30993

Характеристика кормів, технологія заготівлі та способи їх ефективного використання у годівлі поросят

Курсовая

Лесное и сельское хозяйство

Особливості обміну речовин у поросят на початку постнатального періоду 1.4 Розвиток внутрішніх органів у поросят за різних рівнів годівлі.5 Раціони режим і техніка годівлі поросят 1.

Украинкский

2013-08-25

191 KB

32 чел.

23

PAGE  22

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………

Розділ1Вплив нормованої годівлі поросят на їх ріст……………………………………………………………

           1.1 Потреба свиней в енергії і поживних речовинах…………………….

           1.2 Біологічні особливості свиней, фізіологія травлення, обмін речовин………………………………………………………………….

           1.3 Особливості обміну речовин у поросят на початку постнатального періоду……………………………………………………………………

          1.4 Розвиток внутрішніх органів у поросят за різних рівнів годівлі……..

          1.5 Раціони, режим і техніка годівлі поросят………………………………

          1.6 Стимуляція кормової активності поросят………………………………

          1.7 Відлучення поросят………………………………………………………

Розділ 2 Характеристика кормів, технологія  заготівлі

та способи їх ефективного використання у годівлі поросят………………..

           3.1  Характеристика кормів які використовуються у годівлі свиней………

           3.2 Підготовка кормів до згодовування……………………………………… 

           3.3 Мінеральні кормові добавки………………………………………………

          3.4 Вітаміни в годівлі свиней………………………………………………….

          3.4.1Жиророзчинні вітаміни…………………………………………………...

          3.4.2 Водорозчинні вітаміни…………………………………………………..

          3.5Хвороби тварин повязані з неправильною годівлею……………………..

Висновки……………………………………………………………………….

Список використаних джерел…………………………………………………

Вступ

Свині - домашні тварини, яких найбільш вигідно розводити в
домашньому господарстві. Від інших сільськогосподарських тварин вони
відрізняються відносно коротким періодом поросності, великою
багатоплідністю, продуктивністю, оплатою корму продукцією, повноцінністю
мяса, всеїдністю та широкими адаптаційними можливостями.

Зазначимо, що серед свійських тварин свині найбагатоплідніші.
Свиноматка за один опорос в середньому дає 10-14 ( до 30) поросят. Завдяки
короткому періоду поросності - 102-128 днів ( в середньому 115 днів) і
тривалості лактації 3-4 тижні одна свиноматка може опороситься 2-3 рази в рік,
тобто дати 20-30 поросят із загальною живою масою до шестимісячного віку 2-
2.5 т.

Висока біологічна скороспілість свинок дозволяє використовувати
їх для відтворення у віці 7-8 місяців і отримувати від них приплід у віці 13-14
місяців Важлива продуктивно-біологічна властивість свиней - їх всеїдність.
Як правило, свині поїдають як рослинні, так і тваринні корми та продукти їх
переробки, а також використовують в їжу різноманітні харчові відходи і
технічні залишки. Порівняно з іншими с.г. тваринами свині
краще оплачують корми приростом продукції: для отримання 1 кг приросту
живої маси їм потрібно всього 4-5 кормових одиниць, тоді, як, наприклад,
великій рогатій худобі - 9-10 кормових одиниць і більше.

Характерно, що свині порівняно з іншими видами домашніх тварин
мають самий високий забійний вихід продукції, під яким розуміється
співвідношення маси їстивних частин туші до передзабійної маси. Приміром,
при відгодівлі молодняка до живої маси в 100 кг забійний вихід складає
близько 73 відсотка. А при відгодівлі до 130-150 кг живої маси - 80 відсотків і
більше.

М'ясо і сало свиней висококалорійне і біологічно повноцінне.
Свинний жир порівняно, наприклад, з яловичим містить в 4 рази більше органічних   кислот   (   лінолева,   ліноленова,   арахідонова),   які   сприяють попередженню виникнення у людини склерозу і атеросклерозу.


Розділ 1 Вплив нормованої годівлі поросят на їх ріст

                       1.1 Потреба свиней в енергії і поживних речовинах

Потреба в енергії. Під енергетичною потребою свиней розуміється сума органічних речовин корму (раціону), необхідних для різних обмінних перетворень в організмі, пов'язаних з підтримкою життя і утворенням продукції.

Енергетичну поживність раціону у свиней оцінюють за вмістом кормових одиниць, обмінної енергії (МДж), сухої речовини і концентрації клітковини в сухій речовині.

Забезпечення свині енергією повинне знаходитися в строгій відповідності з потребою і фізіологічними можливостями споживання сухої речовини. Тому обов'язковою умовою для отримання високої продуктивності у свиней є нормування сухої речовини і концентрації енергії .

Встановлено, що недостатня концентрація енергії в сухій речовині раціону не може забезпечити потребу тварини і лімітуватиме його продуктивність, а надмірна концентрація із-за малого об'єму кормової дачі викличе відчуття голоду і неспокою і також приведе до зниження продуктивності. Так, за даними Віжа, для підсвинків на відгодівлі в групах 20-40 кг, 40-70 і 70-120 кг при середньодобовому прирості 500 г потрібно на 1 кг абсолютно сухої речовини корму обмінної енергії: 13,4; 13,3 і 12,8 МДж. Ефективність використання енергії раціону залежить від її концентрації в сухій речовині. Чим вище концентрація перетравної енергії в сухій речовині раціону, тим вище коефіцієнт використання енергії на утворення продукції.

Із збільшенням середньодобових приростів у свиней витрати енергії на одиницю приросту живої маси знижуються. Дану закономірність необхідно враховувати при організації науково обгрунтованого годування тварин.

Основне джерело енергії для всіх виробничих груп свиней - вуглеводи. До них відносяться крохмаль, лактоза, сахароза, глюкоза, фруктоза і сира клітковина (целюлоза, гемицеллюлоза і лігнін). Всі перераховані вуглеводи, окрім клітковини, досить добре перетравлюються і використовуються свинями.

Вмісту сирої клітковини в раціонах для свиней необхідно надавати велике значення, оскільки надмірна її кількість знижує перетравлюванісь поживних речовин і рівень доступної енергії.

Недостатній вміст клітковини в раціонах свиней також негативно позначається на їх здоров'ї і продуктивності. Пояснюється це роллю клітковини як баластної речовини, сприяючої активізації моторики шлунково-кишкового тракту і профілактиці захворювання свиней виразкою і ерозією шлунку при використанні концентрованих кормів тонкого подрібнення.

Клітковина зелених кормів, коренебульбоплодів, трав'яної муки краще перетравлюється і засвоюється свинями, чим клітковина сіна, сінної муки, силосу і інших кормів.

Доступність енергії раціонів для свиней забезпечується оптимальним вмістом клітковини в сухій речовині: для поросят-сисунів і при ранньому відлученні поросят - 1,6-2,6%, для поросят у віці 2-4 місяців - 3-4, відгодовуваного молодняка - 4-5, ремонтного молодняка - 5-6, свиноматок  і кнурів - 6-7, свиноматок неопоросних і поросних - 8-10%.

Окрім вуглеводів, важливим енергетичним джерелом для свиней служить жир. Крім того, жир є і пластичним матеріалом, який входить до складу протоплазми кліток, бере участь в обмінних процесах організму. Для поросят до 2-місячного віку вміст жиру в раціонах необхідно нормувати, оскільки він є одним з основних джерел доступної енергії і незамінних жирних кислот.

Одним з поширених видів недогодівлі свиней, що призводять до зниження продуктивності і перевитрати кормів, є використання раціонів, достатніх за енергетичною поживністю, але незбалансованих за іншими показниками.

Потреба в протеїні і амінокислотах. Протеїн в цілому і його амінокислотний склад - найважливіші структурні елементи тіла і продукції тварин, тому вони займають особливе місце в раціональному харчуванні свиней. При нестачі протеїну в раціонах різко знижуються прирости живої маси і погіршується використання корму.

Протеїновоє живлення свиней нормують за змістом в раціоні сирого і перетравного протеїну.

Біологічна повноцінність сирого і перетравного протеїну обумовлена наявністю в його складі в певному співвідношенні незамінних амінокислот. Недолік якої-небудь з 10 амінокислот, навіть при надлишку перетравного протеїну в раціонах, приводить до порушення азотистого обміну, уповільнення зростання і розвитку, зниження відтвірної здатності у свиней. Тому в нормах приведена потреба всіх  груп свиней в протеїні, а також в лізині, метіоніні і цистеіні.

Саме цих критичних амінокислот найчастіше не вистачає в раціонах. Потреба в решті амінокислот майже завжди задовольняється за рахунок вмісту їх в кормах.

Раціони по амінокислотному складу зазвичай балансують підбором кормів і лише у виняткових випадках додаванням синтетичних амінокислот. Вживані в годуванні свиней корми досить значно розрізняються за змістом особливо незамінних амінокислот.

Найважливішими кормами для балансування раціонів по протеїну і незамінним амінокислотам є корми тваринного походження (знежирене молоко, риба нехарчова, мясокісткове і рибне борошно і ін.). Лізину в них міститься в 2 рази більше, ніж в зерні злакових.

З рослинних кормів найбільш цінними за змістом протеїну і незамінних амінокислот є зернобобові, особливо соя і горох. Амінокислоти, що містяться в кормах, не завжди повністю доступні для засвоєння.

                       1.2 Біологічні особливості свиней, фізіологія травлення, обмін речовин

Свині, на відміну від великої рогатої худоби, овець і інших сільськогосподарських тварин - всеїдні тварини, які характеризуються високою скороспілістю і плодючістю. Відносно короткий термін поросності (114 днів) і висока плодючість свиней (8-12 поросят в посліді) дає можливість отримувати від них по 20 і більш за поросят за два опороси протягом року. При цьому приріст живої маси від вирощених поросят за цей період може досягти 2-2,5 т.

Отримувані від свиней м'ясо і свинячий жир відрізняються хорошими харчовими і смаковими якостями. Переварімость свинячого м'яса складає 95%, сала - 98%. Окрім м'яса і жиру при забої свиней отримують шкури, щетину, кишки, кров, ендокринне і іншу цінну сировину для промисловості.

Ефективність використання енергії і живильних речовин раціонів у свиней в значній мірі залежить від їх віку і функціонування травної системи. Поросята в перших 2-3 тижні життя добре переварюють і використовують живильні речовини кормів тваринного походження (особливо молока) і значно гірше - рослинних кормів. Так, в 10-денному віці вони переварюють протеїн молока на 95-99%, рибної муки - на 80-92%, а протеїн рослинних кормів - на 10-40%. З віком (до 3-4 міс.) використання живильних речовин кормів поросятами поступово підвищується, що пояснюється становленням травної системи.

Подібна вікова залежність спостерігається у свиней і у використанні вуглеводів. Новонароджені поросята добре переварюють лактозу і практично не взмозі переварювати сахарозу і крохмаль через відсутність в травному тракті відповідних ферментів. З віком засвоюваність лактози у поросят знижується, тоді як перетравлюваність сахарози і крохмалю досягають нормального рівня вже до 30-денного віку. В цілому перетравлювакність поживних речовин раціонів у поросят 2-2,5-місячного віку не відрізняється від перетравлювання у дорослих тварин за винятком клітковини, перетравлювання якої значно вище у дорослих свиней. Свині, в порівнянні з іншими домашніми тваринами, здатні найефективніше використовувати енергію раціонів.

Так, у відгодовуваного молодняка свиней в середньому 30-35% енергій раціону відкладається в організмі у вигляді білка і жиру, 35-40% витрачається на підтримку життя і 25-30% складають втрати енергії в калі і сечі.

На відміну від жуйних тварин у свиней значно нижче рівень синтезу мікробіального білка і вітамінів групи В в шлунково-кишковому тракті. Тому вони вимогливіші до амінокислотного складу раціонів і забезпеченості вітамінами групи В.

1.3 Особливості обміну речовин у поросят на початку постнатального періоду

Низький рівень життєздатності новонароджених поросят в значній мірі
обумовлений фізіолого-біохімічними особливостями їх розвитку та своєрідною
динамікою становлення життєво важливих метаболічних функцій в організмі
поросят в післяпологовий період. Регуляція температури тіла у
новонароджених тварин всіх видів ссавців, крім поросят, забезпечується за
рахунок енергії, що вивильняється в процесі β-окиснення жирних кислот, які
містяться у триацилгліцеринах білої та бурої жирової тканин. Через відсутність
у поросят бурої жирової тканини регуляція температури тіла у ранньому віці
забезпечується за рахунок скорочення скелетних м'язів (тримтіння м'язових
волокон). У зв'язку з тим, що інтенсівність метаболізму глюкози по
гліколітичному шляху в печінці, скелетних м'язах, головному мозку та жировій
тканині поросят у декілька разів вищак, ніж по пентозо-фосфатному шляху, у
новонароджених поросят рівень глюкози в крові в перші години життя не
перевищує 60 мг%. Нездатність 1-2 добових поросят підтримувати
фізіологічний рівень глюкози у крові обумовлена інтенсивним її використанням
у енергетичних процесах та недостатнім функціонуванням в печінці механізмів
синтеза глюкози з амінокислот, лактату та гліцеролу. У новонароджених
поросят при голодуванні, невеликому споживанні молозива та зниженій
температурі навколишнього середовища знижений рівень глюкози у крові, такі
поросята гинуть через гіпоглікемію .

          

                       1.5 Раціони, режим і техніка годівлі поросят

Поросята, яких відлучено, дуже вимогливі до рівня годівлі. їх годівля і
утримання повинні бути так організовані, щоб середньодобовий приріст маси
перебував на рівні 400-500 г. В 2-2,5 - місячному віці поросята досягають
живої маси 20 кг, в 3,5-4 - місячному - 40 кг. Поросят, яких відлучено,
залишають у тому ж
приміщенні. Звична обстановка допомагає їм перенести
відсутність матері і перехід на самостійне харчування. У перші дні їх годують
тими ж кормами, але не менше 4 разів у добу, не збільшуючи об'єму раціону.
Поросята у цей період чутливі до шлунково-кишкових захворювань, тому
потрібно стежити за чистотою в станку. Через тиждень після відлучення об єм
раціону збільшують, але корм повинен бути зїдений не пізніше 1,5 години.
     Поросята володіють високими потенційними можливостями росту, якщо створити сприятливі умови годівлі та утримання, котрі зводяться до правильного догляду за молодняком, організації прогулянок або випасання. До чотиримісячного віку у молодняка формується мязова тканина.

В раціон молодняка повинні входити різноманітні корми, однак
перевагу потрібно віддавати тим, які містять більшу кількість протеїну.
Основну питому вагу в раціонах поросят до 4-місячного віку становлять
концентровані корми (не менше 85% за поживністю), кращими з яких є
ячмінна, вівсяна та кукурудзяна дерть (2). Поряд із соковитими і зеленими
кормами вводять до  15% зернобобових культур, 5-7% макухи або шротів,
 зелену масу люцерни або конюшини вволю. Незамінним кормом у цей період є
молочні відвійки або рибні відходи. Потрібно пам'ятати, що в період
вирощування поросят, які відлучені, необхідно обмежувати два види кормів:
грубі та корми, які містять велику кількість вуглеводів і жирів. Грубі корми
порівняно непогано перетравлюються в травному тракті молодняку, а при їх
надлишку організм повинен витрачати додаткову енергію для виведення
незасвоєної частини цих кормів із травного тракту. Корми, які містять велику
кількість вуглеводів і жирів (цукрові буряки, картопля, капуста), сприяють
надмірному відкладанню жиру, що призводить до осалювання і затримки росту
(особливо таких порід, як українська степова і миргородська). До осалювання у
будь-якому віці призводить безвигульне утримання тварин
.

Відлучення поросят раніше 60-денного віку вважається раннім. Наукою і
практикою доведена можливість відлучення поросят у будь-якому віці. В
практиці свинарства часто відлучають від маток в 26, 30, 35 і 40-денному віці.
Відлучати потрібно тільки добре розвинених поросят, які до моменту
відлучення привчені до поїдання достатньої кількості концентратів, молочних
відвійок, рибних і м'ясних відходів. Жива маса поросяти у віці до одного
місяця повинна бути не нижче 7-10 кг. За 4-5 днів до відлучення норму годівлі
свиноматок знижують на 50 % і більше. В першу чергу виключають соковиті
корми і молочні відвійки. Рано відлучених поросят залишають у тих же
станках, в яких вони були зі свиноматкою. Якщо поросята значно відрізняються
по розвитку, то їх сортують з урахуванням живої маси і утримують окремими
групами. Годувати поросят потрібно у спеціально відведеному місці. Після
годівлі молодняк виганяють у загін на 15-20 хвилин. У дощові і холодні дні
поросят залишають у приміщенні. Температура повітря повинна бути не нижча
10-12 °С.  Потрібно врахувати, що поросята після відлучення позбавляються такого повноцінного корму, як материнське молоко. Тому в їх раціони необхідновключати молочні корми хорошої якості, концентрати (мелену кукурудзу,пшеницю, ячмінь, шеретуваний овес, горохове борошно або невелику кількість макухи), варену картоплю або дрібно порізані сирі буряки, високоякісне сінне борошно або потерть. Корми дають у вигляді густих вологих мішанок 3-4 рази на добу через рівні проміжки часу. Між годівлями в стану для поросят повинні бути сухий корм і вода.

На великих промислових комплексах відлученим поросятам в залежності
від їх віку згодовують комбікорми, приготовлені за спеціальними рецептами.
Так, з 26-го по 42-й день використовують комбікорми типу СК-11 - СК-15, з
43-го по 60-й день - СК-16 - СК-20, з 61-го до 106-й - СК-21 - СК-25. Поросят,
що відстають у рості, вирощують у спеціальних приміщеннях-профілакторіях,
де їм згодовують регенероване молоко, а також сухий комбікорм .

                  

                         

1.6 Стимуляція кормової активності поросят

Поросята 2-3 тижневого віку поїдають комбікорм неохоче і в невеликих
кількостях. Це не сприяє адаптації ферментних систем травного тракту до
перетравлювання рослинних кормів. Після відлучення у молодняку
виявляються симптоми розладу травлення з усіма негативними наслідками
щодо його збереження та росту. Рівень кормової активності поросят у
підсисний період прискорює строк відлучення, що є визначальним для
інтенсивного використання свиноматок.

Одним із способів цілеспрямованого впливу на рівень споживання
комбікормів поросятами раннього віку є застосування смакових і ароматичних
речовин. У практиці свинарства за рубежем їх вводять у великих кількостях до
комбікормів-стартерів у вигляді компонентів чи спеціальних добавок.
Більшість з них синтетичного походження і мають комплексну дію (смак-
запах).

У нашій країні ці речовини у годівлі поросят тільки починають
впроваджувати. Нині як смакова речовина у складі комбікормів-стартерів
рекомендується цукор (5% за масою), а для ароматизації - підсмажений і
розмелений ячмінь. Науковими спостереженнями встановлено позитивну
реакцію поросят на запах риби. Через це рибне борошно належить до тих
кормових добавок, що добре поїдаються. Воно має переваги перед знежиреним
молоком,  цукром  або  соєвим  шротом.  Серед  синтетичних  ароматизаторівінтенсивим запахом риби володіє препарат, створений і Інституті
елементоорганічних сполук ім.Несмеянова Російської академії наук, і є
компонентом „штучної ікри". Його внесення до комбікорму-стартеру в
невеликих дозах (0,5-1% за масою) безпосередньо перед даванням у годівниці
стимулювало поїдання корму та інтенсивність росту поросят до відлучення до
20%. Завдяки ранньому привчанню поросят до поїдання рослинних кормів
шлуково-кишковий тракт готується доя інтенсивного травлення й засвоєння
поживних речовин рослинних кормів, що забезпечує високу їх збереженність
(до 100%) і оптимальну продуктивність при дальшому вирощуванні та
відгодівлі.


Розділ 2 Характеристика кормів, технологія  заготівлі та способи їх ефективного використання у годівлі поросят

    2.1  Характеристика кормів які використовуються у годівлі свиней

Свині - всеїдні тварини. Корми, що їм згодовують, ділять на такі групи:
концентровані - усі зернові, насіння рослин, а також деякі залишки технічних
виробництв (макуха, висівки, борошно, шроти); грубі - сіно, солома, полова;
соковиті - зелена маса, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні, силос та ін.;
тваринного походження - м'ясне, кров'яне і рибне борошно, збиране молоко,
сколотини, сироватка; мінеральні - крейда, кісткове борошно, кухонна сіль,
трикальційфосфат, деревне вугілля та ін.

Концентровані корми

Ці корми є найпоживнішими. В них міститься багато сухих речовин
(понад 80%) і дуже мало клітковини (не більше 15%). Загальна енергетична
поживність їх від 1 до 1,38 корм, од., або від 9,4 до 12,6 МДж обмінної енергії в
1 кг корму. За поживністю концентровані корми в раціонах свиней мають
найбільшу питому вагу. Основними з них у годівлі свиней є: ячмінь, овес,
кукурудза, пшениця, просо, горох, соя.

Кукурудза із зернових кормів найпоживніша. За енергетичною
поживністю займає перше місце. В ній багато міститься легкоперетравних
вуглеводів, головним чином крохмалю (до 70%) та жиру (до 7 % і більше).
Перетравність поживних речовин досягає 90%. У свиней, відгодованих
переважно кукурудзою, м'яке м'ясо та маслянисте сало, тому до раціону з
кукурудзою слід додавати корми, що поліпшують якість м'яса та сала,
наприклад, горох, ячмінь, картоплю тощо.

Пшениця - зернова культура, яку використовують при годівлі свиней.
Середній вміст протеїну 13-15%, жиру - 2-3%, клітковини - 2-4%. Пшениця не
 може бути єдиним концентрованим кормом для свиней, тому її додають до
складу кормових сумішей у кількості 10-30%.

Ячмінь - один з найкращих високопоживних концентрованих кормів.
Органічні речовини його перетравлюються на 85-87%. Ячмінь має високу
продуктивну дію і добре впливає на ріст і розвиток поросят в підсисний період.
Питома вага його в комбікормах ддя поросят може бути доведена до 50-60% за
масою. Особливо корисний ячмінь для поросят і свиней наприкінці відгодівлі -
свині добре ростуть і швидко відгодовуються.

Овес свині добре перетравлюють і засвоюють, однак внаслідок високого
вмісту клітковини (10-12%) його згодовують в обмежених кількостях. При
згодовуванні його очищають від плівок і просівають. За дієтичними
властивостями - це один з найкращих зернових кормів для годівлі поросят-
сисунів. Згодовують його поросятам у кількості 25-30% від маси
концентрованої суміші.

Просо за поживністю наближається до вівса. Сприяє підвищенню статевої
активності кнурів. Якщо в господарствах не вистачає вівса, кнурам слід
згодовувати просяне борошно тонкого помелу.

Горох, порівняно із зерном злакових культур, значно багатший протеїном.
У кількості 15-20% горох включають у склад кормосумішей, як білковий корм.

Комбікорм - найбільш поживний вид корму для свиней, оскільки у ньому
поживні речовини знаходяться у найбільш бажаних для організму
співвідношеннях.

Висівки. У них міститься багато клітковини, тому їх згодовують свиням у
невеликих кількостях. Зате висівки, особливо пшеничні, багаті вітамінами.
Тому їх рекомендується включати в раціони всіх вікових груп свиней.

Зернобобові - горох, вика, сочевиця, соя, люпин - містять не лише велику
кількість високолізинового протеїну, а й відзначаються добрим
мікромінеральним та вітамінним складом. За вмістом лізину протеїн бобових
кормів подібний до продуктів тваринництва. При згодовуванні великої
кількості бобових (понад 15-20% за поживністю раціона) у свиней з'являється

здуття. Питома вага цих кормів у раціонах поросят повинна становити 8-10%
загальної поживності добової даванки.

Макуха і шроти (окрім бавовникового) - є цінним білковим кормом для
свиней, які ростуть. Використовувати їх потрібно, як добавку до картоплі,
буряків і кукурудзи у кількості 10-15%. За місяць до закінчення відгодівлі
макуху потрібно виключити з раціону, оскільки жир, що міститься у ній -5-
10%, погіршує харчові якості свинини.

Соковиті корми

Соковиті корми містять велику кількість води. В основному вони
малопоживні, але добре впливають на організм свиней, зокрема на молочну
продуктивність свиноматок. Поживні речовини соковитих кормів, особливо
коренеплодів, добре засвоюються організмом свиней, оскільки перетравність
органічної речовини близько 90%.

Картопля - найбільш цінна із соковитих кормів. Вона володіє найбільш
високою поживністю. Органічна речовина картоплі перетравлюється на 94%. В
картоплі мало протеїну, тому згодовувати її рекомендується разом з горохом,
молочними відвійками, зеленою масою бобових культур. Картопля потребує
обов'язкової теплової обробки в зв'язку з тим, що в шкірці бульб, особливо
недозрілих, пророслих і тих, які позеленіли, міститься отруйна речовина -
солонін.

Буряки - кормові і цукрові використовуються для годівлі свиней будь-
якого віку. Поросятам-сисунам старше п'ятнадцятиденного віку дають до 100 г,
відгодівельному молодняку - 1-3 кг. Цукрові буряки подрібнюють, змішують з
концентрованими кормами або дають у сирому вигляді. Кормові буряки за
поживністю поступаються цукровим. Вони можуть бути викоритані після тих
же способів підготовки до згодовування, що і цукрові. Перед згодовуванням
буряки очищають від землі, а при потребі миють і видаляють частини, які
загнили. Мерзлі буряки можна використовувати в корм свиням тільки у
вареному вигляді.

Зелені корми мають велике значення у годівлі свиноматок і молодняка.
Свині добре використовують молоду зелену масу конюшини, люцерни, гороху,
вико-вівсяної суміші. Зелена маса багата повноцінним протеїном, мінеральними
речовинами і вітамінами. Завдяки зеленим кормам можна повністю усунути
дефіцит як білків, так і вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів.

Для годівлі свиней використовують бурякову гичку, молоду кропиву,
лободу, кульбаби. В зимовий період зелені корми можна замінити спеціальним
комбінованим силосом для свиней, який готують з різноманітних кормів
приблизно в такому співвідношенні по масі: зелена трава і відходи
овочівництва - 30-50%; корене- і клубнеплоди - 30-50%, морква - 10%;
трав'яне, солом"яне борошно, полова 10%.

В трав'яному борошні міститься багато білка, мінеральних речовин і
вітамінів. Борошно в раціони свиней включають у невеликих кількостях. Зелені
корми (конюшина, люцерна, еспарцет) - дуже цінний в біологічному
відношенні компонент раціону. Поїдаємість молодої трави і перетравлюваність
її значно вища, ніж у більш пізні фази розвитку. Зелена маса конюшини і
люцерни стимулює травлення свиней, позитивно впливає на спроможність
свиней до запліднення, підвищує їх молочність.

Грубі корми

Найкращим грубим кормом є сінне борошно з бобових трав (люцерни,
конюшини, еспарцету, вики). їх включають у раціон свиней у невеликій
кількості - для нормалізації функції травлення. Правильно заготовлені грубі
корми із бобових трав - добре джерело протеїну і вітамінів. У сухій речовині
такого борошна міститься 18-25% протеїну, до 300-400 мг/кг каротину, макро- і
мікроелементи, вітаміни групи В. Особливо високий вміст у люцерні кальцію
(15-20 г/кг), якого завжди не вистачає в концентрованих кормих і
коренеплодах.

Заготівлю сіна для свиней необхідно вести в суху погоду із трав бобових
у стадії стеблювання (до періоду бутонізації). Скошену траву сушать протягом
короткого періоду в тіні і зберігають у темному приміщенні.

Корми тваринного походження

Молочні продукти. Із кормів тваринного походження найчастіше
застосовують молоко і молочні відвійки. Ці корми незамінні при вирощуванні
молодняка до двомісячного віку.

Незбиране молоко в якості підкормки може застосовуватися для поросят з
п'ятиденного віку. У молочних продуктах багато повноцінного білка, цукру,
мінеральних речовин, вітамінів. Всі вони характеризуються високою
біологічною повноцінністю.

Молочні відвійки, або знежирене молоко, є основним компонентом
підгодівлі поросят-сисунів і племінного молодняка. Порівняно із незбираним
молоком молочні відвійки майже не містять жиру і жиророзчинних вітамінів.

Ацидофільне молоко - дієтичний корм для поросят. Згодовується воно як
з лікувальною, так і з профілактичною метою при розладах шлунково-
кишкового тракту. Для приготування ацидофільного молока молочні відвійки
пастеризують при температурі 90-95 °С протягом 30 хвилин, охолоджують до
40 °С, добавляють культуру ацидофільної палички. Перемішують і залишають
на 10 годин. Для приготування вторинної закваски в молоко, призначене для
заквашування, добавляють первинну закваску з розрахунку 50 мл на 1л і
готують таким же способом, як і первинну закваску. Через 5-6 годин вторинни
закваска готова. її використовують для заквашування всієї порції молока,
призначеного
для згодовування. Ацидофілія вважається готовим, якщо
утворився щільний згусток. При відсутності ацидофільної культури в якості
закваски можна використовувати кефір. Молоко, молочні відвійки та
ацидофілія переварюються в кишечному тракті поросят на 98-99%.

Свиням згодовують також кормові жири. Вони висококалорійні, легко і
майже повністю (на 92-96%) перетравлюються. В 1 кг кормового жиру
міститься 36 453 кДж обмінної енергії, або 3,6 корм. од.

Введення до раціону відгодовуваних свиней кормового жиру в кількості
7-8% від маси комбікорму (в середньому 150-180 г на добу) замість
концентрованих кормів підвищує приріст на 6-10% (2).

Харчові відходи.

Залишки перших і других блюд, черствий хліб, відходи при розробці
тушок птиці і домашніх тварин, сирі і варені овочі, очистки картоплі, буряків,
моркви і таке інше збирають в чистий посуд і згодовують в натуральному
вигляді. У м'ясних і рибних відходах міститься багато білків, вітамінів і
мінеральних речовин. Відходи можна давати усім віковим групам свиней для
підвищення продуктивдності тварин. Наприкінці відгодівлі рибні продукти із
раціонів відгодівальних свиней потрібно виключити, оскільки вони можуть
надати мясу небажаний запах.

Для попередження отруєння тварин тривало зберігати харчові відходи не
рекомендується. Харчові відходи треба використовувати обережно, тому що
можуть потрапити запліснявілі, покриті слизом м'ясні і рибні продукти або
напівфабрикати.

Навіть незначна кількість такого корму призводить до тяжких отруєнь і
загибелі тварин. Всі відходи потрібно збирати в окремий посуд і сюди ж
виливати воду, що залишається після промивання м'яса, риби і молочного
посуду. Мильну воду у відходи добавляти не можна.

Додаткові корми.

Жолуді. Жолуді за поживною цінністю наближаються до висівок.
Згодовують їх у сирому вигляді у кількості 2 кг і більше на голову за добу. У
жолудях міститься багато дубильних речовин, які викликають запори, тому
згодовувати їх потрібно у суміші із соковитими кормами. Свиноматкам у другу
половину супоросності і підсисним давати жолуді не рекомендується. Свині

можуть поїдати жолуді при випасах у дубових лісах, але можна і в домашніх
умовах заготовляти вдосталь цього корму.

Гриби. Свині охоче поїдають більшість грибів, виключаючі отруйні. Вониможуть використовувати залишки харчових грибів, а також перерослі гриби.Згодовують гриби відгодівельним свиням у вареному або сушеному вигляді всуміші з іншими кормами. Гриби містять до 10% перетравного протеїну і добре впливають на процеси травлення.

Лялечки шовкопряду можуть служити добрим білковим кормом для усіх
груп свиней. В 1 кг лялечки міститься близько 300 г протеїну. Лялечки можна
згодовувати у вареному вигляді або висушити і розтовкти в борошно.
Використовують їх для забезпечення раціону протеїном.

2.2 Підготовка кормів до згодовування

Продуктивна дія корму, поїдання та ступінь використання організмом
тварин значною мірою залежить від його виду та підготовки до згодовування.

Концентровані корми найвигідніше згодовувати тваринам у вигляді
комбікормів,    оскільки    вони    збалансовані    за    перетравним    протеїном,

незамінними амінокислотами, вітамінами, мінеральними речовинами, а також
збагачені стимуляторами росту. Згодовування комбікормів дає
можливістьпідвищувати продуктивність свиней на 25-30% порівняно із
згодовуванням зерна у складі простих сумішей. Зернові корми обов'язково
подрібнюють на дробарках, діаметр решет яких не повинен перевищувати 2 мм.

Із вівса тонкого помолу можна приготувати вівсяне молоко - цінний корм
для поросят-сисунів. В кип'ячу і охолоджену до 50 С воду насипають вівсяне
борошно з розрахунку 1 кг борошна на 5 л води, ретельно перемішують і
ставлять у тепле місце на 3 години. Масу віджимають у марлевому мішечку. У
приготовлену суміш можна добавити збиране молоко або сироватку. Вівсяне
молоко готують у чистій посуді з розрахунку на одну
даванку.

Починаючи з шостого-сьомого дня життя у поросят активно прорізаються
зуби. У цей період доцільно згодовувати їм піджарені зерна ячменю.
Піджарюють зерно на деку або сковороді до коричнево-червоного кольору.
Якщо частина зерен обвуглилась, то це не страшно, оскільки при попаданні в
шлунково-кишковий тракт вони поглинають гази, сприяють нормалізації
травлення. При піджарюванні частина крохмалю перетворюється в цукор, який
легко засвоюється організмом. Споживаючи такий корм, поросята масажують
ясна, що сприяє швидкому прорізанню зубів.

Для забезпечення поросят вітаміном А можна пророщувати зерно. Для
цього в дерев'ний ящик з висотою бортів 3-4 см насипають тонкий шар зерна і
регулярно поливають. Коли паростки досягнуть висоти 8-12 см, їх можна
згодовувати.

Варити доброякісні зернові корми не ефективно, оскільки при високій
температурі практично повністю руйнуються вітаміни і біологічно активні
речовини. Окрім того, варені корми швидко прокисають. Однак обов'язково
підлягають проварюванню перед подрібненням зерна бобових через їх низьку
перетравлюваність у сирому вигляді.

Усі соковиті корми свиням згодовують, як правило, сирими і лише
картоплю  -  запареною.  Попередньо  промиту картоплю  варять  до  повної

готовності, розминають, змішують з невеликою кількістю концентратів,
охолоджують до 20-25 °С і згодовують. Воду, яка залишилась після варіння,
давати тваринам ні в якому випадку не можна. Якщо в раціоні міститься
більше 30% цукрових буряків за поживністю або ж вони недоброякісні їх
запарюють. Соковиті корми подрібнюють до розміру частинок 0,5-1 см,
комбінований силос і зелені корми - до 1-2 см.

При тіньовому сушінні молодої трави, особливо бобових культур,
отримують високоякісний корм для свиней. Для кращої поїдаїмості і
перетравлювання сіна його розмелюють або товчуть до стану борошна, яке
краще зберігати в паперових мішках в сухому темному місці.

За консистенцією поросятам-сисунам і відлученим до 106-денного віку
згодовують сухі комбікорми, підсвинкам на відгодівлі і поросним свиноматкам
- рідкі (співвідношення комбікорму і води 1:3), підсисним свиноматкам і
кнупам - вологі мішанки. Комбінована система згодовування на сучасному
рівні промислового виробництва свинини вважається високоефективною.

2.3 Мінеральні кормові добавки

Кобальт - компонент вітаміну В12 і найбільш активний антианемічний фактор. Він позитивно впливає на обмін білків, ліпідів, вуглеводів імінеральних речовин, підвищує стійкість організму до захворювань. Кобальт
бере участь у процесах кровотворення, активізує гідролітичні ферменти -
кишкову й кісткову фосфатази, депіптазу, оргіназу тощо, позитивно впливає на
плодючість і молочність маток. За недостатньої кількості кобальту
спостерігаються втрата апетиту, схуднення, затримка росту, захворювання
органів дихання, порушення росту волосся, різке зниження продуктивності,
проноси, порушення функції органів кровотворення, що спричинює анемію.

Молібден виконує активну роль в окисних процесах, тому входить до
складу флавинових ферментів - ксантиноксидази та аденогідоксидази. Він
впливає на вуглеводний і ліпідний обмін речовин, покращує імунологічну
реактивність організму, сприяє росту тварин. Порушень, пов'язаних із
недостатньою кількістю молібдену, у свиней не виявлено.

Селен має високу біологічну активність, підсилює обмін речовин та
впливає на обмін сірковмісних амінокислот. Він впливає на процеси
тканинного дихання, регулює швидкість окисно-відновних процесів, підвищує
імунологічність організму, покращує плодючість маток, регулює засвоєння й
витрату вітамінів А, С, Е і К в організмі. Встановлено, що токсичним є корм, до
складу якого входить 7-10 мг сухої речовин, що призводить до втрати тварин.

Йод входить до структури гормону щитовидної залози - тироксину й
обумовлює його фізіологічну активність у регуляції процесів білкового,
ліпідного, вуглеводного та мінерального обмінів. На обмін йоду в організмі
впливає функціональний стан щитовидної залози, гіпофізу, гормони статевих
залоз та інсуліну за наявності вітамінів та мікроелементів. Йод сприяє
підвищенню продуктивності, покращенню стану здоров'я, стимулює ріст і
розвиток молодняку, нормалізує життєдіяльність мікроорганізмів травного
тракту тварин.

До числа маловивчених, але необхідних для життя тварин належать
такі елементи: фтор, бром, хром, стронцій, миш'як та кадмій.

Фтор бере участь у фосфорно-кальцієвому обміні при рості кістяка, у
нормальних дозах попереджує карієс зубів і сприяє заживленню кісткових
переломів, впливає на ферментативні процеси та обмін речовин в організмі.

Бром належить до нейролептичних (таких, що знижують чутливість
вегетативних ганглій) і седативних (заспокійливих) речовин. Встановлено, що
бром нормалізує процес виділення шлункового соку, підвищує секрецію жовчі,
підсилює активність пепсину, панкреатинової ліпази та амілази. Використання
солей брому в раціонах при вирощуванні молодняку, відгодівлі свиней знижує
затрати кормів на одиницю приросту.

Хром стимулює перетворення ацетату у вуглекислоту, холестерину в
жирні кислоти. Він накопичується в нуклеїнових кислотах, що дає підстави

говорити про його участь у синтезі тканинних білків, тобто впливає на приріст
живої маси.

Стронцій, як кальцій, депонується переважно в кістковій тканині. У
дослідах на свинях встановлено, що він може заміняти 10 % кальцію. Великі
дози стронцію в кормах негативно впливають на процеси розвитку кістяка,
спричиняють зниження відтворних функцій.

Мишяк. У зв'язку з тим, що миш'як не входить до числа
життєвонеобхідних елементів і післядія його введення в корм ще до кінця не
з'ясована, встановлен, що незначні добавки до корму миш'яку у формі
органічних сполук сприяють росту тварин. У великих дозах миш'як отруйний.

Кадмій. Надлишок кадмію в організмі порушує активність ферментів та
обмін кальцію і фосфату, заліза й міді, а також цинку, що призводить до тяжких
розладів.

2.4 Вітаміни в годівлі свиней

2.4.1 Жиророзчинні вітаміни

Вітаміни А, D, С або їх попередники потрапляють в організм з кормом,
вітамін К синтезується в рубці жуйних, вітамін Б частково синтезується в
організмі тварин з однокамерним шлунком, вітамін
D3 утворюється в шкірі при
опроміненні ультрафіолетовими променями.

Вітамін А (Ретинол). Ретинол бере активну участь в обміні білків і
мінеральних речовин, прискорює окисновідновні процеси, підвищує кількість
глікогену в м'язах серця та в печінці, бере участь у синтезі статевих стероїдів,
гормонів кори наднирників. Роль та значення вітаміну А для тваринного
організму відбиті у таких функціях: фактор росту, антиксерофталмічний,
антиінфекційний вітамін. Цей вітамін присутній в організмі тварин (у печінці,
молозиві, жировій тканині), а також у тваринних кормах (риб'ячому жирі,
рибному борошні), у рослинних присутні його попередники - каротиноїди. В
організмі тварин каротин перетворюється на вітамін А. Це відбувається в
стінках тонкого кишечнику під дією ферменту каротиназа і за наявності жовчі,
у печінці та молочній залозі. На перетворення каротину на вітамін А впливає
кількість і якість білка в раціоні: якщо білка мало - процес перетворення
уповільнюється. На каротин багаті зелені корми, трав'яна зневоднена різка,
хвойне борошно, морква, сінаж, силос, жовті зерна кукурудзи.

Дефіцит вітаміну А проявляється перш за все в порушенні зору,
відставанні у рості молодняку, зниженні молочної продуктивності в самок.
Найбільш чутливі до нестачі вітаміну молоді тварини в період вагітності.

Надлишок надходження вітаміну А призводить до токсичних явищ:
у кератинізованих оболонках відмічається утворення слизових клітин,
гальмується ріст стеобласту, в результаті чого потоншуються трубчасті кості,
спостерігаються переломи, щникає геморагія, гіпервітаміноз поглиблюється
недостатністю вітаміну Е і підвищенням потреби в ньому.

Каротин і вітамін А в присутності кисню або під дією сонячних
променів при нагріванні легко порушується. Аналогічна дія проявляється за
наявності в раціонах нітратів, нітритів, сульфатів, недостатній кількості
вітамуну Е, фосфору, білка і вуглеводів, що легко ферментуються. Кількість
каротину в рослинних кормах залежить від виду і сорту кормових культур,
фази вегетації рослин, агротехніки вирощування, часу заготівлі кормів та умов
їх зберігання. Найвища кількість каротину спостерігається в період
найбільшого накопичення білка в рослинах: у бобових - у фазі бутонізації, у


злакових - від виходу в трубку до початку колосіння. Основний шлях
покращення А-вітамінного живлення в зимовий час - підвищення якості
заготівлі і зберігання кормів: дотримання строків заготівлі, швидкість
висушування, досушування сіна за допомогою активного вентилювання,
виготовлення пресованого сіна та сінних брикетів, заповнення ємкостей при
заготівлі сінажу та силосу в короткий строк.

За недостатньої кількості каротину в кормах у годівлі
використовують концентровані препарати вітаміну А. Мікровіт А кормовий -
мікрогранульований однорідний порошок. Містить вітаміну А в грамі
препарату: „Мікровіт А 250" - 225-275 тис.МО/г; „Мікровіт А - 325" - 290-375
тис. МО/г; „Мікровіт А - 400" - 360-440 тис. МО/г.

Розчин ретинілацетату або ретинілпальміату в олії. В 1 мл міститься від
25 до 250тис. МО вітаміну А. Каротин мікробіологічний в олії. В 1 мл олійного
розчину міститься 2 мг каротину. Кормовий препарат мікробіологічного
каротину (КПМК). В 1 г порошку - 5 мг В-каротину.

Вітамін D (Кальциферол) - один із небагатьох вітамінів, що не
виробляється рослинами і не міститься в рослинних продуктах. Основна
функція, яку виконує вітамін в організмі, - стимуляція всмоктування кальцію в
травному тракті. За недостатньої кількості кальцеферолу кальцій кромів
переходить у нерозчинні фосфорнокислі солі; які виводяться з організму,
унаслідок чого розвивається рахіт. Вітамін
D впливає на обмін речовин
(інтенсивність якого під його дією підвищується), а також на обмін вуглеводів.
Недостатня кількість вітаміну призводить до змін у м'язовій і особливо в
нервовій тканинах.

Вітамін D впливає також на функцію залоз внутрішньої секреції:
гіпофіз, паращитовидну, щитовидну, наднирники, підшлункову. Діяльність
паращитовидної залози перебуває у прямій залежності від кількості кальцію в
крові: що вищий його рівень, то нижча активність паращитовидних залоз.

У тканинах тварин і рослин є стерин-неактивні попередники
вітаміну Б. Це жироподібні речовини, які містяться в неопиленій фракції жиру

фюстерин - у рослинах, 7-дегідрохолстерин - у тканинах тварин. Під дією
ультрафіолетових променів провітамін
D рослин переходить у вітамін Б2
(ергостерин - люлистерин - тахістерин - вітамін D2). Відомо понад 10 речовин,
що мають якості вітаміну
D , але у тваринництві використовують тільки
ергокальциферол та холекальциферол, оскільки вони мають найбільшу
антирахітичну активність.

В організмі вітамін   відкладається в кістках, стінках кишечнику,
плазмі, а також у нирках і печінці. Попередники вітаміну
D містяться в шкірі і
опромінення ртутно-кварцевими лампами, особливо в середині і наприкінці
зими, покращують ріст і молочну продуктивність. Рослини, як правило, бідні на
вітамін
D. Лише при скошуванні й висушуванні на сонці в них утворюється D2
- вітамінна активність. Із тваринних кормів вітамін D3 у великій кількості
міститься в борошні з печінки та риб'ячому жирі. Дефіцит вітаміну Б зазвичай
спостерігається взимку, коли обмежується час вигулу та інсоляції тварин.
Авітаміноз у молодняку призводить до рахіту, порушення роботи шлунково-
кишкового тракту, зниження приростів.

Із препаратів вітаміну D найбільше значення мають опромінені
кормові дріжджі. Опроміненням кількість вітаміну
D2 доводять до 1200 МО/г.
Препарат вітаміну Б
3 з казеїном називається відеїном D3 активність 1 г
препарату становить 225 тис. МО. Активність 1 г препарату вітаміну Бз з
каротином - відеокаротину - становить 200 тис. МО. Застосовують у
тваринництві масляні, спиртові розчини вітаміну
D, активність яких
коливається в межах від 5 до 500 тис. МО/г. Багатим джерелом вітаміну
D3 є
риб'ячий жир, кількість в ньому вітаміну
D коливається в межах від 50 до 500
МО/г. Зберігати риб'ячий жир слід на холоді і в темряві. З'єднуючись з
кістковим борошном, крейдою, сірчанокислими солями мікроелементів він
руйнується (5).

Вітамін Е (токоферол). В організмі діє як біокаталізатор і відіграє роль
антиоксиданту, захищає від окислення легко-окислювані речовини (ненасичені
жирні кислоти, кератин) у кормі і травному каналі, регулює вуглеводний,

білковий та ліпідний обміни, перешкоджає утворенню отруйних продуктів
пероксидації ненасичених жирних кислот. За недостатньої кількості вітаміну Е
в кормі в організмі накопичуються отруйні речовини типу окисів, які
викликають біохімічні та фізіологічні порушення в м'язовій, судинній та
нервовій тканинах. Необхідний для функції розмноження (антистерильний
вітамін), вітамін Е сприяє збереженню цілісності мембран, клітин, нормалізує
процеси клітинного дихання, сприяє синтезу аскорбінової кислоти, нормалізує
дію ряду ферментних систем, є антикоагулянтом і антитромбіном, справляє
антиспазматичну дію, бере участь у синтезі ДНК і впливає на метаболізм
гормонів.

За натурального висушування велика частина токоферолу
втрачається, а за штучного висушування рослин і силосування втрати незначні.
До кормів з високою кількістю вітайміну Е належать: зелена трава і особливо
листя рослин, висівки, люцерна, висушена на сонці та штучно, відходи
пивоварної промисловості, макуха та шроти тощо.

Для підвищення вмісту вітаміну Е в організмі використовують
хімічні препарати цього вітаміну у вигляді порошків, олійного розчину, драже.
Із кормових препаратів вітаміну Е використовують: вітамін Е в олії -містить
22,5-27,5 % вітаміну; капсувіт Е-25 - 28% токоферолацетату; гранувіт Е -
мікрогранульований препарат, у якому міститься від 22,5 до 27,5
токоферолацетату. У тваринництві використовують тривітамін - розчин
вітамінів А, Бз, Е в олії. В 1 мл його міститься 70 тис. МО вітаміну Вз та 70 мг
вітаміну Е.

Вітамін К (філохінон). Сприяє здатності крові до згортання, каталізує
утворення протромбіну, бере участь у процесі дихання клітин. Багаті на вітамін
К люцерна, кропива, капуста, високоякісне сіно, соя, риб яче борошно. У сіні
конюшини або силосі, які зберігаються в теплому або вологому приміщенні,
утворюється дикумарин (речовина - антагоніст вітаміну К). Правильне
зберігання не спричинює утворення дикумарину. Дикумарин є також у листі
донника. Антагоністами філохінону є також сульфаніламідні препарати та


антибіотики. Дефіцит вітаміну К призводить до підшкірних крововиливів, у
результаті чого знижується згортання крові й утворення геморагій. У практиці
тваринництва природні поєднання вітаміну К не використовуються, а
замінюються на синтетичні - вікасол, метінон, менадіонатрійбісульфат.
Вимірюється вітамін К в міліграмах менадіону.

2.4.2 Водорозчинні вітаміни


            
Водорозчинні вітаміни, на відміну від жиророзчинних, не накопичуютьсяв організмі або накопичуються в незначних кількостях, тому надходять в організм постійно з кормом. Встановлено, що навіть невеликий розрив у їх надходженні спричинює зменшення активності багатьох ферментів, унаслідок чого відбувається зниження обміну речовин та продуктивності тварин, зменшується резистентність організму.

Вітаміни групи В синтезуються вищими рослинами, бактеріями,
дріжджами, мікрофлорою шлунково-кишкового тракту. Особливо багато їх у
кормових та пивних дріжджах, висівках, трав'яному борошні і зовсім мало - у
м ясному та риб'ячому борошні, коренеплодах.

Вітамін В1 (тіамін). Входить до складу коферментів різних кліткових
ферментів, бере участь в обміні вуглеводів (в окисленні глюкози,
декарбоксилюванні піровиноградної кислоти) і потрібний для переведення
вуглеводів в жир, має антиневротичні властивості. Єдиний серед вітамінів, що
містить сірку та аміногрупу, за що і названий тіаміном. Недостатня кількість
вітаміну Ві може виникнути в результаті наявності в деяких кормах, у бактеріях
кишечника ензиму - тіамінази, що розщеплює тіамін.

Вітамін В2 (рибофлавін). До складу молекули вітаміну входить рибоза.
Вітамін входить до складу активних груп кліткових ферментів, забезпечує
нормальний перебіг процесів генерації енергії. Міститься в усіх живих
клітинах, діє на білковий обмін, синтез та розпад жирних кислот,
окислювально-відновні процеси. Забезпеченість тварин рибофлавіном залежить
від наявності його в кормах. Недостатня кількість білка або погана його якість

погіршує використання організмом
вітаміну. Засвоєння рибофлавіну залежить від гормональної діяльності
організму та наявності інших вітамінів у кормах. При зниженні температури
навколишнього середовища потреба в ньому зростає.

Вітамін В3 (пантотенова кислота) Відіграє важливу роль у клітинному
обміні. В клітинах міститься у вигляді коензиму. У поєднанні зі спецефічними
білками утворює ферменти, що прискорюють реакції обміну речовин, розпад та
синтез жирів, синтез глюкози та ацетилхоліну. Особливо велику роль виконує
коензим (КоА), який складається із пантотенової кислоти, аденіну, рибози,
фосфору та сірки. При авітамінозі порушуються відтворні функції (у свиней), у
молодняку втрачається апетит, спостерігаються проноси, порушується
координація руху („гусяча хода"), відбувається дегенерація спинномозкових та
сідничного нервів, з'являються пухлини в шлунку, - і тварини гинуть від
коматозного стану.

Вітамін В4 (холін) входить до кліткових структур як складова
фосфоліпідів (лецетину і сфінгомієліну) і є постачальником метильних груп у
реакціях метилювання. Основна функція холіну в організмі - це функція
ліпотропного фактора, що зв'язаний із утворенням ацетилхоліну, метіоніну та
інших сполук. Бере участь в обміні жиру і попереджує надмірне відкладання
його в клітинах. Для нормальної життєдіяльності організму потрібне
надходження його з кормом. Найспецефічніші симптоми авітамінозу -
порушення жирового обміну.

Вітамін В5 (нікотинова кислота, вітамін РР) бере участь у
більш ніж 150 ферментативних реакціях перетворення вуглеводів, жирів та
багатьох інших продуктів внутрішньоклітинного обміну, каталізує окисно-
відновні процеси в організмі, сприяє утворенню травних соків шлунку і
підшлункової залози, покращує кровообіг, бере участь у процесах відтворення.
Антипеларгічний фактор. Ніацин в організмі тварин синтезується: у шлунково-
кишковому тракті тварин за допомогою мікроорганізмів і в тканинах - при
перетворенні триптофану на нікотинову кислоту. Недостатня кількість вітаміну

відмічається при застосуванні раціонів з великою  кількістю кукурудзи та
низькою кількістю білка і триптофану.

Вітамін В6 (піродоксин). У піродоксоль-фосфату входить до активних
груп багатьох ферментів, бере участь в обміні амінокислот. Необхідний для
перетворення триптофану на нікотинову кислоту і обміну сірки в синтезі
цистину та жиру, забезпечує всмоктування і перенесення амінокислот через
мембрану клітин. Загальні симптоми авітамінозу: затримка росту, ураження
шкіри, епілептичні напади, порушення процесів розмноження, анемія.
Антагоністи - лінатин, що міститься у льоновій макусі, синтетичні лікарські
препарати - інозіазид і фтівазид.

Вітамін В12 (ціанкобаламін). В організмі діє як антианемічний фактор.
Разом із фолієвою кислотою забезпечує утворення лабільних метильних груп,
необхідних для процесів біосинтезу. Ціанкобаламін потрібний у процесах
утворення метіоніну та ізомеризації метилмалонової кислоти в активну
бурштинову. Забезпечує нормальне відтворення і отримання життєдіяльного
приплоду.

Вітамін Вс (фолієва кислота). Відіграє велику роль у процесах
кровотворення, виконує різні функції в проміжному обміні, синтезі амінокислот
(метіонін, гістидин, серин), холіну, а також структурних елементів нуклеїнових
кислот (тіаміну, седеніну, гуаніну). Недостатня кількість фолієвої кислоти веде
до порушення утворення червоних і білих кров'яних тілець і тромбоцитів крові,
внаслідок чого розвивається макроцитарна анемія. Фолієву кислоту руйнують
сульфаніламідні препарати і антибіотики.

Вітамін В15 (пантаганова кислота). Активізує кисневий обмін у
клітинах тканин, стимулює вуглеводний та ліпідний обмін, регулює функцію
гіпофізу та наднирників, роботу центральної нервової системи, необхідний для
синтезу амінокислот. У тварин не відмічались явні ознаки авітамінозу.

Вітамін Н (біотин). Як компонент ферментів транскарбоксилаз каталізує
реакції ацетилювання і перенесення молекул вуглекислоти.  Отже, відіграє


важливу роль у вуглеводному, жировому і білковому обміні. Регулює
функціональний стан нервової системи. При авітамінозі спостерігається розлад
координації руху, параліч, проноси, ураження шкіри.

Вітамін С (аскорбінова кислота). Бере участь в обміні речовин, синтезі
гормонів (у наднирниках - адреналін, у підшлунковій залозі - інсулін, у печінці
- глікоген) і гемоглобіну, відновлює фолієву кислоту до активної форми,
гормональну регуляцію репродуктивних органів. Покращує всмоктування
заліза, впливає на обмін сірки, на антиоксидантну і детоксичну дію. Знімає
стрес, який впливає на продуктивність. Джерелом аскорбінової кислоти є зелені
рослини та хвоя. У тварин вітамін С інтенсивно синтезується в організмі з
глюкози.(6)

2.5 Хвороби тварин повязані з неправильною годівлею

Гастроентерит. Причиною гастроентеритів є згодовування поросятам
запліснявілого, інколи зіпсованого корму. При гастроентеритах поросята
худнуть і відстають у рості. На початку хвороби встановлюють голодну або
напівголодну дієту. Потім до раціону вводять легкозасвоювані корми, що
містять усі необхідні речовини.

Отруєння пліснявими грибами. Воно спостерігається при згодовуванні
свиням запліснявілого корму. У свиней з'являються сильні проноси або запори,
поведінка стає збудженою або пригніченою, хода хиткою і невпевненою. При
сильному отруєнні тварини гинуть. Необхідно вилучити із годівниці вражений
грибами корм, воду давати вволю.

Сольове отруєння спостерігається при згодовуванні свиням солоної риби
або харчових відходів. Спостерігається підвищенне відчуття спраги, слинотеча,

нервове збудження, а при важких отруєннях - судоми і загибель. Необхідно
дати свіжої води вволю.

Отруєння отруйними речовинами часто буває у тварин, які завезені з
інших кліматичних зон, при випасанні на пустирях, заболочених ділянках,
особливо ранньої весни і пізньої осені. Для лікування необхідно звільнити
шлунково-кишковий тракт від вмістимого промиванням шлунку і постановкою
глибоких клізм.

Катар шлунка і кишечника призводить до сильного накопичення слизу на
внутрішній поверхні слизової оболонки шлунка і кишечника, що викликає
розлад травлення. Процес може бути первинним і вторинним. Причин декілька:
пошкодження слизової оболонки важкоперетравлюваними кормами;
нерегулярна годівля; різкий перехід від одного корму до іншого; голодання,
перегодовування; згодовування забруднених, закислих, мерзлих, гарячих та
інших недоброякісних кормів; напування брудною водою. Цьому сприяють
погані умови утримання, перевтома, вітамінна і мінеральна недостатність
раціонів.

При катарі шлунка може виникнути блювання. При катарі кишечника – сильні перистальтичні шуми, часті випорожнення рідкими масами з домішками
великої кількості слизу, а в тяжких випадках - з домішками гною і крові.

Стоматит - це запалення слизової оболонки ротової порожнини, яке може
мати перебіг у гострій і хронічних формах. Стоматити виникають при
механічних пошкодженнях слизової оболонки грубим кормом (ячмінною
соломою), металевими та іншими предметами, гарячим або холодним кормом,
хімічними речовинами. При лікуванні насамперед усувають причину, яка
викликала захворювання. Тваринам дають рідкі корми і свіжу воду. Ротову
порожнину промивають 1-2% розчином кухонної солі, 2-3% розчином питної
соди, розчином ріванолу (1:1000), фурациліну (1:5000).

Авітаміноз-А найбільш часто зустрічається у молодняка. Виникає при
недостатньому надходженні вітаміну А або його провітаміну - каротину з
 кормом, що призводить до виснаження резервів його у печінці. Сприяють захворюванню хвороби шлунково-кишкового тракту,
печінки, нирок, погані умови утримання. При лікуванні тварин забезпечують
вітамінними кормами (сіном, трав'яним борошном, морквою, зеленими
кормами), дають риб" чий жир, покращують умови утримання.

Закупорка стравоходу. Захворювання виникає в результаті закриття
просвіту сторонніми тілами або кормовими масами.

Повна закупорка виникає  при поїданні неподрібнених корене- і клубнеплодів. Цьому сприяє також жадібне поїдання, раптовий переляк, спазм, звуження і параліч стравоходу.
           Неповна закупорка стравоходу відбувається при заковтуванні кусків дроту,
 гвіздків, кісток, сухожилля. Хвороба має стрімкий перебіг і при відсутності допомоги може закінчитися смертю через декілька годин. З метою
профілактики необхідно мити і подрібнювати коренеплоди перед
згодовуванням. На поля після збирання корене- і клубнеплодів тварин можна
виганяти тільки після попередньої їх підгодівлі
 (7).

Ознаки недостатності поживних речовин у поросят

Бронхопневмонія - запалення бронхів і паренхіми легень. Хворіє
молодняк усіх вікових груп. Головними причинами хвороби є зниження
опірності організму при неповноцінній годівлі молодняка, переохолодження і
перегрів, вітамінна і йодна недостатність у кормах.

Гіпоглікемія поросят реєструється у перші дні життя, коли знижується
вміст цукру в крові і підвищується залишковий азот. Основні причини -
незбалансована годівля супоросних свиноматок білковими і вуглеводними
кормами.

Рахіт. При цьому захворюванні спостерігається порушення фосфорно-
кальцієвого обміну при нестачі вітаміну В. Це захворювання також
проявляється у молодняка, якщо тварина відчуває нестачу ультрафіолетового
опромінення, А-гіповітаміноз, знижено вміст марганцю, кобальту, йоду, міді в
організмі.

Аліментарна анемія - найбільш розповсюджене захворювання поросят.
Причина захворювання - дефіцит в організмі заліза, нестача в раціоні міді,
кобальту, марганцю, фосфору, вітамінів В
2, В12,С, фолієової кислоти, білка.

Білом'язова хвороба поросят пов'язана з порушенням обміну речовин.
Основна причина хвороби - нестача в кормах протеїну, мінеральних речовин
(особливо селену, марганцю, кобальту, йоду), вітамінів Е, А, амінокислот, що
містять сірку (метіоніну, цистеїну).


Висновки

  1.  У літньому раціоні поросят спостерігається нестача лізину: 2,18 мг за добу, що становить 18,1 %  по відношенню до норми . Дефіцит лізину можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 2,21мг L-лізин моногідратхлориду на голову за добу.
  2.  У зимовому та літньому раціоні поросят відмічалась нестача кальцію: у зимовому 5,63,  літньому 4,1 мг за добу, що становить 40,21% у зимовому та 29,2% у літньому раціоні по відношенню до норми. Дефіцит кальцію можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 15,5 г у зимовий період та 11,3г у літній кальцію хлориду на голову за добу.
  3.  У зимовому та літньому раціоні поросят спостерігається
    нестача  фосфору: у зимовому 3,99мг, літнньому 1,85мг  за добу, що становить 33,25% у зимовому та 15,4% у літньому  по відношенню до
    норми. Дефіцит фосфору можна компенсувати, згодовуючи тваринам у
    складі суміші концентратів по 17,34 г у зимовий період та 8,04 г  у літній диамонійфосфату на голову за добу.
  4.  У зимовому та літньому раціоні поросят  відмічалась нестача міді: у зимовому 12,53 мг, у літньому 14,51 мг за добу, що становить 50,12 % у зимовому та 58,04% у літньому раціоні по відношенню до норми. Дефіцит міді можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 0,049 г у зимовий період та 0,056 г у літній міді сульфату на голову за добу.
  5.  У зимовому та літньому раціоні поросят  спостерігається нестача цинку: у зимовому 38,5 мг, у літньому 46,5 мг за добу, що становить 37,7 % у зимовому та 45,5 % у літньому раціоні по відношенню до норми. Дефіцит цинку можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 0,17 г у зимовий період та 0,20 г у літній цинку сульфату на голову за добу.

У зимовому та літньому раціоні поросят відмічалась нестача марганцю: у зимовому 55,6 мг, у літньому 18,56 мг за добу, що становить 61,7% у зимовому та 20,6% у літньому раціоні по відношенню до норми. Дефіцит марганцю можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 0,0665 г марганцю хлориду у зимовий період та 0,2 г марганцю сульфату у літній на голову за добу.

У зимовому та літньому раціоні поросят  спостерігається нестача кобальту по 1,17 мг за добу у кожному з періодів, що становить 68,8 % по відношенню до норми. Дефіцит кобальту можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 0,0055 г кобальт сульфату на голову за добу.

У зимовому та літньому раціоні поросят відмічалась нестача вітаміну D : у зимовому 685,5 МО , у літньому 681,6 МО за добу, що становить 97,9% у зимовому та 97,3% у літньому раціоні по відношенню до норми. Дефіцит вітаміну В можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 0,17 г опромінених дріжджів у зимовий період та 0,168 г у літній на голову за добу.

У зимовому та літньому раціоні поросят спостерігається нестача вітаміну В12: у зимовому 34 мкг, у літньому 20,76 мкг за добу, що становить 100 % у зимовому та 61,05 % у літньому раціоні
по відношенню до норми. Дефіцит вітаміну В
12 можна компенсувати,
згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 2,26 г у зимовий
період та 1,3 г у літній Біоліту 40 (сухий) на голову за добу.

  1.  У літньому раціоні поросят спостерігається нестача йоду: 0,061 мг за добу, що становить 11,9 %  по відношенню до норми . Дефіцит йоду можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі суміші концентратів по 0,00007г Калій йодиду на голову за добу.


Список використаних джерел

  1.  Власенко В.М., Оненко В.І., Присадибне свинарство. - К.: Бібліотека
    ветеринарної медицини., 2000. -64с.
  2.  Довідник з виробництва свинини В.І.Герасимов, В.Ф.Коваленко,
    В.П.Рибалко та ін. -Х.: Еспада, 2001. -334с.

  1.  Снитинский В.В. Повышение сохранности поросят и особенности
    обмена веществ в ранний постнатальньїй период  Вестник
    сельскохозяйственной науки, - 1987. - №5 с. 89-91.
  2.  Ухтверов А., Нечаев А. Развитие внутренних органов у молодняка
    свиней при разньїх уровнях кормления Свиноводство. - 1992. - №2. -
    с.3-4.
  3.  Хрипун В. Вітаміни в годівлі тварин //Пропозиція, - 2000, -№11.
  4.  Хрипун В. Мінеральні кормові добавки //Пропозиція. - 2000. - №12.

7. Ветеринарна медицина. - 1999. - №12.

8. Скварук В. Волторністий В. Стимуляція кормової активності поросят
Тваринництво України. - 1996, - №1-12.

9. Александров С.К. Свиньи: воспроизводство, кормление, содержание,
лечение. - К.: Агропромиздат., 2006. - 357с.

10.Александров С.К. Справочник по кормлению свиней. - К.: Урожай.,

2006,-287с.
11.СавичМ.Н. Свиноводство. -М.: 1978. -366с.
12.Богданов Г.А, Кормление сельскохозяйственн
их животных. - М.: Колос,

1982. -384с.
13.Старовойтов А.М. //Животноводство. - 1985. - №
3



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37726. ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ІМПУЛЬСНИХ СИГНАЛІВ МЕТОДОМ ДИСКРЕТНОГО РАХУНКУ 132 KB
  ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Методи вимірювання частоти і інтервалів часу різноманітні. Застосовуються методи безпосереднього вимірювання методи засновані на порівнянні частоти зі зразковою частотою за допомогою осцилографа гетеродинний нульове биття і резонансний методи. Метод вимірювання Вхідний сигнал В Відносна нестабільність частоти кварцового ген. Похибка вимірювання частоти Електродинамічний логометричний частотомір 36 127 220 __  1.
37727. Программирование на ассемблере MASM32. Изучение среды разработки RADasm и отладчика OllyDbg 584.5 KB
  Они необходимы программе для обработки и хранения в памяти команд и данных а также получения информации о собственном текущем состоянии и состоянии процессора.1: пространство адресуемой памяти до 2х в 32й степени байт 4 Гбайт для Pentium II и выше до 2х в 36 степени байт 64 Гбайт; регистры для хранения данных общего назначения; сегментные регистры; регистры состояния и управления; регистры устройства вычислений с плавающей запятой сопроцессора; набор регистров целочисленного MMXрасширения отображенных на регистры...
37728. Исследование линейных электрических цепей постоянного тока 309.11 KB
  1 ток в цепи и падения напряжения на участках цепи определяются по закону Ома: Разветвленная цепь с одним источником э. Сущность метода наложения основывается на принципе суперпозиции заключающегося в том что ток в отдельной ветви линейной разветвленной цепи равен алгебраической сумме...
37729. ИССЛЕДОВАНИЕ РАЗВЕТВЛЕНОЙ ЛИНЕЙНОЙ ЭЛЕКТРИЧЕСКОЙ ЦЕПИ ПОСТОЯННОГО ТОКА 48 KB
  1 за точные то абсолютная погрешность метода эквивалентного генератора таб.4 по сравнению с этими данными для тока I3 составляет 14 мА а абсолютная погрешность при использовании принципа наложения таб.3 мА так как данный ток будет течь в противоположную сторону по сравнении с указанным на схеме при включенном Е2 абсолютная погрешность составляет 34. Таким образом общая абсолютная погрешность для тока I3 составит 3.
37730. Изучение законов равноускоренного движения 232 KB
  Цель работы: изучение динамики поступательного движения связанной системы тел с учетом силы трения; оценка силы трения как источника систематической погрешности при определении ускорения свободного падения на лабораторной установке. Ускорение свободного падения можно найти с помощью простого опыта: бросить тело с известной высоты и измерить время падения я затем из формулы вычислить . Основная задача которая стоит перед экспериментатором при определении ускорения свободного падения описываемым методом состоит в выборе оптимального...
37731. Определение средней длинны свободного пробега и эффективного диаметра молекул воздуха 137.5 KB
  Краткое теоретическое обоснование методики измерений Основное уравнение динамики твёрдого тела вращающегося вокруг неподвижной оси имеет вид: 1 Где момент импульса вращающегося тела; момент его инерции относительно оси вращения; угловая скорость вращения и – момент силы....
37732. Определение модуля Юнга стальной проволоки из растяжения 159.5 KB
  2008г дата Томск –2007 Цель работы: ознакомление с одним из методов регистрации величины растяжения стальной проволоки при изучении упругой деформации определение модуля Юнга для стальной проволоки. Методика определения модуля Юнга стальной проволоки. Для определения модуля Юнга стальной проволоки необходимо знать результирующую массу установленных для растяжения проволоки грузов и измерить удлинение проволоки при ее растяжении.
37733. Определение средней длинны свободного пробега и эффективного диаметра молекул воздуха 132 KB
  Подобная модель является приближенной и хорошо отвечает наблюдаемым свойствам газов при выполнении условия где – эффективный диаметр частиц газа а средняя длина свободного пробега частиц между соударениями. В данной работе вычисляется средняя длина свободного пробега по коэффициенту внутреннего трения вязкости. Из молекулярнокинетической теории вытекает формула связывающая вязкость со средней длиной свободного пробега молекулы.
37734. Определение отношения теплоемкостей газов способом Дезорма и Клемана 128 KB
  По определению теплоемкость 1 По первому началу термодинамики 2 теплота переданная газу; изменение внутренней энергии газа; работа совершаемая газом. Элементарная работа совершаемая газом при изменении его объема определяется 3 давление газа; ...