий єпископ, архієпископ, митрополит, екзарх). Кожен зі ступенів священства має свої відмітні особливості в облаченні, за кожним із них закріплені певні права й обов'язки. Таїнство священства здійснюється на основі спеціального обряду хіротонії — висвячення, в процесі якого вищестоячий служитель культу накладає руки на голову того, кого посвячують. Вважається, що в момент покладання рук єпископа на голову посвячуваного в пресвітери або диякони останньому передається Божа благодать, що робить його посередником між Богом і людьми. Пресвітер отримує від єпископа владу здійснювати всі таїнства, окрім священства, і всі богослужіння й обряди.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60633. Кто родителей почитает, тот навек не погибает 50.5 KB
  Как подумаешь порою что и Дуня может быть тут же пропадает так поневоле согрешишь да пожелаешь ей могилы Кто виноват в том что отношения отца и дочери сложились так трагично В погоне за богатством и счастьем она забыла о долге перед отцом; её поведение эгоистично.
60634. Вирішення завдань з економічним вмістом на уроках інформатики 105 KB
  Громадянин відкрив рахунок в банці вклавши 1000 грн. Громадянин відкрив рахунок в банці вклавши 3000 грн. 5 років якщо після кожного року зберігання громадянин знімав з рахунку 300 грн.
60636. Урок світової літератури на тему : «Подорожі Скруджа Різдвяної ночі» 3.5 MB
  Мета: навчати вмінню аналізувати зміст художнього твору; розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення, удосконалювати навички виразного читання, виховувати людяність, доброту, милосердя, уміння співчувати.
60640. Організація роботи клубів у школі: міф чи реальність? 352 KB
  До структурних одиниць об’єднання входять клуби різні за напрямками діяльності: 11 дитячих та 2 для дорослих. Дитина займаючись визначеним видом діяльності не тільки одержує первинні знання про свої нахили але і перевіряє...