31491

Значення і теоретичні основи фінансового аналізу. Моделі фінансового аналізу

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Значення і теоретичні основи фінансового аналізу Лекція 2 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів з методами прийомами моделями та факторами фінансового аналізу; привчати творчо оперувати набутими знаннями розвивати логічне мислення студентів Методи і моделі фінансового аналізу. Прийоми фінансового аналізу. Суб’єкти і користувачі фінансового аналізу.

Украинкский

2013-09-01

245.5 KB

1 чел.

Тема 1. Значення і теоретичні основи фінансового аналізу

Лекція 2 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з методами, прийомами, моделями та факторами фінансового аналізу; привчати творчо оперувати набутими знаннями, розвивати логічне мислення студентів

  1.  Методи і моделі фінансового аналізу. 
  2.  Прийоми фінансового аналізу.
  3.  Показники та фактори у фінансовому аналізі, їх класифікації.
  4.  Суб’єкти і користувачі фінансового аналізу.

Дидактична мета заняття: сформувати у студентів сучасне економічне мислення щодо методів, моделей та прийомів фінансового аналізу, ознайомити з основними групами показників та факторів і їх класифікацією та визначити основне коло суб’єктів та користувачів фінансового аналізу.

Виховна мета – виховувати у студентів професійне мислення та інтерес до обраної професії.

Завдання лекції: 

- визначити методи, моделі і прийоми фінансового аналізу;

- охарактеризувати основні групи показників та факторів у фінансовому аналізі;

- зясувати основне коло суб’єктів та користувачів фінансового аналізу.

Рекомендована література:

  1.  Білик М.Д. Фінансовий аналіз: навч. посібник.- 2-ге вид., без змін. / М. Д. Білик – К.: КНЕУ, 2007. – 592 с.
  2.  Гадзевич О. І.   Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навч. посіб. / О. І. Гадзевич. – К., 2004. – 177 с.
  3.  Дєєва Н. М.   Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К. : ЦУЛ, 2007. – 328 с.
  4.  Ізмайлова К. В.   Фінансовій аналіз: навч. посіб. / К. В. Ізмайлова. – К. : МАУП, 2001. – 146 с.
  5.  Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш – Київ: Центр навчальної літератути, 2007. – 488 с.
  6.  Цал-Цалко Ю.   Фінансова звітність підприємств та її аналіз : навч.посіб. / Ю. Цал-Цалко. – К. : ЦУЛ, 2002. – 360 с.

1. Методи і моделі фінансового аналізу.

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства -його об'єктивної оцінки та впливу можливостей підвищення ефективності функціонування можуть застосовуватись різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі і фінансового аналізу, зокрема.

Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу (евристичні методи) ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

  •  експертних оцінок та сценаріїв;
  •  психологічні;
  •  морфологічні;
  •  порівняльні;
  •  побудови системи показників;
  •  побудови системи аналітичних таблиць.

Розглянемо більш детально кожен з цих методів:

  1.  Метод розробки системи показників, який полягає в розробці аналітиком відповідно до певних критеріїв показників, формування з них системи та проведенні аналізу.
  2.  Метод порівняння полягає у встановленні подібностей або розбіжностей між економічними явищами.
  3.  Метод побудови аналітичних таблиць в ході якого будуються таблиці з розрахунковими даними, які забезпечують їх наочність.
  4.  Метод деталізації, який полягає в поділі показників за часовою ознакою, місцем здійснення господарських операцій або іншими ознаками.
  5.  Метод експертних оцінок передбачає узагальнення оцінок експертів стосовно перспектив розвитку певного явища і розгляд усіх можливих варіантів.
  6.  Метод ситуаційного аналізу передбачає побудову сценаріїв розвитку подій.

Ці методи застосовуються в основному для прогнозування стану об'єкту на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх факторів, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність яких-небудь конкретних даних про можливі напрямки розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них:

  •  арифметичних різниць;
  •  ланцюгових підстановок
  •  відсоткових чисел;
  •  дисконтування;
  •  диференційний;
  •  балансовий;
  •  логарифмічний;
  •  виокремлення ізольованого впливу факторів;

-  інтегральний;

-  простих та складних відсотків;

- дисконтування та інші.

Усі формалізовані методи фінансового аналізу згруповують в такі групи:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу - ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики - середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3. Методи математичної статистики вивчення звязків - аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

4. Методи фінансових обчислень – дисконтування та компаундування.

5. Методи теорії прийняття рішень – дерево рішень та лінійне програмування.

В процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками.

Модель – це матеріальний або уявний об’єкт, який у процесі дослідження замінює об’єкт-оригінал так, що його безпосереднє вивчення надає нових знань про об’єкт-оригінал. Для цілей фінансового аналізу основною є економіко-математична модель, яка являє собою формалізований опис.

Економіко-математична модель – формалізований опис економічного об’єкта або процесу, який досліджується. Застосовуються на всіх рівнях управління. Дозволяють проводити кількісний і якісний аналіз економічних процесів, знаходити найкраще управлінське рішення. Серед них виділяють три основні три типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

1) Дескриптивні

2) Предикативні

3) Нормативні

Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансових звітів в різноманітних аналітичних розрізах; вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний або просторовий аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них:

1) розрахунки точки критичного обсягу продаж (аналіз беззбитковості);

2) побудова прогностичних фінансових звітів;

3) моделі динамічного аналізу (жорстко-факторні моделі, що детермінувалися і регресивні моделі);

4) моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх сутність полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, в ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їхня кількість та широта застосовування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Для забезпечення виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно перш за все вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і його існуючих та потенційних конкурентів. Для цього необхідно:

   => володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства;

   => мати відповідне інформаційне забезпечення;

   =>мати кваліфікований персонал, який має можливість реалізувати цю методику на практиці.

2. Прийоми фінансового аналізу.

До економіко-логічних прийомів відносяться прийоми порівняння, деталізація, групування, середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизонтальний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, прийом послідовного ізолювання факторів абсолютних та відносних різниць, розрахунки дольової участі.

До економіко-математичних, які найбільш частіше використовують в ході фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та корелляційно-регресійні прийоми.

1. Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний або просторовий аналіз. Прийом порівняння складається у порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того, щоб результати порівняння дали вірні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов'язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.

Для того, щоб величини, які порівнюються, були співставні та якісно однорідні, необхідно забезпечити:

порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників (по кількості днів, місяців);

єдність оцінки (нейтралізація цінового фактору);

єдність кількісних та структурних факторів (для цього порівнювальні якісні показники, наприклад, собівартість, перераховується на однакову (фактичну) кількість і структуру).

Обов'язковою умовою співставлення порівнювальних показників є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плануються за однією методикою, а для їх фактичного визначення застосовується інша методика.

2. Деталізація як прийом широко використовується при аналізі розподілу факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляються позитивні та негативні дії окремих факторів, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.

3. Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи, застосовується в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.

4. Середні величини краще відображають сутність процесу, що стався, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо узятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовуються при проведенні аналізу, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки запасів продукції тощо. Застосовуються середньоарифметичні та середньохронологічні зважені.

5. Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливість глибше зрозуміти сутність і характер відхилення від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження показника розраховується по відношенню до єдиної бази, прийнятої за вихідну, чи по відношенню до ковзаючої бази, тобто до попереднього показника.

6. Балансовий прийом застосовується в тих випадках, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівні між собою. Найбільш поширеним є прийом балансових зв'язок. Він використовується при аналізі фінансового стану підприємства та застосовується для перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків по визначенню впливу окремих факторів на загальну величину відхилення за вивчаємим показником. У всіх випадках, коли дія фактора самостійно, хоча й пов'язано з іншими факторами, підсумок розмірів впливу окремих факторів повинен дорівнюватись величині загального відхилення по показнику в цілому. Відсутність цього свідчить про неповне виявлення чи помилках при розрахунках рівня впливу окремих факторів.

7. Горизонтальний (у часі) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів росту балансових статей чи звіту про прибутки і збитки.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1.Порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду.

2.Порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками по плану.

3.Порівняння фінансових показників за ряд минулих періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

8. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому. В основі вертикального аналізу лежить інше подання бухгалтерської звітності в вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

Найбільш розповсюджені наступні форми структурного (вертикального) аналізу:

1. Структурний аналіз активів. В процесі цього аналізу визначаються співвідношення (питома вага) оборотних та необоротних активів; склад використовуваних оборотних активів; склад використовуваних необоротних активів; склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності; склад інвестиційного портфеля тощо.

2. Структурний аналіз капіталу. В процесі цього аналізу визначається питома вага власного та позикового капіталу; склад використовуваного власного капіталу; склад використовуваного позикового капіталу по видам; склад використовуваного позикового капіталу за строковістю зобов'язань та ін.

3. Структурний аналіз грошових потоків. В процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій) діяльності, по фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен з цих видів грошових потоків у свою чергу може бути більш глибоко структурований по окремим складовим.

9. Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з рядом періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показнику, очищеної від випадкових впливань індивідуальних особливостей окремих періодів.

За допомогою тренда ведеться перспективний аналіз, що прогнозується. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів на результативний показник. Може бути:

1) Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові;

2) Зворотний (синтез), коли його окремі елементи з'єднує загальний результативний показник.

10. Прийом  послідовного  вилучення  факторів  (ланцюгових  підстановок) використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Суть прийому ланцюгових підстановок у тому, що послідовно змінюючи кожен звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу фактору на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починають з початкової бази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків на одиницю більше кількості визначаючих факторів. Ступінь впливу кожного фактору встановлюється шляхом послідовного віднімання: з другого розрахунку віднімається перший, з третього - другий і т.д.

Використання прийому ланцюгових підстановок потребує сурової послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність заключається в тому, що в першу чергу визначається ступінь кількісних показників, які характеризують абсолютний об'єм діяльності, об'єм фінансових ресурсів, об'єм доходів та витрат, в другу чергу - якісних показників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

11. Прийом різниць заключається у тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) по вивчаємим факторам і сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному фактору перемножується на абсолютне значення інших взаємопов'язаних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному фактору на базисний якісний фактор, а відхилення по якісному фактору - на звітний кількісний фактор.

12. Прийом абсолютних різниць використовується для розрахунку факторів у тих випадках, коли результативний показник можна представити у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих факторів розраховується шляхом множення різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників.

Прийом відносних різниць (по різниці процентів, коефіцієнтів) застосовується у тих випадках, коли результативний показник можна представити як перемноження факторів (співмножників). Розрахунок окремих факторів виконується шляхом множення різниці в процентах рівня виконання плану по двом взаємопов’язаним показникам на абсолютний плануємий рівень результативного показника.

Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць являються різновидністю прийому, який отримав назву «елімінування». Елімінування - логічний прийом, що використовується при вивченні функціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх інших.

13. Прийом дольової участі (пропорційного ділення приросту) використовується для деталізації факторів 1-, 2- і n-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку факторів визначається коефіцієнт дольової участі Kg як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних. Рівень впливу окремих факторів на результативний показник визначається множенням суми зміни даних факторів на коефіцієнт дольової участі.

14. Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

15. Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник [14].

3. Показники та фактори у фінансовому аналізі, їх класифікації.

Важливим атрибутом оцінки господарюючих систем є породжені їх діяльністю показники, за допомогою яких можна простежити стан управління, механізм економічних взаємозв'язків і напрями розвитку, налагодити ефективну підготовку і прийняття управлінських рішень. Показники повинні відображати реальний світ процесів і явищ, використовуючи при цьому зрозумілу користувачам мову та бути для них своєчасними, корисними і необхідними.

За Цал-Цалком показник— це одиниця інформації, яка складається з одного реквізиту-основи, який відображає той чи інший факт в кількісній чи якісній оцінці, і відповідних та пов'язаних з ним логічними відносинами реквізитів-ознак (часу, місця, дії, дійових осіб тощо).

За Біликом економічний показник – це кількісна і якісна характеристика явища, процесу або фінансових результатів.

Для потреб фінансового аналізу можна використати наступну класифікацію показників:

1. 3а економічним змістом досліджуваних явищ і процесів:

кількісні— визначають діяльність підприємства за величиною фактів господарювання:

якісні — характеризують властивості явищ і процесів господарської діяльності.

2. За розвитком явищ і процесів у часі:

інтервальні— виражають розмір явищ і процесів за певні періоди часу;

моментні — характеризують розмір явищ і процесів на певні моменти часу.

3. За ступенем агрегуваня:

первинні— характеризують величину явищ і процесів окремих господарюючих суб'єктів:

зведені— виражають розмір явищ і процесів певної сукупності господарюючих суб'єктів.

4. За аналітичними функціями:

абсолютні— характеризують величину значення ознаки, як результат спостереження за явищами і процесами господарської діяльності:

відносні— виражають кількісні співвідношення між фактами господарської діяльності;

середні — узагальнюють ознаки, що варіюють у визначеній сукупності.

5. За способом визначення:

спостереження — одержані безпосередньо під час збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються при здійсненні діяльності господарюючих суб'єктів;

розрахункові — одержані як результат математичних дій.

6. За джерелами формування:

• фінансової звітності відповідно до визначених форм:

- балансу — виражають кількісні і якісні ознаки активів, власного капіталу і зобов'язань на певні моменти часу:

- звіту про фінансові результати— характеризують витрати, доходи і фінансові результати:

- звіту про рух грошових коштів— узагальнюють ознаки грошових потоків:

- звіту про власний капітал — характеризують інформацію щодо руху і структури власного капіталу:

- приміток до річної фінансової звітності — забезпечують деталізацію явищ і процесів господарської діяльності відповідно до змісту затверджених форм таблиць звітності:

- додатку до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами»— характеризують діяльність підприємства за господарськими і географічними сегментами:

  •  фінансового плану — визначають величину господарських операцій, які мають відбутися, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства:
  •  статистичної звітності — характеризують явища і процеси щодо наявності, формування і використання ресурсів у господарській діяльності;
  •  податкової звітності— розкривають об'єкти оподаткування і податкові платежі.

Пропонується порядок розрахунку основних оціночних показників, що з них залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість  показників для дослідження їх в динаміці по підприємству (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1

Класифікація та порядок розрахунку основних показників

оцінки фінансового стану підприємства

п/п

Показники оцінки

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних

1

2

3

I. Показники оцінки майнового стану підприємства

1.1

Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства

Валюта балансу

1.2

Питома вага активної частини основних засобів

Вартість активної частини основних засобів х 100% Вартість основних засобів

1.3

Коефіцієнт зносу основних засобів

 ___________Знос________ х 100%

 Вартість основних засобів

1.4

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Балансова вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується______________________

Балансова вартість основних засобів на кінець аналізованого періоду

1.5

Коефіцієнт вибуття основних засобів

Балансова вартість основних засобів, які вибули в період, що аналізується________________________

Балансова вартість основних засобів початку періоду, що аналізується

//. Показники прибутковості

2.1

Прибутковість інвестицій у звичайній акції

Прибуток після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції__________________  х 100%

Зобов’язання перед Комплексна вартість акціонерами                               акцій

2.2

Прибутковість інвестицій у фірму

Прибуток після сплати податків  х  100%

                   Інвестиції 

2.3

Головний показник прибутковості

Прибуток до сплати податків________   х 100%

Всього активів Нематеріальні активи

2.4

Прибутковість активів

Прибуток після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції                            х 100 %

Усього активів Нематеріальні активи

2.5

Обертання матеріальних

активів

Обсяг реалізації

Нематеріальні активи

2.6

Прибутковість реалізації

Прибуток від реалізації х 100%

 Обсяг реалізації

///. Показники ліквідності та плато спроможності

3.1

Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал)

Власний капітал + Довгострокові зобов’язанняОсновні кошти та вкладення, або поточні активи –Поточні зобов’язання

3.2

Маневреність власних оборотних коштів

  Грошові кошти_______

Функціонуючий капітал

3.3

Коефіцієнт покриття загальний

Поточні активи

Поточні зобов’язання

3.4

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Грошові кошти, розрахунки та інші активи

Поточні зобов’язання

3.5

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)

 Грошові кошти_____

Поточні зобов’язання

3.6

Частка оборотних коштів в активах

Поточні активи

Усього господарських коштів (нетто)

3.7

Частка виробничих запасів у поточних активах

Запаси та витрати

Поточні активи

3.8

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів

Власні оборотні кошти

Запаси та витрати

3.9

Коефіцієнт покриття запасів

Нормативні джерела покриття

Запаси і витрати

3.10

Коефіцієнт критичної оцінки

Гроші + Ринкові цінні папери + Дебіторська заборгованість

Поточні пасиви

3.11

Період інкасації дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість_____________

Продаж у кредит : Кількість днів в періоді

3.12

Тривалість кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість

Закупівлі : Кількість днів в періоді

3.13

Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування (коефіцієнт довгострокових зобов’язань)

 Довгострокові пасиви ________________________

Зобов’язання перед + Довгострокові пасиви акціонерами

3.14

Коефіцієнт поточної заборгованості

Поточні пасиви

Зобов’язання перед акціонерами

3.15

Співвідношення грошових потоків та заборгованості кредиторам

Грошові потоки

Усі пасиви

3.16

Співвідношення грошових потоків та довгострокових зобов’язань кредиторам

Грошові потоки

Усі пасиви

3.17

Коефіцієнт автономії (незалежності)

Власні кошти

Майно підприємств

3.18

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

Позикові кошти

Власні кошти

3.19

Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів

Нерозподілений прибуток

Уся сума активів

3.20

Обертання матеріальних запасів

Продаж

Матеріальні запаси

3.21

Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу

Довгострокова заборгованість

Акціонерний капітал

3.22

Відношення надходження готівки до довгострокової заборгованості

Надходження готівки

Довгострокові зобов’язання

3.23

Відношення прибутку до сплати податків і відсотків до виплачених відсотків по кредиту

Прибуток до сплати податків і відсотків

Виплачені відсотки по кредиту

3.24

Відношення суми надходжень готівки і відсотків по кредиту до відсотків по кредиту

Надходження готівки і відсотків по кредиту

Відсотки по кредиту

3.25

Відношення прибутку до сплати податків і постійних витрат до постійних витрат

Прибуток до сплати податків + Постійні витрати Постійні витрати

3.26

Відношення активів до довго та середньострокової заборгованості

  Активи_______________________

Довгострокова Середньострокова

заборгованість        заборгованість

3.27

Співвідношення нерозподіленого прибутку та всієї суми активів

Нерозподілений прибуток

Уся сума активів

3.28

Обертання матеріальних запасів

Продаж

Матеріальні запаси

ІV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства

4.1

Коефіцієнт автономії (незалежності)

Власні кошти

Майно підприємства

4.2

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

Позикові кошти

Власні кошти

4.3

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу

Довгострокові кредити + Довгострокові позики Власні кошти  + Довгострокові +  Довгострокові

                             кредити                 позики

4.4

Коефіцієнт маневреності власних коштів

Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позики – Необоротні активи_____

Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позики

4.5

Коефіцієнт реальної вартості основних ак-тивів у майні підприємства

Вартість основних фондів - Сума накопиченої  амортизації____________________________________________________

Вартість майна підприємства

4.6

Коефіцієнт концентрації власного капіталу

Власний капітал

Активи

4.7

Коефіцієнт фінансової залежності

Активи

Власний капітал

4.8

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

Залучений капітал

Усього господарських коштів

4.9

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Довгострокові зобов’язання________________

Довгострокові зобов’язання + Власний капітал

4.10

Коефіцієнт структури залученого капіталу

Довгострокові зобов’язання 

Залучений капітал

4.11

Показник заборгованості кредиторам

Усього пасивів    х  100%

 Усього активів

4.12

Показник заборгованості акціонерам

Усього заборгованість акціонерам

Усього активів

V. Показники рентабельності підприємства

5.1

Рентабельність продажу

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) Виручка від реалізації

5.2

Рентабельність основної діяльності

Прибуток від реалізації продукції

Витрати на виробництво продукції

5.3

Рентабельність основного капіталу

Чистий прибуток

Підсумок балансу - нетто

5.4

Рентабельність власного капіталу

Чистий прибуток

Середня величина власного капіталу

5.5

Період окупності власного капіталу

Середня величина власного капіталу

Чистий прибуток

5.6

Рентабельність основного капіталу підприємства

Прибуток

Підсумок балансу

5.7

Рентабельність перманентного капіталу

Прибуток

Підсумок 1 розділу пасиву балансу

VІ. Показники ділової активності

6.1

Загальне обертання капіталу

Виручка від реалізації

Підсумок балансу

6.2

Обертання мобільних коштів

Виручка від реалізації

Підсумок ІІ та III розділів активу балансу

6.3

Обертання матеріальних оборотних коштів

Виручка від реалізації

Підсумок ІІ розділу активу балансу

6.4

Обертання готової продукції

Виручка від реалізації

Готова продукція

6.5

Обертання дебіторської заборгованості

Виручка від реалізації

Дебіторська заборгованість

6.6

Середній строк обороту дебіторської заборгованості

360 х Дебіторська заборгованість

Виручка від реалізації

6.7

Обертання кредиторської заборгованості

Виручка від реалізації

Кредиторська заборгованість

6.8

Середній строк обороту кредиторської заборгованості

360 х Кредиторська заборгованість

Виручка від реалізації

6.9

Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів

Виручка від реалізації

Підсумок І розділу активу балансу

6.10

Обертання власного капіталу

Виручка від реалізації

Підсумок 1 розділу пасиву балансу

Слід підкреслити, що оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства можуть бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, можуть одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності (табл.1.1). Тому й показники оцінки фінансового стану можуть бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власний інтересів.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Тому залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємообумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

В процесі аналізу досить важливо визначити коло факторів, які впливають на фінансову діяльність підприємства, а отже і на значення фінансових показників.

Поняття "фактор" - це одне з головних у фінансовому аналізі. Слово "фактор" означає працюючий, виробляючий, тобто це причина, рухома сила якого-небудь процесу, яка визначає його характер чи одну з характерних рис. При економічних дослідженнях під фактором розуміють умови, необхідні для визначення даного господарчого процесу, а також причини, які здійснюють вплив на результат цього процесу.

Фактори можна класифікувати за певними ознаками, що дозволяє глибше розібратися в сутності господарчих процесів та їх результатах, точніше оцінити значення кожного фактора в формуванні рівня вивчаємих показників.

Усі фактори, які впливають на результати фінансово-господарчої діяльності, можна підрозділити на природні, соціально-економічні, які сприяють найкращому використанню ресурсів підприємства, та виробничо-економічні, які характеризують використання виробничих ресурсів підприємства.

Природні фактори не здійснюють систематичного впливу на результати діяльності підприємств.

До соціально-економічних відносяться, наприклад, рівень освіти кадрів, організація культурно-масової роботи, умови житла та ін. На сучасному етапі ці фактори вивчені дуже мало, розглядаються переважно виробничо-економічні фактори.

За значимістю вони поділяються на основні та другорядні. До основних відносяться фактори, які впливають на результати роботи підприємства. До другорядних - ті, які не впливають на результати роботи підприємства.

За ступенем залежності від трудового внеску колективу підприємства фактори поділяються на залежні (внутрішні) та незалежні (другорядні). Для оцінки результатів роботи підприємства головними є залежні фактори.

За часом дії фактори бувають постійні та часові (змінні). До перших відносяться фактори, які безперервно діють в процесі господарчої діяльності, до других - фактори, які діють певний період часу.

В залежності від того, чи діють фактори на усіх підприємствах чи в окремих галузях, їх поділяють на загальні та специфічні.

За характером дії фактори підрозділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори характеризують відхилення результативного показника від плану, бази за рахунок змін його кількісних характеристик, збільшення обсягу продукції за рахунок додаткового залучення робітників, витрат на матеріали в результаті скорочення норм витрат та ін. Інтенсивні фактори характеризують відхилення результативного показника від плану, бази за рахунок змін його якісних характеристик: збільшення обсягу продукції за рахунок зросту продуктивності праці, випуску продукції на одиницю устаткування та ін.

За ступенем деталізації фактори підрозділяють на прості та складні, за можливістю вимірювання - на ті, що піддаються, та ті, що не піддаються виміру.

4. Суб’єкти і користувачі фінансового аналізу.

Суб'єктами фінансового аналізу є аналітики, які зацікавлені в оцінці діяльності підприємства з будь-яких причин (1.1).

Рис. 1.1. Характеристика суб’єктів фінансового аналізу.

Цілком очевидно, що найпершими суб'єктами аналізу є органи управління підприємством (господарюючих суб'єктів) у складі власників, менеджерів, а також зацікавлених осіб для забезпечення ефективної діяльності, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин. Фінансовий аналіз на рівні підприємства вносить прямий вклад у формування прибуткової моделі господарської діяльності, а також дозволяє оцінити рівень її конкурентоспроможності.

Види користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналізу підприємства та їх інтереси наведені на рис. 1. 2.

Загальноприйнятим є розподіл користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналізу на зовнішніх та внутрішніх, які мають різні інтереси та інформаційні потреби.

Серед внутрішніх користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналіз}' господарюючих суб'єктів, які виконують функції менеджмент}' і безпосередньо зацікавлені в їх ефективній діяльності, слід виділити: власників, виконавчі органи управління і трудовий колектив підприємства.

Рис. 1. 2. Характеристика користувачів інформаційних ресурсів.

Як видно з рисунка всі користувачі поділяються на дві великі групи внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх користувачів фінансовою інформацію відносять власників, виконавчі органи управління та трудовий колектив.

В інформації фінансового аналізу підприємств також зацікавлене широке коло зовнішніх користувачів, яких можна поділити натри групи.

До першої групи належать користувачі інформації, які безпосередньо зацікавлені в ефективній господарській діяльності підприємства, зокрема: потенційні інвестори, позикодавці, кредитори, споживачі, громадськість та органи державної податкової служби.

До другої групи зовнішніх користувачів інформації фінансового аналізу належать ті суб'єкти, які мають не прямий інтерес до підприємства, а використовують його показники для оцінки економічної політики держави та прийняття управлінських рішень в сфері регулювання діяльності економічних систем. Серед них особливо слід виділити Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, органи державної статистики, законодавчі органи державної влади, виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

До третьої групи зовнішніх користувачів інформації належать ті суб'єкти, які не мають фінансового інтересу до підприємства. Вони, використовуючи інформаційні ресурси фінансового аналізу, здійснюють задоволення власних потреб або визначають її як об'єкт господарської діяльності. До перших можна віднести науково-дослідні установи і навчальні заклади освіти, до других — аудиторів і суб'єкти господарювання з надання інформаційних послуг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63511. Теория урока теоретического обучения 73 KB
  При коллективном обучении то что знает один то должны знать все и то что знают все должен знать один Функции коллективной формы обучения: Наличие у всех участников общей цели. а уроки производственного обучения.
63513. Страховые взносы в государственные внебюджетные фонды (ГВБФ) 140.5 KB
  Главным нормативным актом регулирующим взаимоотношения плательщиков социальных взносов с государством является ФЗ от 24. Во первых основным правовым актом который регулирует порядок исчисления и уплаты новых страховых взносов является....
63514. Экономическая история 813 KB
  Для проведения правильного анализа событий и процессов по истории нашего Отечества, необходимо представлять себе целостный характер исторического процесса, глубокую взаимосвязь между экономическим, социальным, политическим, культурным развитием общества.
63516. Технология сборки артиллерийских и минометных выстрелов 231 KB
  Техническая документация на сборку выстрелов. Планировка сборочных цехов артиллерийских и миномётных выстрелов. Материалы и инструменты применяемые при сборке артиллерийских и миномётных выстрелов.
63517. Технология подготовки снарядов к сборке 2.01 MB
  На потоке подготовки снарядов выполняются следующие основные операции: подача снарядов в цех обогрев снарядов в холодное время года контроль качества снарядов снятие смазки протирка сборка трассера. Подача снарядов в цех...
63518. Особенности сборки артиллерийских и минометных выстрелов 21.19 MB
  При сборке выстрелов раздельногильзового заряжания ВРГЗ подготовка снарядов к сборке осуществляется так же как и при сборке выстрелов унитарного заряжания. Подготовка гильз метательных зарядов средств воспламенения фиксирующих устройств флегматизаторов...
63519. Технология сборки ракет, реактивных снарядов и гранатомётных выстрелов 1020 KB
  Техническая документация на сборку ракет и РС, гранатомётных выстрелов. Планировка сборочных цехов ракет и РС. Технологическое оборудование для сборки ракет и РС и его размещение в цехах. Материалы и инструменты, применяемые при сборке ракет и РС.