26355

Третий этап революции. 1793-1794 г. Якобинская диктатура

Доклад

История и СИД

Был ее высшим этапом якобинской диктатурой. Складывавшаяся в ходе напряженной классовой борьбы система якобинской диктатуры сочетала сильную и твердую централизованную власть с идущей снизу широкой народной инициативой. Революционная инициатива масс в период якобинской диктатуры проявилась особенно ярко. Но в самой якобинской диктатуре и в якобинском блоке объединявшем классово разнородные элементы были заложены глубокие внутренние противоречия.

Русский

2013-08-18

14.23 KB

9 чел.

44.Третий этап революции. 1793-1794 г. Якобинская диктатура.

Был ее высшим этапом -- якобинской диктатурой. Якобинцы пришли к власти в критический момент в жизни республики. Войска интервентов вторгались с севера, востока и юга. Контрреволюционные мятежи охватили весь северо-запад страны, а также юг. Около двух третей территории Франции оказалось в руках врагов революции. Лишь революционная решимость и смелость якобинцев, развязавших инициативу народных масс и возглавивших их борьбу, спасла революцию и подготовила победу республики. Аграрным законодательством (июнь -- июль 1793 г.) якобинский Конвент передал крестьянам общинные и эмигрантские земли для раздела и полностью уничтожил все феодальные права и привилегии. Таким образом, главный вопрос революции -- аграрный -- был разрешен на демократической основе, бывшие феодально-зависимые крестьяне превратились в свободных собственников. Это и предрешило переход на сторону якобинского правительства основных масс крестьянства, его активное участие в защите республики и ее социальных завоеваний. 24 июня 1793 г. Конвент утвердил вместо цензовой конституции 1791 г. новую конституцию -- гораздо более демократическую. Однако критическое положение республики вынудило якобинцев отсрочить введение в действие конституционного режима и заменить его режимом революционно-демократической диктатуры. Складывавшаяся в ходе напряженной классовой борьбы система якобинской диктатуры сочетала сильную и твердую централизованную власть с идущей снизу широкой народной инициативой. Конвент и Комитет общественного спасения, ставший фактически главным органом революционного правительства, а также в известной мере и Комитет общественной безопасности располагали полнотой власти. Они опирались на организованные по всей стране революционные комитеты и «народные общества». Революционная инициатива масс в период якобинской диктатуры проявилась особенно ярко. Так, по требованию народа Конвент 23 августа 1793 г. принял исторический декрет о мобилизации всей французской нации на борьбу за изгнание врагов из пределов республики. Подготовленное «бешеными» выступление плебейских масс Парижа 4 -- 5 сентября 1793 г. заставило Конвент в ответ на террористические акты контрреволюции поставить революционный террор в порядок дня, расширив репрессивную политику против врагов революции и против спекулятивных элементов. Под давлением плебейских масс Конвент принял (29 сентября 1793 г.) декрет о введении всеобщего максимума. Устанавливая максимум на продукты потребления, Конвент в то же время распространил его и на заработную плату рабочих. В этом особенно ярко проявилась противоречивая политика якобинцев. Она сказалась также в том, что, приняв ряд требований движения «бешеных», якобинцы к началу сентября 1793 г. разгромили это движение. Якобинское революционное правительство, мобилизовав народ на борьбу с внешней и внутренней контрреволюцией, используя творческую инициативу народа и достижения науки для снабжения и вооружения многочисленных армий республики, созданных в кратчайший срок, выдвигая из народных низов талантливых полководцев и применяя новую тактику военных действий, уже к октябрю 1793 г. добилось перелома в ходе военных операций. 26 июня 1794 г. войска республики нанесли интервентам решающее поражение при Флерюсе. Среди нового поколения генералов был и Наполеон Бонапарт. За один год якобинская диктатура разрешила главные задачи буржуазной революции, остававшиеся нерешенными в течение четырех предшествовавших лет. Но в самой якобинской диктатуре и в якобинском блоке, объединявшем классово разнородные элементы, были заложены глубокие внутренние противоречия. До тех пор, пока исход борьбы с контрреволюцией не был решен, и оставалась реальной опасность феодально-монархической реставрации, эти внутренние противоречия оставались приглушенными. Но уже с начала 1794 г. в рядах якобинского блока развернулась внутренняя борьба. Руководившая революционным правительством группировка робеспьеристов в марте -- апреле поочередно разгромила левых якобинцев, стремившихся к дальнейшему углублению революции, и дантонистов, представлявших новую, нажившуюся за годы революции буржуазию, стремившуюся ослабить революционную диктатуру. Принятые в феврале и марте 1794 г. так называемые вантозские декреты, в которых нашли выражение уравнительные устремления робеспьеристов, не были проведены в жизнь вследствие сопротивления крупно-собственнических элементов в аппарате якобинской диктатуры. От якобинской диктатуры стали частично отходить плебейские элементы и сельская беднота, ряд социальных требований которых не был удовлетворен. В то же время большая часть буржуазии, не желавшей далее мириться с ограничительным режимом и плебейскими методами якобинской диктатуры, переходила на позиции контрреволюции, увлекая за собой зажиточное крестьянство, недовольное политикой реквизиций, а вслед за ним и среднее крестьянство. Летом 1794 г. возник заговор против возглавлявшегося Робеспьером революционного правительства, приведший к контрреволюционному перевороту 9 термидора (27/28 июля 1794 г.), свергнувшему якобинскую диктатуру. Поражение якобинской диктатуры было обусловлено углублением ее внутренних противоречий и, главным образом, поворотом основных сил буржуазии и крестьянства против якобинского правительства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83572. Початок війни і його правові наслідки. Цілі війни. Театр війни 37.66 KB
  Цілі війни. Театр війни Відповідно до Гаазької конвенції про відкриття військових дій 1907 р. держави визнають що військові дії між ними не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередженняяке матиме або форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни.
83573. Нейтралітет під час війни 37.1 KB
  Права і обов’язки нейтральних держав під час війни воюючих сторін відносно нейтральних держав а також фізичних осіб як нейтральних так і воюючих держав регламентуються V Гаазькою конвенцією про права і обов’язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни 1907 р. Нейтральна держава не повинна забезпечувати воюючих зброєю військовими та іншими засобами. Разом з тим вона не зобов’язана перешкоджати вивозу або транзиту з місць бойових дій за рахунок того або іншого з воюючих зброї боєприпасів на умовах взаємності і однакового...
83574. Захист поранених і хворих під час війни 36.94 KB
  Норми про захист поранених і хворих у сухопутній війні містяться у І Женевській конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 1949 р. Перший Додатковий протокол поширив цей режим на всіх поранених і хворих військових або цивільних які потребують негайної медичної допомоги. Воюючі зобов\'язані вживати негайних заходів для пошуку і збору поранених і хворих.
83575. Поняття окупації та її дія в часі. Режим військової окупації 40.73 KB
  Стосовно населення окупованої території повинні виконуватися основні права людини а також права зафіксовані в нормах права збройних конфліктів. Забороняються з будьяких мотивів викрадення а також депортування населення окупованої території на територію держави що окупує або третьої держави. Проте для забезпечення безпеки населення або з особливо вагомих військових міркувань можлива повна або часткова евакуація певного окупованого району. Окупаційна влада не може примушувати населення окупованих територій служити у своїх збройних силах...
83576. Військовополонені. Найманці 37.85 KB
  Полонені мають свого представника що спостерігає за умовами їх життя і підтримує звязок із адміністрацією табору. Полонені забезпечуються необхідним одягом харчуванням медичним обслуговуванням. Рядові полонені можуть притягуватися до роботи з урахуванням їх фізичного стану.
83577. Правове положення учасників збройних конфліктів 37.61 KB
  Під час збройних конфліктів населення що проживає на території держави поділяється на дві групи: таке що відноситься до збройних сил і таке що не відноситься до збройних сил цивільне населення. Комбатанти це особи що входять до складу збройних сил воюючих сторін та безпосередньо ведуть бойові дії проти ворога зі зброєю в руках. Некомбатанти це особи що входять до складу збройних сил та безпосередньо не беруть участь в бойових діях Це військові кореспонденти юристи духівництво інтенданти медичний персонал.
83578. Заборонені засоби і методи ведення війни 36.97 KB
  Засоби ведення військових дій це зброя і інша військова техніка що застосовується збройними силами воюючих для знищення живої сили і матеріальних засобів противника придушення його сил і здатності до опору. Методи ведення військових дій це порядок різні способи використання засобів ведення війни у вказаних цілях. право сторін що знаходяться в конфлікті обирати методи і засоби ведення війни не є необмеженим.
83579. Особливості ведення морської війни 38.73 KB
  Театром морської війни є внутрішні морські води територіальне море і відкрите море. До морської війни застосовні загальні правила сухопутної війни зокрема правила щодо заборони на певні засоби і методи. В правилах морської війни специфічними є правила для підводних човнів морської блокади бомбардувань і ін.
83580. Правова регламентація повітряної війни 34.96 KB
  Всі правила і норми що стосуються війни в цілому відносяться і до повітряної війни. Театром повітряної війни є повітряний простір над сухопутним і морським театрами воїни тобто над сухопутною територією воюючих над територіальним і відкритим морем. Повітряний простір над нейтральними державами театром війни бути не може.