2585

Облік у зарубіжних країнах

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Навчальну програму з дисципліни Облік у зарубіжних країнах створено на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра Облік і аудит. Мета дисципліни Облік у зарубіжних країнах...

Украинкский

2013-01-06

134.34 KB

211 чел.

Навчальну програму з дисципліни «Облік у зарубіжних країнах» створено на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 6.030509 «Облік і аудит».

Мета дисципліни «Облік у зарубіжних країнах»  формування системи теоретичних знань і набуття практичних навичок з облік в зарубіжних країнах.

Завдання дисципліни «Облік у зарубіжних країнах»  вивчення теорії і практики фінансового та управлінського обліку в зарубіжних країнах; набуття вмінь використання передового досвіду в галузі організації обліку, аналізу та контролю з урахуванням чинного українського законодавства.

Предмет дисципліни «Облік у зарубіжних країнах»  активи, джерела їх формування і процеси господарської діяльності в країнах з високо розвинутою ринковою економікою.

Дисципліна «Облік у зарубіжних країнах», передбачає наявність знань з таких дисциплін як «Бухгалтерський облік», «Аудит», «Економічний аналіз».

При вивченні курсу розглядаються питання теорії і практики обліку за його окремими напрямками і ділянками.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1

Тема 1. Загальноприйняті принципи і системи обліку

Роль та задачі бухгалтерського обліку. Правове регулювання бухгалтерського обліку у зарубіжних країнах. Класифікація моделей бухгалтерського обліку. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності. Принципи бухгалтерського обліку. Види бухгалтерської інформації.

Тема 2. Фінансова звітність, її зміст і інтерпретація

Склад та призначення фінансової звітності. Вимоги до фінансової звітності. Загальна методика складання фінансової звітності. Додатки до звітності.

Тема 3. Облік грошових коштів

Склад грошових коштів, рахунки для обліку та порядок відображення коштів у звітності. Облік і контроль касових операцій та гроші у касі. Облік створення і використання фонду дрібних сум. Документальне оформлення і облік операцій за банківськими рахунками.

Тема 4. Облік розрахунків з дебіторами

Види дебіторської заборгованості та облік рахунків до отримання. Облік наданих знижок та податку на додану вартість. Методика розрахунку та облік сумнівної дебіторської заборгованості. Облік векселів до отримання.

Тема 5. Облік товарно-матеріальних запасів

Система постійного обліку запасів. Система періодичного обліку запасів. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів. Оцінка та відображення товарно-матеріальних запасів у балансі.

Тема 6. Облік довгострокових активів

Склад, класифікація та оцінка довгострокових активів. Облік надходження і вибуття основних засобів. Облік природних ресурсів та їх виснаження. Методика розрахунку амортизації основних засобів. Облік амортизації основних засобів.

Змістовий модуль 2

Тема 7. Облік фінансових вкладень та консолідована звітність

Види фінансових вкладень та принципи їх оцінки. Облік інвестицій у боргові зобов’язання. Облік інвестицій у акції. Методика і техніка складання консолідованої фінансової звітності.

Тема 8. Облік короткострокових зобов’язань

Поняття, оцінка та види короткострокових зобов’язань. Облік заборгованості за рахунками постачальників. Облік заборгованості за векселями виданими. Облік інших короткострокових зобов’язань. Облік зобов’язань за заробітною платою.

Тема 9. Облік довгострокових зобов’язань

Облік довгострокових облігацій. Облік довгострокових векселів виданих. Облік довгострокових орендних зобов’язань.

Тема 10. Облік власного капіталу і розподілу прибутку в товариствах та корпораціях

Загальні положення про товариства та облік їх формування. Облік змін капіталу товариства. Загальні положення про корпорації, облік їх формування. Облік змін капіталу корпорації. Порядок та облік розподілу прибутків між партнерами. Фінансова звітність товариства. Облік ліквідації товариства при відсутності дефіциту капіталу. Облік ліквідації товариства за умови наявності дефіциту капіталу. Перетворення товариства на корпорацію.

Тема 11. Основи управлінського обліку

Поняття та сутність управлінського обліку на підприємствах. Відмінність управлінського обліку від фінансового обліку.


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Змістовий модуль 1

Тема 1. Загальноприйняті принципи і системи обліку

Метою концептуальної основи є: допомагати Раді КМСФЗ у розробці нових Міжнародних стандартів, у перегляді існуючих стандартів обліку та звітності, допомагати національним органам у розробці національних стандартів обліку, допомагати бухгалтерам та аудиторам у використанні та інтерпретації інформації, яка міститься у фінансових звітах, складених у відповідності із МСФЗ.

Концептуальна основа охоплює: мету фінансових звітів; якісні характеристики, які визначають корисність інформації, наведеної у фінансових звітах; визначення, визнання та оцінку елементів, із яких складаються фінансові звіти.

Концептуальна основа розповсюджується на фінансові звіти усіх торговельних, промислових та комерційних підприємств, що звітують, незалежно від їхньої форми власності. Якісні характеристики фінансової звітності є атрибутами, які роблять інформацію, що подається у фінансовій звітності, корисною для споживачів. Основними якісними характеристиками фінансової звітності є:

  1.  дохідливість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення;
  2.  доречність - характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі;
  3.  достовірність - означає, що представлена інформація не містить помилок та перекручень, які можуть вплинути на прийняття рішень;
  4.  зіставність - інформації характеризується можливістю користувачів порівнювати дані фінансових звітів за різні періоди, або фінансові звіти різних підприємств.

Для того, щоб фінансові звіти відповідали поставленій меті, їх складають з урахуванням загальноприйнятих принципів:

Принцип облікової одиниці - під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відокремлена від власників - фізичних осіб. Адже відомо, що особисте майно та борги власників не відображаються у фінансовій звітності фірми.

Принцип подвійності базується на припущенні, що сума ресурсів підприємства не може бути більшою або меншою його зобов'язань та капіталу.

Принцип грошового вимірника - факти, що приводяться в бухгалтерських звітах, завжди мають грошову оцінку. Бухгалтерський облік оперує виключно даними, що мають грошове вимірювання, дані, що не мають грошового виразу, не можуть бути представлені у фінансовій звітності підприємства.

Принцип нарахування - згідно з цим принципом результати операцій визнаються, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти і відображаються в облікових регістрах та фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.

Принцип безперервності - ще називають принципом тривалості діяльності підприємства. Суть принципу полягає в тому, що передбачається діяльність фірми протягом такого періоду, щоб виплатити всю існуючу заборгованість, яка виникає в процесі бізнесу.

Принцип нейтральності - досягається в бухгалтерському обліку за рахунок того, що інформація, яка міститься у фінансових звітах, є неупередженою і в результаті відбору або викладу вона впливає на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату.

Принцип превалювання сутності над формою - інформацію, яка повинна правдиво відображати операції, слід розкривати відповідно до сутності та економічної реальності, а, не лише виходячи з юридичної форми.

Принцип погодженості вигод і витрат - фірма здійснює витрати для того, щоб мати прибутки. Вигоди, отримані від інформації, повинні перевищувати витрати на її надання. Витрати можуть нести не ті, хто отримує вигоди, а й ті, для кого готувалась інформація.

Принцип повноти відображення інформації - для виконання принципу необхідно, щоб інформація, представлена у фінансових звітах, була повною в межах суттєвості та витрат, пов'язаних із її отриманням.

Принципи суттєвості інформації - суттєвою є корисна інформація, яка може впливати на прийняття рішень користувачів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням.

Принцип періодичності - оскільки користувачі бажають через певні періоди часу порівнювати фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства, необхідно, щоб фінансова звітність відображала відповідну інформацію за попередні періоди.

Усі ці принципи - не закони, а правила, концепції, які вироблені практикою міжнародного досвіду ведення обліку і якими користуються при оцінці й відображенні ділових операцій.

За кордоном поширені три основні форми організації бізнесу: власне діло, товариство й корпорація.

У країнах, що здійснюють облік за англо-американською системою, наявність національного плану рахунків не обов'язкова, кожна фірма розробляє свій робочий план рахунків, який будується на загальновстановлених принципах, що сприяють складанню фінансової звітності.

За змістом рахунки класифікуються на: матеріальні (речові), персональні (особисті), номінальні (результатні) - рахунки витрат та доходів. Існують рахунки, які відображаються в балансі - капіталізовані, та такі, що служать основою для складання звіту про прибутки та збитки - некапіталізовані.

Першим етапом бухгалтерського обліку є збір первинної інформації про кожну операцію на підприємстві. Обліковому працівникові необхідно бути обізнаними з деякими особливостями, що склалися у світовій практиці щодо оформлення бухгалтерських записів:

1. Записи цифр. При записі цифр на нерозграфленому аркуші для виділення тисяч використовуються коми, а для десятих — крапки.

  1.  Знак грошової одиниці (доларів, фунтів, євро та ін.) ставиться перед числом. Наприклад, число 5875,96 дол. відповідно до зарубіжної практики буде записане $5,875.96. Коли використовуються розграфлені бланки, коми та крапки не обов'язкові.
  2.  Виділення підсумків. Число, після якого вказується підсумок, підкреслюється однією лінією. Це вказує, що наступне за підкресленим числом є результатом додавання або віднімання. Кінцевий підсумок підкреслюється двома лініями.

4. Позначення грошових одиниць у таблицях. Грошова одиниця позначається перед першою сумою в кожній колонці, а також перед останньою підсумковою сумою.

Позначення грошової одиниці не використовується в регістрах бухгалтерського обліку - Журналах та Головній книзі. Журнал - це бухгалтерський реєстр початкового запису. Процедура опису операції у Журналі називається протоколювання або журналізація.

Існує декілька видів Журналів. Вибір певного з них залежить від обсягу й характеру господарських операцій підприємства.

Правила заповнення Журналу:

  1.  Сторінки Журналу нумеруються.
  2.  На початку кожної сторінки Журналу в колонці «Дата» записується рік.
  3.  Після року вказується місяць. Наступний запис місяця на сторінці здійснюється тільки після його зміни.
  4.  Назву рахунку, що дебетується, вказують відразу після дати із самого початку рядка в колонці «Назви рахунків і пояснення».
  5.  Назву кредитованого рахунку розміщують під назвою дебетованого рахунку із зміщенням вправо.
  6.  Коротке пояснення починається на наступному після кредитованого рахунка рядку. В ньому має бути посилання на первинний документ.
  7.  Після кожної операції повинен залишатись вільний рядок. Його наявність виділяє в окремий блок кожну операцію і полегшує читання Журналу.

Запис у Журналі - це спосіб аналізу, реєстрації та зберігання інформації про господарські операції, що відбулися на підприємстві.

Деякі невеликі підприємства можуть складати баланс на кінець кожного дня. Події, що знаходять своє відображення в бухгалтерських записах, називаються «трансакція». Кожна трансакція викликає зміни на двох рахунках, навіть якщо ці рахунки знаходяться на одній і тій же стороні балансу.

Після запису всіх поточних господарських операцій з журналу реєстрації бухгалтер складає робочу таблицю, яка включає пробний баланс, регулятиви, відрегульований баланс, номінальний рахунок прибутків, балансовий звіт і пробний баланс на останній день звітного періоду.

Пробний баланс - це перелік усіх окремих рахунків Головної книги і, відповідно, це всі підсумкові сальдо цих рахунків. Пробний баланс використовується для перевірки рівняння записів на рахунках. Він відображає всі ділові операції компанії за звітний період.

До повного циклу обробки облікової інформації входять відповідні фази: збір економічної інформації; аналіз кожної операції; запис економічних наслідків кожної операції у журналі; перенесення даних про економічні наслідки операцій у Головну книгу; підготовка первинного пробного балансу на основі Головної книги; підготовка робочих облікових звітів; складання фінансових звітів; регулюючі проводки наприкінці облікового періоду; закриття рахунків витрат і доходів у Головній книзі; підготовка повного урегульованого пробного балансу.

Питання для самоконтролю

  1.  Мета концептуальної основи.
  2.  Якісні характеристики фінансових звітів.
  3.  Основні принципи бухгалтерського обліку та звітності, що передбачені концептуальною основою.
  4.  Призначення та зміст бухгалтерських рахунків.
  5.  Процес закриття бухгалтерських рахунків;
  6.  Побудова робочої таблиці для складання фінансової звітності.

Питання для самостійного вивчення

  1.  В чому полягає сутність та значення МСБО?
  2.  Система бухгалтерського обліку в розрізі міжнародного аспекту в цілому.
  3.  Основні відмінності у побудові системи обліку в різних країнах.
  4.  Особливості підходів до розробки облікової політики у практиці зарубіжного обліку.
  5.  Порядок підготовки спеціалістів з бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах.

Тема 2. Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація

Користувачами фінансової звітності є інвестори, працівники, постачальники, покупці продукції, уряд та громадськість, які використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.

Згідно з МСФЗ до фінансових звітів належать:

Баланс;

Звіт про прибутки та збитки;

Звіт про рух грошових коштів;

Звіт про власний капітал;

Примітки до фінансових звітів.

Інші звіти (звіт керівництва компанії, звіт аудитора) включаються до звітності підприємства, але не є фінансовими звітами.

Баланс містить інформацію про фінансовий стан підприємства на певну дату.

Облікова формула балансу:

Активи = Зобов'язання + Капітал

Активи поділяються на чотири групи:

  1.  поточні активи (оборотні засоби);
  2.  інвестиції (капіталовкладення);
  3.  нерухомість і обладнання (основні засоби);
  4.  нематеріальні активи.

Поточні активи - це такі активи, що протягом нормального виробничого циклу повинні бути перетворені в готівку. До них належать: каса, короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання, товари, а також витрати майбутніх періодів (авансом сплачена страховка, оренда).

Інвестиції у цінні папери, які керівництво компанії не планує продавати в майбутньому році, відображають у розділі «Інвестиції», до них належать: векселі видані на строк більше року; земля для використання в майбутньому; засоби, накопичені з метою погашення боргів; фінансові вкладення в інші компанії з метою контролю їх діяльності.

Нерухомість і обладнання - довгострокові активи (природні ресурси, будівлі, машини), які використовуються в процесі господарської діяльності.

Нематеріальні активи - довгострокові активи, які не мають фізичної субстанції, але мають вартість. До них належать: патенти, авторські права, гудвіл, торгові марки.

Вони враховуються по ціні придбання, яка протягом строку експлуатації амортизується.

Зобов'язання - теперішня заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання фірми, як правило, складаються з довгострокових і поточних зобов'язань. Короткострокові зобов'язання повинні погашатися протягом одного виробничого циклу або протягом наступного року. Довгострокова кредиторська заборгованість погашається через рік або й більше (векселі видані на строк більше 1 року, неоплачені облігації).

Іншим джерелом формування ресурсів підприємства є капітал. Власний капітал - це залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов'язань.

Бухгалтерський баланс за континентальною моделлю обліку будується за ступенем збільшення ліквідності, а за англо-американською моделлю – зменшенням ліквідності.

У Звіті про прибутки та збитки розкривається така інформація:

а) продаж або інші доходи від основної діяльності;

б) амортизація;

в) дохід у вигляді відсотків;

г) дохід від інвестицій;

д) витрати на сплату відсотків;

є) податки на прибуток;

є) екстраординарні витрати;

ж) екстраординарні кредити;

з) значні внутрішньогрупові операції;

и) чистий прибуток або збиток за певний період.

Облікова формула звіту про прибутки та збитки: доходи - витрати = чистий доход (чистий прибуток).

Звіт про рух грошових коштів, коли він використовується разом з іншими фінансовими звітами, надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (у тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми й період руху грошових коштів із метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються.

Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона підвищує ступінь зіставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Звіт відображає рух грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної і фінансової діяльності:

- операційна - основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю;

- інвестиційна - пов'язана з придбанням та продажем довгострокових активів, а також інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів;

- фінансова - діяльність, що призводить до змін розміру та складу власного й позиченого капіталу.

Звіт може складатись прямим чи непрямим методом висвітлення операційної діяльності.

Прямий метод - за яким розкриваються основні канали надходження на підприємство коштів чи виплат грошей.

Непрямий метод - за яким чисті прибутки або збитки коригуються відповідно до впливу операцій негрошового характеру, будь-яких нарахувань минулих чи майбутніх надходжень або виплат грошей щодо операційної діяльності.

Інформація про рух грошових коштів корисна під час перевірки точності попередніх оцінок майбутнього руху грошових коштів, а також аналізу взаємозв'язку рентабельності, чистого руху грошових коштів і впливу зміни цін.

Використання прямого та непрямого методів призводить до однакового результату.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми.

Без власного капіталу підприємство не може бути обліковою одиницею. Підприємство створюється з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження власного капіталу.

Примітки (пояснення) є невід'ємною частиною фінансових звітів, вони допомагають користувачам аналізувати звіти.

МСБО 1 «Розкриття облікової політики», переглянутий у 1997 році, пропонує надавати примітки у такій послідовності:

  1.  Відповідність фінансових звітів вимогам МСБО.
  2.  Застосовані основи оцінки та облікової політики.
  3.  Допоміжна інформація до статей, наведених у складі кожного фінансового звіту в тому порядку, в якому подані кожна стаття і кожен фінансовий звіт.
  4.  Інші розкриття.

У примітках до фінансової звітності компанії відображають загальну основу підготовки фінансової звітності, перераховують конкретні аспекти облікової політики, які необхідні для правильного розуміння фінансових звітів; додаткові таблиці та додаткову інформацію, яка не подана у самій фінансовій звітності, але необхідна для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Питання для самоконтролю

  1.  Призначення та зміст фінансових звітів.
  2.  Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби.
  3.  Елементи фінансової звітності.
  4.  Облікове значення таких термінів, як актив, зобов'язання, капітал, доходи, витрати.
  5.  Бухгалтерський баланс: його зміст та структура.
  6.  Структура та основні вимоги щодо відображення облікової інформації у звіті про прибутки та збитки.
  7.  Звіт про зміни у власному капіталі: його зміст та структура.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Ознайомитися зі складом фінансової звітності в різних країнах.
  2.  Дослідити відмінності побудови балансів.
  3.  Порівняти особливості складання звіту про прибутки та збитки.
  4.  Структура та методи складання звіту про рух грошових коштів.
  5.  Особливості складання звіту про зміни у власному капіталі в обліковій практиці різних країн.
  6.  Обґрунтувати необхідність складання приміток.

Тема 3. Облік грошових коштів

Відповідно до МСБО активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Відповідно МСБО 1 «Подання фінансових звітів» актив слід класифікувати як поточний актив, якщо він: як очікується, буде реалізований або утримуваний для продажу чи споживання у звичайному ході операційного циклу підприємства; утримується в основному з метою продажу або протягом короткострокового періоду та, за очікуванням, буде реалізований протягом дванадцяти місяців з дати балансу або є грошовими коштами чи активом, еквівалентним грошовим коштам, не обмеженим у їхньому використанні.

Серед інших до поточних активів належать грошові кошти, короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання.

Достовірне розкриття і класифікація грошових коштів та їх еквівалентів необхідні для оцінки ліквідності компанії. Грошові кошти складаються з готівки в касі й депозитів до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Грошові потоки - надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Рух грошових коштів відбувається внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Потоки грошових коштів не включають рух між статтями, що відповідають грошовим коштам та їх еквівалентам.

Як правило, розрахунки з партнерами компанія здійснює безготівковим шляхом, але суму до $500 може мати в касі підприємства готівкою, яка використовується для здійснення дрібних платежів, у Великобританії ці кошти називають «фонд дрібної готівки», їх отримують у касу з банку по чеку.

Записи достовірного відображення витрат і касового залишку реєструються і періодично підлягають перевірці бухгалтером, чим підкреслюється важливість контролю за збереженням та використанням грошових коштів. Коли каса поповнюється, витрачається або закривається, здійснюють запис на рахунках готівкових коштів та фонду дрібних сум. У балансі сума дрібної готівки додається до інших залишків грошових коштів.

Кожна бухгалтерська операція реєструється у момент її здійснення в так званих «книгах первинної реєстрації», до яких належить і касова книга.

Для здійснення контролю за рухом грошових коштів прийнято вести касову книгу такої форми, де одночасно здійснюється аналітичний облік операцій за готівку та через банк.

За кордоном широко практикується система знижок, яка теж повинна знайти своє відображення в обліку. В касовій книзі реєструються тільки фактично отримані кошти, тому для урахування наданих знижок інколи ведуть касову книгу з трьома сумовими колонками, де реєструється як надані, так і отримані знижки.

Підприємство має право відкривати в банку декілька рахунків. Відкривають їх зазвичай двох видів: поточні й депозитні.

Банк може вимагати від фірми зберігати на рахунку певну суму коштів (компенсаційний залишок). Наявність такої суми впливає на діяльність компанії: вона не має такої ліквідності, як усі інші грошові активи, та зберігається на рахунку як забезпечення кредитного договору. Комісія з цінних паперів вимагає, щоб дані про компенсаційний залишок були представлені у примітках до фінансової звітності.

Кожний місяць банк надсилає власнику рахунка банківський звіт, в якому відображено: кожне надходження коштів на рахунок; кожний погашений чек вкладника; підсумкову суму на рахунку за звітний період.

У цьому звіті відображено плату за банківські послуги, до нього додаються всі первинні документи, на підставі яких були проведені розрахункові операції.

Для кожного банківського рахунка в Головній книзі відкривається окрема сторінка, і як тільки фірма отримує банківський звіт проводиться банківська звірка.

Для зручності проведення банківської звірки її форма надрукована на звороті банківського звіту. Після проведення звірки та врахування виявлених помилок узгоджена сума буде відображена у фінансовій звітності.

Питання для самоконтролю

  1.  Грошові кошти та їх еквіваленти.
  2.  Систему внутрішнього контролю за рухом грошових коштів.
  3.  Створення і використання фонду дрібних сум.
  4.  Документальне оформлення операцій по рахунку та перевірка звіту банку.
  5.  Оцінка та облік поточних інвестицій.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Порівняти особливості віднесення активів до грошових і не грошових систем.
  2.  Дослідити загальні правила відображення в звітності обліку грошових коштів та їх еквівалентів.
  3.  Проаналізувати відображення операцій в іноземній валюті на діяльності закордонних господарських одиниць у фінансовій звітності підприємств різних країн.

Тема 4. Облік розрахунків з дебіторами

Важливою частиною ліквідних активів є дебіторська заборгованість. Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість може існувати у вигляді короткострокової чи довгострокової.

Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

Грошові знижки застосовуються з метою збільшення обсягів реалізації та стимулювання покупців до оперативних розрахунків, а також зменшення сумнівних боргів. Визнається дебіторська заборгованість разом із визнанням доходу.

Торговельна заборгованість виникає в ході звичайної операційної діяльності фірми, яка полягає у продажу товарів чи послуг у кредит, включає в себе рахунки до отримання і векселі, отримані по торговій діяльності компанії.

Продаючи товар у кредит, фірма не розраховує на те, що дебіторська заборгованість буде безнадійною, і може пройти рік, перш ніж борг буде визнаний безнадійним. Наявність безнадійного боргу призводить до втрати частини виручки від продажу і вимагає зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках та відповідного зменшення прибутку компанії. Витрати по такій дебіторській заборгованості компанії прогнозують, і в кінці облікового періоду відображають на рахунку «Витрати на сумнівні борги».

Принцип відповідності вимагає, щоб збитки від сумнівної дебіторської заборгованості були визнані у тому звітному періоді, коли відбувся продаж.

Для дотримання принципу погодженості, із метою оцінки витрат на сумнівну заборгованість, застосовується метод резервів на сумнівну заборгованість.

Резерв сумнівних боргів є контррахунком до рахунків до отримання, він регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

Створення такого резерву в бухгалтерському обліку відображається записом:

Витрати на сумнівні борги 5,000

Резерв сумнівних боргів 5,000

Списання безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного резерву і не скорочує загальну вартість активів. Списання безнадійного боргу здійснюється в тому випадку, коли компанія вирішила, що сподіватися на отримання певної суми боргу вже марно.

Для створення резерву сумнівних боргів у закордонних компаніях використовують два методи:

  1.  метод відсотка від чистої реалізації у кредит;
  2.  метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати.

Перший з них базується на припущенні, що частина виручки не буде отримана. Втрати від сумнівної заборгованості визначаються шляхом множення виручки від реалізації на визначений відсоток, який обчислюється за даними попередніх років.

Метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати базується на сумі чистої дебіторської заборгованості, яка відображена в балансі. За допомогою цього методу розраховується кінцеве сальдо резерву сумнівних боргів, яке необхідне для визначення чистої вартості дебіторської заборгованості.

Обидва методи резервів на сумнівну заборгованість можуть використовуватись одночасно.

Кредитовий залишок рахунку «Резерв сумнівних боргів» показує загальну суму рахунків до отримання, по яких не будуть отримані платежі.

З метою попередження безнадійної заборгованості компанія може запровадити розрахунки векселем.

Вексель - безумовне зобов'язання, складене у письмовій формі, сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.

Векселедавець - відображає в обліку «векселі до сплати», а векселеодержувач - як «векселі отримані».

Питання для самоконтролю

  1.  Визнання та оцінка дебіторської заборгованості.
  2.  Облік коштів до отримання.
  3.  Методика розрахунку й обліку сумнівних боргів.
  4.  Облік векселів до отримання. Порядок розрахунків по векселях.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Класифікація дебіторської заборгованості.
  2.  Підходи до управління дебіторською заборгованістю в зарубіжних країнах.
  3.  Можливості ліквідації дебіторської заборгованості в зарубіжних країнах.
  4.  Особливості обліку реалізації товарів по кредитних картках.

Тема 5. Облік товарно-матеріальних запасів

Товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) вміщують у собі значну частину активів підприємства, призначених для здійснення основної діяльності. Вони також є основним джерелом доходу і відіграють важливу роль в утворенні прибутку. У зв'язку з цим методи оцінки й обліку товарно-матеріальних запасів суттєво впливають на Баланс і Звіт про прибутки та збитки, а також мають важливе значення для аналізу фінансового стану фірми та результатів проведених нею операцій.

Запаси - це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

До складу товарно-матеріальних запасів включаються матеріальні активи, призначені для продажу чи виробництва товарів та послуг. Оскільки протягом одного року вони перетворюються на готівку, запаси належать до поточних активів.

У зарубіжних компаніях рахунок «Запаси» ділять на декілька рахунків другого порядку, кожен із яких призначений для обліку певного виду товарно-матеріальних цінностей.

Для складання Звіту про прибутки та збитки важливо знати суму доходів та витрат підприємства. Для деяких компаній собівартість реалізованої продукції є найбільшим компонентом витрат.

Собівартість реалізованої продукції - це собівартість продукції, доходи від реалізації якої отримані протягом звітного періоду. Таке співвідношення може служити ілюстрацією принципу відповідності або погодженості.

Визначення вартості залишків ТМЗ на кінець облікового періоду має прямий вплив як на баланс так і на величину звітного доходу, тобто на звіт про прибутки та збитки.

Слід зазначити, що оцінка вартості залишків запасів впливає на величину звітного доходу не тільки даного облікового періоду, а й на величину звітного доходу наступного облікового періоду.

При складанні фінансової звітності особливу увагу звертають на правильну оцінку залишків запасів, бо завищення вартості залишків ТМЗ на кінець облікового періоду зменшує собівартість реалізованої продукції, що, у свою чергу збільшує звітний доход до оподаткування, а зменшення вартості запасів веде до зменшення доходу до оподаткування.

До складу елементів ТМЗ належать: товари, готова продукція, сировина, незавершене виробництво. Коли проводиться інвентаризація запасів, то до складу їх включаються всі товари, сировина та матеріали, які належать підприємству, незалежно від того, де вони знаходяться.

Вартість залишків запасів на кінець облікового періоду та собівартість реалізованої продукції визначають за двома системами:

  1.  періодичною системою обліку;
  2.  постійною системою обліку.

Періодична й постійна системи - це два різних підходи до порядку застосування методів оцінки вартості товарних запасів та собівартості реалізованої продукції.

Відмінність між періодичною та постійною системами така:

  1.  постійна система вимагає більших зусиль праці, бо вона вимагає ведення відповідних облікових записів щодо кожного виду товарів або продукції на щоденній основі;
  2.  відрізняється контроль товарно-матеріальних запасів, як от:
  3.  при застосуванні періодичної системи на закінчення облікового періоду обов'язково проводиться інвентаризація ТМЗ, при постійній системі така інвентаризація не обов'язкова;
  4.  при застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків ТМЗ та собівартості реалізованої продукції проводиться в кінці облікового періоду, а при постійній - оцінка ведеться протягом усього облікового періоду.

Більшість підприємств із метою забезпечення керівництва підприємства інформацією про поточний стан ТМЗ та собівартість реалізованої продукції - завдяки розвитку комп'ютерної техніки, перейшли на постійну систему обліку.

Згідно з періодичною системою обліку ТМЗ собівартість реалізованої продукції визначається як залишкова величина за формулою:

ПІС + П - КС = СРП,

де, ПС початкове сальдо на рахунках запасів;

П - придбання протягом облікового періоду;

КС - кінцеве сальдо на даними інвентаризації;

СРП - собівартість реалізованої продукції.

При визначенні кінцевого сальдо за постійною системою проведення інвентаризації не обов'язкове, бо вона забезпечує даними про стан ТМЗ на кожен день облікового періоду по кожному елементу ТМЗ.

ПС+ П - СРП = KC.

Запаси товарно-матеріальних цінностей, відповідно до принципу собівартості, мають обліковуватись за їх первісною (історичною) вартістю на момент придбання. Більшість компаній за вартість придбаних товарів приймають лише їх чисту вартість (тобто ціну, сплачену за рахунками). Разом із тим це правило не дає відповіді на Запитання: як визначити вартість запасів на кінець періоду, а також собівартість реалізованих товарів за умови придбання цих запасів за різними цінами. Оскільки ціна на товари змінюється протягом періоду, виникає проблема оцінки кінцевих запасів і собівартості їх реалізації.

МСБО 2 «Товарно-матеріальні запаси» допускає використання таких методів визначення вартості товарно-матеріальних запасів: метод суцільної ідентифікації; метод середньої вартості; метод списання перших надходжень – Fifo;

Метод ідентифікації вимагає спеціального кодування кожної партії придбаних запасів і їх окремого зберігання. Вартість реалізованих запасів, а також їх залишок на кінець періоду визначається за цінами конкретних партій, тобто за їх фактичними цінами. Але він не набув широкого розповсюдження через незручності, пов'язані з: необхідністю мати достатні складські площі для окремого зберігання кожної партії; обтяжливістю прослідковування руху конкретних товарних одиниць за умови наявності великої кількості різноманітних товарів та частої зміни цін на них.

Однак, метод суцільної ідентифікації виправдовує себе при організації обліку коштовних товарів, вартість окремих одиниць яких суттєво відрізняється від інших. Його застосування є логічним вибором для обліку нерухомості, автомобілів, дорогоцінностей тобто товарів із високою ціною та в малій кількості.

Метод середньої вартості. Середня вартість визначається діленням загальної вартості товарів для продажу на кількість одиниць товарів для продажу.

Метод середньої вартості використовується дуже широко. Він простий у використанні і систематичний, однак він не відображає динаміки цін протягом звітного періоду та їх тенденції.

При застосуванні методу середньої вартості слід пам'ятати, що середня ціна розраховується кожного разу, коли на склад надходить нова партія товару. При вибутті товарів ціна визначається як середньозважена при вибутті.

Метод FIFO широко відомий і розповсюджений у міжнародній практиці. Він базується на припущенні, що запаси реалізуються у тій послідовності, що й набуваються: придбані першими, першими і продаються.

При використанні методу Fifo у Звіті про прибутки та збитки собівартість реалізованих товарів відображає вартість початкових залишків і перших надходжень; тобто перебуває під впливом цін, що склалися на початок періоду. Тому собівартість реалізованих товарів, вказана у Звіті про прибутки та збитки на підставі методу Fifo, може не відповідати собівартості товарів, що знаходяться у компанії для продажу.

У Балансі залишки запасів на кінець періоду відображають їх вартість за цінами останніх придбань, тобто реальну вартість ТМЗ на дату складання Балансу.

Усі наведені методи оцінки вартості товарних засобів й собівартості реалізованих товарів відповідають Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, але дають різні результати. Вибір методу оцінки запасів суттєво впливає на величину податку з прибутку, оскільки оцінка ТМЗ впливає на величину прибутку як поточного, так і наступних років. Зменшення суми прибутку у фінансовій звітності, у свою чергу, впливає на інвестиційну привабливість підприємства.

Вільний перехід від одного методу оцінки ТМЗ до іншого не дозволяється.

При оцінці ТМЗ важливо дотримуватись принципу оцінки товарно-матеріальних запасів по меншій вартості, тобто якщо матеріали придбані і оцінені за ціною придбання, а в даний час ринкова вартість їх нижча, то ці матеріальні цінності слід враховувати по ринкової вартості.

Для визначення найменшої із собівартості та чистої вартості реалізації товарно-матеріальних запасів використовують такі методи:

- постатейний метод вибирається найменше значення з балансової вартості і чистої вартості реалізації кожного найменування товарно-матеріальних запасів;

- метод основних товарних груп - вибирається найменше значення з балансової вартості і чистої вартості реалізації кожної групи товарно-матеріальних запасів;

- метод загального рівня запасів - вибирається найменше значення з балансової вартості і чистої вартості реалізації всіх товарно-матеріальних запасів.

Бухгалтерський облік руху товарно-матеріальних запасів пов'язаний з переходом права власності. В операціях купівлі-продажу право власності переходить у момент, узгоджений сторонами, які беруть участь у цих операціях. Як правило, право власності переходить до покупця, коли продавець фактично передає йому цінності. З цього моменту покупець відображає придбання товарів і виникнення зобов'язання з їх оплати, а продавець - реалізацію товарів і право на отримання за них коштів.

На цьому базується принцип нарахування, виникнення прав і зобов'язань - з одного боку, а руху готівки - з іншого, однак вони можуть не збігатися в часі.

Згідно з принципом нарахування доходи (виручка) від реалізації вважаються одержаними, коли право власності на товари перейшло до покупця, навіть якщо кошти за них ще не отримані.

Ось чому на рахунку «Виручка від реалізації» відображається не рух готівки, а факт реалізації товарів, незалежно від того, продані вони за готівку чи в кредит.

Надання знижок покупцям, уцінка та повернення неякісних товарів призводять до зменшення суми реалізації, тому ці рахунки розглядаються як контрарні до рахунку «Виручка від реалізації» і у Звіті про прибутки та збитки віднімаються від валової реалізації.

Здійснюючи аналіз діяльності підприємства, користувачі інформації звертають увагу на такий показник, як коефіцієнт обертання товарно-матеріальних засобів.

Він показує скільки разів протягом року відбувається оборот товарно-матеріальних засобів, і розраховується шляхом ділення величини собівартості реалізованої продукції за звітний період на величину товарно-матеріальних засобів на кінець цього звітного періоду.

Питання для самоконтролю

  1.  Економічний зміст товарно-матеріальних цінностей.
  2.  Процедура управління матеріалами.
  3.  Системи (методи) обліку товарно-матеріальних цінностей.
  4.  Облік витрат на транспортування, облік втрат запасів.
  5.  Методи оцінки матеріалів і порядок відображення їх у балансі.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Відмінності в методах оцінки запасів.
  2.  Тенденції використання методів оцінки запасів.
  3.  Відображення запасів у фінансовій звітності.
  4.  Врахування зміни залишків матеріалів для визначення прибутку.

Тема 6. Облік довгострокових активів

Поряд з оборотними активами кожне підприємство володіє основними засобами та іншими матеріальними та нематеріальними активами, що використовуються у бізнесі.

Довгострокові активи використовуються в господарській діяльності протягом декількох років, і затрати на їх придбання або створення переносяться на собівартість реалізованих товарів чи послуг частинами.

Довгострокові активи в Балансі, як правило, відображаються за статтями «Земля, будівлі, споруди, обладнання, інвестиції, нематеріальні активи».

Строк корисної служби активу та його ліквідаційну вартість встановлює кожен власник самостійно.

При обліку довгострокових активів використовуються облікові концепції, передбачені міжнародними стандартами бухгалтерського обліку:

принцип вартості - у день придбання довгострокових активів їх оцінюють та відображають в обліку за купівельною вартістю, вираженою в грошовому еквіваленті;

принцип погодженості - протягом усього періоду експлуатації (від моменту придбання до моменту списання) витрати з використання довгострокових активів визначають та відображають в обліку так, щоб максимально погодити їх із тими доходами, які отримала компанія за цей період унаслідок їх експлуатації;

визнання прибутку чи збитку - визначення фінансового результату від експлуатації довгострокових активів у день списання його з балансу з будь-якої причини.

Згідно з принципом вартості всі доречні та необхідні витрати, які здійснюються компанією при придбанні, розташуванні та підготовці до експлуатації довгострокових активів, за вирахуванням грошових знижок при придбанні, мусять бути відображені в обліку на спеціально призначеному для цього рахунку. Ці витрати виражаються в грошах як сума, яку сплачено, чи яку має бути сплачено. Витрати на транспортування та монтаж обладнання також включаються до первинної (купівельної) вартості.

Придбаваючи земельну ділянку з будівлею, що на ній розташована, компанія сплачує за них єдину суму, але ці довгострокові активи враховує окремо. У відповідності з принципами обліку на будівлі і споруди слід нараховувати знос, а на земельну ділянку - ні. Ось чому дуже важливо обґрунтовано та раціонально визначити із загальної суми частину, яку було сплачено за земельну ділянку, і частину, яку сплатили за будівлю.

Доцільним буде застосування принципу розподілу пропорційно поточної ринкової вартості кожного з відповідних активів на дату придбання. Для визначення такої вартості компанії звертаються до послуг незалежних експертів чи державних податкових служб.

У випадку бартерного обміну існують два способи відображення придбаних виробничих основних засобів на балансі підприємства:

або за їх ринковою вартістю;

або за вартістю активів, які були віддані в обмін отриманих. Часто балансова й ринкова вартість довгострокових активів не співпадає, тоді компанія, що здійснила обмін, в залежності від різниці між балансовою й ринковою вартістю, відображає прибутки чи збитки від обміну.

В разі виготовлення чи будівництва основних засобів для власних потреб до собівартості об'єкта включаються всі матеріальні витрати, заробітна плата персоналу, зайнятого на спорудженні об'єкта, накладні витрати, пов'язані з даним об'єктом основних засобів.

Балансова вартість таких споруд не повинна перевищувати їх ринкову вартість, у разі перевищення різниця відображається як збитки компанії, так як вважається, що вона не принесе економічної вигоди в майбутньому - така вимога записана в Положенні про концепції фінансового обліку як принцип консерватизму.

Якщо затрати на будівництво власними силами менші, ніж ринкова вартість, то балансова вартість дорівнює фактичним витратам. У цьому випадку ефект буде досягнуто пізніше, шляхом зменшення витрат на амортизацію, і як наслідок - підвищення доходу, який принесуть основні виробничі засоби, збудовані господарським способом.

Якщо основні виробничі засоби будувались власними силами і для цього залучались кредитні кошти, то відсотки по боргових зобов'язаннях є різновидом накладних витрат і включаються у балансову вартість основних виробничих засобів.

Американські фахівці вважають це найбільш правильним, і наполягають на капіталізації процентних виплат, тобто необхідності включати їх у балансову вартість, а їх суму рекомендують зменшувати разом із вартістю об'єкта у міру нарахування по ньому амортизації.

Підприємству належить більша частина використовуваних ним активів. Якщо підприємство орендує будівлі, споруди, транспортні засоби чи обладнання, то вони належать орендодавцеві і не відносяться до власних засобів орендаря.

При цьому підприємство-орендар здійснюється запис:

Капітальна оренда 10,000.

Зобов'язання з оренди 10,000.

Оренда основних засобів на тривалий термін, що майже дорівнює строкові служби цих засобів, називається капітальною орендою. Цікаво те, що засоби виробництва, які знаходяться в капітальній оренді строком, наприклад, 10 років, можуть бути відображені як засоби підприємства. Тобто капітальна оренда є винятком із правила про те, що засоби підприємства включають у себе засоби виробництва й права власності, які належать підприємству.

Засоби виробництва, за винятком землі, мають обмежений строк експлуатації. Унаслідок використання основні засоби старіють, погіршуються їх технічні можливості, тобто вони фізично та морально зношуються.

Процес визначення частки собівартості об'єкта основних засобів, яка включається у витрати протягом усього запланованого строку служби об'єкта основних засобів, називається амортизацією.

Розмір амортизації окремих об'єктів основних засобів визначається такими показниками: фактична первісна вартість; визначена ліквідаційна вартість; визначений строк корисного використання; метод амортизації.

Існують різні методи амортизації, але найчастіше використовують такі:

  1.  рівномірний (прямолінійний) (Р);
  2.  пропорційно випускну виробленої продукції (виробничий) (ВИ);
  3.  пропорційно сумі цифр числа років експлуатації активу (кумулятивний) (СР);
  4.  метод зменшеного залишку (подвійний) (33).

Більшість західних фірм використовують простий, доступний, раціональний і стабільний рівномірний метод амортизації. При використанні рівномірного методу щорічні витрати на амортизацію є постійною величиною.

Облік зносу на підставі обсягу виробленої продукції передбачає, що первісна вартість активу знецінюється з кожною випущеною одиницею продукції, і тому знос нараховується безпосередньо на кожен виріб.

З декількох методів прискореного нарахування амортизації найчастіше використовуються два:

- метод суми цифр числа років (СР);

- зменшуваного залишку (33).

Метод суми років вигідно використовувати, бо він сприяє процесу оновлення довгострокових активів підприємства.

Цей метод дістав свою назву внаслідок того, що в якості знаменника кумулятивного коефіцієнта (дробу) використовується сума значення всіх років служби активу, а в якості чисельника - кількість років, що залишились від строку корисної служби активу.

Існує також подвійний залишковий метод. Розрахунок для застосування цього методу здійснюється двома етапами:

- спочатку обчислюється норма амортизації;

- одержаний результат множать на 2, і він застосовується не до купівельної вартості активу, а кожного разу до залишкової, ще не амортизованої, вартості.

Особливістю застосування подвійного методу нарахування амортизації є те, що знос нараховується не на фактичні витрати по придбанню основних засобів, а на його залишкову вартість.

Залишкова вартість основних засобів показує, яка частка їх первісної вартості збережена. Цей метод використовують на практиці з метою оподаткування.

Щорічне зменшення вартості виробничих засобів у результаті їх амортизації записується в облікових регістрах так:

Витрати на амортизацію 10,000.

Накопичений знос 10,000.

Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигід, які підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності активу.

До довгострокових активів крім основних засобів належать також природні ресурси, такі як вугілля, мінеральні копалини, нафта, газ. Характерні їх ознаки: повне виснаження та заміна активів тільки в результаті природного процесу. На відміну від основних засобів природні ресурси використовуються фізично і не зберігають своїх фізичних характеристик.

За період експлуатації природного ресурсу його купівельна вартість має розподілятись між обліковими періодами, в яких використання цього виду довгострокових активів сприяло отриманню доходу.

Процес списання вартості природних ресурсів в облікових періодах називається виснаженням. Норма виснаження на одиницю ресурсу визначається шляхом ділення загальної суми купівельної вартості на встановлений загальний об'єм ресурсу у натуральних вимірниках, який планується добути.

Для визначення суми виснаження отриманий результат множать на кількість добутих одиниць. Бухгалтерське проведення у кінці року матиме вигляд:

Витрати (виснаження родовища) 7,000000.

Родовище вугілля 7,000000.

Витрати на розвідування родовища нафти та газу можуть бути успішними й безуспішними. У разі успішного розвідування вартість родовища збільшується на суму таких витрат, тобто ці витрати капіталізуються, оскільки вони входять у вартість родовища. У період усього терміну розробки родовища вони зменшуються (виснажуються). Якщо ж нафта не виявлена (розвідування безуспішне), то вартість витрат може відразу списуватись на збитки.

В даний час МСБО не мають окремого стандарту щодо обліку у добувній промисловості, саме тому не забороняється використання ОААР США, де передбачено використання як методу повної вартості, так і методу успішного розвідування.

До нематеріальних активів належать комп'ютерне програмне забезпечення, патенти, авторські права, кінофільми, права на іпотечне обслуговування, ліцензії на риболовлю, квоти на імпорт, привілеї, ринкові дослідження, торгові марки тощо.

Нематеріальні активи слід визнавати, якщо і тільки якщо:

а) існує імовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до підприємства;

б) собівартість активу можна достовірно оцінити. Нематеріальний актив слід первісно оцінювати за собівартістю. Собівартість нематеріального активу складається з ціни його придбання (включаючи будь-які імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються), а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. Будь-які торговельні знижки вираховуються при визначенні собівартості.

У деяких випадках нематеріальний актив можна придбати безкоштовно або за номінальну компенсацію шляхом державного гранта. Це відбувається, коли держава продає чи розподіляє підприємству нематеріальні активи, такі як ліцензії на роботу радіо- чи телестанцій, ліцензії чи квоти на імпорт або права на доступ до інших обмежених ресурсів.

Нематеріальні активи можна обмінювати на подібні чи неподібні.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» вказує на те, що внутрішньогенерований гудвіл не слід визнавати як актив тому, що він не становить контрольований підприємством ресурс, який можна ідентифікувати та достовірно оцінити за собівартістю.

Щоб оцінити, чи відповідає внутрішньогенерований нематеріальний актив критеріям визнання, підприємство класифікує генерування активу на:

а) етап дослідження;

б) етап розробок.

Якщо підприємство не може відокремити етап дослідження від етапу розробок внутрішнього проекту для створення нематеріального активу, воно розглядає видатки на такий проект так, ніби вони були понесені та етапі дослідження.

Прикладами досліджень є:

а) діяльність, спрямована на отримання нових знань;

б) пошук, оцінка та остаточний вибір застосування результатів дослідження чи інших знань;

в) пошук альтернативи матеріалам, приладам, продуктам, технологіям, системам чи послугам;

г) формулювання, розробка, оцінка та остаточний вибір можливих альтернатив новим чи вдосконаленим матеріалам, приладам, продуктам, технологіям, системам чи послугам.

Прикладами розробок є:

а) проектування, конструювання та випробовування прототипів та моделей перед комерційним виробництвом або використанням;

б) проектування інструментів, матриць, ливарних форм та штампів, у яких застосовано нову технологію;

в) проектування, конструювання та функціонування дослідного заводу, який за масштабом не є економічно доцільним для комерційного виробництва;

г) проектування, конструювання та випробовування обраної альтернативи для нових чи вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, технологій, систем чи послуг.

Собівартість внутрішньогенерованого нематеріального активу складається зі всіх видатків (які обґрунтовано та послідовно можна прямо віднести або розподілити) на створення, виробництво та підготовку активу до використання за призначенням.

У фінансових звітах слід розкривати сукупну суму видатків на дослідження та розробки, визнану як витрати протягом періоду.

Строк корисної експлуатації нематеріального активу, як правило, не перевищує двадцяти років, починаючи з дати, коли актив стає придатним для використання.

Для нарахування амортизації нематеріальних активів використовують прямолінійний метод до того часу поки компанія не доведе необхідність застосування іншого методу.

На рахунках бухгалтерського обліку нарахування амортизації буде відображено:

Затрати на амортизацію патенту 1,000

Патенти 1,000

Нематеріальний актив слід виключати з балансу при ліквідації або якщо від його використання та наступної ліквідації майбутньої економічної вигоди не очікується.

Федеральна Податкова Служба США (ФПС) регулює розрахунок оподатковуваного прибутку, оскільки розмір оподатковуваного прибутку та прибутку у фінансовій звітності не завжди відповідають один одному.

Інструкція ФПС для розрахунку оподатковуваного прибутку дозволяє використовувати метод прискореної амортизації.

Податкова реформа 1986 р. дозволяє застосовувати метод рівномірного нарахування амортизації до всіх груп довгострокових активів та метод «піврічної конвенції» до всіх груп активів, крім нерухомого майна. «Піврічна конвенція» дозволяє нараховувати половину річної суми зносу у першому й останньому роках корисного використання активу. При цьому залишкова вартість активу не враховується. Для спрощення бухгалтерського обліку вважають, що основні засоби були придбані в середині року.

Спираючись на метод прискореної амортизації та принцип «піврічної конвенції», інструкції ФПС США з розрахунку податку на прибуток диференціюють норму амортизації для різних груп засобів, при цьому встановлений процент амортизації може змінюватись з року в рік.

Застосування принципу «піврічної конвенції» дозволяє амортизувати засоби швидше, ніж за рівномірним методом.

Якщо при розрахунку оподатковуваного прибутку на підприємстві використовують метод прискореної амортизації, а при розрахунку бухгалтерського прибутку - метод рівномірної амортизації, оподатковуваний прибуток у перші роки може бути меншим, ніж бухгалтерський прибуток. При такій ситуації у фірми виникають відстрочені податкові зобов'язання, які класифікуються як довгострокові.

Питання для самоконтролю

  1.  Капітальні і некапітальні витрати.
  2.  Економічний зміст основних засобів, їх склад, класифікація та оцінка.
  3.  Методика розрахунку та облік амортизації основних засобів.
  4.  Облік надходження, наявності і вибуття основних засобів.
  5.  Облік природних ресурсів та їх виснаження.
  6.  Облік амортизації нематеріальних активів.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Виділити основні відмінності щодо оцінки та обліку основних засобів в різних країнах світу.
  2.  Дослідити особливості нарахування амортизації та основні моменти щодо переоцінки основних засобів.
  3.  Порівняти особливості відображення довгострокових активів в звітності різних країн.
  4.  Характеристика нематеріальних активів та їх облік. Гудвіл, «Ноу-хау».

Змістовий модуль 2

Тема 7. Облік фінансових вкладень та консолідована звітність

Маючи вільні кошти, компанія може відкрити депозитний рахунок, надати кредит банку під відсотки на певний строк; може здійснити інвестування, придбавши ринкові цінні папери.

Інвестиція, як визначено МСБО 25 «Облік інвестицій» - це актив, утримуваний підприємством з метою приросту капіталу через розподіл доходу (відсотків, дивідендів, роялті та ренти) для збільшення вартості капіталу або інших вигод для підприємства-інвестора.

Вкладення, зроблені однією компанією в акції чи облігації іншої компанії, можуть бути короткостроковими чи довгостроковими.

Поточна інвестиція - інвестиція, що легко реалізується за своїм характером та призначається для утримання протягом тільки одного року.

Придбавши акції, покупець стає співвласником цієї компанії і на підставі цього отримує дивіденди.

Придбавши облігації, покупець стає кредитором компанії - емітента і за вкладання коштів у розвиток іншого підприємства отримує доход у вигляді процентів.

Придбавши депозитний сертифікат, фірма інвестує банк і заробляє на цьому прибуток, який залежить від терміну та суми інвестицій.

Придбання акцій та облігацій можна розглядати як довгострокові інвестиції, але головна відмінність полягає у ставленні до них інвестора - на який час він бажає володіти цими паперами.

Щоб інвестиції можна було класифікувати як короткострокові, вони повинні відповідати двом вимогам: вільно обертатися на ринку; мати короткостроковий період дієздатності.

Вільно обертатися на ринку означає, що цінні папери в будь-який час можуть бути перетворені на гроші або обмінені на щось інше, що у свою чергу може вільно перетворитися на гроші.

Інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід відображати в балансі:

або за ринковою вартістю;

або нижчою з двох оцінок - за собівартістю чи ринковою вартістю.

Короткострокові інвестиції, відповідно до принципу собівартості, первісно відображаються в обліку за вартістю придбання, яка включає у себе ринкову ціну плюс усі витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів.

Наприклад, придбання 1000 акцій компанії за $45,000 слід відобразити в обліку таким чином :

Короткострокові інвестиції (1000 х $45) 45,000.

Грошові кошти 45,000.

Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується. Якщо 31.12.2007 р. акції компанії котирувались на біржі по $48, в балансі компанії, що здійснила короткострокові вкладення першого травня, вони будуть відображені в сумі $45,000.

При отриманні доходу у вигляді дивідендів господарська операція відображається наступним чином:

Грошові кошти (1000 х $0,50) 500.

Доход від короткострокових інвестицій 500.

Припустимо, що на кінець року акції компанії котируються на фондовому ринку по $40, що менше, ніж вартість їх придбання, згідно з правилом нижчої вартості, в обліку повинен бути відображений нереалізований збиток у сумі $5,000.

Нереалізовані збитки по короткострокових інвестиціях 5,000.

Короткострокові інвестиції 5,000.

Зменшення вартості короткострокових інвестицій повинно знайти своє відображення у фінансовій звітності компанії.

Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від реалізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати.

Фірма може володіти акціями декількох компаній і тоді вони розглядаються як інвестиційний портфель акцій. Коли поточна ринкова вартість цих акцій стає нижчою, ніж вартість придбання, падіння вартості акцій відображається в обліку як позареалізаційні збитки.

За правилом нижчої оцінки короткострокові інвестиції необхідно зменшити на суму $17000, здійснюючи запис:

Нереалізовані збитки по короткострокових інвестиціях 17,000.

Зменшення поточної ринкової вартості

короткострокових фінансових інвестицій 17,000.

Володіючи, наприклад, казначейськими векселями чи векселями інших компаній, фірма розглядає їх як портфель боргових зобов'язань.

До фінансових вкладень в боргові зобов'язання правило нижчої вартості не застосовується, вони облічуються по вартості їх придбання.

Розробляючи структуру свого довгострокового капіталу, корпорація повинна визначити прийнятне для себе співвідношення між залученим капіталом, який має високий рівень ризику, та власним капіталом, який має низький рівень ризику, але більш високу вартість порівняно із залученим.

Питома вага залученого капіталу для більшості виробничих компаній США , як правило, менша за п'ятдесят відсотків.

Придбавши акції, інвестор має:

- значний або суттєвий вплив;

- контроль за операційною й фінансовою політикою іншої компанії;

- або ніякого значного впливу чи контролю не має.

Контроль - це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства для отримання вигоди від його діяльності.

Контроль має місце тоді, коли компанія-інвестор володіє більше ніж 50% випущених акцій з правом голосу іншої компанії.

Дочірнє підприємство - це підприємство, що контролюється іншим підприємством (відомим як материнська, холдингова, компанія).

Материнська компанія - підприємство, яке має одне або кілька дочірніх підприємств.

Більшість крупних корпорацій мають дочірні компанії. Оскільки консолідована фінансова звітність дає найбільш точну інформацію про господарську структуру групи корпорацій, найбільш ефективним фінансовим документом є консолідована фінансова звітність.

Консолідовані фінансові звіти - фінансові звіти групи, подані як фінансові звіти єдиного підприємства. Таке визначення дає МСБО 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства».

Компанія заробляє прибуток при реалізації своєї продукції або послуг зовнішнім клієнтам. Корпорації, що входять у консолідовану групу, можуть продавати один одному та купувати один в одного. Результати внутрішньогосподарських трансакцій не повинні показуватись у консолідований фінансовій звітності.

Консолідовані фінансові звіти слід складати з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо неможливо використовувати єдину облікову політику при складанні консолідованих фінансових звітів, цей факт слід розкривати разом із часткою статей у консолідованому фінансовому звіті, до яких застосовується різна облікова політика.

Питання для самоконтролю

  1.  Види інвестицій і порядок їх оцінки. Облік інвестицій в облігації.
  2.  Порядок амортизації премії та дисконту по придбаних облігаціях.
  3.  Порядок переоцінки портфеля інвестицій в акції.
  4.  Облік інвестицій в асоційовані компанії.
  5.  Облік інвестицій в дочірні компанії і методи консолідації.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Структура та методи складання консолідованої звітності.
  2.  Створення консолідованої групи.
  3.  Випадки здійснення консолідації.
  4.  Методика й техніка складання консолідованої фінансової звітності.
  5.  Основні показники звітності, їх характеристика та методи обчислення.

Тема 8. Облік короткострокових зобов’язань

Зобов'язання можуть виникати в результаті:

юридичного договору, наприклад зобов'язання перед банком повернути отриманий кредит;

добровільного рішення здійснити заходи, які підвищують рейтинг фірми, наприклад, ліквідовувати несправність продукції навіть після її гарантійного строку експлуатації.

Зобов'язання визнається у бухгалтерському балансі за умови, що: його оцінка може бути достовірно визначена та відбудеться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди.

Виникнення зобов'язань означає в майбутньому вибуття ресурсів, строк виконання зобов'язання важливий для правильної оцінки фінансового стану суб'єкта. За аналогією з активами зобов'язання класифікуються на поточні та довгострокові.

Короткострокові зобов’язання в більшості країн поділяються на дві групи:

  1.  детерміновані або чітко визначені зобов’язання;
  2.  можливі, чи непередбачені, умовні потенційні зобов’язання.

До поточних зобов'язань (детермінованих) відносять: короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість, заборгованість з оплати праці, заборгованість за податками, дивіденди до сплати, інші поточні зобов'язання.

В Люксембурзі кредити відображають в сумі, яка належить до фактичного погашення, тобто суми кредиту, які з будь-яких причин не будуть погашені, списуються на рахунок нерозподіленого прибутку. Якщо первісно отримані суми кредиту менше, ніж суми, належні до повернення (насамперед, відсотки), то різницю відображають в балансі та списують в міру погашення кредиту.

Відповідно до ЗПБО США короткострокові або поточні зобов'язання визначаються як зобов'язання, для ліквідації яких використовуються ресурси, що класифікуються як поточні активи, чи прийняття інших поточних зобов'язань. Найхарактернішими видами поточних зобов'язань є: кредиторська заборгованість, короткострокові векселі, дивіденди до виплати, нараховані зобов'язання, віднесені до витрат періоду, аванси та депозити, що повертаються, попередньо оплачені незароблені доходи, податкові платежі, умовні платежі, частина довгострокової заборгованості, що підлягає погашенню в поточному періоді.

Кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість (інакше її називають рахунками до сплати чи торговими рахунками до сплати) є формою розрахунку за товари і послуги, які придбаються у ході операцій компанії, що періодично повторюються і використовуються у виробництві (в якості сировини) чи для перепродажу.

Рада з розробки принципів бухгалтерського обліку (РРПБО) Американського інституту присяжних бухгалтерів (АГЛБ) говорить, що кредиторська заборгованість - це економічні зобов'язання підприємства, що визнаються та оцінюються (вимірюються) відповідно до ЗПБО; до складу кредиторської заборгованості входять також окремі види відстрочених кредитів, які не є зобов'язаннями, але визнаються і оцінюються (вимірюються) відповідно до ЗПБО.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Підприємство, придбавши товари в кредит на суму $2,000, за умови 2/10, n/30, відображає дану операцію у такому вигляді:

Товари 1,960

Рахунки до сплати 1,960

Після здійснення розрахунків у рамках періоду, протягом якого надана знижка за негайну сплату, бухгалтерський запис матиме вигляд:

Рахунки до сплати 1,960

Грошові кошти 1,960

У випадку, коли оплата відбулася після закінчення періоду, протягом якого надавалася знижка, бухгалтерський запис має вигляд:

Рахунки до сплати 1,960

Знижка при придбанні 40

Грошові кошти 2,000

Питання для самоконтролю

  1.  Облік розрахунків з постачальниками
  2.  Облік розрахунків по векселях виданих та інших зобов'язаннях.
  3.  Облік короткострокових кредитів, векселів виданих,

Питання для самостійного вивчення

  1.  Порядок нарахування заробітної плати і види утримань.
  2.  Облік заробітної плати та зобов'язань по заробітній платі.
  3.  Облік оренди та інших зобов'язань.

Тема 9. Облік довгострокових зобов’язань

МСБО, спеціально-призначене Запитанням обліку та відображення в звітності довгострокових зобов’язань не існує. Стандарт 17 «Оренда» визначає зобов’язання, що виникають в результаті оренди, зобов’язання по пенсійному забезпеченню зазначаються в стандарті 19 «Виплати працівникам», фінансові зобов’язання регулюються стандартом 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання».

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові позики банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

В США та інших зарубіжних країнах розміщення довгострокової заборгованості представляє собою основне джерело фінансування капіталовкладень, що здійснюються компаніями. При залученні цінних паперів (боргових зобов'язань) кредитори не отримують право голосу на відміну від власників акцій, що дозволяє компаніям залучати інвестиції, зберігаючи при цьому контроль над прийняттям важливих господарських рішень в руках їх теперішнього керівництва. Крім того, на відміну від дивідендів виплати відсотків по довгостроковій заборгованості відносяться до витрат компанії і вираховуються із суми її доходу, що оподатковуються податком на прибуток.

При успішному розміщенні довгострокової заборгованості і веденні господарської діяльності поточний прибуток перебільшує розмір виплат відсотків за такими ж зобов'язаннями. Але при зниженні доходності операцій фірми як наслідок дії кон'юнктурних, структурних, циклічних та інших, факторів різниця між прибутком і виплатами за довгостроковими зобов'язаннями зменшується і може бути від'ємною величиною. В цьому випадку компанія повинна буде здійснювати ці виплати за рахунок зниження дивідендів власників або відмови від будь-яких активів.

Зазвичай оформлення будь-якого виду довгострокової заборгованості достатньо формалізовано і вимагає дотримання різних умов і обмежень. Така практика обумовлена необхідністю захисту кредиторів від несплати боргу. Ці умови і обмеження (наприклад, кількість дозволених до випуску облігацій, ставка відсотка, дата погашення, забезпечення тощо) обумовлюються або в контракті на випуск облігацій, або у вексельній угоді, або в іншому документі, який регулює випуск. Якщо вони суттєві, то повинні бути відображені у звітності (як правило, ця інформація розкривається в примітках).

Як правило, довгострокова заборгованість розміщується і погашається відповідно до договору про її розміщення протягом всього терміну дії боргових зобов'язань. Відповідно на дату погашення боргу повністю амортизуються премії або знижки, що виникли при його розміщенні, а прибутки чи збитки при цьому не нараховуються.

Головними типами довгострокових зобов'язань в зарубіжній практиці є облігації до виплати, векселі до сплати, закладні до сплати, лізингові зобов'язання, пенсійні зобов'язання.

Облігації - один із найбільш розповсюджених фінансових інструментів, які використовують корпорації для залучення грошових коштів, і, відповідно, тип довгострокового зобов'язання, який зустрічається доволі часто.

Випуск облігацій оформлюється контрактом, який надає зобов'язання сплатити певну суму грошей (номінальну вартість) у визначений момент в майбутньому і, як правило, сплачувати відсотки, розраховані за певною ставкою.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Векселі до сплати - це формальні документи, тобто зобов'язання сплатити визначену суму до певного періоду. Вони бувають відсоткові і безвідсоткові. Довгострокові векселі до виплати - це векселі, що видані на строк більше одного року. За своєю суттю вони аналогічні до довгострокових облігацій, однак на відміну від останніх не мають обігу на біржовому ринку цінних паперів. Векселями як інструментами довгострокового залучення грошових коштів зазвичай користуються некорпоративні підприємства або невеликі корпорації (тоді як довгострокові облігації випускаються великими корпораціями).

Облік довгострокових векселів до сплати практично аналогічний обліку довгострокових облігацій до виплати. Вексель оцінюється і відображається в звітності за приведеною вартістю майбутніх витрачань грошових коштів (відсотків і основної суми). Різниця між номінальною сумою векселя і приведеною вартістю - дисконт чи премія - амортизується протягом строку дії векселя.

Якщо ринкова ставка відсотку дорівнює номінальній, то приведена вартість векселя дорівнює номінальній вартості, дисконт (премія) не виникає і облік таких векселів простий: дебетується рахунок грошових коштів і кредитується рахунок векселів до сплати на суму векселя, а відсотки в повній сумі обліковуються як витрати поточного періоду.

Якщо ринкова ставка відсотку не дорівнює номінальній ставці відсотку (ставка відсотку реальна), то приведена вартість розраховується на основі ринкової вартості ,відсотку, більше чи менше номінальної. Дисконт (премія) списується, як правило, за методом ринкових відсотків, виходячи із ринкової ставки.

Довгострокові векселі, як правило, використовуються для оплати придбання конкретних активів або використання позики на конкретні цілі. В цьому полягає їх основна відмінність від облігацій, оскільки кошти, що залучаються з їх допомогою, можуть бути використані позичальником для вирішення різних господарських завдань. Крім того, векселі не обертаються на інституціоналізованих ринках капіталу і мають триваліший строк дії в порівнянні з облігаціями.

Відповідно до ЗПБО США методологія оцінки векселів на основі їх поточної вартості розповсюджується на всі види векселів. Виняток складають:

1) векселі, що відображають заборгованість, яка виникла за розрахунками в ході ведення регулярних комерційних операцій компанії, і ті, що мають строк дії до одного року;

2) векселі по заборгованості, яка з'явилася в результаті отримання авансів і депозитів, що не вимагають повернення, і тих, що в майбутньому віднімаються від ціни товарів і послуг, що надходять;

3) заборгованість, що виникає в результаті вкладення в компанію коштів у вигляді цінних паперів;

4) заборгованість в результаті запозичення готівкових коштів;

5) заборгованість, ставка відсотку по якій знаходиться під впливом податкового режиму або обмежень з боку держави;

6) заборгованість між материнською і дочірньою фірмами або підрозділами однієї і тієї ж компанії.

Питання для самоконтролю

  1.  Зміст і оцінка довгострокових зобов'язань.
  2.  Облік довгострокових векселів до сплати.
  3.  Методика розрахунку ринкової ціни облігації.
  4.  Облік довгострокових орендних зобов'язань.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Види облігацій і порядок їх випуску.
  2.  Облік випущених облігацій.
  3.  Способи амортизації дисконту і премії по випущених облігаціях.
  4.  Облік викупу облігацій і перетворення їх в акції.
  5.  Методика розрахунку лізингових платежів.

Тема 10. Облік власного капіталу і розподілу

прибутку в товариствах та корпораціях

Капітал, отриманий за допомогою облігацій, називається залученим капіталом.

Здійснивши емісію облігацій, компанія бере на себе два види зобов'язань:

погасити у встановлений строк номінальні вартість облігації – довгострокові зобов'язання;

виплатити відсотки - поточні зобов'язання. Відсотки, як правило, виплачуються двічі на рік, по півріччях.

Капітал, отриманий шляхом емісії акцій, називається власним капіталом.

Сума, внесена інвесторами-співвласниками, називається акціонерним капіталом. Інвестиції можуть здійснюватися з метою отримання прибутку.

Сума акціонерного капіталу та нерозподіленого прибутку є власним капіталом корпорації. Частина прибутку, розподілена між акціонерами компанії, називається дивідендами.

Існує дві категорії акціонерів: звичайні та привілейовані акціонери.

Відповідно акції, якими вони володіють, називаються звичайними (простими) та привілейованими.

Якщо випускається тільки один вид акцій, вони будуть простими, а їх сукупність називається залишковим капіталом корпорації.

Власники привілейованих акцій не мають права голосу, але мають привілеї при розподілі прибутку підприємства, при розподілі активів компанії при її ліквідації. У разі ліквідації компанії всі кредитори та власники привілейованих акцій задовольняють свої претензії на майно корпорації, і тільки потім розглядаються вимоги власників простих акцій.

Номінальна вартість акцій - сума кожної акції, яка відображається на рахунках акцій і складає статутний капітал корпорації. Акціонерна компанія не може оголосити дивіденди, які призвели б до того, що акціонерний капітал став меншим статутного.

Корпорація «С» випустила та реалізувала 10,000 звичайних акцій номінальною вартістю $10, що зареєстровано в бухгалтерських книгах.

Грошові кошти 100,000.

Прості акції 100,000.

Отже, номінал - це та мінімальна частка капіталу, яка гарантує оплату кредиторам. Суми, отримані від продажу акцій вище їх номінальної вартості, відображаються на рахунку «Додатково оплачений капітал» і є частиною внесеного капіталу.

Журнальний запис операції має вигляд:

Грошові кошти 10,000.

Звичайні акції 1,000.

Додатково оплачений капітал 9,000.

Деякі корпорації можуть випускати акції без номіналу, їх вартість встановлює Рада директорів корпорації. Ця вартість називається встановленою вартістю. Вона, як правило, близька до суми, фактично отриманої корпорацією в результаті реалізації акцій.

При формуванні корпорації її Рада директорів шляхом голосування дозволяє:

випуск певної кількості акцій;

продаж певної частки випущених акцій інвесторам. Таким чином, сума акцій корпорації, дозволених до випуску,

завжди більша суми реалізованих акцій.

Корпорація може й сама викуповувати у акціонерів раніше випущені й продані акції, тобто формується «Портфель власних акцій».

Акціонери не зобов'язані продавати акції компанії - емітенту, вони можуть продавати їх іншим інвесторам, ціна оборудки визначається умовами ринку.

Ціна, за якою продаються акції на ринку, називається ринковою ціною, і вона не обов'язково буде відповідати їх номінальній вартості. Якщо номінальна вартість акції $1, то її ринкова ціна може бути якою завгодно.

Деякі компанії крім грошей випускають акції під майно або послуги. Відповідно МСБО, в цьому випадку операції відображаються або за ринковою вартістю активу, або за ринковою вартістю акцій, залежно від того, що можна більш об'єктивно та достовірно оцінити.

Види власного капіталу

Статутний капітал

Максимальний розмір акціонерного капіталу, на який компанії дозволено випускати акції (оголошена кількість акцій)

Випущений капітал

Сума номінальної вартості всіх акцій, випущених для придбання акціонерами. Його розмір не може перевищувати статутного капіталу

Оголошений

(затребуваний) капітал

При емісії акцій компанія не розраховує отримати всю суму від проданих акцій відразу. Сума затребуваного капіталу - це частина від ціни випущених акцій, яку відразу може одержати корпорація

Внесений

(оплачений) капітал

Визначається як оголошений капітал, за який отримано гроші. Існує неоплачений капітал, який буде відображатись в активі балансу, так як є дебіторською заборгованістю

Нереалізований капітал

Перевищення ринкової вартості інвестицій над їх первісною вартістю. Нереалізований капітал не показується у звітності

Законний капітал

Визначається законом. Як правило, є номінальною вартістю; «резервний запас» для кредиторів; не може бути виплачений у вигляді дивідендів

Якщо при організації компанії «С» Рада директорів прийняла рішення розрахуватися 100 акціями за надані підприємству послуги, то, враховуючи вартість аналогічних послуг, за які компанія сплатила $1,500, необхідно здійснити трансакцію:

Організаційні витрати 1,500

Неоплачений капітал (100* $10) 1,000

Додатково оплачений капітал 500

Через два роки компанія обміняла 1000 акцій на ділянку землі. На дату обміну акція на ринку продавалась за $16, а ситуацію з цінами на землю визначити важко. Бухгалтерський запис матиме вигляд:

Земля (1 000 * $16) 16,000

Неоплачений капітал (1 000 х $10) 10,000

Додатково оплачений капітал 6,000

Серед працівників компанії акції можуть бути розповсюджені на пільгових умовах.

Адміністрація акціонерної компанії та її працівники підписали угоду (опціон) про розповсюдження акцій серед службовців на пільгових умовах, за цінами, близькими до ринкових на день продажу.

Якщо компанія 20 грудня 2006 р. преміювала вищий управлінський апарат правом придбання протягом року 50,000 простих акцій номіналом $10 за ринковою ціною на цю дату $15, то враховуючи те, що віце-президент компанії скористався правом опціону 12 травня 2007 р. і придбав 2,000 акцій при ринковій ціні на цю дату в $25, ніяка винагорода бухгалтерією не фіксується і бухгалтерський запис матиме вигляд:

Грошові кошти 30,000

Прості акції (Неоплачений капітал) 20,000

Додатково оплачений капітал 10,000

У результаті успішної господарської діяльності компанія отримує прибуток. Рада директорів може прийняти рішення виплатити акціонерам частину прибутку у вигляді дивідендів. Виплата дивідендів призводить до зменшення капіталу.

Дивіденди - частина прибутку, розподілена між акціонерами компанії.

З виплатою дивідендів пов'язані три важливі дати:

Дата оголошення дивідендів.

Дата реєстрації власників акцій.

Дата виплати дивідендів.

Перша - дата офіційного оголошення Радою директорів про намір виплатити дивіденди.

Друга - дата визначення власників акцій, які мають право на отримання частки прибутку. Слід зазначити, що дивіденди виплачуються тільки тим акціонерам, у яких акції були на руках на момент реєстрації. Після цієї дати акція втрачає право на дивіденд, тобто, якщо акціонер продає свої акції після дати реєстрації, то право на отримання дивідендів не переходить до нового власника.

Третя - дата фактичної виплати дивідендів акціонерам.

Операції щодо виплати дивідендів слід відобразити в обліку таким чином:

Рада директорів прийняла рішення про виплату дивідендів у сумі $60,000. Про це було оголошено 23 лютого, а 31 березня вони були виплачені акціонерам, зареєстрованим на 8 березня.

23.02.2006. Нерозподілений прибуток 60,000

Дивіденди до виплати 60,000

08.03.2006. Ніякого бухгалтерського запису немає

31.03.2006. Дивіденди до виплати 60,000

Грошові кошти 60,000

Як правило, дивіденди виплачуються грошима, але інколи дивіденди виплачуються у вигляді акцій корпорації, які називаються акції-дивіденди. Величина акцій-дивідендів складає від 5 до 10% загальної кількості акцій, що знаходяться у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним із акціонерів у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що знаходяться у власності цих акціонерів, то частка загального капіталу корпорації, яка знаходиться у власності кожного акціонера, в результаті виплати акцій-дивідендів не зміниться.

Корпорація отримує певну частину капіталу завдяки нерозподіленому прибутку, крім того, вона отримує капітал у результаті:

а) випуску та реалізації своїх акцій, які є власним капіталом;

б) випуску та реалізації облігацій, які є залученим капіталом. Корпорація не зобов'язана щорічно виплачувати дивіденди по акціях та не зобов'язана повертати акціонерам їх інвестиції.

Корпорація має фіксовані зобов'язання щодо власників випущених нею облігацій:

а) виплата процентів;

б) повернення номіналу облігацій.

Емісія облігацій - більш ризикований спосіб отримання капіталу, ніж емісія акцій. В той же час інвестори ризикують значно більше, ніж кредитори.

Питання для самоконтролю

  1.  Сутність та класифікація власного капіталу.
  2.  Складові власного капіталу.
  3.  Розкриття інформації щодо обліку власного капіталу.
  4.  Особливості розподілу прибутку в зарубіжних країнах.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Міжнародні стандарти, які регулюють Запитання обліку капіталу.
  2.  Порядок створення та функціонування товариств і корпорацій, їх капітал.
  3.  Облік капіталу партнерів. Підрахунок і розподіл прибутків та збитків в товариствах.
  4.  Ліквідація товариств.

Тема 11. Основи управлінського обліку

Будь яке підприємства в системі управлінської бухгалтерії виділяє:

  1.  центри собівартості – це групування витрат за різними критеріями, які не обов’язково пов’язані з номенклатурою собівартості, в якості критеріїв можуть виступати період часу, підприємство, філія, продукт, замовлення тощо;
  2.  центри відповідальності – це групування, побудовані, виходячи з наявності відповідального керівника і проведення підсумків за центрами діяльності (відділами, цехами, службами, складами та іншими підрозділами підприємства);
  3.  центри прибутку (сегменти діяльності) - це облікові конструкції управлінської бухгалтерії, призначені для отримання інформації, необхідної для прийняття стратегічних рішень, виходячи з результатів реалізації продукції по зонах країни або світу, по категоріях населення. На відміну від центрів відповідальності вони є штучно створюваними структурами в управлінській бухгалтерії, результати по яких виявляються періодично (один різ в 6 місяців, рік) для прийняття стратегічних рішень, пов'язаних, з освоєнням нових технологічних процесів, ресурсів, проведенням нових капітальних вкладень, проникненням на нові ринки.

По центрах відповідальності і прибутку визначається маржа чи результат, що обчислюється виходячи з часткової собівартості.

Економічний взаємозв'язок між фінансовою і управлінською бухгалтеріями на французьких підприємствах здійснюється за допомогою спеціальних відображуючих рахунків, які призначені для відображення з фінансової в управлінську бухгалтерію залишків ресурсів на початок і кінець періоду, витрат і виручки від реалізації за певний період. В результаті бухгалтерія, що заснована на використанні методу «затрати – випуск», використовує чотирьохкратний принцип відображення господарських операцій на рахунках:

1) класи 1-5 = ± результат, що витікає зі змін майнового стану фірми;

2) класи 6-8 = ± результат, що визначається співвідношенням витрат та випуску;

3) клас 9, рахунок 90 = ± результат, що визначається у процесі відображення витрат з фінансової до управлінської бухгалтерії;

4) клас 9, рахунки 92-98 = ± результат, визначений по відповідних центрах відповідальності.

Відповідно до цього виділяють чотири різні методи визначення фінансового результату. У малих, ремісничих, фермерських, торгових та інших господарств його розраховують як зміну чистих активів протягом року.

Швейцарія. Витрати виробництва включають накладні витрати, окрім адміністративних та комерційних витрат. Постійні накладні виробничі витрати розподіляються, виходячи з потужності обладнання. Витрати на виплату відсотків можна відносити до складу накладних витрат. Більшість компаній включають частину непрямих витрат до вартості запасів. Але є фірми, які оцінюють готову продукцію тільки за прямими витратами виробництва.

Базою оподаткування прибутку є чистий дохід, скоригований на суму витрат, які виходять за рамки загальноприйнятої практики бізнесу. Податкове коригування включає, в основному, виявлення прихованих резервів з наступним зарахуванням до складу доходів. Збитки вираховують при розрахунку суми податків, які підлягають сплаті в майбутньому періоді, протягом періоду від 2 до 7 років. Крім того, податки залежать від показника прибутку на власний капітал.

Оподатковуваний власний капітал включає капітал і резерви, відображені в звітності, та приховані резерви.

Іспанія. В Іспанії розбіжності між чистим та оподатковуваним доходом (базою оподаткування) можуть бути: постійними (не відшкодовуються в наступному періоді за вирахуванням компенсуючих збитків); тимчасовими (на основі розбіжностей в критеріях розподілу, які відшкодовуються в наступних періодах), а також можуть представляти собою збитки, які компенсуються в цілях оподаткування.

Витрати, які відображаються, розраховуються на основі прибутку або збитку до оподаткування з коригуванням на суму постійних різниць. Відповідна ставка податку використовується до цієї суми, а знижки та вирахування розглядаються як зменшення суми податку, нарахованого за рік.

Тимчасові різниці та компенсаційні збитки не беруться до уваги при розрахунку корпоративного податку. Суми, отримані на основі тимчасових різниць, відображають в балансі як активи або пасиви (наперед сплачені або відстрочені податки). Наперед сплачені податки за тимчасовими різницями або збитки компенсовані (податкові активи) можна відображати тільки тоді, коли гарантована їх майбутня реалізація. В протилежному випадку їх потрібно списувати.

Витрати на придбання, транспортні витрати, податки на придбання відображають за мінусом ПДВ. Знижки, які включаються в рахунок постачальника, вираховуються з купівельної вартості. Знижки за негайну оплату, незалежно від того, чи включені вони до рахунку постачальника, не вираховуються, а трактують як отриманий прибуток. Вартість зворотної тари, яка включена до рахунку постачальника, відображається шляхом зменшення залишку, який підлягає сплаті, з використанням окремого рахунку, а суму, яку компанія резервує на випадок пошкоджень або втрати тари, відносять на витрати.

Молдова. У Молдові фінансовий результат визначається лише розрахунковим шляхом, тобто співставлення сум всіх рахунків доходів і витрат без бухгалтерських записів, так як протягом року суми з рахунків доходів і витрат не підлягають взаємопогашенню. Враховуючи, що податок з доходу також є видом витрат, в баланс записується чистий прибуток (збиток).

Тільки в кінці звітного періоду фінансовий результат визначається системними записами. Але використовувати лише рахунки доходів і витрат.

Питання для самоконтролю

  1.  Класифікація витрат: для визначення собівартості виробленої продукції і одержаного прибутку, для прийняття управлінських рішень і планування, для здійснення процесу контролю і регулювання.
  2.  Методи обліку виробництва.
  3.  Мета вивчення обліку виробництва.
  4.  Виручка від реалізації. Собівартість реалізованих товарів.
  5.  Операційні витрати, їх облік та розподіл.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Роль бухгалтера аналітика в управлінському процесі.
  2.  Бухгалтерський облік торгових операцій.
  3.  Звіт про прибутки та збитки торгової компанії.

Завдання з індивідуальної роботи

Змістовий модуль 1

Індивідуальне завдання № 1

Ситуаційне завдання 1

Невідкоригований бухгалтерський баланс фірми "GRAND" на 31 грудня 2005 р. виглядає так:

«GRAND» Пробний баланс на 31 грудня 2005 р.

Грошові кошти $2,150

Рахунки до отримання 1,250

Матеріали 180

Авансом сплачена страховка 240

Офісне обладнання 3,410

Накопичений знос $600

Рахунки до оплати 700

Незароблений дохід 460

Капітал власника 4,870

Вилучення капіталу 400

Дохід від надання послуг 2,900

Витрати на заробітну плату 1,500

Витрати на оренду 400

Разом $9,530 $9,530

Не знайшли відображення в обліку такі господарські операції:

  1.  Сплачена страховка, дія якої закінчується в грудні, $40
  2.  Запаси матеріалів на кінець грудня склали $75.
  3.  Сума зносу за грудень склала $100.
  4.  Нарахована заробітна плата на кінець грудня становила $120.
  5.  Зароблені за грудень доходи за надані послуги, за які ще не виставлені рахунки, склали $300.
  6.  Зароблені за грудень доходи за надані послуги, які були оплачені авансом, становили $160.

Необхідно:

  1.   Скласти робочий план рахунків фірми “GRAND” (таблиця 1).
  2.   Відобразити господарські операції у системі рахунків (таблиця 2).
  3.   Скласти пробний баланс (таблиця 3).


 

Таблиця 1. - ПЛАН РАХУНКІВ ФІРМИ "GRAND"

Назва рахунків

№ рахунків

І. Рахунки активів

Каса

Рахунки до отримання

Матеріали на складі

Обладнання офісу

Накопичена амортизація

Орендна плата авансом

Авансом сплачена страховка

II. Рахунки зобов'язань

Рахунки досилати

Зарплата до виплати

Резерв для податку на прибуток

Незароблений дохід

III. Рахунки власного капіталу

Капітал власника

Вилучення капіталу

IV. Рахунки витрат

Витрати на виплату зарплати

Витрати на страховку

Витрати на орендну плату

Виграти на амортизацію

Витрати матеріалів

Витрати на сплату податків

V. Рахунки доходів

Дохід від наданих послуг

Зведений рахунок фінансових результатів

Таблиця 2.- ВИЗНАЧЕННЯ КОРИГУЮЧИХ ПРОВОДОК ЗА ГРУДЕНЬ. ГОЛОВНИЙ ЖУРНАЛ

Дата

Зміст операції

Folio

Дебет

Кредит


Таблиця 3. - ПРОБНИЙ БАЛАНС

Назва рахунку

Пробний баланс

Коригуючи проводки

Пробний баланс після коригування

Звіт про прибутки і збитки

Звіт про зміни у власному капіталі

Баланс

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Грошові кошти

Рахунки до отримання

Матеріали

Авансом сплачена страховка

Обладнання

Накопичений знос

Незароблений дохід

Рахунки до оплати

Капітал власника

Вилучення капіталу

Дохід від наданих послуг

Витрати на заробітну плату

Витрати на оренду

Витрати на страхування

Витрати на матеріали

Витрати на знос

Заробітна плата до видачі

Прибуток

Разом

Ситуаційне завдання 2

1 січня відкрито власний бізнес по наданню рекламних послуг. Протягом року здійснено ряд господарських операцій, які завершені 31 грудня звітного року.

  1.   Статутний капітал зафіксовано у розмірі $6,000.
  2.   Придбано матеріали для реклами на суму $400, при чому розрахунки здійснено готівкою. Ці матеріали знаходяться на складі для використання за потребою.
  3.   Протягом року власник отримав доходи в сумі $33,000, на період складання звітності дебіторська заборгованість становила $2000 (рахунки до отримання).
  4.   Витрати для надання рекламних послуг склали $18,000, розрахунки проведені повністю за винятком $1000 (рахунки до сплати).
  5.   Документально підтверджено використання матеріалів для операційної діяльності на суму $300.
  6.   Для власних потреб власник зняв із рахунку компанії $3,000 готівкою.
  7.   Наприкінці року власник придбав автомобіль, сплативши при цьому $2,000 готівкою, на решту виданий кредит у сумі $6000.

Необхідно:

  1.  Відкрити Т-рахунки: «Грошові кошти», «Рахунки до отримання», «Матеріали», «Автомобіль», «Рахунки до сплати», «Отриманий кредит», «Капітал», «Доходи від надання послуг», «Операційні витрати».
  2.  Скласти журнальні проводки і написати їх на відповідні Т-рахунки.
  3.  Підготувати звіт про прибутки та збитки; баланс; звіт рух грошових коштів.

Ситуаційне завдання 3

Підприємство DISCOVERY придбало у жовтні 2007 р. товари у кількості 1000 одиниць по $60 на загальну суму $60,000. До кінця року 600 одиниць товару було реалізовано по $80. На кінець облікового періоду – 31.12.2007 р. на складі знаходилось 400 одиниць товару. Чиста вартість реалізації цих запасів на цю дату зросла до $85 за одиницю.

Необхідно: Визначити, за якою оцінкою слід відобразити запаси в балансі підприємства на 31.12.2007 p.?

Ситуаційне завдання 4

Готуючи фінансовий звіт за 2007p., бухгалтер фірми ADVERTISEMENT виявив, що вартість запасів на 01.01.2006р. була занижена на $15,000, а на 31.12.2006 р. завищена на $20,000. Під час визначення впливу цієї помилки на сальдо нерозподіленого прибутку він розрахував, що собівартість реалізованої продукції за 2006 р. була завищена на $5,000.

Практикант, який переписував цей звіт, не погодився з результатом і запропонував виправити помилку шляхом відображення в балансі заниженої суми $35,000.

Необхідно: Виявити правильний результат та вказати вплив помилки на дані звіту про прибутки та збитки про тип балансу підприємства.

Ситуаційне завдання 5

Фірма DOMINIK має прес для виготовлення печива первинною вартістю $100,000. При введенні в експлуатацію комісія визначила строк корисної служби об'єкта 10 років. Для нарахування амортизації бухгалтерія застосовувала рівномірний метод та нульову ліквідаційну вартість. Після двох років використання преса бухгалтер переглянув строк корисного використання активу, і за його пропозицією було встановлено загальний строк їх використання 6 років.

Необхідно: Здійснити розрахунки витрат на знос за період експлуатації, що залишився до кінця встановленого строку, скласти бухгалтерські проведення за операціями.

Ситуаційне завдання 6

Фірма DOMINIK прийняла рішення переоцінити будівлю карамельного цеху. Станом на 1 січня 2007 року залишки на рахунках становили:

Будівля 1500,000.

Накопичений знос будівлі 450,000.

Знос будівлі нараховується прямолінійним методом за ставкою 2%, тобто протягом 50 років.

Будівля була переоцінена 30 червня 2007 р. На дату переоцінки ринкова вартість будівлі складала $1380,000.

Необхідно: Відобразити господарські операції за 30 червня та 31 грудня 2007 р. в системі рахунків.

Ситуаційне завдання 7

12 травня 2007р. компанія PYKAS оголосила про виплату дивідендів 25 травня на суму $500,000 акціонерам, зареєстрованим станом на 15 травня 2007р.

Необхідно: Відобразити господарські операції 12, 15 та 25 травня в системі рахунків.

Ситуаційне завдання 8

Компанія SARMAT для придбання нової системи охолодження соку отримала кредит у банку на суму $2500,000. Строк погашення кредиту 5 років під 20% річних. Щорічно компанія повинна сплачувати по $500,000 плюс проценти за рік. Кредит був отриманий 7 жовтня 2007 р.

Необхідно:

1) Визначити, яка сума кредиту повинна бути відображена у балансі підприємства на 31 грудня 2007 р. як поточні зобов'язання.

2) Яка сума повинна бути відображена у балансі на 31 грудня 2007 р. як довгострокові зобов'язання.

Змістовий модуль 2

Індивідуальне завдання № 2

Ситуаційне завдання 1

Компанія GALA PALLOME розпочала свою діяльність 2005 р. і займалась наданням консультаційних послуг. У подальшому компанія успішно витримала конкуренцію в розширенні сфери послуг і займається наданням юридичних послуг.

GALA PALLOME

Сальдо на рахунках Головної книги станом на 1 липня 200_ р.

№ pax.

Назва рахунка

Дебет

Кредит

101

Грошові кошти

$20,000

103

Рахунки до отримання

-

105

Матеріали

15,000

110

Передоплата за рахунками

-

115

Земельна ділянка

30,000

120

Будівлі та споруди

180,000

125

Обладнання

55,000

130

Накопичений знос (будівлі)

$15,000

131

Накопичений знос (обладнання)

10,000

140

Довгострокові інвестиції (земля)

201

Рахунки до сплати

10,000

202

Податок на прибуток до сплати

-

203

Податок на майно до сплати

-

205

Позика, отримана під 10% річних

160,000

301

Внесений акціонерний капітал за номіналом

(7000 акцій, номінал $10)

70,000

303

Додатковий капітал

10,000

305

Нерозподілений доход

25,000

401

Дохід від надання послуг

501

Витрати на комунальні послуги

505

Витрати на заробітну плату

506

Витрати на страхування

510

Витрати на амортизацію

515

Витрати на сплату відсотків

520

Витрати по сплаті податку на прибуток

525

Інші витрати

РАЗОМ

$300,000

$300,000


Перелік операцій з 1 липня по 31 грудня 2007 р

Дата

Зміст господарських операцій

Сума, дол.

1

2

3

02.07.

Нарахована орендна плата за минулий період: надійшли кошти в сумі не отримано на рахунки компанії

105,000 2,500

12.07.

Сплачено по рахунках за комунальні послуги

8,000

01.08.

Придбано земельну ділянку для використання в майбутньому,

за яку сплачено готівкою

отримано кредит на 3 роки під 10% річних,

які сплачуються 31.12 щороку

40,000 10,000 30,000

10.08.

Отримано рахунки за користування електроенергію, телефоном та інші витрати

200

11.09.

Операційні витрати, що були сплачені, складають: комунальні послуги витрати на заробітну плату

25,850 12,150

25.10.

Сплачено за страховий поліс, строк дії поліса – 2 роки, застраховано майно компанії

4,000

10.11.

Списано матеріали, використані для проведення рекламних заходів, вартість їх врахована як інші витрати

3,500

20.11.

Надано юридичні та консультаційні послуги по організації бізнесу фірмам "TROPIKANA" та "TOBACCO"

92,300

20.12.

Нарахована амортизація будівлі (строк корисного використання 25 років, ліквідаційна вартість -0)

?

20.12.

Нарахована амортизація обладнання (строк корисного використання 10 років, ліквідаційна вартість $5.000). Обліковою політикою передбачене використання рівномірного методу амортизації.

?

25.12.

На кінець облікового періоду було використано із попередньо сплачених страхових послуг

350

31.12.

Нарахований та сплачений податок на майно

1,600

31.12.

Надійшли кошти від фірм-партнерів за надані юридичні послуги

80,250

31.12.

Погашено частину позики, отриманої у січні поточного року та проценти за користування позикою

25,000 16,000

31.12.

Сплачено проценти по позиці для придбання земельної ділянки

?

31.12.

Витрати на сплату податку на прибуток розраховані за ставкою 20%

?

31.12.

Сплачено податок на прибуток

?

Необхідно:

1. Виконати необхідні регулюючі проведення у компанії GALA PALLOME на 31 грудня 2007 р. (таблиця 1).

  1.  Скласти робочу таблицю (таблиця 2).
  2.  Підготуйте звіт про прибутки й збитки та бухгалтерський баланс.

Для здійснення журналізації господарських операцій використайте журнал такої форми:


Таблиця 1. - ГОЛОВНИЙ ЖУРНАЛ

Дата

Зміст операції

Folio

Дебет

Кредит

Таблиця 2. - РОБОЧА ТАБЛИЦЯ

Назва

рахунку

Пробний баланс

Коригуючі проводки

Пробний баланс після коригування

Звіт про прибутки і збитки

Звіт про зміни у власному капіталі

Баланс

Д

К

Д

К

Д

К

Д

К

Д

К

Д

К

Ситуаційне завдання 2

Компанія KEEPSAKE почала свою діяльність у 2005 році займалась наданням маркетингових послуг. У подальшому компанія успішно витримала конкуренцію в розширенні сфери послуг і займається наданням маркетингових та рекламних послуг.

«KEEPSAKE»

Сальдо на рахунках Головної книги станом на 1 липня 2007 р.

№ рах.

Назва рахунка

Дебет

Кредит

101

Грошові кошти

$50,000

103

Рахунки до отримання

-

105

Матеріали

5,000

110

Передоплата за рахунками

-

115

Земельна ділянка

40,000

120

Будівлі та споруди

180,000

125

Обладнання

60,000

130

Накопичений знос (будівлі)

$15,000

131

Накопичений знос (обладнання)

10,000

140

Довгострокові інвестиції (земля)

-

201

Рахунки до сплати

20,000

202

Податок на прибуток до сплати

-

203

Податок на майно до сплати

-

205

Позика, отримана під 10% річних

180,000

301

Внесений акціонерний капітал, за номіналом

(7000 акцій, номінал $10)

70,000

303

Додатковий капітал

20,000

305

Нерозподілений дохід

20,000

401

Дохід від надання послуг

501

Витрати на комунальні послуги

505

Витрати на заробітну плату

506

Витрати на страхування

508

Витрати по догляду за будівлями

510

Витрати на амортизацію

515

Витрати на сплату процентів

520

Витрати по сплаті податку на прибуток

525

Інші витрати

РАЗОМ

$335 000

$335 000

Перелік операцій з 1 липня по 31 грудня 2007 р.

Дата

Зміст господарських операцій

Сума

1

2

3

02.07.

Нарахована орендна плата за минулий період: надійшли кошти в сумі не отримано на рахунки компанії

$105,000 2,500

12.07.

Виплачено по рахунках за комунальні послуги

10,000

01.08.

Придбано земельну ділянку для використання в майбутньому, за яку сплачено готівкою отримано кредит на 4 роки під 10% річних, які сплачуються 31.12 щороку

50,000 10,000 40,000

10.08.

Отримано рахунки за користування електроенергією, телефоном та інші витрати

2,000

11.09.

Операційні витрати, що були сплачені, складають: комунальні послуги витрати на заробітну плату

28,550 15,100

25.10.

Сплачено за страховий поліс, строк дії поліса – 2 роки, застраховано майно компанії

4,000

10.11.

Списано матеріали, використані для проведення рекламних заходів, вартість їх врахована як інші витрати

5,500

20.11.

Надано маркетингових та рекламних послуг по організації бізнесу фірмам «LI ADER» та «LEISURE»

92,300

20.12.

Нарахована амортизація будівлі

(строк корисного використання 20 років, ліквідаційна вартість -0)

?

20.12.

Нарахована амортизація обладнання (строк корисного використання 10 років, ліквідаційна вартість $1000). Обліковою політикою передбачено використання рівномірного методу амортизації

?

25.12.

На кінець облікового періоду було використано із попередньо сплачених страхових послуг

350

31.12.

Нарахований та сплачений податок на майно

1,500

31.12.

Надійшли кошти від фірм-партнерів за надані послуги

90,250

31.12.

Погашено частину позики, отриманої у січні поточного року та відсотки за користування позикою

20,000 ?

31.12.

Сплачено відсотки по позиці для придбання земельної ділянки

?

31.12.

Витрати на сплату податку на прибуток розраховані за ставкою 20%

?

31.12.

Сплачено податок на прибуток

?

Необхідно:

  1.  Виконати необхідні регулюючі проведення у компанії «KEEPSAKE» на 31 грудня 2007 р.
  2.  Скласти робочу таблицю.
  3.  Підготувати звіт про прибутки й збитки та бухгалтерський баланс.

Ситуаційне завдання 3

Компанія «FLIGHT» – акціонерне товариство відкритого типу було створене в 2006р. Основна діяльність ВАТ «FLIGHT» – торгівля. Ви бухгалтер-професіонал, який надає послуги по веденню обліку та складанню фінансової звітності.

Після ознайомлення з веденням обліку в компанії протягом 2007 року. Ви виявили деякі операції, що потребують уточнення. Ви, користуючись своїм правом професійного судження, прийшли до висновку про необхідність здійснити коригування в Головному журналі:

Дата

Зміст господарських операцій

Сума

1

2

3

01.11.

Сплачена страховка за 6 місяців, яка відображена в бухгалтерському обліку, як «страховка сплачена авансом»

$15,000

01.09.

Отримана орендна плата авансом за 6 місяців. Сума класифікована як інші доходи

2,100

31.10.

Відсотки по банківському векселю сплачені 31.10.200_р. 3 моменту сплати відсотки по нараховувались. Перша сплата в розмірі $170 000 у погашення основної суми боргу буде здійснена 30.06.200_ року. Відсотки нараховуються щомісяця

?

01.11.

Придбано товари в кредит на суму €1600. Курс обміну в той день був $1,5 за €1. Оплата рахунку буде проводитись 01.02.200_ року. Курс валют на 31.12.200_ року $1,7 за €1

?

31.12.

Амортизація не нараховувалась протягом року: Обладнання, ліквідаційна вартість якого $20 000, амортизується 10 років рівномірним методом. Будівля, ліквідаційна вартість якої $40 000, амортизується 25 років рівномірним методом. Відомо, що 80% обладнання і 10% будівлі пов'язані з витратами на реалізацію, а решта – з адміністративними витратами

?

31.12.

Виявлено, що один із рахунків до отримання є безнадійним і підлягає списанню

1,200

31.12.

Податок на прибуток розраховується за ставкою 25%

?

ПРОБНИЙ БАЛАНС компанії ""FLIGHT" "до коригування

№ рах.

Назва рахунку

Дебет

Кредит

1

2

3

4

111

Грошові кошти

$247,710

141

Рахунки до отримання

32,400

149

Резерв безнадійних боргів

$6,450

151

Векселі до отримання ($8000)

160,000

155

Відсотки до отримання

-

161

Товари

250,000

185

Наперед сплачена страховка

15,000

211

Земля

259,400

212

Будівлі

540,000

2191

Накопичений знос будівлі

20,000

214

Обладнання

1220,000

2192

Накопичений знос обладнання

120,000

311

Рахунки до сплати

178,600

334

Поточна частина довгострокових зобов'язань

355

Нараховані відсотки

365

Аванси отримані

412

Вексель банку, 6%

510,000

511

Прості акції -25 000

1175,790

530

Нерозподілений прибуток

185,740

611

Дохід від реалізації

899,750

720

Собівартість реалізованих товарів

721

Покупки

358,300

722

Повернення покупок

47,000

729

Коригування по товарах

755

Витрати по безнадійних боргах

5,240

757

Інші торгівельні витрати

113,000

758

Витрати на амортизацію будівлі

760

Витрати на амортизацію обладнання

800

Адміністративні витрати

97,300

805

Витрати на страхування

911

Доходи по відсотках

18,480

914

Дохід від курсових різниць

919

Інші доходи

162,040

951

Витрати по відсотках

25,500

952

Збитки від курсових різниць

991

Витрати по податку на прибуток

341

Податок на прибуток до сплати

Чистий прибуток

РАЗОМ

$3323,850

$3323,850

Ситуаційне завдання 4

Компанія «EXIMER» не здійснює постійного бухгалтерського обліку, а користується послугами аудиторської фірми, якій щомісяця здає бухгалтерські документи для відображення господарських операцій у бухгалтерських регістрах й одночасної перевірки первинного обліку. За результатами перевірки аудиторська фірма здійснює коригуючі записи 31 грудня 2007 р.

Господарські операції, які аудиторська фірма повинна відобразити в обліку:

Дата

Зміст господарських операцій

Сума, $

1

2

3

31.12.

1 липня 2004 року придбано виробниче обладнання за $450,000. Обліковою політикою передбачено 12-річний строк корисного використання, ліквідаційна вартість встановлена $30,000. Фірма застосовує рівномірний метод нарахування амортизації, в 2007 році амортизація не нараховувалась

?

31.12.

Реалізація продукції за 2007 рік склала $4000,000, в тому числі $600,000 реалізація в кредит. Минулий досвід свідчить, що збитки фірми по безнадійних боргах будуть у розмірі 0,25% від реалізації в кредит. У 2007 році витрати по безнадійних боргах не враховувались

?

31.12.

На початку 2007 року запаси офісного приладдя по рахунку "Запаси" склали $600. Протягом року було придбано приладдя на $8,800, ця сума віднесена на витрати по офісному приладдю. За результатами інвентаризації на 31.12 2007 р. залишок приладдя складає $400

?

31.12.

31.07.2007 р. компанія стримала в 6aнкy"NEXT" кредит у сумі $120,000 на 1 рік під 9% річних з виплатою при погашенні. Проценти не нараховувались

?

31.12.

Заробітна плата, яка належить працівникам виробництва, не нарахована

$18,000

31.12.

30 вересня 2007 року кампанія надала кредит у сумі $60,000 компанії «Х» під 10% річних, які повинні бути повернені через шість місяців з отриманням процентів у момент погашення. Грошові кошти були видані і в той же день отримано вексель компанії

?

31.12.

На початок року залишки сировини складали $200.

Протягом року було придбано сировини на $4,000 і використано у виробництві.

На 31.12.2003 р. залишок сировини склав $800

?

31.12.

1 січня 2005 р. компанія придбала виробниче обладнання на $60,000. Для нарахування амортизації передбачено застосовувати виробничий метод. І протягом усього строку експлуатації очікувалось виробити за допомогою цього обладнання 60,000 одиниць продукції. За період експлуатації обладнання було вироблено продукції: у 2005р. – 3000 шт.; 2006р. – 7000 піт.;. за 2007р. – 5000 шт. У 2007 році амортизація не нараховувалась

?

31.12.

За 2007 рік податок на майно компанії склав $59,000. Податок підлягає сплаті до 20.01.2008 р.

?

31.12.

1 березня компанія видала кредит президенту компанії й отримала вексель на $30,000. Сума кредиту підлягає поверненню через рік із виплатою 6% річних у момент погашення. Операція не була відображена в обліку

?

31.12.

Компанії належить три автомобілі, якими користуються виконавчі директори. 1 жовтня 2007 р. був підписаний шестимісячний контракт по їх технічному обслуговуванню. Оплата здійснена авансом за наступні 6 місяців в сумі $9,600 та враховані витрати по технічному обслуговуванню

?

Для виконання завдання необхідно розробити робочий план рахунків та відобразити всі операції у системі рахунків.


Питання для підготовки до ПМК

  1.  Роль обліку в системі управління, користувачі облікової інформації.
  2.  Фінансовий та управлінський облік.
  3.  Загальноприйняті принципи та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
  4.  Призначення, зміст і методика складання фінансової звітності.
  5.  Бухгалтерський баланс, його побудова, зміст, характеристика і оцінка статей. Зміни в балансі.
  6.  Звіт про прибутки та збитки, його зміст та порядок складання.
  7.  Звіт про рух грошових коштів, його зміст та методика складання. Доповнення до звітності.
  8.  Консолідована звітність.
  9.  Аналіз фінансової звітності.
  10.  Склад грошових коштів, рахунки для їх обліку.
  11.  Облік і контроль касових операцій.
  12.  Створення і використання фонду дрібних сум.
  13.  Банківські чекові рахунки, порядок їх відкриття.
  14.  Документальне оформлення операцій по рахунку та перевірка звіту банку. Облік надлишків та нестач грошових коштів.
  15.  Види дебіторської заборгованості. Облік коштів до отримання.
  16.  Облік наданих скидок і повернення проданих товарів.
  17.  Методика розрахунку й обліку резерву сумнівної дебіторської заборгованості.
  18.  Облік векселів до отримання. Порядок розрахунків по векселях. Облік отриманих векселів, не сплачених в установлений термін.
  19.  Системи (методи) обліку товарно-матеріальних цінностей.
  20.  Облік витрат на транспортування, облік втрат запасів.
  21.  Методи оцінки матеріалів і порядок відображення їх у балансі.
  22.  Врахування зміни залишків матеріалів для визначення прибутку.
  23.  Капітальні і некапітальні витрати.
  24.  Економічний зміст основних засобів, їх склад, класифікація та оцінка.
  25.  Методика розрахунку та облік амортизації основних засобів.
  26.  Облік надходження, наявності і вибуття основних засобів.
  27.  Фінансові вкладення та принципи їх оцінки.
  28.  Облік вкладень у боргові зобов'язання, акцій та реальних інвестицій.
  29.  Облік природних ресурсів та їх виснаження.
  30.  Характеристика нематеріальних активів та їх облік. Гудвіл, "Ноу-хау". Облік амортизації нематеріальних активів.
  31.  Види інвестицій і порядок їх оцінки.
  32.  Облік інвестицій в облігації.
  33.  Порядок амортизації премії та дисконту по придбаних облігаціях.
  34.  Порядок переоцінки портфеля інвестицій в акції. Облік інвестицій в асоційовані компанії.
  35.  Облік інвестицій в дочірні компанії і методи консолідації. Методика й техніка складання консолідованої фінансової звітності.
  36.  Облік розрахунків з постачальниками, по векселях виданих та інших зобов'язаннях.
  37.  Облік короткострокових кредитів, векселів виданих, оренди та інших зобов'язань.
  38.  Зміст і оцінка довгострокових зобов'язань. Облік довгострокових векселів до сплати.
  39.  Види облігацій і порядок їх випуску.
  40.  Методика розрахунку ринкової ціни облігації. Облік випущених облігацій.
  41.  Облік капіталу партнерів. Підрахунок і розподіл прибутків та збитків в товариствах.
  42.  Структура акціонерного капіталу. Характеристика акцій, їх оцінка. Облік випуску власних акцій.
  43.  Нарахування та облік дивідендів по акціях. Облік викупу власних акцій.

Список літератури

Основна

  1.  Бархатов А.П. Международный учет: Учебное пособие. – М.: Издательско-Книготорговый центр “Маркетинг”, 2001. – 288 с.
  2.  Бутинець Ф.Ф. Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. – Житомір: ПП «Рута», 2002. – 544с.
  3.  Верига Ю, Кробот Д. Організація бухгалтерського обліку в США. Тексти лекцій. – К.: Укоопспілка, 1993. – 66с.
  4.  Голов С.Ф., Костюнченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: Навчальний посібник. – К.: Екаунтінг, 2000. – 384 с.
  5.  Грабова Н. Н. Бухгалтерський облік в торгівлі: Практична допомога: Навчальний посібник. – К.: Учетинформ, 1996. – 382 c.
  6.  Панков Д.А. Бухгалтерський облік і аналіз в зарубіжних країнах: Навчальна допомога: Навчальний посібник. – Мінськ: ІП “Екоперспектива”, 1998. – 238 с.
  7.  Кочерга С.В., Пилипенко К.А. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 216с.

Додаткова

  1.  Губачова О.М. Облік в зарубіжних країнах. – К.: НМЦ Укоопспілки «Укоопосвіта», 1998. – 226с.
  2.  Михалкевич А.П. Бухгалтерский учёт на предприятиях зарубежных стран. – Минск: ООО Мисанта, 1998. – 109с.
  3.  Хорнгрен Ч. Бухгалтерський облік: управлінський аспект: Навчальний посібник. – М.: Фінанси і статистика, 1995. – 416с.
  4.  Чумаченко М.Г. Облік і аналіз в промисловому виробництві США: Навчальний посібник. – М.: Фінанси, 1971. – 240 с.
  5.  Фридман П. Аудит витрат і фінансових результатів при аналізі якості продукції: Підручник. – М.: Аудит, 1994. – 286 с.
  6.  Ентоні Р., Фис Д. Облік: ситуації і приклади: Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2000. – 419 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54293. Украина в годы правления Ивана Мазепы 63 KB
  Мазепы и начало его правления; определить основные направления его внутренней и внешней политики; развивать умение учащихся работать с учебником электронным атласом; умение анализировать и систематизировать исторический материал; развивать умение работать с историческими источниками умение составлять систематические схемы и таблицы развивать умение учащихся высказывать свою точку зрения подтверждая её фактами; воспитывать учащихся в духе патриотизма. Мазепы гетманом. Внутренняя и внешняя политика Ивана Мазепы.
54294. Кто же он, Иван Мазепа? ( Гетьманщина в конце 17-в нач. 18 вв. И. Мазепа) 38.5 KB
  Интерактивная часть Ведущий представляет участников токшоу и приглашает озвучить результаты работы. Ведущий: Слово предоставляется группе социологов. Ведущий: А теперь я прошу всех занять места в зале в соответствии голосованию за против не определился. Ведущий: Я выражаю огромную благодарность докладчикам за такие содержательные факты.
54295. Meals 55.5 KB
  Look at the first page of our magazine. There is a basket full of words (вивішується перша сторінка журналу) Lets repeat them after the record in a quick way/ (Звучить магнітофонний запис) Soup, pie, salad, cutlet, beefsteak, juice, potatoes, milk, porridge, beetroot soup, sausage, minerals, corn flakes, spaghetti.
54296. Феномен стрічки Мебіуса 2.17 MB
  Основне питання: В чому полягає феномен стрічки Мебіуса Основні проблеми: Звідки у стрічки така назва У чому її властивості що так турбують людство Чому космічний корабель може повернутись до місця старту Що таке топологія Який звязок між стрічкою Мебіуса і життям людини У кожного з нас є інтуїтивне поняття про те що таке поверхня. Чи може бути щось несподіване чи навіть таємне у такому звичному понятті Приклад стрічки Мебіуса показує що може. Основні питання: Як отримати ЛМ лист Мебіуса Якщо зафарбовувати ЛМ у...
54297. Виховна година: «У кого бджоли – у того й мед» 285.5 KB
  Ознайомити із лікувальними властивостями меду та життям бджіл; інформувати про легендипов’язані з бджолами. Обладнання: таблиці сюжетні та предметні малюнки роздатковий матеріал презентація про бджоли та мед. А як ота муха чинить мед не пояснює уже двадцять віків: боїться конкуренції.
54298. Meet Great Britain. The Geographical Position of the Country 231.5 KB
  Goals: to give students basic information about the subject they are going to learn about; to inform students about the geographical position of the UK; to enrich the outlook; to develop skills of listening, reading, speaking and writing; to teach students to listen carefully, to summarize, to work in groups and individually.
54300. Значение эпохи Возрождения в истории европейской культуры 16.82 KB
  Эпоха Возрождения – один из самых ярких периодов в истории развития европейской культуры. Примерные хронологические рамки эпохи: начало XIV — последняя четверть XVI века и в некоторых случаях — первые десятилетия XVII века (например, в Англии и, особенно, в Испании).
54301. Перший і другий закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи 927 KB
  Вивчення визначеної теми в рамках усієї дисципліни сприяє формуванню у студентів знань про закони спадковості: домінування і розщеплення, про їх статистичний характер і цитологічні основи, а також формуванню умінь застосовувати ЦІ знання в вирішенні проблем людства/спадкових захворювання, селекції організмів.