28714

Силовые структуры, их место и роль в Российском демократическом государстве

Доклад

История и СИД

Помимо вопроса безопасности мирных граждан и реформирования армии есть еще один аспект который не может не волновать общество при поиске места и задач для силовиков в современных условиях. Особенности функционирования силовых институтов на современном этапе их развития предполагают некоторые выводы: вопервых функции армии и милиции как инструментов власти являются частью государственных функций и находятся в прямой зависимости от природы правящего в стране политического режима проводимой им политики; вовторых основным предназначением...

Русский

2013-08-20

13.09 KB

19 чел.

80. Силовые структуры, их место и роль в Российском демократическом государстве.

Демократическое государство не отрицает принуждения, а предполагает его организацию в определённых формах. Демократия - это не вседозволенность. Однако принуждение должно иметь чёткие пределы и осуществляются только в соответствии с законом. Правозащитные органы не только вправе, но и обязаны применять силу в определённых случаях, однако при этом всегда действуя только  законными средствами и на основании закона.

«Силовиков» во все времена и на любой точке земного шара интересует главное: поставленная задача и пути ее решения. А точнее говоря: ответ на вопрос «Чью безопасность будем обеспечивать?». Сегодня, ответ, как и прежде, один: «Государства!»

Защищать целостность границ своей страны сегодня не просто мало, но и порой бессмысленно, бесполезно. Взрывы в мирных городах тому доказательство. Помимо вопроса безопасности мирных граждан и реформирования армии, есть еще один аспект, который не может не волновать общество, при поиске места и задач для силовиков в современных условиях. Традиционно, требования силовых структур, включая армию, находятся в постоянном противоречии с демократией, с информационной открытостью, со свободой передвижения по территории страны и за пределами страны.

Особенности функционирования силовых институтов на современном этапе их развития предполагают некоторые выводы:

во-первых, функции армии и милиции, как инструментов власти, являются частью государственных функций и находятся в прямой зависимости от природы правящего в стране политического режима, проводимой им политики;

во-вторых, основным предназначением армии, реализуемым в процессе функционирования, является защита государства и его граждан от военной угрозы, исходящей от вооруженного противника, находящегося как за пределами страны, так и внутри нее;

в-третьих, учитывая изменение характера войны в связи с появлением ядерного оружия и возникновением опасности существованию человечества, основным направлением реализации функций армии становится не ведение войны, а ее предотвращение посредством потенциальных возможностей нанесения любому агрессору сокрушительного поражения;

в-четвертых, главным элементом внешней функции Российской армии в условиях отсутствия коллективной системы обеспечения международной безопасности является выполнение задачи по поддержанию военно-стратегической стабильности в мире путем «ядерного сдерживания»;

в-пятых, изучение специфики переходного периода в России, свойственной ему политической нестабильности, позволяет сделать вывод об усилении внутренней функции армии и приближении ее, тем самым, к задачам, выполняемым МВД, повышении роли силовых институтов как гарантов мирного осуществления демократических преобразований; -  в-шестых, нормальному функционированию ВС РФ и МВД на современном этапе развития страны препятствует отсутствие соответствующей правовой базы, недостает четкого законодательно оформленного их предназначения, случаи их возможного исключения, и как следствие, отсутствует четкий механизм принятия соответствующих политических решений. Социальная роль свойственна в той или иной форме всем силовым институтам. Объем этой роли различен.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25218. Інтенціональність як універсальна характеристика свідомості 22.5 KB
  Інтенціональність як універсальна характеристика свідомості Інтенціональність означає напруженість спрямованість. Інтенційність традиційно вважається характеристикою свідомості. Інтенційність підкреслює цілісність свідомості. Не буває свідомості самої по собі.
25219. Типологія знання. Особливості наукового пізнання 25 KB
  Особливості наукового пізнання. Знання – форма духовного засвоєння результатів пізнання процесу відображення дійсності що характеризується усвідомленням їх істинності. Рефлексія – відображення термін для позначення такої риси людського пізнання як дослідження самого пізнавального акту діяльності самопізнання що дає змогу розкрити специфіку духовного світу людини. пізнання наук.
25220. Поняття розсудку та розуму в філософії Канта 27.5 KB
  Поняття розсудку та розуму в філософії Канта Вчення про розсудок і розсум Кант викладає в €œКритиці чистого розуму € в частині €œтрансцендентальна логіка€. Проблема розсуду розглядається Кантом в розділі трансцендентальна аналітика а розуму – в трансцендентальній діалектиці. Хоча чуттєвість і мислення зовсім різні пізнавальні здібності проте знання може виникнути тільки завдяки поєднанню чуттєвості і розуму. Поняття розуму – трансцендентальні ідеї.
25221. САМОСВІДОМІСТЬ 37.5 KB
  Відокремлюючи сутності від даностей за допомогою мислення у східній традиції відстороняючись від миру Я у розумінні простраивает суб'єктивне відношення до предмета іншому й собі як рефлексирование переінтерпретацію й реорганізацію значеннєвих структур свого буття у східній традиції знімаючи суб'єктивне й інші прив'язки до зовнішнього миру а тим самим і самою можливістю Я . до явного але не через роботу із предметними втримуваннями неясними або навпаки самоочевидними що є проблема й завдання когнітивних практик стратегій...
25222. Самосвідомість в житті людини та суспільства 29.5 KB
  Самосвідомість в житті людини та суспільства Самосвідомість – це пізнання і оцінкам людини самої себе як мислячого і діяльнісного суб’кту. Самосвідомість – неві’ємна с торона свідомості виражає данність суб’єктивної реальності свідомості самому суб’єкту. Самосвідомість передбачає емоційноціннісне і діяльніснорегулятивне відношення до себе. Самосвідомість проходить ряд етапів у своєму розвитку: 1 домовленневий рівень – усвідомлення своєї фізичної самототожності меж свого тіла; 2 усвідомлення себе як суб’єкта дії ус відомлення своїх...
25223. Платон. «Парменід»: основні ідеї 22 KB
  Парменід: основні ідеї Головне питання твору: що є Єдине Це питання тісно пов’язане з розумінням Платона буття та світу ідей. Буття для Платона вічне незмінне недоступне чуттєвому сприйняттю і відкривається лише розумовому пізнанню. Буття множинне. Це можливе завдяки Єдинему яке за Платоном не співпадає з розумінням буття.
25224. Розвиток уявлень про природу категорій в історії філософії 29 KB
  Розвиток уявлень про природу категорій в історії філософії Категорії – форма узагальнення понять фундаментальні поняття що формують умови можливості досвідного знання і мають апріорний характер універсальні форми синтезу знання Аристотель – 10 категорій опис та визначення: субстанція кількість якість відношення місце час положення стан дія страждання схеми висловлювань про суще Метафізичні категорії – онтологічна характеристика буття Метафізика€ Арістотеля Стоїки – звуження вчення про категорії Аристотеля до вчення про роди...
25225. Поняття духу в філософії (Гегель, Шелер, Бердяєв). Цілераціональна і цінніснораціональна дія 30.5 KB
  Поняття духу в філософії Гегель Шелер Бердяєв. Цілераціональна і цінніснораціональна дія Поняття духу є центральним у філософії Гегеля. Сутність духу в самосвідомості самопізнання. Першопричина – Абсолютний Дух Абсолютна ідея діяльність абсолютної ідеї – мислення ціль – самопізнання Протиставлення: Душа Дух зв’язок через мислення Душа має здатність сходження на рівень Духу 3 стадії розвитку Духу: суб’єктивний – індивід – дух замкнений в собі відособлений від зовнішнього світу антропологія феноменологія психологія практичний...
25226. Субстанціальстська інтерпретація природи людини 21.5 KB
  Спіноза – визначав протяжність і мислення атрибутами єдиної С. найважливішою логік категорією апріорною формою мислення яка здійснює синтез явищ даних у досвіді. як істотний ступінь у розвитку ідеї основа всякого справжнього розвитку начало наук мислення що повинне виявляти диференціацію єдиного у багатоманітне.