27274

Економічна система, її структурні елементи та цілі. Типи і еволюція економічних систем

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

їх зміст виявляється у взаємодії людини і природи яка здійснюється у процесі праці виробництва матеріальних і нематеріальних або економічних благ. У такій взаємодії суб'єктом є трудовий колектив сукупний працівник людство а об'єктом природа. Продуктивні сили фактори які забезпечують перетворення речовини природи відповідно до потреб людей створюють матеріальні й духовні блага визначають зростання продуктивності суспільної праці завдяки своєму рівню та характеру порізному впливають на еволюцію певних типів форм власності. Вона...

Украинкский

2013-08-19

25.31 KB

2 чел.

8.Економічна система,її структурні елементи та цілі.Типи і еволюція економічних систем. Економіка є найважливішою сферою суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і розвивається система продуктивних сил та економічних відносин.Поняття "економічна система" похідне від загальнонаукового поняття "система" (грец. systema — утворення), що означає сукупність певних елементів або підсистем і зв'язків між ними, яким притаманні такі найважливіші ознаки цілісності, як організованість, наявність інтегративних якостей і функцій, саморух і загальна мета.

Економічна система — комплекс підсистем та елементів і їхніх властивостей (а отже, і всіх видів економічної діяльності людей) у процесі їх взаємодії, спрямований на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до вимог економічних законів і мети суспільства, що породжує нову інтегративну цілісність.

Кожна із підсистем має складну структуру, яка охоплює певні елементи і компоненти із властивою їм сукупністю взаємозв'язків, розвивається відповідно до спільних для всієї економічної системи законів, а також з притаманними лише для цієї підсистеми законами і суперечностями. Характеризуючи економічну систему, її підсистеми необхідно розглядати в процесі діалектичної взаємодії.

При взаємодії підсистем формуються метасистеми. Так, взаємодія техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин утворює метасистему економічних відносин; взаємодія продуктивних сил і техніко-економічних відносин формує технологічний спосіб виробництва, а взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин — суспільний спосіб виробництва; процес взаємодії продуктивних сил і економічних відносин зумовлює виникнення й розвиток економічного способу виробництва. Кожному елементу економічної системи, а також її підсистемам і метасистемам притаманні свої закони розвитку та функціонування, які об'єднуються в єдину цілісність загальносистемними економічними законами.

Продуктивні сили є основою економічної системи, її домінуючою підсистемою. їх зміст виявляється у взаємодії людини і природи, яка здійснюється у процесі праці, виробництва матеріальних і нематеріальних (або економічних) благ. У такій взаємодії суб'єктом є трудовий колектив, сукупний працівник, людство, а об'єктом — природа.

Продуктивні сили — фактори, які забезпечують перетворення речовини природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага, визначають зростання продуктивності суспільної праці, завдяки своєму рівню та характеру по-різному впливають на еволюцію певних типів, форм власності.

Структура продуктивних сил усіх суспільно-економічних формацій неоднакова, її формують передусім три основні елементи: люди, засоби виробництва і використовувані людьми сили природи. Головною продуктивною силою є людина. Вона відіграє активну роль у процесі праці, а засоби і предмети праці (у сукупності засоби виробництва) — пасивну. Це слугує одним із доказів необґрунтованості теорії факторів виробництва, яка проголошує рівність особистісних і речових факторів виробництва.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. до структури продуктивних сил (людей, засобів виробництва і використовуваних сил природи) залучається четвертий елемент — форми і методи організації виробництва. Він використовувався і раніше, але емпірично, що мало підвищувало продуктивність праці. Підставою включити його до системи продуктивних сил стало використання першої у світі наукової організації праці — системи Тейлора. Проте джерелом значного зростання продуктивності праці стало не впровадження нової форми організації праці як самостійного фактора, а його реалізація у праці людини, втілення в синергічному ефекті.

 Сучасні продуктивні сили є складною системою, до якої належать матеріальні й духовні (за складом), об'єктивні й суб'єктивні (за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи. Продуктивні сили загалом і кожен їх елемент зокрема, розвиваючись, збагачуються, наповнюються якісно новим змістом. Наприклад, на ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли малоосвічені робітники. З часом вимоги до їх освіти і кваліфікації зростали, а сучасний етап автоматизації виробництва вимагає не лише високих фізичних і розумових здібностей, а й творчих, організаторських, духовних компонентів.

Усі елементи продуктивних сил постійно взаємодіють у діалектичній єдності, кількісній та якісній функціональній залежності. Між ними існують суперечності, які розв'язуються відносно незалежно від відносин економічної власності. Системі продуктивних сил властиві внутрішні закони розвитку, зокрема, закони переміщення функцій від особистих до матеріальних факторів виробництва, або закон випереджаючого зростання уречевленої праці, закон переміни праці, закон зростання продуктивності праці та ін.

Рівень розвитку продуктивних сил характеризують якість робочої сили людини-працівника і людини-власника, технічна озброєність (а на сучасному етапі — рівень розвитку інформаційних технологій), ступінь використання відкритих ученими сил природи (зокрема, ядерної, термоядерної енергії), рівень розвитку науки, наукомістких галузей, упровадження найсучасніших форм і методів організації виробництва, ступінь розповсюдженості нових конструкційних, багатокомпозитних, надчистих, надтвердих матеріалів, принципово нових технологій (мембранних, плазмових та ін.).

Найважливішою є суспільна форма, але кожна з них може сприяти розвитку продуктивних сил, бути формою їх прогресу, або гальмувати цей розвиток, бути формою стагнації та регресу.

Для забезпечення зростаючої суспільної природи продуктивних сил необхідна неперервна еволюція економічної і юридичної власності. Складність сучасної системи продуктивних сил передбачає використання різних форм трьох типів власності (приватної, колективної та суспільної). Після інтенсивної інтернаціоналізації продуктивних сил (з кінця 50-х років) виникла інтегрована власність, яка є суспільною формою розвитку продуктивних сил на інтернаціональній основі. Взаємодія цих двох сторін (продуктивних сил і відносин економічної власності) суспільного способу виробництва здійснюється відповідно до вимог закону відповідності виробничих відносин (відносин економічної власності) рівню, характеру і структурі продуктивних сил.

Відповідно до суспільної природи продуктивних сил повинні змінюватися господарський механізм, техніко-економічні та організаційно-економічні відносини, соціальна структура, правова, політична, ідеологічна системи. У межах економічної системи діє закон відповідності техніко-економічних та економічних відносин рівню, характеру і структурі продуктивних сил та інші закони. У межах суспільно-економічної формації діє закон відповідності економічної та юридичної власності (тобто відносинам економічної власності має відповідати право власності, зокрема право володіння, користування і розпоряджання власністю).

 У понятті "продуктивні сили" закладена більша евристична цінність, оскільки воно повніше відповідає вимогам системно-структурного підходу, зокрема принципу цілісності, дає змогу досліджувати закони розвитку та функціонування продуктивних сил, притаманні їм внутрішні суперечності. Продуктивними силами є не лише матеріальні, а й духовні фактори виробництва (ідеї і психологія людей, дух народу, національна самосвідомість), тому це поняття місткіше, ніж "матеріальні фактори виробництва". Продуктивні сили в діалектичній єдності з виробничими відносинами (відносинами економічної власності) формують суспільний спосіб виробництва, що відкриває конструктивний шлях для вивчення процесу їх взаємодії, вказує шляхи їх удосконалення або трансформації. Отже, поняття "продуктивні сили" дає змогу повніше використовувати принцип суперечності (ядро діалектичного методу пізнання), інші елементи діалектики. З'ясування ступеня відповідності виробничих відносин (відносин економічної власності) рівню і характеру розвитку продуктивних сил, законів цього розвитку дає змогу всебічно розкрити поступальність еволюції цивілізації. Намагання окремих учених обмежити предмет політичної економії лише вивченням економічних (виробничих) відносин рівнозначне ігноруванню необхідності вивчення людини як головної продуктивної сили, її потреб, інтересів, цілей, ролі людського фактора в сучасних умовах, суб'єктів економічних відносин, а тому неправомірне.

При аналізі відносин економічної власності або капіталу та його форм продуктивні сили теж є об'єктом дослідження. Так, у власності розмежовують кількісний і якісний аспекти. Перший виражає об'єкти власності, у тому числі речові фактори виробництва, і характеризує провідну сторону способу виробництва, належить до категорії продуктивних сил; другий визначає власність як сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг у всіх сферах суспільного відтворення.

Взаємодія людини і природи як зміст продуктивних сил утворює процес праці, який містить три основні моменти: праця людини, предмети праці, засоби праці.

Праця — свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою і водночас змінюють власну природу.У процесі праці людина досягає своєї свідомої мети, яка визначає спосіб і характер її дій і якій вона підкоряє свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій тварин.

Предмети праці — речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці можуть бути даними природою (риба, яку ловлять, дерево, яке рубають) і тими, що підлягають попередньому обробленню — сировина (видобута руда на металургійному заводі).

Засоби праці — річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Основними є механічні засоби праці (машини, устаткування), які є "кістковою" і "мускульною" системами виробництва та ознакою кожної епохи суспільного виробництва. Людська праця починається з моменту виготовлення засобів праці. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці — робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Виокремлюють також "судинну" систему (труби, бочки, тара тощо). Залежно від виконуваних у процесі праці функцій певна річ може бути і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває у ремонті — до предметів.

Процес праці — органічна єдність праці людини, предметів праці, засобів праці, в якій визначальна роль належить людині.

Процес праці з точки зору його результату — продукту — є процесом виробництва, а засоби і предмети праці — засобами виробництва. При цьому сама праця поза певною суспільною формою є продуктивною працею. У процесі праці люди вступають в економічні зв'язки і відносини, складовими яких є виробничі, техніко-економічні та організаційно-економічні відносини.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84297. Исторический очерк развития микробиологии. Перспективы развития и достижения современной микробиологии в народном хозяйстве, пищевой промышленности 41.75 KB
  Перспективы развития и достижения современной микробиологии в народном хозяйстве пищевой промышленности Процессы вызываемые микроорганизмами люди знали и использовали с незапамятных времен. В истории микробиологии можно выделить три периода: морфологический физиологический и современный. Морфологический период развития микробиологии связан с именем голландского ученого Антония ван Левенгука 16321723 который в конце XVII века с помощью изготовленного им самим микроскопа дающего увеличение в 300 раз открыл мир микробов.
84298. Принципы систематики микроорганизмов 39.21 KB
  С открытием микроорганизмов делались попытки распределить их между этими двумя царствами. Распределение микроорганизмов на царства в зависимости от структуры их клеточной организации Надцарство Царство Структура клеточной организации Эукариоты Простейшие Водоросли Грибы По своему строению сходны с клетками животных и растений. Для группирования родственных микроорганизмов по иерархической схеме используют следующие таксономические категории: вид род семейство порядок класс отдел царство.
84299. Типы клеточной организации микроорганизмов 30.18 KB
  Одноклеточные микроорганизмы очень малы изза малых размеров клеток. Некоторые одноклеточные микроорганизмы подвижны так как снабжены специальными приспособлениями для движения – жгутиками. Многоклеточную структуру имеют растения животные и некоторые микроорганизмы. Такие микроорганизмы называют ценоцитными.
84300. Строение прокариотической (бактериальной) клетки 118.46 KB
  Клеточная стенка придает форму клетке предохраняет клетку от внешних воздействий является механическим барьером клетки защищает клетку от проникновения в нее избыточного количества влаги.1 Схема строения прокариотической клетки: 1 – клеточная стенка; 2 – цитоплазматическая мембрана; 3 – мезосомы; 4 – цитоплазма; 5 – нуклеоид; 6 – рибосомы; 7 – запасные вещества; 8 – жгутики; 9 – базальное тельце; 10 – тилокоиды; 11 – капсула Клеточная стенка Грам бактерий значительно тоньше чем у Грам но имеет двухслойную структуру. Цитоплазматическая...
84301. Строение эукариотической клетки 100.53 KB
  ЦПМ регулирует процессы обмена веществ клетки. ЦПМ эукариотической клетки способна также захватывать из среды твердые частицы явление фагоцитоза.2 Схема строения эукариотической клетки: 1 – клеточная стенка; 2 – цитоплазматическая мембрана; 3 – цитоплазма; 4 – ядро; 5 – эндоплазматическая сеть; 6 – митохондрии; 7 – комплекс Гольджи; 8 – рибосомы; 9 – лизосомы; 10 – вакуоли Ядро отделено от цитоплазмы двумя мембранами в которых имеются поры.
84302. Основные и новые формы бактерий 115.7 KB
  В зависимости от этого кокковые формы делятся на: монококки или микрококки – клетки кокков располагаются поодиночке; диплококки – кокки располагаются попарно так как деление клетки происходит в одной плоскости; стрептококки – кокки располагаются в виде цепочек напоминающих нити бус деление клеток происходит в одной плоскости причем клетки после деления не отделяются друг от друга; Рис. У бацилл размер споры меньше толщины палочки и поэтому форма клетки не меняется. Споры у клостридии по диаметру больше толщины клетки и поэтому при...
84303. Спорообразование бактерий 33.98 KB
  Образование проспоры. Формирование оболочек споры. Затем сверху мембраны синтезируется оболочка споры состоящая из нескольких слоев.
84304. Движение бактерий 85.08 KB
  Большинство подвижных бактерий активно передвигается только в жидкой среде. Движение бактерий осуществляется: С помощью жгутиков. Некоторые виды бактерий имеют один жгутик монотрихи у других жгутики располагаются пучками на одном или обоих концах клетки политрихи у третьих покрывают всю поверхность клетки перитрихи.
84305. Размножение бактерий 27.14 KB
  У подавляющего числа грамположительных бактерий деление происходит ровно пополам с помощью поперечной перегородки сеты которая образуется за счет выпячивания внутрь клетки цитоплазматической мембраны. У грамотрицательных бактерий деление происходит путем образования перетяжки цитоплазматическая мембрана и клеточная стенка прогибаются до слияния с противоположной поверхностью клетки.