31492

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Для того щоб мати чітку уяву про фінансовий стан підприємства потрібно вміти правильно розподілити ресурси виявити напрями які потребують розвитку визначити головні питання котрі потребують корегування. Чи знаєте Ви який фінансовий стан підприємства Знаходиться воно в стадії підйому чи скорочення своєї діяльності Скільки це буде продовжуватись Наскільки ефективно працює підприємство та що можна зробити для підвищення рентабельності Ці відповіді можна знайти коли Ви розберетесь у фінансових звітах. Нормативнодовідкова інформація...

Украинкский

2013-09-01

243.5 KB

6 чел.

Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Лекція 3 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з необхідністю і значенням фінансової інформації; метою і завданнями аналізу фінансових звітів; привчати творчо оперувати набутими знаннями, розвивати логічне мислення студентів.

ПЛАН

  1.  Необхідність, суть і значення фінансової інформації.
  2.  Мета і завдання аналізу фінансових звітів.

Дидактична мета заняття: сформувати у студентів сучасне економічне мислення щодо необхідності, суті і значення фінансової інфлрмації, ознайомити з метою і завданнями аналізу фінансових звітів.

Виховна мета – виховувати у студентів професійне мислення та інтерес до обраної професії.

Завдання лекції: 

- визначити необхідність, суть і значення фінансової інформації;

- охарактеризувати мету і завдання аналізу фінансових звітів;

Рекомендована література:

  1.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 37 (583) зі змінами і доповненнями.
  2.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 37 (583) зі змінами і доповненнями.
  3.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 37 (583).
  4.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 37 (583).
  5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб‘єкта малого підприємництва”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 37 (583).
  6.  Білик М.Д. Фінансовий аналіз: навч. посібник.- 2-ге вид., без змін. / М. Д. Білик – К.: КНЕУ, 2007. – 592 с.
  7.  Гадзевич О. І.   Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навч. посіб. / О. І. Гадзевич. – К., 2004. – 177 с.
  8.  Дєєва Н. М.   Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К. : ЦУЛ, 2007. – 328 с.
  9.  Ізмайлова К. В.   Фінансовій аналіз: навч. посіб. / К. В. Ізмайлова. – К. : МАУП, 2001. – 146 с.
  10.  Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш – Київ: Центр навчальної літератути, 2007. – 488 с.
  11.  Цал-Цалко Ю.   Фінансова звітність підприємств та її аналіз : навч.посіб. / Ю. Цал-Цалко. – К. : ЦУЛ, 2002. – 360 с.

  1.  Необхідність, сутність та значення фінансової інформації.

Для того, щоб мати чітку уяву про фінансовий стан підприємства, потрібно вміти правильно розподілити ресурси, виявити напрями, які потребують розвитку, визначити головні питання, котрі потребують корегування. Чи знаєте Ви, який фінансовий стан підприємства? Знаходиться воно в стадії підйому чи скорочення своєї діяльності? Скільки це буде продовжуватись? Наскільки ефективно працює підприємство та що можна зробити для підвищення рентабельності? Ці відповіді можна знайти, коли Ви розберетесь у фінансових звітах.

 За Біликом фінансова інформація – це набір даних (у систематизованій певним чином формі) про склад:

господарських ресурсів, зобов’язань і фінансових джерел фірми;

рівня прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов’язані з ними ризики;

оборотів фірми та якість її активів;

обсягу та якості потоків грошових коштів.

Цал-Цалко під інформацією розуміє (від латинського — пояснення, повідомлення, викладення), зазвичай, розуміють впорядковані відомості про процеси і явища.

Інформаційне забезпечення є першочерговим завданням у будь-якому аналітичному дослідженні і важливим інструментом для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень. Фінансовий аналіз проводиться з використанням системи економічних даних, дослідження яких породжує економічну інформацію, що використовується в управлінні.

Іншими словами, прийняття управлінських рішень пов'язане з постійним опрацюванням інформації, а сам процес управління має інформаційний характер. На кожній зі стадій управління використовується конкретна вхідна інформація й одночасно формується вихідна інформація, яка є вхідною на інших стадіях управління.

Потреби фінансового аналізу забезпечуються нормативно-довідковими, плановими та обліковими (фактичними) інформаційними ресурсами. Вони відбивають певні події, явища, процеси, які бажано, щоб так відбулися, що мають так відбутись, або вже так відбулися.

Нормативно-довідкова інформація об'єднує положення зовнішніх і внутрішніх нормативних актів, які регламентують господарську діяльність підприємства. Вона формує межі величин показників, що повинні забезпечити ефективний і оптимальний механізм господарювання.

Важливе місце в довідковій інформації для потреб фінансового аналізу підприємства займають відомості щодо діяльності інших суб'єктів господарювання, особливо конкурентів.

Планова інформація пов'язана з функцією планування через систему планових завдань, показників та інших даних, які описують господарські процеси, що мають відбутись в заданому часовому періоді і забезпечують ефективну діяльність підприємства.

Облікова (фактична) інформація утворюється в системі бухгалтерського, статистичного і податкового обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їх фактичний стан.

Використання у фінансовому аналізі всіх видів інформаційних ресурсів забезпечує оцінку діяльності підприємства в динаміці, рівня виконання плану, величини планових показників, діагностику досягнення нормативного сценарію господарювання.

Існує кілька підходів до оцінки діяльності фірми. Один з них – це аналіз фінансових звітів фірми. Це можна зробити трьома способами:

Вивчити звіт про фінансові результати та баланс підприємства;

Порівняти джерела та напрямки використання і розміщення коштів фірмою на певні періоди;

Проаналізувати, як пов’язаний звіт про фінансові результати і баланс за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень.

Мета аналізу фінансових звітів за допомогою цих трьох підходів – допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майбутньої діяльності фірми.

Аналіз фінансових звітів допомагає також вивчити ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспроможність підприємства.

При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан фірми в минулому часі і в звітний період. Такий аналіз дозволяє визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

фінансову структуру – активи, які належать компанії і зобов’язання, котрі вона на себе взяла, в тому числі її гнучкість;

оперативний цикл – стадії, через які проходить компанія для того, щоб її продукція та послуги з’явились на ринку;

тенденції та порівняльну ефективність – напрямок розвитку компанії в тому вигляді, в якому він проявляється, виходячи зі співставлення фінансових результатів за ряд періодів цієї компанії.

Головне в аналізі фінансових звітів – це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних.

Масштаб і напрямок роботи при аналізі фінансових звітів залежать від конкретної мети аналізу.

Аналіз фінансових звітів починається з попереднього знайомства з компанією, далі проходить до поглибленого розгляду її діяльності та структури її фінансів, відображених в фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці фінансова звітність базується на принципах:

А) відкритості інформації;

Б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

В) корисності чи значущості та вірогідності;

Г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпретації фінансової звітності.

У фінансовому аналізі фінансовому менеджменті використовують такі концепції фінансового обліку:

грошового вимірювання;

реалізації;

обережності;

матеріальності;

зіставлення (накопичення);

вартості;

функціонуючого підприємства;

самостійного господарюючого суб’єкта;

постійності;

розкриття інформації;

об’єктивності;

подвійності;

систематичної перевірки.

Зауважимо, що коли необхідно порівняти показники різних фірм, потрібно бути обережним. Не можна порівнювати з якоюсь фірмою тільки тому, що вона належить до тієї ж галузі промисловості. Потрібно вибирати компанії з даної галузі промисловості, котрі мають схожі характеристики, а саме:

близький асортимент продукції;

аналогічні розміри;

єдину дату закінчення фінансового року;

використання схожої облікової політики;

знаходження в регіонах з однаковими рівнями накладних витрат;

застосування схожих методів аналізу (практика оцінки запасів на кінець року).

Також Цал-Цалко виділяють певні вимоги до фінансової інформації:

1. Своєчасність.

2. Достатність.

3. Рівні деталізації та агрегації.

4. Зрозумілість.

5. Недопущення зміщення.

6. Релевантність.

7. Зіставлюваність.

8. Надійність.

9. Надмірність.

10. Економічна ефективність (рентабельність).

11. Квантифікація (можливість кількісного вираження якісної інформації).

12. Прийнятність формату.

Своєчасність означає, що інформація фінансового аналізу має бути доступною для користувачів до того моменту, поки вона для них має значення. Звичайно, користувачі не дізнаються негайно про те, що відбулася якась подія, існує деякий проміжок між подією та часом, коли дані про неї будуть відображені у звітності. Також існує певний проміжок часу між моментом, коли дані підлягають аналізу та коли ці дані стають доступними для користувачів.

Достатність можна трактувати виходячи з того чи є обсяг показників достатнім для тієї точності прийняття рішення, яка бажана для користувачів. Достатність включає в себе також тривалість часового горизонту для правильного оцінювання ефективності діяльності господарюючих систем. З тих пір, як достатність може впливати на спроможність користувачів робити висновки на основі конкретних даних, вирішальним для подання інформації є чутливість як до висловлених потреб споживачів, так і до тих, які вони мають на увазі.

Тому загальний, концептуальний підхід до вироблення політики достатності інформації має засновуватися на розумінні простої істини, що подання даних користувачам має за мету створення інформаційних ресурсів і відповідно реальних можливостей для цілеспрямованого здійснення функцій управління.

Рівні деталізації та агрегування даних є також важливими показниками визначення корисності інформації. Для поліпшення можливостей аналітичних досліджень потрібно забезпечити єдину методику аналізу щодо показників формування, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Якщо користувачі не розуміють інформацію, що подається за результатами фінансового аналізу, то вони не зможуть використовувати її достатньо ефективно.

Зміщення стосовно суті інформації може бути спричинене великою кількістю проблем, пов'язаних з неможливістю формування даних щодо подання відносно часового горизонту та зіставлення або здійснення процедури спостереження. Для користувачів така ознака визначається суттєвістю інформаційних ресурсів щодо їх кількісної та якісної характеристик.

Кількісна суттєвість пов'язана з маніпулюванням фактичних розмірів явищ і процесів господарської діяльності, а якісна — порушеннями нормативної методики формування показників.

Три інші ознаки інформації— релевантність, зіставлюваність та надійність— можуть спричинити проблему негативного впливу на формування показників. Найочевиднішим питанням, яке розглядається при фінансовому аналізі, є доречність інформації для вибору кращого з альтернативних рішень, що можуть розглядатися в системі управління. Однак небезпечним аспектом цієї концепції є те, що коли дані доступні для користувача, то він, можливо, буде їх використовувати, незважаючи на їх доречність чи недоречність, тому необхідно захистити користувачів від такого підходу та надавати їм такі дані, які можуть бути використані в моделі та дійсно будуть доречними для рішення і забезпечать значимість результатів.

Коли вирішується, чи є дані корисними, необхідно оцінити, чи можна їх зіставляти з іншими доречними даними. Зіставлюваність означає, що за важливими напрямами порівняння умови мають бути однаковими. Дійсно, визначення терміна «важливі напрями» залежить від ситуації, яка розглядається. Може бути бажаним для даних мати подібний часовий горизонт. Або може бути необхідним, щоб дані репрезентували ту саму сукупність показників. Головним моментом є те, що значення деяких розбіжностей між двома сукупностями даних має бути зведене до однієї, і тільки однієї розбіжності, тому що всі інші умови однакові.

Мета фінансової звітності – надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

2. Мета і завдання аналізу фінансових звітів.

Головна мета аналізу фінансових звітів – дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану; своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансові й діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позичкових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів.

Розробка конкретних заходів, котрі спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових звітів повинен дати відповіді на два запитання:

Чи має фірма прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік;

Чи спроможна фірма виконати свої зобов’язання і чи не приведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми в зв’язку з нестачею фінансових ресурсів.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

аналіз фінансових результатів підприємства;

аналіз обігу оборотних коштів;

оцінку потенційного банкрутства;

аналіз дохідності (рентабельності);

аналіз використання капіталу;

аналіз рівня самофінансування;

аналіз валютної самоокупності.

Слід пам’ятати, що основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, відомості про стан майна підприємства та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Бухгалтерський облік – це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

2.3. Загальні вимоги до фінансової звітності відповідно до стандартів бухгалтерської звітності.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі – П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення встановлює:

 · мету фінансових звітів;

 · їх склад;

 · звітний період;

 · якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

 · вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (надалі – підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності ї забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності

Інформаційні потреби

Інвестори, власники

Придбання, продаж та володіння цінними паперами

Участь в капіталі підприємства

Оцінка якості управління

Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу

Керівництво підприємства

Регулювання діяльності підприємства

Банки, постачальники та інші кредитори

Забезпечення зобов’язань підприємства

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

Замовники

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

Працівники підприємства

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

Забезпечення зобов’язань підприємства перед працівниками

Органи державного управління

Формування макроекономічних показників

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

 · баланс;

 · звіт про фінансові результати;

 · звіт про рух грошових коштів;

 · звіт про власний капітал;

 · примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Новий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (рис.2.1).

Склад бухгалтерської звітності за

Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затв. Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями1

Склад фінансової звітності

за П(С)БО 1

Баланс (форма №1)

Баланс

Звіт про фінансові результати

(форма №2)

Звіт про фінансові результати

Звіт про фінансово-майновий стан

(форма №3)

Звіт про власний капітал

Пояснювальна записка

Звіт про рух грошових коштів

Примітки

                        було                                                                     стало

Рис.2.1. Зміни у складі звітності підприємств.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду,  розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства (табл.2.2).

Таблиця 2.2

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства;                                            прогнозування майбутніх потреб у позиках;                                                        оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство ймовірно, контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз:                                     прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал

Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз змін у власному капіталі

Звіт про рух грошових коштів

Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Примітки

Обрана облікова політика

Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО

Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості

Оцінка та прогноз:

облікової політики

ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання;

діяльності підрозділів підприємства, тощо

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об’єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений П(С)БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

· існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

· оцінка статті може бути достовірно визначена.

Наведемо такий приклад. За Інструкцією №139 про порядок складання річного бухгалтерського звіту підприємство має право відображати у балансі у складі розрахунків з іншими дебіторами штрафи, пені і неустойки, що визнані боржником або по яких отримані рішення суду, арбітражного суду чи іншого уповноваженого органу про їх стягнення (див. п.2.25 Інструкції). Як бачимо, в цьому випадку надається перевага формальним ознакам (підтвердженню боржником або органом, уповноваженим на стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним законодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошових коштів. Тому за П(С)БО 1 немає необхідності чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської заборгованості у балансі. Звичайно, підприємство повинне ще оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші фактори, пов’язані з даною ситуацією. Обґрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінена аудитором.

Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов’язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, - у балансі чи у звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.

Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансових звітів та описаним критеріям називається визнанням. Розглянемо його на прикладі.

Приклад 1.

Припустимо, що на підприємство внаслідок господарської операції надійшли матеріали. Підприємство передбачає використати їх для виробництва та реалізації продукції. Отже, воно сподівається отримати майбутні економічні вигоди шляхом використання цих матеріалів разом з іншими активами у виробництві. Тому матеріали будуть відповідати критеріям визнання активів – елементів балансу. Вартість матеріалів визначена договором з постачальником і в документах на їх оплату. Це ї є основою для оцінки цієї статті в обліку.

Одночасно виникає заборгованість перед постачальником щодо сплати вартості отриманих матеріалів. Сплата – це вибуття грошових коштів (чи інших активів на умовах бартеру), тобто втрата у майбутньому економічних вигод підприємством. Це ознаки іншого елементу балансу - зобов’язань.

Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигод. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.

Приклад 2.

Використовуючи попередній приклад, припустимо, що у кінці звітного періоду підприємство відмовиться у подальшому випускати продукцію як неконкурентноспроможну і не може використати або реалізувати придбані для її виробництва матеріали. Отже, ніяких економічних вигод від їх наявності підприємство вже не отримає. Тому такі запаси слід виключити з активів і визнати у складі витрат звітного періоду (збитків), елементу звіту про фінансові результати.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

 · підприємство;

 · дату звітності та звітний період;

 · валюту звітності та одиницю її виміру;

 · відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

 · облікову політику підприємства та її зміни;

 · аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

 · консолідацію фінансових звітів;

 · припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

 · обмеження щодо володіння активами;

 · участь у спільних підприємствах;

 · виявлені помилки та пов’язані з ними коригування;

 · переоцінку статей фінансових звітів;

 · іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників – фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов’язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автономності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, що здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).

За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов’язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов’язання – короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

 Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (рис.2. 2).

                                                                 Новостворене підприємство

                                                                    (максимум – 15 місяців)

  Дата

  створення                   Підприємство, що продовжує свою діяльність

  підприємства                              Календарний рік (12 місяців)

                                       Підприємство, що ліквідується

                                    Початок                                  Дата                       Кінець

                                   звітного року                          ліквідації           звітного року

                                   1 січня                                     підприємства        31 грудня

Рис.2.2. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.

Тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

 · ціна придбання;

 · податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);

 · витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

 · витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації);

 · інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цих активів.

Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

 Приклад

Підприємство придбало основні засоби за ціною 20000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються постачальником і становлять 1000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відображені за сумою 20000 – 100 + 1000 = 20900 (грн.).

 Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов’язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов’язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 “Звіт про фінансово-майновий стан” та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.

Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках (рис.2.3).

                                              Події після дати балансу

які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов’язаних з умовами,

що існували на дату балансу

які вказують на умови, що виникли після дати балансу

Коригують

Відповідні активи і зобов’язання

розкриваються

у примітках до фінансових звітів

Рис.2.3. Класифікація подій після дати балансу за П(С)БО 6.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п.1 “Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”, затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 №25 з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попередити про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.

За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.

Що ж стосується змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:

 · коли можливі такі зміни;

 · що не вважається зміною облікової політики;

 · як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

 · які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.

Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати – занижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що подальше використання майбутніх економічних вигод, втілених у цьому активі, залишається за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства повинне надавати перевагу економічному змісту господарських операцій над їх юридичною формою.

 Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Порівнюючи П(С)БО 1 з вимогами Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №250 (квітень 1993) з наступними змінами і доповненнями, та Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвердженої Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, що розбіжності між ними стосуються як складу звітності так і методологічних основ її подання.

Методологічні відмінності полягають перш за все у тому, що:

· якісні характеристики фінансової звітності розглядались з точки зору такого користувача звітів як держава;

· не використовувались принципи безперервності діяльності та превалювання змісту над формою;

· принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково і непослідовно;

Внаслідок цього:

· бухгалтерські звіти безперервно діючого підприємства та такого, що припиняє свою діяльність, готуються за однаковими правилами;

· жорстке регулювання методології обліку фактично виключало можливість застосування професійного судження та формування облікової політики керівництвом українського підприємства: право вибору існує лише щодо методу нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення одного з дозволених резервів за рахунок собівартості та оцінки вартості товарів;

· не розглядалися непередбачені події після дати балансу.

Усе це позначалось на якісних характеристиках звітності українських підприємств, не сприяючи ні їх зрозумілості, ні доречності, ні достовірності, ні зіставності в нових економічних умовах. Мета П(С)БО – уникнути зазначених недоліків.

4. Економічна оцінка балансу підприємства.

   Основним джерелом інформації  для  аналізу  фінансового  стану  служить

бухгалтерський баланс підприємства.  Його  значення  настільки  велике,  що

аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

   В балансі відображаються ресурси і вимоги на ці ресурси  або  ж  частка

участі  в  них,  він  служить  також  індикатором  "фінансового   здоров'я"

підприємства. Відповідно до  загальноприйнятих  стандартів  обліку,  баланс

розкриває зміст понять активу і пасиву. Активи підприємства  відображені  в

балансі як вартість майна і боргових  прав,  якими  розпоряджається  і  які

контролює  підприємство  на  звітну  дату.   Пасиви   -   це   зобов'язання

підприємства  за  позиками  і  кредиторською  заборгованістю  або   джерела

утворення господарських  засобів,  а  також  власний  капітал.  Перевищення

вартості  активів  над  пасивами   становить   вартість   власних   активів

підприємства, в тому числі його прибуток.

   Актив балансу характеризує засоби підприємства за складом  і  напрямами

використання.  За  міжнародною  термінологією  обліку  активи,  або  засоби

підприємства, - це господарські  ресурси,  які  "повинні"  принести  вигоду

підприємству. Активи характеризуються трьома основними ознаками, тобто вони

повинні: забезпечити економічні вигоди; контролюватися підприємством;  бути

результатом попередніх подій або операцій.

   Активи мають грошову оцінку або можуть бути перетворені в  гроші;  крім

того,  активи  включають  відстрочені  платежі,  які  не  є  господарськими

ресурсами.

   Активи балансу поділяються на оборотні й позаоборотні. Оборотні  активи

- це засоби, використані, продані або спожиті  протягом  звітного  періоду,

який, як правило, становить один рік. Позаоборотні активи - це засоби,  які

використовуються понад один звітний період (рік),  вони  придбані  з  метою

використання  в  господарській  діяльності  і  не  призначені  для  продажу

протягом року.

   Активи включають будівлі, споруди  та  обладнання,  фінансовий  лізинг,

інвестиції в інші підприємства, довготермінову  дебіторську  заборгованість;

вартість  патентів,  авторських  прав,  ноу-хау,  тортові  знаки   та   інші

нематеріальні  активи;  ліквідні  цінні  папери;  поточну  дебіторську  (або

комерційну)  заборгованість;  товарно-матеріальні  запаси;  наявні  кошти  і

кошти на банківських рахунках, авансові витрати.

   Пасив балансу  має  три  основні  розділи:  "Джерела  власних  коштів",

"Довгострокові пасиви", "Розрахунки та  інші  пасиви".  В  першому  розділі

пасиву  балансу  представлена  інформація  про  джерела   власних   активів

підприємства.  Тут  містяться  відомості  про  розміри  статутного   фонду,

спеціальних фондів і цільового фінансування, амортизаційного  і  ремонтного

фондів, доходів майбутніх періодів і  балансового  прибутку,  кредиторської

заборгованості по розрахунках за майно і фінансування капітальних вкладень.

В цьому розділі наводяться нагромаджені суми спрацювання  основних  засобів

(і нематеріальних активів), МШП, резерву на покриття передбачених витрат  і

платежів, торгової націнки на нереалізовані товари.

   У   другому   розділі   пасиву   балансу   міститься   інформація   про

довготермінові кредити банків та інші позичені засоби, отримані  в  певному

порядку. У цьому ж розділі показують суму заборгованості  банкам  за  всіма

видами прострочених позик.

   У  третьому  розділі  пасиву  відображаються  дані  про  заборгованості

короткотермінового характеру, терміни погашення яких настають протягом року

з дня виникнення. У цьому ж розділі показують позики під векселі, видані зі

строками платежів, які не  перевищують  одного  року  з  моменту  складання

балансу. Заборгованість, оформлену векселями з більшими строками, відносять

до довготермінових позичених коштів.

   Отже, якщо  актив  балансу  характеризує  склад  господарських  засобів

підприємства, то пасив показує, з яких  джерел  вони  утворені.  Ці  засоби

поділяються на власні та залучені.  Основними  видами  залучених  джерел  є

кредити банку і кредиторська заборгованість.

   Пасив балансу - це сума зобов'язань підприємства. Наприклад,  статутний

фонд є зобов'язанням перед власником щодо виділених підприємству основних і

оборотних засобів. Кредити банку є зобов'язаннями підприємства перед банком

щодо отриманих кредитів на різні цілі.

   Кредиторська  заборгованість  є  зобов'язанням   перед   контрагентами:

постачальниками  -  за  отримані  товарно-матеріальні  цінності  та  надані

послуги, робітниками і службовцями - щодо оплати  праці,  бюджетом  -  щодо

відрахувань з прибутку та інших платежів. Різного роду фонди і резерви - це

зобов'язання  адміністрації  перед  колективом  підприємства  загалом  щодо

виробничого і соціального розвитку.

   У процесі господарської діяльності засоби  підприємства  або  зростають

(на суму отриманого прибутку), або зменшуються (на суму отриманих збитків).

Врівноваження активу і пасиву балансу здійснюється шляхом введення в  пасив

статті "Прибуток"  або  в  актив  статті  "Збитки".  Отже,  прибуток  можна

трактувати як суму власних засобів підприємства, що зростають, а  збитки  -

як суму власних засобів, які "проїли".

   З короткого аналізу структури балансу можна зробити висновок, що баланс

став більш наочним, і - що  особливо  -  пристосованим  для  вирішення  тих

завдань, які постали перед аналізом фінансового стану  в  ринкових  умовах.

При  колишній  методиці  аналізу  вирішальну  роль  відігравали  порівняння

значень статей і розділів балансу з їх нормативними  величинами,  виявлення

причин  відхилень  від  нормативу,  виявлення  впливу  цін   на   стійкість

фінансового  стану  підприємства.  Однією  із  найважливіших   особливостей

фінансової звітності, застосовуваної нині, є  відсутність  у  ній  планових

показників  та  нормативів.  В  умовах  ринку   планування   втрачає   риси

централізованого адміністративного  керівництва  підприємством,  а  служить

передусім виробленню гнучкої стратегії і  тактики  господарської  поведінки

підприємства, що прагне зміцнити  своє  становище  при  швидкій  мінливості

ринкової кон'юнктури.

   Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної

оцінки за даними балансу. Для того, щоб  аналізувати  всі  перелічені  вище

моменти, необхідним етапом, що передує  проведенню  аналізу,  є  приведення

звітного  балансу  в  таку  форму,  що,  з  одного  боку  робить   можливим

об'єктивний аналіз, а з другого боку, є максимально зручним для  проведення

аналітичних розрахунків. Згідно з діючими нормативними документами,  баланс

зараз складається з оцінки нетто, він уже позбавлений  основних  регулюючих

статей. Для сучасного аналізу можна користуватися одним із трьох засобів:

       1.  Провести  аналіз  безпосередньо  за  балансом  без  попередньої

          модифікації балансових статей;

       2. Побудувати  згрупований  аналітичний  баланс  (таблиця  1.4.1.),

          поєднавши однорідні за складом елементи балансових статей.  Таке

          перегрупування балансу можна виконати  різноманітними  засобами,

          навіть об'єднанням статей різних розділів;

       3.  Провести  додаткову  чистку  балансу  від   наявних   у   ньому

          регулятивів  з  наступним  об'єднанням  статей   в   необхідному

          розрізі.

   В таблиці 1.4.1. наведено  один  із   варіантів  побудови  згрупованого

балансу – нетто, за яким можна визначити загальну суму фінансових  ресурсів

підприємства (підсумок активу балансу на кінець звітного періоду). По цьому

балансу необхідно уточнити також оцінку майна підприємства (підсумок активу

балансу /Бн/, для  чого  необхідно  здійснити  такий  розрахунок:  підсумок

балансу /Бн/ = підсумок балансу -  резерв  по  сумнівних  боргах  -  резерв

майбутніх платежів - доходи майбутніх періодів -  збитки  минулих  років  -

збитки звітного року).

                 Таблиця 1.4.1 - Згрупований баланс нетто.

|№   |АКТИВ                                        |на       |на кінець|

|п/п |                                             |початок  |року     |

|    |                                             |року     |         |

|1   |Основні засоби, необоротні активи.           |         |         |

|    |основні засоби і нематеріальні активи        |         |         |

|    |капітальні та фінансові вкладення            |         |         |

|Всього за розділом 1                              |         |         |

|2   |Запаси і затрати                             |         |         |

|    |виробничі запаси та незавершене вир-во       |         |         |

|    |готова продукція                             |         |         |

|    |товар за собівартістю                        |         |         |

|    |інші запаси і витрати                        |         |         |

|Всього за розділом 2                              |         |         |

|3   |Грошові кошти, розрахунки, інші активи       |         |         |

|    |грошові кошти                                |         |         |

|    |короткострокові фінансові вкладення          |         |         |

|    |розрахунки з дебіторами                      |         |         |

|    |інші активи                                  |         |         |

|Всього за розділом 3                              |         |         |

|БАЛАНС                                            |         |         |

|№   |ПАСИВ                                        |на       |на кінець|

|п/п |                                             |початок  |року     |

|    |                                             |року     |         |

|1   |Джерела власних засобів                      |         |         |

|    |статутний фонд                               |         |         |

|    |спеціальні фонди і цільове фінансування      |         |         |

|    |нерозподілений прибуток                      |         |         |

|    |інші джерела                                 |         |         |

|Всього за розділом 1                              |         |         |

|2   |Довгострокові пасиви                         |         |         |

|    |довгострокові пасиви банку                   |         |         |

|    |довгострокові позики                         |         |         |

|Всього за розділом 2                              |         |         |

|3   |Розрахунки та інші пасиви                    |         |         |

|    |короткострокові позички та позики            |         |         |

|    |розрахунки з кредиторами                     |         |         |

|    |інші пасиви                                  |         |         |

|Всього за розділом 3                              |         |         |

|БАЛАНС                                            |         |         |

   Отриманий  результат  показує  реальну  вартість  майна   підприємства.

Реальна оцінка активів і пасивів  балансу  необхідна  передусім  банку  для

впевненості в кредитоспроможності підприємства, якому він пропонує  кредит,

а також підприємствам, що вступають в економічні відносини.

   Для аналізу наступних питань  фінансового  стану  необхідно  продовжити

перегрупування статей балансу з тим, щоб одержані  результати  були  зручні

для проведення аналітичних розрахунків.

   Перегрупування  статей  балансу  в  активі  проводиться   за   ступенем

зменшення ліквідності активів, а пасивів - за ступенем  зростання  термінів

погашення зобов'язань.

Стандартний баланс підприємства складається з двох частин. У першій частині показуються активи, у другій - пасиви підприємства. Обидві частини завжди збалансовані: підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Називається ця сума валютою балансу. По кожному рядку балансу підприємства заповнюються дві графи. У першу графу заноситься фінансовий стан на початок звітного року (вступний баланс), а в другу графу — на кінець року (остаточний баланс). Баланс підприємства складається винятково на основі сальдового балансу головної книги бухгалтерського обліку. До його складання обов'язково повинні бути вивірені обороти і залишки на кінець року по всіх синтетичних рахунках (субрахунках). При цьому повинні бути зроблені бухгалтерські записи по всіх операціях, що відбувалися, закриті всі операційні рахунки, виявлені фінансові результати й оформлені проводки по податках.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (далі - ПCБУ 2) встановлюється форма і визначаються вимоги до змісту балансу. Нова форма балансу складається з трьох розділів активу і п'яти розділів пасиву.

АКТИВ

ПАСИВ

І. Необоротні активи

ІІ. Оборотні активи

 

ІІІ. Витрати майбутніх періодів

І. Власний капітал

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

ІV. Поточні зобов’язання

V. Доходи майбутніх періодів

Рис. 2.1. Структура балансу

Як видно з рис. 2.1, традиційна структура балансу:

                                                  Актив = Пасив                                                      (2.1)

приведена у відповідність із рівнянням балансу, яке використовується у міжнародній практиці:

                               Активи = Власний капітал + Зобов'язання                           (2.2)

Активи і зобов'язання, у свою чергу, розділені на необоротні й оборотні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані чи використані, а зобов'язання - погашені. Дотримання цього правила необхідно для здійснення аналізу показників балансу.

У ПСБУ 2 не дані пояснення  з  приводу того, яким саме способом здійснюється

класифікація активів і зобов'язань, хоча названі дві ознаки класифікації по терміну їхнього чи використання погашення:

- 12 місяців з дати балансу (під датою балансу розуміють останній робочий день року - 31 грудня);

- операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців (під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції, товарів і послуг).

Кошти вважаються оборотними активами, якщо немає ніяких обмежень щодо їхнього використання підприємством. Інші активи і зобов'язання спочатку поділяються стосовно операційного циклу підприємства, а потім керівником підприємства для них обирається ознака класифікації, відповідно до якого вони будуть віднесені до оборотних чи необоротних (довгострокових чи поточних).

Статті, що включають активи чи зобов'язання балансу, що підлягають використанню (продажу, погашенню і т.п.) як протягом періоду, меншому, ніж 12 місяців з дати балансу, так і більш тривалого часу, повинні бути розкритті в примітках до фінансової звітності про ту їх частину, що буде використана (реалізована, погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу. Аналізуючи зміст статей балансу, до таких можна відразу віднести статті розділів "Витрати майбутніх періодів", "Доходи майбутніх періодів", "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". При аналізі інших статей варто виходити з конкретних обставин підприємства [21].

У світовій практиці використовуються різні моделі (форми) балансу:

Форма

Балансове рівняння

Горизонтальна

Активи = Зобов'язання + Власний капітал

Вертикальна

Активи = Зобов'язання + Власний капітал

Вертикальна

Активи - Зобов'язання = Власний капітал

Рис. 2.2. Моделі балансу

Крім того, статті балансу можуть бути приведені в порядку збільшення їхньої ліквідності (терміну погашення) чи, навпаки, у послідовності, що характеризує зниження ліквідності (терміну погашення).

З урахуванням цих обставин баланси можуть мати різний формат:

Американський або традиційний формат балансу

Європейський (британський) формат балансу

Постійні активи 400

Власний капітал 350

Постійні активи 400

Власний капітал 350

Поточні активи 600

Довгострокові кредити 150

Поточні активи 600

Довгострокові кредити 150

Короткострокові

зобов’язання:

- кредити- 200

- кредиторська

заборгованість -300

Робочий капітал 100

Короткострокові

зобов’язання:

- кредити- 200

Всього активів 1000

Всього пасивів 1000

Всього активів 500

Всього пасивів 500

Рис. 2.3. Формати балансового звіту.

В американському форматі балансового звіту відображаються всі види активів і пасивів, що дозволяє більш глибоко структурувати оборотні активи і зобов'язання. Це допомагає розраховувати і деталізувати ліквідність і фінансову стійкість компанії. Однак у даному форматі утрудняється аналіз довгострокової перспективи функціонування бізнесу, оскільки значну частку в балансі займають поточні активи і пасиви, що, по визначенню, повинні бути покриті протягом року.

Даний формат зручно використовувати для діагностики і традиційного аналізу:

- структури активів і пасивів;

- ліквідності і фінансової стійкості;

- фінансового циклу;

- грошових потоків.

У європейському форматі (зокрема в британському форматі балансового звіту) виключені з розгляду поточні зобов'язання як окремий елемент балансу. Вони входять у поняття робочого капіталу і на їхню величину зменшена валюта балансу. Це дозволяє оперувати активами і джерелами коштів, якими оперує компанія в довгостроковій перспективі. При аналізі використання постійного капіталу краще використовувати даний формат.

У даній методиці використовується традиційний формат балансового звіту. Активи в ньому згруповані по ступені ліквідності. Для розрахунку окремих показників використовується групування показників в агрегованому балансі [26].

Основні форми звітності українського бухгалтерського обліку (Баланс і Звіт про

фінансові результати) незручні для використання в аналітичних цілях. Їх доцільно перевести в більш наочний вигляд – Агрегований баланс і Вертикальний аналіз фінансових результатів.

Необхідність такого перетворення викликана:

- частою зміною самих форм звітності й у силу цього неможливості без агрегування порівняння різних періодів діяльності підприємства;

- незручною для прямого аналізу формою угруповання статей у стандартному балансі, у тому числі і в останній його формі;

- необхідністю привести їх до виду більш близького до міжнародних стандартів;

- аналітичними цілями дослідження.

Агреговані форми вигідно відрізняються від стандартних бухгалтерських форм. Упорядкування активів і пасивів дозволяє легко і просто його аналізувати. Знаючи принципи угрупування, можна зіставляти окремі статті і визначати їхнє попереднє співвідношення, навіть не прибігаючи до розрахунків.

При аналізі бухгалтерського балансу застосовуються такі методи фінансового аналізу:

Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз структури і динаміки статей балансу показує:

- яка величина поточних і постійних активів, як змінюється їхнє співвідношення, а також за рахунок чого вони фінансуються;

- які статті ростуть випереджальними темпами, і як це позначається на структурі балансу;

- яку частку активів складають товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість;

- наскільки велика частка власних засобів і в якому ступені компанія залежить від позикових ресурсів;

- яке розподіл позикових засобів по терміновості;

- яку частку в пасивах складає заборгованість перед бюджетом, банками і трудовим колективом.

При оцінці структури балансу важливо відслідковувати різкі зміни у величині окремих статей, а також звертати увагу на динаміку статей, що займають найбільшу частку в балансі.

Дуже важливо знаходити причини різких змін, щоб була можливість спрогнозувати подальший розвиток подій і вчасно чи запобігти послабити несприятливі тенденції [25].


Робочий капітал = Поточні активи - Короткострокові  
зобов’язання

1 Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. №1.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72508. Логистические затраты 238.5 KB
  Для управления конкретными логистическими процессами в том числе транспортировкой закупкой запасами необходимо знать факторы учитываемые при оптимизации определенных решений. Например: при расчете оптимального объема поставляемой партии необходимо знать: затраты на формирование запасов и или затраты на заказ...
72509. ВИДЫ И ИСТОЧНИКИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ЛОГИСТИЧЕСКИХ ИЗДЕРЖЕК 99 KB
  Логистические процессы охватывающие как материальные и информационные процессы так и отдельные элементы финансовых процессов приводят к возникновению определенных затрат которые в хозяйственной практике не всегда отождествляются с затратами в строгом понимании этого термина.
72510. СПОСОБЫ МОДИФИКАЦИИ ЦЕН В ЛС 648.5 KB
  Назначение цены на один продукт или услугу может оказать большое влияние на цены и имидж других продуктов или услуг товарного ассортимента фирмы. Это приведет к тому что ценовая спираль начнет раскручиваться вниз и через некоторое время предприятие окажется в ситуации когда соотношение...
72511. МЕТОДЫ УСТАНОВЛЕНИЯ ЦЕН НА ПРОДУКТЫ И УСЛУГИ 237 KB
  Практическое ценообразование на товары и услуги в условиях рынка означает не только точный расчет производителем своих преимуществ и недостатков, но и в определенном смысле искусство, которым нужно овладеть для учета постоянных изменений спроса и предложения.
72512. ОСНОВЫ ЦЕНООБРАЗОВАНИЯ В ЛОГИСТИЧЕСКИХ СИСТЕМАХ 282.5 KB
  Экономическая природа цены проявляется в двойственной роли которую она играет на рынке. В качестве регулятора цены позволяют ограничивать потребление ресурсов они являются мотивацией производства. В процессе ценообразования учитывается действие различных факторов: текущий спрос ценовая...
72513. ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЛОГИСТИЧЕСКИХ СИСТЕМ 149.5 KB
  Возникновение и развитие рынка, в рамках которого осуществляется кругооборот ресурсов, доходов и продуктов, происходит при выполнении нескольких обязательных условий. Среди них: общественное разделение труда, которое неизбежно приводит к обмену продуктами и услугами; экономическая обособленность...
72514. Лекция по истории хип-хопа 372 KB
  Что такое хип-хоп в понимании большинства Это рэпперы читающие о золотых цепях машинах клубах и торговле наркотиками. Моя лекция призвана не только разрушить эти стереотипы но и рассказать о многообразии хип-хоп культуры с момента её возникновения и до наших дней.
72516. Классификация ОЭП 58 KB
  Это в первую очередь определяет специфику входящих в состав ОЭП элементов особенности схемного построения этих приборов а также алгоритмов используемых для обработки сигналов. В сущности ОЭП это сложная система включающая такие устройства как оптические фотоэлектрические электронные...