2643

Залучення випускників шкіл до навчання в МНУ імені В.О. Сухомлинського

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Виховний захід на тему: «Залучення випускників шкіл до навчання в МНУ імені В.О. Сухомлинського» Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинеького (до 21 серпня 2010 року — Миколаївський державний університет імені В. О. Сухомли...

Украинкский

2012-11-12

126.5 KB

11 чел.

Виховний захід на тему:

«Залучення випускників шкіл до навчання в МНУ імені В.О. Сухомлинського»

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинеького (до 21 серпня 2010 року — Миколаївський державний університет імені В. О. Сухомлинського) — найстарший вищий навчальний заклад м. Миколаєва. Має IV рівень акредитації.

21 серпня 2010 року .Указом Президента України В. Ф. Януковича №860/2010 Миколаївському державному університету імені В. О. Сухомлинського. надано статус національного і постановлено надалі іменувати його — Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського.

Історія

Ідея створення університету в Миколаєві виникла ще в 60-ті роки XIX століття. Тоді розвиток освіти гальмувався нестачею вчителів. Тому на прохання губернатора, міської Думи та громадськості Миколаєва тимчасово виконуючи міністра освіти Росії барон Таубе постановою від 18 липня 1913 року за № 30043 дозволив відкрити в місті учительський інститут з училищем при ньому для підготовки викладачів прогімназій вищих початкових училищ. Приміщення для створення навчального закладу було орендовано першим директором П. М. Ждановим у садівництві Бельвю, яке належало нащадкам купця ІІ гільдії Юхима Орестовича Берга. Особняк з 18 кімнат по вул. Нікольській, 12 відповідав своїм розміром і санітарним станом необхідним для діяльності навчального закладу нормам.

Екзамени почались 24 вересня 1913 року. З 96 абітурієнтів було зараховано 29 чоловік, з них закінчили інститут 22. Заняття почалися 17 жовтня. Першим директором інституту був Петро Михайлович Жданов.

Приміщення для створення навчального закладу було орендовано першим директором П. М. Ждановим у садівництві Бельвю, яке належало нащадкам купця ІІ гільдії Юхима Орестовича Берга, почесного громадянина, гласного міської думи, старійшини міських зборів.

Офіційне відкриття учительського інституту в Миколаєві, яке відбулося 27 жовтня 1913 року, в неділю, стало визначною подією в житті міста.

Інститут діяв за своїм статутом, затвердженим міністром народної освіти. В статуті були визначені як обов’язки, так і права усіх учасників навчально – виховного процесу – від директора до студента. Навчальні програми складали викладачі на основі інструкцій Одеського учбового округу, а потім вони затверджувалися радою інституту. Щорічно набиралась одна навчальна група в складі 25-30 осіб. У 1916 році відбувся перший випуск 22 учителів.

З 1914-15 навчального року в інституті вводиться викладання ряду предметів, пропонованих для вільного вибору студентів. Вихованці за своїм вибором займалися музикою ( вчилися грати на віолончелі, фісгармонії, скрипці), латинською мовою, ручною працею (живопис по шовку, оксамиту, випилювання та випалювання).

Після Лютневої революції 1917 року викладацький склад шукав можливості перетворення інституту на вищий навчальний заклад. У серпні 1917 року в Петрограді відбувся з'їзд представників педагогічних вузів, де були розроблені основні положення реформи. Від МУІ на з'їзд був делегований П. М. Жданов. Набір студентів у 1917/18 навчальному році проходив з чималими труднощами, пов'язаними з тим, що вчителям надавалась відстрочка від призову до армії, а вступникам — ні. Однак було подано 80 заяв, у перший клас прийнято 27 осіб, із них 15 — без екзаменів, і вперше — 6 жінок. Восени 1917 pоку, згідно з положенням від 14 червня 1917 pоку, інститут був частково реформований. Було відкрито три відділення: словесно-історичне, фізико-математичне та природознавчо-географічне. Додавались до вивчення такі предмети: історія російської мови разом із старослов'янською, теорія та психологія творчості, методики викладання предметів тощо. Широко впроваджувався лекційний метод навчання, співбесіда, відмінена була цифрова оцінка знань, а введено «зараховано», «задовільно», «незадовільно», ліквідовані класні журнали. Був уведений інститут старост, вихованці здобули право на збори, неформений одяг «за умови його скромності та охайності». Місцевими органами народної освіти та педагогічним колективом МУІ було поставлено питання про перетворення учительського інституту (напіввищого навчального закладу) в педагогічний інститут. Таке рішення було прийняте у червні 1920 року. Але з 1 вересня того ж року вуз став називатися інститутом народної освіти (МІНО). До речі, на ІНО були перетворені всі університети України, і відновлена університетська освіта була лише з 1933 року. Реформа, яка відбулася у 1920 pоці, полягала не лише в перейменуванні назви навчального закладу. Були злиті воєдино всі відділення у факультет соціального виховання з чотирирічним строком навчання, який повинен був готувати учительські кадри для трудових шкіл, переважно їх старшого концентру (5-7 класів). В 1949 році інститутом народної освіти та соціального виховання перейменовується на Миколаївський педагогічний інститут імені В. Г. Бєлінського. В 1999 році інститут перейменовується в педагогічний університет і у 2002 році отримує статус державного університету, а через рік йому було присвоєно ім'я Василя Олександровича Сухомлинського:

  •  1 вересня 1920 — інститут отримав назву Миколаївський інститут народної освіти. Тоді ж утворено 3 відділення: соціально-економічне, мови та літератури, фізико-математичне, хіміко-біологічне.
  •  1933 — перейменований на Миколаївський педагогічний інститут.
  •  1941 — з початком Великої Вітчизняної війни заняття в інституті припинені та відновлені в 1944 році.
  •  1963 — збудований корпус № 2.
  •  1976 — заснований історичний факультет.
  •  1979 — відкрита військова кафедра.
  •  1989 — збудований корпус № 1.

За радянських часів інститут носив ім'я Віссаріона Белінського. Починаючи від 1992 року носить ім'я Василя Сухомлинського. Має статус університета від 2001 року.

Навчально – науковий інститут історії і права

Історичний факультет засновано у 1976 роціна базі історичного відділення, історія якого розпочалася у 1974 році на філологічному факультеті.

У 2006 році на базі історичного факультету утворено Інститут історії та права. Першим директором став професор І.І. Федьков (2006 – 2007 рр.). У 2007-2008 навчальному році директор - к.і.н., доц. А.М. Бахтін.

З серпня 2008 року Інститут історії та права очолює академік Української академії історичних наук, д.і.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії імені М.М. Аркаса – М.М.Шитюк.

В закладі в різні часи працювали і працюють відомі в Україні та поза її межами вчені: академіки Академії наук України, д.і.н. В.Н. Станко, В.П. Шкварець; д.і.н., професори С.П.Рамазанов, П.М. Тригуб, М.М. Шитюк, Г.Г. Черних, Й.М. Шкляж; к.і.н., професор І.І.Федьков. Серед випускників Інституту є доктори історичних наук С.В. Пронь, Н.О. Рижева, доктор політичних наук О.В. Шевчук, заслужені працівники освіти України А.С. Компанієць та С.М. Січко, який отримав звання Народний учитель України, чимало випускників займають керівні посади на телебаченні місцевого та українського масштабу – В.Кіпіані, А.Гноєвий, В.Задирко, В.Мехеда, Ф.Бондар. Ряд випускників стали викладачами Інституту, захистивши кандидатські дисертації (О.П. Хаєцький, Ф.І.Кокошко, В.А. Пархоменко, А.М. Старєва, О.С. Козирев, Ю.І. Гузенко, О.Ю.Балягузова, О.О. Баковецька, Л.М. Хрящевська, В.В. Степаненко, Ю.В. Василевич, О.О.Федорчук, А.А. Погорєлов, О.С. Акунін, М.Е. Козирева, Р.М. Крайнік тощо).

Наукові напрямки роботи Навчально-наукового інституту історії та права:

  •  Південна Україна: проблеми історичних досліджень;
  •  краєзнавчо-етнографічна тематика;
  •  порівняльний аналіз історії розвитку світових цивілізацій від первісності до сучасності;
  •  державо- і правотворення України;
  •  модернізація професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів та викладачів суспільствознавчих дисциплін в умовах організації інноваційного навчального середовища;
  •  археологічні дослідження Степового Побужжя;
  •  політичний процес в Україні: історія і сучасність
  •  дослідження актуальних проблем політичної історії та культури України.

Інститут історії та права підтримує зв’язки з Інститутом археології Академії наук України, Міністерством культури України, Інститутом історії України НАН України, Центром дослідження історії українського козацтва НАН України, Лабораторією суспільствознавчої освіти АПН України, науково-методичним центром м. Миколаєва, Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, Інститутом світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Інститутом українознавства НАН України, Інститутом економіки та права «КРОК». Археологи Інституту у грудні 2006 року стали лауреатами обласної премії імені М.Аркаса в номінації «Історичні, етнографічні, археологічні дослідження, охорона культурної спадщини». Премія присуджена за багаторічні дослідження археологічного пам’ятника «Дикий Сад», що дали можливість відкрити найдавніше в Україні унікальне місто-порт XIII-IX століття до н.е. Студентське самоврядування функціонує з 2004 року. З його ініціативи запроваджено інститут студентського кураторства. Студрада Інституту встановлює контакти зі студентством інших вузів, співпрацює із профспілковою організацією студентів університету, вирішуючи питання, пов’язані із соціальною захищеністю молоді, виплатою матеріальної допомоги та нагородженням грамотами і преміями. Студентська Рада Інституту історії та права опікується Будинком малюка. На кошти, зібрані від благодійних дискотек (у межах акції «Студенти – дітям»), студенти мають змогу придбати іграшки, солодощі та інші необхідні для дітей речі.

Керівництво Інституту:

  •  директор – д.іст.н., професор, академік, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії М.М. Аркаса, кавалер орденів “За заслуги ІІІ ступеня”, Володимира Великого Рівноапостольного ІІІ ступеня – М.М.Шитюк;
  •  заступник директора з навчальної роботи – доцент кафедри історії України О.О. Дмитренко;
  •  заступник директора по роботі зі студентами – викладач кафедри історії України О.О. Морозан.

Навчальний процес забезпечують вісім кафедр:

  •  історії України: завідувач – д.іст.н., професор В.П. Шкварець;
  •  археології, стародавньої та середньовічної історії: завідувач – д.іст.н, доцент Н.О. Рижева;
  •  нової та новітньої історії: завідувач – д.іст.н., професор Й.М. Шкляж;
  •  історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін: завідувач – к.іст.н., професор І.І.Федьков;
  •  правознавства: завідувач – к.ю.н., доцент Ю.В. Орел;
  •  політології: завідувач – д.іст.н., професор М.М. Шитюк;
  •  історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін: завідувач – д.іст.н., професор Черних Г.Г.;
  •  філософської думки та культурології: завідувач – д.ф.н., доцент В.І. Полянська.

Здійснюється підготовка фахівців за напрямами:

  •  «Педагогічна освіта»: спеціальність «Історія. Спеціалізація: правознавство» за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».
  •  «Соціально-політичні науки» – спеціальність «Політологія» за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст».
  •  «Гуманітарні науки»: спеціальність – «Історія» (програма класичного університету) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

В Інституті історії та права функціонує аспірантура з трьох спеціальностей: 07.00.01 – історія України, 07.00.02 – всесвітня історія, 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. Видаються студентські збірники наукових праць та Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, серія «Історичні науки», затверджений Президією ВАК України, як фахове видання в якому можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття вченого звання доктора та кандидата наук. Діє спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських дисертацій на здобуття вченого звання кандидата історичних наук за напрямами 07.00.05 – етнологія та 07.00.06 – історіографія та спеціальні історичні дисципліни. Функціонує докторантура.

Наша адреса: 54003, м. Миколаїв, пл. Комунарів, 1, кімн. 1. Телефон: (0512) 24-50-94, 24-02-56, 24-91-95.

Керівник практики  к.і.н., доцент Ю. І. Гузенко


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81420. Парадигмы социального поведения при анализе социальной работы 39.02 KB
  Для социального бихевиоризма Скиннера сформировавшегося под влиянием воззрений представителей ортодоксального неопозитивизма и отчасти утилитаризма характерно отождествление механизмов коллективного поведения животных и людей которое рассматривается...
81421. Основные социологические теории и возможность их применения для анализа социальной работы 37.06 KB
  Понимание – познание социального действия через его субъективный смысл который вкладывает в данное действие сам субъект. Суть использования понимания состоит в том чтобы поставить себя в положение других людей для того чтобы увидеть какое именно значение они придают своим действиям или каким целям по своему убеждению служат. Исследование значений человеческих поступков – это в какойто степени просто развитие наших повседневных попыток понять действия множества различных окружающих нас людей. Действие которое соотносится с действиями...
81422. Конформация пептидных цепей в белках (вторичная и третичная структуры). Слабые внутримолекулярные взаимодействия в пептидной цепи; дисульфидные связи 108.54 KB
  Слабые внутримолекулярные взаимодействия в пептидной цепи; дисульфидные связи. βлисты складчатые слои несколько зигзагообразных полипептидных цепей в которых водородные связи образуются между относительно удалёнными друг от друга 0347 нм на аминокислотный остаток в первичной структуре аминокислотами или разными цепями белка а не близко расположенными как имеет место в αспирали. Стабильность вторичной структуры обеспечивается в основном водородными связями определенный вклад вносят и главновалентные связи – пептидные и...
81423. Основы функционирования белков. Активный центр белков и его специфическое взаимодействие с лигандом как основа биологической функции всех белков. Комплементарность взаимодействия молекул белка с лигандом. Обратимость связывания 102.95 KB
  Активный центр белков и его специфическое взаимодействие с лигандом как основа биологической функции всех белков. Каждый индивидуальный белок имеющий уникальную первичную структуру и конформацию обладает и уникальной функцией отличающей его от остальных белков. Набор индивидуальных белков выполняет в клетке множество разнообразных и сложных функций.
81424. Доменная структура и её роль в функционировании белков. Яды и лекарства как ингибиторы белков 106.19 KB
  Яды и лекарства как ингибиторы белков. Некоторые яды попадая в организм человека прочно связываются с определёнными белками ингибируют их и тем самым вызывают нарушения биологических функций. Так лекарства назначаемые в дозах больших чем терапевтические могут действовать как яды т. вызывать серьёзные нарушения обмена веществ и функций организма а яды в микродозах часто используют как лекарственные препараты.
81425. Четвертичная структура белков. Особенности строения и функционирования олигомерных белков на примере гемсодержащего белка - гемоглобина 104.92 KB
  Особенности строения и функционирования олигомерных белков на примере гемсодержащего белка гемоглобина. В частности молекула гемоглобина состоит из двух одинаковых α и двух βполипептидных цепей т. Молекула гемоглобина содержит четыре полипептидные цепи каждая из которых окружает группу гема – пигмента придающего крови ее характерный красный цвет. Простетическая группа нековалентно связана с гидрофобной впадиной молекулы гемоглобина.
81426. Лабильность пространственной структуры белков и их денатурация. Факторы, вызывающие денатурацию 100.13 KB
  Под лабильностью пространственной структуры белка понимают способность структуры белковой молекулы претерпевать конформационные изменения под действием различных физикохимических факторов. Под денатурацией следует понимать нарушение общего плана уникальной структуры нативной молекулы белка преимущественно ее третичной структуры приводящее к потере характерных для нее свойств растворимость электрофоретическая подвижность биологическая активность и т. При непродолжительном действии и быстром удалении денатурирующих агентов возможна...
81427. Шапероны - класс белков, защищающий другие белки от денатурации в условиях клетки и облегчающий формирование их нативной конформации 105.78 KB
  Шаперо́ны (англ. chaperones) — класс белков, главная функция которых состоит в восстановлении правильной третичной структуры повреждённых белков, а также образование и диссоциация белковых комплексов. Термин «молекулярный шаперон» впервые был использован в работе Ласкей и других при описании ядерного белка нуклеоплазмина
81428. Многообразие белков. Глобулярные и фибриллярные белки, простые и сложные. Классификация белков по их биологическим функциям и по семействам: (сериновые протеазы, иммуноглобулины) 106.76 KB
  Глобулярные и фибриллярные белки простые и сложные. Так белки можно классифицировать: по форме молекул глобулярные или фибриллярные; по молекулярной массе низкомолекулярные высокомолекулярные и др.; по химическому строению наличие или отсутствие небелковой части; по выполняемым функциям транспортные защитные структурные белки и др.; по локализации в организме белки крови печени сердца и др.