31613

СПАДКОВІСТЬ І ПАТОЛОГІЯ

Реферат

Медицина и ветеринария

Першу групу складають власне спадкові хвороби у яких етіологічну роль відіграє зміна спадкових структур роль середовища полягає лише в модифікації проявів захворювання. У цю групу входять: генні і хромосомні хвороби. □ Друга група екогенетична спадкові хвороби обумовлені патологічною мутацією однак для їх прояву необхідний специфічний вплив середовища. Основним етіологічним фактором у їх виникненні є несприятливий вплив середовища але реалізація дії фактора залежить від індивідуальної генетично детермінованої схильності організму у...

Украинкский

2013-09-01

85.5 KB

2 чел.

13

СПАДКОВІСТЬ І ПАТОЛОГІЯ

Властивість клітин і організмів передавати свої анатомо-фізіологічні ознаки (особливості) нащадкам називають спадковістю; процес передачі цих ознак - спадкуванням. Передача здійснюється за допомогою генів - матеріальних одиниць спадковості. Від батьків нащадкам передаються не ознаки в готовому вигляді, а інформація (код) про синтез білка (ферменту), що детермінує цю ознаку. Гени - ділянки молекули ДНК. Вони складаються з кодонів. Кожен кодон являє собою групу з 3 нуклеотидів і, отже, є нуклеотидним триплетом. Кожен кодон кодує інформацію про структуру амінокислоти і місцерозташування її в білковій молекулі.

Гени збираються в блоки, а останні - у ДНК-нитках, які утворюють хромосоми. Загальне число хромосом у людській соматичній клітині 46 (23 пари), у гаметі - 23. Хромосоми з 1-ї по 22-у пару називаються аутосомами, а 23-я пара - статевими. Сукупність кількісних і якісних особливостей повного хромосомного набору позначається як генотип.

Гени умовно поділяються за своєю функцією і активністю.

За функцією гени поділяють на: 1) цистрони (структурні гени), 2) гени-оператори і 3) гени-регулятори.

Цистрон - це ген, який зберігає інформацію про структуру білкової молекули. Ген-оператор керує активністю декількох генів-цистронів і розташовується безпосередньо біля них. Комплекс із гена-оператора і групи генів-цистронів утворить оперон. Ген-регулятор регулює активність оперона за допомогою спеціальної речовини - репресора. Репресор, впливаючи на ген-оператор, пригнічує його і завдяки цьому знижує активність зв’язаних з ним цистронів.

За ступенем «активності» гени поділяються на: 1) домінантні і 2) рецесивні. Домінантні гени проявляють свою активністю у парі із будь-яким іншим геном. Рецесивні гени проявляються тільки в ідентичній (гомозиготній) парі.

Сукупність усіх генів, отже, і генетичних ознак, називають генотипом. Сукупність ознак організму, що проявляються у результаті взаємодії генотипу з навколишнім середовищем, називають фенотипом.

Передача патологічних ознак, як і нормальних, відбувається відповідно до 3-х основних законів Менделя.

Спадкова хвороба, як і всяка інша, - це порушення життєдіяльності організму, однак на відміну від всіх інших хвороб вона характеризується 2-а особливостями: 1) виникає в результаті зміни генетичного коду, 2) як правило, передається від батьків нащадкам.

• Класифікація форм спадкової патології.

Найбільш інформативна класифікація спадкової патології базується на співвідношенні спадковості і середовища, які: а) виступають як етіологічні фактори чи б) відіграють роль у патогенезі будь-якого захворювання людини, але частка їх участі в кожній хворобі своя, причому чим більша частка одного фактора, тим менша - іншого. З цих позицій можна виділити 3 групи спадкової патології, між якими немає чітких границь.

□ Першу групу складають власне спадкові хвороби, у яких етіологічну роль відіграє зміна спадкових структур, роль середовища полягає лише в модифікації проявів захворювання. У цю групу входять: генні і хромосомні хвороби.

□ Друга група (екогенетична) - спадкові хвороби, обумовлені патологічною мутацією, однак для їх прояву необхідний специфічний вплив середовища. Так виникає гостра гемолітична анемія у людей з мутаціями в локусі глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під впливом сульфаніламідів.

□ Третю групу складає переважна більшість розповсюджених хвороб (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки й ін.). Основним етіологічним фактором у їх виникненні є несприятливий вплив середовища, але реалізація дії фактора залежить від індивідуальної генетично детермінованої схильності організму, у зв’язку з чим ці хвороби називають мулътифакторними чи хворобами зі спадковою схильністю. 

Причинні фактори, які викликають спадкові хвороби, називають мутагенами, тому що вони реалізують свою дію за допомогою мутацій. Мутагени поділяються: 1) за походженням - на: а) екзогенні і б) ендогенні; 2) за природою – на: а) хімічні і б) фізичні.

До екзогенних хімічних мутагенів відноситься: а) ряд пестицидів (гербіциди, фунгіциди, інсектициди), б) промислові сполуки (формальдегід, уретан, епоксиди, бензол і ін.); в) деякі харчові добавки; г) деякі лікарські речовини (цитостатики, сполуки ртуті, кофеїн, миш’як і ін.).

До екзогенних фізичних мутагенів відносяться: а) усі види іонізуючої радіації, б) ультрафіолетові промені.

До ендогенних хімічних мутагенів відносяться перекисні сполуки і вільні радикали, які утворюються в процесі порушення метаболізму

До ендогенних фізичних мутагенів відноситься ендогенна іонізуюча радіація, обумовлена наявністю в складі тканин радіоактивних елементів: 40К, 14С, радону й ін.

Патогенез спадкових хвороб. Початковою ланкою патогенезу є мутація.  

Відповідно до 3-х рівнів організації генетичного матеріалу (генихромосомигеном) розрізняють і мутації: а) генні, б) хромосомні та в) геномні.

Генні (крапкові) мутації  пов’язані із зміною структури окремих генів (моногенні мутації) чи групи генів (полігенні мутації) і обумовлюють перетворення одних алелей в інші. Механізми таких мутацій на молекулярному рівні пов‘язані із можливими модифікаціями окремих пуринових чи піримідинових основ в ланцюгу ДНК і включають: 1) делеції – втрата сегменту ДНК; 2) дуплікації – подвоєння сегменту ДНК; 3) інверсії – поворот сегменту ДНК на 180о;    4) інсерції – вставка додаткового сегменту ДНК; 5) трансверсії – заміна у ДНК пуринової основи  на піримідинову чи навпаки; 6) трансзиції – заміна у ДНК однієї пуринової чи піримідинової основи на інші.

□ За своїм фенотипічним проявом генні мутації сильно розрізняються:        а) якщо мутація торкається відрізків ДНК, які кодують другорядні ділянки поліпептиду, то її результат проявляється незначно і не серйозно впливає на відповідні функції організму; б) навпаки, мутації, які спотворюють структуру принципово важливих ділянок поліпептидів, можуть викликати серйозні розлади функцій, порушення розвитку і навіть приводити організм до загибелі. Це так звані летальні мутації. Часто такі мутації виявляються ще у внутрішньоутробному розвитку і можуть бути причиною спонтанних абортів, мертвонародження.

Хромосомні мутації - структурні перебудови хромосом: а) делеції – втрата ділянки хромосоми, б) дуплікації – подвоєння окремої ділянки хромосоми, в) інверсії – поворот окремих ділянок хромосоми на 1800, г) транслокації – зміна положення певної ділянки хромосоми в хромосомному наборі.

Геномні мутації (поліплоїдії, анеуплоїдії) - зміни числа структурно незмінених хромосом у геномному наборі. Поліплоїдії (диплоїдії, триплоїдії, тетраплоїдії) – збільшення повного набору хромосом, приводять до нежиттєздатності організму і є причиною спонтанних абортів і мертвонародження. Анеуплоїдії (зміна кількості хромосом в одній або декількох парах) - найбільш розповсюджений клас геномних мутацій, які обумовлюють основні форми хромосомних хвороб.

• Мутації бувають: а) спонтанними, які  ймовірно виникають під впливом факторів ендогенного походження; б) індукованими, які виникають під впливом екзогенних мутагенів.

Завершальною ланкою патогенезу спадкових хвороб є реалізація дії аномального гена чи хромосоми.

• Генні хвороби - викликаються генними мутаціями, тобто молекулярними змінами на рівні ДНК. За кількістю порушених мутацією генів виділяють:   а) моногенні і б) полігенні хвороби. У людини близько 100 тисяч генів (за останніми даними італійських вчених – до 30 тис.) і кожний ген може піддаватися мутації і обумовлювати іншу будову білка. Отже, кількість спадкових хвороб генної природи може бути надзвичайно великою.

Розрізняють настуні типи передачі генних спадкових хвороб: а) аутосомно-домінантний, б) аутосомно-рецесивний, в) кодомінантний, г) змішаний і         д) зчеплений із статевими хромосомами.

• При аутосомно-домінантному типі спадкування патологічний ген, який перебуває в одній із аутосом, домінує над нормальним геном-алелем і проявляє себе в гетерозиготному стані (А’а), при цьому пенетрантність гена наближається до 100%. При генеалогічному дослідженні хворі виявляються в кожному поколінні.

□ За таким типом успадковується хвороба Альцгеймера - прогресуюче слабоумство. Характеризується вираженою дегенерацією: а) кори, б) гіпокампу і в) стовбура головного мозку. П а т о г е н е з  захворювання пов’язаний із наявністю патологічного гена в 21-й хромосомі, який кодує синтез білка - попередника β-амілоїду, або гена пресениліну-1 у 14-й хромосомі, або гена пресениліну-2 у 1-й хромосомі. У людей з такими генами утворюється подовжений пептид β-амілоїд, який відкладається у вигляді агрегованих скупчень (сенільних бляшок, нейрофібрилярних клубків) у корі головного мозку і інших його структурах, що супроводжується дегенерацією і загибеллю нейронів  мозку. Хвороба  х а р а к т е р и з у є т ь с я: а) швидким чи повільним, але неухильним прогресуванням розладів пам’яті, б) розпадом інтелекту, в) емоційною нестабільністю,    г) втратою умовних рефлексів.

□ Хорея Гентінгтона розвивається у чоловіків - носіїв патологічного гена в 4-й хромосомі. Х а р а к т е р и з у є т ь с я: а) загибеллю ГАМК-ергічних нейронів і б) перевагою дофамінергічних нейронів. Проявляється посмикуванням м’язів, порушенням психіки. У жінок в наслідок посилюючого впливу гена однієї із Х-хромосом на ген, який перебуває в 4-й хромосомі (феномен геномного імпринтінгу), захворювання не виявляється.

□ Ахондроплазія - спадкова хвороба кісткової системи. Клінічна картина її обумовлена аномальним ростом і розвитком хрящової тканини, головним чином в епіфізах трубчастих кісток і основі черепа. Для хворих характерний:       а) низький ріст (до 120 см) при збереженні нормальної довжини тулуба;           б) горбиста мозкова частина черепа; в) різке вкорочення верхніх і нижніх кінцівок, особливо за рахунок стегнової і плечової кісток, з їх деформацією і потовщенням.

□ За аутосомно-домінантним типом успадковуються також: а) хвороба Віллебранда (порушення гемостазу), б) нейрофіброматоз Реклінгхаузена, в) полікистоз нирок, г) поліпоз товстої кишки, д) міотонія Томлена (міотонічні котрактури м‘язів), е) сімейна гіперхолестеринемія, є) брахі-, син- і полідактилія і інші захворювання

• При аутосомно-рецесивному типі успадкування патологічний ген проявляє себе тільки в гомозиготному стані (а’а - носій гена, здоровий; а’а’ - хворий). При генеалогічному дослідженні хворі виявляються не в кожному поколінні.

П р и к л а д а м и захворювань, які передаються за аутосомно-рецесивним типом, є: а) фенілкетонурія, б) альбінізм, в) алкаптонурія, г) галактоземія, д) таласемія, е) гіпофізарна карликовість, є) мікроцефалія, ж) деякі форми шизофренії і епілепсії, з) гепатолентикулярна дегенерація (хвороба Коновалова - Вільсона) – цироз печінки + дегенерація нейронів nuc. lentiformis,     і) спадкова юнацька емфізема легень (дефіцит ферменту α-1-антитрипсину) і багато інших захворювань.

У випадках кодомінантного типу успадкування проявляють себе обидва гени (патологічно рецесивний і нормальний). Наприклад, у гетерозиготних носіїв гена серповидно-клітинної анемії в крові виявляються еритроцити з нормальним гемоглобіном і гемоглобіном S. Фенотипічно захворювання може проявитися тільки при дефіциті кисню, коли аномальний гемоглобін кристалізується і відбувається гемоліз еритроцитів. При нормальному вмісті кисню гемоліз еритроцитів відсутній.

При змішаному типі ген, відповідальний за розвиток патологічної ознаки, проявляє себе в одного хворого як домінантний, а в іншого - як рецесивний.

Успадкування, зчеплене із статевими хромосомами, характеризується тим, що патологічний ген перебуває в статевій хромосомі - частіше в Х-хромосомі і може бути як рецесивним, так і домінантним.

За таким  т и п о м  успадковуються наступні захворювання: а) дальтонізм, б) м’язова дистрофія Дюшенна, в) сидеробластна анемія (через порушення обміну порфірину залізо не вбудовується в гем і знижується синтез гемоглобіну), г) фавізм (в наслідок дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази після прийому сульфаніламідів відбувається гемоліз еритроцитів), д) нирковий нецукровий діабет (нечутливість рецепторів канальців нирок до АДГ), е) гемофілія А (порушення гемостазу, обумовлене відсутністю VIII фактора згортання крові). У жінки - носія рецесивного гена гемофілії (Х’Х) захворювання не проявляється, тому що в 2-й Х-хромосомі є нормальний алель, який пригнічує ген гемофілії. У чоловіка через відсутність аналогічного алеля в Y-хромосомі наявність гена гемофілії в Х-хромосомі (X’) приводить до розвитку гемофілії.

• Хромосомні хвороби викликаються геномными чи хромосомними мутаціями.  

Хромосомна хвороба може виникнути: а) в результаті мутацій у гаметах батьків чи б) у результаті мутацій у клітинах ембріона на ранніх стадіях його розвитку (особливо на стадії дроблення зиготи).

У людини виявлені усі форми хромосомних і геномних мутацій. Повні форми тетра- і поліплоїдії виявляються тільки при спонтанних абортах, що свідчить про їхній летальний ефект на ранніх стадіях розвитку.

Загальна кількість описаних хромосомних аномалій у людини тільки гаметного походження складає близько 750, із яких близько 50 – пов‘язані із кількісними і понад 700 - із структурними змінами хромосом.

На  с ь о г о д н і  відомі наступні форми хромосомних синдромів.

□ Синдром Шерешевского - Тернера (Х-моносомія) характеризується наявністю 44 аутосом + Х0 і відсутністю статевого хроматину (тілець Барра) у ядрах клітин. У жінок цей синдромом проявляється: а) низьким ростом, б) широкою короткою шиєю (часто з характерними крилоподібними складками),           в) вродженими вадами серця, г) множинними пігментними плямами, д) недорозвиком молочних залоз і яєчників, е) первинною аменореєю і безпліддям. Розумовий розвиток нормальний.

Синдром Y-моносомії (44 + Y0) - організм нежиттєздатний.

□ Синдром Трипло-Х (44 аутосоми + XXX) фенотипічно може не проявлятися, або навпаки, характеризується затримкою фізичного, статевого і розумового розвитку (слабоумство, шизофренія). Часто виявляються високе тверде піднебіння і епікант (поперечна складка шкіри біля внутрішнього кута ока). У ядрах клітин таких жінок є два тільця Барра.

□ Синдром Клайнфельтера (44 аутосоми + XXY, чи + XXXY і т.ін.). Для чоловіків з таким синдромом характерні: а) високий зріст, б) астенічна статура євнухоподібного типу, в) гінекомастія, г) атрофія яєчок і безплідність,        д) часто остеопороз, е) можлива гомосексуальна і асоціальна поведінка. На відміну від нормальних чоловіків у ядрах клітин виявляється статевий хроматин (тілець Барра стільки, скільки зайвих Х-хромосом).

□ Синдром Дауна в 94 % випадків характеризується трисомією у 21-й парі аутосом. В інших випадках може бути транслокаціїнний варіант хромосомної аномалії (наприклад, перенос фрагмента 21-й хромосоми на 13-ю чи на 14-ю, чи на 15-ю, чи на 22-у пари). Для цього синдрому характерна: а) олігофренія різного ступеня (імбіцильність, дебільність чи ідіотія), б) низький зріст, в) м’язова гіпотонія, г) розхитаність суглобів, д) короткі пальці (може бути синдактилія), е) поперечна «мавпяча» складка на долоні, є) монголоїдний розріз очей, ж) епікантус, з) збільшений язик, и) зменшення розмірів мозку, і) часто зустрічаються вади серця і аномалії інших внутрішніх органів, к) недорозвиток статевих ознак, л) різке зниження клітинного і гуморального імунітету, м) підвищений ризик розвитку лейкозу і н) формування ранньої катаракти.

П а т о г е н е з  багатьох проявів синдрому Дауна пов’язують із генами смуги g-22 у 21-й хромосомі:  а) ген Gart кодує синтез ферменту, який приймає участь у синтезі пуринів,  підвищений вміст яких веде до розвитку неврологічних розладів, розумової відсталості, дефектів імунної системи; б) з геном ets-2 (онкоген) пов’язують підвищений ризик розвитку лейкозу; в) ген, який кодує синтез α-А-кристаліну, причетний до розвитку катаракти; г) ген, який кодує синтез супероксидисмутази (СОД), бере участь у розвитку розумової відсталості і передчасного старіння; д) розвиток олігофренії пов’язаний з геном 21-й хромосоми, який кодує синтез β-амілоїду. У хворих із синдромом Дауна до 30 років у головному мозку виявляються сенільні бляшки і дегенеративні зміни, як і при хворобі Альцгеймера (патогенетична подібність).

У 20-і роки хворі із синдромом Дауна доживали до 9 років, у 80-і - до 30 років, у даний час завдяки успіхам медицини 25 % хворих доживає до 50 років.

□ Синдром Патау (трисомія у 13-й парі аутосом), характеризується:         а) мікроцефалією, б) аномікрофтальмом, в) деформацією вушних раковин,       г) розщілиною верхньої губи і піднебіння, д) полідактилією, е) недорозвиненими обома щелепами, є) вродженими вадами серця;

Синдром Едвардса (трисомія у 18-й парі аутосомі), характерна: а) де-формація вушних раковин, б) вузькі очні щілини, в) гіпоплазія нижньої щелепи, г) розщілина піднебіння, д) мікроцефалія, е) вади серця, органів травлення,      є) зрощення нирок;

Варто помітити, що для всіх аутосомних анеуплоїдних захворювань характерна тріада: множинні пороки розвитку органів, олігофренія і значне скорочення тривалості життя.

• Хвороби зі спадковою схильністю займають особливе місце серед патологічних станів спадкової природи і відрізняються від генних хвороб тим, що для свого прояву мають потребу в поєднанні дії: а) факторів зовнішнього середовища і б) генетичних факторів. Вони являють собою найбільш велику групу спадкової патології, дуже різноманітну за своїми проявами. Ці хвороби можуть бути як моногенними, тобто викликатися мутацією одного гена, так і полігенними, при розвитку яких страждають багато генів.

Моногенні форми спадкової схильності проявляються при дії різних факторів середовища: а) забруднення повітря,  б) харчових речовин, в) ліків. Відомо, наприклад, що ряд харчових речовин може викликати патологічний стан в людей із спадковою схильністю. Так, у деяких людей прийом молока чи молочної їжі супроводжується його бродінням і газоутворенням в кишечнику. Це пов’язано із аутосомно рецесивною ознакою непереносності лактози. У кишечнику таких хворих відсутня бета-галактозидаза, тому молочний цукор не засвоюється, а під дією мікрофлори кишечнику піддається бродінню.

□ Незважаючи на те, що полігенні хвороби із спадковою схильністю є найбільш розповсюдженою групою (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, виразкова хвороба, шизофренія, цукровий діабет, бронхіальна астма, тиреотоксикоз, псоріаз і ін.), механізм їхнього виникнення найменш вивчений.

Для мультифакторних хвороб при всій їхній розмаїтості характерні всі ознаки полігенного спадкування, які відрізняють їх від групи моногенних хвороб: 1) значна сімейна схильність до захворювань; 2) наявність патогенетичних і асоційованих маркерів схильності; 3) відносно висока конкордантність (збіг) хвороби в монозиготних близнюків (60%); 4) однотипність проявів хвороби в хворої дитини і найближчих родичів.

За клінічними проявами із спадковими хворобами дуже подібні вроджені та набуті в ранньому дитячому віці хвороби - фенокопії. 

Характерна ознака вроджених хвороб - поява їх до моменту народження. Якщо спадкові хвороби виникають у результаті наслідуваних від батьків гаметичних мутацій, то вроджені – є наслідком впливу патогенних факторів на ембріон – плід. 

В залежності від часу виникнення порушень внутрішньоутробного розвитку розрізняють:

1) Гаметопатії - виникають до запліднення, під час гаметогенезу.

2) Бластопатії - формуються в перші 15 діб розвитку зародка (бластоцисти).

3) Ембріопатії - виникають після диференціювання ембріобласта до закінчення закладки органів (від 16-х доби до 12-й тижня).

4) Фетопатії - порушення фетогенезу (розвитку плода). Розрізняють:     а) патологію раннього фетогенезу, коли відбувається утворення тонких структур і досягається життєздатність плоду (від 12-й тижня до 7-го місяця), і б) порушення пізнього фетогенезу, коли відбувається становлення функцій плоду і старіння плаценти (від 7-го місяця до пологів).

Ці порушення виникають під впливом так званих тератогенних факторів, до яких відносяться наступні впливи: а) фізичні (іонізуюча радіація, термічні фактори); б) хімічні (нікотин, алкоголь, пестициди, деякі лікарські препарати); в) біологічні (віруси краснухи, кору, грипу, збудник токсоплазмозу); г) кисневе голодування; д) нераціональне харчування матері; е) хвороби матері.

У виникненні різноманітних порушень внутрішньоутробного розвитку мають значення критичні періоди - такі проміжки часу в розвитку організму, коли визначаються подальші шляхи становлення всього зародка чи окремих його зачатків, їхній вступ у новий етап морфогенезу.

Розрізняють 2-а основних критичних періоди: 1) період переходу зародка від стадії дроблення до диференціювання на три зародкових листки, що закінчується імплантацією (1-ий тиждень); 2) період плацентації і великого органогенезу -  період закладки органів і плаценти (3-8-ий тиждень).

Критичні періоди характеризуються високою метаболічною активністю і підвищеною чутливістю до дії ушкоджуючих факторів.

Значення конституції в патології

Тісно із проблемою спадковості пов‘язане вчення про конституцію людини. Конституція - це сукупність достатньо стійких морфологічних, функціональних і психічних властивостей організму, яка склалася на основі взаємодії спадковості і навколишнього середовища.

У сучасній медичній науці конституція розглядається в якості основної біологічної характеристики цілісного організму.

Не зупиняючись на існуючих багаточисленних принципах класифікації конституційних типів людей, з якими Ви будете знайомитися на практичних заняттях чи самостійно, хочу загострити Вашу увагу на діатезах - своєрідній аномалії конституції, яка характеризується ненормальною реакцією організму на фізіологічні і патологічні подразники. Діатез найбільше часто проявляється в дитячому віці, в зв‘язку з недостатньо сформованими механізмами гомеостазу.

Розрізняють наступні види діатезу:

1) Ексудативно-катаральний діатез – характеризується: а) нормальним або пастозним зовнішнім виглядом дитини; б) легко виникаючими запальними процесами з явищами ексудації та алергійними реакціями. Клінічними проявами є екзема шкіри, бронхіальна астма, кропивниця, набряк Квінке.

2) Лімфатико-гіпопластичний діатез характеризується: а) пастозністю і блідістю, б) слабким розвитком м'язової тканини, в) збільшенням лімфатичних вузлів, г) частими ангінами і фарингітами, д) збільшенням вмісту лімфоцитів у крові, е) схильністю до аутоалергічних захворювань.

 3) Нервово-артритичний діатез – характеризується: а) нормальним чи пастозним зовнішнім виглядом, б) можливим ожирінням, в) підвищеною збудливістю нервової системи, г) схильністю до деформуючих захворювань суглобів неінфекційного походження (ревматоїдний артрит, подагра), д) шкірним захворюванням типу екземи, е) порушенням психіки.

4) Астенічний діатез – характеризується: а) загальною адінамією, б) лабільністю судинних реакцій, в) часто відзначається опущення внутрішніх органів.

Значення віку в патології

Багато хвороб можуть виникнути в будь-якому віці. Однак, добре відомо, що кожному віку властиві свої хвороби. У цьому зв’язку прийнято розрізняти: а) хвороби немовлят, б) дитячі хвороби, в) хвороби періоду статевого дозрівання, г) хвороби дорослого (квітучого) і  д) старечого віку.

У немовлят  більш часто, ніж у дорослих зустрічаються хвороби органів дихання і травної системи, що пов‘язано із анатомо-фізіологічними особливостями цих органів: а) легені у немовлят в 30 разів менш розтяжні, ніж у дорослих, б) кишечник у 6 разів більший довжини тіла, тоді як у дорослих - у 4,5 рази; слизова кишечника тонка, мускулатура слабко розвита, в) є не досконалою нервова регуляція діяльності зазначених систем.

У немовлят у силу недорозвитку системи терморегуляції слабкіше, ніж у дорослих, виражена пристосовність до коливань температури навколишнього середовища і як результат - легко виникає перегрівання чи переохолодження організму.

Деякі хвороби (кір, скарлатина, коклюш, дифтерія) властиві переважно дітям 6-12 місячного віку. Це пояснюється: а) недорозвитком у них бар’єрних систем організму, б) припиненням до цього періоду циркуляції в крові дитини антитіл, отриманих від матері (через плаценту і при годівлі грудьми), в) при одночасній нездатності повноцінного вироблення антитіл у власному організмі.

У літньому віці: а) збільшується частота захворювання злоякісними пухлинами, б) характерний розвиток атеросклеротичних процесів, що пов‘язується з віковими особливостями діяльності регуляторних систем.

В старечому віці внаслідок: а) зниження функцій нервової системи,       б) ослаблення функції бар’єрних систем, в) пригнічення здатності до формування імунної відповіді знову підвищується чутливість до інфекцій. Разом з тим, для старечого віку характерний млявий перебіг запалення, лихоманки, процесів регенерації.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40134. Системы линейных алгебраических уравнений. Условие существования решения, решение систем по формулам Крамера и методом исключений, фундаментальная система решений 130 KB
  Условие существования решения решение систем по формулам Крамера и методом исключений фундаментальная система решений. СЛАУ называется система nго порядка: 1 СЛАУ можно представить в виде матрицы АХ = В где – известные коэффициенты системы 1 – известные правые части системы 1 – неизвестные искомые величины Набор nмерный набор называется решением СЛАУ если при подстановке их вместо соответствующих неизвестных каждое из уравнений системы превращается в истинное равенство набор удовлетворяет 1. Если система...
40135. Линейные пространства. Аксиоматика, примеры (линейные пространства строк из n чисел, т*n-матриц, непрерывных на отрезке функций). Размерность, базис и система координат в Rn разложение по базису. Евклидово пространство 147.5 KB
  Евклидово пространство. Векторное линейное пространство Непустое множество элементов называется векторным пространством над полем лямбда если выполняется следующие аксиомы: I. – пространство строк из n чисел xyx1y1xnyn x=x1 xn =00 =x x=1x=x1xn = вещественное пространство является векторным. – нулевая матрица 0=А1А = – векторное пространство.
40136. Пределы и непрерывность. Числовая последовательность и ее предел. Определение функции, ее непрерывность на языке эпсилон-дельта и языке пределов, равномерная непрерывность 165 KB
  Обратное не верно: xn=nsin n неограниченная не бесконечно большая Функция Функцией y = fx называется закон по которому каждому значению xDfR ставится в соответствие единственное действительное число yR. Функция может быть задана аналитически то есть формулой таблично или графически. y=x2 Если функция задана таблично то чтобы найти значение функции для промежуточных значений аргумента применяют интерполяцию заменяя функцию линейной квадратичной на участке между двумя значениями аргумента. Например fx0=0 = 3  O1...
40137. Производная функции одной переменной. Определение, ее геометрический смысл, простейшие правила вычисления производной (производная от функции, умноженной на константу, от суммы функций, от произведения функций, частного и степени). Производная сложной фун 140 KB
  Производная функции одной переменной. Определение ее геометрический смысл простейшие правила вычисления производной производная от функции умноженной на константу от суммы функций от произведения функций частного и степени. Производная сложной функции. Если предел  и конечен то его значение называют производной функции f в т.
40138. Дифференцирование функций многих переменных: производная по направлению, частные производные, дифференциал, Производная от сложных функций, градиент, направления убывания, геометрический смысл градиента 141 KB
  Если то функция называется дифференцируемой по x в точке x0 y0. 1 2  для  0  0:  x yDz  Ox0 y0 {x0 y0}: zx y  O Значение lim не должно зависеть от способа стремления точки x y к точке x0 y0: на плоскости для функции нескольких переменных При разных  получаем разные значения lim  lim не . Непрерывность Функция zx y называется непрерывной в точке x0 y0 если: 1. Если функция z = zx y дифференцируема в точке по совокупности аргументов то она непрерывна в этой точке.
40139. Определенный интеграл и его геометрический смысл (задача о площади криволинейной трапеции). Приближенное вычисление определенных интегралов, формулы трапеций и Симпсона 165.5 KB
  Пусть функция у = fx определена на отрезке [а b]. Обозначим через На каждом из сегментов выберем произвольные точки и составим интегральную сумму: Обозначим – диаметр разбиения если  конечный не зависящий от способа разбиения отрезка [а b] и выбора точек то его значение называется определенным интегралом от функции fx его обозначение а функция fx называется интегрируемой по Риману на [а b]. Если функция fx интегрируема на [а b] то она ограничена на этом сегменте. ДОКВО Если функция fx не ограничена на [а b] то...
40140. Приведение задач линейного программирования к каноническому виду. Методы искусственного базиса 66 KB
  Основная теорема ЛП: если задача ЛП имеет решение то целевая функция достигает экстремального значения хотя бы в одной из угловых точек многоугольника решений. Таким образом с теоретической точки зрения решение задачи ЛП выглядит следующим образом: можно найти все угловые точки многоугольника решения высчитать в них значение ЦФ выбрать наибольшее наименьшее. процесс нахождения угловых точек сравним по трудности с решением исходной задачи. В этом заключается основная идея СМ которая предполагает: 1 уметь находить первоначальное базисное...
40141. ОПТИМАЛЬНЫЕ ЛИНЕЙНЫЕ ФИЛЬТРЫ СИГНАЛОВ НА ФОНЕ ПОМЕХ 1.62 MB
  Смысл слова выделение сигнала совпадает с понятием оценки сигнала. Пусть имеется сумма сигнала и шума: 6.1 Требуется чтобы оценка сигнала являющаяся откликом на воздействие t рис.
40142. ОПТИМАЛЬНОЕ ОБНАРУЖЕНИЕ ДЕТЕРМИНИРОВАННЫХ СИГНАЛОВ 231.5 KB
  3 Тема №3 Основы теории обнаружения и различения сигналов ОПТИМАЛЬНОЕ ОБНАРУЖЕНИЕ ДЕТЕРМИНИРОВАННЫХ СИГНАЛОВ Обнаружение сигналов как статистическая задача Пусть на вход обнаружителя поступает сумма сигнала st и шума nt представляющая собой случайный непрерывный процесс 7. Дискретизация проводится в соответствии с теоремой Котельникова: для дискретизации аналогового сигнала без потерь информации частота отсчетов должна быть в...