31487

Аналіз ділової активності підприємства

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Аналіз ділової активності підприємства Лекція 15 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів і поглибити їхні знання з питань основних напрямів оцінки ділової активності підприємства аналізу і порядку розрахунку показників ділової активності розвивати логічне мислення студентів привчати творчо оперувати набутими знаннями виховувати інтерес до обраної професії. Основні напрямки оцінки ділової активності підприємства. Показники що характеризують ділову активність підприємства – порядок їх розрахунку та методи оцінки.

Украинкский

2013-09-01

46.26 KB

38 чел.

Тема 10. Аналіз ділової активності підприємства

Лекція 15 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів і поглибити їхні знання з питань основних напрямів оцінки ділової активності підприємства, аналізу і порядку розрахунку показників ділової активності, розвивати логічне мислення студентів, привчати творчо оперувати набутими знаннями, виховувати інтерес до обраної професії.

1. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності суб’єктів господарювання.

2. Основні напрямки оцінки ділової активності підприємства.

3. Показники, що характеризують ділову активність підприємства – порядок їх розрахунку та методи оцінки.

Список використаної літератури

Основна література

1. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз : теорія та практика: 2-ге вид. навч. посіб. / О.Я. Базілінська. – К. : ЦУЛ, 2011. – 328 с.

2. Подольська В.О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / В. О. Подольська, О. В. Яріш. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

3. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / О.О. Шеремет. – К. : Кондор, 2009. — 194 с.

4. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Д.В. Шиян, Н.І. Строченко. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

5. Шморгун Н.П. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н.П. Шморгун, І.В. Головко. – К. : Видавцтво А.С.К., 2003. – 528 с.

6. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз : підручник / Цал-Цалко Ю.С. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 566

Додаткова література

7. Крупська Н.Є. Оцінка ділової активності підприємства: необхідність, проблеми, перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_NPT_2008/Economics/31664.doc.htm

8. Куриленко Т.П. Теоретичні аспекти визначення ділової активності / Т.П. Куриленко // Збірник наукових праць «Науковий вісник академії муніципального управління». Серія: Економіка. – 2009р. - №6.

9. Петренко Л.М. Оцінка та напрямки покращення ділової активності підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_18_1_ekon/stat_18_1/15.pdf

10. Петренко М.І. Оцінка ділової активності підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010_26/Petrenko.pdf

11. Пльонсак О.Л., Рябокінь Т.О. Роль оцінки ділової активності господарюючих підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/33_DWS_2010/33_DWS_2010/Economics/74096.doc.htm

1. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності суб’єктів господарювання.

В умовах обмеженості ресурсів проблеми їх ефективного розподілу та використання для підприємства стають першочерговими. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є аналіз ділової активності суб’єкта господарювання, за допомогою якого можна об’єктивно визначити результативність фінансово-господарської діяльності підприємства та перспективи його розвитку. Отже, ділова активність є дієвим механізмом, що зменшує ймовірність настання несприятливих подій в умовах кризи та конкуренції.

У вітчизняній літературі термін «ділова активність» почав використовуватись недавно – у зв’язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Поняття даного визначення є досить неоднозначним.

У широкому розумінні ділова активність охоплює всі зусилля і заходи підприємства, спрямовані на підвищення його конкурентоспроможності. Такий підхід передбачає оцінку конкурентних переваг товарів та послуг, ділової репутації підприємства та його клієнтів, широти ринків збуту тощо.

У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміють вужче – як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства. Передусім оцінюється ефективність використання ресурсів підприємства та визначаються резерви її підвищення. В свою чергу, наявність і ефективність використання прибутку значною мірою визначають результативність діяльності підприємства [1, 161].

Отже, в рамках фінансового аналізу ділова активність відображає ефективність використання ресурсів підприємства та можливості підвищення результативності його господарської діяльності.

Стала ділова активність підприємства забезпечується єдністю таких функцій господарської діяльності, як:

  1.  Корисність (економічна вигода).
  2.  Здатність до відтворення – забезпечення економічного зростання вартості підприємства з мінімальним ризиком.
  3.  Безперервність – сталий розвиток підприємства на основі ефективного використання ресурсного потенціалу.
  4.  Пропорційність – розподіл доданої вартості на основі гармонізації інтересів різних груп учасників економічних відносин.

Розвиток ділової активності підприємства формується за рахунок внутрішньої і зовнішньої ефективності. Внутрішня ефективність забезпечується організацією господарської діяльності підприємства, а зовнішня – найкращим асортиментом готової продукції, товарів, робіт і послуг [6, 404].

Оскільки результати аналізу ділової активності є вагомою складовою у розробці заходів щодо забезпечення результативності суб’єкта господарювання, доцільно при оцінюванні його стану виділити рівні ділової активності підприємства.

В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

  1.  Високий (достатній)
  2.  Середній (задовільний)
  3.  Низький (незадовільний)

Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв’язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб’єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Характеристика рівня ділової активності:

  1.  міцний фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
  2.  активна інвестиційна та інноваційна політика;
  3.  стійка тенденція підвищення темпових показників;
  4.  збільшення рівня показників ефективності використання ресурсів.

Способи збільшення та стабілізації рівня ділової активності:

  1.  підвищення якості продукції, розробка нових її видів;
  2.  постійний пошук резервів зниження витрат всіх видів сировини і матеріалів;
  3.  періодичне оновлення виробничої бази на новій технологічній основі; застосування безвідходних технологій;
  4.  формування запасів ресурсів у відповідності з потребами підприємства;
  5.  оптимізація структури джерел фінансування.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Характеристика рівня ділової активності:

  1.  нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
  2.  інертне здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності;
  3.  нестійка динаміка росту показників ефективності використання ресурсів;
  4.  суттєве зниження рівнів показників ефективності використання ресурсів.

Способи збільшення та стабілізації рівня ділової активності:

  1.  нейтралізація надмірно великих залишків запасів;
  2.  реалізація неходової продукції по демпінговим цінам; Демпінгова ціна – це штучно занижена ціна, менша за середні роздрібні ціни, а іноді й нижча за собівартість (витрат виробництва та обігу), за якою продається товар на зовнішньому і внутрішньому ринках. Демпінгові ціни вводяться з метою проникнення на ринок, завоювання місця на ньому, витіснення конкурентів. Демпінг здійснюється державою і компаніями з метою покриття у майбутньому поточних збитків, коли завдяки його застосуванню буде досягнуто стійке становище на ринку. Однак часто і фірми, й держава використовують демпінг як разовий захід швидкого одержання необхідних коштів, валюти;
  3.  дослідження ринкового середовища;
  4.  скорочення тривалості комерційного циклу;
  5.  забезпечення ритмічної і злагодженої роботи підприємства;
  6.  ліквідація простоїв обладнання;
  7.  постійне здійснення аналізу ділової активності;
  8.  розробка і прийняття управлінських рішень з урахуванням результатів аналізу.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.

Основні характеристики рівня ділової активності:

  1.  кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства;
  2.  відсутність інноваційної діяльності;
  3.  звужений тип виробництва;
  4.  стійка негативна тенденція спаду оцінюючих показників;
  5.  неефективне використання ресурсів.

Способи збільшення та стабілізації рівня ділової активності:

  1.  локалізація ринкової ситуації відповідає до джерел її виникнення;
  2.  зміна стилю керівництва в умовах кризової ситуації;
  3.  експерт-аналіз ділової активності;
  4.  оперативне реагування на виникнення проблемної ситуації.

Визначення проблемної, а тим більше кризової ситуації при оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності шляхом прийняття оперативних управлінських рішень [8].  

Розрізняють такі фактори впливу на рівень ділової активності підприємства:

  1.  Зовнішні (не залежать від діяльності суб’єктів господарювання)
  2.  Внутрішні (пов’язанні з діяльністю суб’єктів господарювання)

Зовнішні та внутрішні фактори формують бізнес-середовище (рис. 1), яке фактично визначає положення підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя.

Зовнішні фактори:

  1.  міжнародні (загально–економічні відносини; міжнародно-економічні відносини; міжнародна конкуренція);
  2.  національні (політичні, економічні та демографічні);
  3.  ринкові (форми конкуренції; науково-технологічні; психологія споживача).

Внутрішні фактори:

  1.  конкурента позиція підприємства;
  2.  принципи діяльності (самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контроль державних органів за його дотриманням);
  3.  фінансовий менеджмент – це  процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів;
  4.  маркетингова стратегія і політика.

Таким чином, оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу [9].

2. Основні напрямки оцінки ділової активності підприємства.

В сучасних ринкових умовах ефективність функціонування підприємств значною мірою залежить від об'єктивної, своєчасної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства, важливою складовою якої  є ділова активність. У зв’язку з розширенням кола споживачів даної інформації, підвищилась значимість і оцінки ділової активності, результати якої слугують  для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо обсягів майна підприємства та раціональності його використання [7].

З метою уникнення кризових явищ у господарській діяльності та для забезпечення стійкого економічного зростання треба розвивати ділову активність підприємства, яка охоплює всі аспекти його роботи і мінімізує ризик щодо успіху в умовах економічної нестабільності середовища та конкуренції.

Оцінку ділової активності підприємства здійснюють за напрямами щодо мобілізації внутрішніх ресурсів економічного зростання та параметрами активності у зовнішньому економічному середовищі. Внутрішня активність виражається у зростанні економічного потенціалу підприємства чи підвищенні ефективності його використання [6, 405].

Для оцінки ділової активності в фінансовому аналізі здебільшого використовують 2 групи показників: показники рентабельності і оборотності.

Аналіз ділової активності проводиться в кілька етапів. При цьому, в першу чергу виконується загальна оцінка ділової активності як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників.

Кількісна оцінка ділової активності може бути здійснена за такими етапами:

  1.  Дослідження динаміки і співвідношення темпів зростання абсолютних показників згідно «золотого правила економіки» полягає в тому, що прибуток повинен зростати більш високими темпами, ніж обсяг реалізації продукції та вартість майна підприємства. Це означає, що витрати виробництва повинні знижуватись, а ресурси підприємства використовуватись ефективніше:

Тпр  Тр  Тк  100%,

де Тпр – темп росту прибутку до оподаткування, %;

Тр – темп росту обсягу реалізації, %;

Тк – темп росту авансованого капіталу, % [6, 268].

Якщо Тк  100% то підприємство нарощує економічний потенціал і масштаби своєї діяльності;

Тр  Тк – це свідчить про те, що виручка зростає швидше від економічного потенціалу. З цього можна зробити висновок про підвищення інтенсивності використання ресурсів на підприємстві.

Тпр  Тр означає, що прибуток зростає швидше від обсягів реалізації і сукупного капіталу внаслідок підвищення рівня рентабельності продажів [1, 42].

  1.  Вивчення значень і динаміки відносних показників, які характеризують рівень ефективності використання авансованих і спожитих ресурсів підприємства.
  2.  Вивчення значень і динаміки показників рентабельності, які характеризують відносну дохідність підприємства.
  3.  Аналіз коефіцієнтів стійкого зростання підприємства.

При аналізі необхідно брати до уваги вплив інфляції, що може істотно створювати динаміку основних показників. Усунення цього негативного впливу і одержання більш обґрунтованих висновків про динаміку показників здійснюються за відомими методиками, які базуються на застосуванні індексів цін [8].

Застосування результатів оцінки ділової активності слугуватиме покращенню результативності виробничо-господарської діяльності і допоможе здобути конкурентні переваги на сегменті ринку господарювання. При цьому важливим є розуміння того, що кожне окреме підприємство вимагає індивідуального підходу до інтеграції та сегментації методик оцінювання його діяльності [10].  

Таким чином, слід поєднати елементи аналізу абсолютних показників із якісними (відносними). За наявності інформації першим етапом має бути оцінка репутації підприємства, його ринків збуту, маркетингової діяльності та ін. Другим етапом необхідно проаналізувати динаміку активів, в тому числі оборотних, серед яких – власних, а також сум запасів; джерел фінансування активів; динаміку фінансових результатів за різними рівнями (валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, чистий прибуток). Третім етапом повинен стати розрахунок коефіцієнтів оборотності в динаміці та їх оцінка. Далі, для порівняння та визначення ефективності використання капіталу підприємства, слід розрахувати показники рентабельності продаж і активів, розрахувати вплив рентабельності продаж та оборотності активів на загальну рентабельність майна. І на останньому етапі необхідно розрахувати показники стійкості [7].  

3. Показники, що характеризують ділову активність підприємства – порядок їх розрахунку та методи оцінки.

Аналіз показників ділової активності дає можливість визначити, наскільки ефективно підприємство використовує вкладені в нього кошти і відповісти на питання, за рахунок яких саме складових активів підприємство може підвищити свою результативність.

Основні показники – це показники оборотності та капіталовіддачі, що характеризують інтенсивність використання засобів підприємства і показують, наскільки ефективно адміністрація керує підприємством [5, 58].

До якісних показників включають:

  1.  розмір ринку збуту продукції (як внутрішнього, так і зовнішнього);
  2.  наявність продукції, яка йде на експорт;
  3.  імідж підприємства та його клієнтів;
  4.  конкурентоспроможність підприємства і продукції – це здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічної продукції конкурентів [8].

Розглянемо методику розрахунку та зміст кожного з показників ділової активності (таблиця 3.1).

1. Коефіцієнт оборотності активів (ресурсовіддача) (Коб) є базовим для характеристики ефективності використання активів. Даний показник характеризує суму виробленої і реалізованої продукції, яка припадає на 1 грн. майна і показує скільки разів протягом звітного періоду кошти, вкладені в певні активи, зробили оборот [5, 58].

,      (3.1)

де Коб - коефіцієнт оборотності активів;

    ВРП - чиста виручка від реалізації продукції;

     - середньорічну суму активів.

Зростання даного коефіцієнта для всіх видів активів є позитивним. Під час аналізу даного коефіцієнта необхідно звертати увагу на те, чи пов’язане його збільшення зі зменшенням балансової вартості основних засобів. Якщо такий факт має місце протягом кількох років, це може свідчити про можливі проблеми підприємства з інвестиціями [4, 57].

2. Фондовіддача (Фв) -  це ключовий показник, який характеризує ефективність використання основних засобів.

,      (3.2)

де Фв – фондовіддача;

   ВРП – чиста виручка від реалізації продукції;

    – середньорічна сума основних засобів.

Високий рівень цього коефіцієнта може свідчити про відносне зниження частки зношення основних засобів у собівартості продукції. Там часом, причиною може бути й те, що підприємство використовує застаріле виробниче обладнання. Щодо низького рівня фондовіддачі порівняно з попереднім періодом може свідчити про придбання нових основних засобів і не обов’язково про зниження ефективності їхнього використання.

3. Фондомісткість (Фм) характеризує скільки було задіяно основних засобів, щоб отримати одиницю виручки. Даний показник є оберненим до показника фондовіддачі.

,      (3.3)

де Фм – фондомісткість;

     середньорічна сума основних засобів;

   ВРП – чиста виручка від реалізації продукції;

Зменшення даного коефіцієнта є позитивним моментом у діяльності підприємства.

4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кодз) характеризує кількість оборотів дебіторської заборгованості за період; у скільки разів виручка перевищує дебіторську заборгованість.

,     (3.4)

де Кодз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

     – середньорічна сума дебіторської заборгованості.

Даний показник характеризує цілу низку господарських явищ:

  1.  відображає ефективність політики компанії з кредитування покупців з точки зору оплати за реалізацією в кредит;
  2.  характеризує рівень комерційного ринку, зумовленого реалізацією товару в кредит;
  3.  допомагає порівнювати умови кредитування покупців на певному підприємстві з умовами кредитування конкурентів та середньогалузевими.

Чим більше значення даного коефіцієнта тим краще і тим менший ризик неодержання платежів підприємством [4, 57].

5. Період погашення ДЗ (Тдз) характеризує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто її погашення.

,     (3.5.)

де Тдз – період погашення дебіторської заборгованості;

    Кодз – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

     – середньорічна сума дебіторської заборгованості;

   1д.ВРП – одноденна виручка від реалізації продукції.

Зменшення даного коефіцієнта – позитивне.

6. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів (Коз) характеризує суму виробленої і реалізованої продукції, яка припадає на одиницю запасів; кількість оборотів запасів за звітний період.

,     (3.6)

де Коз – коефіцієнт оборотності виробничих запасів;

– середньорічна сума запасів.

Збільшення показника є позитивним.

7. Період обороту запасів (Тоз) характеризує період, протягом якого запаси здійснюють один оборот.

,     (3.7)

де Тоз – період обороту запасів;

   Коз – коефіцієнт оборотності виробничих запасів.

8. Коефіцієн оборотності кредиторської заборгованості (Кокз) характеризує кількість оборотів кредиторської заборгованості за період; у скільки разів виручка перевищує кредиторську заборгованість [4, 58].

,     (3.8)

де Кокз – коефіцієн оборотності кредиторської заборгованості;

     – Середньорічна сума кредиторської заборгованості.

Зростання коефіцієнта оборотності КЗ свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, що є позитивним явищем, а зниження – про зростання купівлі продукції в кредит [3, 113].

9. Період погашення КЗ (Ткз) свідчить про середній період сплати підприємством короткострокової заборгованості.

,     (3.9)

де Кокз – коефіцієнт оборотності КЗ.

10. Період операційного циклу (Тоц) – час перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. Операційний цикл – це час між придбанням матеріалів, їх використанням у виробництві, реалізацією готової продукції та отриманням грошових коштів чи їх еквівалентів [5, 58].

,     (3.10)

де Тодз – період обороту дебіторської заборгованості;

    Тоз – період обороту запасів.

11. Період фінансового циклу (Тфц) – період між оплатою КЗ і погашенням ДЗ. Фінансовий цикл – це час від оплати за придбані матеріали до отримання коштів за реалізовані товари (роботи, послуги) [5, 58].

,     (3.11)

де Тфц – період фінансового циклу;

   Тоц – період операційного циклу;

   Ткз – період погашення КЗ.

12. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Ковк) характеризує кількість оборотів власного капіталу і свідчить про те наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом.

,     (3.12)

де ВРП – чиста виручка від реалізації;

               – середньорічна сума власного капіталу.

Якщо в аналізованого підприємства цей показник значно перевищує середньогалузевий, це свідчить про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів і це є позитивним моментом [4, 61]. Якщо спостерігається суттєве зниження це свідчить про тенденцію до бездії частини власних коштів.

13. Оборотність всього капіталу підприємства (Ок) характеризує ефективність використання підприємством усіх джерел засобів, незалежно від їх характеру, тобто показує скільки раз за рік здійснюється повний цикл виробництва та оборотності, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця пасиву.

= ,    (3.13)

де ВРП – чиста виручка від реалізації продукції;

     – середньорічна сума капіталу підприємства.             

14. Коефіцієнт стійкості економічного зростання (Ксез) показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.

Ксез= ,     (3.14)

де ЧП – чистий прибуток;

   Двипл. – виплачені дивіденди;

    – середньорічна сума власного капіталу.

15. Продуктивність праці (ПП) характеризує суму виробленої або реалізованої продукції одним працівником.

,    (3.15)

де Q – обсяг виробленої або реалізованої продукції одним працівником

     – середньооблікова кількість працівників.

Таким чином, завдяки цим показникам оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а отже, ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75211. Понятие субстрата, суперстрата и адстрата 41.5 KB
  Каждое из этих понятий явлений оказывается связанным с историческими событиями народа который владел этим языком. Результат – это кардинальное изменение языков которые они затрагивают: изменяется грамматический строй словарный состав фонетический строй...
75212. КУЛЬТУРА США В КОНЦЕ XVIII – СЕРЕДИНЕ XIX ВЕКОВ 16.1 KB
  Период развития американской культуры между Гражданской и первой мировой войной отличался напряженностью. Писатели архитекторы и художники XIX в. Одна из самых значительных фигур в американской литературе XIX века Марк Твен выдающийся сатирик мастер как реалистической прозы Приключения Тома Сойера Приключения Гекльберри Финна.
75213. Национальный язык. Формы его существования и образования 34 KB
  Национальный язык. Формы его существования и образования Национальный язык – это важнейшая форма. Каждый национальный язык состоит из основной его части – литературного языка и развитых диалектов. Диалекты: Территориальные на определенной территории могли стать национальными языками как провансальский язык на юге Франции.
75214. КУЛЬТУРА И НАУКА США ПОСЛЕ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ. СОВРЕМЕННАЯ НАУКА И КУЛЬТУРА США 19.68 KB
  КУЛЬТУРА И НАУКА США ПОСЛЕ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ. СОВРЕМЕННАЯ НАУКА И КУЛЬТУРА США После Второй мировой войны центр мирового искусства переместился из Парижа в НьюЙорк. Кино главный вид искусства и всей культуры США. Классическая музыка в США находится на высоком уровне.
75215. Образование английского национального языка 37.5 KB
  Fisk fisker рыба – древне-английский Sun – sunner сын К концу X века господство было преодолено образовались Уэссекские королевства. К концу средне-английского периода начало XV века грамматический строй сильно изменился. С конца XV века образование раннего ново-английского языка XVI – конец XVII первые десятилетия XVIII. К концу XV века появляются первые типографии.
75217. Понятие литературного языка 36 KB
  Понятие литературного языка Литературный язык играет очень важную роль. Это нормированный язык. Свойства: Нормированность Поливалентность многофункциональность Общеобязательность Стилистическая дифференцированность Функциональная дифференцированность Носит наддиалектный характер носители диалектов понимают этот язык. Например койне может использоваться носителями разных диалектов Имеет свою письменность Норма может быть различной в разные периоды существования языка.