30477

Особенности французского конституционного права

Доклад

Мировая экономика и международное право

В конституции отсутствует обычная для современных актов глава о правах и свободах. и к преамбуле конституции 1946 г. Конституционный совет в своих решениях указывал на Декларацию и преамбулу конституции 1946 г. как на составные части действующей конституции и включил их в тот блок законов соответствие которому он проверяет.

Русский

2013-08-24

17.34 KB

2 чел.

Вопрос 37. Особенности французского конституционного права.

    Конституция 1958 г. состоит из короткой преамбулы и 16 разделов, разбитых на 93 статьи, причем ряд из них имеют нумерацию со значками (ст. 53, 54, 68, 88). В конституции отсутствует обычная для современных актов глава о правах и свободах. Преамбула ограничивается отсылкой к Декларации прав человека и гражданина 1789 г. и к преамбуле конституции 1946 г., которая в этой части с чисто юридической точки зрения остается в силе. Конституционный совет в своих решениях указывал на Декларацию и преамбулу конституции 1946 г. как на составные части действующей конституции и включил их в тот блок законов, соответствие которому он проверяет. С редакционной точки зрения конституция 1958 г. недостаточно четко сформулирована, хотя при первом чтении напоминает достаточно логичный и простой документ. Так, статья 89 в пересмотре основного закона допускает несколько толкований. Статья 34 указывает: "Закон устанавливает правила", а в следующей фразе в той же статье: "Закон в равной мере устанавливает правила". Кажется, что это две редакции одного понятия, накладываемые друг на друга. В то же время нельзя не заметить, что ряд положений основного закона отличаются предельной четкостью и ясностью. Данное утверждение относится к основным институтам государства, к нововведениям, утвержденным этим актом. Например, четко или во всяком случае достаточно четко очерчена сфера компетенции, парламента, процедура, применяемая при постановке вопроса об ответственности правительства перед Национальным собранием.

    В основном законе закреплено чрезвычайно важное положение о том, что республиканская форма правления не может быть предметом пересмотра (последний абзац статьи 89). 8 этом акте содержатся важнейшие, хотя и не очень обширные положения о характере французского государства. Неделимость республики - константа французского республиканского государства. Покушение на неделимость, на целостность его территории наказуемо согласно статей Уголовного кодекса; такие действия квалифицируются как преступление против безопасности государства.

    Франция - светское государство, т.е. в нем отсутствует официальная религия, а граждане обладают полной свободой вероисповедовать любую концессию, либо никакой не исповедывать. Однако, утверждение, что государство обеспечивает свободу совести еще не означает, что не может иметь каких-либо отношений с церквами, действующими на его территории. Эльзас и Лотарингия всегда имели конкордатный режим отношений со Святым престолом; Гвиана не признает принципа отделения церкви от государства. Уголовный кодекс содержит норму, согласно которой подлежат ответственности священнослужители, которые совершают обряд бракосочетания до заключения гражданского брака.

    Важнейшей нормой акта 1958 г. является положение об источнике государственной власти, закрепленным в статье 3: "Национальный суверенитет принадлежит народу, который осуществляет его через своих представителей и посредством референдума. Никакая часть народа, никакая отдельная личность не могут присвоить себе его осуществление". Эта формула была воспринята из акта 1946 г. (ст. 3) и еще раз подтверждает демократический характер государства.

    Конституция 1958 г. установила правила взаимодействия с международным правом. Никакое положение, имеющее конституционную силу, ни преамбула акта 1946 г., ни основной закон 1958 г. не дают права утверждать о верховенстве международного права по отношению к конституции. Механизм контроля за таким соответствием установлен в статье 54, которая указывает, что учредители конституции не хотели, чтобы существовали противоречия между международным правом и основным законом. Одновременно в конституции содержится норма (ст. 55) о том, что международные договоры или соглашения, должным образом ратифицированные или одобренные, имеют силу, превышающую силу законов с момента опубликования, при условии применения каждого соглашения или договора другой стороной. Последние слова этой статьи устанавливают принцип взаимности. В целом же в данном случае введен в действие принцип - договоры имеют надзаконодательную силу. Практика Конституционного совета подтверждает это положение.

    Конституция 1958 г. достаточно приспособлена к условиям международной интеграции, непрерывно развивающейся в Европе. В частности, поправки, включенные в этот акт на референдуме в июне 1992 г. говорят о добровольной передаче Францией в ведение Европейских сообществ соответствующей компетенции (ст. 88-1); на началах взаимности Франция признает за Европейским экономическим и финансовым союзом право устанавливать режим общих границ (ст. 88-2), она предоставляет опять-таки на началах взаимности избирательное право гражданам других государств этого Союза на выборах в свои муниципальные органы (ст. 88-3).

    Процедура пересмотра конституции установлена в ее XVI-ом разделе, содержащим лишь одну 89-ю статью. Порядок изменения включает две стадии: 1) внесение поправок и их принятие; 2) ратификация этих поправок.

    Внесение поправок с одобрением на референдуме было впервые осуществлено в июне 1992 г., когда в конституцию был включен раздел о Европейских сообществах и Европейском союзе (ст.ст. 88-1 ~ 88-4) и внесены нормы в некоторые другие статьи (например, в статью 2 - "Французский язык является языком Республики"). Хотя в 1962 г. были изменены ст.ст. 6 и 7 основного закона на референдуме, но последний был антиконституционным, так как процедура статьи 89, единственно законная в данном случае, не была использована. Президент провел это голосование на основании статьи 11 конституции. Второй способ ратификации - утверждение поправок в конгрессе - применялся неоднократно. После Ш. де Голля ни один из президентов не рискнул прибегнуть к процедуре статьи 11 для изменения конституции.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33465. Субєкт злочину 29 KB
  Передусім субєктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані субєктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.).
33466. Субєктивна сторона злочину 25.5 KB
  Відсутність певного мотиву або мети також може виключати склад злочину і кримінальну відповідальность.
33467. Судимість 35 KB
  Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими що не мають судимості визнаються: а особи засуджені вироком суду без призначення покарання; б особи засуджені вироком суду із звільненням від покарання; в особи які відбули покарання за діяння злочинність і караність яких виключена законом.Погашення судимості. Погашення судимості це автоматичне її припинення при встановленні певних передбачених законом умов.
33468. Тлумачення закону 32 KB
  Тлумачення закону поділяється на види залежно від суб'єкта тлумачення прийомів засобів та обсягу тлумачення. Залежно від суб'єкта який роз'яснює закон розрізняють легальне або офіційне судове і наукове або доктринальне тлумачення. Легальним офіційним зветься тлумачення що здійснюється органом державної влади уповноваженим на те законом. 150 Конституції України правом офіційного тлумачення законів в тому числі кримінальних наділений Конституційний Суд України.
33469. Мета злочину 29 KB
  В багатьох злочинах субєктивна сторона потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультативними ознаками. Вони мають значення обовязкових ознак лише в тих випадках, коли названі в диспозиції статті ОЧ КК як обовязкові ознаки конкретного злочину. У деяких складах злочинів закон вказує на емоційний стан особи
33470. Фізичний або психічний примус 27 KB
  40 КК передбачає що не є злочином дія або бездіяльність особи яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями. Підставою виключення злочинності діяння у випадку що аналізується є непереборний фізичний примус під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам. Фізичний примус насильство це протиправний фізичний вплив на людину наприклад застосування фізичної сили нанесення удару побоїв тілесних...
33471. Форми співучасті 29 KB
  У такому разі говорять про просту і про складну співучасть: 1 проста співучасть співвиконавство співвинність має місце там де всі співучасники є виконавцями злочину і отже всі вони виконують однорідну роль. Але з погляду форми співучасті їх ролі однорідні всі вони безпосередньо виконують дії описані в диспозиції статті Особливої частини КК як ознаки об'єктивної сторони конкретного складу злочину в даному випадку розбою; 2 складна співучасть співучасть з розподілом ролей виявляється в тому що співучасники виконують різнорідні...
33472. Законодавство 29 KB
  Статті Загальної частини КК містять норми що встановлюють принципи та загальні положення кримінального права; чинність кримінального закону в просторі та часі; визначають поняття злочину; стадії вчинення злочину; ознаки суб’єкта злочину; зміст вини; співучасть у вчиненні злочинів; види множини злочинів; обставини що виключають злочинність діяння; підстави звільнення від кримінальної відповідальності від покарання та його відбування; загальні засади призначення покарання. Загальна і Особлива частини КК взаємозв’язані між собою і складають...
33473. Амністія 28 KB
  Тому акт амністії може полягати у звільненні від покарання основного і додаткового скороченні строку покарання звільненні від додаткового покарання. Помилування акт глави держави за яким певна особа чи кілька осіб повністю або частково звільняється від покарання або до неї застосовується більш м'яке покарання або ж з особи знімається судимість. 87; б повного або часткового звільнення від відбування як основного так і додаткового покарання; в заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням; г зняття...