31316

СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ на прикладі КП «Березанського ККП»

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ Характеристика матеріальних ресурсів підприємства. Аналіз виробничо –економічних показників підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства 2. Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволений екстенсивним шляхом придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії або інтенсивним більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції.

Украинкский

2013-08-28

819.5 KB

45 чел.

PAGE  12

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ……………………………………………………………………………

ВСТУП………………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………………………………

  1.  Характеристика матеріальних ресурсів підприємства……………………...
    1.  Нормування витрат та показники матеріальних ресурсів…………………..
    2.  Управління матеріально-технічним забезпеченням………………………...
    3.  Планування потреб у матеріальних ресурсах виробничо-технічного        призначення…………………………………………………………………………

Висновки до розділу 1……………………………………………………………...

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ……….…………………………………….

2.1. Загальна характеристика КП «Березанського ККП»……………………….

2.2. Аналіз виробничо –економічних показників  підприємства……..…………

2.3. Аналіз фінансового стану підприємства………………………………………

2.4. Аналіз показників матеріаловіддачі та матеріалоємності на підприємстві...

Висновки до розділу 2………………………………………………………………

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1.  

3.2.

3.3. Очікуваний ефект від поліпшення використання матеріальних ресурсів….

Висновки до розділу 3……………………………………………………………..

РОЗДІЛ 4. Охорона праці………………………………………………………….

4.1. Система управління охороною праці на КП «Березанському КП»………..

4.2. Аналіз виробничого травматизму по підприємству…………………………

4.3. Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань………………………………………………………….

4.4. Витрати на охорону праці на підприємстві…………………………………..

Висновки до розділу 4………………………………………………………………

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..

ВСТУП

У сучасній ринковій економіці й твердій конкуренції, в умовах перехідного періоду, у якому перебуває Україна сьогодні, досить актуальним стало питання про економію й раціональне використання матеріальних ресурсів.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволений екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Раціональне використання  (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях..

Раціональне використання матеріальних ресурсівце доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції..

Для організації будь-якого виробництва підприємства використовують матеріально-технічні ресурси, які є основою виробничої діяльності. Підприємства залежно від величини й обсягу виробництва використовують велику кількість матеріально-технічних ресурсів: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби – деталі й вузли тощо. За своєю характеристикою матеріально-технічні ресурси поділяють на основні, які йдуть безпосередньо на виготовлення товарної продукції і є їх складовою, і допоміжні, необхідні для обслуговування.

Витрати сировини, матеріалу, палива, енергії й інших предметів праці мають найбільшу питому вагу в поточних витратах на виробництві в більшості галузей виробничої сфери. Від того, як на підприємстві здійснюється процес матеріально-технічного постачання й контроль над дотриманням режиму економії в кожному підрозділі, на кожному робочому місці, залежать найбільш важливі показники роботи підприємства – обсяг виробництва, його рентабельність, а також фінансовий стан і ліквідність.

Необхідною умовою виконання плану по виробництву продукції, зниженню собівартості, зростанню прибутку і рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та кількості. Виробництво будь-якого виду продукції (робіт, послуг) пов'язане з використанням матеріальних ресурсів. Комплексне використання ресурсів, їх раціональний витрата, застосування більш дешевих і ефективних матеріалів є найважливішим напрямком збільшення випуску продукції і поліпшення фінансового стану.

Актуальність теми полягає в тому, що діяльність підприємств всіх форм власності завжди починається з матеріальних підвалин майбутньої продукції (послуги). В процесі функціонування в будь-якій сфері діяльності підприємство розширює власні матеріальні фонди, налагоджує їх кругообіг та використання.  

Метою написання даної магістерської роботи є розкриття актуальної теми «Удосконалення управління матеріальними ресурсами підприємства» , а також розробка пропозицій по удосконаленню  шляхів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі задачі:

-    розкрити зміст категорії «матеріальні ресурси» підприємства;

-    визначити показники матеріальних ресурсів підприємства;

-    аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства;

-    аналіз ефективності використання основних фондів на підприємстві;

-    розрахунок витрат та собівартості продукції (робіт, послуг);

-  аналіз фінансового стану КП «Березанського комбінату комунальних підприємств»;

-    аналіз матеріальних ресурсів на підприємстві;

- розробити практичні рекомендації щодо поліпшення використання матеріальних ресурсів на КП «Березанському комбінаті комунальних підприємств;

-   розрахувати економічноу ефективність запропонованих заходів.

Обєктом дослідження виступає КП «Березанський комбінат комунальних підприємств».

Предметом дослідження є теоретичні та методичні підходи, практичні рекомендації щодо управління матеріальних ресурсів на  комунальному підприємстві.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Поняття матеріальних ресурсів та їх роль в забезпеченні виробничого процесу.

Господарська діяльність будь-якого суб’єкта господарювання нерозривно пов’язана з використанням економічних ресурсів різних видів: фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних тощо. Значна частка в структурі економічних ресурсів суб’єкта господарювання належить матеріальним ресурсам [1].

У визначенні сутності й змісту матеріальних ресурсів в наукових підходах немає єдності думок. Протягом тривалого часу дискусійним вважається питання про те, що саме включати в термін «матеріальні ресурси» — засоби праці і предмети праці або лише предмети праці.

В галузях економічної науки дане поняття набуло широкого використання, розглянемо детальніше в табл. 1.1.

Їх поділяють на засоби праці та предмети праці: засоби праці характеризують ступінь оволодіння та підпорядкування сил природи виробництву матеріальних благ; предмети праці поділяють на два види: перший – речовини, що вперше відокремлюються працею від природи та перетворюються на продукт, другий – сирі матеріали або сировина, речовини, що пройшли обробку [2, с.95]. Засоби та предмети  праці по-різному поводять себе у процесі відтворення: зміна предметів праці відбувається людиною за допомогою засобів праці, при цьому оброблений предмет праці може перетворюватись на засіб праці у іншому трудовому процесі. [3, с.203].

Таблиця 1.1

Визначення поняття “матеріальні ресурси” в довідковій та

навчальній літературі

Автор

Визначення

1

2

Азріліян А.Н. [1]

Матеріальні ресурси – предмети праці: сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, незавершене виробництво та відходи виробництва, а також запасні частини машин,

призначені для ремонту обладнання, тара і тарні матеріали (с. 211)

Борисов А.Б. [3]

Матеріальні ресурсиресурси в матеріально-речовій формі (с. 382)

Гордієнко Д.Д. [5]

Матеріально-технічні ресурсиматеріали, які є фізичними складовими товару, що експортується, енергія, паливо та нафта, які використовуються у процесі виробництва, у тому числі каталізатори,

що споживаються у процесі їх використання з метою одержання зазначеного товару (с. 212)

Загородній А.Г.,

Вознюк Г.Л. [8]

Матеріальні ресурси – основні та допоміжні матеріали, вироби, конструкції, сировина, паливо, незавершене виробництво і відходи власного виробництва, тара й тарні матеріали, а також запасні частини, призначені для ремонту обладнання (с. 783)

Золотогоров В.Г.

[9]

Матеріальні ресурсикомплекс речових елементів (засобів та предметів праці), призначених для обробки або переробки в процесі виробництва (машини та обладнання, сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрикати тощо.) (с. 377)

Продовження табл.1.1.

Іванюта П.В.,

Лугівська О.П. [10]

Матеріальні ресурси – це як предмети праці, так і засоби праці тобто засоби виробництва (с. 95)

Мочерний С.В.

[12]

Матеріальні ресурсиосновні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та є матеріальною базою підприємства чи галузі (с. 275)

Мочерний С.В.

[14]

Ресурси матеріальні та сировиннісукупність предметів праці, що використовуються в народному господарстві країни у процесі виробництва матеріальних благ і послуг (с. 207)

Мочерний С.В.,

Ларіна Я.С.,

Устенко О.А.,

Юрій С.І. [13]

Матеріальні ресурси – основні та оборотні засоби, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та формують його матеріально-речову базу (с. 463)

Суков Г.С. [17]

Матеріальні ресурсице джерела забезпечення процесу виробництва, що виступають одним з видів економічних ресурсів і охоплюють засоби виробництва (засоби і предмети праці) (с. 188-189)

Тимошенко Л.М.

[18]

Матеріальні ресурси або предмети праці, є однією із складових частин засобів виробництва. Їх основу становлять сировина й матеріали (с. 89)

За джерелами формування матеріальні ресурси поділяють на []:

- власні;

- покупні.

За ступенем участі у процесі створення матеріальних благ та послуг виділяють []:

- матеріальні ресурси основного виробництва;

- обслуговування основного виробництва; 

- управління виробництвом.

Рис. 1.1. Класифікація матеріальних ресурсів за групувальними ознаками

Матеріальні ресурси основного виробництва є такими, що безпосередньо використовуються для виробництва продукції або при виконанні певних

технологічних операцій; на транспортних, ремонтних та допоміжних роботах при зберіганні товарів і матеріалів використовують ресурси обслуговування основного виробництва. Засоби зв’язку, друкарські та інші являють собою матеріальні ресурси управління виробництвом [1, с.463]. Частину матеріальних ресурсів підприємства за матеріально-речовим складом поділяють на основні засоби, а за економічною формою – основні фонди. Основні засоби своєю матеріально-речовою формою беруть участь у створенні споживчої вартості.

Розрізняють галузеву та технологічну структуру основних засобів.

Основні фонди є економічною формою засобів праці, що функціонують у виробничому процесі протягом багатьох кругообігів, частково, в міру зношування, переносять свою вартість на новостворений продукт, відтворюючись через кілька виробничих циклів [5, с.672], вони обчислюються у грошовому вираженні для визначення їх загального обсягу, динаміки і структури, величини вартості, що переноситься на вартість готової продукції, для встановлення зміни величини основних фондів за окремими галузями і підприємствами за певний період.

За виробничим призначенням та матеріально-речовим змістом основні фонди поділяють на [ ]:

- будівлі;

- споруди;

- передавальні пристрої;

- машини та обладнання,

За призначенням їх поділяють на:

- виробничі;

- невиробничі.

Залежно від суспільної форми матеріальні ресурси поділяють на основний та оборотний капітал, які в сукупності являють собою продуктивний капітал. Основний капітал повністю бере участь у виробництві життєвих благ та переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, залежно від ступеня зношуваності. В його структурі виділяють активну і пасивну частини.

Тенденція до зростання частки активного капіталу у структурі основного капіталу є позитивною, оскільки зростає обсяг виробництва продукції, знижується собівартість одиниці виробленої продукції, в тому числі за рахунок скорочення величини амортизації і незмінних витрат, що сприяє зростанню конкурентоспроможності підприємства. Порівняно з оборотним капіталом, основний обертається значно повільніше, тому підприємство може економити на складових основного капіталу, якщо це не зашкодить виробництву і працівникам і дозволить підвищити прибутковість підприємства [].

Другою складовою частиною матеріальних ресурсів є предмети праці, які за матеріально-речовим складом є оборотними засобами, а за вартісною формою є оборотними фондами[].

Оборотними засобами називають ту частину засобів виробництва, яка цілком споживається у виробничому процесі впродовж одного циклу, а її вартість повністю переноситься на готову продукцію. Ними є сировина, матеріали, паливо, інструменти, виробничий і побутовий інвентар, запаси готової продукції, в тому числі кошти у незавершених платежах підприємствам-постачальникам, заділи незавершеного будівництва, тара, грошові ресурси [].

За джерелами формування оборотні засоби поділяють на:

- власні;

- залучені.

Власні – це та частина оборотних засобів, що знаходиться в постійному використанні підприємства.

Залучені оборотні засоби являють собою в основному банківські кредити, боргові зобов’язання.

Таким чином, виробнича діяльність підприємства супроводжується безперервним кругообігом оборотних засобів, що є у його розпорядженні. Оборотні засоби залежно від їх ролі в процесі відтворення поділяють на матеріальні оборотні засоби та фонди обігу. Матеріальні оборотні засоби являють собою предмети праці, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції, а фонди обігу включають в себе грошові кошти, що необхідні для оплати праці, готову продукцію, призначену для реалізації. Виходячи з економічної сутності матеріальних ресурсів та їх ролі у процесі виробництва, досконала організація, збалансованість, своєчасність та забезпеченість в достатній кількості матеріальними ресурсами підприємства визначають результативність, ефективність, екологобезпечність та конкурен-тноспроможність його функціонування.

Матеріальні ресурси є частиною оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва міняють або втрачають свої споживчі властивості. Найбільшу частку матеріальних ресурсів підприємства складають основні матеріали і запаси. До них відносяться предмети праці, що йдуть на виготовлення продукції і створюючи основний її зміст. До допоміжних відносяться матеріали, що споживані в процесі обслуговування виробництва або додаються до основних матеріалів. Матеріальний потік - потік матеріальних ресурсів, переміщуваних на всьому протязі логістичного процесу [].

Матеріально-виробничі запаси – запаси використовувані як сировина, матеріали і т.п. при виробництві продукції, призначеної для продажу (виконання робіт, надання послуг), використовувані для управлінських потреб організації. Матеріально-виробничі запаси приймаються до обліку за фактичною собівартістю. Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за платню, признається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість і інших відшкодовуваних податків []. Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів при їх виготовленні самою організацією визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво матеріально-виробничих запасів здійснюється організацією в порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.

Для безперебійної роботи підприємству необхідні запаси основної сировини і матеріалів, допоміжної сировини і матеріалів, а також виробничих засобів, що швидко зношуються. Такі запаси сировини і матеріалів необхідні для того, щоб []:

- забезпечити можливість виробництва власної продукції до терміну надходження наступної партії і при цьому;

- забезпечити можливість змін потреби сировини і матеріалів при постачанні.

Таким чином, запаси сировини і матеріалів на підприємстві коливаються між їх мінімальним значенням і найбільшим значенням необхідних запасів. Різниця між переважаючим значенням обгрунтованого мінімального запасу і переважаючим значенням економічно і організаційно обгрунтованого найбільшого запасу і є поточним запасом сировини і матеріалів.

Для організації прибуткової роботи підприємства необхідне створення правильної і реальної структури руху матеріальних ресурсів підприємства. У сучасному менеджменті існує велика кількість варіантів управління матеріальними ресурсами підприємства.  Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах може забезпечуватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним.

Екстенсивний шлях припускає збільшення здобичі і виробництва матеріальних ресурсів і пов'язаний з додатковими витратами. Крім того, зростання об'єму виробництва при існуючих технологічних системах привело до того, що темпи виснаження природних ресурсів і рівень забруднення навколишнього середовища вийшли за допустимі межі. Тому зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах повинне здійснюватися за рахунок економнішого їх використання в процесі виробництва продукції або інтенсивним шляхом.

Дослідження внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів складає зміст економічного аналізу, який припускає наступні етапи []:

- оцінка якості планів матеріально-технічного постачання і аналіз їх виконання;

-  оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

-  оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів;

-   аналіз, чинника загальної матеріаломісткості продукції;

- оцінка впливу вартості матеріальних ресурсів на об'єм виробництва продукції.

Джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів:

- план матеріально-технічного постачання;

- заявки,;

- специфікації;

- договори на постачання сировини і матеріалів;

- форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів і його витрати на виробництво і реалізацію продукції,

- планові і звітні калькуляції собівартості виробів,що випускаються,

- дані про нормативи і норми витрат матеріальних ресурсів.

Умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість матеріальними ресурсами. Потреба в матеріальних ресурсах визначається в розрізі їх видів на потреби основної і не основної діяльності підприємства і на запаси, необхідні .

Потреба в матеріальних ресурсах для нормального функціонування на кінець періоду визначається в трьох оцінках []:

- у натуральних одиницях вимірювання, що необхідне для встановлення потреби в складських приміщеннях;

- у грошовій (вартісній) оцінці для виявлення потреби в оборотних коштах і ув'язки з фінансовим планом;

- у днях забезпеченості – в цілях планування і контролю за виконанням графіка постачання.

В   процесі  аналізу  фактичні  запаси  найважливіших   видів сировини  і матеріалів  зіставляють з  нормативними  і  виявляють відхилення. Після проведення розрахунків проводиться критична оцінка діяльності підприємства, визначаються можливі шляхи збільшення обсягів виробництва, шляхи економії сировини, зменшення рівня витрат, досягнення максимального рівня прибутку.

1.2 Показники матеріальних ресурсів

Оцінка  ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці аналітичної роботи здійснюється за допомогою системи різноманітних показників []:

1) узагальнюючі показники: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів:

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних  витрат:  зростання  матеріаломісткості  збільшує суму матеріальних витрат, зниження – зменшує [].

Матеріаломісткість визначається за формулою:

                                  ММ = M/BП                                                             (1.1)

Де  ММ - матеріаломісткість продукції;

М- сума матеріальних витрат, тис. грн;

ВП - обсяг продукції (робіт, послуг), тис.грн.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат [].

Матеріаловіддача розраховується за формулою:

 МВ =  ВП /М                                                             (1.2) 

Де  МВ –матеріаловіддача.

Для розрахунку питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції, сума матеріальних витрат ділиться на собівартість виготовленої продукції []. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру втрат виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким. Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції розраховується за формулою:

МВ=М/С*100                                                          (1.3)

Де МВ- питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, %;

С - повна собівартість продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат. розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1 то це свідчить про перевитрачання матеріалів, якщо менше 1 - про економію матеріальних ресурсів[].

Коефіцієнт використання матеріалів визначається за формулою:

 Квм = Мф/Мум                                                       (1.4)    

Де Квм - коефіцієнт використання матеріалів;

Мф - сума фактичних матеріальних витрат, тис. гри.;

Мум - умовна величина матеріальних витрат, розрахована виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції, тис. грн.

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальну уяву про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви її підвищення. Більш детальну інформацію забезпечує аналіз індивідуальних показників.

2) індивідуальні   показники:   ефективність  споживання  окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо), а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів (питомої матеріаломісткості). Питома матеріаломісткість окремих виробів може визначатися у вартісному, натурально-вартісному та натуральному вираженні. До індивідуальних показників ми віднесемо: сировиномісткість продукції, паливо місткість продукції, енергомісткість  продукції [].

Сировиномісткість продукції визначається за формулою:

                 Мс=Мс/ВП                                                            (1.5)                         

Де: Мс- сировиномісткість продукції;

Мс - вартість спожитих сировини і матеріалів, тис. грн.;

ВП-обсяг продукції (робіт, послуг), тис. грн.

     Паливомісткість продукції  визначається за формулою:

                                   Мп=Мп/ВП                                                           (1.6)                          

Де: Мп —паливомісткість продукції;  

Мп - вартість спожитого палива, тис. грн.

Енергомісткість продукції визначається за формулою:

                                       Ме=Ме/ВП                                                           (1.7)                        

Де Ме- Енергомісткість продукції;

     Ме- вартість спожитої енергії, тис. грн..

1.3. Управління матеріально-технічним забезпеченням

Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагодити матеріальне забезпечення, яке на підприємстві здійснюється через органи матеріально-технічне забезпечення.

Раціональна організація матеріально-технічного забезпечення і збуту значною мірою визначає рівень використання засобів виробництва, зростання продуктивності праці, прибутку та рентабельності. Цим обумовлюються роль і значення матеріально-технічного забезпечення та збуту в системі управління підприємством. Забезпечення виробництва потрібними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - кінцевою.

Матеріально-технічне постачання — це процес забезпечення підприємства всіма необхідними видами матеріально-технічних ресурсів у встановлений термін і в обсягах, необхідних для нормальної роботи. Від організації своєчасного надходження матеріальних ресурсів у потрібній кількості, певної якості та асортименту значною мірою залежить рівномірний, ритмічний випуск готової продукції, її якість та ефективність роботи підприємства [].

Основним завданням підприємства з організації та управління матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплексне забезпечення ресурсами у відповідності зі встановленими плановими завданнями. В практиці роботи підприємств застосовують дві форми постачання: транзитну і складську.

При транзитній формі постачання підприємства одержують сировину й матеріали безпосередньо від підприємств-виробників. Застосування цієї форми економічно виправдане в тих випадках, коли потреба в матеріалах і сировині наданий час дорівнює транзитній нормі або більша за неї.

Складську форму постачання, за якої потрібні матеріальні ресурси підприємства одержують з баз і складів забезпечувально-збутових організацій, економічно доцільно застосовувати, якщо матеріальні ресурси потрібні в невеликій кількості. Таким чином, господарські зв'язки підприємств з постачальниками матеріальних ресурсів організовуються як безпосередньо з підприємствами-постачальниками, так і з територіальними органами постачання. В першому випадку основним завданням є розвиток прямих довготермінових зв'язків, під якими розуміють таку форму господарських відносин, при якій конкретні умови поставок, асортимент, якість, терміни, взаємна матеріальна відповідальність та інші питання узгоджуються безпосередньо на основі прямих угод [].

Комерційна діяльність підприємства не обмежується тільки забезпеченням. Другою її складовою частиною є збут готової продукції. Основним завданням управління збутом на підприємстві є своєчасне і повне виконання плану реалізації продукції у відповідності з укладеними угодами. Постачання продукції споживачам має бути своєчасним, ритмічним, з точно визначеними обсягами, асортиментом, які потрібні підприємствам-споживачам. Матеріально-технічне постачання і збут у масштабі народного господарства являють собою два боки одного процесу товарного обігу засобів виробництва. Тому деякі види господарських угод можуть умовно належати як до забезпечення, так і до збуту. Вони можуть одночасно служити для одного господарства правовою формою матеріально-технічного забезпечення, для іншого — формою збуту, реалізації продукції [].

Матеріально-технічне забезпечення виконує дві основні функції: зовнішню і внутрішню.

Зовнішні функції визначають взаємовідносини підприємства з постачальниками, постачальницько-збутовими організаціями, органами державного управління.

Внутрішні функції характеризують взаємодію служби забезпечення з виробничими цехами, підрозділами апарату управління виробництвом.

Основними завданнями матеріально-технічного забезпечення є []:

- визначення перспективної і поточної потреби в матеріальних ресурсах, сировині та обладнанні;

- розробка матеріальних балансів;

- розміщення замовлень, вживання оперативних заходів щодо їх реалізації;

- встановлення рівня якості матеріальних ресурсів у відповідності до їх стандартів, оптимального співвідношення між засобами виробництва;

- вибір постачальників та підтримка з ними зв'язків.

У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні матеріали, сировину, паливо, комплектуючі вироби, які в процесі виробництва перетворюються на продукцію і тому повинні постійно поповнюватися.

У зв'язку з цим в системі управління матеріальними ресурсами особливе місце займає процес закупок, оскільки ефективність роботи будь-якого підприємства значною мірою визначається повнотою, комплексністю, своєчасністю забезпечення його матеріальними ресурсами в необхідній кількості і відповідного асортименту. З цією метою на підприємствах створюють служби з питань матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).

Служба МТЗце сукупність управлінських і виробничих підрозділів, які організовують і здійснюють забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, обладнанням та комплектуючими []. Основними завданнями служби МТЗ є забезпечення безперервного, комплексного постачання виробництва матеріалами та сировиною, їх пошук, купівля, організація доставки та збереження. Служба МТЗ визначає, які види матеріальних ресурсів і в якій кількості потрібні для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства і виконання виробничої програми.

Служби матеріально-технічного забезпечення виконують такі функції []:

1. Планування потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах з метою забезпечення його безперервної роботи.

  1.   Складання замовлень і специфікацій на ресурси (що виділяються за державним замовленням) і передавання їх у планові відділи державних органів.
  2.   Здійснення всієї оперативної діяльності з питань виконання
    планів забезпечення (укладання договорів, одержання ресурсів у відповідності з виділеними фондами і за договорами із постачальниками).
  3.   Організація розміщення, підготовки до видачі і видача матеріально-технічних ресурсів цехам і службам підприємства.
  4.   Встановлення разом з планово-економічним, технічним та фінансовим відділами підприємств обгрунтованих диференційованих норм запасів матеріально-технічних ресурсів і доведення їх до відома працівників складів; регулювання розміру запасів та контроль за їх станом.
  5.   Участь у розробці заходів з економії матеріально-технічних ресурсів, заміна дефіцитних матеріалів менш дефіцитними..
  6.   Організація контролю за витратами матеріальних ресурсів у цехах і службах згідно з призначенням.
  7.   Здійснення оперативного обліку надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємство, їх видача цехам і службам, виявлення стану виробничих запасів.

Створення служби МТЗ дозволяє вирішувати питання, пов'язані із забезпеченням підприємства ресурсами шляхом планування та координації дії функціональних служб, які беруть участь у доставці, зберіганні та розподілі ресурсів на підприємстві (транспортна служба, служба складського господарства, служба обліку.

В обов'язки МТЗ підприємства входять []:

1.   Вивчення пропозицій та кон'юнктури ринку засобів виробництва.

2.   Укладання, контроль і регулювання виконання договорів.

3. Вибір ефективних типів господарських зв'язків і постачальників продукції (способи товароруху, міра участі посередників, оцінка потенційних можливостей та реальної діяльності постачальників).

4. Вибір способу транспортування (види транспорту, використання власного чи найманого транспорту).

5. Організація складського господарства (стан складів, організація складських робіт, збереження продукції, організація вхідного і вихідного контролю її якості).

6. Організація рекламно-інформаційної діяльності.

Для управління забезпеченням матеріальними ресурсами важливе значення має вибір раціональних зв'язків з постачальниками. При їх виборі необхідно враховувати сукупність різних факторів, аналізуючи кожного окремо і у взаємозв'язку з іншими. Основні фактори, які необхідно враховувати []:

1. Обсяг споживання конкретного виду продукції.

2. Кількість та рівень використання ресурсів на інших підприємствах регіону.

3. Кількість і розміщення постачальників певного виду продукції;

4. Залежність якості ресурсів від місця їх виготовлення.

5. Надійність роботи підприємств, здатність швидко реагувати на зміни в попиті та у вимогах до режиму поставок (їх періодичність).

6. Період, протягом якого зберігаються споживчі якості даної продукції.

7. Періодичність функціонування шляхів сполучення в місцях розміщення підприємств-споживачів і постачальників.

8. Наявність і розміщення складів посередницьких організацій.

У кожному конкретному випадку визначна роль належить двом-трьом факторам, але потрібно враховувати всі.

Управління матеріально-технічним забезпеченням спрямоване на економізацію потреб і вирішення якнайменше трьох таких проблем []:

- орієнтація на більш дешеві види ресурсів;

- уніфікація асортименту ресурсів, що використовуються;

- мінімізація загального обсягу закупок.

Загальне правило у вирішенні цих проблем — це всебічна оцінка наслідків прийнятих рішень. При формуванні замовлень на ті чи інші матеріальні ресурси слід ураховувати не тільки відповідність їх виробничим потребам, але й затрати, при наступній обробці. Завдання управління полягає в організації системи раціональних зв'язків, яка складається з таких під завдань []:

-   асортиментне завантаження підприємства;

-   оптимальне прикріплення до постачальників;

-   розробка оптимальних схем вантажопотоків;

- раціональне забезпечення взаємозамінних ресурсів з урахуванням ефективності їх використання у різних груп споживачів.

Будь-які рішення, пов'язані з придбанням або реалізацією товарів виробничо-технічного призначення, повинні прийматися з урахуванням їх економічних наслідків, оскільки вплив на кінцеві результати, рух предметів праці всередині підприємства і за його межами слід розглядати як один матеріальний потік згідно з вимогам ринку до виробленої продукції, попит на яку формується з урахуванням замовлень.

Процес забезпечення ресурсами вимагає, щоб персонал мав досконалі знання не тільки з питань організації поставок чи механізму отоварення фондів, але й з питань організації виробництва, фінансових операцій, правових норм, рекламної діяльності, швидкої і правильної реакції на те, що відбувається на товарному ринку попиту, безперервного пошуку нових можливостей ринку. Важливо також добре знати своїх клієнтів-постачальників, ділових партнерів у промисловості та в торгівлі, їх інтереси і прогнозувати поведінку кожного в тій чи іншій ситуації [].

Реалізація завдань з управління закупок характеризується такими особливостями []:

- використання в документах на закупку як товарних, так і не матеріальних позицій;

-  облік партій поставлених товарів, контроль терміну зберігання, терміну дій ліцензій і сертифікатів;

- урахування митних відрахувань, транспортних та інших витрат при визначенні облікової вартості конкретних закупок (деталей, виробів);

-  автоматизований розподіл товарів по складах;

-  оформлення доручень на отримання матеріальних цінностей.

В умовах ринку постачання матеріально-технічних ресурсів здійснюється різноманітними формами і методами []:

- через товарно-сировинні біржі;

- аукціони, конкурси;

- оптові закупки;

- закупки малими партіями;

- закупки відповідно до потреби;

- за замовленнями;

- за рахунок власного виробництва;

- за прямими договорами;

- метод ланцюгових поставок.

Усі вони мають свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати з метою економії коштів і часу.

Конкретну форму постачання матеріальних ресурсів підприємство обирає, виходячи з масштабів споживання ресурсів, кількості продукції, якості та ціни. На промислових підприємствах найбільшого поширення набули такі методи постачання []:

1. Закупки матеріальних ресурсів однією партією. Цей метод передбачає закупку ресурсів великою партією одноразово (оптові закупки на товарно-сировинних біржах, конкурсах, аукціонах, у постачальників). Основні переваги цього методу: простота оформлення документів, гарантія поставки всієї партії, підвищені торгові скидки. Недоліки: велика потреба в складах, уповільнення оборотності капіталу.

  1.   Регулярні закупки невеликими партіями. В цьому випадку покупець замовляє потрібну кількість товарів, які поставляють йому партіями протягом певного періоду. Основні переваги: прискорюється оборотність капіталу, оскільки за товари розраховуються в міру їхнього надходження; забезпечується економія складських приміщень і затрат на збереження зайвих запасів. Недоліки: ймовірність потреби в більшій кількості ресурсів; потрібно оплачувати всю заказану партію згідно із замовленням.
  2.   Щоденні (щомісячні) закупки за котирувальними відомостями.
    Використовують для закупок дешевих ресурсів, які швидко використовуються. Переваги: прискорення оборотності капіталу; скорочення затрат на збереження; своєчасні поставки.
  3.   Одержання ресурсів відповідно до потреби. Цей метод близький до регулярних поставок, але йому властиві такі особливості:

-  кількість товару точно не встановлюється, а визначається приблизно;

- постачальники перед кожним виконанням замовлення зв'язуються з покупцями;

-  оплачується тільки кількість поставлених ресурсів;

-  при закінченні терміну контракту замовник не зобов'язаний приймати і оплачувати товари, які приблизно могли бути надані. Переваги: відсутність обов'язковості із закупок визначеної кількості ресурсів; прискорення обороту капіталу; мінімум роботи з оформленням документів.

Через фірмові магазини.

Поставка ресурсів за графіком споживача, що дозволяє йому скоротити рівень виробничих запасів на базі зближення моментів та партій одержання ресурсів з моментами і партіями пуску у виробництво. Ця форма набуває поширення в Європейських країнах. Її вищою модифікацією є система, яка називається «точно в термін». Споживачу гарантується такий режим поставки, що не вимагає створення запасів або зводить їх до мінімуму. При системі «точно в термін» постачання й споживання синхронізовані і при збереженні масового виробництва між постачальником і споживачем утворюється практично безперервний, точно пульсуючий матеріальний потік. Незважаючи на різницю в цінах системи, вона є економічно доцільною, оскільки споживач має можливість скоротити свої затрати на формування і зберігання виробничих запасів.

Система «точно в термін» найбільш вигідна при вузькій спеціалізації виробництва на підприємствах чорної металургії, основної хімії, електроенергетики, автомобільної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Існують й інші форми, що забезпечують надійність та економічність постачання системи гарантованого забезпечення. Постачальник бере на себе зобов'язання в разі порушення поставки своєї продукції забезпечити виконання замовлень за рахунок інших джерел і компенсувати покупцю всі додаткові витрати, які при цьому виникають.

Особливою формою постачання, що набуває все більшого поширення у Європейських країнах, є лізингова система. Суть її полягає в тому, що постачальники машин і обладнання на умовах оренди передають їх споживачеві на певний час, з поступовим їх викупом.

Забезпечення матеріальними ресурсами може здійснюватись і таким чином []:

1. Незалежними оптовими посередниками, які купують ресурси за свій рахунок і беруть на себе ризик за наслідки зміни кон'юнктури ринку, псування, матеріального старіння товарів. Вони зберігають товари, скорочуючи тим самим запаси постачальників і споживачів; здійснюють транспортування, рекламні заходи, надають консультативно-інформаційні послуги.

2. Збутовими організаціями промислових компаній, які можуть бути двох видів: оптові бази і оптові контори. Діяльність оптових баз аналогічна функціям незалежних оптових фірм з тією лише різницею, що вони реалізують свою продукцію.

Оптові контори фізичних операцій з товаром не проводять, як правило, не мають його в наявності (торгівля за зразками). їхнє завдання — встановлення контактів із споживачами, перевезення, збір замовлень, їх розміщення, організація транзитного постачання товарів зі складів фірм. їх діяльність близька до функцій агентів і брокерів.

3. Агенти, товарні брокери та інші посередники, які не мають прав власності на товар, не відповідають за витрати, викликані втратами, їх знеціненням тощо. Вони є посередниками між покупцями і продавцями, одержуючи компенсаційні у вигляді відсотків від обсягу продажу.

Брокери - найбільш гнучкий вид торгового посередника. Вони не вступають у тривалі договірні відносини з покупцями і продавцями, обслуговують акт купівлі—продажу на тимчасовій основі, виконуючи роль посередника, їхнє головне завдання полягає в здійсненні контакту між продавцями і покупцями. Кінцевим продуктом їхньої діяльності є інформація, якою вони забезпечують покупців залежно від їхніх вимог і потреб на основі наявних пропозицій. Брокер детально знає ринок, на якому спеціалізується, має широкі ділові зв'язки, швидко виконує доручення. За свою роботу отримує комісійні від того, хто його найняв [].

Сфера дії брокерів - ринок товарів, продажу нерухомості, будівельних матеріалів, металопродукції, текстилю.

Матеріальні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або ж організації-постачальники. Організація постачання за прямими зв'язками має переваги в тому, що у даному випадку можуть бути оперативно враховані спеціальні вимоги покупця до продукції; конкретні побажання щодо її складу, конструкції, терміну, асортименту.

За прямими зв'язками постачаються матеріали, що потрібні постійно і у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями, складне устаткування [].

1.4. Планування потреб у матеріальних ресурсах виробничо-технічного        призначення

Матеріальні витрати складають значну частку витрат на виробництво продукції, робіт та послуг. Тому виробнича програма підприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного й повного забезпечення її необхідними матеріально-енергетичними ресурсами. Задоволення потреб підприємств у матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами []:

- екстенсивним, що передбачає збільшення виробництва матеріальних ресурсів і пов'язаний з додатковими затратами;

- інтенсивним, коли забезпечення підприємств матеріалами, сировиною, паливом, енергією передбачає більш економне їх використання в процесі виробництва. Економія ресурсів є рівнозначною збільшенню їх виробництва.

Важливим інструментом пошуку внутрішньовиробничих резервів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів служить економічний аналіз, основними завданнями якого є [] :

-  оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

- вивчення якості планів матеріально-технічного забезпечення та аналіз їх виконання;

- характеристика динаміки та виконання планів за показниками матеріальних ресурсів;

- визначення системи факторів, які обумовлюють відхилення фактичних показників використання матеріалів від планових або від відповідних показників за минулий період;

- кількісний вимір впливу факторів на відхилення показників;

- оцінка внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів.

Аналіз проводиться на основі вихідної інформації, яку складають: план матеріально-технічного забезпечення, заявки, наряди, угоди, фондові повідомлення, форми статистичної звітності, оперативні дані відділу матеріально-технічного забезпечення.

Важливе значення має аналіз обгрунтованості норм витрат матеріалів та виявлення резервів їх удосконалення.

Усі ці показники враховують при плануванні потреб у матеріальних ресурсах [].

Повний всебічний аналіз є обов'язковою передумовою для вирішення будь-якого виробничого, економічного та організаційного завдання. Не можна ефективно управляти, не знаючи своїх можливостей, переваг, недоліків, конкретних економічних умов. На основі даних аналізу проводиться планування, прогнозування та економічне моделювання розвитку підприємства.

У комплексі робіт з управління матеріальними ресурсами важливе місце посідає планування та прогнозування попиту (потреб) продукції виробничо-технічного призначення, пошук ресурсів для їх задоволення.

У процесі планування визначаються []:

- види матеріальних ресурсів, потрібних для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства;

- кількість матеріальних ресурсів для виконання виробничої програми за видами і термінами їх постачання;

-  затрати на матеріально-технічне постачання;

- можливості організації виробництва окремих матеріальних ресурсів на своєму підприємстві (деталі, комплектуючі, напівфабрикати);

- можливості використання вторинних ресурсів та відходів виробництва;

- вибір постачальників і виявлення їх можливостей.

Основними завданнями плану матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) є []:

1. Своєчасне і повне задоволення потреб підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

2.   Забезпечення високої якості ресурсів.

3. Мінімізація витрат на придбання, доставку і збереження товарно-матеріальних цінностей.

4.  Визначення оптимальних строків поставки і розмір транспортних партій матеріальних ресурсів.

  1.     Визначення оптимального рівня запасів матеріальних ресурсів.

6. Розробка політики економії матеріальних ресурсів, залучення в оборот вторинних ресурсів.

7. Створення умов для ефективної роботи структурних підрозділів.

Метою розробки плану із забезпечення є оптимізація потреб в ресурсах, оскільки економія може призвести до погіршення якості та конкурентоспроможності продукції, а бажання створення понаднормативних запасів і нераціонального їх використання — до «замороження» оборотних засобів і зниження ефективності їх використання, що впливатиме на кінцеві ресурси діяльності підприємства [].

В умовах ринку підприємства самостійно організовують забезпечення матеріальними ресурсами, виходячи із кон'юнктури ринку, можливостей потенціальних партнерів, інформації з питань коливання цін. В цих умовах більшість підприємств розробляють не тільки поточні, але й довгострокові плани матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, систему довгострокового планування застосовує 70-80% великих японських корпорацій.

Змінилися також функції відділів МТЗ, їх робота носить аналітичний характер. Потребу в матеріальних ресурсах служба МТЗ визначає на основі замовлень виробничих підрозділів, які є основними споживачами, оскільки тільки вони знають: які, де, скільки і в який період потрібні певні матеріально-технічні ресурси [].

Показниками планування матеріально-технічних ресурсів є []:

- номенклатура і розміри запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, тари, запасних частин для поточного ремонту;

- номенклатура і величина запасів незавершеного виробництва та напівфабрикатів, вузлів, деталей, що находяться в процесі обробки;

- норми витрат товарно-матеріальних цінностей на витрати виробів і його окремих елементів;

-   ефективність використання матеріальних ресурсів;

-  конструктивний склад виробів (рецептури), показники якості надійності, довговічності, конкурентоздатності продукції.

Порядок планування потреб у матеріальних ресурсах []:

  1.  Розрахунок потреб у матеріальних ресурсах за асортиментом.
  2.  Аналіз ефективності використання ресурсів.
  3.  Вивчення ринку сировини, матеріалів.
  4.  Розробка плану закупок матеріальних ресурсів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається з врахуванням галузевих особливостей підприємств в наступному розрізі []:

- потреба в сировині і матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

План потреб в матеріальних ресурсах підприємства складається в чотири етапи [].

На першому етапі розробляється проект плану у формі заявок з визначенням потреб по окремих видах матеріальних ресурсів. Вихідною базою для цього є:

- стратегічний план підприємства;

- досягнуті показники споживання ресурсів у попередній рік до планового.

На другому етапі проводиться аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів і проект плану матеріально-технічного забезпечення коригується на основі уточнення виробничої програми, завдань по впровадженню нової технології, скорегованих норм витрат матеріалів і виробничих запасів.

На третьому етапі проводиться аналіз ринку матеріальних ресурсів, оцінюється доцільність закупок того чи іншого ресурсу чи виготовлення його власними силами і приймається відповідне рішення.

На четвертому етапі складаються баланси матеріально-технічних ресурсів з визначенням кількості матеріалів і джерел їх закупок.

Одночасно з цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники й терміни поставок матеріалів. При складанні цього розділу плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для виробництва продукції, для експериментальних і ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховують відділ матеріально-технічного забезпечення разом з відділами головного механіка, головного енергетика та технічним і планово-економічним відділами. Потребу в матеріальних ресурсах визначають на рік, квартал і місяць. У квартальних планах конкретизується номенклатура матеріальних ресурсів і час їх надходження на підприємство. Місячні плани передбачають оперативне забезпечення матеріалами у відповідності з виділеними фондами і встановленими термінами поставок на робочі місця.

Вихідними даними для розробки планів матеріально-технічного забезпечення є: план випуску продукції, обсяги капітального будівництва, план технічного розвитку, нормативи і норми витрат матеріалів [].

Потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах визначаються в натуральній та вартісній формах з метою узгодженості цього розділу плану з планом собівартості, прибутку, рентабельності та фінансовим планом.

План матеріально-технічного забезпечення є одним із основних розділів плану економічного розвитку підприємства. В ньому визначається кількість сировини, основних і допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, потрібних для виконання виробничої програми.

Планування матеріальних ресурсів передбачає визначення потреби в ресурсах з асортименту, номенклатури; розрахунок планових цін та складання номенклатурного цінника; встановлення прогресивних, технічно-обгрунтованих норм витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції; встановлення прямих зв'язків з підприємствами-постачальниками на основі договорів. Планування потреб у ресурсах здійснюється на основі наукових методів. Методи визначення потреби в матеріалах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. В практиці планування матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів. До них належать: метод прямого розрахунку, аналогії, за типовими нормами, динамічними коефіцієнтами, математично-статистичні методи та балансовий метод. 

Найбільш прогресивним є метод прямого розрахунку, який дозволяє одержати науково-обгрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Потреба в матеріалах визначається за формулою:

                                                 (1.8)

де НІунорма витрат і-го матеріалу на виробництво одиниці і-й продукції;

Пу - програма виробництва і-й продукції в плановому періоді;

n - кількість найменувань продукції у, на виробництво якої використовується і-й матеріал.

Цей метод має багато різновидів у залежності від норм, що використовуються (на деталь, виріб), а також від виробничої програми.

За допомогою балансового методу визначається рівень відповідності між загальними потребами народного господарства і ресурсами для їх задоволення. Балансовий метод — метод встановлення й дотримання матеріально-речових і вартісних пропорцій за допомогою системи балансів.

Матеріальний баланс—система показників, яка дає змогу співставити дані про ресурси певної продукції та потреби в ній підприємства, галузі, народного господарства [].

Баланс складається з двох розділів, у яких відображається відповідно: потреба в матеріальних ресурсах і джерелах їх забезпечення. В першому розділі визначається потреба в матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми, робіт, послуг, на проведення ремонту основних фондів, поповнення незавершеного виробництва та на утворення перехідних запасів; у другому розділі визначаються джерела забезпечення - купівля, вторинні ресурси, економія матеріальних ресурсів, використання наднормативних, невикористаних запасів і незавершеного виробництва та інші джерела.

Матеріальні баланси використовуються при аналізі сучасного стану і для визначення напрямів розвитку матеріально-речових елементів суспільного виробнитцва на перспективу [].

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріальних ресурсах є потреба у створені виробничих запасів сировини та матеріалів.

Розмір виробничих запасів залежить від []:

- величини потреб у різних видах сировини і матеріалів;

- періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

- періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;

- сезонності поставок матеріалів;

- співвідношення транзитної і складської форми забезпечення;

- розміру транзитних поставок.

Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, тобто середнім запасом матеріалів у днях його середньодобового споживання і планується на кінець року як перехідний. Розмір перехідноного запасу визначається за формулою:

                                                       (1.9)

де Зni — розмір перехідного запасу;

Ni — норма перехідного запасу і-го матеріалу, днів;

Пmi — потреба в і-му матеріалі на товарний випуск;

r - кількість днів у плановому періоді.

Також норму запасів можна визначити за формулою:

                                          (1.10)

де 3tmax - максимальна величина поточного запасу;

Зстр — страховий запас;

Зпід — підготовчий запас.

3tmax  визначається шляхом множення середньодобових витрат (р) на інтеграл поставки (t);

3tmax  = prt.

Середньодобові витрати визначаються шляхом ділення загальної потреби в матеріалі на кількість календарних днів у періоді, за рік вважається за 360 днів, квартал - за 90. Інтервал поставки визначається різними способами (середньо-зважувальним, на основі мінімальної норми відпустки даного матеріалу тощо).

Основним джерелом надходження ресурсів є виробництво []. Розміри надходжень за цією статтею встановлюються з урахуванням наявних виробничих потужностей та їх зміни в плановому періоді у зв'язку з додатковим уведенням і вибуттям основних фондів, забезпеченістю виробничої програми сировиною, матеріалами, паливом, кваліфікованою робочою силою, коштами відповідно до прогнозованого випуску продукції, потреби в ній народного господарства.

Для визначення можливих розмірів надходжень даної продукції обчислюють планову середньорічну величину виробничих потужностей на підставі даних про очікувану наявність їх на початок планового періоду, а також про середньорічне їх введення та вибуття.

Випуск продукції залежить не тільки від величини виробничих потужностей, а й від ефективності їх використання. Тому слід проаналізувати можливості збільшення віддачі основних виробничих фондів на підприємствах, які випускають дану продукцію.

З деяких видів промислової продукції важливим джерелом надходжень є імпорт. Його величина визначається на підставі торговельно-економічних угод нашої держави та окремих фірм з іншими країнами і закордонними фірмами.

Залишки продукції у постачальників, на базах і складах підприємств оптової торгівлі та торговельно-посередницьких організацій на початок планового періоду також є джерелом надходжень для задоволення народногосподарських потреб.

Значну питому вагу за багатьма видами матеріальних ресурсів мають інші надходження, які утворюються за рахунок державних резервів, вторинних матеріальних ресурсів, повторного використання тощо.

Виконані розрахунки дозволяють розробити необхідні заходи для збалансування потреб та ресурсів, а також для досягнення певних наявних пропорцій у розвитку народного господарства [].

Висновки до розділу 1

Отже, матеріальні ресурси являють собою частину оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва змінюють або втрачають свої споживчі властивості.

Необхідною умовою виконання плану по виробництву продукції, зниженню її собівартості, зростанню прибутку і рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним шляхом (придбання або виготовлення більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (більш економним використаням запасів у процесі виробництва продукції).

Для організації прибуткової роботи підприємства необхідне створення правильної і реальної структури руху матеріальних ресурсів підприємства. У сучасному менеджменті існує велика кількість варіантів управління матеріальними ресурсами підприємства.

Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - його завершенням. Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів у необхідні терміни та в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності. Від організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у виробництво в необхідному асортименті, кількості і належної якості в значній мірі залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість та ефективність діяльності колективу підприємства.

Раціональне використання матеріальних ресурсів - один з найважливіших чинників зростання обсягу продажів і зниження собівартості продукції, а отже, і зростання прибутку і рентабельності матеріали, використовувані при виробництві продукції, безпосередньо впливають і на якість виробленої продукції, і на ціни її реалізації.

Матеріальні витрати складають значну частку всіх витрат на виробництво продукції, робіт, послуг. Тому виробнича програма підприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного і повного забезпечення її необхідними матеріально-енергетичними ресурсами.

Важливими чинниками забезпеченості організації матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання та економне ефективне використання матеріальних ресурсів у виробництві.

РОЗДІЛ 2.

СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Загальна характеристика КП «Березанського ККП»

Сучасна цивілізація представляє собою систему населених пунктів з населенням в декілька мільйонів  або декілька сотень людей та системою життєзабезпечення  функціонування людини. Населені пункти являються основою розвитку цивілізації її науковими, культурними, релігійними, економічними, політичними, військовими центрами, відповідно утворилась система, яка забезпечує функціонування населених пунктів, і виступає іще однією ознакою даної цивілізації, а саме комунальне господарство [].

Житлово-комунальне господарство являє собою сукупність підприємств, служб, інженерних споруд і мереж, розміщених на території міста і призначених задовольняти повсякденні комунальні, побутові, матеріальні і соціально-культурні потреби жителів міст. Комунальні підприємства і організації підрозділяються на дві групи: виробляючі матеріальну продукцію (заводи і майстерні, що випускають речову продукцію, водопроводи, організації газового господарства, електростанції та електромережі, котельні і тепломережі) і т.п.; надаючи послуги: житлово-експлуатаційні організації, створюючи сприятливі умови для проживання в житлових будинках, міський пасажирський транспорт, задовольняючий потреби населення в швидкому і зручному переміщенні на території міста; підприємства санітарної очистки, забезпечуючи видалення і знешкодження побутових відходів і сміття із житлових будинків із міської території [].

Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств» перереєстровано рішенням №70 від 05.06.98р. Березанської  міської ради.

Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста і є комунальним унітарним підприємством,яке безпосередньо підпорядковується Березанській міській раді.

КП «Березанський комбінат комунальних підприємств» є самостійним суб'єктом господарювання, що створене з метою надання комунальних послуг,в тому числі: санітарна очистка, благоустрій, ритуальне обслуговування, надання авто-послуг організаціям і установам та іншим споживачам незалежно від форм власності та отримання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є:

- проведення поточного ремонту доріг, будівництво обєктів комунального господарства, соціально-побутового призначення та інших обєктів, здійснення їх експлуатації;

-  проведення ремонту та будівництва інженерних споруд комунальної та інших форм власності;

- виконання ремонтно-будівельних робіт та надання інших послуг юридичним та фізичним особам;

-  здійснення відповідно до чинного законодавства операцій з нерухомістю, (у тому числі оренда, купівля-продаж, будівництво підземних та наземних споруд, реконструкція, оновлення тощо);

-  організація поховань та надання повязаних з ними послуг;

-   здавання в оренду власного нерухомого майна;

-  утримання виробничих обєктів, приміщень та інженерних комунікацій в належному технічному стані;

- будь-яка інша господарська діяльність, що не суперечить чинному законодавству України;

-   діяльність ринків та торгівля.

Підприємство є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп зі своєю назвою і діє на підставі чинного законодавства України.

До складу комбінату комунальних підприємств входять безпосередньо: дільниця санітарної очистки, дільниця ритуального обслуговування, дільниця благоустрою, ринок, дорожня дільниця та автотракторна служба.

КП «Березанський комбінат комунальних підприємств» самостійно здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, госпрозрахунку, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланки.

Статутний фонд підприємства складає 933,3 тис. грн. Формування статутного фонду підприємства здійснюється органом, якому підпорядковане підприємство.

Підприємство має право:

- самостійно планувати основні напрямки свого розвитку і визначити стратегію відповідно до галузевих, науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон’юнктури ринку продукції, товарів, послуг та економічної ситуації;

- самостійно вести  господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству, у відповідності з статутом підприємства з метою одержання прибутку;

-  створювати у встановленому порядку філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи без права юридичної особи, з правом відкриття рахунків, затверджувати положення про них, здійснювати перевірку їх господарської і фінансової діяльності;

- самостійно визначати структуру управління підприємством ,і затверджувати штатний розпис;

-  придбати у підприємств, організацій, установ, незалежно від їх форми власності, а також у фізичних осіб,необхідне майно;

- укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки , бути позивачем, відповідачем у суді.

Підприємство зобов’язане:

- забезпечувати в повному обсязі сплату податків та інших обов’язкових платежів згідно з чиним законодавством;

- здійснювати розвиток основних фондів і забезпечувати своєчасне введення в дію придбаного обладнання, матеріально-технічне постачання засобів виробництва;

- створювати належні умови для високопродуктивної праці своїх працівників, додержання вимог чинного законодавства про працю, соціальне страхування, правил і норм охорони праці, техніки безпеки;

- здійснювати заходи  для матеріальної зацікавленості працівників як у результатах особистої праці, так і у загальних підсумках роботи підприємства;

- здійснювати бухгалтерський облік і ведення статистичної звітності згідно з чинним законодавством. Директор і головний бухгалтер підприємства у встановленому порядку несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність бухгалтерського обліку та статистичної звітності;

- звітуватись у встановленому порядку перед органом, якому воно підпорядковане, про свою фінансово-економічну діяльність.

Майно КП «Березанського ККП» складають виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких  відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства,що є комунальною власністю територіальної громади міст Київської області, закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Воно підлягає обліку згідно з чинним законодавством. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи  щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Підприємство у встановленому порядку має право відчужувати, віддавати в заставу майнові обєкти ,що належать до основних фондів, здавати в оренду належне йому майно лише за згодою Березанської міської ради.

Управління діяльністю підприємства здійснюється начальником.

Начальник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Березанською міською радою на контрактній основі.

Начальник підприємства:

- забезпечує виконання активів і доручень Березанської міської ради, управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації та здійснення поточної перспективної діяльності підприємства;

- несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство функцій, повноважень, завдань, визначених Статутом підприємства, а також за дотримання підприємством чинного законодавства України;

- несе персональну відповідальність за формування та виконання фінансових планів, дотримання фінансової дисципліни, ефективне використання та охорону майна, закріпленого за підприємством;

- розпоряджається коштами і майном, самостійно вирішує питання діяльності підприємства відповідно до чинного законодавства та Статуту підприємства;

- формує адміністрацію підприємства, затверджує структуру і штатний розпис підприємства, положення про його структурні підрозділи і функціональні обов’язки працівників підприємства.

Організаційна структура підприємства є лінійною – підпорядкованість ланок йде із - низу до верху.

КП «Березанський ККП» планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту – продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення його доходів. Підприємство здійснює матеріально-технічне забезпечення своєї діяльності і реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг через систему прямих угод і контрактів з вітчизняними та іноземними юридичними і фізичними особами.

Основним узагальнюючим показником  фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).

2.2. Аналіз виробничо-економічних показників підприємства

Проведемо аналіз основних виробничо-економічних показників КП «Березанського комбінату комунальних підприємств» у табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні виробничо-економічні показники господарської діяльності

КП «Березанський комбінат комунальних підприємств»

                                       

№ п/п

Показник

2010

2011

Відхилення

Темп росту,  %

1

2

3

4

5

6

1

Чистий дохід від надання послуг, тис. грн.

1377

1326

-51

96,30

2

Середньоспискова чисельність по осн. діяльності, осіб

53

55

+2

103,77

3

Фонд оплати праці по осн. діяльності, тис. грн

1253,60

1267,20

+13,6

101,08

4

Продуктивність праці на 1 працюючого осн. контингенту, тис. грн /особу

25,98

24,11

-1,87

92,80

5

Середня заробітна плата персоналу, тис. грн /особу

1,97

1,92

-0,05

97,46

6

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн

5711

5634

-77,00

98,65

7

Фондовіддача, грн/грн ОФ

0,24

0,23

-0,01

95,83

8

Експлуатаційні витрати, тис. грн

1258

1201

-57

95,47

9

Операційні витрати,

тис. грн

3352

3601

+249

107,43

10

Операційні витрати на 1 грн чистого доходу, грн

2,43

2,72

+0,29

111,93

11

Валовий прибуток, тис. грн.

119

125

+6,00

105,04

12

Прибуток (збиток) від основної діяльності, тис. грн.

172

81

-91

47,09

Проаналізувавши показники виробничо-господарської діяльності, можна сказати, що чистий дохід від надання послуг в 2011порівняно з 2010, знизився на 3,7%, тобто на 51 тис. грн.. На зміну доходів можуть впливати доходні ставки, обсяг виконаної роботи. Слід зауважити, що середньооблікова чисельність працівників збільшилась у 2011 році порівняно з 2010 роком на 2 особи (3,77%) , а фонд оплати праці зріс на 13,6 тис. грн. (1,08 %). Так, як збільшення чисельності працівників відбувається більшими темпами, ніж фонд оплати праці, то середня заробітна плата одного працівника зменшилася  на 0,05 тис. грн. /особу (2,54%), і це сприяло зниженню рівня продуктивності праці на 1 працюючого на 1,87 тис. грн. (7,20 %).

У 2010 році валовий прибуток підприємства збільшився на 6  тис. грн.. Збиток від основної діяльності підприємства у 2011 році склав 81 тис. грн. і пов’язаний з адміністративними витратами та іншими операційними витратами.

Фондовіддача показує, яка вартість прибутку отримана в розрахунку на 1 грн вартості основних виробничих фондів. Фондовіддача  в 2010р. становить 0,24 грн прибутку на 1 грн вартості основних виробничих фондів, а в 2011р - 0,23 грн прибутку на 1 грн вартості основних виробничих фондів.

Аналіз наявності та складу основних фондів (ОФ) наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Наявність, склад та структура ОФ підприємства

Найменування основних фондів

На початок 2011 року

На кінець 2011 року

Відхилення(+;-)

Темп росту, %

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

1

2

3

4

5

6

8

1. Виробничі ОФ:

Пасивна частина:

1.1. Будинки та споруди

2038

35,69

2060

36,56

+22

101,08

1.2. Інші основні засоби

1497

26,21

1496

26,56

-1

99,93

Всього

3535

61,90

3556

63,12

+21

100,59

Активна частина:

1.3. Машини та обладнання

369

6,46

369

6,54

0

100,00

1.4.Транспортні засоби

1781

31,19

1683

29,89

-98

94,50

1.5.Інструменти, прилади та інвентар

23

0,40

23

0,41

0

100,00

Продовження табл..2.2

1.6. Інші необоротні матеріальні активи

3

0,05

3

0,05

0

100,00

Всього

2176

38,10

2078

36,88

-98

95,50

Всього основних фондів

5711

100

5634

100

-77

98,65

Аналізуючи дані табл. 2.2, можна зробити висновок, що вартість основних фондів на кінець 2011 року порівняно з початком зменшилась на 77 тис. грн. (або на 1,35 %). Основними причинами таких змін вартості основних фондів є надходження, вибуття, переоцінка та інші зміни основних фондів за період, що аналізується. Так, за 2011 рік надійшло основних фондів на 26 тис. грн., переоцінено 11 тис. грн., вибуло –115 тис. грн., нараховано амортизації за рік 272 тис. грн., (за «Примітками до річної фінансової звітності»).

Характеризуючи структуру основних фондів транспорту, потрібно мати на увазі, що ефективність використання всіх основних фондів залежить від якості використання їх активної частини і перш за все транспортних засобів, причому збільшення питомої ваги рухомого складу в загальній величині виробничих фондів транспорту створює передумови для підвищення ефективності використання всіх основних фондів, зменшення, навпаки, призводить до її зниження.

Для підвищення ефективності роботи темпи зростання активної частини основних фондів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин та обладнання – темпи зростання інших видів активної частини основних фондів. Активна частина основних фондів підрозділу на кінець 2011 року порівняно з початком року зменшилась на 4,5%, пасивна зросла –  на 0,59 %. Темп зростання машин та обладнання на даному підприємстві залишився сталим порівняно з початком року, також ми бачимо, що темп зростання інших елементів активної частини основних фондів, таких як прилади та інвентар  та інші необоротні активи також залишилися без змін, а вартість транспортних засобів взагалі знизилась на 98 тис. грн.(5,50 %), що створює передумови до зменшення ефективності використання основних фондів.

Слід зазначити, що узагальнюючим показником технічного стану основних фондів є коефіцієнти зносу та придатності.

Коефіцієнт зносу розраховується як відношення зносу до первісної вартості по формулі 2.1:

                                                               (2.1)

Коефіцієнт придатності розраховується як відношення залишкової вартості до первісної по формулі 2.2:

,                                                (2.2)

Проведемо аналіз стану основних фондів підприємства у табл. 2.3.

Проаналізувавши табл. 2.3, можна зробити висновки, що коефіцієнт  зносу основних фондів протягом 2010-2011 рр.  змінюється.. Цей показник свідчить про стан зношеності основних фондів. В 2011 році він становить 53%. Порівняно з 2010 роком він збільшився, що свідчить про погіршення стану основних засобів.

Таблиця 2.3

Аналіз стану ОФ підприємства за 2011 рік

Показники

На початок 2011

На кінець 2011

Відхилення (+/-)

Коефіцієнт зносу

0,48

0,53

+0,05

Коефіцієнт придатності

0,52

0,47

-0,05

Коефіцієнт придатності характеризує частку незношених основних фондів і протягом 2010-2011 рр. також змінювався. В 2011 р. він становив 47 %, зменшившись, порівняно з 2010 р.. Це свідчить про незадовільний стан основних засобів.

Проаналізуємо ефективність використання основних виробничих фондів підприємства за допомогою показника фондовіддачі  в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз забезпеченості та ефективності використання

основних виробничих фондів на КП «Березанському ККП»

Показники

2010 рік

2011 рік

Відхилення (+; -)

Темп росту, %

1

2

3

4

5

Обсяг  наданих послуг, ОП, тис. грн.

1258

1201

-57

95,47

Чистий дохід(виручка) від реацізації продукції(робіт, послуг), Дох, тис. грн

1377

1326

-51

96,30

Середньорічна вартість основних фондів, ОФ, тис. грн

5711

5634

-77

98,65

Фондовіддача, ФВ. грн/грн

0,22

0,21

-0,01

95,45

Фондоозброєність, грн./особу

107,75

102,44

-5,31

95,07

Застосуємо інтегральний метод при аналізі використання основних фондів.

Зміна обсягу наданих послуг (в грошовому виразі) під впливом зміни вартості фондів за формулою 2.3 :    

                           

,                               (2.3)

де   ВФ – середньорічна вартість основних фондів,

      ФвО – фондовіддача,

      ОП – обсяг продукції.

               

             

Зміна  продукції  під  впливом  зміни   фондовіддачі  за  формулою 2.4:

        ,                                       (2.4)

Загальний вплив факторів по формулі 2.5:

,                                        (2.5)

 

Зміна обсягу наданих послуг відбулася під впливом зміни вартості основних фондів та зміни фондовіддачі . Обсяг послуг зменшився на 16,55 тис.грн. за рахунок зміни вартості основних фондів. За рахунок зменшення фондовіддачі на 0,01 грн. відбулося зменшення обсягу послуг на 56,72 тис.грн. Під впливом обох факторів обсяг послуг зменшився на 73,27 тис. грн.

Проаналізуємо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами та ефективність їх використання у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві

Назва показника

2010

2011

Відхилення

Темп

росту, %

1

2

3

4

5

Чистий дохід від перевезень, реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), Дох, тис. грн

1377

1326

-51

96,30

Продовження табл. 2.5

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб

53

55

+2

103,77

Відпрацьовано людино-годин усіма працівниками облікового складу

103804

103139

-665

99,36

Фонд оплати праці, тис. грн.

1253,6

1267,20

13,6

101,08

Середньомісячна заробітна плата, тис. грн./особу

1,97

1,92

-0,05

97,46

Продуктивність праці, тис.грн /особу

25,98

24,11

-1,87

92,80

Середньогодинний виробіток, грн./людино-год

13,27

12,86

-0,41

0,97

Проаналізувавши дані табл. 2.5, можна зробити висновки, що середньооблікова чисельність штатних працівників в порівнянні з 2010 роком збільшилась на 2 чоловік або 3,77 .

Продуктивність праці  зменшилась на 7,2 % і становить 24,11 тис. грн./особу.  Середньогодинний виробіток зменшився на  3 % і становить 12,86 грн/людино-год. Продуктивність праці та середньогодинний виробіток прямопропорційні: зменшенням середньогодинного виробітку призводить до зменшення продуктивності праці.

Також зменшилась середньомісячна заробітна плата  порівняно з минулим роком на 2,54 % і становить 1,92 тис. грн./особу.

Проаналізуємо рівень операційних витрат у табл. 2.6:

Таблиця 2.6

Аналіз рівня операційних витрат

Показник

На кінець 2010 року

На кінець 2011 року

Відхилення,

(+/-)

Темп

росту,

%

Сума, тис. грн.

Питома вага в заг. сумі, %

Сума, тис. грн.

Питома вага в заг. сумі, %

1

2

3

4

5

6

7

Витрати на оплату праці

1304

38,90

1346

37,38

+42

103,22

Продовження табл. 2.6

Відрахування на соціальні заходи

564

16,83

579

16,08

+15

102,66

Матеріальні витрати

1041

31,06

1339

37,18

+298

128,63

Амортизація

418

12,47

272

7,55

-146

65,07

Інші операційні витрати

25

0,74

65

1,81

+40

260,00

Всього операц. витрат

3352

100

3601

100

+249

107,43

Як видно з табл. 2.6, за період, що аналізується (кінець 2010 року – кінець 2011 року) у структурі операційних витрат відбулися зміни, а саме – збільшення витрат на 249 тис. грн. (7,43%) у 2011 році відносно 2010 року. Збільшення спостерігається за всіма елементами. Питома вага елементів у загальній структурі операційних витрат змінилась порівняно з 2010 роком: спостерігається значне збільшення питомої ваги таких елементів, як матеріальні затрати (на 28,63 %) і збільшення витрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи (на 5,88%).

Величина операційних витрат збільшилась на 249 тис. грн. Це збільшення витрат не є виправданим, оскільки темп росту витрат (107,43%) є більшим за  темп росту чистого доходу (96,30 %). Проаналізуємо це в таблиці 2.7:

Таблиця 2.7.

Аналіз рівня операційних витрат

Назва показника

2010 рік

2011 рік

Відхилення (+:-)

Темп росту, %

Чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг), Дох, тис.грн

1377

1326

-51

96,30

Операційні витрати, Е, тис грн

3352

3601

+249

107,43

Витрати на 1 грн доходу, В, коп

2,43

2,72

+0,29

11,93

Показник витрат на 1грн. доходу (реалізованої продукції) розраховується за наступною формулою 2.13:

                                                                                  (2.6)

Дані табл. 2.7 свідчать про те, що у 2010 році кожна гривня доходу принесла 1,43 грн. збитків. У 2011 році відбулося збільшення цього показника на 0,29 грн., його значення на даному підприємстві є більшим від 1, тому рівень витрат вважається дуже високим.

Аналіз прибутку та рентабельності будемо виконувати на підставі форми №2 “Звіт про фінансові результати” – звіту про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Рентабельність продукції – показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні, затраченої на виробництво та реалізацію продукції по розрахунку формули 2.7:

,       (2.7)

,

.

Рентабельність продукції збільшилася на 0,94 %, а темп збільшення склав 109,94%.

Рентабельність активів підприємства характеризує ефективність управління активами, показує верхню межу дивідендів для акціонерів та інвесторів по формулі 2.8  :

                                                                (2.8)

,

.

Ми бачимо, що управління активами здійснюється  ефективно, оскільки рентабельність активів зросла на 1%.

Рентабельність власного капіталу визначається по формулі 2.9:

,                    (2.9)

  

Коефіцієнт валового прибутку показує долю валового прибутку в чистому доході від реалізації: скільки гривень валового прибутку приносить кожна гривня реалізації. Розрахуємо його за формулою 2.10:

                                        ,                     (2.10)

,

.

Бачимо позитивну динаміку збільшення коефіцієнту прибутку на 0,78%.

Коефіцієнт чистого прибутку показує скільки гривень чистого прибутку приносить кожна гривня реалізації. Цей показник можна розрахувати за формулою 2.11:

                                      ,                   (2.11)

,

.

 

Коефіцієнт чистого прибутку збільшився на 6,38%, що дає змогу говорити про  незначне покращення ефективності роботи КП «Березанського ККП»

2.3. Аналіз фінансового стану підприємства

Для забезпечення ефективного функціонування підприємства в сучасних умовах необхідно вміти реально оцінювати фінансовий стан підприємства, як свого, так і існуючих і потенційних конкурентів. Для оцінки фінансового стану підприємства може застосовуватися експрес-аналіз і деталізований аналіз. Експрес-аналіз передбачає використання невеликої кількості більш суттєвих показників, нескладних в обчислюванні.

Усі показники фінансового стану КП «Березанського ККП» будемо розглядати в динаміці, використовуючи дані за 2010-2011 роки. Задовільний фінансовий стан зараз може означати його суттєве погіршення в найближчому майбутньому, якщо має місце тенденція постійної негативної зміни показників.

1. Коефіцієнт автономії показує питому вагу джерел власних коштів у всіх джерелах підприємства. Якщо коефіцієнт автономії більший за 50%, тоді сума власних засобів підприємства більше половини усіх засобів, яке має підприємство. Цей показник важливий для кредиторів, вони повинні бути впевненими, що весь позичений капітал може бути компенсований власністю підприємства. Збільшення коефіцієнта автономії вказує на підвищення фінансової стійкості підприємства і зменшення залежності від позикових засобів.

Коефіцієнт автономії розраховуємо за формулою :

                                    (2.12)

Розрахований коефіцієнт свідчить про те, що стан даного підприємства можна охарактеризувати як незалежний від позикових коштів, оскільки більше 50% джерел коштів підприємства є власними.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується так:

   = 0,90

=0,88

Оскільки власні і прирівняні до них кошти (довгострокові позики на час користування ними прирівнюються до власних) на даному підприємстві складають більше 70 %, а саме – 90% на початку року і 88 % - в кінці, то таке фінансове становище підприємства вважається стійким.

3. Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства.

Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства. Зважаючи на те, що нормативне значення цього показника повинно коливатися в рамках 0,5 – 1,0, можна сказати, що рівень цього коефіцієнта на підприємстві є  не задовільним.

4. Коефіцієнт маневреності характеризує гнучкість, маневреність використання власних коштів, характеризує питому вагу власного оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу. Фінансова стійкість підприємства залежить як від складу джерел  фінансування, так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства.  Даний показник розраховується за формулою :

                                                 (2.15)

5. Коефіцієнт інвестування основних засобів вважається доцільним, коли позаоборотні активи, тобто основні засоби та інші необоротні активи фінансуються за рахунок власних джерел коштів на 50% і на 50% за рахунок довгострокових кредитів. Цей показник можна розрахувати за формулою :

                            (2.16)

,

Як бачимо в табл.. 2.8, не всі показники фінансової незалежності та стійкості  відповідають встановленим нормативам.

Таблиця 2.8

Аналіз основних фінансових показників

Показники

На початок 2011 року

На кінець 2011 року

Нормативне значення

Відповідність нормативу

1. Коефіцієнт автономії

0,90

0,88

> 0,5

так

2. Коефіцієнт фінансової стійкості

0,90

0,88

> 0,7

так

3. Коефіцієнт заборгованості

0,11

0,14

0,5 -1,0

ні

4. Коефіцієнт інвестування

0,99

0,96

1 – 2

ні

5. Коефіцієнт маневреності

0,003

0,042

0,4 – 0,6

ні

Коефіцієнт автономії становить 0,88, що відповідає нормативному значенню. Це означає, що стан підприємства є незалежним, тобто власних коштів  вистачає. Коефіцієнт фінансової стійкості становить 0,88 , що  відповідає нормативному значенню. Це свідчить про те, що фінансове становище підприємства нстійке і джерела власних коштів і прирівняні до них кошти складають 70%. Коефіцієнт маневреності не відповідає нормативному значенню. Коефіцієнт заборгованості становить 0,14, що  не відповідає нормативному значенню. Це означає, що власні кошти на підприємстві переважають над джерелами позикових коштів. Коефіцієнт інвестування становить 0,96, що також не відповідає нормативному значенню.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його активи більші ніж його зобов’язання, тобто воно взмозі погасити свою заборгованість на даний період. Для цього треба, щоб активи підприємства перевищували суму 3 та 4 розділів пасиву балансу.

Ліквідність підприємства може бути визначена як спроможність підприємства швидко сплатити свої поточні зобов’язання.

Коефіцієнти ліквідності:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності («кислотний тест») характеризує миттєву спроможність погасити короткострокову заборгованість:

                                                                                             

                                                                                             

2. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (або проміжний коефіцієнт покриття) характеризує ймовірність погашення короткострокових зобов’язань за рахунок залучення менш ліквідних активів, тих, для перетворення яких у гроші треба більше часу по формулі :

,   (2.18)

3. Коефіцієнт покриття – найбільш загальний показник ліквідності, характеризує співвідношення між усіма поточними активами та короткостроковими зобов’язаннями. Він характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами, свідчить про захищеність кредиторів від непогашення зобов’язань, показує, чи достатньо оборотних активів для розрахунків по короткострокових зобов’язаннях. Розраховується цей показник  за формулою :

             (2.19)

,

.

4. Коефіцієнт покриття заборгованості за рахунок дебіторів – це співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю, воно  виражає сальдо розрахункового балансу. З точки зору фінансової стійкості та платоспроможності  краще, щоб була наявність активного сальдо розрахункового балансу (тобто дебіторська заборгованість перевищувала кредиторську), оскільки це свідчить про наявність деякого надлишку платіжних засобів. Даний показник можна розраховувати за формулою 2.20 :

 

Кзаг.деб. =  Дебітор. заборгованість/Поточна кредитор. заборгованість  (2.20)

Кзаг.деб.поч.2011 р. =

Кзаг.деб. кін.2011 р. =

Проаналізуємо рівень платоспроможності та ліквідності в табл. 2.9.

Табл. 2.9

Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

Показники

На початок 2011 року

На кінець 2011 року

Норматив

Відповідність нормативу

2

3

4

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,02

0,03

0,2-0,35

не відповідає

Продовження табл.2.9

2. Коефіцієнт загальної ліквідності

0,59

0,81

> 1

не відповідає

3. Коефіцієнт покриття

1,03

1,30

2 - 2,5

не відповідає

4. Коефіцієнт покриття кредиторською заборгованістю

8,21

8,76

1

не відповідає

В результаті проведених розрахунків можна зробити висновки, що коефіцієнт абсолютної ліквідності становить 0,03, що не відповідає нормативному значенню. Це означає, що підприємство не в змозі погасити короткострокову заборгованість. Коефіцієнт загальної ліквідності становить 0,81 і це також не відповідає нормативному значенню і означає, що підприємство не в змозі погасити короткострокові зобов’язання за рахунок залучення менш ліквідних активів, тих, для перетворення яких у гроші треба більше часу. Коефіцієнт покриття становить 1,30, що не відповідає нормативному значеню. Невідповідність нормативу означає, що для розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями у підприємства недостатньо оборотних активів. Коефіцієнт покриття заборгованості за рахунок дебіторів становить 8,76, що не відповідає нормативному значенню. Таке високе значення показника показує, що дебіторська заборгованість переважає над кредиторською, тобто на підприємстві існує надлишок платіжних засобів.

2.4. Аналіз показників матеріаловіддачі та матеріалоємності на підприємстві

Під час аналізу слід оцінити обгрунтованість самих норм, своєчасність їхнього перегляду. Сучасне нормативне господарство це важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому аналіз якості норм і способів їхнього формування допомагає уникнути витрат ресурсів і тим самим полегшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їхнього зовнішнього вигляду та ін Але в більшості випадків має місце так звані вимушені заміни, які не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни або обумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані здешевленням виробництва за будь-яку ціну. Такі зміни мають імпульсивний характер і недостатньо обгрунтовані в слідстві чого вони погіршують якість виробленої продукції, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів, слід в цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів і організацію управління на підприємстві.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність.

Матеріаловіддача розраховується за формулою:

                (2.21)          

Показник матеріаловіддачі показує скільки гривень доходу від реалізації продукції отримано з 1 грн використаних у виробництві матеріальних ресурсів.

Матеріалоємність розраховується за формулою:

                            (2.22)

Показник матеріаловіддачі показує скільки грн. доходу від реалізації продукції отримано з 1 грн. використаних у виробництві матеріальних ресурсів.

 Показник матеріаломісткості показує яка вартість матеріальних ресурсів міститься в 1 грн. доходу.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів визначаємо за допомогою табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Показник

2010

2011

Відхилення

Темп росту, %

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг), Дох, тис. грн

1377

1326

-51

96,30

Матеріальні затрати, МЗ, тис. грн.

1041

1339

+298

127,89

Собівартість одиниці продукції,

тис. грн.

2,43

2,72

+0,29

111,93

Матеріаловіддача, грн/грн

1,32

0,99

-0,33

75,00

Матеріаломісткість, грн/грн

0,76

1,01

+0,25

1132,89

Зобразимо на рис. 2.1. як змінюється матеріаловіддача та матеріалоємності за 2010-2011рр.

Рис. 2.1. Динаміка росту матеріаловіддачі та матеріаломісткості продукції за 2010-2011 рр. на КП «Березанському ККП»

Показник матеріаловіддачі характеризує віддачу матеріалів. Згідно розрахунків по КП «Березанський ККП» в 2011 році було вироблено 0,99 грн. продукції з кожної гривні використаних матеріальних ресурсів, що на 25% менше від рівня цього ж показника у 2010 році.

Матеріаломісткість показує, що на виробництво 1 грн. продукції  в 2011 році затратили 1,01 грн. матеріалів.

У порівнянні з 2010 роком спостерігаємо зменшення матеріаловіддачі на 0,33 грн. з 1 вкладеної грн. та підтримання такого ж рівня показника матеріаломісткості, що свідчить про погіршення використання матеріальної бази. Це, в свою чергу негативно впливає на ефективність послуг. Тільки в тому разі, коли відбувається зменшення  матеріаломісткості на одиницю продукції, ми можемо говорити про зниження затрат матеріалів, палива та електроенергії.

Зміна обсягу виробництва продукції (послуг) під впливом зміни кількості предметів праці по формулі 2.23:

     ;                                           (2.23)

де     МЗ –середньорічні матеріальні затрати ,

МВо – матеріаловіддача базова,

ОП – обсяг продукції,

М – матеріловіддача (відхилення).

Зміна обсягу виробництва продукції під впливом матеріаловіддачі визначимо по формулі 2.24 :

                         (2.24)

Загальний вплив визначимо по формулі 2.25 :

,                                          (2.25)

(тис.грн)

Отже, обсяг виробництва за рахунок використання матеріальних ресурсів за 2011 рік змінився наступним чином: відбулось зменшення обсягу послуг на 392,7 тис. грн.. Таким чином маємо зменшення  чистого доходу від реалізованої  продукції на  суму 48,51 тис. грн.

Оскільки до собівартості продукції включаються витрати, до яких й входять витрати на матеріали та сировину, розрахуємо її в табл. 2.11

Таблиця 2.11

Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг)

Показник

Величина показника по роках

Відхилення показника

2010

2011

у абсолютних величинах

у %

Загальні витрати,

тис. грн.

3352

3601

+249

107,43

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), Дох, тис. грн

1377

1326

-51

96,30

Собівартість одиниці продукції,

тис. грн.

2,43

2,72

+0,29

111,93

 

Проаналізувавши дані табл. 2.11.  бачимо, що собівартість одиниці продукції збільшилась на 11,93%, і становить в 2011 році 2,72 тис.грн. Цьому могли посприяти загальні витрати, які також збільшились порівняно з 2010р. на 249 тис.грн. (7,43%)

Висновки до розділу 2

Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств» засноване на комунальній власності територіальної громади і є комунальним унітарним підприємством, яке безпосередньо підпорядковується Березанській міській раді. Створене підприємство з метою надання комунальних послуг, в тому числі: санітарна очистка, благоустрій, ритуальне обслуговування, надання авто-послуг організаціям і установам та іншим споживачам незалежно від форм власності та отримання прибутку.

КП «Березанський КПП» є юридично особою,веде самостійний баланс, має штамп, печатку зі своєю назвою.

Праналізувавши показники діяльності КП «Березанського КПП», можна зробити висновки, що чистий дохід від надання послуг в 2011 р. порівняно з 2010 р., знизився на 51,тис.грн. (3,7%). На зміну доходів могли вплинути обсяги виконання робіт.

Середньооблікова чисельність штатних працівників збільшилась в 2011 р. порівняно з 2010 р. на 2 особи (3,77%), фонд оплати праці зріз на 13,6 тис.грн. (1,08%). Так як збільшення чисельності працівників відбувається більшими темпами ніж фонд оплати праці, то середня заробітна плата одного працівника зменшилася на 0,05  тис.грн./особу (2,54%), і це сприяло зниженню рівня продуктивності праці на 1 працюючого на 1,87 тис.грн. (7,20%).

Аналізуючи основні фонди, помітно,що їх вартість зменшилась,порівняно з 2010 р., на 77 тис.грн. (1,35%). Основними причинами таких змін вартості основних фондів є надходження, вибуття, переоцінка та інші зміни.

У структурі операційних витрат відбулися зміни, а саме – збільшення витрат на 249 тис.грн. (7,43%) у 2011 р. відносно 2010.

Провівши розрахунки коефіцієнту валового прибутку , що показує скільки гривень чистого валового прибутку приносить  кожна гривня реалізаці, бачимо позитивну динаміку збільшення коефіцієнту прибутку на 0,78%. Також помітне й збільшення чистого прибутку на 6,38%

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1.

Сучасне життя вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, впровадження прогресивних форм господарювання та управління виробництвом, подолання безгосподарності і безвідповідального ставлення до використання наявних ресурсів. Від побудови обліку матеріальних ресурсів залежить величина таких показників діяльності підприємств, як собівартість і прибуток.  

Раціональне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має велике економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Забезпечуючи міжгалузеві зв'язки по поставках продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

Раціональне використання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях.

Раціональне використання матеріальних ресурсів – це доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.

В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня корисного використання, яке  виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, котрий одержують у результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів.

Таким чином ресурсозбереження виступає як важливіший фактор підвищення ефективності виробництва. Основним завданням ресурсозбереження є:

- забезпечення економного і раціонального використання матеріальних ресурсів;

-  ліквідація невиробничих витрат або перевитрати матеріальних ресурсів;

- оптимізація структури ресурсоспоживання на основі впровадження нових проектних, конструкторських і технологічних рішень, які дозволяють підвищити комплексність використання матеріальних ресурсів;

-  розширення застосування вторинних ресурсів;

- розширення застосування вторинних ресурсів, організація повної переробки виробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів;

- скорочення витрат матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва і споживання при транспортуванні та зберіганні;

- прискорення оборотності обігових засобів, скорочення виробничих запасів, вивільнення частини ресурсів із обігу тощо.

Розглянемо детальніше, на КП «Березанський КПП» одне з завдань ресурсозбереження - розширення застосування вторинних ресурсів, організації повної переробки виробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів.

Утилізація сміття може бути прибутковим напрямком у комунальному господарстві, оскільки одним з видів діяльності КП «Березанського комбінату комунальних підприємств» є санітарна очистка.

Відходи – залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, а також речовини та матеріали, утворювані в процесі переробки сировини, непридатні для використання за безпосереднім призначенням, отримання яких не є метою даного виробництва.

Тверді побутові відходи (ТПВ) — відходи, що утворюються у процесі життєдіяльності людини: харчові продукти, предмети побуту, відходи після ремонту квартир, сміття громадських будівель і споруд та інші. А поводження з відходами – дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями ви-далення [7].

Сміття – тверда частина побутових відходів, утворюваних у житлових масивах. Воно включає матеріали та вироби, починаючи від старих газет, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та пакувальних матеріалів, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом, поламаною побутовою чи офісною технікою тощо.

Щорічне нагромадження ТПВ на міському полігоні зображено на Рис. 3.1.

Рис. 3.1. Щорічне нагромадження ТПВ на міському полігоні

Для зменшення нагромадження відходів та сміття на міському полігоні КП «Березанський комбінат комунальних підприємств» може  знайти комплексні варіанти утилізації матеріальних відходів, які в кінцевому результаті дадуть змогу отримати прибуток.

Україна має непоганий досвід повторного використання багатьох речовин і матеріалів: паперу, деревини, зношених шин, полімерів тощо.

Уявлення про наші досягнення і хиби дає рис. 3.2., де показано, яку частку з усієї спожитої країною сировини становила  вторинна.

Рис. 3.2. Обсяги повторного використання різних видів сировини в Україні

Макулатуру подрібнюють на паперову масу (пульпу), з якої знову виробляють паперові вироби; можливе також компостування, виготовлення ізоляційних матеріалів.

Текстиль подрібнюють і використовують для надання міцності макулатурній паперовій продукції.

Скло подрібнюють, плавлять і виготовляють нову тару, або подрібнюють і використовують замість піску або гравію у виробництві бетону чи асфальту.

Існують також інші промислові методи переробки побутових твердих відходів з отриманням цінної продукції. Таким чином, рециклізація стає все більш вигідною, а потенційний прибуток цієї галузі приваблює все більше підприємців і фірм.

Та для ефективної і рентабельної їх роботи необхідно, щоб усі жителі Березані попередньо сортували сміття. У Європі рекордними показниками організованості можуть похвалитися швейцарці й німці, які не лінуються віднести металеві елементи в один контейнер, скляні пляшки вкинути в другий контейнер, пластикові — в третій, папір — в четвертий, органічні рештки — в п’ятий.

  

3.2.

Щодня родина з трьох-чотирьох чоловік утворює та викидає в середньому відро сміття або, як ми все частіше говоримо — твердих побутових відходів (ТПВ) . Таким чином на кожного мешканця нашого міста на рік припадає приблизно 100 відер або 180—220 кг твердих побутових відходів. До цієї кількості ТПВ слід додати відходи, що утворюються в магазинах, вокзалах, базарах та в інших громадських місцях, їхня кількість складає від 30 до 50 відсотків усіх побутових відходів міста.

Виходячи з реалій накопичення, збирання, вивезення та захоронення відходів, вважається за доцільне розподіляти відходи на групи, представлені на рис. 3.3.

Кількість відходів постійно збільшується. Але основна причина зростання обсягів побутових відходів не у збільшенні кількості жителів міста, а у зміні способу їх життя.

Людство використовує все більше матеріалів, які за своїми властивостями настільки відрізняються від натуральних, що після повернення у природне середовище у вигляді відходів розкладаються дуже повільно або й зовсім не розкладаються. Наприклад, папір розкладається протягом року, метал - до 100 років, поліетилен - понад два століття, а скло більше ніж 1000 років.

Якщо врахувати, що більшу половину відходів складають пакувальні матеріали, то стає зрозумілим, що одним із ефективних способів вирішення проблеми відходів є роздільне їх збирання, оскільки велику частину побутових відходів складають матеріали, які можна використовувати повторно або переробляти, якщо вилучити відповідні фракції на стадії первинного збору.

Повторній переробці підлягають папір, скло, металеві та алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи. Усі ці матеріали, отримані при сортуванні, знаходять попит з боку організацій, які займаються прийомом вторинної сировини.

Сортування та переробка відходів мають багато переваг:

  •  менший обсяг відходів потрапляє на захоронення;
  •  матеріали використовуються повторно;
  •  сортування побутових відходів відповідає світовим підходам у поводженні зі сміттям, а саме, сприяє запобіганню їхнього надмірного утворення, повторному (багаторазовому використанню) вторинної сировини, утилізації та безпечному розміщенню;
  •  заощадження коштів для суспільства, створення нових робочих місць в галузі збирання, сортування та переробки відходів та поліпшення стану довкілля, а також зниження ризику для здоров'я жителів міста.

Разом з тим, існує безліч факторів, які гальмують вирішення даної проблеми. Серед них можна виділити:

  •  економічно-фінансові (недостатність фінансування);
  •  технічні (відсутність відповідної техніки, євро контейнерів тощо);
  •  юридичні (відсутність нормативної бази для забезпечення сортування твердих побутових відходів);
  •  соціально-культурні (байдужість населення до навколишнього середовища, не усвідомлення глибини екологічної кризи);

Тому основною ідеєю проекту є  впровадження нової системи збору твердих побутових відходів шляхом роздільного збору за допомогою євро контейнерів та

У результаті виконання проекту в місті буде впроваджена система роздільного збору твердих побутових відходів.

Зменшиться кількість твердих побутових відходів, що вивозяться на полігон для утилізації. Відходи, що підлягають вторинній переробці, такі як папір, пластик, скло і т.д. будуть реалізовані на договірних умовах для прискорення окупності витрат проекту.


 

Рис.3.3 Структура твердих побутових відходів

 


Одним з об'єктів постійної уваги КП «Березанського ККП» є ситуація у сфері поводження населення м. Березань з твердими побутовими відходами, зокрема, що підлягають повторному використанню, як вторсировина: а саме: скло, папір, пластикова тара і т.д..

Наявність чинної нормативної бази дозволяє суб'єктам господарювання досить раціонально займатися цим питанням, обґрунтовано використовувати виділені бюджетні кошти на погашення збитковості в цій діяльності та заробляти на вторинній сировині власні кошти для розвитку бази, придбання техніки, проведення санітарно-освітньої роботи серед населення міста, молоді при відповідному сприянні міської ради, екобезпеки, міліції, особливо екологічної.

В місті немає жодної людини, яка б не стикалася з проблемою твердих побутових та інших відходів, що виникають в процесі життєдіяльності. Людей потрібно переконувати, що відходи бувають різного характеру, необхідно від малого до великого докорінно змінити ставлення до поводження з ними.

Особливо гостро виникла проблема перед комунальною службою з появою у вжитку пет-пляшок, пластикової тари, целофанових і поліетиленових пакетів, які літають по місту, а в землі зберігаються до 1000 років.

Комунальна система знаходиться в занедбаному стані. Хронічна збитковість підприємства, тарифна політика органів влади в більшості не дозволяє забезпечити стабілізацію фінансово-економічного стану житлово-комунальної сфери і залишається вкрай неефективною через небажання влади або виділити кошти на збитки які використано на придбання техніки, або ж врегулювати тарифи, забезпечивши усвідомлення мас населення про екологічну небезпеку.

Рухатися в європейську спільноту безумовно потрібно, не лише переймаючи моду на нову побутову техніку, автомобілі, а й систему поводження з твердими побутовими відходами та побутову культуру.

За 21 рік незалежності ми зуміли змінити у молоді політичну орієнтацію на   європейський,  незалежний напрямок, але у відношенні до навколишнього природного середовища погляди залишилися на старому консервативному рівні.

Ми вже звикли говорити про кризу у житлово-комунальному господарстві, але це вже не криза, це майже знищення, і до фактичного знищення комунального підприємства  два кроки.

Покажчиком цього є і відсутність бульдозера на полігоні твердих побутових відходів для  захоронення та рекультивації, старі сміттєвози, які ламаються через день і не пройшли техогляду. Це призводить до зриву графіку видалення відходів у населення, яке так справно викидається в мікрорайонах міста і вітром розноситься по всій його території та сприяють розведенню бродячих тварин.

Для зміни нинішньої ситуації необхідно докорінно змінити свідомість громадян по відношенню до поводження з побутовими відходами, зокрема, вести боротьбу з несанкціонованими звалищами, захаращенням лісосмуг впроваджуючи систему євро контейнерів.

Вона ґрунтується на роздільному збиранні побутових відходів і дозволить кожному в зручний для нього час виносити сміття, і, не чекаючи приїзду сміттєвоза, вирішувати багато проблем у домашньому побуті, що дозволить позбутися залишків у домівках, а також у дворах приватного сектору, квартирах, на вулицях і в лісосмугах   міста і прилеглої до нього території.

Для міста на даний період необхідно 100 контейнерів на перший етап та одну спеціалізовані машину - сміттєвоз на базі МАЗ або ЗИЛ. Проблема подальшого використання втор-сировини та ТПБ вирішується комунальним управлінням.

Реалізація проекту відповідає інтересам і потребам громади, дасть змогу удосконалити систему видалення та збору твердих побутових відходів роздільним методом, що значною мірою покращить благоустрій міста, екологічний стан довкілля, обгрунтовано заробляти на вторинній сировині власні кошти для розвитку підприємства.

Завданням проекту є:

  •  облаштування майданчиків для розміщення євро-контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів;
  •  поширення досвіду на приватний сектор міста з метою недопущення забруднення околиць міста, парків, лісопосадок;
  •  поширення досвіду з удосконалення організації роздільного збору відходів серед територіальних громад області.

Методи реалізації проекту:

  •  створення організаційного комітету;
  •  опитування громадської думки;
  •  проектування та облаштування майданчиків для розміщення контейнерів;
  •  широке висвітлення заходів по реалізації проекту у ЗМІ;

Опис заходів проекту:

  •  Оголошення в ЗМІ про проведення громадських зборів по створенню громадського комітету з удосконалення системи збору твердих побутових відходів роздільним методом;
  •  формування громадського комітету з удосконалення системи збору твердих побутових відходів у мікрорайонах міста;
  •  підготовка та розповсюдження анкет по вивченню громадської думки;
  •  опрацювання отриманих анкетних даних;
  •  проведення уроків з природознавства та екології серед учнівської молоді;
  •  визначення земельних ділянок під майданчики для розміщення контейнерів;
  •  визначення виконавця будівельно-монтажних робіт;
  •  будівництво та облаштування майданчиків для розміщення контейнерів;
  •  формування груп працівників КП «Березанського ККП» для проведення робіт по впорядкуванню майданчиків для розміщення контейнерів, догляду за ними;
  •  підведення підсумків та презентація результатів підготовки майданчиків;
  •  висвітлення проведених заходів по реалізації проекту у ЗМІ;
  •  виготовлення та розповсюдження буклетів про запровадження роздільного методу збирання відходів;
  •  встановлення інформаційних щитів про створену роздільну схему збору твердих побутових відходів.

Ступінь готовності до реалізації проекту:

  •  розроблено стратегічний план розвитку міста;
  •  підготовлено полігон до прийому твердих побутових відходів, які не придатні для подальшої переробки та використання;
  •  виявлено джерела походження відходів, які не підлягають утилізації відходів на полігоні;
  •  затверджена Програма впровадження роздільного збирання твердих побутових відходів євро контейнерами;
  •  організована робота для змішаного збору твердих побутових відходів спеціалізованим автомобілем  згідно розробленого графіку в мікрорайонах міста та частково в приватному секторі;
  •  проводиться часткове сортування твердих побутових відходів на полігоні після розвантаження.

Якісною оцінкою проекту буде:

  •  підвищення ефективності роботи міської влади в плані екологічного виховання жителів, покращення благоустрою населеного пункту;
  •  надходження коштів від реалізації вторинної сировини, відібраної на стадії збору твердих побутових відходів євро контейнерами.

Завданням для КП «Березанського ККП» буде:

  •  організація та проведення робіт по облаштуванню майданчиків для розміщення контейнерів;
  •  придбання контейнерів та спеціалізованого автомобіля;
  •  організація роздільного збирання твердих побутових відходів;
  •  виготовлення гідропресу для пресування паперу, пластику, пет-пляшок.;
  •  організація збирання, пресування та реалізації вторинної сировини.

  1.  Економічний ефект від впровадження роздільного збору

Роздільний збір відходів на стадії їх утворення із залученням виробників відходів є більш придатним для отримання вторинної сировини, ніж технічне розділення, враховуючи наступні причини:

- завдяки роздільному збиранню населенням маємо менше сумарних витрат, частина яких  покладається на громадськість;

- мають місце також менші витрати, тому що відсутня потреба в значних витратах на закупівлю та експлуатацію технологічних сортувальних ліній;

- у вирішенні проблеми використання ТПВ беруть участь безпосередньо ті, хто продукує відходи - що є морально правильним та є стимулом для зменшення кількості відходів.

Таким чином, в ідеальному випадку, відходи повинні розділятися, чи, точніше, не змішуватись населенням або обслуговуючими організаціями, що є виробниками відходів.

Отже, нами був запропонований проект облаштування майданчиків для розміщення євро-контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів, закупка 100 євро-контейнерів.

Розглянемо загальний бюджет проекту в табл. 3.1.

Табл. 3.1

Загальний бюджет проекту

№ п/п

Найменування заходів, що здійснюються за проектом, перелік та найменування видатків

Загальна сума,

тис грн.

1

Організація майданчиків для встановлення євро контейнерів

1.1

Розробка технічної та проектної документації

2,0

1.2

Освітлення майданчиків

1,5

1.3

Розмітка майданчиків

0,2

1.4

Благоустрій майданчиків

2,5

2

Придбання 100 шт. євро контейнерів

220,0

2.1

Маркування контейнерів, обладнання запірної арматури

0,45

3

Оплата праці

3.1

Керівник проекту (20% робочого часу х 2 міс.)

1,5

3.2

Бухгалтер проекту (15%робочого часу х 1 міс.)

0,6

3.3

Асистент проекту (20% робочого часу х 1 міс.)

0,4

4

Інші витрати

4.1

Оплата послуг зв’язку

0,2

4.2

Транспортне забезпечення

0,8

4.3

Витрати по відрядженню

0,2

4.4

Видатки на поліграфічні послуги

0,3

4.5

Видатки на виготовлення інформаційних щитів

0,5

4.6

Видатки на офісні матеріали

0,2

4.7

Послуги засобів масової інформації, створення рекламного продукту

0,8

РАЗОМ

232,15

Звідси бачимо, що витрати на закупку контейнерів становлять 220 тис. грн..


Розділ 4.

Охорона праці

4.1. Система управління охороною праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Ефективним методом організації охорони праці на підприємстві є системний підхід, тобто об'єднання розрізнених заходів з охорони праці в єдину систему цілеспрямованих дій на всіх рівнях і стадіях управління виробництвом шляхом створення і забезпечення функціонування системи управління охороною праці.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети роботи об"єкта і органів управління, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання організаційно-методичної документації.

Метою управління охороною праці є збереження здоров"я і працездатності людини в процесі праці, поліпшення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювання.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства по забезпеченню здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках і підприємстві в цілому.

Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві керівник, виробничих ділянках і в службах - керівники відповідних підрозділів і служб. Керівник забезпечує функціонування СУОП на підприємстві.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства.

Нормативною базою СУОП є: Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон України "Про охорону праці", постанови Кабінету Міністрів України, Кодекс законів про працю України, інші законодавчі нормативні документи /діючі стандарти, правила, положення, інструкції/, постанови і вказівки Держнаглядохоронпраці.

Основною структурою, що виконує організацію охорони праці на КП «Березанському ККП» , є відділ охорони праці. Згідно з типовим положенням, відділ охорони праці є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і головному інженеру. На відділ покладається відповідальність за підготовку та організацію роботи на КП «Березанському ККП» щодо створення здорових і безпечних умов праці працюючих, щодо попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Крім відділу з охорони праці за створення здорових і безпечних умов праці несуть відповідальність керівники всіх структурних підрозділів.

Найважливішим елементом навчання робітників безпечним прийомам і методам праці є система інструктажів. По характеру і часу проведення інструктажі бувають:

1) Вступний інструктаж. Проводиться для всіх працівників, які поступають на роботу на підприємство. Проводить інженер з охорони праці в кабінеті з охорони праці у вигляді лекції чи бесіди. Висвітлюються питання: специфіка робіт на підприємстві, режим роботи, розташування виробничих ділянок, порядок руху по території, норми видачі спецодягу, спецхарчування, електробезпека, пожежна безпека, прийоми надання першої медичної допомоги.

Про проведення інструктажу роблять запис у журналі реєстрації вступного інструктажу (контрольному листі) з обов'язковими підписами інструктує, та інструктують.

2) Первинний інструктаж на робочому місці. Проводить безпосередній керівник робіт, до якого надходить працівник. Висвітлюються питання: безпечні прийоми праці на обладнанні на даному місці, правила користування спецодягом, інструментом, проходами, сигналізацією.

Після проведення первинного інструктажу заповнюється друга частина контрольного листа і журнал. Контрольний лист здається в відділ кадрів (до особової справи працівника).

3) Повторний інструктаж. Проводиться один раз на 6 місяців, для працівників, що працюють на дільницях з підвищеною небезпекою - раз в 3 місяці. Висвітлюються питання вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці.

Його проводять з метою закріплення знань безпечних прийомів і методів праці.

4) Позаплановий інструктаж. Проводять в обсязі первинного інструктажу на робочому місці при зміні правил з охорони праці, технологічного процесу, при введенні в експлуатацію нового обладнання, при нещасних випадках, при зміні місця роботи.

5) Цільовий інструктаж

Проводиться для працівників перед виконанням робіт з підвищеною небезпекою, допуск до яких оформляється нарядом-допуском.

Цей інструктаж фіксують в наряді-допуску на проведення робіт і в журналі реєстрації інструктажу на робочому місці.

Організація процесу управління охороною праці здійснюється шляхом розробки на підприємстві Положення "Про обов'язки і відповідальність посадових осіб і працівників щодо охорони праці" та його виконання.

Контроль, облік і аналіз роботи з охорони праці на КП «Березанському ККП», здійснюють  директор, служба охорони праці, головні спеціалісти, керівники виробничих ділянок згідно посадових обов’язків. Основними видами контролю за станом охорони праці є :

- повсякденний контроль з боку керівників робіт, та інших посадових осіб;

- контроль з боку служби охорони праці підприємства;

- контроль з боку уповноваженого з охорони праці трудового колективу;

- нагляд з боку інспекторів Держнаглядохоронпраці.

Повсякденний контроль щодо попередження травматизму і профзахворювань проводиться керівниками всіх рівнів підприємства шляхом виявлення порушників безпечних методів праці і порушень правил і норм з охорони праці і прийнятті до порушників заходів дисциплінарного, громадського та матеріального впливу.

Керівник дільниці, механік перед початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність механізмів, машин, обладнання і на протязі всього робочого дня здійснює контроль за виконанням підлеглими робітниками правил і інструкцій з охорони праці, додержанням встановленої технології виконання робіт.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис в журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи і усунення недоліків.

На підприємстві постійно здійснюється адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці. Контроль проводиться в три етапи (ступенів):

1) Перший ступінь. Щодня перед роботою майстер, механік або бригадир перевіряють всі робочі місця.

Помічені недоліки усуваються.

2) Другий ступінь. Щотижня начальником цеху, начальником гаража, колони або загону, головним механіком спільно з представником профкому. Перевіряють стан охорони праці в цеху, гаражі, майстерень.

Виявлені недоліки усуваються.

3) Третій ступінь. Щомісяця комісія в складі керівника або головного інженера підприємства, голови профспілкового комітету, інженера з охорони праці, головного механіка, перевіряє підприємство. Помічені недоліки усуваються або записуються в журнал, де вказують недоліки, відповідального за виконання та термін виконання.

4.2 Аналіз виробничого травматизму по підприємству

На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Нещасний випадок - випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого.

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1232, травми поділяють на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).

Щодо КП «Бенрезанського комбінату комунальних підприємств» таких травм як з смертельним наслідком не спостерігається.

На підприємстві розрізняють такі причини травматизму: 

  1.  організаційні;
  2.   технічні;
  3.  психофізіологічні причини травматизму.

Таблиця 14.1

Причини травматизму на підприємстві

№ п/п

Чинник

1

Незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці.

2

Неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність.

3

Відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці.

4

Невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

5

Неякісне виконання будівельних робіт.

6

Незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів.

7

Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

8

Низька нервово-психічна стійкість.

  1.  № 1-4 – належать до організаційних причин травматизму;
  2.  № 5,6 – належать до технічних причин травматизму;
  3.  № 7,8 – належать до психофізіологічних причин травматизму.

Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій. Значна кількість їх відбувається через суб’єктивні причини пов’язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку значно більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.

Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.

4.3. Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань

Для того щоб оцінити рівень травматизму, розраховують показники його частоти та тяжкості:

Коефіцієнт частоти травматизму:

                                                          (4.1)

де N – кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;

   Ч – середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.

Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:

                                                                 (4.2)

де Д – сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;

   N – загальна кількість нещасних випадків.

Показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою:

                                                    (4.3)

Показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітній період:

де З - витрат на попередження нещасних випадків за звітній період.

На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямів щодо забезпечення здорових та небезпечних умов праці.

В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підприємстві безпечні умови праці. Безпечні та нешкідливі умови праці на виробництві повинні бути забезпечені як під час проектування підприємств, технологічних процесів, машин і обладнання, так і під час їх експлуатації.

Заходи, що вживаються для запобігання виробничому травматизмові, умовно можна поділити на технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, правові та економічні.

Технічні:

- застосування технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- створення комфортного мікроклімату;

- розроблення і впровадження безпечного устаткування;

- механізація та автоматизація технологічних процесів;

- модернізація технологічного обладнання.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків і професійних захворювань, про заходи, що вжиті для їх усунення та для забезпечення умов праці на безпечному рівні.

Організаційні:

- правильна організація роботи, навчання, контроль та нагляд за охороною праці;

- розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

- дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

- упровадження безпечних методів наукової організації праці;

- проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;

- моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

Санітарно-гігієнічні:

- створення нормативного мікроклімату на робочих місцях;

- забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, кондиціювання;

- обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;

- обладнання санітарно-побутових кімнат;

- виявлення та усунення джерел виробничого шуму, вібрації, випромінювань.

Правові:

- виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці, охорона праці жінок, підлітків, інвалідів;

- регулювання режиму праці й відпочинку;

- укладення колективного договору, угоди з охорони праці;

- своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

- розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні:

- цільове використання коштів, виділених на охорону праці;

- широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків тощо для поліпшення умов праці.

4.4. Витрати на охорону праці на підприємстві

Немає нічого ціннішого за здоров'я людини та життя у чистому довкіллі.

Як відомо, свою професійну діяльність людина здійснює на робочому місці – частині виробничого простору одного або групи працівників, оснащеній технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виконання певного виду робіт. І саме тут виникає необхідність здійснення активного процесу впровадження заходів з охорони праці.

Витрати КП «Березанського комбінату комунальних підприємств» на охорону праці поділяються на 5 груп:

Таблиця 4.2.

Основні витрати на охорону праці

Група витрат

Назва витрат

Складові витрат

1

Відшкодування потерпілим унаслідок травм і професійних захворювань

Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога; моральна шкода; санаторно-курортне обслуговування,витрати на соціальну допомогу інвалідам, доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу.

2

Пільги та компенсацію за працю у важких і шкідливих умовах праці

Додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, підвищені тарифні ставки, доплати  за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах.

   3

Витрати на профілактику травматизму, професійних захворювань

Витрати  на заходи щодо охорони праці за рахунок  джерел фінансування, регламентовані нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами.

4

5

Витрати на ліквідацію наслідків аварії та нещасних випадків на виробництві

Штрафи та інші відшкодування

Вартість зіпсованого устаткування , інструментів; розслідування не щасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин та механізмів; вартість підготовки чи перепідготовки  працівників.

Штрафи виплачені  за наявність  нещасних випадків; штрафи на підприємства, установи та організації за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог з охорони праці; штрафи, пеня, виплати за недотримання договірних зобов’язань з іншими підприємствами.

На підприємстві значно більше витрат припадає на пільги та компенсації, ніж на техніку безпеки, заходи щодо запобігання виробничому травматизму і захворюваності та нормалізацію умов праці.

Витрати на реалізацію заходів для покращення умов і охорони праці поділяються на капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

До капітальних вкладень належать одноразові витрати, котрі використовуються для створення основних фондів для покращення умов та охорони праці.

До експлуатаційних витрат належать: поточні витрати на утримання і обслуговування основних фондів; додаткові поточні витрати на утримання і обслуговування основного технологічного обладнання при його вдосконаленні з метою покращення умов праці і попередження травматизму; витрати та проведення заходів з охорони праці за рахунок дільниць і загальнозаводських витрат.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

82903. ЛАЗЕРНЫЕ ДОПЛЕРОВСКИЕ ИЗМЕРИТЕЛИ СКОРОСТИ И ДЛИНЫ ПРОТЯЖЕННЫХ ОБЪЕКТОВ 321.49 KB
  При проведении работ по модернизации современного производства связанного с изготовлением электрических кабелей проводников с изоляционным покрытием возникает целый ряд технологических задач контроля длины и скорости линейного перемещения изготавливаемых протяженных изделий.
82904. Кровельные материалы 46.01 KB
  В данной статье будут рассмотрены кровельные материалы. Узнаем виды крыш, их назначение, где используются, выявим их преимущества и недостатки. Так же рассмотрим основные кровельные материалы, узнаем их функции и виды. Оценим их область применения, срок службы, методы крепежа и ценовую характеристику.
82905. Первая медицинская помощь при отморожении и общем охлаждении 77 KB
  Статистика свидетельствует что достаточно часто тяжёлые отморожения приведшие к ампутации конечностей происходят в состоянии сильного алкогольного опьянения. Классификация По глубине поражения тканей выделяют степени отморожения: Отморожение I степени наиболее лёгкое обычно наступает при непродолжительном воздействии холода.
82906. Додавання і віднімання чисел другого розряду (круглих десятків) 39.5 KB
  Мета: Ознайомити учнів із додаванням і відніманням круглих десятків, вправляти у розв’язанні простих і складених задач, розвивати мислення, пам’ять, спостережливість, увагу, формувати вміння записувати і розв’язувати вирази з дужками, виховувати старанність, працелюбність.
82908. Вправи на закріплення таблиці множення числа 5. Розв’язування задач на збільшення та зменшення числа в кілька разів 79.5 KB
  Розв’язування задач на збільшення та зменшення числа в кілька разів. Закріплювати знання табличного множення числа 5; удосконалювати обчислювальні навички вміння розв’язувати задачі на збільшення та зменшення числа в кілька разів; розвивати логічне мислення...
82909. Ділення і множення багатоцифрових чисел на двоцифрове. Свято Великодня. Робота з геометричним матеріалом 367 KB
  Мета: слайд № 2 навчальна: удосконалювати з учнями алгоритм письмового множення та ділення багатоцифрових чисел на двоцифрове; ознайомити учнів із народними звичаями традиціями що пов’язані з початком весняного календарного обрядового циклу; розвиваюча: розвивати мовлення мислення увагу пам’ять...
82910. Множення у випадку кількох нулів у множнику 210 KB
  Спробуємо знайти другий спосіб розв’язування задачі. Чому катер за той самий час пройшов більшу відстань? (Тому, що в нього була більша швидкість). Знаючи, що катер має більшу швидкість, про що ми можемо дізнатися? (На скільки швидкість катера більша, ніж швидкість буксира?) Що для цього потрібно зробити?
82911. Чи може музика передавати рух? 102 KB
  Мета: формувати в учнів уявлення про зображальні можливості музики в передачі руху. Повторення понять темп, ритм. Розвивати уявлення учнів. Виховувати любов до української народної пісні, етикетне поводження в школі. Обладнання: фортепіано, аудіозаписи, малюнки, презентація.