2898

Паризька мирна конференція

Конспект урока

История и СИД

Паризька мирна конференція. Розглянути основні післявоєнні договори, розвивати аналітичні вміння при вивченні всесвітньої історії, виховувати в учнів зацікавленість до новітнього періоду всесвітньої історії Обладнання: підручник, карта, дидакт...

Украинкский

2012-10-21

24.48 KB

32 чел.

Паризька мирна конференція.

Мета: розглянути основні післявоєнні договори, розвивати аналітичні вміння при вивченні всесвітньої історії; виховувати в учнів зацікавленість до новітнього періоду всесвітньої історії

Обладнання: підручник, карта, дидактичний матеріал.

Хід уроку

Організація навчальної діяльності.

1.Організація роботи Паризької мирної конференції

11 листопада 1918 р. представники німецького уряду підписали у Комп’єнському лісі продиктовані представниками країн Антанти умови угоди про перемир’я.

Для опрацювання та підписання мирних договорів з Німеччиною та її союзниками була скликана в Парижі мирна конференція яка почала свою роботу 18 січня 1919 р.

У роботі Паризької мирної конференції взяли участь представники 27 країн.

Антидемократичний характер.

Рішення найважливіших питань на засіданнях так званої „ради десяти”, до якої входили по два представники від кожної з п’яти великих держав-переможниць – Англії, Франції, США, Італії та Японії.

Ним стала так звана „рада чотирьох”, де радились голови делегацій Англії, Франції, США та Італії. Фактично ж вирішувачами справ мирної конференції стали три чоловіки: прем’єр-міністр Франції Жорж Клємансо, прем’єр-міністр Англії Девід Ллойд-Джордж та президент США Вудро Вільсон.

Завдання:

опрацювати прийнятні для них принципи нової післявоєнної системи міжнародних відносин;

здійснити переділ сфер впливу найкрупніших держав, привести їх у відповідність до підсумків Першої світової війни;

вирішити долю основних об’єктів післявоєнного переділу світу – колоній Німеччини та володінь Турецької імперії на Арабському Сході.

2. Плани післявоєнного устрою світу та цілі держав-переможниць

Плани США.

Вони були викладені у посланні президента Вільсона конгресу США 8 січня 1918 р. Так з’явилися славнозвісні „Чотирнадцять пунктів Вільсона”.

відміну усіх таємних договорів поміж країнами Антанти, укладених ними в роки Першої світової війни з метою переділу колоній та сфер впливу;

забезпечення свободи мореплавства;

відміну усіх митних бар’єрів та міжнародне визнання принципів „відкритих дверей” та „рівних можливостей”;

справедливе вирішення колоніальних проблем та можливість визнання права народів колоніальних країн на незалежність;

обмеження озброєнь;

відкриті та гласні переговори про укладення миру з Німеччиною та її союзниками;

створення міжнародної організації з охорони миру – Ліги Націй.

Відразу після послання президента Вільсона конгресу в американській пресі розгорнулась галаслива кампанія уславлення „Чотирнадцяти пунктів Вільсона”, уславлення „миролюбства”, „безкорисливості” та „благородних спрямувань” Сполучених Штатів. Так, вже наступного дня після появи „Чотирнадцяти пунктів” газета “New York Tribune” писала: „Учорашнє звернення президента до конгресу буде жити як один з найвеличніших документів американської історії та як одне з незмінних приношень Америки на вівтар світової свободи”.

Англійська делегація на Паризькій мирній конференції на чолі з Ллойд-Джорджем день за днем вела рішучу боротьбу проти надмірних зазіхань США, проти їх претензій на верховенство, проти американських планів нав’язування„ нового світового порядку” через Лігу Націй та гасла „відкритих дверей” та „рівних можливостей”, за допомогою яких Сполучені Штати розраховували на встановлення своєї гегемонії в післявоєнному світі.

Перша світова війна дуже вплинула на становище і роль США у світі. У ході війни зросла економічна сила цієї країни. Із боржника вона перетворилась на кредитора. Основною метою США було посилення впливу на європейські держави-переможниці.

Велика Британія ставила собі за мету ліквідувати німецький флот і здобути панівне становище на морі. Своєї мети вона досягла ще до початку конференції. Також їй вдалося встановити свій контроль над частиною Османської імперії. Тому англійська делегація в Парижі хотіла закріпити вже досягнуте, хоча була дуже занепокоєна зростанням американського флоту.

Найбільше в Першій світовій війні постраждала Франція. На її території велися бойові дії, вона стала боржником за час війни. Через те в країні було дуже популярне гасло «Німці за все заплатять». Французька делегація ставила за мету послабити Німеччину. Вона хотіла повернути собі Ельзас і Лотарингію. Були в неї і далекоглядні плани: не допустити об'єднання Німеччини й Австрії та створити буферну німецьку державу на лівому березі річки Рейн. А ще Франція хотіла загарбати частину османської спадщини.

Англія і Франція виступили спільно проти спроб американського президента В. Вільсона запобігти переділу світу. Підготовка мирної конференції засвідчила нове співвідношення сил на міжнародній арені.

Засідання відбувались при зачинених дверях. Малі країни на засідання не допускались. Паризька мирна конференція тривала з перервами від 18 січня 1919 р. до кінця січня 1920 р. У результаті її роботи були підготовлені мирні договори з переможеними країнами. Держави-переможниці не запросили на конференцію делегації УНР, ЗУНР, Білорусії, Грузії та ін., які представляли інтереси країн, проголошених на теренах колишньої Російської імперії.

На конференції точилась гостра боротьба з приводу розподілу територій. Італія, яку схилили взяти участь у війні на боці Антанти і обіцяли передати їй Південний Тіроль, усе східне узбережжя Адріатичного моря і частину Малої Азії, тепер вимагала цих територій. Але країни-переможниці на конференції дуже низько оцінили внесок Італії у перемогу і ці території віддали Сербії. Румунія взяла активну участь у придушенні Угорської революції. За це їй були передано Трансільванію, Буковину, Банат з австро-угорської спадщини.

У квітні 1919 р. текст мирного договору з Німеччиною нарешті був складений. До нього увійшло 440 статей та один протокол. Це був головний документ післявоєнного мирного врегулювання. Німецька делегація була викликана до Парижу для його вручення. Німці намагалися внести хоч деякі зміни, але марно. 28 червня 1919 р. у Версалі було підписано цей мирний договір.

За наполяганням В. Вільсона, у текст договору було внесено статут Ліги Націй. Це стало головною причиною, чому сенат США не ратифікував Версальський договір. Адже США не вступили до Ліги Націй. Китай також відмовився підписати договір, бо одну з його провінцій було передано Японії.

За умовами договору, Франції поверталися її землі — Ельзас і Лотарингія, вугільні шахти Саару, хоч уся територія і підлягала протягом 15 років управлінню Лігою Націй. На 15 років окупаційні війська Антанти зайняли лівий берег Рейну та здійснювали демілітаризацію 50-кілометрової ділянки на правому бере зі Рейну. Польща отримала Познань, частину верхньої Сілезії, райони Померанії та Східної Пруссії, яку відділяв від території Німеччини так званий «польський коридор», що відкривав Польщі вихід до Балтійського моря. Мемель (Клайпеда) переходив під управління держав-переможниць (з 1923 р. належить Литві), Данциг (Гданськ) був проголошений «вільним містом» і залишався під захистом Ліги Націй. Бельгія після плебісциту отримала округи Ейпен, Мальмеді та Морене. Данія заволоділа північною частиною Шлезвігу. Підсумок розчленування Німеччини був таким: вона втратила сьому частину своєї території, на якій мешкала одна двадцята її населення.

Німеччина повністю втратила всі колонії, їй заборонялось мати армію більше, ніж 100 тис. осіб, військово-повітряний і підводний флот, була скасована загальна військова повинність та ліквідовано генеральний штаб. Німеччина була зобов'язана сплатити репарації в сумі 132 млрд золотих марок. З цієї суми Франція мала отримати 52%, Велика Британія — 22%, Італія — 10%. Щоб забезпечити гарантії виконання договору, союзницькі війська мали окупувати територію на захід від Рейну терміном від 5 до 15 років.

Паризька мирна конференція дала згоду на анексію Закарпатської України Чехословаччиною, Північної Буковини та Бессарабії— Румунією. Щодо Польщі було запропоновано обмежити її територію землями, населеними поляками («лінією Керзона»). Однак Польща захопила Східну Галичину й Західну Волинь, і великі держави це загарбання санкціонували.

Наприкінці Першої світової війни розпалася Австро-Угорська імперія. На її території були утворені такі держави: Польща, Королівство сербів, хорватів і словенів, Чехословаччина, Австрія та Угорщина. Ці події потрібно було юридично обґрунтувати на основі міжнародно-правових норм.

10 вересня 1919 р. був підписаний Сен-Жерменський мирний договір з Австрією. За ним визначались нові державні кордони Австрії. їй дозволялось мати 30-тисячну армію і заборонялось приєднуватись до Німеччини. Австрія повинна була сплачувати репарації, але значно менші, ніж Німеччина. Такі умови на довгий час обмежили суверенітет Австрійської республіки.

27 листопада 1919 р. у передмісті Парижа Неї-сюр-Сен був підписаний мирний договір з Болгарією. їй заборонялось мати армію більшу, ніж 20 тис. осіб. Вона втратила ряд територій, у тому числі і вихід до Егейського моря. Болгарія мала виплатити репарації в сумі 725 млрд золотих франків протягом 37 років. Такі умови мирного договору ще більше загострили національні протиріччя на Балканах.

4 червня 1920 р. було підписано мирний договір з Угорщиною. Таке запізнення було зумовлено існуванням Угорської Радянської республіки. За цим договором територія країни зменшилась у 3 рази, а населення — у 2,5 разу. Угорщині дозволялось мати армію в межах 35 тис. осіб, а загальна військова повинність заборонялась.

10 серпня 1920 p. було підписано Севрський договір із султанським урядом Туреччини. За ним відбувся поділ Османської імперії.

Версальський та інші мирні договори закріпили успіх переможців, але не встановили справедливого і стабільного устрою у Європі. Тому пророчими виявились слова французького маршала Фоша: «Насправді це не мир, а перемир'я на двадцять років».

Домашнє завдання: Конспект, реферати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69277. Клас Cedit. Клас CListBox 54.5 KB
  Елемент управління поле введення (edit control), що інкапсулюється класом CEdit, є прямокутне дочірнє вікно, в якому користувач може вводити дані. Як правило, це найбільший елемент управління в додатку. Змінюючи стилі цього елементу управління, можна отримати все, що завгодно...
69278. Немодальні діалогові вікна 79 KB
  Визначення створення і контроль за тривалістю існування немодального діалогового вікна здійснюються впродовж семи етапів. Створення ресурсу шаблону діалогового вікна. Звернете увагу діалогові вікна в немодальному режимі не мають ніяких спеціальних стилів.
69279. Драйвер ODBC. Підключення до потоку даних. Запит даних 50 KB
  Система управління базами даних (DBMS — Database Management System). DBMS є програмним забезпеченням, що надає доступ до структурованих даних і забезпечує можливість маніпулювання ними. Прикладами найбільш популярних DBMS є Microsoft Access, Microsoft SQL Server...
69280. Підготовка і виконання запиту. Отримання даних. Відключення 41 KB
  Останнє, що додаток повинен зробити після підключення до джерела даних, але перш, ніж воно буде здатне здійснювати запити SQL, — це отримати дескриптор оператора (statement handle) або hstmt. Щоб отримати дескриптор hstmt, достаточш оголосити змінну типу SQLHSTMT і викликати функцію...
69281. Створення першого проекту Visual Studio 105.5 KB
  В меню File (Файл) виберіть пункти New (Створити), вкладку Project (Проект) або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+N. У будь-якому випадку на екрані з’явиться діалогове вікно New Project (мал. 1.4), що дозволяє створювати всі типи проектів Visual Studio.
69282. Динамічний обмін даними. Функція Initlnstance 74.5 KB
  Динамічний обмін даними (DDX — Dynamic Data Exchange) — це засіб, за допомогою якого можна легко передавати дані між елементами управління діалогового вікна і змінними-членами додатку. Щоб створити змінну DDX, досить клацнути на елементі управління в ресурсах шаблону...
69283. Обробники подій. Концепція документ/представлення 82 KB
  Як відомо, операційна система Windows використовує модель, керовану подіями (event-driven). Це означає, що замість послідовного набору команд додаток містить цикл повідомлень (message loop), який обробляє повідомлення (або події), передавані додатку операційною системою Windows.
69284. Клас CDocument 49 KB
  Клас CDocument забезпечує стандартну поведінка об’єктів документа додатку MFC. Клас CDocument дозволяє створювати нові документи, зберігати дані документа на диску (сериализация), забезпечувати стандартну взаємодію між об’єктом документа і вікном уявлення...
69285. Документи і обробка повідомлень 34.5 KB
  Одне з найбільш важливих достоїнств документа в тому, що об’єкт CDocument не пов’язаний з вікном безпосередньо. Проте, саме об’єкт CDocument і є адресатом передаваних команд. Отже, цей об’єкт може отримувати повідомлення від операційної системи. Відповідальність за передачу повідомлень...