26082

Государственная поддержка малых форм хозяйствования в аграрном секторе

Доклад

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Малые формы хозяйствования на селе без поддержки государства и без собственного внутригруппового взаимодействия не всегда способны успешно противостоять в конкурентной борьбе крупному капиталу отстаивать свои экономические политические и социальные интересы поэтому формирование системы государственной поддержки малых форм хозяйствования на селе является одним из ключевых моментов в решении задач агропродовольственной политики. Главным принципом государственной поддержки малых форм хозяйствования является создание экономических и правовых...

Русский

2013-08-17

33 KB

19 чел.

Государственная поддержка малых форм хозяйствования в аграрном секторе

Малые формы хозяйствования играют важную роль в формировании занятости и в росте доходов сельского населения, в снижении безработицы в сельской местности.

Крестьянские (фермерские) и личные подсобные хозяйства, крупные и средние сельскохозяйственные организации, индивидуальные предприниматели выполняют ряд важнейших функций:

производят сельскохозяйственную продукцию, участвуют в продовольственном обеспечении сельских семей, формировании предложения на региональных и локальных продовольственных рынках;

участвуют в решении социальных проблем села, налаживании устойчивого развития сельских территорий, обеспечении занятости и поддержании доходов сельского населения;

способствуют сохранению сельского расселения и сельского образа жизни, народных традиций, культурного разнообразия страны; значительна их роль в трудовом воспитании молодежи, сохранении и передаче производственного и социального опыта от старших поколений младшим.

Малые формы хозяйствования на селе без поддержки государства и без собственного внутригруппового взаимодействия не всегда способны успешно противостоять в конкурентной борьбе крупному капиталу, отстаивать свои экономические, политические и социальные интересы, поэтому формирование системы государственной поддержки малых форм хозяйствования на селе является одним из ключевых моментов в решении задач агропродовольственной политики. От ее эффективности напрямую зависит рост производства продовольствия в стране, условия жизни крестьян, превращение сельского хозяйства в важный фактор благополучия и могущества государства.

Главным принципом государственной поддержки малых форм хозяйствования является создание экономических и правовых условий нормального ведения рыночного хозяйствования. Государственная поддержка выражается в формировании экономических и правовых условий, стимулов для саморазвития и конкурентоспособности с учетом отраслевых, географических, национальных, исторических особенностей и традиций, а также зарубежного опыта. Важнейшие задачи государственной поддержки малых форм хозяйствования на селе заключаются в том, чтобы обеспечить малым формам хозяйствования равные права, минимизировать разрыв в условиях хозяйственных возможностей между малыми и более крупными формами хозяйствования в конкурентном рыночном соревновании, создать равные возможности ведения предпринимательской деятельности в условиях свободы выбора ее форм и методов проявления самостоятельности и предприимчивости. [7]

Государственная поддержка малых форм хозяйствования осуществляется на следующих уровнях:

федеральный уровень (Министерство сельского хозяйства РФ);

региональный уровень (орган исполнительной власти субъекта Федерации);

уровень муниципального района (администрация муниципального района);

уровень сельского поселения (администрация сельского населения).[2]

В Российской Федерации в соответствии с общемировыми тенденциями проводится активная и системная государственная политика в отношении малых форм хозяйствования. Крестьянские (фермерские) хозяйства, личные подсобные хозяйства, индивидуальные предприниматели, сельскохозяйственные кооперативы являются неотъемлемой частью многоукладной сельской экономики и народного хозяйства в целом. Поэтому развитие малых форм хозяйствования на селе, их поддержка со стороны государства является одним из приоритетных направлений развития аграрного сектора экономики.

Решение проблем развития малых форм хозяйствования на селе носит комплексный подход, включающий следующие основные направления:

доступность кредитных ресурсов, размеры процентных кредитных ставок (ее снижение, либо ее субсидирование);

повышение уровня технической оснащенности хозяйств и улучшение плодородного состава сельскохозяйственных животных (предоставление малым формам хозяйствования сельскохозяйственной техники и оборудования, племенных животных, оборудование скотомест и другое);

сельскохозяйственная кооперация (стимулирование участия субъектов малых форм хозяйствования в сельскохозяйственных потребительских кооперативах, повышение конкурентоспособности созданных кооперативов, размещение среди них государственных и муниципальных продовольственных заказов, предоставление им торговых площадок в крупных населенных пунктах;

обеспечение доступа на рынки сельскохозяйственной продукции (развитие сети сельскохозяйственных кооперативных рынков, которые выступают в качестве управляющих рынками компаний и ведут на рынке торгово-закупочную деятельность; расширение доступа сельхозтоваропроизводителей также и в розничную сеть; развитие ярмарочных форм торговли).

Повышение эффективности и устойчивости крестьянских (фермерских) хозяйств и других малых форм хозяйствования способствовует увеличению объемов сельскохозяйственного производства, улучшению занятости и благосостояния сельского населения, улучшению социального климата в сельской местности, сохранению и развитию сельских территорий.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83564. Міжнародна співпраця в боротьбі із злочинністю 36.13 KB
  Важливою формою міжнародної співпраці в боротьбі із злочинністю є надання правової допомоги в кримінальних справах. Правовою основою такої співпраці є багатосторонні конвенції наприклад Європейська Конвенція про взаємну правову допомогу в кримінальних справах 1959 р. і двосторонні міжнародні договори наприклад Договір між Україною та Сполученими...
83565. Поняття, цілі та принципи права міжнародної безпеки 36.29 KB
  Право міжнародної безпеки галузь міжнародного права принципи і норми якої регулюють взаємодію суб\'єктів в цілях забезпечення миру і безпеки. Безпека кожної держави залежить від безпеки всіх тому скорочення озброєння до рівня необхідного для самооборони і участі в колективних миротворчих діях стало вимогою часу. Сучасна система безпеки охоплює не тільки військові та політичні але також і інші аспекти економічні екологічні гуманітарні і зрозуміло правові.
83566. Загальна колективна безпека. Право на самооборону та гуманітарна інтервенція 37.54 KB
  Колективна безпека – це система спільних дій держав та або міжнародних організацій з метою підтримання міжнародного миру та безпеки попередження або припинення за допомогою адекватних та легітимних засобів актів агресії. Залежно від рівня створення систем колективної безпеки розрізняють два їх види – загальну універсальну та регіональні системи колективної безпеки. Основи загальної колективної безпеки заклав Статут ООН. Характерною рисою системи безпеки ООН перш за все є попередження загрози миру шляхом створення і підтримки усесторонньої...
83567. Регіональні міжнародні організації у системі колективної безпеки. Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Організація Північноатлантичного договору 37.3 KB
  Організація з безпеки і співробітництва в Європі Організація Північноатлантичного договору Статут ООН містить спеціальний розділ VIII про регіональні угоди і органи для вирішення питань що відносяться до підтримки миру і безпеки на регіональному рівні. Рада Безпеки заохочує мирне вирішення суперечок в рамках таких угод і органів. Без повноважень Ради Безпеки вони не можуть вчиняти примусові дії за винятком тих що здійснюються в порядку колективної самооборони.
83568. Заходи зміцнення довіри. Міжнародний контроль 36.51 KB
  Заходи зміцнення довіри порівняно новий елемент системи міжнародної безпеки. Першими міжнародноправовими актами з даного питання можна вважати Угоди між СРСР і США про заходи щодо зменшення небезпеки виникнення ядерної війни 1971 р. Саме поняття заходи зміцнення довіри було введено в обіг Заключним актом НБСЄ 1975 р. Заходи довіри розроблялися і Генеральною Асамблеєю ООН.
83569. Роззброєння. Договір ПРО 39.94 KB
  Вона припускає розпуск збройних сил ліквідацію військових споруд і озброєнь; знищення і припинення виробництва зброї масового знищення а також засобів її доставки; скасування органів військового керівництва і припинення військового навчання; припинення витрачання коштів на військові цілі. І Особливе значення має запобігання вживанню ядерної зброї і інших видів зброї масового враження хімічної бактеріологічної радіологічної екологічної. Генеральна Асамблея ООН прийняла ряд резолюцій що забороняють застосування ядерної зброї. був...
83570. Поняття та джерела права збройних конфліктів 38.01 KB
  Право збройних конфліктів являє собою самостійну галузь міжнародного права принципи і норми якої регулюють допустимість засобів і методів ведення війни забезпечують захист жертв збройних конфліктів встановлюють взаємостосунки між воюючими і невоюючими державами. Ми можемо знайти правила ведення війни у правових памятниках старовини та у практиці держав. Так ще Закони Ману містили норми про заборону деяких засобів ведення війни зокрема отруйних стріл. Або загальновідоме Іду на Ви князя Святослава як звичай оголошення війни.
83571. Поняття та види збройних конфліктів 36.34 KB
  Розрізняють міжнародні збройні конфлікти і збройні конфлікти неміжнародного характеру. міжнародними збройними конфліктами визнаються такі конфлікти коли один суб’єкт міжнародного права застосовує збройну силу проти іншого суб’єкта. міжнародними є також збройні конфлікти в яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування і іноземної окупації та проти расистських режимів в здійснення свого права на самовизначення. Збройні конфлікти неміжнародного характеру це збройні конфлікти що не підпадають під дію ст.
83572. Початок війни і його правові наслідки. Цілі війни. Театр війни 37.66 KB
  Цілі війни. Театр війни Відповідно до Гаазької конвенції про відкриття військових дій 1907 р. держави визнають що військові дії між ними не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередженняяке матиме або форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни.