25297

Основні положення християнського віровчення і культу. Нікейський символ віри, його аналітичний виклад

Доклад

Логика и философия

Він для нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії і став людиною. І в Духа Святого Господа Животворящого що від Отця походить що Йому с Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава належить що говорить через пророків. 8 член Символу віри про віру в Духа Святого. За традицією це ім'я пов'язано з ім'ям святого якому присвячено день коли хрестили немовля.

Украинкский

2013-08-13

33.5 KB

1 чел.

144. Основні положення християнського віровчення і культу. Нікейський символ віри, його аналітичний виклад

Основні догмати- на Соборах: Нікейський 325 р. – засуджено Аріядогмат про істинну Божественість, передвічне народження та єдиносутність ІХ з Отцем; 381 р. ІІ Собор в Константинополі – засуджено Македонія за відкидання Божественої сутності Св.Д. Догмат про рівність іпостасей; 431р. В м. Ефес –початок христологічних дискусій – засуджено Несторія2 сутності ІХМарія – Богородиця; 451 р. В м. Халкідон – засуджено монофізитів; Шостий Собор 680 р. Засудив монофелітів, 787 р. В м. Нікеї засуджено іконоборство. Основне- Трійця (єдина), безначальний Отець передвічно народжує Сина, від Отця сходить Дух Святий. Троїчність є незбагненною для розуму людини. Нікейський символ віри:

1 Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

2. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світла од світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, не сотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

3. Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії, і став людиною.

4. І розп”ятий був за нас при Понтії Пілаті, і траждав, і був похований.

5. І воскрес на третій день, за Писанням.

6. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

7. І знову прийде у славі судиит живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

8. І в Духа Святого, Господа Животворящого, що від Отця походить, що Йому с Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава належить, що говорить через пророків.

9. В Єдину, Святу Соборну і Апостольську Церкву.

10. Визнаю єдине (одне) хрещення на відпущення гріхів.

11. Чекаю воскресіння мертвих.

12. І життя будучого віку.

 У 1 члені говориться про Бога як творця світу - першої іпостасі Святої Трійці.  В2 - про віру в Сина Божия єдинородного - Ісуса Христа. 3 - це догмат боговтілення, відповідно до якого Ісус Христос, залишаючись Богом, разом з тим став  людиною, народившись від діви Марії. 4 член Символу віри - про страждання і смерть Ісуса Христа. Це догмат спокути. 5 - про воскресіння Ісуса Христа.   У 6 говориться про тілесне піднесення Ісуса Христа на небо. У 7 - про друге, прийдешнє приществии Ісуса Христа на землю. 8 член Символу віри - про віру в Духа Святого. У 9 - про відношення до церкви. У 10 - про таїнство Водохрещення.  В 11 - про майбутнє загальне воскресіння мертвих.    У 12члені - про життя вічне.

Такі основні положення християнського віровчення. У їхній істинності християнин не повинний сумніватися. До культу в християнстві відносяться поклоніння іконі, хресту, мощам святих, "святій" воді. Основу православного віровчення становить Біблія (Святе Письмо), Святий переказ, що містить у собі рішення семи Вселенських соборів, і Символ Віри, затверджений на перших двох соборах 325 і 381 років.

7 таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропомазання, шлюб, освячення.

Хрещення — одне з найголовніших таїнств, що символізує прийняття людини в лоно християнської церкви. При хрещенні католики обливають дитину, в Православній же церкві немовля тричі занурюють у купіль зі святою водою. Через таїнство хрещення, вчать богослови, людині прощається первородний гріх. З обрядом хрещення пов'язане й іменування, адже з цим обрядом новонароджений отримує своє власне ім'я. За традицією це ім'я пов'язано з ім'ям святого, якому присвячено день, коли хрестили немовля.                                       

Причастя — з'їдання хліба та вина, які сприймаються як тіло та кров Христа. Причащаючись, вчить Церква, вірний приймає подячну жертву і «прилучається до Божественного єства». Католики для причастя використовують просфори з прісного тіста, православні — з квасного. Крім того, в Православній церкві цей обряд супроводжується рядом інших таїнств, Православне духовенство наполягає на тому, щоб кожен вірний причащався не менш як один раз на рік. Вважається, що тільки на основі таїнства причастя людина може зберігати нерозривний зв'язок з Ісусом Христом.

Миропомазання — передавання хрещеному «благодаті Святого Духа» змащуванням його ароматичною речовиною — миром. У католицизмі єпископ миропомазує здійснюється 7—12-літню дитину; у православ'ї це робиться разом із хрещенням. Перед миропомазанням священик читає молитву про дарування людині Духа Святого. При цьому він повторює слова «Печать Святого Духа».

Сповідь — вірні каються перед священиком у власних гріхах. Вважається, що сповідування гріхів духовно очищає людину, знімає з неї тягар гріхів та утримує від подальшого їх скоєння. Тому важливою частиною таїнства покаяння є ритуал «відпущення гріхів», що його може здійснити лише священик певного рангу.

Шлюб — його ритуал склався лише у XVI ст. Це таїнство освячує шлюбний союз «іменем Божим», передає нареченим «благодать одностайності» в народженні та вихованні дітей. З погляду православного віровчення, сім'я — «домашня церква». В цій церкві народжується християнин, через хрещення він прилучається до Вселенської церкви, отримує християнське виховання і вмирає як християнин.

Священство — цьому таїнству Православна церква приписує особливий смисл. Воно здійснюється при посвяченні людини у духовний сан, тобто в той чи інший ступінь священства. У Православній церкві існує три ступені священнослужителів: перша нижча — диякон (диякон, протодиякон, архідиякон, ієродиякон, у чернецтві); друга середня — пресвітер (священик-ієрей, протоієрей, у чернецтві — ієромонах, ігумен, архімандрит), третя вища — єпископ (вікарний єпископ, правлячий єпископ, архієпископ, митрополит, екзарх). Кожен зі ступенів священства має свої відмітні особливості в облаченні, за кожним із них закріплені певні права й обов'язки. Таїнство священства здійснюється на основі спеціального обряду хіротонії — висвячення, в процесі якого вищестоячий служитель культу накладає руки на голову того, кого посвячують. Вважається, що в момент покладання рук єпископа на голову посвячуваного в пресвітери або диякони останньому передається Божа благодать, що робить його посередником між Богом і людьми. Пресвітер отримує від єпископа владу здійснювати всі таїнства, окрім священства, і всі богослужіння й обряди.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30682. Тема чести в произведениях отечественной классики XIX века 18.92 KB
  Проблема чести была актуальна во все времена но особенно ярко это проявилось в литературе 19го века.Тема чести одна из основных в романе А. Кодекс дворянской чести требовал чтобы герой отдал за императрицу свою жизнь и Гринев был готов на это.
30683. Тематика и художественные особенности «Сказок» М. Е. Салтыкова-Щедрина 15.75 KB
  Известно что Салтыков-Щедрин начал писать свои политические сказки еще в шестидесятые годы и что именно эти небольшие по объему произведения стали вершиной его творчества итоговым произведением. Одной из самых известных сказок Салтыкова-Щедрина является Повесть о том как один мужик двух генералов прокормил. Спасенные и разбогатевшие генералы проявляют свою благодарность высылают ему пятак серебром да рюмку водки веселись мужчина Во многих других сказках Салтыкова можно встретить применение...
30684. Тип «гордого человека» и его воплощение в произведениях отечественной литературы 14.8 KB
  Гордость один из семи смертных грехов. Все эти герои несмотря на разнообразие их характеров обладают одной ведущей чертой гордостью. Своей гордостью и эгоизмом он приносит несчастья многим героям даже совершает убийство друга на дуэли. Любовь и гордость находятся на разных полюсах.
30685. Людмила Улицкая «Дочь Бухары» 42.42 KB
  Бухара так прозвал двор анонимную красавицу не терпела чужих взглядов а пока забор не был выстроен ни одна соседка не упускала случая проходя заглянуть в притягательные окна. Женился на головешке азиятской Одно слово Бухара Видно Паша еще не прониклась до конца духом полного и окончательного интернационализма. Я сама родилась от младшей жены не поднимая глаз сказала Бухара. С его уходом Паша окончательно переехала в докторский флигель а Бухара пошла работать по своей почти утраченной специальности.
30686. Фантастические мотивы и образы в произведениях отечественной литературы 13 KB
  В отечественной литературе к данным мотивам обращались писатели различных направлений. Так, например, в романтических поэмах Лермонтова присутствуют образы потустороннего мира. В «Демоне» художник изображает протестующий Дух Зла. В произведении проводится идея протеста против божества как создателя существующего миропорядка.
30687. «Вечные» вопросы и их осмысление в лирике А. С. Пушкина. Философское звучание стихотворения «…Вновь я посетил…» 14.6 KB
  Во многих стихотворениях автор размышляет о жизни и смерти о смысле человеческого существования о радостях и горестях жизни об отношениях к ним размышляет о творчестве в частности о поэзии о любви. Вечный закон жизни это постоянное течение.Многое изменилось и в Михайловском и в жизни самого поэта. По мысли автора каждый человек должен оставить определенный след в жизни и у него есть надежда на то что он не будет забыт.
30688. Философское звучание стихотворения Ф.И. Тютчева «Молчание». Восприятие, истолкование, оценка. Выразительное чтение наизусть SILENTIUM! (Молчание) 15.19 KB
  Тютчева Молчание. Эта склонность к познанию окружающего мира и самопознанию привела Тютчева к совершенно оригинальной философской и поэтической концепции.Лирику Тютчева тематически можно представить как философскую гражданскую пейзажную и любовную.Для мировосприятия Тютчева характерно восприятие мира как двойственной субстанции.
30689. Художественное мастерство Н.В. Гоголя в повести «Ночь перед Рождеством» 17.04 KB
  Гоголя в повести Ночь перед Рождеством. События в повести необычны фантастичны похожи на сказку. Завязкой повести можно считать разговор Оксаны первой красавицы села с Вакулой влюбленным в нее до беспамятства. Кульминационным моментом повести бесспорно является чудесный полет Вакулы на черте до Петербурга и обратно.