27781
Господарські првовідносини
Контрольная
Государство и право, юриспруденция и процессуальное право
Юридичний зміст господарських відносин — це права та обов’язки суб’єктів господарювання, які виникають у них у процесі здійснення зазначеної діяльності.
Украинкский
2014-11-25
106 KB
3 чел.
PAGE 18
Зміст
Вступ
1. Субєкти господарського права
1.1 Види субєктів господарського права
1.1.1 Господарські організації
1.1.2 Фінансові та посередницькі установи
1.1.3 Органи державної виконавчої влади
1.1.4 Фізичні особи - підприємці
2. Обєкти господарських правовідносин
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Елементами господарських, як і будь-яких інших правовідносин, є їх зміст (матеріальний та юридичний), субєкти та обєкти.
Матеріальний зміст господарських відносин становить власне господарська діяльність у всій її різноманітності.
Юридичний зміст господарських відносин це права та обовязки субєктів господарювання, які виникають у них у процесі здійснення зазначеної діяльності.
Різноманітний характер господарських відносин зумовлює існування досить широкого кола їх учасників. До учасників відносин у сфері господарювання належать субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
1. Субєкти господарського права
Субєктами господарювання, або субєктами господарського права, є юридичні або фізичні особи, які на основі юридично відокремленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством та їх статутом господарську діяльність і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна.
Ознаками субєкта господарського права є наявність:
1) певної організаційно-правової форми, в якій здійснюється господарська чи управлінська діяльність;
2) юридично відокремленого та закріпленого за субєктом майна (основні фонди, обігові кошти тощо) через прийняття установчих документів, самостійний баланс, відкриття рахунків у банках;
3) господарської правосубєктності, тобто можливості набувати від свого імені майнових та особистих немайнових прав, виконувати зобовязання, виступати в судових органах.
Субєкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі прав: власності господарського відання оперативного управління оперативно-господарського використання майна.
1.1 Види субєктів господарського права
Основна класифікація субєктів господарського права може бути здійснена за змістом їх діяльності. За цим критерієм розрізняють такі види субєктів господарювання:
1. господарські організації підприємства та обєднання підприємств, а також інші організації, передбачені Господарським кодексом України, що утворені для здійснення господарської діяльності та зареєстровані в установленому порядку як субєкти господарювання;
2. фінансові та посередницькі установи;
3. органи державної виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері економіки;
4. громадяни України та інші громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності).
Розглянемо основні з них докладніше.
1.1.1 . Господарські організації
Підприємство є основною організаційно-правовою формою здійснення господарської діяльності в Україні. Це самостійний субєкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими субєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і некомерційної господарської діяльності.
Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство наділене правом здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України та відповідають статуту підприємства. Воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, знак для товарів і послуг. Підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.
За критерієм форми власності підприємства поділяються на: приватні, засновані на приватній власності громадян України або іноземних громадян, або осіб без громадянства, чи приватній власності юридичної особи колективні, засновані на колективній власності (підприємство колективної власності)- комунальні, засновані на комунальній власності територіальної громади державні, засновані на загальнодержавній власності засновані на змішаній формі власності (на базі обєднання майна різних форм власності).
За критерієм чисельності працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства поділяються на малі і великі. Малими, незалежно від форми власності, визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за цей період не перевищує розміру, еквівалентного 500 000 євро за середньорічним курсом щодо гривні. До малих підприємств може застосовуватися за їх вибором загальна або спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Згідно із Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.00 така система передбачає, зокрема, заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обовязкових платежів) сплатою єдиного податку.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищує розмір, еквівалентний 5 млн євро за середньорічним курсом щодо гривні.
За способом утворення та формування статутного фонду виокремлюють унітарні та корпоративні підприємства. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, неподілений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. До унітарних належать державні і комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності обєднання громадян, релігійної організації або на приватній власності особи чи осіб.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням і договором, діє на основі обєднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на підставі корпоративних прав, у тому числі через створювані ними органи, участі засновників у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створювані у формі господарського товариства, спільні підприємства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
За наявності залежності від іншого підприємства виокремлюють також такий вид підприємства, як дочірнє.
Досить поширені в Україні також орендні підприємства. Вони створюються на базі володіння та використання за плату згідно з договором, укладеним на певний строк, чужого майна, необхідного для здійснення господарської діяльності. Обєктом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси, а також окреме індивідуально визначене майно підприємств та організацій будь-якої форми власності.
Окремим різновидом приватного підприємства є селянське (фермерське) господарство форма підприємництва громадян України, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, займаються її переробкою та реалізацією.
За наявністю та розміром у статутному фонді іноземного капіталу розрізняють підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства. У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше 10 %, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100 %, вважається іноземним.
Окремо слід сказати про такий вид колективного підприємства, як господарське товариство. Нині господарське товариство є однією з найпоширеніших організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності в України та в інших країнах світу.
Господарське товариство це підприємство або інший субєкт господарювання, створений на засадах угоди юридичними особами та громадянами шляхом обєднання їх майна і участі в управлінні підприємницькою діяльністю товариства з метою одержання прибутку.
Засновниками та учасниками господарського товариства можуть бути всі субєкти господарювання, за винятком казенних підприємств, та інші учасники господарських відносин, а також громадяни, що не є субєктами господарювання. Господарське товариство може бути створене однією особою та/або діяти у складі одного учасника. Обмеження щодо участі в господарських товариствах субєктів господарювання та інших осіб встановлюються законодавством України.
Господарське товариство являє собою самостійну юридичну особу, діє згідно з установчим договором і статутом, затвердженим його учасниками, має власну назву, рахунки в банку тощо. Підприємства, що стали учасниками господарського товариства, не ліквідуються як самостійні юридичні особи.
Господарські товариства поділяються на види за двома основними критеріями: способом формування та функціонування статутного капіталу і межами відповідальності учасників за зобовязаннями товариства.
За першим критерієм виокремлюють акціонерні та неакціонерні товариства.
Акціонерне товариство це підприємство, засноване на установчому договорі та статуті, має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Воно несе матеріальну відповідальність за зобовязаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, повязаних із діяльністю товариства, в межах вартості акцій, які їм належать.
Істотними ознаками акціонерного товариства є формування статутного фонду за рахунок емісії та продажу акцій і наявність статусу емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Неакціонерні товариства це ті, що формують статутний фонд в інший спосіб, без випуску акцій чи облігацій.
Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті. Акції відкритих товариств розповсюджуються шляхом відкритої підписки чи продажу на біржі. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів і товариства. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
За межами відповідальності господарські товариства поділяються на такі види:
- з обмеженою відповідальністю. Статутний фонд поділено на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники несуть відповідальність за своїми зобовязаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, повязаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів
- з додатковою відповідальністю. Статутний фонд поділено на частки визначених установчими документами розмірів, а учасники відповідають за своїми зобовязаннями власним майном, а у разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них
повне. Усі учасники спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобовязаннями товариства всім своїм майном
- командитне. Один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобовязаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники (вкладники) несуть відповідальність лише в межах їхнього вкладу у майно товариства.
Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як субєкти підприємництва.
Досить поширеним і специфічним різновидом колективного підприємства є господарський кооператив добровільне обєднання громадян через створення іншої юридичної особи на засадах членства, обєднання пайових внесків, участі у спільній виробничій діяльності та участі в управлінні підприємством і розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до особистого вкладу в його діяльність.
Вступаючи до кооперативу, його члени роблять вступний внесок і пай. Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організації діяльності кооперативу, включається в неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається, тобто це майновий внесок у створення та розвиток кооперативу через передачу майна, в тому числі грошей, майнових прав, земельних ділянок тощо. Частина доходу кооперативу (кооперативні виплати) розподіляється між його членами з урахуванням їхньої участі в накопиченні цього доходу.
Субєктами господарського права є також відособлені підрозділи підприємств (філіали, представництва, відділення тощо). Такі підрозділи створюються підприємствами для здійснення певних видів господарської діяльності та реєструються за їх місцезнаходженням у порядку, передбаченому для реєстрації підприємств. Вони діють згідно з положенням про них, затвердженим підприємством, і можуть відкривати в банках поточні й розрахункові рахунки. Підрозділи підприємства не реєструються як юридичні особи.
Обєднання підприємств це господарське формування, створене шляхом обєднання виробничої, наукової, комерційної та іншої діяльності двох або більше підприємств.
Обєднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до чинного законодавства мають право утворювати такі обєднання.
Обєднання діють на основі установчого договору та статуту, набувають статусу юридичної особи, можуть мати самостійний і зведений баланси, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Обєднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові обєднання.
Рішення про створення обєднання обовязково погоджується з Антимонопольним комітетом України, щоб не допустити надмірної монополізації певної сфери господарської діяльності. Підприємства, що створили обєднання, зберігають права юридичної особи. Обєднання не відповідає за зобовязаннями підприємств, які його створили, а підприємство не відповідає за зобовязаннями обєднання, якщо інше не передбачено установчими документами.
За видом власності та порядком заснування обєднання підприємств поділяються на недержавні та державні або комунальні. Недержавні обєднання це обєднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах обєднали свою господарську діяльність. Вони діють на підставі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
Державне або комунальне господарське обєднання це обєднання підприємств, утворене державними або комунальними підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють обєднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне або комунальне обєднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення обєднання.
Згідно із законодавством України підприємства можуть створювати обєднання у таких організаційно-правових формах:
1) асоціація договірне обєднання, створене з метою координації господарської діяльності без права втручання у виробничу чи іншу господарську діяльність її учасників
2) корпорація договірне обєднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів учасників, якому делеговано певні повноваження у сфері управління їх діяльністю
3) консорціум тимчасове статутне обєднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (реалізація цільових програм, будівельних проектів тощо)
4) концерн статутне обєднання підприємств промисловості, наукових, транспортних організацій, банків тощо на основі певної фінансової залежності від одного підприємства чи їх групи.
Державне і комунальне господарські обєднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від назви обєднання (комбінат, трест тощо). У сфері страхування можуть утворюватись обєднання страховиків (асоціації, спілки тощо) для координації діяльності юридичних осіб, які надають страхові послуги, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Ці обєднання не можуть займатися власне страховою діяльністю.
Згідно із законодавством в Україні можуть створюватися й інші обєднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.
Особливий вид обєднання підприємств становлять промислово-фінансові групи, діяльність яких регулюється Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.95.
Промислово-фінансова група це обєднання промислових, сільськогосподарських підприємств, банків, наукових і проектних установ та організацій усіх форм власності для здійснення спільної діяльності й отримання прибутку, які створюються за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, в тому числі програм згідно з міждержавним договором.
Промислово-фінансова група не має статусу юридичної особи. Від її імені діє головне підприємство групи, створене згідно із законодавством України, яке виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно репрезентує інтереси групи в Україні і за її межами.
Згідно із законодавством України підприємства мають право створювати торгово-промислові палати недержавні неприбуткові самоврядні організації, які обєднують юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та їх угруповання. Основним завданням торгово-промислових палат є сприяння розвитку економіки, створенню сучасних промислової, фінансової та торговельної інфраструктур, поширенню всіх видів законної підприємницької діяльності, посиленню звязків між українськими підприємцями та підприємцями інших країн.
1.1.2 Фінансові та посередницькі установи
Другим видом субєктів господарювання є фінансові та посередницькі установи банки, інвестиційні фонди і компанії, кредитні спілки, страхові компанії, ломбарди, лізингові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, довірчі товариства, біржі тощо. Їх відмінною рисою є належність до інфраструктури ринку, тобто сфери обслуговування діяльності виробничих підприємств.
До фінансових установ належать юридичні особи, які займаються виключно наданням фінансових послуг. Різновидом фінансової установи є кредитна установа, яка за рахунок залучених коштів надає фінансові кредити на власний ризик. Діяльність фінансових установ регулюється Господарським (комерційним) кодексом України, а також Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01.
1.1.3 Органи державної виконавчої влади
Органи державної виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері економіки, складають четвертий вид субєктів господарювання.
До таких органів належать:
1) міністерства й відомства, що здійснюють галузеве та міжгалузеве управління (Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет України тощо)
2) головні управління, управління, комітети, департаменти у складі місцевих рад народних депутатів і місцевих державних адміністрацій, що здійснюють управління економікою на місцевому рівні
3) органи управління державними господарськими обєднаннями, які діють у певній сфері промисловості, транспорту, звязку тощо.
Ці субєкти, на відміну від субєктів інших видів, не виготовляють і не реалізують товарів, не виконують робіт і не надають послуг. Їх участь у господарському процесі полягає у здійсненні управлінського впливу на діяльність субєктів господарювання через: розміщення серед них державних замовлень установлення загальнообовязкових правил і нормативів щодо господарської діяльності реєстрацію субєктів господарювання та надання їм ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності контроль за дотриманням субєктами господарювання встановлених правил і нормативів застосування стягнень щодо учасників господарського процесу, які допускають правопорушення.
1.1.4 Фізичні особи - підприємці
Останнім видом субєктів господарювання є фізичні особи підприємці, які здійснюють господарювання без створення приватного чи індивідуального підприємства (юридичної особи) через реєстрацію індивідуальної трудової діяльності й отримання патенту.
2. Обєкти господарських правовідносин
Обєктами господарських правовідносин є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності субєктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих субєктів.
За економічною формою, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основні фонди виробничого і невиробничого призначення складають будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання.
До оборотних засобів належать сировина, паливо, матеріали, малоцінні та інше майно виробничого і невиробничого призначення.
Кошти це гроші у національній та іноземній валютах, призначені для здійснення товарних відносин господарюючих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товар становить вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Цінні папери є особливим видом майна субєктів господарювання.
До джерел формування майна субєктів господарювання віднесені: грошові та матеріальні внески засновників доходи від реалізації продукції (робіт, послуг)- доходи від цінних паперів капітальні вкладення і дотації з бюджетів надходження від продажу, здачі в оренду майнових обєктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших субєктів кредити банків та інших кредиторів безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян інші джерела, не заборонені законом.
До правових форм існування майна субєктів господарювання належать такі речові права: власності господарського відання оперативного управління оперативного використання майна оренди. Правовий режим такого майна може бути визначений також в інших правових формах відповідно до умов договору з власником майна.
Право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, в тому числі має право надати майно іншим субєктам для використання його на правах власності, господарського відання чи оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна. Майно, яке використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників. Правовий режим власності визначається виключно законом.
Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками засновувати підприємства, закріплюючи за ними належне йому (їм) майно на праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності на праві оперативного управління, припиняти їх діяльність, здійснювати господарську діяльність в інших формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним субєкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління тощо.
Субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна згодою власника. Власник такого майна здійснює контроль за його використанням та збереженням безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Захист права господарського відання здійснюється таким же чином, як і захист права власності. Субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, користується правами юридичної особи та має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Господарська діяльність на основі права оперативного управління здійснюється в тих самих правових межах, що й діяльність на основі права господарського відання, але вона має некомерційний характер.
Господарська діяльність на основі права оперативного використання майна здійснюється відокремленим підрозділом (структурною одиницею) господарської організації, яка не має статусу юридичної особи. Обсяг повноважень субєкта господарювання щодо володіння, користування і розпорядження майном у межах права його оперативного використання визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений субєкт.
Висновок
Господарські правовідносини мають складний розгалужений характер. За сферою господарської діяльності розрізняють групи видів господарських правовідносин. Це зокрема відносини у сферах: виготовлення і реалізації продукції; виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; торговельної діяльності; комерційного посередництва (агентських послуг); перевезення вантажів; капітального будівництва; інноваційної діяльності; фінансової діяльності; передачі для використання у підприємницькій діяльності виключних прав (франчайзингу); зовнішньоекономічної діяльності; іноземного інвестування; державного планування економічної діяльності та формування державного замовлення; управління державним майном; державного управління та контролю у сфері підприємницької діяльності (антимонопольні заходи, реєстрація та ліцензування, регулювання цін тощо).
Господарські правовідносини займають важливе місце в усіх відносинах в державі, вони характеризуються великим спектром своєї дії, та різноманітністю суб'єктів, відіграють важливу роль в становленні економіки країни та являють собою спосіб здійснення управління.
Господарські правовідносини містять у собі ряд ознак, серед них - обмежене коло суб'єктів, поєднання в них організаційних і майнових елементів, матеріальний зміст господарських правовідносин.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Список використаної літератури
1. Правознавство: Підручник В. Ф. Опришко К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.
2. Господарське законодавство Мачуський В.В. Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2004. 275 с.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року за № 436-IV Відомості Верховної Ради (ВВР) - 2003. - №18, №19-20, №21-22. - с.144.
4. Господарське законодавство України: 36 нормативних актів / О.В. Щербина. - К.: Атіка, 2001. - с. 236
5. Господарське право. Щербина В.С. -- К.: Юрінком Інтер, 2003. - с. 351
6. Господарське право: Практикум В.С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - с. 332
7. Інтернет- ресурси.
А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать | |||
73761. | Основные черты социального партнерства в Российской Федерации | 45.5 KB | |
Для пореформенной России характерна также сегментированность социальнотрудовых отношений и неоднородность качества трудовой жизни по отраслям и секторам экономики чему способствовало нарастание отраслевых диспропорций в оплате труда. Сформированные в стране механизмы регулирования социальнотрудовых отношений как законодательные так и коллективнодоговорные недостаточно эффективны. В целом регулирование социальнотрудовых отношений развивается в рамках советской парадигмы экономического развития которую принято называть экстенсивной... | |||
73762. | Социально-педагогическое сопровождение детей, оказавшихся в трудной жизненной ситуации (на примере лечебно-реабилитационного научного центра детской гематологии, онкологии, иммунологии) | 523 KB | |
Несмотря на то, что в настоящее время на решение проблемы сопровождения детей в трудной жизненной ситуации направлены усилия многих специалистов, использующих широкий комплекс методов - медицинских, социально-педагогических и психологических, они часто оказываются недостаточно эффективными. | |||
73763. | Організація роботи бухгалтерської служби | 106.5 KB | |
Регламентація діяльності облікових працівників. Після вивчення теми 5 студент повинен вміти: розробити Положення про бухгалтерську службу та посадові інструкції для облікових працівників; спланувати роботу бухгалтера; охарактеризувати вимоги до обладнання робочого місця бухгалтера; скласти акт прийманняпередачі справ при зміні бухгалтера. Регламентація діяльності облікових працівників У ході виконання своїх обовязків між бухгалтерами та іншими працівниками підприємства виникають взаємовідносини з різних питань що дозволяє виділити такі... | |||
73764. | Організація діловодства, документування операцій та документообігу | 144.5 KB | |
Однією з умов успішної діяльності підприємства є якість управління ним, яке залежить від рівня інформаційного забезпечення керівництва. процес прийняття управлінського рішення передбачає отримання даних, їх аналіз, узагальнення та підготовку в розрізах і форматі, необхідних для управлінського персоналу. | |||
73766. | Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні | 85.5 KB | |
Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування Стиль 1 суспільно необхідний історично сформований різновид літературної мови її функціональна підсистема що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання призначення ознаки і мовні засоби; 2 сукупність прийомів використання мовних засобів що є характерною для творчості окремого письменника діяча культури мовця індивідуальний стиль; 3... | |||
73767. | Східня Україна і козачина на порозі XVII ст. Соціальне значіннє козацтва | 357.5 KB | |
До сього треба додати ще як постулят також на перший погляд елєментарний і скромний але в практичнім переведенню дуже мало удобоносний се право воєнних контінґентів козацьких взаміну за їx службу державі й охорону полудневих границь на приставстваrdquo; кватири і виживленнє в коронних маєтностях. що йно тільки сам замок збудовано люстрація виказує 36 сїл або хуторівrdquo; що належать до староства Білоцерківського 9 таких же осад на міських ґрунтах десяток сїл в шляхетських державах крім того в Романівськім ключу 5 сїл цїлий... | |||
73768. | Полїтичні обставини перших десятилїть XVII в. і їx вплив на зріст і розвій козачини | 476 KB | |
Не кажуть про Ливонїю тільки про Швецію і дуже її боять ся щоб туди не завели їх на погибільrdquo; доносив кореспондент. Нема згоди між нимиrdquo; доносив згаданий кореспондент Замойскому в початках квітня ст. І чи сукно прийшло б на чотири тисячі чи на шість і так само якісь гроші то хочуть розібрати між собою ті що були в волоськім походї а иньшим дати не хочуть; кажуть так: ми се заслужили а иньші нехай собі заслугують. Так була й Кощина мова на радї: обіцяно гроші й сукно з початку на чотири тисячі а тепер на шість ... | |||
73769. | Козачина в службі національних українських змагань. Київський освітний рух і відновленнє православної єрархії | 404.5 KB | |
Тодї як польські полїтики і правителї тїшили ся приборканнєм української своєволї вчиненим комісією 1619 р. І те що не удавало ся осягнути заходам публицїстів і богословів полїтичних дїячів і релїґійних аґітаторів лїпших сил духовних і світських сучасної України й Білоруси було здобуто завдяки тому що справу взяло під охорону своєї шаблї низове рицарство буйних добичників так мало звязаних з яким небуть церковним житєм що сучасник Сарнїцкий збиравши відомости про козаків 1580х років... | |||