288

Способи організації екстремального туризму

Курсовая

Туризм и рекреация

Сутність та особливості екстремального туризму. Виникнення та розвиток екстремального туризму в Україні. Туристичний маршрут Невгамовні річки карпат. Повітряні, наземні та екзотичні види екстремального туризму.

Украинкский

2012-11-14

523 KB

154 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Сутність та особливості екстремального туризму

  1.   Сутність екстремального туризму
    1.  Виникнення та розвиток екстремального туризму в Україні

РОЗДІЛ 2.  ВИДИ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1. Водні види екстремального туризму

2.2. Наземні види екстремального туризму

2.3 Повітряні види екстремального туризму

2.4 Екзотичні види екстремального туризму

РОЗДІЛ 3. Туристичний маршрут Невгамовні річки карпат

ВИСНОВКИ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Туристичний бізнес, за оцінками провідних європейських та світових фахівців є однією з найприбутковіших сфер діяльності людини та держави. Окремі країни отримують від сфери туризму до 75% свого сукупного ВВП. Крім того, туризм є надзвичайно важливим явищем, коли йдеться про міжнаціональну та міжнародну комунікацію між окремими людьми чи країнами в цілому. Пізнання особливостей організації державного та суспільного ладу в інших країнах дозволяють переймати усі найкращі риси задля втілення їх у власній державі. Разом з тим, реальне бачення повсякденного життя громадян інших країн може унеможливити повторення негативних тенденцій на Батьківщині.

Актуальність цієї курсової роботи може бути пояснена крізь призму важливості та актуальності туризму як суспільного явища. Екстраполюючи це на поняття та феномен екстремального туризму, необхідно звернути увагу на зростаючу популярність цього виду відпочинку та дозвілля у всьому світі та в Україні зокрема. Задля повноцінної організації туристичних екстремальних подорожей та зведення до мінімуму загрози здоров’ю туриста при цьому необхідне максимально повне дослідження всіх понять, явищ, процесів та відношень, які й характеризують екстремальний туризм.

Туризм прекрасний тим, що кожен знаходить у ньому те, що хоче. Комусь подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші - випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно, можуть допомогти людині зняти втому. Тому в усьому світі останнього часу набирає силу екстремальний туризм. Усе більше людей прагнуть побачити краси підводного світу, спуститися по гірському схилу, на лижах і навіть стрибнути з парашутом. У Європі, наприклад, цей вид туризму почав розвиватися швидкими темпами і ставати більш масовим туризмом наприкінці 80-х на початку 90-х років. А в нас, в Україні, із середини 90-х. Але, незважаючи на те, що цей вид туризму щорічно стає усе більш популярним, туристи в основному надають перевагу таким, як і раніше, популярні видам туризму, як екскурсійний, пізнавальний, пляжний і ін. Не знаючи про нові види відпочинку. Тут вже йдеться про реальну небезпеку для життя, тому працівники туристичних фірм повинні враховувати вік, фізичну підготовку, стан здоров’я кожного учасника поїздки.

Питанню розвитку екстремального туризму присвятили свої роботи Романов А.А. [27], Дмитрієвський Ю.Д., Арін Я. [30], Гуляєв В.Г. В їх роботах проаналізовано розвиток певних видів екстремального туризму в різних країнах, та у всьому світі в цілому. Результати цих досліджень використано в даній курсовій роботі. Чимало спеціальних електронів сайтів, присвячених безпосередньо екстриму. Слід сказати, що на сьогоднішній день дана тема є малодослідженою і потребує подальшого наукового опрацювання.

Метою даної роботи є дослідити розвиток екстремального туризму в Україні.

Обєктом роботи є розвиток екстремального туризму в Україні.

Предметом дослідження в курсовій роботі екстремальний турим.

Виходячи із мети потрібно вирішити наступні авдання:

  •  визначити сутність екстремального туризму;
  •  дослідити виникнення та розвиток екстремального туризму в Україні;
  •  охарактеризувати види екстремального туризму;
  •  вивчити популярні місця екстремального відпочинку в Україні;
  •  скласти туристични маршрут.

Структура  роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальна кількість сторінок – 40.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

  1.  Сутність екстремального туризму

Екстрім - видатні, екстраординарні дії, як правило, пов’язані з небезпекою для життя. Деякі сучасні види спорту, які стали просуватися в світі з 50-х років XX століття, поступово стало прийнято називати екстремальними. До таких видів спорту відносяться ВМХ, тріал, скейтбордінг, сноубордінг, парашутизм, скелелазіння. Екстремальні види спорту з'являються на світ кожен день. Їх характеризує висока ступінь небезпеки для життя і здоров'я спортсмена, велика кількість акробатичних трюків, високий рівень адреналіну, який виділяється у спортсмена під час заняття спортом.

Екстремальний туризм - один з видів туристського відпочинку, в тій чи іншій мірі пов’язаний з ризиком. Останнім часом активно розвивається пригодницький туризм - вид туризму, який об’єднує всі подорожі, пов'язані з активними способами пересування та відпочинку на природі, що мають на меті отримання нових відчуттів, вражень, поліпшення туристом фізичної форми та досягнення спортивних результатів. Екстремальний туризм належить до найбільш небезпечних видів туризму, його мета і полягає в тому, щоб відчути небезпеку. Всі види небезпек в екстремальному туризмі можна класифікувати за природою явища і ролі туристів у виникненні небезпечної ситуації. Історія екстремального туризму тісно пов’язана з історією розвитку екстремальних видів спорту, серед яких скайсерфинг, трекінг, хелі-скі, фрі-райд, рафтинг і т.д. В даний час екстремальний туризм включає різні спортивні види відпочинку, пов’язані з ризиком, і являє собою дуже строкате явище [5, с. 39-41].

Формування маршрутів, турів, екскурсійних програм, надання основних, додаткових і додаткових послуг складають технологію туристичного обслуговування, тобто це формування конкретного туристичного продукту для задоволення потреби в туристичній послузі. Для складання туристичного маршруту або ж просто туру потрібно рахуватися з їхніми класифікаціями по типу, сезонності, тривалості, віковій ознаці тощо. Як правило, екстремальний туризм характеризується активними способами пересування. Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (лазіння по скелях, спортивні ігри, плавання на плотах по бурхливих ріках, підводний туризм, сафарі ті інші), що вимагають значної фізичної напруги і доступні далеко не всім категоріям туристів. Ще більш виділяється в цьому змісті екстремальний туризм.

До екстремального туризму відносять різні пригодницькі тури, - пригодницькі подорожі, відвідування екзотичних місць, вулканів, островів, водоспадів і ін. Звичайно це нестандартний тур в екзотичні й екологічно чисті природні резервації, пов'язаний з незвичайними подорожами, нетрадиційними транспортними засобами. В окремих випадках такий тур зв'язаний з ризиком і серйозними фізичними навантаженнями extreme tour, вимагаютьсміливості й умінь, наприклад, сплав по бурхливій ріці Колорадо на надувних човнах, подорож на Кольський півострів узимку на собачих запряжках. Популярний відпочинок на гірськолижних курортах, участь в яких передбачає фізичну підготовку і майстерність учасників.

Такий туризм близький до спортивного туризму, однак маршрути більш добре підготовлені й умови істотно комфортніше, ризик зводиться до мінімуму за рахунок забезпечення провідниками, проміжними таборами, туристським спорядженням. - Тур по місцях катастроф (наприклад ГУЛАГ). - Полювання, риболовля, фотополювання, поїздки на мотосанях узимку чи джипах по важкодоступних місцевостях [5, с. 47-48].

У залежності від головної цілі подорожі можна виділити наступні тури: - тур з метою полювання, рибного лову, поїздки на природу в заповідники для спостереження за тваринами, фотополювання. У програму туру входить: відвідування визначних пам’яток місцевої природи, навчання подоланню перешкод, пристроєві табірного життя, вивчення техніки виживання в екстремальних умовах. Організується колона машин, у якій, крім джипів з туристами і провідниками, іде транспортний супровід з наметами, продовольством, паливом, харчуванням і іншим; тур - відвідування військових об'єктів і полігонів, таборів для ув’язнених, концтаборів і в'язниць; тури на місця людських трагедій; тури з метою пошуку скарбу. Професійного й аматорські - пригодницького розважального характеру. Особливістю екстремального туризму є його спортивний характер і участь у ньому молодіжної вікової категорії [28].

Активні види відпочинку завойовують усе більшу популярність серед простих туристів. Особливо популярним став дайвінг, один із найзахоплюючих і екстремальних видів. Парашутистам і гірськолижникам доводиться потіснитися - число дайверів в усім світі, стрімко зростає. Звертаючи увагу на цифри стає ясно: поширення дайвінга порівнянне тільки із епідемією. На сьогодня у світі майже 20 мільйонів сертифікованих дайверів-любителей, а 40 років тому їх було кілька сотень. В Україні останніми роками захоплення дайвінгом стало масовим. Також, зараз в усім світі дуже популярні стрибки із парашутом. Із парашутом почали стрибати більше напівстоліття назад, але в масового характеру він перетворився тільки років 15 назад. Зараз існує багато варіантів стрибків з парашутом. Це і скайсерфинг і групова акробатика, але все більшу популярність набирає B.A.S.E. jumpіng. Це не тільки гострі відчуття, але і чудове видовище. Багато людей спеціально приїжджають на різні змагання, щоб подивитися, як люди стрибають із хмарочосів, телевізійних веж, мостів, скель. Якщо комусь не подобається пірнати під воду або стрибати із величезних висот - тоді можна спробувати, теж популярний вид вигляд відпочинку, віндсерфінг. Але отут варто врахувати, що це задоволення пов’язане із постійними падіннями у воду, і реальною можливістю захлинутися в морських хвилях, а також неминучими мозолями на руках. Але випробовування себе в сплаві по бурхливих гірських ріках, точно запам’ятається надовго [3, с. 77-78].

Тим, хто боїться води, підійдуть пішохідні тури. Це теж екстремальний туризм, що сполучений з чималими труднощями і небезпеками. Такі маршрути звичайно прокладаються по незайманих територіях планети, так що в людини з’являється можливість буквально вписатися в природу, але при цьому виявитися відрізаною від цивілізованого світу. І навіть якщо така тургруппа має сучасні засоби супутникового зв’язку, для приходу допомоги може знадобитися кілька годин або днів. Тому будь-яка надзвичайна подія може призвести до серйозних наслідків. Тому кожна туристична фірма до якої звертається громадянин запропонує страхування життя від нещасного випадку, яким є обов’язковим згідно законодавства України Але, не дивлячись на всю свою привабливість, слід зазначити, що екстремальний туризм це дорогий вид відпочинку. А такий вид туризму як космічний існує взагалі для одиниць, тому що платити за нього мільйони доларів здатні тільки дуже забезпечені туристи. Але тільки цей вид екстремального туризму дорогий по економічних факторах [6, с. 54-55].

Взагалі ж екстремальний туризм один із самих перспективних видів туризму, що залучає до себе усе більше людей. З’являються нові місця для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так місця створені природою про які люди раніш і не знали, наприклад, печери. А те, що цей вид туризму активно розвивається видно хоча б з того, що з'являються всі нові його види.

  1.  Виникнення та розвиток екстремального туризму в Україні

Активний туризм в Україні розвивається як невід’ємна складова туристичної галузі і спрямований на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом залучення її до участі у спортивних походах різної складності та змаганнях з техніки спортивного туризму, самодіяльних туристичних подорожах, мандрівних туристичних подорожах активного характеру.

Разом з тим, спортивний та самодіяльний активний туризм є невід'ємною складовою вітчизняної туристичної галузі, сприяє розвитку та поширенню активних форм відпочинку, а отже, має ще й рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції. Розвиваючись на межі спорту і активного дозвілля в природному середовищі, активний туризм сприяє розвитку внутрішнього туризму шляхом пропаганди відносно дешевого і одночасно ефективного відпочинку, що в умовах невисоких матеріальних доходів значної частини населення країни надає йому соціально-пріоритетного значення для відповідних державних, громадських та комерційних організацій. Зменшення вартості відпочинку завдяки використанню елементів і засобів спортивного туризму і мінімізації видатків на матеріально-технічну інфраструктуру такого відпочинку по відношенню до вартості відпочинку за традиційними організаційними формами у внутрішньому, зарубіжному та міжнародному туризмі робить його соціальне доступним та економічно привабливим для пересічного громадянина і економічно вигідним для організаторів [7, с. 61-62].

Розвиток нових напрямів активного туризму - екстремального, пригодницького, наддалеких вітрильних та інших подорожей, проведення комбінованих за видами туризму (автомобільного, велосипедного, вітрильного, водного, гірського, мотоциклетного, пішохідного, спелеологічного тощо) подорожей з використанням наявних природно-рекреаційних, історико-культурних та кадрових ресурсів країни не тільки створює умови для залучення до активних занять туризмом населення України, а й має стимулюючий вплив на розвиток міжнародного та зарубіжного туризму, сприяє загальному розвитку туристичної галузі як високорентабельної галузі економіки України та її входженню до світового туристичного ринку.

Однак, незважаючи на наявні великі потенційні можливості свою соціальну і економічну значущість, активний туризм в Україні, на жаль, все ж розвинений недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в своєму розвитку активний туризм, тісно пов'язані, передусім, із соціально-економічними проблемами розвитку суспільства в останнє десятиріччя XX ст., а також із внутрішніми, насамперед, організаційними проблемами в самому туристському русі, що накопичились у 90-х pp. XX ст. [27]

У 80-ті pp. XX ст. розвиток активного туризму характеризувався тим, що держава у значній мірі превалювала над цим громадським рухом і практично повністю визначала його основні параметри. Разом з тим, цей період мав і певні недоліки - жорстке керівництво зверху федераціями і клубами з боку Рад по туризму і екскурсіях, обмеження ролі громадськості дорадчими функціями тощо. Але ці недоліки не могли суттєво завадити розвитку активного туризму, оскільки цей розвиток стабільно фінансове підтримувався [8, с. 63-65].

На початку 90-х pp. минулого століття ситуація докорінно змінилася. Держава в особі Рад по туризму та екскурсіях припинила опікуватися проблемами активного туризму, а також, що важливіше - припинила його фінансову підтримку. Розвитком активного туризму самостійно стали займатися громадські організації - федерації спортивного туризму та туристські союзи. На жаль, відсутність фінансової підтримки з боку державних інституцій вкрай негативно відбилася на активному туризмі і в його розвитку розпочався період занепаду. Результат - різке падіння масовості у активному туризмі.

Від остаточного занепаду активний туризм був у цей час врятований ентузіастами, що залишилися у федераціях та туристських союзах, які, не маючи фінансування, змогли лише зберегти форпости туристського руху, що дозволило втримати його від остаточного занепаду.

У цей період у багатьох регіонах туристська громадськість почала шукати вихід із скрутного становища через об’єднання громадських та комерційних інтересів. Тандем фінансів і громадської структури почав давати позитивні результати. Але мізерність фінансових комерційних можливостей і слабкість структури не давали активному туризму можливостей стабільно розвиватися. Реальне ж зростання показників у розвитку активного туризму в регіонах можна було спостерігати лише там, де до громадської структури та комерційних грошей змогли частково залучити ще й державне фінансування [30].

Аналіз стану активного туризму в Україні наприкінці 90-х pp. минулого століття свідчить про те, що для стабілізації ситуації та подальшого його розвитку необхідна була консолідація зусиль громадськості країни у створенні потужної громадської організації як авангарду туристського руху.

Враховуючи існуючі реалії, з метою покращення ситуації туристська-спортивна громадськість у вересні 2000 р. на Установчому з’їзді у Вінниці створила всеукраїнську громадську організацію - Федерацію спортивного туризму України, завданням якої було визначено всебічне сприяння підвищенню статусу активного туризму, а також вітчизняної туристичної галузі. Діяльність Федерації мала служити всебічному гармонійному розвитку особи, зміцненню здоров'я населення, формуванню здорового способу життя, культурному і духовному розвитку громадян України. Було розроблено та затверджено Програму діяльності Федерації активного туризму України на 2001-2005 pp. Програма стала стрижнем усієї діяльності Федерації. Підбиваючи підсумки виконання завдань то передбачені Програмою заходи в основному були виконані. Одночасно було зазначено, що розвинувши структуру організації на макрорівні, тобто на рівні територіальних осередків і створивши необхідне нормативно-правове забезпечення діяльності цієї структури, Федерація відкриває для себе безмежне поле діяльності у розбудові місцевих осередків, створенні клубної мережі, секцій активного туризму в колективах фізичної культури і, відповідно, їх інформаційному, методичному, нормативно-правовому забезпеченні.

Нині в осередках Федерації найбільше комісій з пішохідного туризму - 22, далі йдуть комісії з гірського та водного туризму - по 19, велосипедного - 15, спелеологічного - 14, лижного - 12, вітрильного - 4. Крім того, за перші два роки діяльності Федерації значно зросла кількість всеукраїнських та регіональних змагань зі спортивного туризму.

Слід зазначити, що в останні роки активному туризму як ефективному засобу залучення населення до здорового способу життя стало приділятися значно більше уваги з боку органів державної влади.

Таким чином, можна констатувати, що за 2001-2003 pp. активний туризм не тільки вийшов із кризової фази у своєму Розвитку, а й став визнаним і в регіонах, і взагалі в Україні видом відпочинку. Загальне поширення активного туризму серед різних верств населення переконливо свідчить, що активний туризм нині є фактично одним із масових видів туризму в Україні [1, с. 115-116].

РОЗДІЛ 2.  ВИДИ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1. Водні види екстремального туризму

Різномаїття видів екстремального туризму в наш час просто захоплює. Кожний вигадує щось особливо новеньке, аби лиш привабити туристів та просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто змагається з природою: переборює гірські річки, гостює в небезпечних печерах, покорила води океанів та морів, дізнається про небо за допомогою різноманітних приборів, і може злітати на декілька днів в космос. А головне, все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення.                       

Здавна всіх вабило щось нове, неопізнане, і деякі готові викласти чималі кошти тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття.

Екстремальний туризм кожного року все більше набирає обертів у своєму розвитку. Тому зараз можна виділити основні види екстремального туризму, про які говориться нижче.

Дайвінг - дуже популярний в світі. Заняття підводним плаванням у більшості людей асоціюється насамперед з іменем Жак-Верба Кусто. І мало хто знає, що ще Леонардо Да Вінчі шукав можливість проникнення людини в морські глибини, а в якості резервуара для повітря він пропонував використовувати ніщо інше як хутро з-під вина. Згодом багато вчених і інженери працювали над ідеєю створення умов пристосування, за допомогою яких людина могла б тривалий час перебувати під водою [4, с. 89-91].

У 1825 р. Вільям Джеймс сконструював апарат, що являв собою залізний резервуар, наповнений стисненим повітрям. Ємність охоплювала тулуб на зразок поясу. Використане повітря виходило із шолома через випускний клапан. Для додання водолазові негативної плавучості до його поясу прикріплювали баласт. На той час це був найбільш прийнятний тип спорядження, однак, через окремі недоліки він так і не був жодного разу використаний. Після цього було безліч спроб створення подібного апарату, але жодна з них не увінчалася успіхом. Нарешті, у 1865 р. два французів - гірський інженер Рукеройль і лейтенант ВМФ Денейруз - винайшли апарат, що став попередником акваланга Кусто. Він являв собою металевий резервуар, що вдягався на спину і закривав очі, ніс і рот маскою, схожою на металеву коробку із ілюмінатором. Регулятор автоматично зрівнює тиск води зовні і тиск повітря усередині легенях людини [9, с. 92-93].

Поняття «дайвінг» походить від англійського «dive» - «занурення», що повністю відображає суть став найпопулярніших останнім часом виду спорту і відпочинку. Саме занурення в світовий океан стало можливим завдяки відомому французькому досліднику морських безодень Жак-Іву Кусто і його другу Емілю Ганьяну, винайшов автономний акваланг.

На сьогоднішній день існує декілька видів дайвінгу. Комерційні дайвери займаються прокладкою газо / нафтопроводу під водою, підйомом затонулих об'єктів, підводними роботами по ремонту судів, будівництвом під водою мостових опор та іншими гідротехнічними підводними роботами. Військовим дайвінгом займаються бойові плавці, що виконують специфічні військові завдання під водою. Технодайвери занурюються на різних газових сумішах, дозволяють досягти недоступних звичайним дайверам-любителям глибин (більше 40 метрів). Однак найбільша кількість людей об'єднано під прапорами саме аматорського (рекреаційного) дайвінгу. Це прості люди, для яких дайвінг - справжнє задоволення, насолода підводною флорою і фауною, спілкування з новими людьми, подорожі по різних країнах світу.

Завдяки науковому прогресу і відточеним сучасним технологіям, дайвінг давно перестав бути екстремальним видом спорту. Ним можуть займатися всі, хто здоровий духом і тілом, і кому більше 10 років.

Людина, що пройшла навчання любительського дайвінгу і доторкнеться до невагомості і краси оточуючого океану, назавжди полюбить це хобі, яке згодом може стати основною або додатковою професією. Люди, що прийшли в дайвінг, в більшості своїй переосмислюють багато речей і дивляться на життя вже зовсім по-іншому ...

У Професійній асоціації інструкторів дайвінга існує кілька рівнів навчання, послідовно виконуючи які, практично будь-хто бажаючий може стати професіоналом і одержати звання інструктора.

Професійний дайвінг (водолазні роботи). Це вид дайвінгу, головною умовою якого є спеціальна освіта та досвід роботи. Комерційні занурення в основному здійснюються з метою монтажу/демонтажу (зварювання, підняття підводних об'єктів і т.д.). Тому, крім стандартного устаткування для дайвінгу, в цьому виді занурення використовується додаткове обладнання (костюми із циркуляцією дуже гарячої води, балони з газовими сумішами, специфічне обладнання та ін).

Спортивний дайвінг. Вид спорту, суттю якого є підводне занурення з використанням спеціального обладнання. Спортивне навчання дайвера має кілька етапів (Open Water Diver, Dive Master в системі PADI, або NAUI або NDL). З проходженням кожного рівня, нирець підвищує свою класифікацію і отримує сертифікат про закінчення курсу.

Drіft dіvіng (дайвиінг у течіях). Цей вид дайвінгу найбільше повно відображає відчуття плавання під водою. Завдяки течії, яка підхоплює дайвера, можна спостерігати всю красу, практично не рухаючи, а відчуття польоту просто захоплюють. Можна плавати сидячи, стоячи, нагору ногами. Кожний може повністю контролювати своє тіло, але рекомендується поглядати вперед за курсом, щоб не влетіти в корал. Єдиною проблемою для цього виду дайвинга є його початок і фініш. Корабель, з якого стрибають, не стоїть на місці, тому що його звичайно несе за течією. І винирнути досить складно: уся група повинна спливати одночасно і за дуже короткий час вибратися на судно, інакше може віднести. Тому цей вид дайвинга рекомендується тільки для досвідчених дайверів

Drop off (вертикальний обрив). Коли дайвер пливе уздовж стрімкої коралової стіни і не видно дна, при цьому є присутнім відчуття польоту над безоднею. Правда, є одне “але”: блакитна безодня немов заманює у свої обійми, і дайвер може не помітити, як занурюється на недозволену глибину. Головна рекомендація: частіше поглядати на глибиномір. У таких місцях найбільш частіше зустрічаються великі представники підводної фауни. Це також приваблює аматорів підводного плавання. Wreck dіvіng (відвідування затонулих кораблів). Рекомендується відвідувати тільки добре відомі і досліджені об'єкти. У складі групи обов’язково повинен бути гід, що прекрасно знає це місце. Цей вид дайвинга цікавий усім, у кого виникає почуття дослідника, тому що кожний дайвер мріє знайти щось виняткове на затонулому кораблі. Рекомендується відвідувати досить старовинні затонулі об'єкти, тому що час і вода практично повністю виключають негативний вплив на психіку людини відчуття присутності на місці трагедії. Категорично забороняється запливати в трюми і вузькі проходи, тому що є можливість лишитися там назавжди. Обов'язково із собою мати не менше двох незалежних джерел світла, бажано мати резервне джерело повітря. А також дайвер повинен володіти в досконалості своєю плавучістю, тому що будь-який необережний рух або змах ластами можуть призвести до змутнення води, що вкрай небажано для наступних дайверів. Даний вид занурення можуть здійснювати тільки досвідчені дайвери [12, с. 109-111].

Nіght dіvіng (нічний дайвінг). Напевно, самий захоплюючий із усіх видів занурень. У нічний час активізуються усі форми підводної флори і фауни. Промінь світла вихоплює з темряви несподівані і дуже цікаві форми життя, яких вдень можна просто не помітити. Всі кольори підводної флори і фауни під променем ліхтаря здобувають незвичайні відтінки. Бажано мати із собою компас, попередньо обмовити із своїми партнерами маршрут руху. У випадку, коли хтось заблукає і довелося спливти, повинні бути прилади для світлової і звукової сигналізації для полегшення пошуку.

Українські дайвери здебільшого молоді - їхній середній вік 30 років (у США - 36). Це інтелігентна міська молодь: В Україні переважну більшість (77%) дайверів мають вищу освіту (у США - 50%).

Серфінг - один із самих давніх видів спорту на нашій планеті. Мистецтво їзди по хвилях, саме по собі, неймовірний взаємозв'язок із природою і у той же самий час і атлетизм. Крім того серфінг один з не багатьох видів спорту або видів мистецтва, що створив свою власну культуру [8, с. 150-151].

Ці папірусні “дошки” за формою дуже сильно були схожі на сучасні, хоча археологічні знахідки доводять, що з’явилися вони в далекому минулому. І все-таки серфінг у сучасному розумінні, має полінезійскі корні й у першу чергу гавайські.

Віндсерфінг - це овальна дошка з углепластика із шорсткуватою поверхнею для стійкості із плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і невеликим вітрилом, що кріпиться до дошки. Серфінг цього того ж саме тільки без вітрила. Власне віндсерфінг і з’явився від серфінгу. При гарному потужному вітрі можна розвивати швидкість більш 10-12 м/с. Ну а рекорд на сьогоднішній день - більше 70 км/год.

Каякінг - дуже популярний за межами України, але починає набирати все більшу популярність і в нашій країні. Цей спорт одинаків, хоча і позбавлений командного духу, зате дає можливість кинути виклик стихії і залишитися з нею один на один. У сучасному каякінгу розвиваються три основних напрямки - гребний слалом, родео і сплав. Слаломний каякінг - це вміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду. Родео, на відміну від слалому - це не тільки віртуозна техніка, але ще й елемент гри. Фрістайл на каяку - це виконання різних трюків на човні за рахунок особливостей рельєфу ріки. І, нарешті, сплав. На каяку можна відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, чи здійснювати ігрові сплави на невеликому відрізку гірської ріки, вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів. Щоб почувати себе впевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою технікою слалому і родео. До складу екіпірування каякера входять: човен, шолом, рятувальний жилет, своєрідна спідниця (перешкоджає улученню води в човен), прогумовані тапочки і весло [6, с. 39-41].

Вейкбординг - являє собою комбінацію водяних лиж, сноуборда, скейта і серфінгу. Катер буксирує рейдера, який знаходиться на короткій та широкій дошці. Рухаючи на швидкості 30-40 км/год з додатковим баластом на борті, катер залишає за собою хвилю, що рейдер використовує як трамплін. У стрибку можна виконати безліч різноманітних трюків.

Особливо динамічно вейкбординг став розвиватися на початку 90-х років. Він зробив революцію у водному спорті так само, як у свій час сноуборд у гірських лижах. Із захоплення невеликої групи ентузіастів він перетворився в популярний спорт зі своєю філософією і культурою. Безліч трюків прийшлася у вейкбординг із родинних “досочних” видів спорту - сноубординга, скейтбординга. І це дає вейкбордисту можливість прогресувати цілий рік. Все що потрібно - просто поміняти дошку. Та через свою ціну, цей вид розвинений дуже слабко. Водні лижі - один з найвідоміших видів активного відпочинку.

Водні лижі в даний час активно практикуються на Чорноморському узбережжі, нажаль там катають досить таки короткий проміжок часу, за який доведеться заплатити не малі гроші. Тому в Україні дійсно насолодитися катанням на водних лижах звичайному туристові важко, оскільки цей вид тільки но почав розвиватися [9, с. 67-68].

Рафтинг - це захоплюючий спуск по гірській річці на каноє або спеціальних плотах. В останні роки він викликає такий величезний інтерес з боку аматорів екстремального відпочинку, що більшість придатних для цього туризму гірських рік були освоєні професіоналами, і тепер пропонуються різноманітні рафтинг-тури практично в будь-яку точку світу. Це знахідка для людей, бажаючих перевірити себе в екстремальних умовах, дізнатися про швидкість своєї реакції, здатність швидко прийняти єдине вірне рішення, ризикувати. Це означає всі види екстриму на річках, водоспадах і порогах. По іншому вода в них називається “білою”, від утворення піни. В силу певного ризику, водний туризм вважався придатним тільки для професіоналів, але після появи рафтингу таке уявлення швидко змінилося. Справа в тім, що в цьому виді зявився рафт- тип судна, яке використовується для спускання та плавання по річкам різного типу. Рафт з англійської мови перекладається, як плот. Це – велика надувна лодка, класичного виду вона помістить в собі від 4 до 20 чоловік, із сучасних синтетичних матеріалів. Конструктивно рафти поділяють на однослойні та двухслойні. Перевагоюднослойних є простота підготовки до спуску, а двухслойних – повищена стійкість до ушкоджень. Найкращий рельєв для рафтингу - це гори, особливо в період танення снігів. Рафт-тури в основному бувають такими: поїздки на день чи полудня, і багатоденні подорожі. Під час останніх туристи потрапляють віддалені куточки гір, з недоторканою природою, розбивають табір у міру проходження ріки і досліджують дикі околиці навколо стоянок. В Україні популярний цей вид, оскільки місць для рафтингу вистачає. Вже три роки діє рафтклуб, де кожний може навчитися техніки сплавів, а згодом випробувати її на практиці, одержати спеціальну літературу, вказівки і взагалі просто познайомитися з новими друзями, які поділяють твоє захоплення.

Отже, водний вид екстремального туризму розвивається дуже швидко. Різноманітні види може запропонувати туристові кожна країна, яка має свою акваторію. Все більше людині хочеться випробувати себе на воді, оскільки просто лежання на пляжі вже перестало бути актуальним [6, с. 67-69].

2.2. Наземні види екстремального туризму

На поверхні землі людина відчуває себе більш впевненіше ніж в повітрі чи воді, тому найбільше всіляких екстремальних видів саме наземні. Вони можуть біти різними: від Американських гірок в “ДіснейЛенді” чи звичайного туристичного походу в ліс до дослідження підземелля. А останнім часом популярності набувають поїздки на місця катастроф. Про деякі, націкавіші види йдеться нижче.

Спелестологія - це захоплююча суміш туризму і науки, що вивчає порожнини штучного походження. У самому широкому значенні слова спелестологія - це наука про штучні підземні спорудження. Спелестологія тісно зв'язана із спелеологією, тільки спелестологів не цікавлять печери, а проникнення в які-небудь підземні міські структури, недоступні або нецікаві для інших. Головна особливість для того, щоб підземелля зацікавило спелестологів: щоб його не використовували ні в яких цілях в даний час і представляло певний історичний інтерес. До таких відносяться занедбані каменоломні шахти, водоводи, колодязі, підземні ходи, підземні храми і монастирі і так далі.

Спелеологію можна віднести як до туризму так і до розділів науки геологій: картознавство і гідрогеологія. Та головне печери - це останні білі плями на карті світу, остання можливість пройти там, де не тільки не ступала нога людини, але і куди не падав погляд її очей і фотокамер. На поверхні землі таких місць зовсім не залишилось. Дослідженням печер займалися Ерик Рижий, Колумб, Магеллан, Кук, Беринг, Лазарев, Скотт та інші. Звичайно, серйозною науковою спелеологією займаються не всі. Новачки беруть участь в навчально-тренувальних експедиціях. Є команди, що їздять тільки в розважальні чи “спортивні” поїздки. Щоб займатися спелеологією, треба мати серйозну підготовку, причому не тільки фізичну, технічну, а також і психологічну. Адже печера - зовсім інший світ, де людина позбавлена звичних орієнтирів: неба над головою, лінії горизонту. Його можна порівняти хіба що із підводним або космічним простором. Отже, печери бувають різні: маленький і сухі, куди може добратися і новачок; важкі, де до дна треба пробиватися неодну добу через глибокі колодязі, холодну воду, вузькі шкурники. У будь-якому випадку, надзвичайна краса печер заворожує. Озера, вигадливі вигини, незвичайне світло. Якщо пощастить, можна знайти і печерні перли (вони утвориться у ванночках із проточною водою, але дуже рідкі) [11, с. 152-153].

Люди цікавляться новими печерами, які бережуть в собі таємниці.

Кінний туризм – вид який підходить для кожного. Свист вітра, краса первозданної природи, єдинство з вірною і сильною твариною, гармонія в душі, все це може подарувати кінний туризм. Це один із найдавніши видів, оскільки багато років назад користувалися саме кіньми, але в більшості, як засіб пересування. В наш час це вже майже як “екзотика”. Кінний туризм підійте кожному незалежно від статі, віку, навиків. При першому поході кожний має пройти спеціальні курси верхової їзди та догляду за тваринами. Кінний туризм поширений в кожній країні. Оскільки спокійно можна подоружувати по різним цікавим містам, насолоджуватися природою та розмовами з друзями. Для “перчинки” туристичні фірми пропонують кінні тури по горам, які тяжко подолати, через бурхливі ріки та інші не тронуті рукою людини, міста землі [13, с. 139-141].

Сафарі-тур. Це одна з не багатьох можливостей подивитися країну зсередини, відвідати самі важкодоступні і незаселені місця. Можна перетинати живописні каньйони, що уражають уяву пустелі і савани, спостерігати за екзотичними тваринними і надзвичайними птахами, і водночас відчувати швидкість і міць джипу. Сафарі поділяють на такі: 1. На піщаних сафарі використовують тільки джипи, але і квадроцикли, і верблюди. Такі екскурсії можуть проводитися практично в будь-якій країні світу, починаючи від Туреччини і закінчуючи Аляскою, і дозволяє подивитися природу і ландшафти. 2. Короткострокове пасажирським - подорож у відкритих джипах з водієм. У джипі може бути від 1 до 6 чоловік. Такі сафарі поширені в Африці і Непалі у національних парках, коли гід, він же водій, показує екзотичних тварин і птахів. У національних парках тварин безліч, в одному тільки Крюгер Паренню в ПАР, популяція слонів - від 8500 до 10500 осіб, а вже про левів і леопардів, пташок яскравих заморських, і говорити не потрібно. Звичайно, такі сафари проводяться 2 рази в день, з ранку, і ввечері, причому кілька днів підряд, оскільки все в один день побачити неможливо [15, с. 39-41].

3. Довгострокове - найбільш екстремальний вид сафарі. Це досить рідкісні програми, тому як їх не легко організувати, але по задоволенню і враженням, вони набагато перевищують звичайні програми. За кермом закритого або відкритого джипу можна подолати до 3000 км у тиждень. Звичайно це кілька джипів, оснащених радіозв'язком, у яких їдуть по дві людині, іноді три, що б мінятися місцями за кермом. Траси можуть бути різної складності, включаючи пустелі і савани, для бажаючих може бути організована робота з лебідкою. Маршрут прокладається заздалегідь, але за бажанням може бути змінений. Групи формуються за місяць до початку сафарі, і повинні бути не менше 6 чоловік, а відповідно від 3 машин. Обов'язково машина в супроводі з гідом і кухарем, що, якщо туритси не зупиняєтеся в готелі чи лоджії. Цей вид сафарі пропонується в основному в Африканських країнах. Найбільш якісні програми, організовуються компаніями, уповноваженими якими-небудь брендами машин, наприклад, Ленд Ровер, або Тойота.

4. Мисливське сафарі - це справжнє полювання на антилоп, слона, лева, леопарда, крокодилів і т.д.і здійснюється тільки за спеціальною ліцензією і тільки там, де це дозволено. Для деяких країн, наприклад, для Танзанії - полювання - є величезною частиною бюджету країни, і це задоволення, вважається звичайним. Та в багатьох випадків, полування на звірів забороняється законами певних країн.

Окремі види сафарі - це мото-сафарі (на спеціальних мотоциклах) і дайв – сафарі (спеціальні автомобілі), які нічим не відрізняються від інших крім засобу пересування.

Для перших двох видів сафарі обмежень не існує. А от на довгострокове сафарі бажано мати гарне здоров’я, і, при бажанні керувати джипом, звичайно же, права водія. Із мисливськими сафарі все трохи складніше. При вивозі особистої рушниці за кордон, необхідно буде отримати на це дозвіл і надати мисливську ліцензію, якщо ж рушниці немає, то можна взяти в оренду разом с патронами

Короткострокові сафарі, можливі, практично, у будь-яких країнах. Дуже поширені в курортних країнах, таких як Греція, Туреччина, Острови ( Мальдивы, Сейшелы). Дуже гарні короткострокові сафарі в Мексиці, в Еквадорі й Алясці. Піщані сафарі в Алжирі, Тунісі і Марокко цікаві і незвичайні. Такі сафарі бувають і довгостроковими, на 5 і більше днів. Безперечними лідерами в сегменті довгострокових сафарі виступають африканські країни - ПАР, Ботсвана, Зімбабве, Танзанія, Кенія [12, с. 39-41].

Отже, найпоширеніші види саме в наземному екстремальному туризму. Найважливіший фактор- це дешевизна, порівняно з іншими. Тому більша половина туристів обирають саме наземний екстремальний туризм.

Гори завжди манили і цікавили людей, які в свою чергу покоряють найвижчі точки планети. В наш час популярні різноманітні види екстремального туризму, найпоширеніші можна виділить итакі: сноуборд, альпінізм, скелолазення, льодалазення, гірські лижі. Детальніше про деякі написано нижче. Альпінізм - вважається найекстремальнішим і мабуть одним із найпоширеніших відпочинком. Сьогодні альпінізм являє собою цілу індустрію, що рівномірно розвивається і популяризується. Альпінізм– сходження на вершини гір. Слово “альпінізм” походить від назви Альп – найвищої гірської системи Західної Європи. Але це не єдина назва цього виду, наприклад в Гімалаях альпіністів іноді називають “гімалістами”, а Високих Татрах – “татарниками”, в Югославії – “горелазцями” тощо. Це поняття включає в себе як різновидність спорту, так і туризму [11, с. 33-34].

Спортивна сутність альпінізму – подолання за допомогою спеціальних технічних прийомів різноманітних перешкод, які створюються умовами рельєфу і клімату гірських районів на шляху до піку гори; вони можуть бути скеляними, льодовими і сніжними різної ступені важкості. Традиційно склалося, що гірськими сходженнями займалися тільки туристичні клуби и спортсмени-професіонали. Альпінізм-непрофесійний, поки що вважається єлітним видом гірського туризму. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами добратися до наміченої вершини. Однак аматори самих гострих відчуттів не зупиняються й узимку. А складні погодні умови і сходи лавин тільки додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, перебороти все і добратися до вершини.

Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст скорив не Ельбрус, а всього лише стінку на місцевому скалодромі. Для цього потрібно бути добре фізично підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, гарну “розтяжку” і невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При підйомі доведеться працювати не тільки м’язами, але і головою, щоб правильно вибрати, за які зачепи схопитися. В Україні цей вид тільки почав розвиватися, але головною проблемою залишається недолік професійних інструкторів.

Гірські лижі. Гірські лижі один із найстаріших видів активного відпочинку. З роками кількість бажаючих покататися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніше і різноманітніше гірськолижний сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже про 80-х, 70-х роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків, яким завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Рух на лижах, ймовірно з’явалася після винаходу снігоступів, що поступово модернізувалися до сучасного стану гірських лиж. (“Батьком сучасного лижного спорту” часто називають норвезького випробувача Сандре Норгейма [12, с. 67-68].

У середині 19-го сторіччя, Сандре Норгейм винайшов спеціальні кріплення, що дозволяли лижникові здійснювати повороти і керувати лижами при спуску із пагорбів. Сандре Норгейм і його сучасники цей вид лижного спорту назвали “слалом”.) Зараз слалом часто згадується як “Телемарко”. Спочатку, лижний спорт був лише декількох стилів, що нагадували сучасні “скандинавську” ходьбу на лижах по пересіченій місцевості. Австрійський винахідник Маттіас Цдарский вигадав більш стійкі кріплення до гірських лиж, за допомогою яких нога лижника щільніше прилягала до лижі, що дозволяло ефективніше керувати лижами. Фактично, цей винахід послужив поштовхом для розвитку альпійського стилю лижного спорту. Після цього, на початку 20-ого сторіччя, австрійський випробувач Ханс Шнейдер вигадав особливу техніку рухів тіла людини, що ще більше спростило процес регулювання напрямку руху лижника. Ця техніка стала називатися Arlberg, на честь найменування регіону, де проживав її автор. Саме ця техніка рухів зробила гірські лижі популярним і доступним для кожного видом спорту і розваги. На сьогодні майже кожний намагається щорічно поїхати в гори, щоб спуститися з вершини гори. Тому кожна країна, яка має змогу, надає свої пропозиції по гірськолижним курортам [8, с. 94-95].

Сноубординг - спуск по снігу із гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це більше активний і екстремальний вид вигляд, ніж гірські лижі. Сноубординг як окремий вид спорту з'явився в Америці в 60-х роках XX століття. Лютими шанувальниками новомодного захоплення стали по більшій частині серфери, що не бажали сидіти без справи в чеканні літніх днів. У нашій країні сноуборд масове визнання одержав тільки в середині 90-х років.

На сьогодня зроблено багато спеціальних трас із трамплінами й іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але в останнім часом особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pіpe “пів-труби”) - споруда зі снігу, схоже на рампу для роллерів. Взагалі екстремальні захоплення, пов'язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на кілька груп:

  1.  freeskііng або freerіde - це спуск по крутих непідготовлених схилах зі складним рельєфом;
  2.  helіskііng - тим же саме, але з використанням вертольота як засіб доставки на гору;
  3.  skі-tourіng (randonee skі) - скі-тур, гірський туризм із використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору;
  4.  skі-mountaіneerіng (лижний альпінізм) - сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах чи сноуборді (використання страховки чи якого-небудь додаткового спорядження, крім лиж, на спуску порушує “чистоту” такого сходження);
  5.  в останні роки з'явилася new school - щось начебто сноубордичного фрістайлу.

Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального туризму в Україні. У нас є досить високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, у Європейських країнах, наші туристи із середнім прибутком із задоволенням відвідують українські, а саме карпатські курорти, які стають популярними серед іноземців [8, с. 93-94].

2.3 Повітряні види екстремального туризму

Відчути вільність польоту, побачити замлю з висоти прагнуть, мабуть, кожниа друга людина на землі. Ось і з’являються різновиди екстремального туризму, які пропонують кожному бажаючому “відірватися від землі.” Парашутний спорт. Останнім часом один із найпоширеніших видів туризму. Багато хто прагне побачити те або інше місто з висоти “пташиного польоту”. Та багато хто помиляється. Що можна просто одягув на себе парашют вискочити з літака і насолоджуватися польотом. Але для початку варто розібратися, що собою являє парашутний спорт в цілому. Класичний парашутизм – містить у собі дві вправи: перша - стрибки на точність приземлення. Завдання полягає в поразці мішені розміром у 3 см. Друга вправа - комплекс фігур у вільному падінні. Змагання ведеться на час. Досить консервативний вид спорту: сам комплекс фігур не змінюється уже багато років і вимагає відточеної майстерності і сталості в результатах. Групова акробатика. [9, с. 142-143].

Класична кількість парашутистів у команді - 4 і 8. Бувають також команди з 16-ти спортсменів. А рекордний стрибок, занесений у книгу Гіннеса, був зроблений командою з 296-ти парашутистів. Основні фігури для побудови звичайно оголошуються заздалегідь, назви ж цих фігур дають деяке уявлення про те, як вони будуть виглядати: “квітка”, “зірка” і т.д. Команда з чотирьох чоловік може побудувати близько 30 фігур за час вільного падіння. Купольна акробатика - полягає в побудові формацій з куполів розкритих парашутів. Цим вона кардинально відрізняється від інших видів парашутного спорту, де робота над результатом йде до розкриття парашута (крім стрибків на точність приземлення). При виконанні фігур купольної акробатики парашутисти входять у безпосередній контакт із парашутами інших спортсменів, при цьому часто відбуваються завали куполів. Тому парашутистам, що займаються купольною акробатикою, потрібно особливе устаткування. Куполи повинні бути стійкими, добре навантаженими і мати можливість точного регулювання швидкості. Після того, як всі фігури побудовані, настає етап, коли парашутисти повинні відокремлюватися один від одного і робити посадку. Це найбільш складна і небезпечна частина вправи. Якщо куполи зачепилися один за одного, то навіть приведення в дію замків відчіплення купола може не допомогти, а купол не відійде. Розкриття ж запасного парашута в такій ситуації досить небезпечно. Це робить купольну акробатику одним із самих ризикованих видів парашутизму.

Фрістайл - порівняно молодий вид парашутизму, виник приблизно 10 років тому. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної дисципліни в Україні [11, с. 139-141].

Скайсерфінг - це стрибки із лижею на виконання різних фігур у вільному падінні. З'явившись в Україні нещодавно, скайсерфінг відразу ж став користуватися величезною популярністю. Аеродинаміка лижника сильно відрізняється від простого вільного падіння, тому стрибки із лижею вважаються практично іншим видом спорту. Тому що всі елементи виконуються в стані вільного падіння, то для оцінки стрибка необхідний повітряний оператор, щоб на основі відеозапису, зробленого цим оператором, члени журі змогли виставити свої оцінки. Таким чином, команда складається з двох членів - спортсмена-лижника і спортивного оператора. У залік йде тільки перші 50 секунд відеозапису стрибка. Оцінюється майстерність і артистизм виконання фігур, а також якість роботи оператора. B.A.S.E. jumpіng. Бэйс-джамперу для заняття улюбленою справою - стрибками із парашутом - не потрібен літак чи інша літаюча техніка. Він обходиться звичайним ліфтом, а найчастіше і власними руками і ногами плюс альпіністське спорядження. Спортсмен-бэйсер забирається на дах якої-небудь будівлі, бажано хмарочоса, телевежу, гору або скелю, і стрибає вниз. Навіть ентузіасти цього виду спорту говорять, що це один із самих небезпечних видів, навіть на фоні екстремальних. В Україні стрибки з висотних будинків і споруд вважаються порушенням закону і караються у повній відповідності до Адмінистративного кодексу України.

Повітряні кулі. Подорожі на повітряних кулях звичайній людині, доступні на різних фестивалях, що проходять і в нашій країні. Дальність польоту на повітряній кулі залежить від сили вітру, а при середній силі вітру це 20-30 км. На фестивалях повітряні кулі піднімаються на висоту до 1000 м. Місце приземлення цілком залежить від метеоумов. Дельтапланеризм входить у число швидко розвиваються всесвітньо відомих видів спорту. Сьогодні нараховується близько 90000 дельтапланеристів по усім світі, плюс щороку в небо піднімається близько тисячі новачків пілотів- дельта. Апарати сьогоднішніх днів неймовірно стійкі, міцні, і польоти на них можуть бути обмежені лише погодними умовами і досвідченістю самого пілота [7, с. 52-53].

2.4 Екзотичні види екстремального туризму

Космічний туризм - найдорожчий і, мабуть, найекзотичний вид екстремального туризму - подорож на орбіту Землі. Поки космічних туристів можна перерахувати по пальцях - це американський мільйонер Денис Тіто і громадянин ПАР Марко Шаттлворд. Першому тижневе перебування на Міжнародній космічній станції обійшлося в $12 млн., другому у $14млн. Пізніше до старту на МКС готувався соліст групи N'Sync Лэнс Басс, але через не статок у фінансуванні його старт не відбувся. Але після відомої катастрофи “Шатла”, відправлення туристів у космос припинилися на невизначений термін.

Кайтсерфінг. Суть його полягає в тому, що людина, яка стоїть на певній дошці, розганяється за допомогою повітряного змія, мотузка від якого знаходиться в нього руках. Займатися кайтсерфінгом можна як у горах, так і на рівнинній місцевості, єдиною обов'язковою умовою є вітер. Можна навіть кататися по будь-яких полях, рівниннх чи горбистим. Але особливим шиком вважається прокотитися на дошці по водоймах, покритих крижаною кіркою, і запорошених снігом. До того ж русла річок або озер, як правило, є самими вітряними місцями. Надзвичайна всесезонна універсальність дозволяє використовувати повітряних зміїв узимку і влітку. А деякі професіонали здійснюють стрибки до 100 метрів у довжину і 30 у висоту. Кайт дозволяє розвивати швидкість, що перевершує швидкість вітру більш ніж у два рази. Реально досяжна швидкість пересування - 60-70 км/год, а найвища швидкість був зафіксований 22 вересня 1990 р. у м. Оушен-Сіті, США - Піт Джаконно, керуючи фігурно-пілотажним кайтом, розвивав швидкість понад 193 км/год. Кайтинг популярний в Європі, а саме у Франції [9, с. 105-106].

Джайлоо-туризм - це один з видів екзотичного екстремального відпочинку - життя в первісному племені з усіма принадностями кочового побуту. Цей захоплюючий вид туризму успішно розвивається на високогірних пасовищах Киргизстану. Пропонується ночівля підлозі юрти чабана, поруч з димним вогнищем, свіжа баранина і кумис, а також прогулянки верхи в горах і на пасовищах. Прекрасна можливість відпочити від великого міста. Поїздки на Північний і Південні полюси.

Відносно недавно почали здійснюватися круїзи в Арктику й Антарктику. І усе більше бажаючих хочуть побувати в екстремальних кліматичних умовах і подивитися на екзотичних тваринах, таких як пінгвіни. До того ж Північний і Південний полюси найбільш екологічно чисті місця на Землі. Зустрічаються і такі екзотичні тури, як поїздка в Чорнобиль або подорож по джунглям. Бажаючих поїхати в Чорнобиль, по зрозумілих причинах не багато. Адже і після 16 років екологічна обстановка в цьому районі далека від оптимальної. Звичайно, відправляють туди аматорів гострих відчуттів у спеціальних костюмах у супроводі фахівців з дозиметрами. Однак доступ у заборонну 30-кілометрову зону закритий для вагітних і неповнолітніх, тому що безпосередньо в електростанції випромінювання багаторазове перевищує припустимі межі. За $80-100 можна побачити незвичну захоплюючу в дечому картину: вимерле місто, скрізь висока трава і дика природа. Без втручання людини зона перетворилася в неповторний природний парк. Тут з’явилися нові види рослин, відродилися популяції тварин, що вимирали. Орлани-білохвості, рисі, сірі вовки, дикі коні захопили місцевість. При походах у джунглі, у туриста з’являється можливість буквально вписатися в природу, але при цьому бути відокремленим від цивілізованого світу. І навіть якщо така тургрупа має сучасні засоби супутникового зв’язку, для приходу допомоги може знадобитися кілька годин або днів. Тому будь-яка надзвичайна подія може призвести до серйозних наслідків [10, с. 125-126].

Туризм, у класичному його розумінні – справа сезонна й капризна: ну який лижний туризм без снігу зимою, чи який пляжний туризм холодного дощового літа? Тим не менше, саме ці два види туризму є найпопулярнішими. Але я хочу розказати про туризм без ризиків пов’язаних із погодою.

Це в першу чергу історичний туризм – храми, замки, фортеці, монументи від того що небо хмуриться стають не менш привабливими, а яскраве сонце часто заважає красивій якісній фотографії. А також екстремальний туризм. Від того, що сніг навколо, альпінізм у високих горах менш привабливим не стає, бо там завжди сніг (напротивагу лижним курортам, де то є сніг, то – “глобальне потепління”). Або печерний туризм. На вулиці хоч хурделиця, хоч тілоплавильна жара – в печері стабільна температура + 13, наприклад. Звісно людям, скоріше хочеться відпочити від повсякденної праці, побутових неув’язок і неможливості відпочити у шумних містах чи перед телевізором, у якому ніколи нічого цікавого не знайти скільки не переключай канали. А екстремальний туризм – це праця для м’язів, а історичний – для мозку, але це праця й інколи важка. Але втома від такої праці радісна, на відміну від часто одноманітної праці на роботі.

В Україні для такого туризму є всі передумови. На Україні збереглося досить багато пам’ятників старовини: фортець (Акерман у Білгород-Дністровському, Хотин, Кам’янець-Подільський і т.д.), замків (Ужгород, Мукачеве, Луцьк, Червоногород і т.д.), пам’ятників садово-паркового мистецтва (Умань, Олександрія в Білій Церкві й т.д.), старовинних церков (наприклад, єдина на всю Європу церква-фортеця в Сутківцях), палаців і т.д. та й для екстремального туризму безліч місць, наприклад: риболовля в Дунайських плавнях, мисливство в лісах на Волині, альпінізм у Криму, велотури, гірські походи Карпатами, Чорнобильська зона, печери. От на останніх і зупинимося [13, с. 44-45].

Що ж таке печери? В першу чергу – це царство Аїда. Це місце під поверхнею, де Сізіф займається безглуздою роботою, яку виконати не можливо. Це місце днювання нічних мешканців неба – летючих мишей. Це місце, де ростуть сталактити й сталагміти, чим вони відзірняються мало хто знає, але достовірно відомо, що в одному слові є букви “м”, а в іншому – нема. А ще добре відомо, що там нема чого робити хору хлопчиків-клаустрофобів. Але з іншого боку стараннями Антонія Печерського в Україні багато освячених печер, що призначені служити господу Богу (Києво-Печерська лавра, Антонієві печери в Чернігів, Любеч та інші).

Печери – це природні утворення, пустоти під землею, які утворилися при виході магми чи розгарячених газів із нетрів землі на поверхню, або при вимиванні водою вапнякових і гіпсових суглинків. Здебільшого природні печери утворюються в пригірській місцевості під час росту гір. Проте є і рукотворні печери, як це в Інкермані у Крим на місці каменоломень чи Китаєвський монастир у Києві. Звісно є рукотворні Одеські катакомби, Керчинські, Аджимускайські каменеломні, теж підземелля, але створене руками людини [14, с. 64-65].

Одним словом, бажаючим поближче познайомитися з підземним царством Аїда є де розгулятися в Україні. Взагалі, природні печери вважають восьмим чудом світу (щоправда восьмим чудом світу я би назвав людей, особливо тих які лізуть під землю, але то вже така справа). На природні печери дуже багатий не тільки Крим („Мармурова”, де проводять концерти, „Червона” та інші), Закарпаття („Перлинова печера”, де окрім сталактитів є кальцитові кульки, що нагадують перлини), Івано-Франківська область (“Довбушева діра” в с. Космач, взагалі майже всі печери на Івано-Франківщині пов’язані з іменем Довбуша), Львівщина (“Медова” на околиці Львова, та й взагалі підземний Львів – це окрема розповідь, “Страдчанська” біля села Страдча), на Буковині (“Баламутівська” біля с. Баламутівка, де були виявлені наскальні малюнки первісних людей, “Дуча” одна із найдовших печер – 114 км. пройдених маршрутів, “Попелюшка”).

Але найбагатшим на печери й найдоступнішим регіоном для туристів все ж вважається Тернопільщина (Борщівський і Чортківський райони). Насамперед це “Оптимістична” печера в Борщівському районі. Чому вона “Оптимістична”, бо довжина пройдених шляхів у ній сягає 210 км. і вона наближається до “Озерної”. Довжина пройдених шляхів „Озерної” – 116 км. Якщо ці дві печери з’єднаються, то утворять одну печеру, яка за довжиною ходів може перекрити найдовшу із відомих у світі печер, що міститься десь у Америці. Звідси й оптимізм у спелеологів – мовляв утремо носа америкосам. “Озерна” печера зрозуміло чому так названа, бо тут є підземні озера, єдина така печера в тій області. “Озерна” поділяється на дві частини “Далеку” й “Ближню”. В “Ближню” пускають досвідчених туристів спелеологів, а в “Дальню” – із-за важко доступності, тільки професіоналів, як на мій погляд – психів, але, може, комусь приємно відчувати себе кротом і вести життя без сонячного світла [6, с. 77-79].

Найпопулярніша печера на Тернопільщині “Кристалічна” поблизу села Кривче Борщівського району. Вона порівняно недовга всього 23 км і в ній можна ходити без гідрокостюма. Особливий наголос тут потрібно ставити на слові “ходити”. Туди привозять офіційні екскурсії.  А в печері “Млинки” Чортківського району загальна довжина ходів 28 км. і вона використовується для навчання професійних спелеологів, тут проводяться змагання по спелеотуризму, і водять туристичні групи початківців.

РОЗДІЛ 3. ТУРИСТИЧНИЙ МАРШРУТ НЕВГАМОВНІ РІЧКИ КАРПАТ

Рафтинг в Карпатах: Три ріки (Білий Черемош, Чорний Черемош, Прут)

Поєднайте три найскладніших ріки України - Прут, Білий та Чорний Черемош. В квітні, коли стрімко тане сніг, ми очікуємо гарної води для стрімкого рафтингу. Добре знайомий Чорний Черемош дасть змогу розім’яти м'язи після тривалої зимової паузи та потренуватися на високих валах Гуків. Невідомий Білий Черемош захопить бездоріжжям і дикими пейзажами, кількаметровими каньйонними стінами, різкими зливами та крутими поворотами. А потужний Прут випробує нерви та підготовку найскладнішими порогами.

Цей сплав вимагає доброї фізичної підготовки і досвіду сплавів по гірських річках.

Маршрут: Івано-франківськ - Чорний Черемош - Білий Черемош - Прут - Івано-Франківськ

Програма туру:

День 1

  •  зустріч на залізничному вокзалі м. Івано-Франківськ

(з Києва їхати потягом № 43К Київ - Івано-Франківськ; відправлення з Києва о 19:16, прибуття в Івано-Франківськ о 07:02)

  •  переїзд до рафтинг-табору "Турклуб", що знаходиться у верхів'ях Чорного Черемоша
  •  підготовка до сплаву, інструктаж
  •  ранній обід
  •  сплав з верхів'я до смт Верховина (43 км):проходження порогів Берди, Дземброня, Дідів Лікоть, Біла Кобила, Гучок, Гук з відпрацювання техніки веслування, рятувальні роботи
  •  розбиття табору
  •  вечеря
  •  сауна за попередньою домовленістю
  •  ночівля в наметах

День 2

  •  сніданок
  •  переїзд до початку сплаву на р.Білий Черемош
  •  сплав р.Білий Черемош до с. Устеріки (30 км ): проходженням порогів Горби, Дудки, Ворітця
  •  обід-перекус під час сплаву
  •  повернення в табір
  •  вечеря
  •  ночівля в наметах

День 3

  •  сніданок, збір табору
  •  переїзд до початку сплаву р.Прут
  •  сплав р. Прут до м. Яремче (близько 30 км): проходження порогів Водоспадний, Прикарпатський, Довбуша
  •  обід-перекус під час сплаву
  •  переїзд до Івано-Франківська
  •  виїзд додому

(у Київ їхати потягом № 43Л Івано-Франківськ - Київ; відправлення з Івано-Франківська о 18:15, прибуття в Київ о 06:23)


ВИСНОВКИ

Україна зі своїм ресурсним потенціалом є країною майже безмежних можливостей для організації активного й екстремального відпочинку. Екстремальні розваги – це нова конкурентна перевага для будь-якого туристичного місця або маршруту. В Україні є багато варіантів для розвитку таких напрямків, однак на сьогодні вони знаходяться, переважно, в стані перспективних розробок.

Обираючи місце для відпочинку,  туристи замислюються не тільки про певні визначні місця, побутові зручності, а і про те, чим можна буде зайнятися у вільний час, які пропонуються розваги. Якщо є можливість вибору (особливо для людей молодших вікових груп), то до уваги  беруться не лише особливості клімату, наявність цікавих для огляду об’єктів,  але й можливості для активних форм відпочинку.

Отже, узагальнюючи вищесказане, помітно, що екстремальний туризм дуже цікавий, захоплюючий вид відпочинку, який все більше подобається людям. Екстремальний туризм постійно перебуває в розвитку, як в світі, так і в Україні. Увесь час з'являються його нові різновиди. Так відносно недавно з'явився космічний туризм, і цілком можливо, що через 10-15 років він буде більш доступнішим, ніж зараз. А які види екстремального туризму з'являться через 20-30 років навіть складно уявити. У порівнянні з Україною екстремальний туризм в інших частинах світу - у Східній Азії, у Європі, у Північній Америці розвинутий достатньо добре. А безпосередньо серед жителів Європи й особливо Північної Америки екстремальний туризм найбільш популярний вид відпочинку.

Формуванням попиту на екстремальні розваги є, по-перше, бажання туристів, по-друге, це елемент новизни, по-третє, екстремальні види спорту максимальна  сприяють зняттю стресу і викиду надлишку енергії, яка найбільш характерна для людей середнього віку.

Відомо, що багато сучасних туристів люблять подорожі з елементами екстріму. Це можна пояснити багатьма причинами: одні віддають данину моді,  шукають нові шляхи самовираження, інші, і таких більшість, - прагнуть позбутись щоденних навантажень й одержати свою дозу адреналіну. Екстрімом для людини може бути будь-який вид діяльності, не звичний для неї, відмінний від звичайного способу життя, такий що викликає сплеск емоцій, своєрідний позитивний стрес (для певних категорій людей екстремальними є навіть поїздки верхи на конях або польоти на аеропланах чи малих літаках). Активний відпочинок - один із найліпших способів зняття напруги.

Багато екстремальних розваг - це також захопливе видовище, за яким  спостерігає той, хто сам не зважується на екстрім. Кількість туристів, які цікавляться екстремальними розвагами, точно оцінити неможливо. Але з публікацій, присвячених даній тематиці, відомо що у Європі близько 30% відпочиваючих хоча б один раз у тиждень виїжджають на джип-сафарі, рафтинг, екскурсію на яхті тощо. З економічним розвитком суспільства збільшується  кількість видів відпочинку  (в тому числі й екстремального), а також число бажаючих урізноманітнити дозвілля незвичайними враженнями.

Одним із видів екстремального туризму є польоти на повітряних кулях. Цей вид відпочинку вважається надзвичайно романтичним і видовищним і одночасно не пов’язаний з серйозним ризиком для життя та здоров’я людей. Але в той час як у багатьох країнах повітроплавання вже приносить чималі доходи суб'єктам бізнесу, в Україну тільки приходить усвідомлення такої можливості та створюються певні початкові організаційні умови.

Сплави по ріках - це один  з видів спорту, що плавно переходить в екстремальний відпочинок - сплави по ріці на спеціальних плавзасобах (рафтах, байдарках, катамаранах) в Україні мають перспективне майбутнє широко використовуватись у плані надання туристичних послуг. Україна покрита густою мережею більших і малих, рівнинних і гірських рік.

Сучасне уявлення туристів про сафарі відрізняється від традиційного. Наприкінці  ХІХ - початку ХХ ст. сафарі означало полювання на африканських диких звірів. З появою цифрової фото - і відеоапаратури зростають інтерес і можливості якісного документування об’єктів навколишнього світу та живої природи, насамперед. Тому у сучасному суспільстві багатьох туристів приваблює ідея не лише власне звичайного полювання, а фотополювання із застосуванням сучасної техніки.

На території України є достатньо сприятливі умови і ресурси для розвитку екстремального відпочинку. Але низький рівень розвитку туристичної інфраструктури і соціальних стандартів населення призвів до того, що екстремальний туризм у нас у своєму розвитку відстає від загальносвітових тенденцій. За оцінками багатьох вітчизняних спеціалістів, існує великий потенціал  екстремального туризму, який можна буде розкрити з загальним соціально-економічним розвитком держави.

На сьогодні важко визначити загальну кількість екстремальних видів туризму. Це зумовлено широким підходом до впровадження екстремальних розваг в різних сферах людської діяльності. В Україні перспективним вважається розвиток таких видів екстремального туризму, як польоти на повітряних кулях, парашутизм, спелеологія, різні види сафарі та рафтинг.

При організації та проведенні екстрім-турів виникає значна потенційна небезпека для життя і здоров’я учасників. Важливою проблемою розвитку екстремальних видів відпочинку є забезпечення цього виду діяльності висококваліфікованими спеціалістами-професіоналами з попереднім досвідом роботи. Доцільно було би залучати до організації цього виду бізнесу колишніх спортсменів і військовослужбовців для того, щоб звести ризики, які неодмінно виникають при будь-якому з перерахованих видів, до мінімуму.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА

  1.  Про туризм: Закон України // Голос України вiд 14.11.2000.
  2.  Биржаков М.Б. Введение в туризм: Издание 9-е, переработанное и дополненное. – СПб.: «Издательский дом Герда», 2007. – 576 с.
  3.  Биржаков М.Б., Никифоров В.И. Индустрия туризма: ПЕРЕВОЗКИ. Издание третье, переработанное и дополненное. – СПб.: Издательский дом Герда, 2007. – 528 с.
  4.  Безнесюк В. Туризм і його місце в соціально – економічному розвитку України // Регіональна економіка. – 2001. – №1. – С. 232-336
  5.  Вахлис К.И. Спутник туриста. – Москва, 2003. – 201 с.
  6.  Воронкова Л.П. История туризма и гостеприимства: Учеб. пособие. – М. : "Гранд". Фаир-Пресс, 2004. – 303с.
  7.  Влодарчик Б., Стасяк А., Качмарек Я. Туристический продукт. – М.: Юнити, 2008. – 216 с.
  8.  Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навч. посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 192 с.
  9.  Дмитриевский Ю. Д. Туристские районы мира: учебное пособие. – Смоленск: СГУ, 2000. – 280 с. 
  10.  Дурович А. Сергеева Т. Бондаренко Г. Организация туризма. – М.: Новое знание, 2008. – 196 с.
  11.  Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. . – Чернівці : Книги-ХХІ, 2003. – 298с.
  12.  Козырев В. М., Зорин И. В., Сурин А. И., Ключников А. В., Исаев В. А. Экономика туризма. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 313с.
  13.  Любіцева О. Туристичні ресурси України: навч. посібник /О. Любіцева, Є. Панкова, В. Стафійчук. – К.: Альтерпрес, 2007. 369 с.
  14.  Лукашевич М. Соціологія туризму: проблеми становлення та інституалізації // Віче. – 2008.  № 17. – С. 25-28.
  15.  Мальська М. П., Худо В. В., Цибух В. І. Основи туристичного бізнесу. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 271 с.
  16.  Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія та практика / Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 424 с.
  17.  Мельник Е.А. Организация туристской деятельности. – М.: Союз, 2008. – 286 с.
  18.  Хуусконен Н.М., Глушанок Т.М. Практика экскурсионной деятельности. СПб.: «Издательский дом Герда», 2006.  208 с.
  19.  Олійник О. Туризм в Україні має перспективи// Урядовий кур’єр. – 1997. – 25 лютого.
  20.  Основы туризма / Кусков А.С., Джаладян Ю.А. – М.: КНОРУС, 2008. – 400 с.
  21.  Романенмо О.В. Туризм та спортивне орієнтування: Навчально-методичні рекомендації. - Київ: КУТЕП, 2003. - 74с.
  22.  Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посібник / Федерація професійних спілок України; Інститут туризму . К., 2002.256с.
  23.  Хлопяк С.В. Управління туристичною галуззю: стан та перспективи// Регіональні перспективи. – 2000. – № 2. – С. 346.
  24.  Федотов Ю.Н., Востоков И.Е. Спортивно-оздоровительный туризм: Учебник/ Под общ. Ред. Ю.Н. Федотова. – М.: Советский спорт, 2002. – 364с.
  25.  Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навчальний посібник. – К.: Дніпро, 2000. – 160 с.
  26.  Школа І.М., Ореховська Т.М., Козьменко І.Д., Лощенюк І.Р., Кравчук Р.В. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2005. – 596с.
  27.  http: hobby.rin.ru
  28.  http:extremal.ru
  29.  http:sport-e.org
  30.  http:www.1crimeatour.com

ДОДАТКИ

Додаток 1

Серфінг

Віндсерфінг

Рафтинг

Додаток 2

Гірські лижі

Сноуборд


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40897. Повільні хвилі 183.5 KB
  Непрямолінійний розповсюджувач меандр спіраль Для багатьох електричних приладів необхідно отримати хвилю, що рухається зі швидкістю . Це зокрема стосується приладів, у яких відбувається передача енергії та інформації від хвилі іншим носіям.
40898. Гібридні хвилі 91 KB
  У випадку розглянутому вище, хвильовода (стержня), ми маємо три граничні умови і дві константи в рівняннях, а тому рівняння в загальному випадку не буде мати розв’язків. Однак, тут нам потрібно розглядати не тільки, а і хвилю : Тепер поле описується чотирма константами і відповідно чотирма граничними умовами.
40899. Об’’ємні резонатори 117.5 KB
  З урахуванням граничних умов на бокових стінках (стінках хвильовода): Накладемо ще дві граничні умови: звідки одержимо - неправильно. Це тому, що не врахували відбиття від торців; правильно буде записати:
40900. Відкриті резонатори 118.5 KB
  Тут не можна використовувати геометричні наближення потрібно розв’язувати рівняння Максвела. Розв’яжемо рівняння Максвела для сферичного діелектричного резонатора. Щоб отримати саме хвильове рівняння де була б ще й похідна необхідно зробити заміну: . Розв’яжемо простіше рівняння для та методом відокремлених змінних: тоді .
40901. Метод магнітної стінки 112.5 KB
  Обернена ситуація – хвиля виходить з металу або діелектрика в вакуум. Зліва – стояча хвиля справа – біжуча звичайна зі сталою амплітудою. вакуум метал Пряма хвиля ідбита хвиля Граничні умови:.
40902. Ортогональність власних хвиль у хвильоводі 125.5 KB
  Запишемо лему Лоренца для цього випадку. ( - стала розповсюдження.) У вигляді хвилі візьмемо властивість хвилі у хвильоводі: ; - позначення. бо розглядаємо власні хвилі і зовнішніх струмів немає.
40903. Збудження обємних резонаторів 136.5 KB
  Таким чином маємо ортонормованість власних функцій резонатора з нормою яку легко знайти. Таким чином МП – псевдовектор ЕП – вектор. Таким чином для гармонічних полів: . Таким чином довели строге рівняння Пуансона для електростатичної частини полів.
40904. Неоднорідності у хвильоводі 151 KB
  Таким чином ми розв’язали рівняння Максвела, не розв’язуючи їх. (Зауваження: ми не враховували електростатичних полів). Тепер зашиємо розв’язки справа та зліва, наклавши граничні умови при (всі поля повинні бути неперервні)
40905. Струми і напруги в техніці НВЧ 139 KB
  Опір хвильовода теж можна визначити порізному: . Таким чином повний опір залежить від координат. Опір в точці в точці навантаження: . Якщо тобто ми розглянули точку знаходження навантаження маємо опір .