2595

Навчальна робота в аудиторії. Лекційні заняння

Лекция

Другое

Лекція — це один із найважливіших різновидів навчальних занять. Слухання лекції  Перешкоди слуханнюлекції  Конспектування лекції. Труднощі конспектування. Скорочення інформації при конспектуванні  Недоцільніс...

Украинкский

2012-11-12

49.67 KB

17 чел.

  1.  Лекція — це один із найважливіших різновидів навчальних занять
  2.  Слухання лекції
  3.  Перешкоди слуханнюлекції
  4.  Конспектування лекції
  5.  Труднощі конспектування
  6.  Скорочення інформації при конспектуванні
  7.  Недоцільність використання чужого конспекту
  8.  Післялекційне доопрацювання конспекту
  9.  Практичні та семінарські заняття як різновиди навчального заняття,

Література:

1. ЛЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ

Лекція — це один із найважливіших різновидів навчальних занять у будь-якому вищому навчальному закладі, під час якого певну навчальну інформацію лектор передає слухачам в усній формі. Навчальна лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за необхідності засобами наочності та демонстрацією дослідів. Лекції, як правило, читають найбільш кваліфіковані викладачі або спеціалісти-практики, відомі своїми досягненнями в певних галузях знань. На лекціях викладачі ознайомлюють студентів як із загальнонауковими проблемами, так і з основними проблемами галузей знань, що становлять специфіку кожного окремого навчального закладу, з шляхами розв'язання цих проблем, перспективами розвитку, з актуальними завданнями, які вимагають якнайшвидшого розв'язання.

Живе слово під час лекції сприяє більш глибокому розумінню та усвідомленню навчальної дисципліни студентами. Образність мовлення лектора, посилення та послаблення голосу, підкреслювання темпом найважливіших положень — все це робить матеріал, що викладається на лекції, більш легким для сприйняття. Саме тому ще з часів зародження вищої школи лекція продовжує бути одним із основних видів навчальних занять.

Проте треба пам'ятати, що на лекції знання передаються від лектора до слухачів не в повному обсязі. Вивчити певну дисципліну лише за лекційними матеріалами неможливо, але можна отримати правильний підхід до вивчення предмету, зрозуміти основне, взнати найбільш важливе.

Лекція — це творчий процес, в якому беруть участь як лектор, так і слухачі. Навіть найкращий викладач не зможе прочитати повноцінну лекцію, якщо слухачі до неї не готові. Тому успіх лекції залежить не тільки від підготовки та настрою лектора, але й від аудиторії, від взаємозв'язку викладача та студентів.

1.1. СЛУХАННЯ ЛЕКЦІЇ

Для того, щоб робота під час лекції була успішною й давала позитивний результат, треба вміти слухати викладача й фіксувати ту інформацію, яка від нього відходить. Здавалося б, що може бути простішим? Але, виявляється, перші проблеми виникають вже через елементарне невміння слухати.

На перший погляд усі, у кого є вуха, вміють слухати. Але спробуйте переказати зміст двадцятихвилинної розмови з подругою по телефону або з другом під час перерви. Виявляється, це не так вже й легко, навіть якщо розмова була досить серйозною. Як свідчать дослідження психологів, прослухавши десятихвилинне повідомлення, звичайна людина запам'ятовує лише половину з того, що було сказано. А через два дні забувається ще половина інформації. Таким чином, в пам'яті утримується лише четверта частина почутого.

Невміння активно слухати є основною причиною неефективної роботи в аудиторії. Тому серед усіх вмінь, якими повинен володіти студент, вміння слухати є одним із основних, і саме воно вимагає найбільшого вдосконалення. Визначте, чи на достатньому рівні ви володієте цим вмінням.

Тест « Чи вмієте Ви слухати лекцію»

Розгляньте кожне з наведених нижче тверджень і дайте відверту відповідь, чи стосуються вони вас. Залежно від вашого рішення виберіть один із варіантів відповідей: «так», «іноді» або «ні».

  1.  На лекції в аудиторії я сідаю переважно на останні лави.
  2.  Під час лекції мене відволікають розмови сусідів.
  3.  У мене зазвичай виникає потреба під час лекції перепитати що-небудь у сусіда.
  4.  Я соромлюся ставити питання лектору, якщо не розумію, про що йдеться.
  5.  Мені буває на лекціях нецікаво.
  6.  Під час лекції мені хочеться спати.
  7.  На лекціях я готуюся до важливих семінарів або контрольних робіт.
  8.  Перед лекцією я не переглядаю попередній матеріал.
  9.  Під час лекції я поринаю у спогади чи мрії. 10

Оцініть свої результати, зарахувавши за кожну відповідь «так» — 1 бал, за відповідь «іноді» — 2 бали, відповідь «ні» — 3 бали. Якщо ви набрали:

  1.  від 9 до 15 балів — ви не готові до сприйняття лекційного матеріалу і вам треба багато працювати над собою, розвивати увагу, тренувати вольові якості і займатись самовихованням;
  2.  від 16 до 21 балу — ви непоганий слухач, але вам необхідно вдосконалюватися: спробуйте знайти, що саме заважає ефективному слуханню лекцій, і зосередьтеся на подоланні цих перешкод;
  3.  від 22 до 27 балів — ви вмієте слухати лектора, і якщо при цьому вам вдається складати гарний конспект, то багатьох проблем, пов'язаних із навчанням у вузі, ви зможете уникнути.

Розглядаючи причини, які заважають нам слухати, слід насамперед виокремити найпростіші: ми чимось засмучені, нам не цікаво те, про що говорять, ми втомлені або лінуємося слухати, ми захоплені власними думками, турботами і проблемами. А іноді ми просто не вміємо слухати.

Іствуд Атватер у «Я Вас слухаю...» наводить дані опитування студентів коледжу щодо думок, які виникають у них під час занять. Результати виявились такими:

• 20% слухали уважно, але тільки 12% слухали активно;

• 20% думали про майбутнє побачення;

• 20% поринули у спогади;

• решта мріяли, переживали, хвилювалися, розмірковували на сторонні теми.

Якби таке опитування проводилося серед наших студентів, картина не дуже б відрізнялася. Тому розібратися, як треба слухати, щоб не тільки Чути, а й усвідомлювати почуте, є надзвичайно важливим.

«Чути» — це означає фізично сприймати звуки, «слухати» — означає сприймати звуки певного значення. Слухання — активний процес, який вимагає зосередженості, уваги до того, про що йдеться. Вміння слухати на відміну від здатності чути, набувають шляхом тренування.

Вміння слухати передбачає насамперед бажання слухати, бажання почути. А для того, щоб почути, перш за все потрібно бути уважним. І саме це є найважчим у процесі слухання. За допомогою невеликого тесту перевірте, наскільки ви уважні.

Тест: «Наскільки Ви уважні »

Є люди, яких майже нічого не може здивувати, приголомшити, поставити в глухий кут. Їх повна протилежність — люди розсіяні та неуважні, які можуть розгубитися у найпростіших ситуаціях. За допомогою запропонованого тесту можна зорієнтуватися стосовно рівня вашої уважності й зробити певні висновки.

Дайте відповідь «так» чи «ні» на поставлені запитання:

  1.  І. Чи часто ви програєте через неуважність?
  2.  Чи розігрують вас друзі та знайомі?
  3.  Чи вмієте ви займатися якою-небудь справою й одночасно слухати те, про що говорять навколо вас?
  4.  Чи знаходили ви коли-небудь на вулиці гроші чи ключі?
  5.  Чи дивитеся ви уважно по боках, коли переходите вулицю?
  6.  Чи здатні ви з подробицями пригадати фільм, який переглянули два дні тому?
  7.  Чи дратуєтеся ви, коли хтось відволікає вас від читання книги, перегляду телевізора чи якогось іншого заняття?
  8.  Чи перевіряєте ви здачу в магазині одразу біля каси?
  9.  Чи швидко ви знаходите в квартирі потрібну річ?
  10.  Чи здригаєтеся ви, якщо вас раптово хтось кличе на вулиці?
  11.  Чи трапляється, що ви одну людину приймаєте за іншу?
  12.  Захопившися розмовою, чи можете ви пропустити потрібну вам зупинку?
  13.  Чи можете ви не замислюючися назвати дати народження близьких вам людей?
  14.  Чи легко ви прокидаєтеся?
  15.  Чи зможете ви знайти у великому місті без сторонньої допомоги будинок (музей, магазин, певний заклад), в якому ви вже були одного разу в минулому році?

Підрахуйте отримані результати, зарахувавши собі по одному балу за кожну позитивну відповідь на питання 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 15 і за кожну негативну відповідь на питання 1,7, 10, 11, 12.

  1.  понад 11 балів — ви напрочуд уважна людина і вам можна лише позаздрити.
  2.  5-10 балів — ви досить уважні, не забуваєте нічого важливого, проте іноді виявляєте розсіяність, що призводить до прикрих непорозумінь. Але у відповідальні моменти ви здатні зосередитись
  3.  4 бали і менше — ви дуже неуважні і це є причиною багатьох неприємностей у вашому житті. Вам необхідно виховувати в собі зібраність і постійно тренувати пам'ять.

 Для того, щоб слухати уважно, треба настроїтися на слухання, прийняти відповідну позу. Спробуйте пригадати, як сидять глядачі в театральній залі коли йде нецікава вистава. Вони сидять, розвалившися в кріслах, погляд блукає по стелі та глядацькій залі і лише зрідка затримується на сцені. Нерідко при цьому ще й ведеться стороння розмова з іусідом. А якщо вистава захоплює? Тоді тіло напружене, ледь нахилене вперед, очі безвідривно стежать за тим, що відбувається на сцені. Глядачі слухають «всім тілом». Таке слухання «всім тілом» не тільки свідчить про готовність слухати, фізичну увагу, але й допомагає процесу сприйняття. Глядачі в театрі приймають цю позу мимоволі. Але цим самим методом варто користуватись і свідомо, оскільки усвідомлене вміння бути уважним — ефективний засіб підвищення сприйняття змісту лекції та іншої усної інформації. Стежачи за власною «робочою» позою, доцільно постійно контролювати й напрямок власного погляду. Таке зосередження особливо потрібне в тих випадках, коли викладач Говорить поволі, монотонно, тихо або просто недостатньо цікаво.

1.2. ПЕРЕШКОДИ СЛУХАННЮЛЕКЦІЇ

Перешкодою до слухання і сприйняття інформації може бути упереджене ставлення до предмета. Іноді студенти вважають, що певна навчальна дисципліна не має практичного значення для майбутньої професійної діяльності. Така установка унеможливлює процес активного слухання, що призводить до неефективного використання навчального та особистого часу. Проте, незважаючи на суб'єктивну думку про необхідність тієї чи іншої навчальної дисципліни, варто враховувати, що навчальні плани і програми складаються з огляду на досвід і потреби фактичної діяльності. Нерідко в доцільності вивчення певного предмета можна переконатись лише з плином часу, при розв'язанні конкретних практичних завдань.

Іншою перешкодою може бути суб'єктивне негативне ставлення до особи викладача. Часом ми можемо не сприймати його зовнішній вигляд, манеру вдягатися, ходити або говорити. В такому випадку варто хоча б подумки поставити себе перед аудиторією й спробувати щось розповісти. А під час лекції доцільно абстрагуватись від особистості лектора і зосередитись тільки на тому, що він говорить.

Серед факторів, які заважають слуханню, варто виділити і сторонні розмови. Нерідко буває, що сусід щось не дочув і перепитав, попросив ручку чи запитав котра година. Відповідаючи йому ми самі в цей момент пропустили частину із сказаного і вже не розуміємо, про що йдеться далі.

Суттєвим фактором є і відстань до лектора. Чомусь вважається ознакою гарного тону сидіти на останніх партах і часто студенти просто не наважуються пересісти ближче. Звичайно, якщо мати на меті почитати під партою захоплюючий детектив і уявляти себе в цей час супергероєм, то кращого місця не знайти. Але для того, щоб слухати і сприймати почуте — найкраще сидіти там, де можна не тільки чути кожне слово викладача, а й бачити його міміку. Це дозволяє встановити контакт очей і створює можливість сприймати лекцію не як монолог, а як діалог. При цьому значно покращується не тільки сприйняття і розуміння почутої інформації, а й її запам'ятовування і усвідомлення.

Іноді студент іде на лекцію з наміром, сидячи на останній парті, підготуватись до контрольної роботи, важливого семінару або заліку з іншої дисципліни. Ні про яке слухання лекції в цьому випадку не може бути і мови. Більше того, викладач навіть заважає. Але ж колись і цю лекцію треба буде вивчити. І скоріш за все штудіюватись пропущений матеріал буде на другій лекції, а матеріал другої — на третій і так аж до сесії, коли надія буде покладатись лише на довгу піч. В такому випадку людина сама себе заганяє в глухий кут при великих затратах сил і часу навчання стає малоефективним.

Зворотній бік проблеми — недостатня кваліфікація лектора. На жаль, далеко не всі викладачі можуть читати лекцію достатньо емоційно і динамічно, щоб подолати нашу сонливість після напруженої роботи напередодні ввечері до пізньої ночі. В цьому випадку допоможе масаж кінчиків пальців, скронь та потиличної зони (ближче до шиї).

Той, хто слухає, практично завжди керується свідомою метою. Але при цьому процес слухання може підтримуватися за допомогою певних мотивів або відбуватися без них. Тобто процес слухання лекції спрямовує то довільна, то післядовільна увага. Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, які ставить перед собою людина, вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту та волі. Але у поряд з автоматизацією певних різновидів діяльності можливе виникнення так званої післядовільної уваги. При цьому зберігається відповідної спрямованості діяльності до свідомо визначених цілей, але вже не вимагається спеціальних розумових зусиль. Така діяльність обмежується лише стомленістю та виснаженням ресурсів організму.

Таким чином, головним для того, щоб слухати і сприймати почуте, є вміння слухати, вміння зосередитись на тому, що говорить лектор.

Проте, незважаючи навіть на велике бажання засвоїти лекційний матеріал, нерідко не вдається це зробити через нерозуміння окремих положень, думок, термінів. Щоб уникнути цього, доцільно робити помітки і наприкінці лекції з'ясувати всі незрозумілі питання. Як правило, всі викладачі планують час для відповідей на питання, тому варто ним скористатися.

2. КОНСПЕКТУВАННЯ ЛЕКЦІЇ

Метою слухання під час лекції є сприйняття й розуміння певної інформації. А для того, щоб точно сприймати навчальний матеріал, необхідно зоередитися на суті лекції, зрозуміти її основні положення і запам'ятати їх. Найкращий спосіб запам'ятати думку — занотувати її. Тому крім слухання потрібне і записування, тобто складання конспекту лекції.

Конспектування — це процес осмислення і письмової фіксації почутого або прочитаного тексту. Тобто конспектування — це процес, під час якого необхідно не тільки почути (прочитати) певний матеріал, а й виділити найважливішу інформацію, сформулювати її своїми словами і певним чином зафіксувати. Результатом цього процесу є запис (конспект), який дозволяє його автору відтворити одержану інформацію з необхідною точністю.

У будь-якому навчальному матеріалі — чи то в усному повідомленні, чи то у друкованому тексті —міститься інформація трьох основних різновидів: головна, другорядна і допоміжна.

  1.  Головна інформація, яка мас найістотніше значення для засвоєння навчального предмета, яка виражає сутність того чи іншого розділу програми, теми або питання. До неї належать означення наукових понять, формулювання законів, теоретичних принципів тощо. В тексті така інформація зазвичай виділяється якимось чином, в лекції ж її повторюють або навіть задиктовують.
  2.  Другорядна інформація може мати подвійне значення: або її засвоєння необхідне для більш глибокого й цілісного розуміння головної інформації, або — навпаки — вона відображає конкретні наслідки та практичні рекомендації, що випливають з цієї інформації. У предметах природничого циклу другорядна інформація подається теоретичною аргументацією, фактичними обґрунтуваннями, ілюстраціями різних закономірностей, описами методів та процедур дослідження тощо, в технічних дисциплінах— характеристиками тих чи інших технічних пристроїв, у предметах гуманітарного циклу подробицями історичних обставин, фактами, які характеризують певні суспільні явища тощо. До цього різновиду інформації належать різного роду коментарі, пояснювальні зауваження, тлумачення,
  3.  Призначення допоміжної інформації допомогти читачеві або слухачеві краще засвоїти певні місця. Інакше кажучи, інформація цього різновиду має методичний характер (методичні зауваження, поради, нагадування про раніше викладений матеріал, запитання для самоперевірки та ін.)

В процесі конспектування кожен з вищеназваних різновидів інформації вимагає і різних способів опрацьовування.

Головну інформацію ми намагаємося записати якнайповніше, без істотних переробок і скорочень, майже дослівно.

Допоміжну інформацію, навпаки, повністю пропускаємо.

Основна ж робота при конспектуванні полягатиме в переробці другорядної інформації. При цьому інформацію треба узагальнити й скоротити — подати у вигляді плану, тез, висновків, схем, викладення основних результатів тощо.

Існує два різновиди конспектування, які залежать від способу отримання інформації: конспектування письмового тексту і конспектування усного мовлення. Ці два різновиди конспектування мають багато спільного, але й істотно відрізняються між собою. Про суть та основні особливості конспектування друкованих джерел інформації (письмових текстів) ми поговоримо в наступному розділі, де йтиметься про методи і способи роботи з книгою. А оскільки в даному розділі йдеться про роботу на лекції, то ми зупинимося саме на другому різновиді конспектування.

З необхідністю конспектування лекцій студенти стикаються з перших днів навчання. Це пов'язано з багатьма причинами: 

  1.  По-перше, в лекції, як правило, висвітлена інформація, яку повністю неможливо знайти в жодному друкованому посібнику, її треба по крихтах визбирувати з різних джерел інформації.
  2.  По-друге, більшу частину інформації, яка міститься в лекції, просто неможливо одразу запам'ятати після одноразового прослуховування.
  3.  До того ж варто врахувати той факт, що конспектування лекції дає більший ефект і вимагає значно менших витрат часу та знань, ніж здобування цієї ж інформації з будь-яких навчальних посібників та інших друкованих джерел інформації.
  4.  Крім того, розумові операції, що супроводжують процес конспектування, також дозволяють студенту краще засвоїти матеріал уже в самому процесі записування. Це пояснюється тим, що один і той же матеріал при конспектуванні фіксується в нашій свідомості чотири рази: перший раз в процесі самого слухання лекції, другий раз — коли ми виділяємо головну думку, третій— коли переформульовуємо і підбираємо фразу, і, нарешті, четвертий — коли записуємо цю інформацію.
  5.  До всього вищесказаного можна додати ще один дуже істотний аргумент на користь конспектування лекцій. Справа в тому, що без конспектування практично неможливо тривалий час утримувати нашу увагу на тому, про що йде мова на лекції, і тому не можна достатньою мірою активізувати всі види пам'яті, а отже, засвоїти та запам'ятати необхідний навчальний матеріал.

Конспектування лекції — це своєрідний процес, в якому поєднуються процес слухання та процес записування, але поєднуються вони не механічно, оскільки записуванню отриманої інформації передує її специфічна обробка. Ця специфічна обробка полягає в тому, що студенту під час слухання необхідно відібрати потрібну інформацію і скоротити її, а це пов'язано з певними труднощами.

2.1. ТРУДНОЩІ КОНСПЕКТУВАННЯ

В чому ж полягають труднощі конспектування лекції? Щоб розібратися у цьому питанні, розглянемо спочатку особливості лекції як різновиду мовного спілкування. Тлумачні словники зазначають, що лекція — це усний виклад навчального предмета або наукових знань. Як правило, лекцію готують заздалегідь, і за своєю будовою вона нагадує письмове мовлення (а деколи так воно і є — лектор просто читає по написаному). Мова лектора має монологічний характер, і тому зворотний зв'язок між лектором та аудиторією дещо опосередкований. Лектор лише спостерігає за реакцією слухачів і залежно від цього, коригує свій виступ. Крім того, він орієнтується на певний рівень підготовки слухачів і може не брати до уваги окремі репліки та питання, якщо вони не відповідають інтересам більшості. Саме тому слухач з нижчою підготовкою не зможе на достатньому рівні законспектувати лекцію. Варто врахувати, що значну роль у зниженні рівня підготовленості відіграють пропуски лекцій і недостатнє засвоєння попереднього матеріалу

Я її уже зазначалося, процес конспектування лекції містить ряд психологічних складових:

  1.  слухання (аудіювання) інформації;
  2.  вибів та скороченні інформації;
  3.  переформулювання відібраної інформації;
  4.  фіксація (записування) переформульованої інформації.

Всі ці процеси відбуваються послідовно, хоча іноді здається, що вони є одночасними. Справді, для відбору та скорочення інформації не потрібен додатковий час, бо процеси слухання і відбору відбуваються паралельно. Це пояснюється тим, що швидкість розумових процесів значно більша, ніж швидкість мовних процесів. Так, у середньому людина вимовляє 90-100 слів за хвилину, а мислить зі швидкістю приблизно 400 слів за хвилину. Тобто під час слухання залишається достатньо часу і для відбору потрібної інформації.

Після слухання та відбору інформації наш мозок переключається на іншу діяльність — на переформульовування відібраної інформації, тобто безпосередню підготовку її до фіксації і на записування сформульованого тексту. Це й буде готовий конспект. Спосіб фіксації необхідної інформації в конспекті може бути різним. Це можуть бути план, схема, і шорні слова, опорні фрази або повний детальний запис—все залежить від індивідуальних особливостей і підготовленості того, хто конспектує. Головне, щоб студент міг за допомогою свого конспекту без істотних трат відтворити отриману інформацію.

Особливістю переформулювання є також і те, що умови конспектування лекції (інформаційна насиченість та обмеженість лекційного часу) вимагають максимального скорочення матеріалу, при якому в конспекті лишається тільки найнеобхідніша інформація.

На цьому етапі наша увага розподіляється вже не тільки між слуханням та відбором інформації, а й між переформульовуванням отриманої інформації та її фіксацією. Тобто на цьому етапі наша увага частково відволікається від процесу слухання. Проте лекція продовжується. Отже, ми можемо втратити певну частину інформації? Але , як правило, цього не відбувається. Як уже зазначалося, середня нніидкість мовлення лектора — 100 слів за хвилину, середня швидкість мислення — 400 слів за хвилину. Крім того, під час лекції швидкість мовлення викладача може істотно змінюватися, коливання можуть відбуватись в межах від 50 до 125 слів за хвилину. Ці коливання залежать від форми подачі інформації. Так, якщо під час лекції викладач одночасно на дошці робить малюнки, схеми, записує формули, то темп мовлення зменшується до 50 слів за хвилину; якщо розмірковує, формулює писі юнки, то темп мовлення тримається на рівні 90-100 слів за хвилину; ;і якщо лекція просто начитується, то швидкість може досягати 120-125 сліп за хвилину. Але, якщо порівняти зі швидкістю мислення, то можна сказати, що навіть у цьому випадку часу для слухання, відбору і фіксації інформації цілком вистачає. Додамо до цього ще й фактор можливості передбачити окремі слова і навіть фрази лектора наперед.

Але чому ж тоді окремі слухачі вважають, що конспектування заважає їм уважно слухати лектора? Чому в той час, коли вони записують щось, їм важко сприймати мовлення викладача, і вони пропускають великі частини того, що було сказано? Справа в тому, що при фіксації (записуванні) переформульованого тексту ми подумки проговорюємо ті слова, які записуємо. Інформація, що надходить в цей час від лектора, відкладається в короткочасній пам'яті під час мікропауз. Ці мікропаузи виникають між словами, які ми подумки промовляємо. Чим вони довші, тим більше інформації відкладається в нашій короткочасній пам'яті. Але тривалість цих мікропауз незначна, якщо слова проговорювати повністю. Тому для підвищення ефективності конспектування бажано навчитись супроводжувати фіксацію неповним проговорюванням слів. Писання в цьому випадку стає більш автоматичним, мікропаузи більшими, а отже короткочасне переключення уваги з процесу записування на процес слухання відбувається значно легше.

Проте швидкість письма залежить від автоматичності писання (від тренованості графічної моторики) лише в тому випадку, якщо нас постійно не затримують розмірковування над тим, як пишеться те чи інше слово. В складному процесі переключення та перерозподілу нашої уваги при конспектуванні усного повідомлення такий додатконіїП об'єкт уваги може справити негативний вплив власне на саме коні.'нскіу-вання.

2.2. СКОРОЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ КОНСПЕКТУВАННІ

Ми уже говорили про те, що в процесі конспектування потрібно підібрати необхідну інформацію і скоротити її. Скорочення інформації може досягатись шляхом узагальнень, шляхом зменшення кількості числових даних і перерахувань. Крім того, вже відома раніше або менш важлива інформація може бути записана за допомогою опорного слова або фрази.

Проте об'єктом скорочення при конспектуванні може бути не тільки інформація, а й форма її запису. Тобто, не скорочуючи думки, можна скоротити її письмовий виклад. Для цього слід використовувати загальноприйняті або власні скорочення слів (головне, щоб при їх розшифровці не виникало різне тлумачення цих скорочень — ст. замість стаття, з-н замість закон), абревіатури термінів та словосполучень, які часто зустрічаються (ЗМІ замість засоби масової інформації, ЦТП замість дорожньо-транспортна пригода та ін.), математичні і логічні символи (> та < замість менше і більше, є замість належить, .замість існує, => замість звідси випливає, як наслідок тощо).

Середня швидкість записування у дорослої людини становить 20 слів за хвилину. Проте, при вмінні скорочувати записи ця швидкість може досягти 80-90 слів за хвилину, тобто практично зрівнятись зі швидкістю усного мовлення лектора.

Великі можливості для скорочення записів дає надлишковість нашого мовлення. Наприклад, в підручнику (або на лекції) з філософії ми зустрічаємо фразу: «Отже, як ми вже довідалися, філософське знання має свою специфіку, яка полягає в його плюралістичному ("поліфонічному"), діалогічному й водночас толерантному стосовно інших (відмінних) точок зору характері». Надлишкових слів більш ніж досить. Тому при конспектуванні їх треба позбутись. При цьому вищенаведена фраза може мати вигляд: «Специфіка філософського знання — плюралістичність, діалогічність, толерантність». Таким чином, замість двадцяти шести слів маємо лише шість.

2.3. НЕДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЧУЖОГО КОНСПЕКТУ

Як уже зазначалося, конспект лекції є переформулювання та фіксація мовного повідомлення лектора. В конспектах інших слухачів зафіксована фактично одна й та сама інформація. Проте, за відбором, скороченням, переформулюванням та фіксацією в конспекті ця інформація має суто індивідуальний характер. Чому чужий конспект виявляється малопридатним для використання. Це можна пояснити цілою низкою причин.

  1.  По-перше, кожен студент має свій активний словниковий запас, різний рівень поінформованості. При конспектуванні ми фіксуємо викладений лектором матеріал так, щоб він складав єдине ціле з тією інформацією, яка зберігається в нашій пам'яті. Тому при читанні чужого конспекту може виявитись, що в ньому є зайва для нас інформація і відсутня необхідна.
  2.  По-друге, саме через те, що всі ми маємо різний інформаційний запас, ми по-різному скорочуємо та узагальнюємо отриману інформацію.
  3.  По-третє, кожен з нас має свої характерні, притаманні лише нам особливості скороченого запису слів та фраз, які досить важко відтворюють сторонні люди.

Саме з цих причин використання чужого конспекту рідко приносить позитивні результати. Інформація, отримана від лектора, ніби-то та сама, але для нас чужий конспект — лише незнайомий письмовий текст, для опрацювання якого потрібні додаткові зусилля. Отже, індивідуальний конспект призначений для особистого користування. І це є лише характерною особливістю, а не його недоліком.

2.4. ПІСЛЯЛЕКЦІЙНЕ ДООПРАЦЮВАННЯ КОНСПЕКТУ

Процес конспектування передбачає активну розумову роботу, завдяки чому запам'ятовування матеріалу відбувається більш повно і точно. Проте для того, щоб краще закріпити необхідну інформацію в пам'яті, до конспекту потрібно повертатися для подальшого опрацьовування матеріалу. Тому велике значення мають не тільки вид і структура записів, а й їх оформлення. Бажано, щоб це оформлення відображало результати того опрацьовування матеріалу, яке відбувалось й процесі конспектування.

Часто викладачі звертають увагу на те, що за своїм зовнішнім виглядом конспекти студенток значно відрізняються від конспектів студентів. Ця відмінність полягає в тому, що для конспектів дівчат характерне використання великої кількості різного роду підкреслювань, застосування кольорових ручок та маркерів, виділення певних частин тексту за допомогою рамочок та ін. Таке оформлення конспекту має свої і позитивні та негативні боки. Позитивні полягають у тому, що такий конспект полегшує зорове сприйняття матеріалу, сприяє кращому запам'ятовуванню і подальшому відтворенню його змісту. Негативні полягають у і ому, що таке оформлення під час конспектування відволікає увагу від процесу слухання й відбору інформації на процес обмірковування, яким саме маркером варто виділити певну фразу і в якому місці намалювати рамочку, щоб конспект виглядав гарно. В результаті послаблюється зосередженість на процесі переробки та фіксації навчального матеріалу і виникають інформаційні прогалини в самому конспекті.

Проте помилковою буде думка, що таке «кольорове» оформлення взагалі не потрібне. Потрібне, і навіть дуже важливе, але не безпосередньо в процесі конспектування під час лекції, а в подальшому доопрацьовуванні цього конспекту. Тобто повинне відбуватись не тільки доопрацьовування, а й дооформлення записів. Якщо при конспектуванні друкованого тексту записи можна одразу оформляти належним чином (часу вистачає), то при конспектуванні усної інформації це зробити значно важче. І причини тут можуть бути різні — від занадто швидкого темпу викладу лекції до відсутності в ній чіткої структури. Але те, що ми не можемо зробити безпосередньо під час лекції, ми можемо зробити пізніше при її доопрацьовуванні. Головне, щоб це доопрацьовування відбувалось одразу після лекції, оскільки з плином часу думки, які виникали під час лекції і можуть виявитись корисними для доповнень та виправлень, втрачаються під впливом нових вражень.

В процесі післялекційного доопрацьовування конспекту різного роду підкреслювання і виділення слів, фраз, заголовків маркерами слід робити безпосередньо в самому конспекті, а назви окремих частин, на які ми розбиваємо конспект в ході доопрацьовування, нумерацію різних пунктів і підпунктів варто записувати на полях. Звідси й рекомендація відділяти поля не як у шкільному зошиті — з зовнішнього краю кожної сторінки, а на кожній сторінці з лівого боку. Проте, можна вести записи взагалі на одному боці розвороту зошита — на правому, а лівий бік використовувати як поля для різних доповнень, які вноситимуться в конспект у процесі доопрацьовування.

Можливі й інші варіанти розміщення основного тексту та після лекційних записів. Проте, варто звернути увагу на те, що конспект повинен читатись швидко й сприйматись легко. Тому записи треба вести розбірливо, досить великими літерами, але враховувати, що для кращого зорового сприйняття тесту відстань між рядками повинна бути дещо більша, ніж висота самих літер. Звичайно, змінити почерк важко, але впорядкувати його цілком можливо. До речі, робота над почерком є водночас і роботою над своїм характером. Це один із важливих прийомів самовиховання людини, формування її дисциплінованості та волі. Чіткий та акуратний почерк полегшує роботу над конспектом, робить його справжнім помічником студента.

3. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

 Для підвищення ефективності вищої освіти велике значення має розвиток самостійних форм роботи студентів у процесі оволодіння знаннями. Однією з найбільш активних форм самостійної роботи є семінарські та практичні заняття.

Семінарське заняття — це різновид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань з тем, попередньо визначених робочою навчальною програмою. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій. Семінари сприяють розвиткові творчої самостійності студентів, поглиблюють їх інтерес до науки і наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мови, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії.

На семінарах студенти виступають з повідомленнями або доповідями на відповідні теми. Повідомлення і доповіді, зроблені на семінарі, обговорюються, студенти виступають з доповненнями, роблять зауваження, в результаті чого виникає дискусія, яка навчає їх вміння чітко висловлювати свої думки, доводити свою точку зору. В ході семінару виявляють недостатньо засвоєні питання, положення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття навчають студентів ораторського мистецтва, вміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку, зважати на точку зору іншої людини.

Практичні заняття

Якщо на лекціях головна увага зосереджується на роз'ясненні теорії певної навчальної дисципліни, то для навчання студентів методам її використання в практичній діяльності використовують практичні заняття, які проводять паралельно з викладом усіх основних курсів лекцій.

Практичне заняття — це різновид навчального заняття, на якому викладач організовує детальний огляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння й навички їх практичного застосування шляхом індивідуального розв'язання студентами відповідних завдань.

Для успішності проведення практичних занять необхідно, щоб студент був попередньо ознайомлений із змістом певного розділу курсу лекцій, з тією теорією, практичне використання якої йому належить вивчити. А для цього треба переглянути ще раз конспект лекції, проробити відповідні розділи навчальних посібників. Це варто робити для того, щоб виявити питання, розуміння яких викликає труднощі, і в ході практичного заняття звернути на них особливу увагу.

Метою практичного заняття є не тільки засвоєння правильного розв'язання конкретного питання, а й усвідомлення певного методу використання теорії, оскільки правильна відповідь — це підтвердження правильності вибраного методу розв'язання чітко визначеної проблеми. Практичні заняття виробляють навички самостійної творчої роботи, розвивають розумові здібності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66268. ПЕРВОЕ СЕНТЯБРЯ 109.5 KB
  Маленький волшебник выглядывая из окошка зовет: Эй Мудрая Сова доброе утро Мудрая Сова появляется на дереве: Доброе утро. Маленький волшебник Маленький волшебник выходит из дома натягиваясь: Надо немного поразмяться.
66269. З історії створення шкільного етнографічного музею «Світлиця» 14.29 MB
  Себе шукаємо в історії щоб зрозуміти знати і знайти Девіз шкільного етнографічного клубу Витоки З історії створення шкільного етнографічного музею Світлиця Сьогоднішнє і давнє без вузла І час наспів цей вузол зав’язати Аби полуда з пращура сповзла І вийшов родовід з курної хати.
66270. Україна - наш спільний дім 49.5 KB
  Ознайомити учнів із основними державотворчими подіями становлення незалежної України основними засадами демократичного та суспільного ладу її досягнень за останні роки; закріпити знання про державну символіку Герб Прапор Гімн Основний Закон України – Конституцію про такі поняття...
66271. УКРАЇНА У НАС ОДНА 40 KB
  Знаю, що на урочистих лінійках з нагоди свята Першого дзвоника інколи потрібні невеличкі сценки, щоб зацікавити дітей та їхніх батьків, щоб прикрасити й урізноманітнити свято. Так, як цей рік ювілейний для нашої держави, пропоную сценку...
66272. «І МЕНЕ В СІМ’Ї ВЕЛИКІЙ, В СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ НОВІЙ, НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОМ’ЯНУТИ НЕЗЛИМ ТИХИМ СЛОВОМ…» 29 KB
  Хлопчик: Матусю а правда що небо на залізних стовпах тримається Мати: Таксиночку правда. Хлопчик: А чому так багато зірок на небі Мати: Цеколи людина на світ приходитьБог свічку запалює і горить та свічкапоки людина не помре.
66276. Хімічний та елементний склад живих організмів. Вода і мінеральні солі 63.5 KB
  Мета: ознайомити студентів з хімічним складом живих організмів, з біологічними елементами; розглянути їх біологічну роль в організмі. Розширити знання про біологічне значення в організмі неорганічних сполук води і мінеральних солей.