30460

Глава государства в зарубежных странах

Доклад

Мировая экономика и международное право

Глава государства в зарубежных странах. Во всех современных государствах имеется институт главы государства. Глава государства рассматривается как высшее должностное лицо считающееся носителем исполнительной власти и верховным представителем государства в сфере международных отношений. Обычно главой государства выступает либо выборный президент в республиках либо наследственный монарх.

Русский

2013-08-24

16.16 KB

7 чел.

Вопрос 20. Глава государства в зарубежных странах.

    Во всех современных государствах имеется институт главы государства. Глава государства рассматривается как высшее должностное лицо, считающееся носителем исполнительной власти и верховным представителем государства в сфере международных отношений.

    Обычно главой государства выступает либо выборный президент (в республиках) либо наследственный монарх. Реже встречаются монархи, замещающие свой пост путем избрания (Малайзия, ОАЭ).

    В системе высших органов власти зарубежных стран глава государства занимает юридически первое место, хотя его фактическая роль в большинстве случаев отнюдь не соответствует этому положению.

    Реальное место и роль и главы государства в осуществлении государственной власти зависит от формы правления и сложившегося политического режима в стране. Глава государства может стоять вне ветвей государственной власти, может быть включен в исполнительную власть и стоять во главе ее, а может быть включен и в законодательную, и в исполнительную, и даже в судебную ветви власти.

    1. Монарх

    В странах с монархической формой правления - главой государства является монарх.

   Особенности правового статуса монарха:

- власть монарха непроизводна от какой-либо другой власти, он властвует (ограниченно или абсолютно) по собственному праву и считается источником всей государственной власти;

- все государственное управление осуществляется от имени монарха;

- в случае вакантности престола, малолетства, болезни или длительного отсутствия монарха устанавливается регентство , т.е. правление за монарха (либо единолично, либо - коллегией);

- личность монарха признается неприкосновенной и даже священной;

- уголовное законодательство предусматривает особые составы преступлений, направленные против личности монарха или его достоинства;

- монарх обладает целым рядом почетных прав и прерогатив, не свойственных президенту.

    2. Президент

    В странах с республиканской формой правления главой государства является президент. Президент, в отличие от монарха, должностное лицо, избираемое гражданами, парламентом или избирательной коллегией с участием парламента на срок обычно от 4 до 7 лет. Им может стать любой гражданин страны, достигший определенного возраста (как правило, 35-40 лет, в Италии - 50 лет). В конституциях указываются и другие обязательные требования: определенный срок проживания на территории данной страны, наличие высшего образования, возрастной "потолок" и др.

    Особенности правового статуса президента:

- всегда избирается, за исключением случаев, когда пост занимается в результате государственного переворота;

- власть президента производна - он получает мандат либо от парламента, либо от избирательного корпуса;

- роль президента в осуществлении государственного управления обществом тем больше, чем больше парламент отстранен от его избрания (в чисто парламентарных республиках роль президента в практической политике сугубо номинальна);

- увеличение реальных полномочий президента парламентарной республики всегда происходит за счет ущемления полномочий премьер-министра;

- в случае государственной измены или другого тяжкого преступления президент может быть освобожден от своей должности.

    Конституции зарубежных государств наделяют главу государства свойством безответственности, юридическим выражением которого является институт контрасигнатуры, который существенно ограничивает полномочия главы государства.

    Оценку подлинной роли главы государства по букве конституции дать нельзя, т.к. между тем, что записано в конституции, и действительностью - дистанция огромного размера. Юридически глава государства почти всемогущ и всесилен. Практически он низведен до некоего символа, ибо реальных возможностей воздействия на государственную политику он лишен (особенно в парламентарных странах). А если же глава государства выйдет из повиновения правящей элиты, есть различные средства - конституционные (импичмент) и неконституционные (свержение), с помощью которых можно обуздать непокорного либо удалить неугодного президента или монарха.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25272. Містична діалектика середньовічної Європи (Екхарт, Бьоме) 28.5 KB
  Божество основа внутрішнє джерело бога джерело його творчості. Душа голвне творіння бога. Центральне місце в його філософії займає вчення про бога. Бог це прірва яка народжує основу світу велику містерію тілесності бога.
25273. Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики) 34.5 KB
  Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям розуму серцю органу внутрішнього відчуття або чуттєвій інтуїції на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта. Особлива тема в його гносеології критика розуму позбавлення його абсолютної величі і визнання його відносної мізерності тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання. Паскаль прихильник просвітленого абсолютизму він протиставляє імперії влади імперію розуму. Друга магістральні ідея антропології Паска...
25274. Моністична філософська парадигма Нового часу (матеріалізм-ідеалізм) 33.5 KB
  Ідеалізм Нового часу Лейбніц Берклі. Берклі визнає існування якісно різнорідних сфер буття: абсолютного духу або творця природи кінцевих духів що створені абсолютним духом і чуттєвих даних ідей що вкладені абсолютним духом в кінцеві духи або души і комбінації яких складають фізичні обєкти зовнішнього світу. Берклі дотримується позицій субєктивного ідеалізму. Ідеї за Берклі пасивні вони засвоюються душею яка активна і володіє здатностями сприймати ідеї розум і викликати їх до впливу на них воля.
25275. Криза новочасного матеріалізму (критика Дж.Берклі та Д.Юма) 31.5 KB
  Берклі дотримується позиції субєктивноідеалістичного сенсуалізму. Свою критику емпіризму Берклі починає з розгляду локківського вчення. Використавши ці положення Локка як відправні точки Берклі фактично відступає від локківської позиції. А Берклі дає на них відповідь просто витлумачує Локка в дусі категоричного заперечення обєктивності первинних якостей.
25276. Піднесення і падіння ідеалістичної філософії (XVIII-XIX ст.) 35.5 KB
  Речі вважає він лише здаються нам незалежними від нас доки ми не усвідомили що вони є продуктами свідомої діяльності субєкту. Це відбувається за рахунок субєктивації природного світу здійснюваної за рахунок свободи як принципу активної діяльності субєкта. Вже в Канта поняття трансцендендентального субєкту не співпадає ні з індивідуальним людським субєктом ні з божественним розумом традиційного раціоналізму.Шеллінг 17551854 тотожність протилежностей субєкта і обєкта робить вихідним пунктом свого вчення.
25277. Матеріалістичне розуміння історії К.Маркса 27.5 KB
  Гегель розуміє розвиток історії як розвиток абсолютного духу. Для нього історичний розвиток це розвиток продуктивних силзасобів виробництва знарядь праці тобто капіталу а не духовності.
25278. Деградація філософії К.Маркса у працях Ф.Енгельса у 80-90р XIX 28.5 KB
  Енгельса у 8090р XIX Послідовники Маркса не змогли утриматись на рівні адекватного розуміння його філософії. Типовим виявом цього стала для Енгельса абсолютизація специфічного для філософії XVIIXVIIIст. протистояння матеріалізму та ідеалізму поширюване ним на всю історію філософії звідти і проголошення питання про відношення матерії та свідомості основним питанням філософії а боротьби матеріалізму та ідеалізму основною рушійною силою історикофілософського процесу.
25279. Діалектичний та історичний матеріалізм – російсько-радянська вульгаризація Марксового матеріалістичного розуміння історії 27.5 KB
  Ця філософія вульгаризувавши і догматизувавши елементи Марксової філософії на базі ленінського принципу партійності постала як різновид тоталітарної філософії XXст. так званого марксизмуленінізму що ніби знаменувала своєю появою революційний поворот у філософії і була в цьому ранзі проголошеною єдино правильною і єдино науковою філософією. Подоланню тоталітарного марксизмуленінізму великою мірою сприяла її критика в 1960х у дусі повернення до адекватного прочитання філософії Маркса молодим поколінням філософів у СРСР у...
25280. Західноєвропейський (Д.Лукач, група «Праксіс», К.Косік. Г.Маркузе, Ж-ПСартр) та радянський (Е.Ільєнков, Г.Братішев, П.Копнін, З.Кабадзе, Ж.Абдільдін) неомарксизм 60-70 рр 62 KB
  Неомарксизм это особое течение общественной в том числе философской мысли 5060х годов нашего века выражавшее тот большой интерес к творчеству Маркса и его философии который был характерен для этого периода. Речь идет не о новых исследованиях работ Маркса и не о новой интерпретации его творчества. Неомарксизм это определенное теоретическое устремление найти при помощи Маркса ответы на животрепещущие вопросы современности. Как правило все они стремились понять насколько применимы взгляды Маркса к решению современных им проблем...