31517

Праця як об’єкт вивчення дисципліни „Економіка праці і соціально-трудові відносини” та основа життєдіяльності суспільства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Праця як обєкт вивчення дисципліни Економіка праці і соціальнотрудові відносини†та основа життєдіяльності суспільства Зміст учбового матеріалу: Діяльність та її види Праця як обєкт вивчення дисципліни “Економіка праці і соціальнотрудові відносиниâ€: предмет завдання зміст методи вивчення Система понять про працю: сутність характер аспекти розгляду Виробничий фактор праці Місце дисципліни в загальній системі економічних наук 1. Праця як обєкт вивчення дисципліни “Економіка праці і соціальнотрудові ресурсиâ€:...

Украинкский

2013-09-01

96 KB

19 чел.

Тема 1. Праця як об’єкт вивчення дисципліни „Економіка праці і соціально-трудові відносини” та основа життєдіяльності суспільства

Зміст учбового матеріалу:

  1.  Діяльність та її види
  2.  Праця як об’єкт вивчення дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини”: предмет, завдання, зміст, методи вивчення
  3.  Система понять про працю: сутність, характер, аспекти розгляду
  4.  Виробничий фактор праці
  5.  Місце дисципліни в загальній системі економічних наук

1. Діяльність та її види

Історія розвитку людства пов’язана з активністю людини, яка направлена не лише на задоволення потреб його організму, але й на задоволення потреб людини як особистості. Тому діяльність – це особливий вид активності, який притаманний лише людині (охоплює біологічну життєдіяльність та соціокультурну, специфічну лише для людини). Діяльність виникає, змінюється та удосконалюється з розвитком соціальних відносин, які вона забезпечує, відтворює та змінюється з ними. Отже, діяльність слід розглядати як історичне явище, що виникає, змінюється, удосконалюється разом з розвитком соціальних відносин. Суб’єктом діяльності є людина, яка усвідомлює свою відмінність від навколишнього світу. Об’єктом діяльності є навколишній світ: природа, суспільство, людина. Діяльність, як процес, включає певні засоби та результат, якість якого визначається ступенем відповідності цілям. Вона виступає як особлива форма відносин людини до навколишнього світу та до самої себе, пов'язана зі змінами та перетвореннями людської свідомості та світу.

Основними видами діяльності є перетворююча, пізнавальна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, художньо-творча. Перетворююча діяльність – це діяльність, в процесі якої активність суб’єкта (людини) приводить до певних змін об'єкта, тобто появі певних нових якостей та ознак. Пізнавальна діяльність – це діяльність, у процесі якої об'єкт не змінюється, однак суб'єкт отримує нові знання та новий духовний стан. Ціннісно-орієнтаційна діяльність – це діяльність, пов'язана з виникненням певних відносин між суб'єктом та об'єктом діяльності. Результатом є певна система цінностей (індивідуальних, групових, суспільних). Комунікативна діяльність – це взаємодії між суб'єктами діяльності. Якість цих взаємодій залежить від рівня знань та намірів учасників спілкування. Художньо-творча діяльність – це органічне поєднання перетворюючої, пізнавальної, комунікативної та ціннісно-орієнтаційної діяльності. Цей вид діяльності втілюється у мистецтві.

Таким чином, основою кожного виду діяльності є якісно різноманітні відносини між суб’єктом та об’єктом активності, тобто відносини перетворення, пізнавання, взаємодії та спілкування, визначення цінностей та певних орієнтирів, творчості.

  1.  Праця як об’єкт вивчення дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові ресурси”: предмет, завдання, зміст, методи вивчення

“Економіка праці і соціально-трудові відносини” – це наука про працю. Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства й людини. Праця – це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.

Процес праці містить такі три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці. У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Предметом дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання потенціалу працівників, підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати. В умовах становлення і функціонування ринкової економіки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати праці працівників, організації і нормування праці, поліпшення планування трудових показників.

Мета дисципліни полягає у формуванні системи теоретичних і практичних знань з питань регулювання соціально-трудових відносин, оплати праці, стимулювання оптимального використання ресурсів і підвищення продуктивності, ефективності праці, планування праці.

Завдання дисципліни:

  •  висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем економіки праці;
  •  розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, самостійності і відповідальності у роботі;
  •  формування практичних навичок і вмінь щодо управління працею;
  •  формування професійних здібностей у майбутніх фахівців щодо вирішення проблем економіки праці.

Після засвоєння курсу студент повинен знати:

  •  економічні, правові та організаційні засади трудових відносин працівників з суб’єктами підприємницької діяльності;
  •  методику формування трудових колективів;
  •  завдання та напрямки удосконалення організації праці на підприємствах різних форм господарювання;
  •  організаційно-правові основи нормування та оплати праці;
  •  особливості нормування та оплати праці працівників підприємства;
  •  структуру заробітної плати;
  •  форми поєднання матеріальних і моральних стимулів до праці;
  •  показники оцінки ефективності праці  та планування показників праці;
  •  проектування раціональних режимів праці та відпочинку;
  •  державне та договірне регулювання трудових відносин;
  •  права, обов’язки та відповідальність працівників;

уміти:

  •  організовувати роботу трудових колективів;
  •  обґрунтовувати оцінку трудової участі працівників;
  •  нараховувати основну і додаткову оплату праці, інші заохочувальні та компенсаційні виплати;
  •  застосовувати в розрахунках з працівниками ефективні форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, доплати, премії та винагороди;
  •  визначати та запроваджувати норми виробітку (норми часу), норми обслуговування і нормативи чисельності працівників;
  •  розраховувати прибуток, створений трудовими колективами і окремо кожним працівником;
  •  використовувати показники оцінки праці і її оплати в розрахунках;
  •  здійснювати управління системою організації і оплати праці.

“Економіка праці і соціально-трудові відносини” як економічна наука використовує різноманітні методи. Методом економічної науки є сутність наукових способів, прийомів, які використовуються з метою пізнання економічних відносин. Особливої уваги заслуговують методи наукового пізнання. Ці методи формальної логіки (аналіз і синтез, порівняння і конкретизація, абстрагування тощо), діалектичний метод (судження від абстрактного до конкретного і навпаки, єдність історичного та логічного підходів тощо), системні методи дослідження, економіко-математичне моделювання, економічні експерименти, метод графічних зображень.

Загальними методами для усіх економічних наук є методи економічної теорії:

  •  методи наукової абстракції – з їх допомогою формують наукові категорії, які розкривають сутність економічних явищ;
  •  методи побудови економічних моделей;
  •  методи функціонального аналізу;
  •  традиційні методи індукції і дедукції, методи економічних експериментів, економіко-математичне моделювання, порівняльної статистики;
  •  методи класифікації і групування, аналізу взаємозв'язків та динаміки явищ;
  •  методи оцінки ризику.

До специфічних методів відносять:

  •  методи оцінки та ефективного використання людського капіталу;
  •  методи виміру продуктивності праці;
  •  методи управління працею, контролінгу персоналу;
  •  прийоми та методи нормування праці, раціональної організації праці;
  •  методи вивчення витрат робочого часу.

Таким  чином,  “Економіка праці та соціально-трудові відносини” являє собою частину системи сучасних економічних наук, має загальні фундаментальні основи, використовує єдині категорії та інструментарій.

3. Система понять про працю: сутність, характер, аспекти розгляду

Праця є основою існування людини, визначає її місце в суспільстві, є формою самовираження та реалізації людських можливостей. Тому вона повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити задоволеність працею і відповідну за розміром винагороду. Праця є головною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання. Для отримання позитивного результату від праці людина повинна оволодіти способами та цілеспрямованими діями для досягнення поставлених цілей. Праця також не можлива без пізнавальних та вольових процесів. Вона за своїм змістом є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і природою, а за своїм характером – суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу.

Праця як процес є єдністю трьох елементів: самої праці як доцільної діяльності; предметів праці;знарядь праці. Використання і застосування засобів праці є вирішальною ознакою праці. По відношенню до засобів та предметів праці людина є суб'єктом діяльності, а відносно інших людей – особистістю. Трудові дії працівника, спрямовані на зміну властивостей предмета праці за допомогою засобів праці, називаються предметними діями. Предметні дії працівника нерозривно пов'язані з його фізичною активністю та психічною діяльністю. Людина в процесі праці витрачає фізичну, розумову і психологічну енергію.

Суспільно корисна цілеспрямована діяльність людини проявляється як: конкретна й абстрактна, жива й уречевлена, розумова, фізична та суспільна праця.  Конкретна праця – це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживчої вартості (змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій, тобто відмінність у професіях, рівнях кваліфікації працівників, їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці).  Абстрактна праця – це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється (змістом абстрактної праці є її соціально-економічний аспект, тобто ступінь і спосіб затрат робочої сили, а також суспільно-економічні відносини, в яких здійснюється процес праці – це тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).  Жива праця – це розумова і фізична енергія, що витрачається людиною в процесі праці. Минула (уречевлена) праця – це уречевлена праця, акумульована в засобах виробництва. Фізична праця – це вид праці, який пов'язаний з витратами енергії м'язів працівника. Розумова праця – передбачає розумові зусилля працівника, які направлені на виробництво товарів та послуг.

В процесі праці людина створює нові продукти і розвивається як біологічна та мисляча істота. У людини розвиваються здібності до праці, нагромаджуються знання і практичний досвід. Трудова діяльність пов’язана не тільки з матеріальним виробництвом, але й з невиробничою сферою. В процесі праці створюються матеріальні та духовні цінності, які мають суспільне значення. Отже, праця – це доцільна, усвідомлена, універсальна і організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, які є необхідними для задоволення суспільних та особистих потреб.

Праця як доцільна діяльність є основою трудового процесу, який органічно поєднує працю і засоби виробництва: предмети та знаряддя праці. Предмети праці – це природні ресурси або матеріали, які людина перетворює в процесі праці на готовий продукт. Знаряддя праці – це засоби праці, за допомогою яких людина перетворює предмети праці. Вони є продуктом трудової діяльності людини.

Праця характеризується змістовністю, що виражається насиченістю її розумової діяльності та інформативністю виконуваного виробничого завдання. Змістовність відображає ступінь складності, різноманітності трудових функцій та рівень самостійності працівника в трудовому процесі. Зміст праці – сукупність якісно визначених трудових функцій, спрямованих на виробництво матеріальних і духовних цінностей, характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва. Зміст праці виражає розподіл функцій на робочому місці та визначається сукупністю операцій, що виконуються. В процесі праці здійснюються такі функції: логічна – пов’язана з визначенням цілі і підготовкою системи необхідних трудових операцій; виконавча – приведення в дію засобів праці, здійснення трудового процесу; контроль – спостереження за технологічним процесом, ходом виконання завдання; регулювання – корегування, уточнення заданої програми. Кожна з цих функцій може бути присутня тією чи іншою мірою в праці окремого працівника, але обов'язково властива сукупній праці.

Праця має психофізіологічний, соціально-економічний, техніко-технологічний зміст. Психофізіологічний зміст праці виявляється у витратах людської енергії: витрати енергії м’язів, мозку, нервів, органів відчуття (витрати енергії людини визначаються ступенем важкості праці та рівнем нервово-психологічної напруженості, що впливає на стомлюваність у процесі праці). Соціально-економічний зміст праці характеризує суспільні відносини, в межах яких здійснюється процес праці; спосіб витрачання робочої сили, пов'язаний зі співвідношенням витрат розумової і фізичної енергії, рівнем професійної майстерності та самостійності працівника в роботі, рівнем інтелектуальності праці та наявністю елементів творчості, її напруженістю. Техніко-технологічний зміст праці відображає кількісний і якісний склад трудових функцій, їх співвідношення і взаємозв'язок (особливості трудових функцій потрібно розглядати як відмінності в професії, рівні кваліфікації працівників. Техніко-технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці, а на зміст праці можуть впливати зміни в техніці та технології, особливості виготовлення продукції тощо).

Отже, зміст праці охоплює конкретні операції, які виконує людина при здійсненні трудових функцій у процесі праці, витрачаючи свою фізичну та розумову енергію.

Праці властивий не тільки зміст, але й характер. Під характером праці розуміють його соціально-економічну сторону, що виражає тип суспільної організації праці та ставлення до неї працівників. Характер праці визначається системою виробничих відносин і залежить від рівня розвитку матеріально-технічної бази даного способу виробництва. Характер праці відображає ступінь розвитку виробничих відносин і розкриває процес взаємодії людини та суспільства, а також виражає відношення людини до своєї трудової діяльності, яка визначається системою виробничих відносин. Виділяють загальні та конкретні ознаки характеру праці. Загальні ознаки відображають наслідки реалізації тих чи інших форм власності: відношення працівників до засобів виробництва, продукту своєї діяльності; прояв соціальної природи праці; рівень примусу до праці.

Праця може бути відчуженою від процесу виробництва та його результатів і не відчуженою, безпосередньо суспільною, вільною і примусовою. Конкретні показники розкривають особливості змісту праці, специфіку функціонування робочої сили. В залежності від конкретних показників виділяють чотири групи ознак (рис. 1), що визначають вид трудової діяльності: характер і зміст праці, предмет і продукт праці, засоби і способи праці, умови праці.

  •  
  •  
  •  
  •  

  •  

  •  
  •  
  •  

  •  

  •  

  •  
  •  
  •  
  1.  
  2.  
  3.  

  •  

  •  
  •  
  •  
  •  

Рис. 1. Класифікація видів праці

Розглянемо характеристики видів праці. Творча праця – пов’язана зі створенням чогось якісно нового, оригінального. Репродуктивна праця – це праця, яка вже відома та не має творчих елементів. Проста праця – це некваліфікована праця, яка не потребує від працівника спеціальної професійної підготовки. Складна праця – це кваліфікована праця, у процесі якої створюється за одиницю часу більша вартість, ніж у процесі простої праці. Приватна праця – це праця, яка виступає як індивідуальна у зв'язку з господарською, виробничою, юридичною відокремленістю власників засобів виробництва. Суспільна праця – це сукупність різних проявів приватної праці (суспільний характер виявляється шляхом прирівнювання товарів один до одного та їх обмін). Індивідуальна праця – це праця окремих працівників (менеджерів, токарів) або підприємців. Колективна праця – це праця, яка здійснюється в трудовому колективі (підприємство, фірма, відділ, цех, бригада тощо). Наймана пращ – це відносини, які виникають між власниками засобів виробництва та особами, які є незалежними та не мають засобів виробництва та коштів для існування. Наймана праця відчужується від людини, тому що багатство, яке створене цією людиною – є чужим багатством. Самонаймана праця – це праця, яка дає можливість для розвитку ініціативи людини, сприяє господарському відношенню до власності, формуванню самостійності та творчості.

Отже, класифікація видів праці розглядається з різних аспектів. Всебічна характеристика праці кожного працівника і колективу повинна бути вихідною базою для оцінки її відповідності вимогам, що випливають з цілей праці у вирішенні економічних і соціальних завдань підприємства чи особистості.

Таким чином, зміст і характер праці взаємопов’язані та взаємообумовлені. Вони змінюються з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин. Виступаючи в матеріальній сфері у вигляді процесу виробництва, праця обумовлює різноманітність суспільних відносин. В процесі виробництва людина узгоджує свої дії та поведінку з іншими його учасниками, між якими виникають і соціально-економічні, і техніко-технологічні відносини. Отже, особливості праці як об’єкта організації полягають у такому:  праця – це доцільна діяльність людей зі створення благ і надання послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економічно організованою; вона є однією з основних умов життєдіяльності не тільки окремого індивіда, а й усього суспільства в цілому, фактором діяльності будь-якої організації; праця не розглядається як товар, оскільки товаром є послуга праці; в процесі праці формується система соціально-трудових відносин.

4. Виробничий фактор праці

Фактори виробництва – блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції. Основні види факторів – капітал, праця, земля, а також підприємницький хист. Цінами факторів виробництва є, відповідно, процент, ставка заробітної плати, рента і нормальний прибуток.

Ринки факторів – це специфічні ринки, де, на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, а з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших (ціни і обсяги факторів) визначається станом других (обсягами продукції). Домогосподарства на ринках факторів безпосередньо пропонують власну працю і підприємницький хист та опосередковано – землю і капітал, навіть якщо останні фактори є власністю фірми. Процес праці здійснюватись у взаємодії цих елементів.

Праця є чинником виробництва, і це формує мотивації трудової поведінки працівника на ринку праці. Ринок праці – ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми – виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праціставка заробітної плати та обсяг використання праці.

Праця (послуга праці) – один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ. Унікальність праці як виробничого фактора полягає в тому, що послуги праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об'єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими угодами і чинним законодавством. Обсяг використання праці вимірюється у годинах роботи протягом певного періоду. Запаси праці в економіці вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу.

Працедавець – це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати і отримувати заробітну плату.

Особливість конкурентного ринку праці як ринку фактора виробництва полягає у припущенні щодо абсолютної мобільності праці – здатності робітників переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. Мобільність праці є аналогом умови вільного входу і виходу фірми на ринок.

Однорідність праці полягає в тому, що працедавці не розрізняють послуги праці, які можуть надаватись різними робітниками; різні кваліфікація, досвід робітників не беруться до уваги роботодавцями на повністю конкурентному ринку.

Один із важливих елементів ринкової системи господарювання – наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці є товаром, який має вартість. Вартість робочої сичи являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили та її відтворенням. Вона визначається обсягом благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

5. Місце дисципліни в загальній системі економічних наук

Розглядаючи питання про місце “Економіки праці і соціально-економічні відносини” в загальній системі економічних наук, слід відзначити, що вона, як конкретна дисципліна, вивчає дію економічних законів не в окремій сфері виробництва, а в усіх сферах національної економіки. Як вже зазначалося, предметом “Економіки праці і соціально-трудові відносини” є організація праці в суспільстві і на підприємстві, а її основне завдання – створення передумов організації праці, загальних для всіх виробничих і невиробничої сфер, а також встановлення особливостей, які характерні для організації праці робітників різних сфер економіки. Тому, на рис. 2. графічно зображено зв’язок дисципліни з іншими навчальними дисципліни, що забезпечують підготовку фахівців з напрямку “Економіка і підприємництво”.

Рис. 2. Взаємозв’язок навчальних предметів

щодо підготовки фахівців з напрямку “Економіки і підприємництва”

 

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39829. Приемы использования операции копирование 1.75 MB
  Кроме этого имеется специальная операция РедакторКопияУказанием По кривой По окружности По сетке По концентрической сетке. Радиус окружности 3 мм: выберите на панели Геометрия инструмент Окружность; на Панели свойств выбранной команды установите необходимый стиль линии Основная отключите отрисовку осей симметрии кнопка переключателя Оси; привяжитесь к началу координат точка 0; 0 комбинацией клавиш Ctrl 0 и нажмите Enter возможно дважды Следите за информацией в строке сообщений и состоянием индикатора слева от поля...
39830. Ломаные линии и сплайновые кривые. Кривая Безье, NURBS-кривая 1.95 MB
  Изучение приемов работы с ломаными линиями и сплайновыми кривыми: кривая Безье, NURBS-кривая. Редактирование сплайновых кривых. Способы создания скульптурных поверхностей.
39831. Твердотельное моделирование 1.8 MB
  11 Плоскости и прямоугольная система координат в пространстве Работа № 10 Твердотельное моделирование. Переименовать плоскости проекций: выделить в окне Дерево модели плоскость проекций XY рис.2 а; нажать клавишу F2 или повторно щелкнуть на названии выделенной плоскости; ввести новое название Фронтальная плоскость XY; нажать Enter. В этой версии системы КОМПАС ось OZ направлена перпендикулярно плоскости экрана.
39832. Знакомство с операциями твердотельного моделирования: кинематическая операция 1.38 MB
  Введение В работах № 2 и № 3 вы фактически уже познакомились с перемещением эскизасечения по заданным траекториям хотя слово траектория и не применялось. При применении операции Выдавливание перемещение эскиза производится вдоль отрезка прямой перпендикулярной плоскости построения эскиза. Результатом этой операции были модели таких твердых тел как тонкая пластина эскиз Отрезок цилиндр или труба эскиз Окружность гнутые тонкие пластины эскиз Ломаная линия или Кривая Безье. При применении операции Вращение перемещение...
39833. Знакомство с операциями твердотельного моделирования: операция по сечениям 1.66 MB
  Они носят название Плоскость смещенная т. Смещенная плоскость параллельна Горизонтальной плоскости. Выберите в окне Дерево модели плоскость ZX Горизонтальная плоскость. Для создания второго сечения с эскизом Окружность нам понадобится смещенная плоскость относительно плоскости ZX.
39834. Приемы работы с инструментом Точка 410.15 KB
  Фрагмент – документ в системе КОМПАС-ГРАФИК LT. Чертеж хранится в цифровом виде в отдельном файле специального двоичного формата. Расширение имени файла. Фрагмент не содержит объектов оформления: нет рамки, основной надписи, знака неуказанной шероховатости и технических требований.
39835. Приемы работы с инструментом Отрезок 700.5 KB
  Кнопка выбора инструмента Отрезок находится на панели Геометрия. Расширенная панель команд Отрезок имеет вид представленный на рис. Расширенная панель команд инструмента Отрезок.
39836. Чертеж плоской детали 1.9 MB
  В этой работе мы выполним чертеж плоской детали прокладки рис. Заполнение основной надписи штампа Основная надпись чертежа предназначена для записи наименования детали материала для ее изготовления масштаба чертежа фамилий исполнителя и проверяющего а так же других технических характеристик. Выполните обводку контура детали основной линией в указанном ниже порядке.
39837. Выполнение чертежа в системе прямоугольной проекции 657.5 KB
  Заполнение основной надписи чертежа и создание вида 1. Установите Масштаб вида равным 2:1. Введите координаты точки привязки вида т. начало системы координат вида 70; 200 которое выберем в качестве центра сквозного отверстия опоры на виде спереди.