2586

Основні положення нормативно-правового регулювання питань електронного цифрового підпису в Україні

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Метою лекції є вивчення основних положень нормативно-правового регулювання процесу створення, впровадження та експлуатації систем цифрового підпису та електронного документообігу в Україні. Під час розгляду навчальних питань звертається увага на...

Украинкский

2012-11-12

128.5 KB

13 чел.

Метою лекції є вивчення основних положень нормативно-правового регулювання процесу створення, впровадження та експлуатації систем цифрового підпису та електронного документообігу в Україні.

Під час розгляду навчальних питань звертається увага на аспекти соціальної інженерії, що стосуються вимог не тільки до фахових, а і до людських якостей сучасного спеціаліста із організації криптографічного та інших видів захисту інформації.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

Навчальні питання

Розрахунок часу

Вступ

5 хв.

1. Національна система електронного цифрового підпису

25 хв.

2. Системи електронного документообігу в Україні

45 хв.

Висновки та відповіді на питання

5 хв.


ВСТУП

Як уже зазначалося на попередній лекції, з метою уніфікації законодавства різних країн світу у сфері правового регулювання електронного цифрового підпису та електронного документообігу були розроблені типові міжнародні норми, що запропоновані у якості рекомендацій для формування національної нормативно-правової бази у сфері КЗІ. Мова йде про типові закони Комісії ООН по міжнародному торговому праву (UNCITRAL) та Директиви Європейського Парламенту і Ради Європи, що визначають типові рекомендації для уніфікації національного законодавства різних країн світу з метою створення передумов для розвитку транснаціональних систем електронного документообігу, насамперед, систем міжнародної електронної торгівлі.

На сьогоднішній день в Україні фактично вже сформована національна нормативно-правова база з питань електронного цифрового підпису та електронного документообігу, яка враховує зазначені міжнародні норми. Основні положення якої ми і розглянемо на сьогоднішній лекції.

Загальні відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах (які є технологічною основою систем електронного цифрового підпису та електронного документообігу) регулюються Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». У цьому законі, насамперед, визначені об’єкти захисту (інформація та апаратно-програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації), суб’єкти відносин (власники інформації; власники системи; користувачі; уповноважений орган у сфері захисту інформації в системах), а також урегульовані питання щодо:

  •  порядку доступу до інформації у системі;
  •  відносин між власником інформації та власником системи;
  •  відносин між власником системи та користувачем;
  •  відносин між власниками систем;
  •  умов обробки інформації в системі;
  •  відповідальності за забезпечення захисту інформації в системі;
  •  повноважень державних органів у сфері захисту інформації в системах.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. N 373 «Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах» визначає загальні вимоги та організаційні засади забезпечення захисту інформації, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в системах. Дія цих Правил не поширюється на захист інформації в системах урядового та спеціальних видів зв'язку, який забезпечує Держспецзв'язок України.


1. НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ЕЛЕКТРОННОГО ЦИФРОВОГО ПІДПИСУ

Основною метою побудови національних систем електронного цифрового підпису є реалізація загальнодержавного механізму забезпечення правового статусу електронного підпису як аналога власноручного підпису особи, що дозволяє будувати системи електронного документообігу з юридичною відповідальністю сторін. При цьому питання правового статусу електронного підпису може бути вирішене як на загальнодержавному рівні з використанням національної системи ЕЦП, так і в рамках договірних відносин між суб’єктами електронного документообігу.

Національна система ЕЦП або національна інфраструктура відкритих ключів визначається наступними нормативно-правовими актами України.

1. Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV, ВВР, 2003, №36 ст. 296 із змінами від 15.01.2009 № 879-VI, ВВР, 2009, №24, ст. 296.

2. Постановою КМУ, від 13.06.2004 № 903 «Про затвердження Порядку акредитації центру сертифікації ключів».

3. Наказом ДСТСЗІ СБ України від 13.01.2005 № 3 «Про затвердження Правил посиленої сертифікації».

4. Постановою КМУ, від 28.10.2004 № 1451 «Про затвердження Положення про центральний засвідчу вальний орган».

5. Наказом ДСТСЗІ СБ України від 11.09.2006 № 99166 «Про затвердження Технічних специфікацій форматів представлення базових об’єктів національної системи електронного цифрового підпису».

6. Постановою КМУ, від 28.10.2004 № 1452 «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності».

7. Наказом Адміністрації Держспецзв’язку від 24.07.2007 №143 «Про затвердження Положення про порядок здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису».

1.1 Суб'єкти правових відносин. Основні положення

Суб'єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису в Україні є:

  •  підписувач;
  •  користувач;
  •  центр сертифікації ключів;
  •  акредитований центр сертифікації ключів;
  •  центральний засвідчувальний орган;
  •  засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу (далі - засвідчувальний центр);
  •  контролюючий орган.

Підписувач – особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Користувач – особа, яка володіє відкритим ключем підписувача з метою перевірки справжності ЕЦП.

Центром сертифікації ключів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі. Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється центром сертифікації ключів на договірних засадах.

Під посиленим сертифікатом відкритого ключа (далі посиленого сертифікату ключа) – сертифікат ключа, який відповідає вимогам Закону [40], виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом.

Акредитація – це процедура документального засвідчення компетентності центра сертифікації ключів здійснювати діяльність, пов'язану з обслуговуванням посилених сертифікатів ключів.

Центр сертифікації ключів, акредитований в установленому порядку, є акредитованим центром сертифікації ключів.

Кабінет Міністрів України за необхідності визначає засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги електронного цифрового підпису цьому органу і підпорядкованим йому підприємствам, установам та організаціям.

Інші державні органи за необхідності, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, визначають свої засвідчувальні центри.

Засвідчувальний центр по відношенню до групи центрів сертифікації ключів, має ті ж функції і повноваження, що й центральний засвідчувальний орган стосовно центрів сертифікації ключів.

Центральний засвідчувальний орган:

  •  формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог статті 6 цього Закону;
  •  блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках, передбачених цим Законом;
  •  веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;
  •  веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації;
  •  забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні канали;
  •  зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;
  •  надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів консультації з питань, пов'язаних з використанням електронного цифрового підпису.

Функції контролюючого органу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного захисту інформації.

Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог Закону центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів.

ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

  •  ЕЦП підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;
  •  під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
  •  особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Під надійним засобом ЕЦП розуміється засіб електронного цифрового підпису, що має сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері КЗІ.

Акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі:

  •  закінчення строку чинності сертифіката ключа;
  •  подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника;
  •  припинення діяльності юридичної особи власника ключа;
  •  смерті фізичної особи власника ключа або оголошення його померлим за рішенням суду;
  •  визнання власника ключа недієздатним за рішенням суду;
  •  надання власником ключа недостовірних даних;
  •  компрометації особистого ключа.

Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно блокують посилений сертифікат ключа:

  •  у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника;
  •  за рішенням суду, що набрало законної сили;
  •  у разі компрометації особистого ключа.

Скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і блокованих посилених сертифікатів із зазначенням дати та часу здійснення цієї операції.

Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно повідомляють про скасування або блокування посиленого сертифіката ключа його власника.

Блокований посилений сертифікат ключа поновлюється:

  •  у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника;
  •  за рішенням суду, що набрало законної сили;
  •  у разі встановлення недостовірності даних про компрометацію особистого ключа.

Для проведення акредитації центр, що засвідчив свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі та вніс кошти на спеціальний рахунок, подає до нього заяву разом із необхідним набором документів.

На підставі заяви та доданих до неї документів центральний засвідчувальний орган у строк не більше ніж 45 днів від дати подання заяви приймає рішення про акредитацію центру або про відмову в акредитації.

Центр вважається акредитованим від дня внесення до Реєстру суб’єктів, які надають послуги, пов’язані з електронним цифровим підписом , що ведеться центральним засвідчу вальним органом.

У разі прийняття центральним засвідчувальним органом рішення про акредитацію, центрові видається свідоцтво про акредитацію (далі – свідоцтво) за зразком. Копії рішення про акредитацію та свідоцтва надсилаються до контролюючого органу.

Обслуговування акредитованим центром сертифікатів передбачає:

  •  реєстрацію;
  •  сертифікацію;
  •  розповсюдження;
  •  управління статусом сертифіката;
  •  розповсюдження інформації про статус сертифіката.

Встановлення юридичної особи здійснюється за її установчими документами (положення, статут юридичної особи тощо) або копіями таких документів, які нотаріально посвідчені відповідно до законодавства.

Крім цього, акредитований центр встановлює представника юридичної особи та його повноваження.

Встановлення фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами відповідно до законодавства. У разі, якщо під час реєстрації встановлюється підписувач – фізична особа як представник юридичної особи, заявник повинен додатково надати до акредитованого центру відомості щодо належності підписувача до цієї юридичної особи.

Формування сертифіката підписувачу здійснюється акредитованим центром на підставі даних, отриманих від заявника під час реєстрації.

Після формування сертифікат повинен бути доступний заявнику та/або підписувачу, для якого цей сертифікат був сформований. Доступ до сформованого сертифіката для користувачів надається у разі згоди на це заявника, якщо для державних органів інше не передбачене правилами їх систем електронного документообігу.

Акредитований центр повинен визначити у Регламенті роботи умови та процедури блокування та скасування сертифікатів.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності (надалі – установи) застосовують електронний цифровий підпис лише за умови використання надійних засобів ЕЦП та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів у своїх працівників – підписувачів.

Установа застосовує електронний цифровий підпис для вчинення правочинів за участю інших юридичних та фізичних осіб лише за наявності у них посилених сертифікатів відкритих ключів.

Установа не застосовує електронний цифровий підпис:

  •  для складання електронних документів, які не можуть бути оригіналами у випадках, передбачених законодавством;
  •  для вчинення правочинів на суму, що перевищує 1 млн. гривень.

Установа отримує на договірних засадах послуги, пов’язані з електронним цифровим підписом, від акредитованого центру сертифікації ключів. При цьому установа може отримувати такі послуги лише від одного акредитованого центру сертифікації ключів.

Граничні ціни (тарифи) на послуги, пов’язані з електронним цифровим підписом, що надаються установам акредитованими центрами сертифікації ключів, установлюються Міністерством транспорту і зв’язку за погодженням з Мінекономіки.


2. СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ В УКРАЇНІ

Електронний документообіг, за своєю суттю, є системою сучасного діловодства, що передбачає обіг електронних аналогів звичайних документів, які мають обов’язковий характер. При цьому передбачається додаткова можливість поєднання функцій діловодства з архівною і бібліотечною справою, технологіями автоматичної обробки, розмноження, прийому і передачі інформації, а також реалізації дієвого контролю за всіма суб’єктами документообігу. Мова йде про суттєве спрощення та безпрецедентне прискорення процедур:

  •  пошуку та класифікації документів за визначеними реквізитами або інформаційними посиланнями;
  •  пошуку, аналізу та систематизації даних в поточних документах, справах, сховищах та архівах документів;
  •  реєстрації, розмноження, передачі, приймання, розгляду, затвердження, погодження та знищення документів.

Крім того, існує можливість одночасного і віддаленого доступу до необхідної інформації, звітування та замовлення необхідних інформаційних послуг широким загалом користувачів електронних документів.

Основна відмінність між класичним і електронним документообігом полягає в тому, що підлягає обліку не носій паперової або електронної інформації, а сама електронна інформація (файл).

Таким чином, порівняно із класичним документообігом, електронний документообіг набагато оперативніший, зручніший та більш захищений від можливих загроз підробки документів (порушення цілісності або автентичності) і можливих відмов від факту їх отримання чи передачі, а також дозволяє ефективно контролювати всі дії суб’єктів інформаційних відносин, як в реальному масштабі часу, так і по заданим часовим характеристикам.

Однак, зазначені переваги електронного документообігу будуть можливі лише у випадку забезпечення необхідного рівня технічного і криптографічного захисту електронної інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. При цьому окреме місце займають організаційно-правові питання забезпечення безпеки системи електронного документообігу, без яких неможливо реалізувати правовий статус електронних документів на державному рівні. Саме ці питання і є предметом наступного розгляду.

Питання електронного документообігу в Україні визначається наступними нормативно-правовими актами України.

1. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», ВВР, 2003, №36, ст. 275 із змінами від 31.05.2005 № 2599-IV, ВВР, 2005, №26, ст. 349.

2. Постанова КМУ, від 28.10.2004 № 1453 «Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади».

3. Постанова КМУ, від 28.10.2004 № 1454 «Про затвердження Порядку обов’язкової передачі документованої інформації».

4. Постанова КМУ, від 26.05.2004 № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу».

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні.

Адресат – фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ.

Дані – інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами.

Посередник – фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб'єктів електронного документообігу.

Обов'язковий реквізит електронного документа – обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Автор електронного документа – фізична або юридична особа, яка створила електронний документ.

Основним поняттям електронного документообігу є електронний документ.

Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується процес створення електронного документа.

Однією із найбільш важливих особливостей електронного документообігу є поняття оригіналу електронного документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Відповідно, допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

В інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять інформацію, яка є власністю держави, або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися захист цієї інформації відповідно до законодавства.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.

Типовий порядок здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади встановлює загальні правила документування в органах виконавчої влади управлінської діяльності в електронній формі і регламентує виконання дій з електронними документами з моменту їх створення або одержання до відправлення чи передачі до архіву органу виконавчої влади. Усі інші дії з електронними документами виконуються в органі виконавчої влади згідно з вимогами до дій з документами на папері, передбаченими інструкцією з діловодства цього органу.

Орган виконавчої влади здійснює електронний документообіг лише за умови використання надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинне бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері КЗІ, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів у своїх працівників – підписувачів.

Вхідні, внутрішні та вихідні електронні документи реєструються в одній системі разом з відповідними документами на папері. Реєстрація вхідних електронних документів здійснюється у тому ж порядку, що й вхідних документів на папері. Для забезпечення реєстрації, обліку, пошуку і контролю виконання вхідного електронного документа заповнюється реєстраційно-контрольна картка в електронній формі

Для фіксування резолюції щодо виконання вхідного електронного документа складається відповідний внутрішній електронний документ "Резолюція" за підписом відповідної посадової особи, про що зазначається в реєстраційно-контрольній картці. Контроль за виконанням та оперативним використанням наявної в електронних документах інформації здійснюється в тому ж порядку, що й для документів на папері.

Підписання або затвердження електронного документа здійснюється шляхом накладення на нього електронних цифрових підписів відповідних посадових осіб. На момент накладення останнього електронного цифрового підпису технологічно та/або організаційно забезпечується проставлення у створеному електронному документі дати і його реєстраційного номера. У разі не підписання або не затвердження електронного документа керівником органу виконавчої влади чи іншою посадовою особою реєстрація цього документа скасовується, а його виконавець інформується про відхилення документа.

Проставлення електронної печатки на електронний документ здійснюється згідно із законодавством. При цьому зазначена процедура виконується лише після підписання або затвердження електронного документа.

Погодження електронного документа здійснюється шляхом накладення на нього електронного цифрового підпису посадової особи.

Зауваження і пропозиції до поданого електронного документа (у разі наявності) фіксуються в окремому електронному документі, на який накладається електронний цифровий підпис посадової особи.

Порядок внутрішнього погодження електронних документів у системі електронного документообігу органу виконавчої влади затверджується його керівником, якщо інше не встановлено законодавством.

Строк зберігання електронних документів повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Нормативно-правові акти України у галузі криптографічного захисту інформації 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45313. Совет Федерации 20.7 KB
  Совет федерации. В Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации далее Совет Федерации в соответствии с Конституцией Российской Федерации входят по два представителя от каждого субъекта Российской Федерации: по одному от законодательного представительного и исполнительного органов государственной власти субъекта Российской Федерации. Членом Совета Федерации может быть избран назначен гражданин Российской Федерации не имеющий гражданства иностранного государства либо вида на жительство или иного документа подтверждающего...
45315. Система и структура федеральных органов исполнительной власти 26 KB
  В систему федеральных органов исполнительной власти входят: Правительство РФ состоящее из Председателя Правительства РФ заместителей Председателя Правительства РФ и федеральных министров; министерства и другие федеральные органы исполнительной власти которые определяются на основе Конституции РФ Федерального конституционного закона О Правительстве Российской Федерации других федеральных законов и указов Президента РФ. в Российской Федерации началась широкомасштабная административная реформа конечной целью которой...
45316. Структура Администрации Президента РФ 21.06 KB
  Президент РФ в целях осуществления своих полномочий создает специальные органы занимающиеся исполнением распоряжений и указов Президента РФ и осуществляющие специальные полномочия. К ним в первую очередь относятся: 1 Администрация Президента РФ; 2 Совет Безопасности РФ. Порядок формирования и компетенция Администрации Президента РФ устанавливается Указом Президента РФ от 25 марта 2004 г. 400 Об Администрации Президента Российской Федерации.
45317. Понятие конституции 24.6 KB
  Правовой статус главы местной администрации. Главой местной администрации может быть не только избираемый населением глава муниципального образования но и так называемый наемный менеджер муниципальный служащий принимаемый на работу по контракту. 37 Закона главой местной администрации может быть лицо назначаемое на должность главы местной администрации по контракту заключаемому по результатам конкурса на замещение указанной должности на срок полномочий определяемый уставом муниципального образования. В этом случае главой муниципального...
45318. Конституция - акт учредительной (верховной) власти 23.87 KB
  Иностранные граждане постоянно или преимущественно проживающие на территории муниципального образования обладают при осуществлении местного самоуправления правами в соответствии с международными договорами Российской Федерации и федеральными законами. на всей территории муниципального образования или на части его территории для выявления мнения населения и его учета при принятии решений органами местного самоуправления и должностными лицами местного самоуправления а также органами государственной власти. В опросе граждан имеют право...
45319. Содержание, форма и основные свойства конституции 25.12 KB
  Правовой статус главы муниципального образования. Закона об общих принципах организации местного самоуправления уставом муниципального образования может быть предусмотрена должность главы муниципального образования выборного должностного лица возглавляющего деятельность по осуществлению местного самоуправления на территории муниципального образования. Глава муниципального образования соединяет в своем правовом и фактическом статусе черты префекта департамента Франции и председателя исполкома местного Совета. Термин глава муниципального...
45320. Механизм защиты Конституции РФ 22.96 KB
  В конституционной практике Российской Федерации давно сложился ряд правовых форм способов защиты Конституции:1 процесс охраны Конституции Президентом Российской Федерации. Во-первых в качестве гаранта федеральной Конституции Президент Российской Федерации который наделяется прерогативами по защите конституционного строя прав и свобод человека и гражданина осуществлению мер по охране суверенитета РФ ее независимости и государственной целостности обеспечению согласованного функционирования органов государственной власти. Суд наделен...
45321. Конституционный строй 19.94 KB
  Одним из ключевых институтов гражданской службы определенных Федеральным законом О государственной гражданской службе Российской Федерации является институт должности гражданской службы. Прохождение гражданской службы возможно только на должности государственной службы. При освобождении от должности и не будучи назначенным на другую должность лицо увольняется с гражданской службы. Должности федеральной государственной гражданской службы учреждаются федеральным законом или указом Президента Российской Федерации должности...