31486

Аналіз кредитоспроможності підприємства

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Аналіз кредитоспроможності підприємства Лекція 14 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів із класифікаційними моделями аналізу кредитоспроможності методикою оцінки кредитоспроможності позичальниківюридичних осіб згідно з методикою НБУ та методикою комплексного аналізу кредитоспроможності поглибити їхні знання щодо сутності кредитоспроможності підприємства розвивати логічне мислення студентів привчати творчо оперувати набутими знаннями виховувати інтерес до обраної професії. ПЛАН Сутність кредитоспроможності підприємства....

Украинкский

2013-09-01

153 KB

69 чел.

Тема 9. Аналіз кредитоспроможності підприємства

Лекція 14 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів із класифікаційними моделями аналізу кредитоспроможності, методикою оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб згідно з методикою НБУ та методикою комплексного аналізу кредитоспроможності, поглибити їхні знання щодо сутності кредитоспроможності підприємства, розвивати логічне мислення студентів, привчати творчо оперувати набутими знаннями, виховувати інтерес до обраної професії.

ПЛАН

  1.  Сутність кредитоспроможності підприємства. Класифікаційні моделі для оцінки кредитоспроможності.
  2.  Методика комплексного аналізу кредитоспроможності.
  3.  Оцінка кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб згідно з методикою НБУ.

Дидактична мета заняття: сформувати у студентів сучасне економічне мислення щодо поняття кредитоспроможності підприємства та класифікаційних моделей її оцінки.  Показати методику комплексного аналізу кредитоспроможності та її оцінки згідно методикою НБУ..

Виховна мета – виховувати у студентів професійне мислення та інтерес до обраної професії.

Завдання лекції: 

- ознайомитись з поняттям кредитоспроможності підприємства та основою їх класифікаційних моделей;

- дати теоретичні та практичні уявлення методики комплексного аналізу кредитоспроможності;

- показати методику визначення кредитоспроможності згідно методики НБУ.

Рекомендована література:

  1.  Білик М.Д. Фінансовий аналіз: навч. посібник.- 2-ге вид., без змін. / М. Д. Білик – К.: КНЕУ, 2007. – 592 с.
  2.  Гадзевич О. І.   Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навч. посіб. / О. І. Гадзевич. – К., 2004. – 177 с.
  3.  Дєєва Н. М.   Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К. : ЦУЛ, 2007. – 328 с.
  4.  Ізмайлова К. В.   Фінансовій аналіз: навч. посіб. / К. В. Ізмайлова. – К. : МАУП, 2001. – 146 с.
  5.  Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш – Київ: Центр навчальної літератути, 2007. – 488 с.
  6.  Цал-Цалко Ю.   Фінансова звітність підприємств та її аналіз : навч.посіб. / Ю. Цал-Цалко. – К. : ЦУЛ, 2002. – 360 с.
  7.  Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М.: Бухгалтерский учет, 1996.
  8.  Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.
  9.  Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 388 с.
  10.  Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 148 с.
  11.  Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2000.
  12.  Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — Х.: Фактор, 2002. — 144 с.
  13.  Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 365 с.

1. Сутність кредитоспроможності підприємства. Класифікаційні моделі для оцінки кредитоспроможності.

Процес кредитування пов'язаний з дією численних і багатоманітних чинників ризику, здатних спричинити за собою непогашення позики в обумовлений термін. Зміни в споживацькому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним чином вплинути на справи фірми і перетворити колись процвітаючого Позичальника на збиткове підприємство. Тривалий страйк, різке зниження цін в результаті конкуренції або відхід з роботи провідних фахівців - все це здатний відобразитися на погашенні боргу позичальником. Надаючи позики, комерційний банк повинен вивчати чинники, які можуть спричинити за собою їх непогашення. Таке вивчення іменують аналізом кредитоспроможності.

Кредитоспроможність клієнта (позичальника) - одне з тих нових понять, яке буквально внесла в наше життя нова економічна епоха. Не дивлячись на це, сьогодні, вже можна з упевненістю сказати, що воно зайняло в ній своє місце міцно і назавжди.

Існує безліч визначень кредитоспроможності клієнта (позичальника). Найпоширенішим з них є наступне: здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну - “платоспроможність”.

Відміність цих двох понять можна розлядати в тому , що поняття „кредитоспроможність” є вужчим від поняття „ платоспроможність ”, яке вміщує собі поняття „кредитоспроможність”. Ще одна відмінність між цими двома поняттями полягає в тому, що кредитоспроможність визначає платоспроможність підприємства на час кредиту, а платоспроможність фіксує неплатежі за минулий період або на будь-яку іншу дату. Також важливо відмітити, що відмінність між цими двома поняттями полягає ще й в тому, що кредитоспроможність показує здатність підприємства погасити лише чатину загальної заборгованості, а саме позиковий капітал, а платоспроможність характеризує здатність підприємства погасити всі види заборогованості.

Існує безліч доповнень, уточненні, і навіть інших трактувань нашого шуканого поняття, більшість яких можна стисло звести до наступних визначень.

Кредитоспроможність як:

- необхідна передумова або умова отримання кредиту;

- готовність і здатність повернути борг;

- можливість правильно використовувати кредит;

         - можливість своєчасно погасити позику (реальне повернення кредиту).

Найзмістовніше визначення кредитоспроможності було запропоноване М.О. Сахарової, яка вважає, що кредитоспроможність підприємства є “таким фінансово-господарським станом підприємства або організації, який дає упевненість в ефективності використовуванні позикових засобів, здатності й готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору”.

В сучасних умовах господарювання не існує підприємства яке б рано чи пізно не відчуло нестачу в коштах, що спричинено погіршенням його фінансово-господарського стану. Тому підприємство змушене використовувати різні методи залучення  фінансових ресурсів, такі як: випуск певних фінансових інструментів залучення коштів, до яких відносять цінні папери власної емісії, зокрема векселі та облігації, або взяття кредиту в банку. Найбільш поширеним серед запропонованих методів є залучення кредиту, яке супроводжується певними етапами його отримання. Серед основних етапів процесу кредитування важливо визначити етап в процесі якого банк визначає фінансово-господарські показники діяльності позичальника на основі  яких визначається його кредитоспроможність. В процесі визначення кредитоспроможності працівники банку розраховують певні показники, на основі яких приймаються рішення про те чи надавати кредит позичальнику чи ні. Саме тому підприємству важливо, щоб показники його фінансово-господарської діяльності якомога більше відповідали до нормативних їх значень. Тому можна сказати, що аналіз кредитоспроможності є важливим методом дослідження господарської діяльності підприємства.

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

  •  репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманими кредитами, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;
  •  поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкурентоспроможну продукцію;
  •  можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;
  •  дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;
  •  метою використання кредитних ресурсів;
  •  сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;
  •  погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;
  •  забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Виникнення кредитних відносин має закономірний, об’єктивний характер. Існування товарно-грошових відносин означає, що суб’єкти господарювання економічно відокремлені один від одного. Кошти кожного підприємства в процесі виробництва й обігу здійснюють індивідуальний кругообіг, відокремлений, з одного боку, від індивідуальних кругообігів інших підприємств, а з другого — від обігу грошових коштів держави і населення. Закономірності кругообігів виробничих фондів обумовлюють постійні зміни потреби підприємства в грошових коштах, а відносна самостійність індивідуальних кругообігів призводить до різночасності цих потреб: в той час як одні виробничі ланки зазнають підвищену потребу в коштах, у інших виникають тимчасово вільні кошти.

У результаті цього процесу виникає об’єктивна економічна суперечність між потребами підприємства в грошових коштах та їх наявністю. Вона може мати дві форми прояву та виступати як суперечність між наявністю коштів і тимчасовою відсутністю потреби в них та між тимчасовою потребою в додаткових грошових коштах і їх відсутністю.

Перша суперечність виникає в результаті прагнення підприємства підвищувати ефективність своєї діяльності. Однак цієї мети не можна досягти, якщо не використовувати тимчасово вільні кошти, не знаходити їм сфер застосування. Ця суперечність вирішується за допомогою кредиту, який надається на умовах повернення й платності, завдяки чому кредитор має можливість отримати додатковий дохід у формі позикового відсотка та підвищити результативність своєї діяльності.

Суть суперечності між потребами в додаткових грошових коштах та їх відсутністю полягає в необхідності забезпечення безперервного процесу відтворення, розширення виробничого процесу. Природним джерелом покриття такої потреби виступають тимчасово вільні кошти інших підприємств, держави, населення, які можуть надаватися лише у формі кредиту або позики. Отже, виникнення кредитних відносин є об’єктивною необхідністю.

Поряд з необхідністю кредитних відносин внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується можливість надання кредиту. Останній виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користуватися нею та її повернення.

Перед тим, як надати кредит, позичальник повинен бути впевненим, що йому повернуть борг у повному обсязі й у встановлений термін. З цією метою перед тим, як надати кредитні ресурси, оцінюється кредитоспроможність позичальника.

Такий методологічний підхід використовується і комерційними банками України в оцінці кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність це спроможність клієнта в повному обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність пов’язана із платоспроможністю.

Платоспроможність характеризується своєчасністю погашення всіх видів боргів, в тому числі кредитів та позик, і тому є більш широким поняттям, ніж кредитоспроможність.

Між платоспроможністю і кредитоспроможністю є одна суттєва відмінність. Підприємство погашає свої боргові зобов’язання за рахунок вільних грошових коштів на рахунках. Погашення позикової заборгованості можливе також за рахунок джерел:

  •  виручки від реалізації заставного майна;
  •  коштів поручителів і гарантів;
  •  коштів страхових товариств;
  •  коштів депозитного вкладу.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Досягнення мети реалізується через вирішення таких завдань:

  •  вивчення фінансового стану клієнта;
  •  попередження втрат кредитних ресурсів у результаті неефективної роботи позичальника;
  •  стимулювання суб’єктів господарювання в підвищенні ефективності своєї фінансово-господарської діяльності.

Основними джерелами інформації для оцінки кредитоспроможності підприємства є баланс та інші форми бухгалтерської звітності на кілька звітних дат.

Сучасні підходи до методології аналізу кредитоспроможності позичальників у банківських установах базуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників. Методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які застосовують зарубіжні банківські установи, класифікують наступним чином:

  •  класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики) і моделі прогнозування банкрутств (що базується на MDA – Multiple Discriminate Analysis – множинному дискримінантному аналізі);
  •  моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто, котрі базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту.

Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми.

Класифікаційні моделі дозволяють поділити позичальників на групи залежно від їх рейтингу і є допоміжним інструментом при визначенні можливості задоволення кредиторської заявки.

Довгостроковий характер позики зумовлює необхідність  аналізу існуючих м методик оцінки кредитоспроможності підприємства у середньо та довгостроковому періоді. Існує наступна класифікація моделей оцінки кредитоспроможності позичальника, що найповніше відображає різноманітність підходів до даного питання див рис. 1.1.

Рис.1.1 Моделі оцінки кредитоспроможності позичальників

Рейтингова оцінка розраховується на основі набутих значень фінансових коефіцієнтів і виражається в балах. Бали обчислюються шляхом множення значення будь-якого показника на його вагу в інтегральному показнику (рейтингу). Даний метод є доволі простою в розрахунку проте при його визначенні можуть використовуватись лишень ті значення які відповідають нормативам.

Прогнозні моделі використовуються для оцінки якості потенційних позичальників і ґрунтуються на статистичних методах оцінки, найпоширенішим з яких є множинний аналіз дискримінанта (МДА).

Система показників включає визначення таких показників як: рентабельність активів, фінансовий леверидж, коефіцієнт покриття активів власним оборотним капіталом, коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами.

Для класифікації кредитів можна також використовувати модель CART яка розшифровується як «класифікаційні регресивні гілки». Суть моделі полягає в тому, що компанії-позичальники розділяють на так звані «гілки» залежно від значень, вибраних фінансових коефіцієнтів, кожна «гілка» розділяється в свою чергу на іншу «гілку» відповідно до іншого коефіцієнта.

Недоліками класифікаційних моделей є переоцінка ролі кількісних чинників, довільність вибору системи базових кількісних показників, висока чутливість до спотворення певних даних (особливо у фінансовій звітності), порівняльна громіздкість.

Скоригувати кількісні і якісні характеристики підприємства-позичальника дозволяють моделі комплексного аналізу: правило «6С», CAMPARI, PARTS, оцінювальна система аналізу.

Правило «» використовується в практиці банків США, які для відбору клієнтів застосовують наступні критерії:

Character (характер позичальника),

Capacity (спроможність),

Capital (капітал),

Cash inflow (поточні грошові надходження),

Collateral (забезпечення),

Conditions (умови).

Аналіз кредитоспроможності підприємства за методикою CAMPARI полягає у наступних чинниках:

C — character — характеристика клієнта, особисті якості;

A — ability — спроможність до повернення позики;

M — margin — маржа (дохідність);

P — purpose — мета, на яку витрачатимуться кошти;

A — amount — розмір позики;

I — insurance — страхування ризику непогашення позики.

У Великобританії ключовим словом в якому зосереджені вимоги при видачі кредитів позичальникам, є термін PARTS, який включає в себе наступні категорії:

Purpose – цілі кредитування;

Amount – розмір кредиту;

Repayment – механізм погашення кредиту;

Terms – строк, на який надається кредит;

Security – забезпечення кредиту.

Такі методологічні підходи досить широко використовуються комерційними банками України при оцінці кредитоспроможності позичальника.

Проте необхідно пам’ятати, що зарубіжні країни мають сприятливіше ділове середовище для ведення підприємницької діяльності. Тому застосування прогресивних зарубіжних методик оцінки кредитоспроможності в українських умовах не завжди може забезпечити бажаний результат і об’єктивно висвітлити кредитоспроможність підприємства.

В Україні більше розповсюджена практика оцінювання кредитоспроможності підприємства на основі системи показників яка відображає розміщення і джерела обігових коштів, результати господарської діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності позичальника, тривалості виробничого процесу, структури оборотних активів, умов постачання та реалізації продукції, галузевої специфіки та інших факторів.

Найбільш відомими моделями є моделі прогнозування банкрутства. Однак відомо також спрощені моделі основані на системі показників серед яких виділяють систему показників Бівера до яких належать:

1. Коефіцієнт Бівера, який визначається як відношення різниці чистого прибутку і амортизаційних відрахувань до загальної суми заборгованості підприємства. Характеризує здатність підприємства погасити зобов'язання перед зовнішніми кредиторами.

2. Рентабельність активів, визначається як відношення прибутку до загальної суми майна у відсотках. Характеризує рівень прибутковості при використанні активів.

де, — чистий прибуток;

— активи.

3. Коефіцієнт фінансового лівериджу, визначається як відношення позиченого капіталу до власного капіталу. Характеризує співвідношення між позиченим капіталові власним капіталом.

4. Коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами, визначається як відношення: власних оборотних коштів до загальної суми оборотних активів. Характеризує частку власних оборотних коштів в загальній сумі оборотних активів.

5. Коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань оборотними активами, визначається як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань. Характеризує частку оборотних активів, що припадають на поточні зобов'язання. Значення показника на рівні менше 1 свідчить про проблеми у фінансовому стані.

де — загальна сума всіх активів,

— загальна сума оборотних коштів.

При визначенні кредитоспроможності досить важливо також визначити показники платоспроможності і ліквідності, фінансової стійкості.

Потреба в позикових ресурсах підприємства визначається за формулою:

Розмір кредитних ресурсів = Потреба в оборотних коштах - наявні власні оборотні кошти на початок періоду -  їх поповнення за рахунок чистого прибутку + зменшення сталих пасивів + зменшення (- збільшення) кредиторської заборгованості                                                                     (9.1.)

Визначимо доцільність залучення кредиту підприємством на основі ефекту фінансового левериджу, який знаходиться за формулою:

Ефл = (Ра - %)*(1-Коп)* ПК/ВК,                                                          (9.3.)

де: Ефл – ефект фінансового лівереджу;

% - середній рівень ставки проценту за кредитами;

Коп – коефіцієнт оподаткування прибутку підприємств;

ПК – величина позиченого капіталу;

ВК – величина власного капіталу [14].

Також для оцінки кредитоспроможності визначають фінансові коефіцієнти. До них належать: коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт ліквідності, тривалість обороту запасів та дебіторської заборгованості, коефіцієнт прибутковості витрат та окупність активів.

Методику розрахунку тривалості обороту дебіторської заборгованості та запасів ми розглядали в попередніх темах, тому не будемо розглядати їх ще раз.

Розглянемо методику розрахунку інших показників:

1. Коефіцієнт заборгованості показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених коштів, цей коефіцієнт розраховують діленням загальної заборгованості на власний капітал.

2. Коефіцієнт ліквідності свідчить про здатність підприємства виконати короткострокові зобов'язання. Розраховують цей коефіцієнт діленням ліквідних активів на короткострокову заборгованість.

3. Коефіцієнти обіговості свідчать, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи, сюди відносять: обіговість дебіторської заборгованості та обіговість товарно-матеріальних запасів.

3. Коефіцієнт витрат показує прибутковість підприємства щодо обсягів реалізації продукції, визначається як відношення виручки від реалізації після відрахування витрат на основну діяльність до чистої виручки від реалізації. Зниження коефіцієнта може вказувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва.

4. Окупність активів розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів підприємства. Він характеризує рівень прибутковості активів підприємства.

5. Окупність власного капіталу показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами в дане підприємство. Для розрахунку показника прибутковості після сплати податків ділять на акціонерний капітал.

Одним з напрямків оцінки кредитоспроможності є рейтингова оцінка позичальника.

Рейтинг — розташування показників у певному порядку залежно від суми по кожному показнику та загальної їх суми по всіх показниках для оцінки класу кредитоспроможності.

Сума балів по кожному показнику визначається множенням класу цього показника на його вагу, яка встановлюється залежно від його важливості та значення для конкретного банку при оцінці кредитоспроможності. Значущість показника визначається залежно від політики даного банку, особливостей клієнта, ліквідності їх балансу, стану ресурсів; наявність простроченої заборгованості по кредиторах і позиках та неплатежів постачальникам підвищує роль коефіцієнтів ліквідності, за допомогою яких оцінюють спроможність підприємства до оперативного вивільнення грошових коштів. Залучення ресурсів банку в кредитування постійних запасів, зменшення розміру власного капіталу підвищує рейтинг показника фінансового лівериджу.

На всю систему обраних показників розподіляють 100 пунктів, що становлять одиницю, відповідно до відносної важливості того чи іншого показника для прийняття рішення щодо кредитування.

Загальну оцінку кредитоспроможності клієнта (його рейтинг) визначають як суму балів за кожним показником. Залежно від того, в яких межах знаходиться розраховане у такий спосіб значення, позичальника на основі рейтингової шкали (табл. 9.3) відносяться до певного класу (А, Б, В, Г, Д).

З підприємствами кожного класу комерційний банк по-різному будує свої кредитні відносини. На основі рейтингу, присвоєного позичальнику, кредитний інспектор приймає попереднє рішення про можливість надання позики та умови кредитування (табл. 4).

Таблиця 9.3

№ пор.

Значення інтегрального показника

Клас

1

Понад 200

А

2

160—200

Б

3

135—160

В

4

110—135

Г

5

Менш як 110

Д

Таблиця 9.4

Залежність можливостей і умов надання
кредиту від рейтингу позичальника

Клас

Кредитний рейтинг

Можливість і умови надання кредиту

А

Дуже високий

Пільговий відсоток за користування кредитом. Надання кредиту без забезпечення. Контроль за фінансовим станом необов’язковий

Б

Високий

Відсоток встановлюється на рівні ставки, діє на ринку. Зменшення форм забезпечення. Контроль за фінансовим станом необов’язковий

В

Задовільний

Кредит може бути наданий на загальних умовах. Здійснюється поточний контроль за фінансовим станом

Г

Низький

Кредит може буди наданий за більш високою ставкою, що включає премію за ризик; під кілька видів забезпечення, в обмеженій (розміром статутного капіталу) сумі. Здійснюється контроль за документооборотом угоди, що кредитується

Д

Неприйнятний

Кредит не видається

Розглянемо алгоритм розрахунку рейтингу кредитоспроможності торгівельного підприємства на такому прикладі. Припустимо, що значення оціночних коефіцієнтів таке: коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, поточної ліквідності, автономії становлять відповідно 0,08; 0,6; 2,2; 0,65, а оборотність активів (порівняно з попереднім періодом) залишилася на такому самому рівні.

Встановлені банком значення класності показників залежно від їх значень наведено в табл. 9.5.

Таблиця 9.5

Розподіл показників по класам

№ пор.

Показник

Нормативне значення

Розподіл за класами

1-й

2-й

3-й

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ка.л

0,2—0,35

0,2 і вище

0,1—0,2

0,1

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності Кш.л

0,5—1

0,5 і вище

0,3—0,5

0,3

3

Коефіцієнт поточної ліквідності Кп.л

2,0

2,0 і вище

1—2

1

4

Коефіцієнт оборотності активів Коб

Прискорення

На одному рівні

Уповільнення

5

  1.  
  2.  Коефіцієнт автономії Ка

0,5

0,5 і вище

0,3—0,5

0,3

Отже, по даному підприємству першому показнику Ка.л, враховуючи його фактичне значення (0,08), присвоюється 3-й клас; другому Кш.л — 1-й клас; третьому Кп.л — 1-й клас; четвертому Коб — 2-й клас; п’ятому показнику Ка — 1-й клас.

Визначимо рейтинг кредитоспроможності позичальника, якщо відомі класи показників та їх частка (табл. 9.6).

Таблиця 6

Рейтинги позичальника

Показник

Клас

Вага

Сума балів

Ка.л

3

20

60

Кш.л

1

20

20

Кп.л

1

10

10

Коб

2

30

60

Ка

1

20

20

Всього

*

100

170

Рейтинг розраховують за формулою

,

де K k — фактичне значення k-го показника; dk — вага k-го показника.

Для нашого прикладу рейтинг підприємства становитиме

R = 3 · 20 + 1 · 20 + 1 · 10 + 2 · 30 + 1 · 20 = 170

Отже, за сумою балів позичальник належить до класу Б і може розраховувати на вигідні умови отримання кредиту.

Зазначимо низку ряд проблем, які необхідно враховувати при розробці подібних методик.

Також одним з напрямків аналізу кредитоспроможності є аналіз грошових потоків. 

Для аналізу грошового потоку використовують дані як мінімум за три останніх роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фінансову стійкість, а отже, кредитоспроможність. Коливання величини чистого грошового потоку, а також короткочасне перевищення витрат над надходженням коштів вказує на більш низький рейтинг клієнта за рівнем кредитоспроможності.

Насамкінець, систематичне перевищення відтоку грошових коштів над їх притоком характеризує клієнта як некредитоспроможного. Середня величина чистого грошового потоку, що мало підприємство протягом досліджуваного періоду, може бути використана як межа надання нових кредитів чи позик. Перевищення позикового грошового потоку над негативним відображенням, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов’язання. На основі співвідношення величини чистого грошового потоку і розміру боргових зобов’язань клієнта визначається клас його кредитоспроможності. Нормативні рівні цього співвідношення:

І клас — 0,75; ІІ клас — 0,30; III клас — 0,25; IV клас — 0,20; V клас — 0,15. [6, с. 207—211].

3. Оцінка кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб згідно з методикою НБУ.

Згідно методи вказаної НБУ всі позичальники діляться на класи, залежно від рівня їх кредитоспроможності. Визначають такі їх класи:

- клас А: фінансова діяльність добре, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями зокрема погашення основної суми боргу і відсотків за ним, відповідно до умов кредитної угоди, економічні, показники в межах установлених значень і розраховуються відповідно  до методики оцінки  фінансового стану позичальника затвердженої  внутрішніми документами  банку.  Вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію, кредитна історія позичальника бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні;

- клас Б: фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характером до класу А, але ймовірність підтримати її на високому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, які належать до цього класу потребують більше уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходження коштів для обслуговування боргу і стабільності одержання позитивних фінансових результатів, тобто аналіз фінансового стану позичальника може свідчити про негативну тенденцію в діяльності позичальника;

- клас В: фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчить про ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника;

- клас Г: фінансова діяльність незадовільна, економічні показники не відповідають встановленим значенням і спостерігається нестабільність протягом року, є високий ризик значних збитків, ймовірність пізнього погашення кредиту і відсотків є низькою, проблеми можуть стосуватись стану забезпечення за кредитами, потрібної документації щодо забезпечення тощо. Якщо під час проведення класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшення фінансового стану позичальника протягом одного місяця, або рівень забезпечення за кредитними операціями, то його потрібно класифікувати на клас нижче;                

- клас Д: фінансова діяльність незадовільна і. є збитковою, показники не відповідають встановленим значенням, кредитні операції не забезпечені відповідною заставою, ймовірності виконання зобов’язань позичальником: практично нема. До цього класу належать позичальники визнані банкрутами чи в установленому порядку.  

Відповідно до вимог “Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, банки, аналізуючи платоспроможність, обов’язково розраховують коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності.

Платоспроможність визначається за показниками:

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності, визначається як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Характеризує те як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами. Значення даного показника повинно бути не менше 0,2 - 0.25.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності, визначається як відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, інших оборотних коштів, дебіторської заборгованості і векселів одержаних до поточних зобов'язань. Характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені терміни.  Значення даного показника повинно бути не менше 0,7-0,8.

3. Коефіцієнт загальної ліквідності, визначається як відношення поточних активів до поточних зобов'язань. Характеризує на скільки короткострокові зобов'язання можуть бути погашені за рахунок усіх ліквідних активів. Значення даного показника повинно бути не менше 1 - 2.

  Фінансова  стійкість позичальника визначається за  наступними показниками:

1. Коефіцієнт маневреності, визначається як відношення різниці власного капіталу і необоротних активів до власного капіталу. Характеризує низку власних оборотних коштів у власному капіталі. Значення даного показника повинно бути не менше 0.5.

2. Коефіцієнт незалежності, визначається як відношення власного капіталу до зобов'язань. Характеризує співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями. Значення даного показника повинно бути не менше 1.

  Рентабельність позичальника визначається за наступними показниками:

1. Рентабельність активів, визначається як відношення чистого прибутку до середньої суми активів у відсотках. Характеризує рівень прибутковості від використання активів.

2. Рентабельність продажу, визначається як відношення чистого прибутку до обсягу реалізації продукції (без ПДВ) у відсотках. Аналіз грошових потоків позичальника за допомогою показника співвідношення, який визначається як відношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією і відсотків на неї.


Моделі кредитоспроможності

Класифікаційні

омплексного аналізу

Рейтингові

Прогнозні

«6С»

CAMPARI

PARTS

Оцінювальна система

МДА

Системи показників

CART


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

11819. ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄМНОЇ ВАГИ ҐРУНТУ МЕТОДОМ РІЖУЧОГО КІЛЬЦЯ 96.5 KB
  Визначення об’ємної ваги ґрунту методом ріжучого кільця Об’ємною вагою ґрунту називають вагу одиниці об’єму ґрунту в його природному стані. Об’ємна вага ґрунту без порушення його природного складу в даній роботі встановлюється шляхом визначення ваги ґрунту в відом
11820. Розрахунок осідання фундамента 208.5 KB
  Розрахунок осідання фундамента Визначити методом пошарового сумування осідання стовпчастого фундаменту. Вихідні дані: Нормативне навантаження від колони Nn= 1200кН. Глибина закладання фундаменту d= 1.5м. Товщина рослинного шару h1=0.3м. γ1=175кН/м3 товщина шару супіс
11821. Интегрированная среда разработки Microsoft Visual C++ 2008. Создание простейшего приложения 421.5 KB
  Лабораторная работа №1. Интегрированная среда разработки Microsoft Visual C 2008. Создание простейшего приложения 1 Цель и порядок работы Цель работы – ознакомиться со средой разработки Microsoft Visual C 2008 научиться создавать компилировать и отлаживать приложения разобра
11822. Проектирование программ линейной структуры 261 KB
  Лабораторная работа №2. Проектирование программ линейной структуры 1 Цель и порядок работы Цель работы – изучить структуру программы на языке C операторы присваивания ввода и вывода данных используемые при составлении программ линейной структуры. Порядок вып...
11823. Операторы ветвления и выбора 148.5 KB
  Лабораторная работа №3. Операторы ветвления и выбора 1 Цель и порядок работы Цель работы – изучить операторы используемые для организации ветвления в программе. Познакомится с логическими выражениями и операциями. Порядок выполнения работы: ознакомиться с...
11824. Операторы цикла и передачи управления 110 KB
  Лабораторная работа №4. Операторы цикла и передачи управления 1 Цель и порядок работы Цель работы – изучить операторы используемые при организации программ циклических вычислительных процессов получить практические навыки в составлении программ. Порядок выпо...
11825. Итерационные и арифметические циклы. Вложенные циклы 297 KB
  Лабораторная работа №5. Итерационные и арифметические циклы. Вложенные циклы 1 Цель и порядок работы Цель работы – изучить операторы используемые при организации программ циклических вычислительных процессов получить практические навыки в составлении программ...
11826. Лабораторная работа №6. Массивы 164.5 KB
  Лабораторная работа №6. Массивы 1 Цель и порядок работы Цель работы – получение практических навыков алгоритмизации и программирования вычислительных процессов с использованием массивов. Порядок выполнения работы: ознакомиться с описанием лабораторной раб
11827. Указатели и ссылки. Имя массива как указатель. Динамические массивы 220.5 KB
  Лабораторная работа №7. Указатели и ссылки. Имя массива как указатель. Динамические массивы 1 Цель и порядок работы Цель работы – изучить работу с указателями ссылками получить навыки программирования с использованием динамических массивов. Порядок выполнения ра...