28864

Обґрунтування проблем права і держави у вченнях мислителів стародавнього Сходу та Греції (докласичний період)

Лекция

История и СИД

1 Обґрунтування проблем права і держави у вченнях мислителів стародавнього Сходу та Греції докласичний період. Філософське споглядання проблем держави і права перших грецьких мислителів. Виведення права із суб’єктивних потреб людини у вченні софістів. питання: Причини що обумовлюють відмінність розвитку підходу до ідеї права і держави у народів Сходу та грецького народу: історичні об’єктивний та суб’єктивний напрямки у історії правової культури; психологічні що розкриваються у принципах: мінливості чуттєвих вражень сталості звички...

Русский

2013-08-20

79 KB

1 чел.

6

Лекція:2 Початок історичного розвитку вчень про право і державу.

Тема 2.1 Обґрунтування проблем права і держави у вченнях мислителів стародавнього Сходу та Греції (докласичний період).

Питання:

1. Особливості, що характеризують відмінність розвитку поглядів на державу і право у східному та грецькому стародавньому світі.

2. Характерні риси політично-правових вчень стародавнього Сходу.

3. Філософське споглядання проблем держави і права перших грецьких мислителів.

4. Державно-правовий аспект вчення Піфагора і піфагорійців.

5. Виведення права із суб’єктивних потреб людини у вченні софістів.

6. Політико-правовий аспект філософії Сократа.

 

 1. питання:

Причини, що обумовлюють відмінність розвитку підходу до ідеї права і держави у народів Сходу та грецького народу: історичні - об’єктивний  та суб’єктивний напрямки у історії правової культури; психологічні, що розкриваються у принципах: - мінливості чуттєвих вражень, сталості звички, раціональності; фізичні умови природи. Значення ідеї права і справедливості у системі ідей еллінського світогляду. Східний погляд на державу; розуміння людини як матеріалу держави, ілюзорність реального світу. Античний погляд на державу; розуміння людини як органічної частини цілісної держави, її органу; заперечення приватного життя та вільної особистості людини.

Одне із перших загальних питань, що виникають під час вивчення цієї дисципліни є питання де почався історичний розвиток науки про державу і право, тобто в яку епоху, у яких народів принципи держави і права вперше зазнали наукового опрацювання.

Як вважав відомий в минулому, видатний український вчений, філософ права Памфіл Данилович Юркевич, ідею права не було штучно складено і нав’язано людству, вона є живою силою і безумовно існує скрізь де є люди. Останнє справедливо, адже хіба можна уявити людську спільноту де б не існували взаємні стосунки між людьми. Там же де є  такі стосунки неодмінно є і протилежні дії правові і не правові, добрі й лихі. Навіть своє право їсти м’ясо ворога дикун бачить у тому, що і його ворог учинив би з ним так само, якби їх ролі перемінилися, тобто переможець був переможений.

У давнину ця ідея була усвідомлена народами Стародавнього Сходу і Греції  і з царини суб’єктивної перенесена у царину об’єктивну у форму позитивних законів. Там же де існує  позитивне право, відкривається і вільне міркування про те наскільки придатні до застосування правила приписуванні позитивним законом, чи є способи висловити цю ідею у кращій формі. Мати закон, підпорядковуватись йому і не думати про нього людина не може бо їй дано розум. Або як вважав німецький філософ І. Кант кожна людина є філософ із необхідності.

Треба зауважити, що первісні погляди про державу і право у народів давнього Китаю, Індії та Еллади розвивалися в межах окремих аспектів загальної філософсько-етичної проблематики, ґрунтувалися на основі релігійно-міфологічного світогляду і не виходили за межи сфери моралі, тобто за межи її родового поняття. Разом з цим, враховуючи цю спільну рису, треба вказати і на ті дві важливі обставини, які треба неодмінно враховувати при характеристиці цих поглядів, а саме по-перше, відмінність самого змісту ідей на яких ґрунтувалися давні етико-політичні доктрини та вчення про державу і право і, по-друге, у якій формі ці ідеї були засвоєні тим чи іншим народом.

Ці обставини пояснюються і виявляються у принципових відмінностях східної і західної парадигм мислення. (Парадигма  від грец. “зразок”, “форма” відпочатковий зразок впровадження  певної системи чи процедури).

Для східної парадигми при вирішенні проблеми взаємовідношення “людина світ” характерна “розмитість” меж між людиною і природою. Тобто морально-етична тематика тут явно домінує над натуралістично-емпіричною або речево-предметною. Виступаючи переважно споглядальною щодо природного буття, східна парадигма головну увагу звертає на самовдосконалення людини, а не вдосконалення світу. Наприклад, світоглядний менталітет (особливий стиль світосприйняття будь якої етнічної спільноти, ґрунтується на найбільш стійких формах її духовного життя і виявляє себе в характерних особливостях розуміння і сприйняття світу цією спільнотою та свого місця в ньому, у відношенні до цього світу та до інших, в стереотипах поведінки, традиціях, звичаях та в специфічності оцінок щодо природних і соціальних явищ та дій іншого етносу) давньоіндійського етносу формує сприйняття реального речево-предметного світу як химерної фікції, омани. Те що здається реальним світом є лише його ілюзорна примара. Такий світогляд орієнтує людину на містичне переживання одухотвореності буття і робить її байдужою до об’єктивно-раціоналістичних методів осягнення реальності. Так, відповідно ведичній ідеології, головне місце в якій займає концепція “брахми” універсальний безособовий принцип, що виступає першоосновою буття, універсальною сутністю світу, світ складається з безособового світового духу “брахмана” абсолютної форми буття. Індивідуальна людська душа (атман) у розумінні індивідуальної форми цієї сутності, поступається перед світовим духом ступенем своєї доскональності внаслідок тісного зв’язку з тілом у розумінні тілесного, матеріального сховища души. Цей зв’язок виявляється у підпорядкуванні атмана закону необхідності (карма). Невід’ємною частиною цього вчення виступає концепція “круговороту життя” як потоку перевтілень (самсара). Відповідно цій концепції, закон карми внаслідок прив’язаності “атмана” до тіла, диктує індивідуальній душі постійне включення в потік перетворень (“коловорот перенароджень”) і детермінує майбутнє народження, яке виступає як результат всіх діянь та поведінки людини в попередніх життях. Як свідчать священні тексти, тільки той хто жив відповідно до вимог моралі може сподіватись на те що у майбутньому він народиться як брахман або кшатрія чи вайшья. Чиї ж дії були неправильними, тобто поведінка і спосіб життя суперечили вказаним вимогам моралі мав народитися в тілесній оболонці нижчої варни або взагалі тварини. Тобто все з чим людини зустрічається у житті і в тому числі варни, визначено наперед кармою. В цьому вченні як видно представлена спроба пояснити майнову та соціальну різницю у суспільстві як наслідок етичного результату діяльності кожного індивіда в минулих життях. Звідки висновок лише той хто живе і діє згідно з існуючими нормами може підготувати собі кращу участь у майбутніх життях.

Що ж стосується давньої китайської етнічної світоглядної ментальності то для неї характерна свого роду “історіоризація” міфів, що знайшло своє відображення у витлумаченні міфологічних героїв як нібито реальних історичних осіб. Тому для цього варіанту східного мислення характерна більш реалістична увага до питань управління державою, виявлення стосунків між вищими і нижчими, батьками і дітьми, старшими і молодшими.

Перейдемо до характеристики західної парадигми мислення. На відміну від східної парадигми яка витлумачує світ реальних речей у міфологічно-містичному дусі, грецька етнічна світоглядна ментальність розглядає світ в речево-предметному контексті його буття під кутом зору його руху від первісної не розмежованості  (змішаності) Хаосу до стану чіткої розмежованості його елементів (речей, предметів, явищ), що гармонійно упорядковані в універсальному світопорядку Космосі. Такий погляд формує і інше відношення до реального світу, природи тощо. Свідченням останнього є грецька міфологія. Для еліна природа не виступає ворожою, чужою і байдужою силою. На противагу від східної людини яка вбачала в землі найнещаснішу частину світу, в яку вона поміщена, як у країну вигнання і страждання, елін з симпатією ставиться до зовнішнього світу. Ця симпатія виявилась у переконанні того, що природа існує для допомоги і сприяння людині щодо здійснення її цілей, для її розвитку в галузі наук, мистецтва, політики тощо. Такій оптимізм греків дуже добре відображено в міфі про поділ космосу богами. Зевс узяв собі небо, Нептун море, Плутон тартар. А землю вони не включили до розподілу зоставивши її собі для спільного піклування наділивши дарами у великій кількості. Тому для грека земля не долина плачу де зібралося все нікчемне і недосконале, а зосередження всього досконалого, прекрасного і корисного. у Гомера Ахіллес каже: я скоріше погодився б бути наймитом на землі, чим царем в Аїді. В іншому міфі про створення людини відстоюється думка, що на відміну від тварини право на існування якої ґрунтується на матеріальних силах і ними обмежується, людина будучи позбавлена будь-якого тілесного знаряддя повинна шукати основу свого права в моральних потенціях, у моральній гідності. Тобто право повинно виходити із розуму людини, з науки. Звідси і ідея права яка у греків збігається з ідеєю честі. Здобути, порушити право означало здобути позбавити честі. Заме таке поняття права ми знаходимо у законодавстві Солона. Ця особливість з якою греки вживали слово честь у значенні права позначилась і на науковому опрацюванні. В основу ідеї права було покладено поняття справедливості “то дікайон”, що визначала особисту честь людини яка вона отримує як винагороду за заслуги перед державою і характеризує становище людини, що вимагається сукупністю цілого (держави, сім’ї) для досконалої з ним гармонії. Із властивого грекам поняття про справедливість як про честь і гідність випливають такі наслідки:

1. Якщо на Сході особа є матерією держави, необхідною для створення її сили, то в Греції вона має значення як її знаряддя і як гармонійна частина. Такий погляд на особу розвинуто у Лікурга (Спарта)  й Солона (Афіни) в їх законодавствах, які хоча і відмінні щодо окремих форм збігаються за загальним духом. Так законодавство Лікурга завжди розглядає громадянина як знаряддя держави і тому він мусить мати права. Законодавство Солона у свою чергу вимагає аби кожний громадянин брав участь у народних зборах, а у разі політичних незгод неодмінно належав до якоїсь партії, тобто мав свої переконання, в іншому випадку громадянин зазнавав безчестя.

Таким чином у Греції особа цілком належала державі, охоплювалась нею до знищення вільності приватної діяльності, але не в тому сенсі, що громадянин охоплювався державою як явище субстанцією як це характерно для Сходу, а в тому, що держава була гідним об’єктом його багатоманітної діяльності.

2. Поняття справедливість покладене в основу розуміння ідеї права і держави визначає ставлення до держави як такої, що охоплює і поєднує у собі як ціле всі інтереси як приватної особи так і суспільства. Тобто немає державного акту, що не був би джерелом гаразду для приватної особи і навпаки.

3. У сфері взаємовідношень громадян грецького полісу, поняття справедливість означало зразок, зразкову діяльність у якій відношення між індивідами розглядаються не такими як вони є, а якими вони мають бути. тому держава у греків розглядається як людина великого розміру. Тобто на сутність держави елін дивиться як на сутність людини. Те що називається державою, є рефлексом того, що людина створила всередині себе.

4. У сфері прав людини права визнавалися настільки наскільки це було необхідним державі, особистість здобувала свої права в державі тільки у якості громадянина, але не людини. Кожна людина була зобов’язана особисто і індивідуально служити державі. Остання була вищою метою життя.

Таким чином з зробленого огляду причин що обумовлюють вище названі обставини можна зробити висновок щодо принципів упорядкування життя Стародавнього сходу та Греції:

1. На сході формою і єдиним принципом упорядкування життя в державі виступала звичка, традиція, яка своїм корінням сягала міфології. Сутність цього принципу пасивна споглядальність щодо оточення у зв’язку з чим особливого значення у взаємних відносинах набувають правила ритуалу.

2. Принцип упорядкування життя в давній Греції самостійний дослідницький розум, сутність якого саморозвиток і самодіяльність.

2 питання:  

Особливості формування політичних та правових поглядів у Стародавній Індії. Релігійно-філософські джерела формування політично-правової думки. Походження влади та її організація. Ідеологія брахманізму: юридичне обґрунтування станово-кастового ладу /"Закони Ману"/. Юридичний та політичний зміст Артхашастри. Особливості виникнення і розвитку ідеології буддизму: встановлення рівності та подолання станово-кастової нерівності. Вчення про, право, закон , систему покарань в Дхаммападі (“Стезя законів”). Вчення про особливості розвитку царської влади в Стародавній Індії. Морально-політична ідеологія Стародавнього Китаю, характерні риси ментальності стародавньої китайської культури та політичної ідеології. Конфуцій /551 - 479 рр. до н.е./ моральні повчання та основні уявлення про державу, право, закон, характер управління. Вчення про ритуали та церемоніали. Особливості політичних та правових поглядів даосистів ("Дао-де-цзінь"). Причина нерівності і соціального зла. Критика насилля. Соціальний ідеал. Держава і право в концепції Мо Цзи. Ідея договірного походження держави та природної рівності людей. Принципи організації громадського та державного життя. Соціально-політичні та юридичні засади вчення законників (“легістів”). Народ і влада. Засоби управління. Обґрунтування деспотизму. Поняття права як репресивної політики.

На підставі розгляду першого питання до характерних рис політико-правових вчень Стародавнього Сходу можна віднести:

- по-перше вчення про державу і право давнього сходу не відокремлювались від моралі і являють собою етико-правові доктрини. Всі зміни, що відбувались у суспільстві були пов’язані з моральним удосконаленням членів суспільства і в першу чергу правителя.

- по-друге відсутність ідеї прав людини і громадянина як ми це спостерігаємо у давній Греції. Правовий статус особи визначав лише її обов’язки. Звідси погляд на неможливість участі народу в державному управлінні.

- по-третє незавершений характер вчень про державу і право, їх виключно практично-прикладний характер, відсутність теоретичного узагальнення. Головна проблема дослідження розробка техніки і методів управління державою.

Головними напрямками в ідеології Давньої Індії виступають брахманізм і буддизм. В давньому Китаї даосизм, конфуціанство, моізм і легізм.

Брахманізм  виник у середині 1 тисячоліття. Джерела ведична література. Свою конкретизацію ідеї брахманізму отримали в Упанішадах, літературі шастр з яких найбільш відома Закони Ману.

В основу ідеї права покладено доктрини сансара і карми. Згідно яких людина є вищий суддя для себе і причина своєї долі.

Згідно цього вчення суспільство поділено на нерівноправні групи варни, кожній з яких визначена своя дхарма - комплекс ритуальних, моральних і правових обов’язків.

В якості основного принципу державного управління відповідно до Законів Ману виступає принцип покарання (данданіті). Державний примус розуміється як продовження караючої сили богів.

Модель держави включає сім елементів цар, міністр, сільська місцевість, укріплені міста, казна, військо, союзники. Цю модель по праву можна вважати першою спробою створення узагальнюючого образу держави, де цар уособлює політичну централізовану (законодавчу) владу; міністр управління або виконавчу владу; сільська місцевість, укріпленні міста територіальний та економічний простір; казна фінансову основу; військо та союзники захист та знаряддя зовнішньої політики, забезпечення незалежності.

Основу державного порядку складають морально-релігійний принцип - дхарма, звичай чаріта, судова практика в’явахара, царські укази раджа - шасана.. Основним джерелом спочатку виступає принцип дхарми в подальшому, у вченні Каутільї царські укази.

Свою подальшу розробку ідеї брахманізму отримали у вченні брахмана Каутільї - радника царя Чандрагупти, що заснував у 4 ст. до н.е. могутню імперію Маурьїв. Вчення викладено в трактаті під назвою  “Артхашастра”, який складається з 15 книг і присвячено різним проблемам теорії держави і державного управління.

Основні питання, що розглядаються в цьому вченні:

1. Відношення політичного знання до науки в цілому обґрунтовується значення логічних категорій як методологічного інструментарію . Згідно з вченням Каутільї теорія державного управління повинна спиратися на 32 метода, що являють собою сукупність логічних прийомів та лінгвістичних правил.

2. Співвідношення політики моралі та релігії. вважає опираючись на прагматичну точку зору що релігію треба розглядати з позиції вигоди. В якості основного джерела права  обґрунтовує значення царських указів.

3. теоретична модель держави   приводить традиційну модель, що складається із семи елементів. Розробляє правила яких слідує додержуватись правителю та урядовцям у здійсненні внутрішньої політики держави.

4. Обґрунтовується мета зовнішньої політики розширення влади царя на інші території; розробляється шість методів зовнішньої політики (мир; війна; похід безпосередні військові дії; очікування удержання війська на певному місці з метою залякування ворога, очікування більш вигідного моменту для нападу; пошук союзників; подвійна політика примирення та загроза). Ці методи в цілому можна звести до двох мир і війна. При цьому мир вважається не постійним станом, що характеризує співіснування держав, а засобом для досягнення перемоги над більш сильним ворогом.

Давня китайська політико-правова думка представлена у вченнях даосизму, конфуціанстві, маоїзму, легізмі.

Виникнення даосизму пов’язано з ім’ям Лао Цзи буквально почтений вчитель, що жив в 6 ст. до н.е. Вчення викладене у трактаті Дао де цзин книга про дао і де.

Основу вчення складає поняття дао шлях , абсолютний світовий початок, джерело всього, що існує, світовий закон, дао вносить порядок в природу і суспільство.

Причина негараздів в суспільстві таким чином відхилення від дао внаслідок розвитку здібностей людини і спроб стати над природою завдяки отриманих знань. Звідси призив повернутися до традиційних зв’язків з природою, встановленню простих людських відносин на основі звичаїв.

Основний метод управління суспільством і державою вбачається і засновується на принципі утримання від активного втручання у справи членів суспільства. Кращій правитель той про якого народ знає, що він тільки існує. Цей же метод поширено і на зовнішню політику.

Таким чином ця концепція представляє собою консервативну утопію. Її виникнення можна пояснити соціальними перетвореннями, що визвали невдоволення новими порядками, прагненням повернути все на місця як було раніше.

Конфуціанство засновник Конфуцій (551 479 р.р. до н.е.). Вчення викладене у книзі Лунь юй ( суждения и беседи). Основний зміст присвячено людським взаємовідносинам. переважно в приватній сфері життя. Обґрунтовується необхідність підпорядкування відносин між людьми на основі Лі що представляє собою систему моральних норм поведінки. Останні сформульовані як принципи. Серед них головними є принципи жень (людинолюбство) та сяо синова шанобливість.

Перший включає піклування про батьків і дітей повагу до старших у сім’ї справедливі відношення з тими хто не є членом родини.

Другий вимога дотримуватись та слідувати у всьому за своїм батьком навіть після його смерті.

Серед інших принципів, що випливають із перших слід відмітити Жан поступливість правила ввічливості, ритуалу, церемоніалу.

Основна вимога щодо функціонування правил лі їх виконання і засвоєння через виховання і освіту. У випадку колізії між лі і фа законами, пріоритет зоставався за лі.

Держава розглядається як велика сім’я. Серед фундаментальних принципів державності визначається принцип аристократичного правління. Аристократія або благородні мужі є управлінська еліта. З позиції Конфуція останні визначається не по принципу походження а по морально-діловим якостям та освітньому цензу. Управління тісно пов’язано з вихованням.

Звідси до важливіших функцій держави відносяться забезпечення держави продовольством, організація захисту, здобуття довіри народу. остання проголошується найголовнішою, такою якою не можливо пожертвувати ні в яких випадках.

Методи управління також засновуються на вище вказаних етичних принципах.

3 питання:

Вчення Анаксимандра і Геракліта, обґрунтування ідеї справедливості - права як основи буття космосу. Ідея права у Геракліта, принцип абсолютної мінливості речей. Ставлення Геракліта до індивідуального розвитку, демократії та законів держави.

4 питання:

Обґрунтування ідеї права як основи космосу розумних істот. Піфагорійський принцип. Основи суспільного життя за Піфагором. Погляд на особистість людини.

5 питання:

Погляд на закони держави. Ставлення особи до держави згідно із вченням Протагора і Гіпія. Обґрунтування природного права як права сили.

6 питання:

Вчення про право як незалежне від людини, погляди на  політичне і суспільне життя. “Право мудрішого” (ius sapientioris) - як принцип держави у вченні Сократа. Всесвітньо-історичне значення вчення Сократа.

План семинарского занятия.

Тема: Початок історичного розвитку вчень про право і державу.

Питання:

1. Ідея права і держави у вченнях софістиків і Сократа. Значення принципу Сократа.

2. Вчення про право Платона.

3. Аналіз вчення Платона про державу.

4. Вчення про державу Арістотеля.

5. Аналіз ідеї справедливості і права у вчені Арістотеля.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59303. Мама, тато і я – спортивна сімя 348.5 KB
  Члени кожної команди женуть мяч ногою від кубика до кубика, обходячи кожний то справа, то зліва. Спочатку вони рухаються в один бік, а потім в інший. Передавати мяч наступним гравцям потрібно також ногою.
59304. CЦЕНАРІЙ КВК ПО ХІМІЇ 67 KB
  Ведучий 1: Доброго дня шановні друзі Сьогодні на острові Хімляндії в Клубі веселих та кмітливих відбудеться зустріч двох команд хіміків і екологів. Ведучий 2. Ведучий 1: То ж запрошуємо на сцену для змагання дві команди.
59305. Казкова вікторина 135.5 KB
  Діти: Допоможемо Книгадівчина: Які ви молодці а то мені не впоратись самій. Дівчина –книга сідає на стілець. І під загадкову музику і мікрофон хтось каже: Книга відкривається казка починається Під веселу музику вбігає колобок і співає: Колобок: Я по засіку метений...
59306. Виховна година, присвячена Дню Збройних Сил України 45 KB
  Політичний, економічний, духовний розвиток України можливий за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів.
59307. ТУРНІР МАЙБУТНІХ СІМЕЙ. ВАЛЕОЛОГІЧНИЙ ВЕЧІР 37 KB
  Одружитися зовсім не важко важко бути одруженим. Так Тисячу разів повторюють це признання перед усім білим світом. Це вільна рівноправна спілка жінки та чоловіка укладена з дотриманням порядку та умов установлених законом яка утворює сім’ю і породжує взаємні особисті...
59308. Провідник (Windows Explorer) 61 KB
  Копіювання та переміщення файлів з використанням буфера обміну Знайдіть в папці €œМої документи файли Urok1.doc Urok2.doc Urok3. Тепер з папки €œМої документи перемістіть файл Urok4.
59309. Основні норми української літературної вимови 43 KB
  Виробляти й удосконалювати навики правильної вимови голосних і приголосних звуків та передачі їх на письмі. Ось про те чому замість звукаякий ми чуємо пишемо букву що позначає інший звук чому ь м’який знак а в інших ні; про основні правила вимови й написання букв і йтиметься на сьогоднішньому уроці.
59310. Інтонація та розділові знаки між простими реченнями в складносурядному 38.5 KB
  Які речення називається складносурядним 2. Які смислові зв’язки існують між простими реченнями у складносурядному 3. ЗАВДАННЯ: записити й виразно з інтонацією прочитати речення.
59311. ЕНЕРГІЯ ЗМІН: МОЛОДЬ ВИБИРАЄ ЗДОРОВЯ 59 KB
  Допомогти учням зрозуміти значення всіх складових і факторів здоров’я. Вчити усвідомлювати основну мету здорової людини повноцінне життя як громадянина; можливість кожної особи реалізувати свій творчий і фізичний потенціал успадкований від батьків...