31519

Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства Зміст учбового матеріалу: Населення як суб’єкт соціальноекономічних відносин. Населення як суб’єкт соціальноекономічних відносин. Населення – це сукупність людей яка склалася історично та проживає на певній території. В залежності від його ролі у формуванні розвитку та реалізації виробничих відносин можна поділити на три функціональні групи: перша група – населення пов’язане з виконанням господарських функцій промислові сільськогосподарські транспортні тощо.

Украинкский

2013-09-01

133.5 KB

8 чел.

Тема . Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Зміст учбового матеріалу:

  1.  Населення як суб’єкт соціально-економічних відносин.
  2.  Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
  3.  Відтворення трудових ресурсів та їх оцінка.
  4.  Трудовий потенціал суспільства: поняття, структура, показники.

1. Населення як суб’єкт соціально-економічних відносин.

Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Під людськими ресурсами розуміють працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Специфіка людських ресурсів полягає у такому:

  •  люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності;
  •  людське життя не вичерпується лише трудовою діяльністю (ефективне використання людської праці потребує врахування потреб людини як особистості);
  •  науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Населення – це сукупність людей, яка склалася історично та проживає на певній території.

В залежності від його ролі у формуванні розвитку та реалізації виробничих відносин, можна поділити на три функціональні групи: 

  •  перша група населення пов’язане з виконанням господарських функцій (промислові, сільськогосподарські, транспортні тощо). їх реальним вираженням є територіальний поділ праці;
  •  друга група – це населення зайняте у сфері обслуговування, воно становить порівняно стійку частку населення;
  •  третя група – це населення, яке не бере участі у суспільному виробництві, частка його залежить, в першу чергу, від вікового складу населення.

Міжнародною організацією праці рекомендована класифікація населення, відповідно до якої воно поділяється на економічно активне і економічно неактивне. 

Економічно активне населення – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Економічно активне населення складається з кількості зайнятих та кількості безробітних.

До зайнятих економічною діяльністю належать особи у віці 15–70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу,  працюючі  індивідуально, працюючі в особистому підсобному господарстві (зайняті – особи, які працюють протягом 1 тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна чи тимчасова робота).

Безробітні за методикою МОП – це особи у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані у державній службі зайнятості), які не мають роботи, шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Економічно неактивне населення за методикою МОП – це особи 15–70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До них належать:

  •  учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
  •  особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
  •  особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
  •  особи, які зневірились знайти роботу і припинили її пошук.

Отже, населення, як один з проявів фактору виробництва, впливає на економіку через зміну статевовікової структури населення, його освітнього рівня, професійно-кваліфікаційної структури, розміщення населення по території країни та ефективне його використання.

2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

Вироблення державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів. Трудові ресурси – це форма вираження людських ресурсів, що являють собою один із видів ресурсів економіки поряд з матеріальними. Особливість людських ресурсів полягає в тому, що вони одночасно є і ресурсами для розвитку економіки, і людьми, споживачами матеріальних благ і послуг. Проте залежно від соціальних, психологічних якостей людей, статі, віку, освіти, здоров’я, сімейного стану їхні матеріальні і моральні потреби неоднакові.

Поняття “трудові ресурси” є ринковою категорією, має широку інформативність і дає змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Вихідною базою для визначення кількісних характеристик трудових ресурсів слугує чисельність населення. Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

  •  осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
  •  осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки – від 16 до 54 років, чоловіки – від 16 до 59 років включно);
  •  осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки – з 55, чоловіки – з 60 років).

Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних (непрацездатні особи в працездатному віці – це інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці – це підлітки і працюючі пенсіонери за віком).

До трудових ресурсів належать:

  •  населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
  •  працюючі особи пенсійного віку;
  •  працюючі особи віком до 16 років.

До трудових ресурсів також відносять населення старше і молодше працездатного віку, якщо воно зайняте у суспільному виробництві. В Україні склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.

Абсолютний приріст трудових ресурсів визначається як різниця між чисельністю трудових ресурсів на кінець певного періоду на початок періоду.

Темпи росту трудових ресурсів – це відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів на кінець певного періоду до їх величини на початок періоду.

Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних  і  середніх  спеціальних  навчальних  закладів  у  разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.

3. Відтворення трудових ресурсів та їх оцінка.

Використання трудових ресурсів у процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв’язку із відтворенням суспільного продукту. Сучасний стан та  розвиток  економіки  країни  залежить  від  чисельності  та  структури  населення, що  пов’язані  з  процесами  відтворення  населення.

Відтворення  населення  –  це процес постійного поповнення населення через зміну поколінь у результаті народжуваності і смерті.

Процес відтворення трудових ресурсів поділяється на окремі фази, а саме:

  •  фаза формування (характеризується: природним відтворенням, тобто народженням людей, та досягненням ними працездатного віку; відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв’язок тощо); одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації);
  •  фаза розподілу й перерозподілу (характеризується розподілом їх за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. Розподіл трудових ресурсів здійснюється також відповідно до статі, віку, рівня освіти і здоров’я. Великого значення в умовах ринку набуває структура трудових ресурсів за віком, оскільки успіх економічних перетворень вирішальною мірою залежить від молодого покоління. Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці);
  •  фаза використання (полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах і в економіці загалом. Основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників).

Велике значення має формування і використання трудових ресурсів по території країни з урахуванням регіональних особливостей, що пов’язані з впливом демографічних і соціально-економічних факторів.

Демографічними факторами формування трудових ресурсів регіону є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності (чим вищий цей рівень, тим швидше зростають трудові ресурси), а також від міграційних процесів (співвідношення кількості приїжджаючих і від’їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси). Вплив демографічних факторів на використання трудових ресурсів виявляється насамперед через вікову структуру населення, яка в різних регіонах неоднакова і в зв’язку з цим різний розподіл осіб працездатного віку на працюючу і непрацюючу частини.

На формування і використання трудових ресурсів у регіонах впливають такі важливі соціально-економічні фактори, як особливості структури виробництва, а також економічної кон’юнктури (зростання, стабілізація або спад виробництва). Від цих факторів залежить чисельність працюючих, підлітків і пенсіонерів, чисельність безробітних, розподіл працівників за галузями, професіями, професійною підготовкою робочої сили.

Виділяють певні типи відтворення населення:

  •  екстенсивний тип відтворення – означає зміну чисельності людських ресурсів без будь-яких якісних змін;
  •  інтенсивний тип відтворення – пов’язаний із зміною якості людських ресурсів (зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я, розумових здібностей), що означає нарощування трудового потенціалу;
  •  традиційний тип відтворення – при якому спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності (цей тип був властивий раннім етапам розвитку людського суспільства);
  •  сучасний тип відтворення – характеризується зменшенням рівня народжуваності, зменшенням рівня смертності і зростанням середньої тривалості життя.

Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення, що пов’язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також від величини дитячої смертності.

Розрізняється три режими відтворення:

  •  розширене відтворення – характеризується переважанням народжуваності над смертністю, тобто природним приростом населення;
  •  просте відтворення – характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності;
  •  звужене відтворення – характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція зменшення чисельності населення України, його економічно активної частини.

Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслуговування, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефективності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва та праці.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів. До системи балансів трудових ресурсів належать:

  •  зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);
  •  баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;
  •  балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;
  •  балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;
  •  балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;
  •  баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється на різних рівнях (державному, регіональному, рівні підприємства). При цьому необхідно враховувати таке:

  •  кон’юнктуру ринку праці;
  •  динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді;
  •  зміну демографічної структури населення;
  •  напрямки та масштаби міграційних процесів;
  •  динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку;
  •  ефективність використання трудових ресурсів;
  •  джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури кадрів;
  •  темпи підвищення продуктивності праці тощо.

На процес відтворення впливає рух населення, який характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни.

Виділяють такі види руху населення:

  •  природний – результат  народження   і  смерті людей;
  •  механічний –  просторове переміщення населення;
  •  соціальний  зміна освітньої, професійної та інших структур;
  •  економічний – зміна трудової активності  населення.

Особливе місце у характеристиці населення займає природний та механічний рух населення. Показники природного руху населення поділяють на абсолютні та відносні. До абсолютних показників природного руху населення належать:

  •  кількість народжених (виділяють три групи регіонів за рівнем і тенденціям народжуваності: перша група – низька народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 14,5–17,5 народжених на 1000 осіб населення);  друга група – середня народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 20,9–26,5 народжених на 1000 осіб населення); третя група – високий рівень народжуваності (коефіцієнт народжуваності дорівнює більше 26,5 народжених на 1000 осіб населення));
  •  кількість померлих;
  •  середня тривалість життя;
  •  кількість зареєстрованих шлюбів;
  •  кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу.

До відносних показників природного руху населення належать:

  •  коефіцієнт народжуваності, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;
  •  коефіцієнт смертності, який визначається як відношення кількості померлих на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;
  •  коефіцієнт шлюбності, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;
  •  коефіцієнт розлучень, який визначається як відношення кількості розлучень на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення.

Механічний рух населення характеризується просторовим переміщенням населення, тобто міграцією. Виділяють такі види міграції:

  •  постійна  –  населення переміщується на постійне проживання в іншу країну, регіон, місто;
  •  тимчасова – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців;
  •  сезонна – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців;
  •  маятникова – працівник мешкає в одній місцевості, а працює в іншій;
  •  зовнішня – переміщення населення через державний кордон;
  •  внутрішня – переміщення населення у межах однієї країни між адміністративними районами чи населеними пунктами;
  •  суспільно організована – здійснюється за участю державних або громадських організацій та за їх економічної допомоги;
  •  неорганізована – здійснюється силами і засобами самих мешканців, без матеріальної допомоги з боку будь-яких установ.

Міграційні потоки впливають на демографічну ситуацію і трудові ресурси даної території. Вони сприяють обміну трудовими навичками, досвідом, знаннями, активізують розвиток особистості, впливають на сімейний склад та статево-вікову структуру населення. У процесі міграції населення складається більш раціональне розміщення трудових ресурсів на конкретних територіях, формується відповідне співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили.

Головними причинами міграції є:

  •  економічні   (пошук бажаної роботи, більш високих доходів);
  •  соціальні (бажання змінити спосіб життя);
  •  політичні  (переслідування – політичні, релігійні, расові);
  •  військові (депортація, евакуація, військова служба);
  •  екологічні (несприятлива екологічна ситуація);
  •  з метою навчання.

Показники механічного руху населення поділяються на абсолютні і відносні.

До абсолютних показників механічного руху населення відносять такі:

  •  число прибулих на дану територію за рік;
  •  число вибулих з даної території за рік;
  •  сальдо міграції (механічний приріст), який визначається як різниця між числом  прибулих і числом вибулих;
  •  міграційний оборот (валова міграція), яка визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

До  відносних показників міграції належать коефіцієнти:

  •  коефіцієнт прибуття – відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення;
  •  коефіцієнт вибуття – визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення;
  •  коефіцієнт механічного приросту  визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення;
  •  коефіцієнт механічного обороту – визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік  до середньорічної чисельності населення даної території   у розрахунку на 1000 осіб населення.

Загалом міграція населення, це позитивне явище, оскільки сприяє обміну трудовими навичками і виробничим досвідом, сприяє розвитку особистості, веде до оновлення кадрів. Крім того існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

4. Трудовий потенціал суспільства: поняття, структура, показники

Ефективність використання трудових ресурсів значною мірою залежить від складу трудових ресурсів за статтю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядаються з урахуванням таких параметрів, являють собою трудовий потенціал. Отже, трудовий потенціал – це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Природною основою цих характеристик трудового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демографічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров’я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. Трудовий потенціал може скорочуватися або зростати під впливом демографічних процесів. Окрім того, у процесі життєвого циклу людини кількісні і якісні елементи трудового потенціалу мають різне значення.

У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкретної цілі.

У ринкових умовах трудовий потенціал як економічна форма втілення людського фактора виробництва, реалізується в різних формах власності. Якщо поєднання робочої сили із засобами виробництва здійснюється на державних підприємствах, то трудовий потенціал є власністю держави. Якщо це поєднання здійснюється на приватному підприємстві – реалізується приватна форма власності. У тих випадках, коли особи ведуть індивідуальну трудову діяльність, вони є одночасно власниками речових і особистих факторів виробництва.

У процесі формування ринку праці та існування безробіття зростає величина нереалізованого трудового потенціалу суспільства. У зв’язку з цим суспільство несе непродуктивні витрати щодо забезпечення життєдіяльності працюючих, необхідності оплачувати набуття ними нових трудових навичок відповідно до потреб ринку.

Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. У процесі практичної діяльності потенційні можливості не завжди використовуються повною мірою. На окремому підприємстві трудовий потенціал являє собою сукупну трудову дієздатність його колективу, ресурсні можливості у сфері праці всіх працівників підприємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, знань і професійно-кваліфікаційних навичок. Таким чином, трудовий потенціал виражає, з одного боку, можливості участі працівника або всіх членів колективу підприємства в суспільно корисній діяльності як специфічного виробничого ресурсу, з іншого – характеристику якостей працівників, що відображають рівень розвитку їхніх здібностей, придатності і підготовленості до виконання робіт певного виду і якості, ставлення до праці, можливостей і готовності працювати з повною віддачею сил і здібностей.

Інтегральну оцінку людських ресурсів, економічно активного населення дає трудовий потенціал.

На рівні суспільства трудовий потенціал можна оцінити, використовуючи наступні узагальнюючі показники:

  1.  Здоров’я населення – характеризується тривалістю життя, частиною інвалідів, смертністю за віковими групами за різними причинами, розміром та часткою витрат на охорону здоров’я.
  2.  Моральність суспільства – визначається його релігійністю, ставленням до інвалідів, дітей, пристарілих, показниками соціальної напруги, злочинності.
  3.  Творчий потенціал та активність – характеризується темпами науково-технічного процесу, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій.
  4.  Організованість – якість та стабільність законодавства, стабільність політичної ситуації, якість доріг та громадського транспорту.
  5.  Рівень освіти – середня кількість років навчання в розрахунку на одну людину, частка витрат на освіту в державному бюджеті, доступність освіти.
  6.  Ресурси робочого часу – кількість працездатного населення, кількість та частка зайнятих, рівень безробіття, кількість відпрацьованих людино-днів за рік.

Можна виділити параметри трудового потенціалу колективу підприємства:

  1.  параметри виробничих складових трудового потенціалу:
  •  чисельність персоналу;
  •  кількість робочого часу, який можливо відпрацювати за нормального рівня інтенсивності праці;
  •  професійно-кваліфікаційна структура;
  •  підвищення та оновлення професійного рівня;
  •  творча активність тощо;
    1.  параметри, що характеризують соціально-демографічні складові трудового потенціалу:
      •  статевовікова структура;
      •  рівень освіти;
      •  сімейна структура;
      •  стан здоров’я тощо.

Якісна характеристика трудового потенціалу підприємства передбачає оцінювання:

  •  фізичного і психологічного потенціалу працівників (здатність і схильність працівника до праці, стан здоров’я, фізичного розвитку тощо);
  •  обсягу загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлюють здатність до праці певної якості (освітній, кваліфікаційний рівні тощо);
  •  якість членів колективу як суб’єктів господарської діяльності (відповідальність, співпричетність до економічної діяльності підприємства тощо)

Оцінити деякі якісні характеристики трудового потенціалу підприємства можна з використанням кількісних показників.

Наприклад:

  •  для оцінювання стану здоров’я застосовують показники частоти і важкості захворювань на 100 працівників;
  •  для оцінювання рівня кваліфікації – показник середнього розряду робітників;
  •  для оцінювання рівня професійної підготовки – показник частки осіб, які закінчили ПТУ, кількість місяців професійної підготовки тощо.

Трудовий потенціал підприємства – величина непостійна. Його кількісні і якісні характеристики змінюються під впливом як об’єктивних факторів (змін у речовому компоненті виробництва, трудових відносинах), так і управлінських рішень.

На підприємствах найчастіше для характеристики трудового потенціалу використовують спрощену систему показників характеристики трудового потенціалу підприємства (табл. 1).  

Таблиця 1

Усього

У тому числі за категоріями

Робіт-

ники

Керів-

ники

Професі-онали

Технічні службовці

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

  1.  Персонал підприємства, усього

у тому числі:

  •  середня облікова чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП);
    •  непромисловий персонал

  1.  Структура ПВП за статтю
  •  чоловіки
  •  жінки

  1.  Віковий склад ПВП
  •  до 18 років
  •  1825 років
  •  2636 років
  •  3750 років
  •  старші 50 років

  1.  Розподіл ПВП за стажем роботи
  •  До 1 року
  •  12 роки
  •  25 років
  •  5 і більше років

  1.  Освітній рівень ПВП:
  •  неповна середня (освіта)
  •  загальна середня
  •  середня спеціальна
  •  незакінчена вища
  •  вища

  1.  Кваліфікаційний склад працівників (розряд за Єдиною тарифною сіткою)

1.

2.

3. і т. д.

  1.  Рівень професійної підготовки робітники:
  •  до 2 місяців
  •  26 місяців
  •  6 місяців1 рік
  •  12 роки
  •  більше 2 років

8. Керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці:

  •  з вищою освітою, у т. ч.:

      за спеціальністю;

  •  із середньою спеціальною освітою, у т. ч.:   

      за спеціальністю:

  •  практики.




 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

11899. Определение жидких хлорметанов в их смеси 295 KB
  Лабораторная работа №301 Определение жидких хлорметанов в их смеси. Краткое теоретическое введение: Достоинства метода газожидкостной хроматографии ГЖХ и газовой хроматографии в целом: 1 высокая разделительная способность и экспрессность процесса; 2 возможнос
11900. Определение СН3СООН, СН3СООNa, NaCl в их смеси 402 KB
  Лабораторная работа №304 Определение СН3СООН СН3СООNa NaCl в их смеси Краткое теоретическое введение: Общая характеристика метода Ионообменная хроматография метод разделения смесей основанный на распределении компонентов смеси между раствором и ионообменником...
11901. Определение аминокислот в их смеси 289 KB
  Лабораторная работа №309 Определение аминокислот в их смеси. Краткое теоретическое введение: Общая характеристика метода Создание метода бумажной хроматографии в 1944 г. значительно расширило возможности разделения идентификации и количественного определен...
11902. Определение арсеназо 1 и голубого декстрана в их смеси 229.5 KB
  Лабораторная работа №312 Определение арсеназо 1 и голубого декстрана в их смеси. Краткое теоретическое введение: Общая характеристика метода Гельхроматография или гельпроникающая или эксклюзионная хроматография является одним из вариантов жидкостной хромато...
11903. Балки и фермы. Главная Центроидальная Система координат 1.47 MB
  Методические указания по выполнению лабораторной работы №4 1. Балки и фермы В этой лабораторной работе рассматриваются: Идеализации Балочные элементы Система координат балки Действующая система координат балки Система координат формы...
11904. Лабораторные работы по физике 2.64 MB
  Основные правила работы в лабораториях кафедры прикладной физики 1. На каждое лабораторное занятие студенты должны приносить с собой: а лабораторный журнал тетрадь в клетку не менее 48 листов; б несколько листов миллиметровой бумаги формата А4; в клей для бумаги
11905. ИЗМЕРЕНИЕ УСКОРЕНИЯ СВОБОДНОГО ПАДЕНИЯ С ПОМОЩЬЮ МАШИНЫ АТВУДА 159.5 KB
  Лабораторная работа № 3 ИЗМЕРЕНИЕ УСКОРЕНИЯ СВОБОДНОГО ПАДЕНИЯ С ПОМОЩЬЮ МАШИНЫ АТВУДА Цель работы: Изучение динамики поступательного движения связанной системы тел с учетом сил трения. Приборы и принадлежности: машина Атвуда смонтированная на лабораторном мод...
11906. МАЯТНИК ОБЕРБЕКА 99 KB
  Лабораторная работа №4 МАЯТНИК ОБЕРБЕКА Цель работы: изучение основного закона динамики вращательного движения определение момента инерции системы грузов. Приборы и принадлежности: лабораторный модуль ЛКМ3 со стойкой и блоком стержень с отверстиями два круглых
11907. Определение плотности твердого тела на примере цилиндра 85.5 KB
  Определение плотности твердого тела. Цель работы: познакомиться с методом обработки результатов измерений научиться пользоваться штангенциркулем и микрометром. Оборудование: цилиндр штангенциркуль микрометр...