25578

Гельмгольц: эмпирическая теория зрения и резонансная теория слуха

Доклад

Психология и эзотерика

Экспериментальная психофизиология Гельмгольца. Гельмгольц: эмпирическая теория зрения и резонансная теория слуха. Гельмгольца занимали вопросы психофизиологии зрения и слуха. Гельмгольц приступает почти сразу же после своих известных опытов по измерению скорости проведения нервного возбуждения 1851.

Русский

2013-08-17

33.5 KB

23 чел.

93. Экспериментальная психофизиология Гельмгольца.

94. Гельмгольц:  эмпирическая теория зрения и резонансная теория слуха. 

Центральное место в экспериментальных исследованиях Г. Гельмгольца занимали вопросы психофизиологии зрения и слуха. К изучению физиологии зрения Г. Гельмгольц приступает почти сразу же после своих известных опытов по измерению скорости проведения нервного возбуждения (1851). С 1856 г. Г. Гельмгольц начинает заниматься и физиологической акустикой. В 1863 г. он публикует обобщающий труд, в котором приводит обширный материал по экспериментальному изучению тонального состава гласных звуков, тембра, комбинационных тонов, выдвигает учение о диссонансе и консонансе, излагает свою резонансную теорию слуха.
          В области психофизиологии слуха опыты Г. Гельмгольца были начаты в связи с изучением тонального состава гласных звуков. Эксперимент: При одновременном  действии  множества отдельных резонаторных  трубок, изготовленных самим Гельмгольцом, достигалось звучание определённого гласного звука. Это позволило установить, что  гласные звуки представляют собой  сочетание многочисленных тонов.  С помощью трубок он открыл существование  комбинационных тонов (суммарного и разностного).  В опытах с органными трубками открыл существование эффектов слияния (консонанса) и биения (диссонанса) тонов.  Суть консонанса: два тона одинаковой высоты дают ощущение непрерывного тона  удвоенной интенсивности, если их полуволны совпадают. Если полуволны не совпадают, ведёт к нарушению тонального движения, то усиливая его, то ослабляя – суть диссонанса.

 На основе многочисленных опытов по изучению простых и сложных тонов, Г. Гельмгольц приходит к выводу о резонансной природе звукового и слухового аппарата у человека. Согласно Г. Гельмгольцу, ротовая полость выполняет функцию резонатора, придающего гласным звукам характерные им различия, а слуховой аппарат - систему резонаторов, настроенных на восприятие определенных тонов. Предполагал, что различные  нервные окончания слухового нерва  чувствительны только к определённым тонам.

Важный вклад внес Гельмгольц и в разработку проблем психофизиологии цвета.
          Из общей эмпирической теории зрения вытекало и учение Г. Гельмгольца
"о бессознательном умозаключении". Многочисленные факты, установленные в экспериментах, показывали, что многие перцептивные акты определяются не только характеристиками объекта, но что в них содержится значительная часть опытных данных, которые в стимуле непосредственно не представлены. Такие, например, явления, как иллюзии, константность восприятия невозможно вывести только из свойств внешних предметов и их отношений. Таким образом, Гельмгольц сделал вывод о существовании внутреннего дополнительного фактора, или механизма, оказывавшего влияние на то, где, как и какими мы видим внешние предметы. Этот фактор он и называет "бессознательными умозаключениями", под которыми он имеет в виду приобретенный в опыте путем многократного повторения ассоциативный синтез сенсомоторных компонентов. Действие этого механизма, по Гельмгольцу, осуществляется по образцу индуктивного умозаключения, но в отличие от последнего, протекает бессознательно. Отсюда и произошло столь специфическое название "бессознательное умозаключение", которое было дано Г. Гельмгольцем субъективному (психическому) фактору восприятия. Выдвинутая ученым гипотеза утверждала факт реального существования неосознаваемой части психических процессов, действие которых недоступно интроспекции, а поэтому обнаружение их возможно лишь опосредованно, объективным путем. Кроме этого, она подчеркивала обусловленность всякого психического акта прошлым опытом.
        Вместе с тем, несмотря на ложность отдельных теоретических обобщений Г. Гельмгольца,
его научный вклад в область экспериментальной психофизиологии велик и многогранен. Он стоял у истоков современной экспериментальной психологии. К этому необходимо добавить еще один важный момент, связанный с отношением Г. Гельмгольца к психологии. Психологию он рассматривал как такую науку, которая всецело должна строиться на основе экспериментальных и математических методов. В известной степени он был склонен, подобно И. Мюллеру, сводить психологию целиком к физиологии. Его попытки растворить психологию в физиологии следует считать ошибочными. Но для той эпохи, в которой протекала его научная деятельность, они имели и позитивную сторону, поскольку были направлены на придание психологии естественно-научной ориентации. Поэтому Г. Гельмгольц, подобно И.М. Сеченову, своими научными взглядами и достижениями значительно приблизил и ускорил время практической перестройки психологии на естественно-научной основе и, более того, принял непосредственное участие в этом прогрессивном движении.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22950. Облік розрахунків з дебіторами 79 KB
  Види дебіторської заборгованості та облік рахунків до одержання. Облік наданих знижок, повернення товарів і податку на додану вартість. Методика розрахунку сумнівної дебіторської заборгованості. Облік векселів до одержання.
22951. Мова Сі 240.5 KB
  Дамо індуктивне визначення термів. Розрізнюють три види типізованих термів: префіксні інфіксні та постфіксні. Існує ще один вид термів змішані коли в індуктивному переході одночасно використовується два або і всі три різновиди термів. На практиці з метою спрощення запису термів приймаються ті чи інші угоди.
22952. Облік грошових коштів 113 KB
  Облік і контроль касових операцій і грошей в касі. Облік створення і використання фонду дрібних сум. Документальне оформлення і облік операцій по банківських рахунках. Облік короткострокових фінансових інвестицій.
22953. Школи Китайські 34.5 KB
  Ми почнемо з того що філософія як форма духовної діяльності має історичність. Філософія це ідейний діалог мислителів різних епох. Антична філософія 2. Середньовічна філософія.
22954. Продовжимо Елінізм 55.5 KB
  Людина гріховна лише бог безгрішний. Філософ має бути моральним проповідником волі Бога. В цей час провідна роль в культурі належала церкві філософія розглядалась як служниця богословя теологія. Філософія галузь яка веде до більш високого знання богословя.
22955. Західноєвропейська філософія нового часу 53 KB
  Просвітництво 18ст. Ідеалізм або матеріалізм залежить від того як співвідноситься почуття зі світом. Поза нами існує матеріальний світ незалежний від нас явища цього світу впливають на наші органи почуття в нас виникають чуттєві образи цих явищ. Перш ніж пізнавати навколишній світ і природу треба підготувати свою свідомість подолати перешкоди ідоли або примари свідомості.
22956. Естетика 50 KB
  Історичний матеріалізм це є поширення поглядів матеріалізму на суспільне життя на людську історію. Фактично ці умови життя визначаються напрямком нашої свідомості. Тобто поступово переходимо на іншу позицію що засадою нашого суспільства і життя не є розум. Світова воля Шопенгауер біологічне життя Ніцше несвідоме життя Фрейд.
22957. Особливості сучасної західної філософії. Вітчизняні філософські традиції 54 KB
  Антропологізм ця тенденція орієнтує філософію на дослідження людини і світу культури. Сутність тенденції виражають наступні ідеї: вивчення життя окремої людини стоїть вище є більш значним ніж вивчення великих людських спільнот класів народів націй. відмова від розуміння сучасної людини як свободної і розумної здатної переробляти світ. Відмова від такого розуміння і перехід до розуміння людини яка жорстко обумовлена економікою політикою релігією та ін.
22958. Проблема свідомості 62.5 KB
  Свідомість самосвідомість мова. Проблема свідомості одна з найбільш важливих для дослідження і одна з найбільш загадкових оскільки свідомість не існує як окремий предмет дослідження. Свідомість присутня в кожному образі думці поєднує наші почуття і думки. Свідомість завжди проявляється через якийсь конкретний зміст який виражається думками знаннями образами.