31506

Цінні папери

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Сутність і характерні ознаки цінних паперів. Типологізація цінних паперів. Роль цінних паперів на фінансовому ринку. Роль приватизаційних паперів на фінансовому ринку.

Украинкский

2013-09-01

173.5 KB

3 чел.

Лекція 8. Цінні папери

1. Сутність і характерні ознаки цінних паперів.

2. Типологізація цінних паперів.

3. Роль цінних паперів на фінансовому ринку.

4. Пайові цінні папери та механізм їх функціонування.

5. Боргові цінні папери, їх види та характеристика.

6. Роль приватизаційних паперів на фінансовому ринку.

7. Сутність портфеля цінних паперів і механізм його формування.

1. Сутність і характерні ознаки цінних паперів.

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Вони виступають як економічна та юридична категорії, є інструментом залучення коштів, об'єктом вкладання фінансових ресурсів, мають вільний характер переходу від одного власника до іншого, не обмежені в обігу, поділяються на два великих класи — основні і похідні.

Основні цінні папери — це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на будь-який актив (товар, гроші, капітал, майно, різні ресурси та ін.). До основних відносяться акції, облігації, векселі, інвестиційні сертифікати та інші поширені цінні папери, які називають базовими активами.

Похідні цінні папери є зобов'язаннями, які виникають у зв'язку зі зміною ціни або умов контракту щодо базового активу.

Розвиток комп'ютерних засобів збору, обробки і збереження інформації створив умови для поступової заміни на ринках певної частини паперових цінних паперів, їх стали називати безпаперовими — запис, що зберігається в комп'ютерних файлах. У зв'язку з цим на ринку цінних паперів почав широко використовуватися термін «електронні цінні папери».

Характерні ознаки цінних паперів::

  1.   «документальний характер»;
  2.  матеріальна форма документа — означає форму матеріального носія, на якому виготовлений документ. Такий носій може бути паперовим або мати форму комп'ютерного запису;
  3.  наявність певного набору взаємних прав та зобов'язань, що випливають із власності на конкретний цінний папір;
  4.  є свідченням про інвестування коштів, що є важливим для розуміння економічної суті і ролі цінних паперів;
  5.  засвідчують майнове право у формі титулу власності (акції корпорацій, векселі, чеки і т.д.) або майнове право як відношення позики власника документа до особи, що його випустила (облігації корпорацій і держави, сертифікати та ін.);
  6.  формують фундаментальні властивості цінних паперів: обіговість, стандартність, доступність для цивільно-правових відносин, серійність, документальність, урегульованість і визнання державою, ринковість, ліквідність.

Не кожний грошовий документ може мати статус цінного папера. В  більшості країн світу існує перелік грошових документів, що закріплюється законодавчо в актах, що мають юридичну силу.

2. Типологізація цінних паперів.

Класифікація цінних паперів це поділ їх на види за певними ознаками. Під видом цінних паперів слід розуміти сукупність, для якої всі суттєві ознаки є спільними, однаковими.

Емісійні цінні папери це папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

В Україні це акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Документарні випущені у паперовій формі, містять реквізити відповідного виду цінного папера певної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчують сукупність прав, наданих цими паперами.

Бездокументарні випущені в електронному вигляді і передбачають здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених ДКЦПФР. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання у вибраний ним депозитарій. Глобальний сертифікат це документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в НДС.

Цінні папери в документарній і бездокументарній формах повинні містити всі передбачені законодавством реквізити. Відсутність або неправильне оформлення хоча б одного з них означає недійсність документа як цінного папера даного виду.

І. За формою випуску розрізняють цінні папери:

а) іменні права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері. Іменні цінні папери не підлягають передачі або передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи);

б) на пред'явника права, посвідчені таким цінним папером, належать пред'явникові цінного папера. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі;

в) ордерні права, посвідчені таким цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту.

ІІ. У цивільному обороті знаходяться цінні папери:

а) пайові;

б) боргові;

в) іпотечні;

г) приватизаційні;

д) похідні;

є) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. До розпорядчих цінних паперів відносяться прості та складські свідоцтва, коносаменти, вантажні свідоцтва і заставні.

В економічній літературі виділяють і інші ознаки класифікації цінних паперів:

1) за формою отримання доходу (з постійним доходом, бездохідні);

2) за обсягом наданих прав (з правом власності, з правом управління, з правом кредитування);

3) за територією обігу (муніципальні, державні, іноземні);

4) за можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані);

5) за емітентами (державні, приватні, змішані);

  1.  за рейтинговим рівнем (високої якості, середньої, низької);
  2.  залежно від мети (фондові безстрокові, що діють понад рік, і комерційні боргові, короткострокові) та інші.

Найпоширенішими видами цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів країн світу, є:

а) цінні папери, які засвідчують участь в емітенті (акції, пайові свідоцтва, інвестиційні сертифікати), тобто власники яких є співвласниками майна і коштів емітента;

б) цінні папери, які засвідчують наявність боргових взаємовідносин між власниками цінного папера й емітентом, тобто боргові цінні папери (облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати;

в) похідні цінні папери — документи, що засвідчують наявність у їхнього власника певних спеціальних прав на базовий актив (ф'ючерси, форварди, опціони, свопи, варанти та ін.).

3. Роль цінних паперів на фінансовому ринку.

Роль цінних паперів визначається функціями, які вони виконують, а саме:.

=> Мобілізаційну, що стосується майже всіх видів цінних паперів: акцій, банківських депозитів, казначейських зобов'язань, облігацій підприємств і внутрішньої державної позики тощо. Суть її полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає моменту, коли починає відчувати нестачу коштів і з метою поліпшення фінансового стану приймається рішення про випуск цінних паперів. За короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності.

=> Управлінську функцію виконують не всі цінні папери, переважно акції, сертифікати з часткою, інвестиційні сертифікати, пайові свідоцтва. Дана функція означає наявність у власника зазначеного виду цінних паперів, які дають можливість брати участь в управлінні емітентом (участь у загальних зборах акціонерів, голосування, висування кандидатур до складу виборних керівних органів, отримання інформації про фінансовий стан, участь у розподілі майна емітента при його ліквідації тощо).

=> Запозичувальну, яка виконується лише борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, свідоцтвами про заборгованість, комерційними паперами), частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. При придбанні боргових цінних паперів їх власник набуває статусу кредитора емітента, а не власника майна емітента, а власник цінних паперів набуває статусу співвласника майна емітента, а не кредитора.

=> Розрахункову функцію, яка визначає, що цінні папери можуть виступати засобами розрахунку, тобто ними можна сплачувати вартість робіт, послуг, товарів, а також вартість одних цінних паперів може оплачуватись іншими цінними паперами.

=> Забезпечувальну — означає, що цінні папери або права на них передаються кредитору і виступають як гарантія того, що у разі невиконання зобов'язань збитки будуть відшкодовані за рахунок вартості цінних паперів.

=> Перерозподільну — реалізується лише на вторинному ринку, де відбувається перерозподіл капіталу між різними галузями господарства. Цінні папери з метою залучення коштів перепродаються, що забезпечує перелив капіталу з однієї галузі чи діяльності в іншу.

=> Інформаційну — свідчить про стан економіки у світі чи в конкретній країні. Так, курси на цінні папери відображають будь-які зміни в економічному та політичному житті. Масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної кон'юнктури, а стабільні курси або їх підвищення свідчать про нормальний економічний стан країни.

Перелік визначених функцій не є вичерпним, так як з розвитком ринкових відносин на фінансовому ринку з'являються нові види цінних паперів, поряд з якими появляються і функції, характерні для них.

На виконання цінними паперами визначених функцій впливають різні чинники:

1) вартісні — є фундаментальними властивостями цінних паперів, тобто конкретними властивостями, що обумовлюють економіко-правовий статус цінних паперів як особливого виду майна. їх використовують для визначення таких ознак цінних паперів, як:

надійність — ступінь ризику, якому піддається інвестор, коли купує цінні папери. Абсолютно безризикових цінних паперів не існує;

визначеність — можливість інвестора мати судження про цінні папери з більшим чи меншим ступенем достовірності. Інвестор вкладає кошти в цінні папери із впевненістю, що поверне їх і отримає прибуток;

тривалість життя — період існування цінних паперів. Чим довший період, тим більша їх вартість (більший відсоток). Цей вартісний чинник має більше значення для боргових цінних паперів, але також ураховується і при визначенні вартості цінних паперів, що підтверджують участь (членство) власника цінного папера в організації діяльності емітента;

ліквідність — здатність цінних паперів швидко перетворюватись у готівку, тобто швидко бути проданими на ринку. Ті цінні папери, що швидко продаються на ринку, називають ліквідними; вони легко переходять із власності одних інвесторів у власність інших. Неліквідні цінні папери повільно і продаються і купуються на ринку, а також важко і повільно переходять із власності одних суб'єктів до інших;

обіговість — здатність цінних паперів бути предметом купівлі-продажу (акції, облігації) або платіжним інструментом що опосередковує обіг на ринку інших фінансових інструментів (чеки, векселі, коносаменти, приватизаційні документи);

стандартність — наявність обов'язкових реквізитів, які визначають стандартний зміст цінного папера: форми, прав, термінів дії, інститутів обігу, порядку емісії тощо;

участь у цивільному обігу — здатність цінних паперів бути не тільки предметом купівлі-продажу, а й об'єктом інших майнових відносин (угод застави, зберігання, позики, дарування, комісії, успадкування і т. д.).

2) цінові — це чинники, що впливають на коливання цін на цінні папери, основними із них є ринковий характер цінних паперів, який формує попит і пропозицію. Коли попит перевищує пропозицію, ціна зростає, і навпаки. Для того щоб співвідношення попиту і пропозиції було більш реальним, в останні роки на фондових біржах встановлюються певні обмеження на зміни цін.

4. Пайові цінні папери та механізм їх функціонування.

Пайові цінні папери – це інструменти, що посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента.

До них відносяться акції та інвестиційні сертифікати.

Акціяіменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства (далі АТ), включаючи право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, право на отримання частини майна у разі ліквідації АТ, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення АТ.

Отже, акція — безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути тільки АТ. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість не може бути меншою, ніж одна копійка. АТ розміщує тільки іменні акції. АТ розміщує іменні акції двох типів: прості; привілейовані.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі АТ не може перевищувати 25 відсотків.

Прості акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки:

а) існують законодавчі обмеження щодо випуску привілейованих акцій з метою уникнення порушень у балансі інтересів акціонерів і менеджерів товариства;

б) прості акції дохідніші, ніж привілейовані, оскільки вони ризиковіші.

Залежно від ризику та очікуваної дохідності на світовому фінансовому ринку виділяють акції:

з блакитними корінцями — найбільш солідних і великих корпорацій;

дохідні — дивіденди за якими перевищують середній рівень;

зростання — акції корпорацій, що стрімко розвиваються і доходи яких вищі від середнього рівня, проте дивідендні виплати невисокі;

циклічні — ціна яких змінюється відповідно до змін в економіці; в основному це акції базових галузей економіки — коли відбувається підйом у галузі — інвестори купують акції, а коли спад — продають;

спекулятивні — акції молодих і маловідомих компаній;

захищені (антициклічнї) — акції, ціна на які досить стабільна навіть при спадах в економіці та ін.

Акціонер може мати у власності будь-яку кількість акцій одного емітента, якщо це обумовлено статутом емітента. Якщо акціонеру належить значна кількість акцій, то в такому випадку йдеться мова про пакет акцій.

Пакет акцій це наявність у власності одного і того ж акціонера визначеної кількості акцій (більше однієї) одного й того ж емітента. Залежно від того, скільки акцій знаходиться в пакеті, розрізняють значний і контрольний пакети акцій.

Значний пакет акцій — це пакет, який дає право акціонеру суттєво впливати на управління справами емітента. Акціонер, який володіє значним пакетом акцій, має можливість для просування своїх кандидатів до Ради директорів, здійснювати вплив на формування виконавчого органу емітента (правління ради), а також на вибір напрямів діяльності емітента. Значні пакети акцій, крім якісних показників, мають і кількісні критерії, що закріплюються законодавчими актами. Наприклад, у США значними пакетами акцій є пакети, що складаються з 10, 20, 40 % акцій певного емітента. В Європейському співтоваристві до них належать пакети з 5, 10, 25, 30 % акцій конкретного емітента.

Контрольний пакет акцій — це пакет, в якому акціонеру належить «50 % + 1 голос». Всі більш значні, ніж цей пакети акцій, також є контрольними. Акціонер, який володіє контрольним пакетом акцій, має змогу висувати до складу Ради директорів або правління будь-якого свого кандидата, вносити на зборах акціонерів будь-яку пропозицію, впливати на напрями діяльності емітента тощо. Контрольні пакети акцій, як і значні, обов'язково підлягають реєстрації.

В акції найяскравіше проявляються такі економічні характеристики цінних паперів, як ліквідність, дохідність, надійність, самостійний обіг.

Емісійна ознака акції задається емітентом і державою та включає в себе: означення випуску, серії, номера, умов та особливостей випуску, розміщення, обігу, статусу акції.

До емісійних ознак належить й емісійна ціна акції — її ціна на первинному ринку. Крім емісійної ціни, розрізняють також і ринкову вартість акції або її курс. Класична формула курсу акції при її первинному розміщенні має такий вигляд:

Курс акцій (КА)=Чистий прибуток (ЧП)/Норма дивідендних виплат (Н)*100%

Крім первинного (емісійного) розміщення акцій, існує і додатковий випуск. Факторами, що впливають на курс акцій при їх додатковому випуску, є:

реальний курс акцій (КА р.);

внутрішня вартість акцій (ВВА);

чисті активи корпорації (ЧАК);

кількість акцій (/Уа);

• ринкові фактори — коефіцієнт ринкової кон'юнктури.

Внутрішня вартість акцій — це відношення чистих активів корпорації до кількості акцій:

Внутрішня вартість акцій (ВВА)=чисті активи корпорації (ЧАК)/кількість акцій (N a)

На курс акцій впливає велика кількість чинників, серед яких виділяють:

основні — внутрішня вартість акцій, коефіцієнт ринкової кон'юнктури, дохідність альтернативних інвестиційних проектів, рівень розвитку економіки в державі, дії чиновників, які навмисно занижують цінові параметри акцій підприємств, що приватизуються, та ін.;

другорядні — стан справ у конкурентів, наявність або відсутність пільг для акціонерів, початок або закінчення сезону відпусток, дивідендна політика підприємства;

що спричиняють підвищення курсу — очікування виплати дивідендів або великого замовлення в корпорації, стабільний темп зростання дивідендів, поліпшення становища на ринку корпорації, зростання обсягів продажу, поглинання конкурентів, наявність великого попиту на акції, високий рівень менеджменту;

що спричиняють зниження курсу — зниження обсягів виробництва та реалізації продукції, форс-мажорні обставини (хвороба відомих політиків), загальна соціальна та політико-економічна нестабільність.

В Україні курс акцій при їх первинному розміщенні в основному відповідає їх номіналу. Оскільки згідно із законодавством емісійна ціна не може бути меншою від номіналу, то номінальна вартість акцій є мінімальним рівнем їх емісійної ціни.

Переважна більшість акцій випускається у бездокументарній формі, особливо якщо засновники зацікавлені у вторинному обігу цінних паперів; у разі коли мета емітента полягає у контролі за структурою акціонерного капіталу, вибір падає на документарну форму акції.

Особливість акції, їх значення на фінансовому ринку, полягає в тому, що ці цінні папери:

• найбільшою мірою серед усіх інших цінних паперів виконують регулювальні функції в системі суспільного відтворення. Саме акція сприяє переливу капіталу в перспективні галузі економіки з менш перспективних галузей і виробництв. Регулювальні властивості акції пов'язані, в першу чергу, з такими її характеристиками, як ліквідність, дохідність, потенціал приросту курсової вартості;

краще від інших цінних паперів реалізують й інші функції цінних паперів — інформаційну, мобілізуючу, контролюючу та ін.;

більше за всі інші цінні папери пов'язані з фондовими індексами;

саме акції є своєрідним свідченням економічного стану держави;

враховуючи розмір капіталізації акцій, значна частина вільних капіталів вкладається саме в акції;

через купівлю контрольного пакета акцій, їм немає рівних серед інших фінансових інструментів щодо можливості cлужити провідником впливу з метою встановлення економічного контролю над виробництвом.

На міжнародному ринку цінних паперів мають обіг акції транснаціональних компаній двох видів — євроакції та американські депозитарні розписки (АДР). Євроакції котируються на міжнародних фондових біржах Європи (Лондонській, Франкфуртській, Паризькій, Люксембургській). Кроком до інтернаціоналізації акцій є АДР, що репрезентують євроакції, розміщені у депозитаріях США та обмінені на депозитні свідоцтва, які мають обіг на американському фондовому ринку. Таким чином, європейські компанії отримують доступ на ринок цінних паперів США.

До категорії пайових цінних паперів відноситься й інвестиційний сертифікат.

Інвестиційний сертифікат це цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційного сертифіката виступає юридична особа, яку відносять до інститутів спільного інвестування (ІСІ).

ІСІ провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними чи на пред'явника.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.

Проспект емісії цінних паперів ІСІ це документ, який подається ДКЦПФР компанією з управління активами під час реєстрації емісії інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду або емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду.

Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Діяльність ІСІ має переваги та недоліки.

Перевали:

  1.  сприяння створенню та нагромадженню капіталу;
  2.  підвищення ефективності процесів;
  3.  перетворення складних інвестиційних рішень у більш прості для дрібних інвесторів з одночасним здійсненням зменшення ризику;
  4.  сприяння залученню іноземного капіталу у вигляді інвестицій;
  5.  ефективне переливання капіталу між галузями господарства з метою стимулювання діяльності підприємств.



До негативних чинників спільного інвестування можна віднести:

=> недосконалість чинного законодавства щодо цінних паперів;

=> часті випадки некомпетентності працівників інституційних інвесторів, які займаються питаннями спільного інвестування;

=> шахрайські дії керівництва інституційних інвесторів;

=> непрозорість ринку цінних паперів на перших стадіях розвитку;

=> невизначеність особливостей ведення бухгалтерського обліку, що призводить до перекручення фінансових результатів, подвійного оподаткування доходів від спільного інвестування.

5. Боргові цінні папери, їх види та характеристика.

Боргові цінні паперице інструменти, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

 Вони не надають їх власникам прав на участь в управлінні справами емітента. До категорії боргових документів належать облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати і векселі тощо.

Облігація це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення».

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент у порядку, встановленому ДКЦПФР, може розміщувати:

а) відсоткові облігації — за якими передбачається виплата відсоткових доходів;

б) цільові — облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій;

в) дисконтні — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для довгострокового погашення. Погашення може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, — в іноземній валюті.

Відсотки за облігаціями, купонні виплати розраховують за розробленою методикою. Відсотки за облігаціями відносяться на витрати компанії, виплачуються не тільки при можливій відсутності прибутку, а й у разі збитковості підприємства. Розмір купонних виплат визначається за формулою:

Купонні виплати (КВ)=Ном. вартість обл. (Ном)*Купонний % (Кв)/100%

де КВ — розмір купонних виплат; Ном. — номінальна ціна облігації; Кв — купонний відсоток.

Купонні виплати здійснюються за купонами, доданими до облігації. Купони нумеруються, кожний з них призначений для виплати відсотка за певний час, при виплаті — їх відрізають. Купони пред'являються для оплати самому емітенту, гаранту (поручителю) випуску або уповноваженому фінансовому посереднику.

Для виплат відсотків за облігаціями і погашення їх вартості на підприємстві створюється відкладений фонд (фонд погашення,), у який підприємством перераховуються згідно з договором грошові суми для того, щоб мати ще до моменту погашення певні фінансові ресурси і згодом виплачувати відсотки. Розмір погашення залежить від умов випуску облігацій.

Облігація, як і акція, продається і купується на ринку і має ринковий курс, який розраховується за формулою:

РК=РЦо/Ном.*100%

де РК — ринковий курс облігації; Рцо — ринкова ціна облігації, грн.

Звідси, ринкова ціна облігації дорівнює:

РЦо=РК*Ном./100%

Курс і ціна облігації пов'язані з рівнем прибутковості будь-якого іншого альтернативного способу вкладення капіталу: банківського відсотка, державних боргових зобов'язань та ін. Із урахуванням даних чинників ринкова ціна облігації буде дорівнювати:

РЦо=Ном.*((1+До)n/(1+Да)n)*100%

де До — прибутковість облігації — купонний відсоток за облігацією (у сотих частках відсотка); Да — прибутковість альтернативних вкладень капіталу (у сотих частках відсотка); п — кількість років, що залишилася до погашення облігації.

Спрощену ринкову ціну облігації можна подати у такий спосіб:

РЦо=Ном.+С*n

де С — сума річних купонних виплат за облігацією.

Таким чином, ціни облігацій залежать не тільки від рівня прибутковості альтернативних інвестиційних проектів, а й від прибутковості самої облігації, терміну, на який вона випущена, у тому числі терміну, що залишився до погашення облігації. У цьому разі чим більший цей термін, тим за інших рівних умов дорожчою є облігація. Якщо облігація випущена з дисконтом, то при наближенні дати погашення величина дисконту буде зменшуватися.

6. Роль приватизаційних паперів на фінансовому ринку.

Приватизаційні цінні папери це цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Основними видами приватизаційних паперів є:

майнові сертифікати;

житлові чеки;

земельні бони.

Найбільш поширеним видом приватизаційних паперів став приватизаційний майновий сертифікат, який залучався до приватизації центрами сертифікатних аукціонів, довірчими товариствами, інвестиційними фондами та іншими учасниками ринку цінних паперів України.

На початкових етапах приватизації майнові сертифікати існували лише у формі безготівкових депозитів — рахунків у відділеннях Ощадного банку України. Відповідно до програм приватизації за приватизаційні сертифікати передбачалося реалізувати близько 70 % майна, що перебуває у власності держави. Близько 30 % реалізувалося з використанням компенсаційних ощадних сертифікатів. Ці сертифікати є іменними цінними паперами, які видавалися громадянам України, що мали рахунки в установах Ощадного банку України, і призначалися для компенсації втрат від інфляції власникам цих коштів.

У перші роки приватизації активну роль приватизаційних паперів на фінансовому ринку виконували житлові чеки це приватизаційні папери, які одержували громадяни України і використовували для приватизації державного житлового фонду. Житловий чек видавався на безстроковий термін, міг успадковуватися за умови виплати податку на спадщину. Спочатку приватизаційні житлові чеки існували у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, які відкривали громадянам України у відділеннях Ощадного банку, але, не отримавши підтримки з боку держави, житлові чеки подальшого поширення не набули і були поступово витіснені з ринку компенсаційними сертифікатами.

Найдорожчими серед приватизаційних паперів мали бути земельні бони, але поряд з житловими чеками ці цінні папери також не «прижилися», навіть не була визначена їх номінальна вартість.

З приватизаційними паперами фінансовим посередникам дозволено проводити:

а) посередницьку діяльність — полягає в обміні приватизаційних паперів на паї та акції і здійснюється посередником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім'я власника приватизаційних паперів лише на основі відповідної ліцензії;

б) представницьку діяльність — обмін приватизаційних паперів на паї та акції, що здійснюється представником від імені, за рахунок і на ім'я власника цих паперів;

в) комерційну діяльність — здійснюється інвестиційними компаніями і фондами через обмін власних інвестиційних сертифікатів на приватизаційні папери громадян з метою їх акумулювання та подальшого обміну на паї, акції від власного імені, за свій рахунок і на своє ім'я.

7. Сутність портфеля цінних паперів і механізм його формування.

Портфель цінних паперів це підібрана сукупність окремих видів цінних паперів: акцій, облігацій, ощадних сертифікатів та ін., якими володіє певна особа.

Формування портфеля цінних паперів — це операція фондового ринку, яка передбачає проведення постійних операцій із цінними паперами, які входять до портфеля, для підтримки якості портфеля, забезпечення зростання його поточної вартості, збереження та приросту капіталу, доступу через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послуг, майнових і немайнових прав, до власності.

Основними принципами формування портфеля цінних паперів є:

=> ризиковість невизначеність, пов'язана з величиною та часом отримання доходу за портфелем цінних паперів.;

=> дохідність — показник, що відображає очікуваний у майбутньому дохід за портфелем цінних паперів;

=> безпечність визначає невразливість їх (цінних паперів) до потрясінь на фондовому ринку та стабільність в отриманні доходу;

=> ліквідність спроможність швидкого перетворення всього портфеля цінних паперів або його частини в грошовий капітал при відсутності значних втрат.

Пріоритети інвестора визначають мету формування портфеля і його тип.

Якщо метою інвестора буде:

=> отримання доходу — формується і портфель доходу, характерною ознакою якого є отримання доходу за рахунок дивідендів і відсотків (тому його часто називають дивідендним). Так як рівень доходу за портфелем планується, він має майже нульовий ризик. Портфель доходу має свої різновиди:

а) конвертований — дохід отримують за рахунок конвертації (обміну) акцій на облігації, які входять до складу портфеля, або навпаки;

б) грошового ринку — дохід одержують за рахунок готівки та активів, що входять до його складу і швидко реалізуються;

в) облігацій — середній дохід отримують майже за нульового ризику;

=> забезпечення приросту капіталу на основі підвищення курсу цінних паперів — формується портфель зростання, в якому капітал збільшується не за рахунок відсотків і дивідендів (як у портфелі доходу), а за рахунок підвищення курсу цінних паперів, тому його часто називають курсовим портфелем. Основні вкладення здійснюються переважно в акції. Портфель зростання потребує постійного зіставлення очікуваного зростання капіталу та ризику, що є основою поділу його на різновиди:

а) портфель агресивного зростання — орієнтиром є максимальний приріст капіталу;

б) портфель консервативного зростання — орієнтується на невеликий ризик;

в) портфель середнього зростання — має високу дохідність і середній ступінь ризику;

=> гарантована дохідність інвестицій — формує інвестиційний портфель, до якого мають входити як надійні, але менш прибуткові, так і ризикові, але більш дохідні папери різних емітентів, галузей, видів.

З метою зменшення ризику інвестування необхідно враховувати різноманітні фактори, найважливішими з яких є дохідність, рівень оподаткування, термін фінансових вкладень;

=> збереження капіталу — формує переважно галузевий диверсифікований портфель. Інвестори при формуванні такого портфеля для забезпечення його стійкості обмежують розмір вкладень у цінні папери одного емітента, досягаючи таким чином зниження ступеня ризику. Так, при вкладанні коштів у акції промислових компаній здійснюється їх галузева диверсифікація. Управління диверсифікованим портфелем потребує проведення постійних операцій із цінними паперами для підтримки якості портфеля і забезпечення зростання його поточної вартості;

=> отримання максимального економічного ефекту — формує фіксовані і змінні портфелі цінних паперів. Фіксовані — зберігають свою структуру протягом встановленого терміну, тривалість якого визначається терміном погашення цінних паперів, що до нього входять. Змінні (керовані) портфелі мають динамічну структуру цінних паперів, склад яких постійно оновлюється з метою отримання доходу;

=> зниження ступеня ризику — в якійсь мірі властива будь-якому типу портфеля. Можливо, більше відношення має до спеціалізованих портфелів іноземних і вітчизняних цінних паперів, так як їх є переважна більшість. Портфелі іноземних цінних паперів обмежуються певною конкретною країною або охоплюють регіони (найчастіше країни, що розвиваються), що дає можливість скоротити ймовірність ризику в кожній окремо взятій країні. Такі портфелі дають можливість закордонним інвесторам при порівняно невеликому ризику освоювати нові ринки і за необхідності швидко реалізувати місцеві акції. Портфелі цінних паперів можуть мати галузеву і територіальну спеціалізацію, наприклад, портфель цінних паперів підприємств харчової промисловості, паливно-енергетичного комплексу або металургійних підприємств. Портфелі цінних паперів також можуть бути орієнтовані на залучення до свого складу лише короткострокових або середньострокових і довгострокових цінних паперів. Більшість портфелів цінних паперів є спеціалізованими, включаючи переважно один вид цінних паперів: акції, облігації, неемісійні цінні папери тощо. В країнах з розвинутим фінансовим ринком така спеціалізація є правилом, що не можна сказати про Україну, в якій спеціалізація портфелів цінних паперів чітко не виражена через недостатньо розвинений фондовий ринок. У країнах з ринковою економікою переважають портфелі акцій підприємств, опціонів, іпотечних цінних паперів, облігацій корпорацій, муніципальних паперів тощо.

Головною метою формування будь-якого портфеля цінних паперів є досягнення оптимального співвідношення між; ризиком і доходом.

В Україні через нерозвиненість фондового ринку при формуванні портфеля цінних паперів інвестори переважно ставлять за мету:

збереження та приріст капіталу;

придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть заміняти готівку;

розширення сфери впливу, перерозподіл власності, створення холдингових структур;

доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послуг, майнових і немайнових прав;

спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нерозвинутого ринку цінних паперів;

похідні цілі, наприклад, страхування від зайвих ризиків та ін.

Всі процеси, що пов'язані із зміною складу портфеля, його аналізом, відносяться до управління портфелем цінних паперів.

Управління портфелем цінних паперів — це операція ринку цінних паперів, яка включає планування, аналіз і регулювання складу портфеля, здійснення діяльності щодо його формування й підтримки з метою досягнення поставлених перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності й мінімізації витрат, пов'язаних з управлінням.

Розглядається дві форми управління портфелем цінних паперів: активна й пасивна.

Активна передбачає постійну роботу з портфелем цінних паперів, яка включає:

=> вибір видів цінних паперів;

=> визначення термінів придбання їх та продажу;

=> проведення ротації (свопінгу) цінних паперів у портфелі;

=> проведення заходів, які забезпечують отримання чистого доходу.

Керуючий портфелем (портфельний менеджер) повинен слідкувати за відсотковою ставкою Центрального банку, яка прямо впливає на портфель цінних паперів.

Пасивна форма управління портфелем цінних паперів полягає у складанні диверсифікованого портфеля із завчасно визначеним рівнем ризику і тривалим зберіганням портфеля в незмінному стані. Форма пасивного управління портфелем цінних паперів має свої методи:

=> диверсифікація — передбачає внесення до складу портфеля різноманітних цінних паперів із різними характеристиками. Структура диверсифікованого портфеля цінних паперів повинна відповідати певним цілям інвесторів. Формувати диверсифікований портфель в умовах вітчизняного фондового ринку дуже складно, що пов'язано з трудністю у пошуку достовірної інформації про властивості цінних паперів, їх емітентів;

=> індексний метод (метод дзеркального відображення) — побудований на основі певного портфеля цінних паперів, який визнається як еталон. Структура портфеля-еталона характеризується певними індексами, які в процесі управління портфелем беруться за основу (дзеркально повторюються). Застосування даного методу ускладнюється труднощами добору еталонного портфеля;

=> збереження портфеля — ґрунтується на підтримці структури і збереження рівня загальних характеристик портфеля. Не завжди вдається зберегти незмінною структуру портфеля, оскільки, враховуючи нестабільну ситуацію на українському фондовому ринку, доводиться купувати інші цінні папери.

Таким чином, при здійсненні інвестиційної стратегії на ринку цінних паперів можна орієнтуватися на різні цільові напрями: на отримання більш або менш високого і стабільного поточного доходу або дивідендів чи на зростання вартості цінних паперів, тобто на збільшення вкладеного капіталу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45199. Порядок определения размера арендной платы, условий и сроков ее внесения за использование земельных участков, предоставляемых для строительства 30.5 KB
  Размер арендной платы за один квадратный метр земельного участка в год рассчитывается по формуле: А = Скад х Ки х Ка х Кс х Кв х Кпр где: Скад – среднее значение удельного показателя кадастровой стоимости земель в городском округе Самара; Ки – коэффициент инфляции рассчитываемый как произведение индексов-дефляторов инвестиций предусмотренных в рамках прогноза социально-экономического развития Самарской области Ка – коэффициент категории арендатора определяемый в соответствии с приложением № 1 к настоящему Порядку; Кс – коэффициент сроков...
45200. Определение и структура сметной стоимости строительства, строительно-монтажных работ и себестоимости строительно- монтажных работ (формулы Сстр, Ссмр, Сс, НР, СП) 25.5 KB
  Сметная стоимость строительно-монтажных работ Собор – сметная цена оборудования Спр – стоимость прочих затрат Сметная стоимость строительно-монтажных работ: Ссмр = Сс СП где: Сс – сметная себестоимость строительно-монтажных работ СП – сметная прибыль средства необходимые для покрытия отдельных расходов подрядных организаций на развитие производства соц.2001 ФОТ = От оплата труда рабочих Отм оплата труда машинистов Сметная себестоимость -работ: Сс = ПЗ НР где: ПЗ...
45201. Определение и структура прямых затрат 14.53 KB
  Стоимость материальных ресурсов франко-приобъектного склада отпускная цена транспортные расходы Оплата труда рабочих согласно ежемесячной статистике Учреждения статистики Стоимость эксплуатации машин: Эм = А Р Б Отм Э С Г П где: А – амортизационные отчисления на полное восстановление Р – затраты на ремонт и технич.оборудование Б – затраты на замену быстроизнашивающихся частей Отм – оплата труда машинистов Э – затраты на...
45202. Накладные расходы. Определение, виды, база начисления, назвать основные статьи НР 14.12 KB
  Определение Для определения норм накладных расходов в локальных сметных расчетах используются методические указания по определению величины НР в строительстве МДС 81332004 и письма мин. МДС 81332004 МДС 81332004 и ремонтно-строительных работ прил. МДС 81332004
45203. Описание архитектуры производственного предприятия в системе ПитерСофт: Управление процессами 1.3 MB
  Что же собой представляет архитектура предприятия? В самом общем виде под архитектурой предприятия (ЕА - Enterprise Architecture) понимается всестороннее и исчерпывающее описание (модель) всех его ключевых элементов и межэлементных отношений.
45205. Сметная прибыль. Определение, виды, база исчисления, состав затрат 16.01 KB
  В состав нормативов СП входят затраты: Отдельных федеральных регионов местные сборы Налог на прибыль Налог на имущество по ставкам установленным организацией местного самоуправления не выше 5 Расширение производства подрядовой организации Модернизация оборудования Реконструкция объектов основных фондов Материальная стимуляция работников Проведение мероприятий по охране и отдых несвязанных с участием работников производственных процессов Организация помощи учебным заведениям Виды сметной прибыли Общеотраслевой норматив...
45206. Локальные и объектные сметные расчеты 169.89 KB
  2004 методика по определению стоимости строительства строит. стоимости 1. Показатели единичной стоимости по конструктивным элементам Объектносметный расчет рекомендуется составлять в текущем уровне цен на объекты в целом путем суммирования ранних из локальных сметных расчетов с группировкой затрат по соответствующим графам сметной стоимости По стоимости: строительных работ монтажных работ стоимости оборудования мебели и инвентаря прочих затрат С целью определения полной стоимости объекта в конце объектной сметы рекомендуется...
45207. Методы определения стоимости строительства 15.32 KB
  Методы определения стоимости строительства При составлении смет и сметных расчетов могут применяться следующие методы определения стоимости: Базисно-индексный Ресурсный Метод на основе укрупненных сметных нормативов в том числе банка данных о стоимости ранее построенных или запроектированных объектованалогов Базисноиндексный метод Определение стоимости строительства предусматривает составление сметных расчетовсмет на различных тсадиях инвестиционного строительного процесса в базисном уровне цен с использованием единичных расценок...