28698

Октябрьское вооруженное восстание 1917 г. и установление диктатуры пролетариата в России

Доклад

История и СИД

Комитет состоял из представителей армии профсоюзов фабричнозаводских комитетов военных секций Советов и др. Важная роль в становлении Советского государства и государственного аппарата принадлежала Всероссийскому съезду Советов рабочих и солдатских депутатов. Ленин выдвинул идею – диктатуры пролетариата в виде республики Советов. Новый госный строй России – диктатуру пролетариата в виде республики Советов окончательно утвердила принятая 10 июля 1918 г.

Русский

2013-08-20

13.87 KB

1 чел.

41. Октябрьское вооруженное восстание 1917 г. и установление диктатуры пролетариата в России.

Осенью 1917 г. в стране резко обострилась полит. ситуация. Врем. Прав.во потеряло контроль над армией и окраинами страны.

Соц-ую напряженность вызывали продолжавшаяся война и ухудшение положения в эк-кой сфере. В Петрограде находилось большое число вооруж-х солдат, не желавших отправляться на фронт.

В сент. Петроградский Совет, в кот-м решающая роль принадлежала большевикам, принял новый полит. курс, направленный на свержение Временного прав-ва и захват власти.

10 октября ЦК партии большевиков принял решение о подготовке и проведении вооруженного восстания.

Военно-революционный комитет (ВРК) был образован 12 окт. 1917г. по инициативе ЦК партии большевиков. Комитет состоял из представителей армии, профсоюзов, фабрично-заводских комитетов, военных секций Советов и др.

ВРК обладал реальной силой, он опирался на отряды Красной гвардии, армейские части, матросов, Советы рабочих и солдатских депутатов и местные военно-революционные комитеты.

По своей компетенции ВРК был всеобъемлющим чрезвычайным органом, так как большевики, взявшие власть в свои руки, еще не создали нового центрального государственного аппарата.

Для осуществления своих полномочий при Комитете образовывались отделы и комиссии: обороны, снабжения, связи, информации, рабочей милиции и др.

Т.о., ВРК представлял собой орган, сосредоточивший в своих руках всю вл. и ставший мощным орудием большевистского Петросовета.

В ночь на 25 октября Военно-революционный комитет начал вооруженное восстание. В ходе активных действий все ключевые пункты в Петрограде были заняты отрядами Петроградского гарнизона и рабочей Красной гвардии.

Важная роль в становлении Советского государства и государственного аппарата принадлежала Всероссийскому съезду Советов рабочих и солдатских депутатов. Съезд начал свою работу уже вечером 25 октября и провозгласил себя высшим органом власти в России. Съезд, по расчетам большевиков, должен был официально признать и легализовать захват власти Советами. Часть делегатов съезда, представлявших партии меньшевиков и правых эсеров, покинула заседание. Вождь революции В.И. Ленин выдвинул идею – диктатуры пролетариата в виде республики Советов. Альтернативой парламентской республике становились советы рабочих, батрацких и крестьянских депутатов по всей стране снизу доверху.

Съезд носил учредительный характер. На нем были созданы руководящие государственные органы и приняты первые правовые акты, имевшие основополагающее значение для новой власти.

В нач. янв. 1918 г. было разогнано Учредит-ое собрание, в кот-ом партия власти после первых всеобщих выборов, проведенных по пропорциональной системе  в ноябре 1917 г., не получила большинства. Новый гос-ный строй России – диктатуру пролетариата в виде республики Советов окончательно утвердила принятая 10 июля 1918 г. 5-м съездом Советов Конституция РСФСР. РСФСР объявлялась в ней федерат-м гос-вом, в котор входили автономные республики и области. Конституция утвердила новые органы власти в России: Всероссийский съезд Советов, ВЦИК, Президиум ВЦИК, СНК, 18 наркоматов, на местах – областные, губернские, городские, уездные, волостные и сельские советы. Постоянно действующими становились исполнительные комитеты (исполкомы) Советов.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25234. К. Леві-Строс Структурна антропологія 33.5 KB
  полягає в застосуванні структурного методу до аналізу історикоетнографічних процесів культури – як окремого людського буття так і етногенезу в цілому а також до становлення окремих форм соціального буття. полягає в тому щоб в процесі аналізу конкретної етнографічної проблематики наблизитися до осягнення проблеми становлення і формування людського суспільства і людської культури. З огляду на це вивчення життя первісних народів є ключем для розуміння загальних закономірностей культури. Енґельса оскільки момент якісного стрибка від...
25235. Поняття історичних законів у новоєвропейській філософії історії 25 KB
  Поняття історичних законів у новоєвропейській філософії історії. Поняття історичної закономірності у новоєвропейській філософії співіснує із поняттям прогресу.Час дух осягає себе в поняттях. Яскравої конкретизації поняття історичної закономірності набуває в марксизмі.
25236. Поняття системи у філософії науки 27 KB
  Поняття системи розкривається в двох основних значеннях – онтологічному та методологічному. В методології широко використовується поняття теоретичної системи знання яке описує встановлення єдності між різними елементами знання на основі певних семантичних та синтаксичних правил. Онтологічний зміст поняття система розкривається в формі опису складно існуючої реальності яку поділяють на елементи зв’язки між ними і характеризують як цілісне утвореня. Специфічне тлумачення поняття система набуває в рамках діалектики та синергетики де вона...
25237. Проблема міфології у філософській спадщині Лосєва 41 KB
  Проблема міфології у філософській спадщині Лосєва Олексій Лосєв 1893 1988 – представник російської філософії її €œзолотого віку€. Головні праці: €œФілософія імені€ €œМузика як предмет логіки€ €œДіалектика міфу€ €œІсторія античної естетики€. Міфологічна проблематика займає центральне місце в філософській спадщіні Лосєва. Сам себе він називава філософом міфу оскільки всі його роботи в тій чи іншій мірі спроба відкрити світ міфу для читатача.
25238. Проблеми єдності онтології та гносеології 23 KB
  Критика марксизму виявила неприйнятність в межах філософського осмислення буття науки тези Леніна про єдність онтології та гносеології оскільки людина як суб’єкт без їх відокремлення нездатна встановлювати осмислене відношення до буття на основі методів. Онтологія дає нам знання про буття а гносеологія про пізнання цього буття. Кожній частині буття відповідає своє адекватне пізнання. Постмодерний дискурс критикуючи раціонально зцентровану гносеологію виявляє ірраціональні елементи як онтологічні ознаки людського буття.
25239. Життєвий світ і система 32 KB
  Габермас досліджує шлях уречевлення комунікації визначаючи його як роз'єднання системи і життєвого світу. Концепція життєвого світу дістає своє емпіричне втілення за Габермасом в архаїчних суспільствах де структури нормативної інтеграції опосередковані мовленнєвою комунікацією водночас становлять системні структури. Тому архаїчне родове суспільство Габермас розглядає як втілення єдності системи й життєвого світу. Однак ця система зберігає своє відношення хоча й перетворене до життєвого світу.
25240. Життєвий світ та система 22 KB
  Поняття життєвого світу пов’язане з горизонтом. Розрізняють внутрішній та зовнішній горизонти. Внутрішній горизонт – це сукупність припущень якими ми керуємося в сприйнятті та розумінні речей. Зовнішній горизонт – це сукупність речей через яку ми сприймаємо річ.
25241. Філософія “критичного раціоналізму” К.Поп пера 25.5 KB
  логічна теорія наукового методу – є теорією дедуктивного методу перевірки згідно з якою гіпотезу можна перевірити тільки емпірично і тільки після того як вона була висунута. Процедура перевірки передбачає що з даної теорії за допомогою інших раніше прийнятих положень виводяться деякі одиничні положення €œпрогнози€ з них вибираються ті положення які не виводяться з попередньо прийнятої теорії і шляхом порівняння їх з результатами практичних застосувань і експериментів виноситься рішення стосовно них. При цьому позитивне рішення може...
25242. Основні концепції історико-філософського процесу 29.5 KB
  Основні концепції історикофілософського процесу. Можна виділити 3 історикофілософські парадигми: негативістську класичнугегелівську та пост класичну. Він будує свою систему як свбоме усвідомлення всього попереднього історикофілософського досвіду. Стрижнем історикофілософського наслідування її внутрішнім механізмом є діалектичне заперечення яке одержує значення найважливішого методологічного принципу аналізу поступального руху філософського знання наступна філософська система не просто відкидає попередню а діалектично заперечує її...