28906

Социально-экономическое положение страны (1945—1984 гг.)

Доклад

История и СИД

Социальноэкономическое положение страны 1945 1984 гг. Жилой фонд страны вырос за годы семилетки 19591965 на 40. политическое развитие страны было противоречивым.

Русский

2013-08-20

43 KB

1 чел.

44. Социально-экономическое положение страны (1945—1984 гг.)

Восстановление народного хозяйства начали с тяжелой промышленности. Эта задача была решена в кратчайшие сроки. Уже в 1948 г. объем промышленного производства достиг довоенного уровня. Успехи в промышленности и в военном деле базировались на жестком нажиме на деревню, на выкачивании из нее средств.

После смерти Сталина в сельском хозяйстве намечались мероприятия по повышению урожайности, включению фактора заинтересованности колхозников, а также распашка целинных и залежных земель.

Однако после прихода Хрущева к власти акцент сместился на освоение целины в надежде на быструю отдачу. В период лидерства Хрущева проводились многочисленные реформаторские эксперименты. Все они сводились в основном к государственным программам (освоение целинных и залежных земель — освоено 40 млн. гектаров, эпопея по распространению посевов кукурузы, программа по животноводству) и реорганизации управленческих структур.

В целом в середине 50-х — начале 60-х годов развитие основных отраслей народного хозяйства было динамичным. В социальной сфере были крупные позитивные сдвиги: рост заработной платы и потребления товаров. В 1964 г. были введены пенсии колхозникам. Жилой фонд страны вырос за годы семилетки (1959-1965) на 40%.

Таким образом, реорганизации середины 50-х — начала 60-х гг. отвечали назревшим потребностям. Объективно они были направлены на ослабление командно-административной системы. Но в то -же время они не предусматривали ее радикального преобразования. Менялись лишь формы функционирования этой системы, но существо ее оставалось незыблемым.

В начале 60-х гг. политическое развитие страны было противоречивым. Для того чтобы  наступил коммунизм нужно решить 3 задачи:

  1.  создать материальную базу коммунизма;
  2.  создать новые социальные институты;
  3.  воспитать нового человека.

На практике же проводилось в жизнь положение о возрастающей роли КПСС. Остальные же  организации (комсомол, профсоюзы) рассматривались как приводные ремни партии.

В середине 60-х гг. специалисты и хозяйственные руководители пришли к выводу о необходимости глубоких экономических реформ. Новое руководство во главе с Брежневым вынуждено было пойти на хозяйственную реформу (1965 г.). Суть ее заключалась в усилении экономических рычагов, расширении самостоятельности предприятий. Однако будучи непоследовательной и выхолощенной в ходе реализации, реформа свертывается.

В 70-е гг. происходит неуклонное скатывание советской экономики к стагнации (т. е. застою). От восьмой (1966—1970 гг.) к одиннадцатой (1981 —1985 гг.) пятилетке неуклонно снижались основные экономические показатели, темпы роста валового общественного продукта. Доля средств, шедших на социальные нужды, из-за нараставших экономических трудностей, продолжавшейся концентрации средств в тяжелей и военной промышленности, снижалась. С начала 70-хгг. в СССР перестала увеличиваться средняя продолжительность жизни и начала расти детская смертность.

Обострившаяся демографическая ситуация, распыление капиталовложений, падение фондоотдачи вели к исчерпанию возможностей экстенсивного роста. Для выхода из состояния кризиса необходимы были коренные, радикальные изменения и сдвиги, принципиально новые формы развития.

В середине 80-х г. к власти пришла группа молодых энергичных работников. Генеральным секретарем стал Горбачев М.С. (85), председателем Совета Министров Рыжков. Суть обновления общества  (политическая реформа) Горбачев видел в соединении социализма и демократии, в становлении “лучшего социализма”. В 85-86 гг. развернулась борьба с нарушениями производственной дисциплины и коррупцией. Была создана комиссия по репрессированным в 30-50 гг. граждан. Реабилитированы многие невинно осужденные.


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25174. Критика соціальних теорій Гегеля і Маркса за працею К.Поппера “Відкрите суспільство та його вороги” 22.5 KB
  Найголовніший пункт критики – ідея історичної закономірності розвитку людської спільноти. Поппер відкидає поняття закону історії і каже що історичні факти можна пояснити після того як вони відбулися але шукати в них закономірності немає сенсу. Закономірності вивчає соціологія історія ж аналізує окремі події. Він вважав хибною дихотомію природничонаукового та соціального знання через те що й там і там діє принцип фальсифікації заперечував існування обєктивних законів історії стверджував відсутність жорсткого детермінізму в природі і...
25175. К.Леві-Стросс – один з найвизначніших представників структуралізму 29.5 KB
  Подібні спроби вчинялися до нього Проппом при аналізі казки але саме ЛевіСтросс вкорінив інваріантні форми структуру не у емпіричній реальності а у самій людині в несвідомих структурах розуму. – нова дисципліна яка виникає як результат об’єднання ЛевіСтросом соціальної антропології і етнологічної дисципліни. Недоліки вчення ЛевіСтросса: поглинання свободи індивіда об’єктивними закономірностями переоцінка ролі позасвідомого недооцінка ролі історії.
25176. Взаємовплив науки і філософії 27.5 KB
  Співвідношення філософії і науки можна показати на прикладі міркувань Патнема. тобто тут висловлюється думка сама про взаємовплив науки і філософії. Філософія створює для науки ціннісно нормативну сферу і в свою чергу беручи за цінності результати отримані наукою.
25177. «ПОВСТАННЯ МАС» як проблема історії ХХ ст.. (Х. Ортега-і-Гассет) 24.5 KB
  Маса за ОртегоюіГасеттом це середня людина без обличчя загальний тип. Маса – це кожен хто сприймає себе як усіх інших тобто маса поглинає особистість тому залишається посередність. Маса завжди має жагу до відновлення переходить до насилля це є одичавінням процес розпаду у розумінні ортегаіГассета тому маса переходить до прямих форм дії губить духовні форми. Маса ненавидить тих хто до неї не входить.
25178. Філософія позитивізму та неопозитивізму 29.5 KB
  Філософія позитивізму та неопозитивізму 1. Класичний позитивізм Конт Спенсер Міль 1й позитивізм Наука не пояснює а описує явища. позитивізм переживає кризу викликану прогресом природничонаукового знання. Адже прогрес науки заперечував і знецінював ті синтетичні€ узагальнення що розглядалися позитивізмом як вічні і незаперечні істини.
25179. «Ідеологія і утопія» (К. Манхейм) 26 KB
  Манхейм Системна спроба дослідження ідеології була зроблена К. Марксу надмірно широке розуміння ідеології. Подруге німецький соціолог виокремив таку важливу характеристику ідеології як систематизованість саме тому ідеологія претендувала на науковість. За цими ознаками виокремлюють два основні різновиди – відкриті і тоталітарні ідеології.
25180. Предмет історико-філософської думки 88 KB
  Пригадайте ще років 1520 тому історії філософії відводили місце на крайній периферії у табелі про ранги філософських дисциплін. Головними вважали дослідження з діамату істмату філософських проблем природознавства етики та естетики а історія філософії розташовувалася десь за ними. Приблизно такий самий статус зберігався і в системі викладання: справа зводилася до короткого історикофілософського вступу якому присвячували двітри лекції і на тому історію філософії забували. Є підстави констатувати докорінну зміну статусу історії...
25181. Києво-Могилянська Академія та її роль у формуванні української філософії 25.5 KB
  КиєвоМогилянська Академія та її роль у формуванні української філософії Заснована Петром Могилою у 1632 р. В академії вперше для східних слов'ян почалося систематичне викладання філософії. Викладання філософії передбачало: діалектику логіку фізику математику та метафізику. Про це свідчить хоча б те що кожен професор філософії повинен був виробити собі свій оригінальний курс.
25182. Cимволізм культури. Сутність символу 28 KB
  Зміст поняття символу розкривається через суміжні до нього поняття знаку і образу. Усвідомлення сутності символу неможливе без співвіднесення його з образом. Образ не є уявленням він скоріше предмет уявлення. Будьякий смисл є образом і будьякий образ є хоча б певною мірою символом.