27758

Принцип индивидуальной обусловленности (индивидуального подхода)

Доклад

Педагогика и дидактика

Сущность принципа заключается в том что социальнопедагогическая деятельность ориентируется строится и реализуется с учетом индивидуальности объекта его социальной обусловленности и в его интересах. Этому способствует начальная первичная диагностика стремление социального педагога наиболее полно понять индивидуальные особенности объекта. Особое значение имеет личный опыт специалиста его способность при первой встрече максимально оценить своеобразие человека и строить свою деятельность с ним на основе познаваемой индивидуальности;...

Русский

2013-08-20

13.72 KB

9 чел.

Принцип индивидуальной обусловленности (индивидуального подхода). В основе принципа лежит принятие человека со всеми его особенностями, возможностями, достоинствами и недостатками. Человек – это особый индивидуальный мир со своим содержанием, возможностями развития, воспитания и взаимодействия со средой жизнедеятельности. Отсюда следует, что в работе с конкретным человеком необходим особый подход, способы и методики социально-педагогической деятельности, обеспечивающие наиболее полную реализацию его индивидуального социального потенциала в развитии и воспитании. Сущность принципа заключается в том, что социально-педагогическая деятельность ориентируется, строится и реализуется с учетом индивидуальности объекта, его социальной обусловленности и в его интересах.

Реализация требований принципа личностного, индивидуального подхода обеспечивается учетом следующих рекомендаций:

—человека (группу) нужно хорошо узнать перед началом работы с ним (с ней). Этому способствует начальная (первичная) диагностика, стремление социального педагога наиболее полно понять индивидуальные особенности объекта. Особое значение имеет личный опыт специалиста, его способность при первой встрече максимально оценить своеобразие человека и строить свою деятельность с ним на основе познаваемой индивидуальности;

—предусматривать особенности начального этапа работы с человеком, когда происходит адаптация и его, и социального педагога к процессу социально-педагогической деятельности и друг к другу;

—учитывать состояние объекта и динамику его изменения в процессе работы с ним. Уметь проявлять гибкость в этой работе с учетом изменяющегося состояния объекта и потребностей реализационной

деятельности;

— стремиться создавать наиболее «комфортные» условия для человека в процессе социально-педагогической работы с ним.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25274. Моністична філософська парадигма Нового часу (матеріалізм-ідеалізм) 33.5 KB
  Ідеалізм Нового часу – Лейбніц Берклі. Берклі визнає існування якісно різнорідних сфер буття: абсолютного духу або творця природи кінцевих духів€ що створені абсолютним духом і чуттєвих даних ідей€ що вкладені абсолютним духом в кінцеві духи або души і комбінації яких складають фізичні об’єкти зовнішнього світу. Берклі дотримується позицій суб’єктивного ідеалізму. Ідеї за Берклі пасивні вони засвоюються душею яка активна і володіє здатностями сприймати ідеї розум і викликати їх до впливу на них воля.
25275. Криза новочасного матеріалізму (критика Дж.Берклі та Д.Юма) 31.5 KB
  Берклі дотримується позиції суб’єктивноідеалістичного сенсуалізму. Свою критику емпіризму Берклі починає з розгляду локківського вчення. Використавши ці положення Локка як відправні точки Берклі фактично відступає від локківської позиції. А Берклі дає на них відповідь – просто витлумачує Локка в дусі категоричного заперечення об’єктивності первинних якостей.
25276. Піднесення і падіння ідеалістичної філософії (XVIII-XIX ст.) 35.5 KB
  Речі вважає він лише здаються нам незалежними від нас доки ми не усвідомили що вони є продуктами свідомої діяльності суб’єкту. Це відбувається за рахунок суб’єктивації природного світу здійснюваної за рахунок свободи як принципу активної діяльності суб’єкта. Вже в Канта поняття трансцендендентального суб’єкту не співпадає ні з індивідуальним людським суб’єктом ні з божественним розумом традиційного раціоналізму.Шеллінг 17551854 тотожність протилежностей суб’єкта і об’єкта робить вихідним пунктом свого вчення.
25277. Матеріалістичне розуміння історії К.Маркса 27.5 KB
  Гегель розуміє розвиток історії як розвиток абсолютного духу. Для нього історичний розвиток – це розвиток продуктивних силзасобів виробництва знарядь праці тобто капіталу а не духовності.
25278. Деградація філософії К.Маркса у працях Ф.Енгельса у 80-90р XIX 28.5 KB
  Енгельса у 8090р XIX Послідовники Маркса не змогли утриматись на рівні адекватного розуміння його філософії. Типовим виявом цього стала для Енгельса абсолютизація специфічного для філософії XVIIXVIIIст. протистояння матеріалізму та ідеалізму поширюване ним на всю історію філософії звідти і проголошення питання про відношення матерії та свідомості основним питанням філософії а боротьби матеріалізму та ідеалізму основною рушійною силою історикофілософського процесу.
25279. Діалектичний та історичний матеріалізм – російсько-радянська вульгаризація Марксового матеріалістичного розуміння історії 27.5 KB
  Ця філософія вульгаризувавши і догматизувавши елементи Марксової філософії на базі ленінського принципу партійності постала як різновид тоталітарної філософії XXст. – так званого марксизмуленінізму що ніби знаменувала своєю появою революційний поворот у філософії і була в цьому ранзі проголошеною єдино правильною і єдино науковою філософією. Подоланню тоталітарного марксизмуленінізму великою мірою сприяла її критика в 1960х у дусі повернення до адекватного прочитання філософії Маркса молодим поколінням філософів у СРСР у...
25280. Західноєвропейський (Д.Лукач, група «Праксіс», К.Косік. Г.Маркузе, Ж-ПСартр) та радянський (Е.Ільєнков, Г.Братішев, П.Копнін, З.Кабадзе, Ж.Абдільдін) неомарксизм 60-70 рр 62 KB
  Неомарксизм – это особое течение общественной в том числе философской мысли 50–60х годов нашего века выражавшее тот большой интерес к творчеству Маркса и его философии который был характерен для этого периода. Речь идет не о новых исследованиях работ Маркса и не о новой интерпретации его творчества. Неомарксизм – это определенное теоретическое устремление найти при помощи Маркса ответы на животрепещущие вопросы современности. Как правило все они стремились понять насколько применимы взгляды Маркса к решению современных им проблем...
25281. Позитивізм ХІХ-ХХ ст. у Західній Європі та Російській імперії 34 KB
  Існує три історичні стадії позитивізму: перший€ класичний позитивізм другий€ позитивізм емпіріокритицизм і третій€ позитивізм неопозитивізм. Засновником позитивізму був О.Спенсер ще один представник першого позитивізму. Представниками ІІго позитивізму є Е.
25282. Философия прагматизма и неопрагматизма: основные идеи, их эволюция 36 KB
  опыте Мид социальный бихевиоризм и теория значения Неопрагмм К. Теория сомненияверы. наука сама на нее опирается Теория значения. Теория истины.