31509

Трудовий процес та його організація

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Трудові процеси: суть види принципи організації Процес виробництва – це єдність трудового і технологічного процесів створення певного виду продукції коли на предмет праці діє людина та знаряддя праці. Технологічний процес – це цілеспрямована зміна форми розмірів стану структури положення місця предметів праці. Отже зміст трудового процесу визначається сукупністю методів і прийомів праці працівника або групи працівників потрібних для виконання роботи за всіма її стадіями які складаються з наступного: одержати завдання; інформаційна і...

Украинкский

2013-09-01

121 KB

30 чел.

Тема 8. Трудовий процес та його організація

Зміст учбового матеріалу:

  1.  Трудові процеси: суть, види, принципи організації
  2.  Структура виробничої операції
  3.  Класифікація та характеристика трудових рухів

1. Трудові процеси: суть, види, принципи організації

Процес виробництва – це єдність трудового і технологічного процесів створення певного виду продукції, коли на предмет праці діє людина та знаряддя праці. Виробничий процес має дві сторони: технологічну і трудову (ефективність роботи залежить не тільки від виконавця, але й від технології, конструкції обладнання, організаційного і технологічного оснащення). Технологічний процес – це цілеспрямована зміна форми, розмірів, стану, структури, положення, місця предметів праці. Технологічний процес можна розглядати як сукупність послідовних технологічних операцій, необхідних для досягнення мети виробничого процесу, або як комплекс, який об’єднує засоби виробництва, виконавців і технологічні операції.

Всі види технологічного процесу можуть здійснюватись тільки за участю людей, тобто в поєднанні з трудовим процесом, який здійснюється в межах стадій виробничого процесу. Стадія – однорідна і закінчена з технологічної точки зору частина виробничого процесу, що характеризується організаційною відокремленістю (наприклад, період посіву, збирання).

Трудовий процес – це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для одержання корисного результату, тобто процес перетворення наявних ресурсів у суспільно корисні цінності та блага, що здійснюється і контролюється людиною. Організація трудового процесу повинна забезпечити виконання певної роботи з мінімальними затратами робочого часу, ефективне використання обладнання та інструментів, високу якість продукції.

Трудовий процес є початковою стадією створення будь-якого продукту і від рівня його організації залежать кінцеві результати. Отже, зміст трудового процесу визначається сукупністю методів і прийомів праці працівника або групи працівників, потрібних для виконання роботи за всіма її стадіями, які складаються з наступного: одержати завдання; інформаційна і матеріальна підготовка роботи;  безпосередня участь в процесі перетворення предметів праці у відповідності із виробничою чи функціональною технологією; здача виконаної роботи.

Трудові процеси класифікуються за рядом ознак: за характером предмету та продукту праці, за функціями працівників, за рівнем механізації, за рівнем тяжкості та шкідливості умов праці.

За характером предмету праці та виготовленої продукції виділяють такі:

  •  матеріально-енергетичні процеси характерні для виробничого персоналу, так як предметом і продуктом праці є матеріальні ресурси (сировина, матеріали, деталі) або енергія (електрична, теплова);
  •  інформаційні процеси, де предметом і продуктом праці є інформація (економічна, технологічна, юридична тощо). Вона є характерною для працівників розумової праці, тобто – управлінського персоналу.

За функціями трудові процеси класифікуються відповідно до функціонального поділу праці між різними категоріями працівників, а також залежно від виконуваних ними функцій та їх участі у виробничому процесі. Вони поділяються на такі:

  •  трудові процеси виробничого персоналу, технічних виконавців, спеціалістів, керівників;
  •  основні трудові процеси, що пов’язані з безпосереднім виготовленням продукції, та допоміжні, які створюють належні умови для нормального функціонування роботи основних трудових процесів.

За ступенем механізації трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні та автоматизовані. До ручних відносяться процеси, які виконуються вручну або за допомогою немеханізованих знарядь праці (наприклад, відкрутити або закрутити гайку, пофарбувати підлогу щіткою тощо). До ручних-механізованих відносяться процеси, які виконуються працівниками за допомогою механізованих інструментів (наприклад, електричний гайковерт, компресорний розпилювач). До машинно-ручних відносять процеси, що виконуються машиною при безпосередній участі працівника, який управляє робочими органами машини (наприклад, різні роботи на верстатах з ручним управлінням). До машинних відносяться процеси, що виконуються на верстатах або іншому обладнанні, участь працівника полягає в управлінні машиною (використання верстатів з програмним забезпеченням). Автоматизовані процеси виконуються на машинах, управління якими здійснюється автоматично за раніше заданою програмою за допомогою ЕОМ (до них відносяться процеси, що проходять в спеціальному обладнанні та під впливом різних енергій (теплової, електричної, хімічної), де працівник контролює і регулює хід процесу).

За організаційними ознаками виділяють індивідуальні (виконуються одноосібно) та колективні (виконуються групою виконавців) трудові процеси.

Трудовий процес – початкова стадія створення будь-якого продукту. Від його раціональної організації в значній мірі залежить кінцевий результат виробництва, в якому акумулюються затрати живої і уречевленої праці. Раціонально організований трудовий процес являє собою взаємопов’язану сукупність виробничих факторів – знарядь, предметів праці і робочої сили, узгоджених дій виконавців, які виконують з точно встановленими функціями одну або декілька операцій, її елементів на конкретному робочому місці.

Організація трудового процесу повинна базуватись на певних принципах, що витікають із об’єктивних законів. Всі ці принципи проявляють свою дію в різний час і з різною силою в залежності від умов виробництва, в яких здійснюється трудовий процес (в одних випадках їхня дія поширюється на всі сторони виробництва, в інших – на окремі елементи або на методи і прийоми праці).Їх об’єднали у три групи:

  •  загальні принципи раціональної організації трудового процесу, до яких відносяться: принцип пропорційності, синхронності, ритмічності, безперервності, запасу ресурсів;
  •  конкретні принципи, які впливають на окремі елементи процесу праці: принцип стандартизації, паралельності, оптимальної інтенсивності праці та «вузького місця»;
  •  принципи раціональних методів і прийомів праці, що обумовлюються економією рухів, мінімальним переміщенням, сприятливими позами працівників.

Використовуючи положення цих принципів, можна точно поєднати основні фактори процесу праці та раціонально організувати будь-який трудовий процес.

Розглянемо характеристики принципів основних груп:

  •  принцип пропорційності – встановлення точного кількісного і якісного спів-відношення між окремими елементами трудового процесу на різних взаємопов’язаних операціях технології. Проявляє свою дію в трьох напрямках і вимагає дотримання пропорційності: між засобами праці і допоміжним обладнанням; між предметами праці та працівниками; між окремими взаємопов’язаними трудовими процесами, шляхом визначення затрат часу для виконання кожної операції або її елементів; 
  •  принцип ритмічності передбачає послідовне і рівномірне чергування трудових операцій та їх елементів в часі. Систематичне повторення цих елементів через рівні проміжки часу забезпечує однакові темпи та швидкість переміщення предметів праці. Цей принцип передбачає ритмічність трудових дій та рухів виконавця, яка досягається навчанням і тренуванням. Ритмічність внутрішньозмінних режимів праці та відпочинку дозволяє людині набути стійких навичок при постійному виконанні трудового процесу. Ритмічність є основою зменшення втоми за рахунок рівних витрат енергії протягом зміни. Автоматизм в роботі дозволяє концентрувати увагу на найбільш швидкому, ефективному виконанні виробничого завдання;
  •  принцип безперервності вимагає при організації трудових процесів такого стану, коли кожен наступний елемент операції є природним продовженням попереднього. Особливо це потрібно враховувати при виконанні окремих елементів операції різними виконавцями (наприклад, постачання деталей на робоче місце без перевантаження та нагромадження);
  •  принцип оптимальності змісту трудового процесу передбачає включення тільки тих елементів, які забезпечують найбільш сприятливе поєднання розумових і фізичних навантажень, рівномірне завантаження різних органів і ритмічність трудового процесу;
  •  принцип паралельності проявляється в забезпеченні одночасної роботи людини і машини або декількох машин, одночасної участі в роботі різних органів працівника (обох рук, ніг), що зменшує втому;
  •  принцип «вузького місця» – виявлення при організації трудового процесу слабких ланок в техніці, технології та організації праці, які мають суттєвий вплив не тільки на трудовий, але й виробничий процес в цілому (наприклад, в системі машин, які виконують взаємопов’язані операції, найменш продуктивна машина буде визначати темп роботи. Аналіз технологічної системи процесу праці дозволить виявити найбільш трудомісткі ланки і на основі їх спрощення здійснити організацію трудового процесу);
  •  принцип економії рухів, мінімальних переміщень передбачає виключення зайвих прийомів, рухів і дій (перекладання предметів праці з місця на місце, з однієї руки в іншу, непотрібні наклони, повороти) при виконанні трудового процесу і орієнтується на таку організацію трудового процесу, яка дозволяє здійснювати роботу меншою кількістю простих і коротких рухів за рахунок використання зворотних рухів після переміщення предметів, дотримання постійного розміщення предметів праці й інструментів;
  •  принцип оптимальної інтенсивності праці – полягає у встановленні на основі фізіологічних та інженерно-економічних досліджень такого рівня інтенсивності, який забезпечує високу продуктивність праці при оптимальній величині фізичної і нервової напруги (оптимальною величиною прийнято вважати інтенсивність праці, коли працівник за короткий період часу може відновити витрачену енергію без шкоди для здоров’я. Критерієм для визначення інтенсивності праці може бути така структура затрат робочого часу зміни: час підготовчо-заключної роботи – 4 %; час на виробничі та природні потреби – 8–12 %; час оперативної роботи – 84–88 %);
  •  принцип стандартизації – впливає на трудовий процес в трьох аспектах і вимагає стандартності параметрів роботи, методів, прийомів і предметів праці. Суть стандартності параметрів роботи полягає в розробці типових схем для однакових трудових процесів. Стандартність методів і прийомів праці передбачає поглиблення технологічного поділу праці, порядок і жорстку послідовність виконання трудових рухів, дій і прийомів. Стандартизація предметів праці не завжди можлива, оскільки існують різні умови та типи виробництва;
  •  принцип запасів ресурсів передбачає у виробничих умовах можливість поломки, виходу з ладу окремих елементів, особливо обладнання. Вихід з ладу однієї ланки веде до порушення всієї системи технологічного процесу, ритму роботи, і це вимагає певної кількості ресурсів в запасах, що дозволяють швидко продовжити трудовий процес. Кількість і номенклатура запасів ресурсів визначається для постійно працюючих засобів;
  •  принцип сприятливої пози працівника доповнює принцип економії рухів. При виборі пози потрібно враховувати, що м’язове навантаження при роботі «стоячи» вище, ніж при роботі «сидячи». Чергування роботи значно зменшує втомленість, так як навантаження розподіляється на різні м’язи. Тому потрібно створювати умови, щоб поза людини була вільною і невимушеною та можна було її змінювати.

Отже, врахування і використання цих принципів при організації трудового процесу дозволить знизити затрати праці і підвищити ефективність виробництва.

2. Структура виробничої операції

Кожна частина виробничого процесу поділяється на виробничі операції. Під виробничою операцією розуміють частину виробничого процесу з чітко визначеною метою та результатом, який досягається за допомогою відповідного устаткування певним складом виконавців або без участі людини.

Трудова операція – це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці.

Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.  Вона є основним об’єктом планування, обліку, контролю і нормування праці. Її склад у трудовому процесі залежить від типу виробництва, рівня застосування техніки й технології, складності продукції, що виробляється, та розглядають як за технологічними, так і за трудовими ознаками.

Технологічна операція – це процес впливу робочого органу машин, інструменту на предмет праці, в результаті чого досягаються поставлені цілі обробки або зміни його стану. Операція – організаційно неподільний і технологічно однорідний елемент технологічного процесу, що складається з ряду робочих прийомів, або це закінчений елемент трудового і технологічного процесу, що періодично та послідовно повторюється в часі та просторі, в результаті впливу людини чи машини з метою зміни предмету праці на певному робочому місці. Виробнича операція в технологічному плані також поділяється на переходи, установку,  проходи,  позицію,  а у трудовому плані – на прийоми, рухи, дії.

Установка – це частина технологічної операції, що виконується при постійному положенні закріпленої деталі в робочій зоні.

Позиція – фіксоване положення, незмінно закріпленою оброблювальною заготовкою або складальною одиницею відносно інструменту або нерухомої частини обладнання при виконанні певної частини операції.

Перехід – закінчена частина технологічної операції, яка виконується одними й тими ж засобами технологічного оснащення при постійних режимах і установці.

Прохід – повторювана частина переходу, що складається із однократного переміщення інструмента відносно заготовки, при якому проходить зміна форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей предмету праці.

Технологічний перехід – це технологічно однорідна частина операції, в результаті якої відбувається тільки одна технологічна зміна предметів праці та яка виконується при одному режимі роботи обладнання і незмінному інструменті.

Допоміжний перехід – це закінчена частина технологічного переходу, яка складається із однократного переміщення інструменту відносно заготовки, не супроводжується зміною форми, розміру, чистоти поверхні, а зміною потрібного для виконання робочого ходу.

Робочий хід – це закінчена частина технологічного переходу, яка складається із одноразового переміщення інструменту відносно предмету праці, супроводжується зміною форми, розміру та властивостей заготовки.

Трудова операціяце сукупність трудових прийомів, трудових дій та трудових рухів, що здійснюються виконавцем в процесі виконання конкретної роботи. Зміст і структура трудової операції залежить від виробничого завдання, технології, матеріальних і технічних засобів, що використовуються.  Вона розділяється на трудові рухи, дії і прийоми (ступінь розподілу операції залежить від необхідної точності аналізу й проектування).

Трудовий прийом являє собою закінчену сукупність трудових дій виконавця, об’єднаних одним цільовим призначенням і сталістю предметів та знарядь праці. Прийоми бувають основними (метою є безпосередній вплив на технологічний процес), і допоміжними (здійснюються для виконання основних). Прийоми можуть бути як механізованими, так і ручними. На тривалість прийомів в операції впливають такі чинники: якість предметів праці, що обробляються; особливості розміщення; вага та об’єм оброблюваних деталей; зміни в режимі роботи;  якість різальних інструментів. В деяких випадках при розробці нормативів часу або при створенні типових трудових процесів в дрібносерійному й одиничному виробництві використовується поняття “комплекс прийомів”. Комплекс прийомів – це сукупність трудових прийомів працівника при виконанні закінченої, технологічно однорідної частини операції. Універсальність рухів, дій і прийомів визначає їх часте повторення. Трудові прийоми поділяються на трудові рухи та дії.  

Трудовий рух є найбільш диференційованим елементом поділу операції, який являє собою однократне переміщення робочого органу виконавця (корпусу, ніг, рук, пальців) з метою взяття, переміщення, суміщення, закріплення предметів праці й підтримки їх в стані спокою (процес виконання всіх цих дій контролюється органами відчуттів, які корегують їх спрямованість, швидкість і точність).

Трудова дія – це сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або декількома робочими органами виконавця, які плавно переходять один в інший. Вона характеризується одним частковим цільовим призначенням, сталістю предметів і знарядь праці. Крім того, вона звичайно не має повної технологічної закінченості й тому обов’язково повинна бути пов’язана з наступною дією працівника.

Трудові рухи, дії та прийоми, їх склад і послідовність виконання формує, визначає метод праці, тобто спосіб виконання трудового процесу. Тому аналіз трудових рухів є найважливішим оскільки раціоналізує весь трудовий процес.

Основними цілями поділу операцій на елементи є:

  •  вивчення й вимірювання затрат робочого часу;
  •  виявлення факторів, від яких залежить тривалість виконання елементу;
  •  встановлення раціональної послідовності й способів виконання елементів операції;
  •  розрахунок норм часу (особливо це важливо в умовах масового й багатосерійного виробництвах, в яких висуваються високі вимоги до точності й обґрунтованості норм, оптимальної організації трудового процесу на робочих місцях).

Сукупність трудових дій, об’єднаних одним цільовим призначенням, називається трудовими прийомами. Кожному трудовому прийому відповідає певний, відмінний від інших зміст і різне поєднання трудових дій, які визначаються видом обладнання, інструментів, предметів праці, рівнем спеціалізації.

Завданням раціоналізації є вибір найбільш економних трудових прийомів і рухів, тобто таких, які вимагають найменших затрат часу, енергії і фізичних зусиль працівників при їх виконанні. Важливою умовою проектування раціональних трудових процесів є визначення кількості та структурного складу операцій залежно від рівня механізації, технології, спеціалізації і поділу праці.

3. Класифікація та характеристика трудових рухів

Основним елементом трудового процесу є операція, а елементарною одиницею операції є рух – одноразове переміщення робочого органу виконавця (руки, ноги, очей) у процесі праці. Важливими характеристиками рухів є їх ритм і темп.  Під ритмом розуміють закономірне чергування в часі окремих рухів і пауз між ними. Під темпом розуміють кількість робочих рухів за одиницю часу.

Трудові рухи класифікуються за такими ознаками:

  •  за тривалістю виділяють короткі та довгі рухи (потрібно намагатись, по можливості, застосовувати короткі рухи. Це досягається сприятливим розміщенням заготовок, інструментів, допоміжних матеріалів, раціональним розміщенням пультів управління, механізмів, допоміжних знарядь праці);
  •  за напрямками: рухи є вертикальні, горизонтальні, прямолінійні та радіальні (бажано замінити вертикальні рухи горизонтальними (виконуючи наклони корпусу людини для підняття деталей з полу за рахунок етажерок, стелажів оптимальної висоти для складання деталей). При потребі швидкої реакції рухи мають бути “до себе”. При переході людини, доцільнішим є прямолінійний рух, ніж радіальний чи криволінійний. Для рухів найбільш зручними є радіальні, а не прямолінійні рухи, що пояснюється анатомічною будовою суглобів);
  •  за постійністю виконання виділяють рухи з постійним і змінним напрямами (стандартні рухи з постійним напрямом є більш бажаними в порівнянні із змінним, так як перші дозволяють виробляти автоматизм в роботі);
  •  за суміщенням розрізняють паралельні й індивідуальні або послідовно виконані рухи (доцільно суміщати органи людини (обох рук або рук і ніг). З точки зору фізіології, оптимальним є таке суміщення: згинання правої руки з розгинанням лівої, це поєднання підвищує працездатність на 40 %. Якщо одночасно згинаються обидві руки, то працездатність правої руки знижується на 10–20 %);
  •  за точністю виконання рухи бувають пристосовуючі та рішучі (перші вима-гають точності або обережності, якщо виконуються в несприятливих умовах (доведе-но, що пристосовуючі рухи в 5–10 раз триваліші за рішучі та є менш ефективними; другі – стандартні рухи, які не вимагають точності виконання і обережності);
  •  за функціональним призначенням виділяють робочі та неробочі (холості) рухи. Робочими називають рухи, в результаті яких виконується корисна робота, при неробочих – корисна робота не виконується;
  •  залежно від мети, яка досягається в результаті виконання рухів, виділяють такі трудові рухи: основні рухи – абсолютно потрібні для досягнення цілей трудового процесу; корегуючі – це рухи, що корегують основні рухи у випадку їх відхилення від умов праці; додаткові – є необхідними, але не стосуються виконання основного завдання; аварійні – здійснюються при виникненні непередбачених ситуацій; зайві – це рухи, які робляться невимушено та заважають основним;
  •  за регламентом виконання трудові рухи бувають перервні та безперервні (потрібно прагнути до виконання безперервних рухів, оскільки при виконанні серії дрібних перервних рухів, затрачається додаткова енергія на відтворення і заторможення кожного з цих рухів);
  •  за фізичною важкістю бувають легкі та напружені (характерними рисами трудових дій, як елементів трудового процесу, є їх універсальність, постійність складу, поєднання рухів в кожному з них, стабільна трудомісткість і повторення).

За принципом універсальності трудові дії діляться на дві групи, які залежать від: сфери застосування і призначення трудових дій. В залежності від сфери застосування дії є наскрізні та специфічні (перші застосовуються при виконанні найрізноманітніших процесів; другі – характерні для тієї або іншої операції чи виду роботи).

У процесі вивчення трудових рухів вирішуються такі основні завдання: встановлення доцільності рухів з погляду фізіології, економії затрат часу, відповідності новітнім методам і прийомам праці; виключаються зайві рухи та виявляються можливості суміщення окремих рухів у часі; встановлюється раціональна послідовність рухів та їх координація; розробляються нормативи трудових рухів; забезпечується поєднання роботи обох рук, рівномірний розподіл навантаження та безперервність і плавність рухів.

Будь-який трудовий рух може бути охарактеризований з механічної, психологічної і фізіологічної точок зору. З механічної точки зору рухи характеризуються траєкторією, швидкістю, темпом, силою, а їх показники, у свою чергу, відзначаються великою варіантністю залежно від характеру трудового процесу. З психологічної точки зору вони класифікують залежно від мети, яка досягається в результаті їх виконання. З фізіологічної – є руховим, умовним рефлексом (робочі рухи не повинні супроводжуватись великими зусиллями окремих груп м’язів; переносити важкі вантажі на невелику відстань, у горизонтальній площині; робота має виконуватись у зручній позі).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47995. Конспект лекцій з кримінального процесу 317 KB
  Розрізняють три історичні форми кримінального процесу: 1 Змагальний або обвинувальний коли порушення справи весь її хід визначається діями обвинувача. Відповідно у цій формі процес поділяється на дві частини: розслідування і розгляд справи. Порушення кримінальної справи. Попередній розгляд справи суддею.
47996. ПР-жанри та ПР-технології 617 KB
  І хоча в командах кандидатів багато працювали за гроші або за іншу плату наприклад студенти таким чином намагалися домогтися прихильності викладачів все ж безоплатна допомога своїм кандидатам превалювала. Приклад сформованої практики зв'язків з громадськістю дають виборчі кампанії США які схожі на добре поставлену виставу: численна аудиторія американців абсолютно різного віку та расової приналежності скандує ім'я кандидата піднімаючи над головою прапори та вигукуючи гасла часом супроводжуючи це й піснями. Політична реклама може мати...
47997. Сутність маркетингу та його сучасна концепція. Системи та характеристики сучасного маркетингу 531 KB
  Маркетинг почали трактувати як концепцію управління орієнтовану на умови ринку що змінюються. Основні особливості маркетингу на даному етапі: системний комплексний підхід до вирішення завдань що стоять перед підприємствами; орієнтація на довгостроковий комерційний успіх; глобалізація даної концепції; високі темпи розвитку інфраструктури маркетингу; удосконалення інструментарію маркетингу; зміщення зусиль в маркетингу в сторону м’яких†факторів успіху; вивчення попиту...
47998. Соціологія та соціологічні теорії 219.5 KB
  Тобто людина не існує в одномірному просторі аналізує можливі альтернативи. Тобто будьяка людина є громадянином. Побачивши що всі тварини дбайливо всім забезпечені а людина гола і не взута без ложа і без зброї Прометей краде премудре вміння Гефеста і Афіни. Людина – недостатня істота бо їй бракує надійної системи інстинктів що забезпечує автоматизм поведінкових реакцій як це здійснюється у тварин.
47999. Основи класичної фотографії 269.5 KB
  Після смерті Ньепса 1837 року відкрив надійний спосіб прояву і закріплення прихованого зображення на светлочутливій до світла срібній пластинці. На сучасному етапі розвитку фотографія з технічного способу фіксації зображення об'єктів зйомки перетворилася на спосіб створення справжніх витворів мистецтва і отримала широке застосування як спосіб наукового дослідження у всіх галузях науки і техніки. Після припинення дії світла результат його дії зберігається у вигляді так званого прихованого зображення.Можливість отримання геометрично точного...
48000. Основи метрології 1.46 MB
  Метрологією metron міра і logos – поняття вчення називають науку про вимірювання фізичних величин і про способи забезпечення єдиності і необхідної точності цих вимірювань. Лансберг у передмові до першого тому “Елементарного підручника фізики†писав що будьяка властивість яка вводиться у фізиці дістає конкретний зміст тільки тоді коли з нею пов’язується прийом спостереження й вимірювання без якого ця властивість не може застосовуватися в дослідженні реальних фізичних явищ. Отже вимірювання роблять властивості фізичних об’єктів такими що до...
48003. Основи екологічного та земельного права України 169.5 KB
  Екологічна права та обов’язки громадян. Загальна характеристика земельного права: поняття відносини та предмет правового регулювання. Гарантії права на землю.