31704

Авторитет вчителя

Доклад

Психология и эзотерика

Досвід переконує що вплив вчителя на учня успішна його педагогічна діяльність залежить від авторитету вчителя. Авторитет сам приходить чи за нього треба боротись Якщо треба боротися то кому Авторитет не дається звичайно разом з дипломом про закінчення інституту. Одне з найважливіших значень в оцінці педагога має авторитет викладача як одне із складових ознак професійного педагога. Авторитет викладача це інтегральна характеристика його професійної педагогічної та особистісної значущості в колективі яка виявляється через взаємини з...

Украинкский

2013-09-01

80.5 KB

99 чел.

Вступ

Сьогодні сучасне суспільство потребує не вузьких спеціалістів - носіїв окремих виробничих функцій, а у всебічно розвинених соціально активних особистостях, які мають фундаментальну наукову освіту, багату внутрішню культуру. Не дивлячись на те, що для будь-якого кваліфікованого спеціаліста необхідні глибокі знання, для педагогічної діяльності особливо важливі професійно значущі особистісні якості.

Становлення педагога - це в першу чергу формування його як особистості і лише потім - як професійного працівника, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі педагогічної діяльності. Відомо, що в навчально-виховному процесі структура відносин між учителем і учнями дуже складна. Справа в тому, що в кожний момент цього процесу особистість учителя виступає перед учнями різними своїми аспектами, а система "учитель - учень" являє собою цілу сукупність суспільних відносин. Так, учитель стоїть на службі у своєї держави, є провідником її ідей, її політики і програми виховання.

Учитель - носій наукових знань тієї чи іншої галузі науки і в навчальному процесі виступає як просвітитель.

Учитель є також і людиною, яка своєю працею заробляє собі на життя. Тут він виступає як трудівник, а учні є лише предметом його праці.

Разом з тим у навчальному процесі вчитель виступає також і як моральна особистість - носій совісті і честі, добра і справедливості, обов'язку і принципів моралі.

Отже, між учителем і учнем виникає складна система суспільних відносин: політичних, адміністративних, службових, моральних, світоглядних тощо. І без таких відносин навчально-виховний процес був би неможливий.

Відносини між учителем і учнем - двосторонні: учитель і учень впливають один на одного, взаємодіють між собою, тобто кожний із них є і суб'єктом, і об'єктом моральних відносин. Проте сторони у цьому процесі взаємовпливу - не рівноцінні: основною, активною і провідною стороною є вчитель. Його моральні погляди і переконання, почуття і звички, дії і вчинки мають вирішальний вплив як на формування моральності учня, так і на відносини, що складаються між учителем і учнями, оскільки учитель, внаслідок свого професійного обов'язку, формує ці відносини свідомо.

Ставлення вчителя до учня - це вияв багатьох аспектів моральності, в тому числі і ставлення до учнів як до представників різних націй, і уваги до кожного учня як до людини, і ставлення вчителя до праці, тобто вияв ним свого службового, людського, патріотичного, національного і інтернаціонального обов'язку. Виховуючи учнів, вчитель відповідно виявляє своє ставлення до їхніх вчинків і якостей, слів і почуттів. Отже, вже в самому ставленні до учнів, як у фокусі, відбивається моральне обличчя самого вчителя. Моральні риси вчителя і моральні відносини, що складаються між ним і учнями, пронизують весь навчально-виховний процес, виявляються в будь-якому виді діяльності самого вчителя: готується він до уроку чи опитує учнів, пояснює їм новий матеріал чи перевіряє виконання домашніх завдань, робить зауваження учневі за його аморальний вчинок чи співчуває тому, хто зазнав невдачі.

Досвід переконує, що вплив вчителя на учня, успішна його педагогічна діяльність залежить від авторитету вчителя.

Авторитет сам приходить чи за нього треба боротись? Якщо треба боротися, то кому? Авторитет не дається, звичайно, разом з дипломом про закінчення інституту. І учнів мало турбує, що закінчив їхній учитель. Для них важливо, що він знає, як викладає, яка дисципліна на його уроках

Діяльність педагога різнобічна, гуманна і змістовна, вона потребує ґрунтовної підготовленості і має багато вимірів. Одне з найважливіших значень в оцінці педагога має авторитет викладача, як одне із складових ознак професійного педагога. Авторитет викладача - це інтегральна характеристика його професійної, педагогічної та особистісної значущості в колективі, яка виявляється через взаємини з колегами та студентами та впливає на ефективність навчально-виховного процесу. Причому, слід зазначити, що складовими авторитету викладача є авторитет ролі та авторитет особистості, і, слід зазначити, що в умовах трансформації суспільства переважає авторитет особистості.

Авторитет викладача є результатом розвитку:

а) предметних педагогічних знань, вмінь, навичок (знання предмету);

б) комунікативних педагогічних знань, вмінь, навичок (знання студентів та колег);

в) гностичних педагогічних знань (знання себе та вміння корегувати свою поведінку).

Велику роль в організації ефективної роботи освітньої установи відіграє її керівник. Він має бути здатним приймати сміливі рішення, творчо вирішувати проблеми колективу (як виробничі, так і особистісні), дбати про його добробут. Отже, одним з головних завдань системи післядипломної освіти є підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів, зокрема, підвищення їх психологічної компетентності, стимулювання особистісного зростання.

Структура психологічної компетентності керівника освітньої організації включає взаємопов'язані та взаємозумовлені компоненти:

а) когнітивний компонент - сукупність психологічних знань, необхідних для конструктивної управлінської взаємодії; знань про особливості особистості колег, їх потреби; знань про власні бажання, прагнення, потреби, домагання, розуміння власних можливостей;

б) операційний компонент - сукупність умінь і навичок, які забезпечують успіх управлінської діяльності; вміння долати стереотипи негативного самосприйняття та сприйняття інших людей; вміння викликати симпатію в колективі, встановлювати позитивні міжособистісні стосунки; впливати на людей, мотивуючи їх до успішної освітньої діяльності;

авторитет вчитель учень керівник

в) мотиваційний компонент - активне прагнення керівника освітньої установи до самовдосконалення, підвищення власної управлінської компетентності, особистісного зростання. Згідно з дослідженнями в галузі управлінської психології, зміст цього компонента розуміється через самоактуалізацію.

Розвиваючи ці компоненти психологічної компетентності, керівник зможе стимулювати власне особистісне зростання, вдосконалювати себе, гармонізувати свою взаємодію з оточуючим світом і, безумовно, колегами, учнями, а також взаємодію очолюваної освітньої організації чи підрозділу з іншими суспільними інститутами.

1. Психолого-педагогічні основи педагога та його різновиди

Педагог - це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах.

Педагогічна діяльність - це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців.

Безперечно, будь-яка майстерність, у тому числі і педагогічна, розкривається в діяльності, причому в діяльності ефективній.

Ефективність процесу навчання багато в чому залежить від дій педагога - суб'єкта педагогічного процесу, який безпосередньо і багатогранно впливає на кожний його компонент. Завдання педагога полягає в тому, щоб формувати в учнів мотивацію, навички та вміння самовдосконалення, озброїти його ефективною методикою. Впоратися з цим дуже складним завданням може тільки справжній майстер своєї справи.

Психолого-педагогічні основи і складові майстерності діяльності вчителя включає низку взаємозумовлених компонентів: орієнтовно-прогностична діяльність полягає в умінні педагога визначати конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості колективу.

Діяльність педагога, першою чергою, пов'язана з людським чинником і передбачає наявність комунікативно-стимулювального компонента. Для його ефективної реалізації вихователь повинен мати такі особистісні якості:

· бути людиною доброю, і позитивно відноситись до кожного учня;

· бути оптимістом;

· бути творчою людиною;

· мати педагогічний такт, тощо.

Творчість педагога - це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, гуманного мислення, оригінального проведення педагогічних заходів. Їх постійного вдосконалення.

Основні функції педагога - ціле покладання, діагностування, прогнозування. Планування, інформування, організація, оцінка і контроль, коригування.

Але основна якість, якою має оволодіти педагог - це педагогічна майстерність, яка розуміється як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних наслідків.

Важливими професійними якостями педагога ми повинні визнати працелюбність, працездатність, дисциплінованість, відповідальність, уміння поставити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, прагнення постійно підвищувати якість своєї праці.

Складовими педагогічної майстерності є:

· гуманістична спрямованість - найголовніша характеристика майстерності педагога,що будується на основі ціннісних орієнтацій;

· професійна компетентність є підвалиною педагогічної майстерності.

Здібність до педагогічної діяльності - є дуже важливим елементом. Провідними здібностями вважаються чутливість до людини і до особистості, комунікативність, динамічність, емоційна стабільність;

2. Авторитет вчителя в учнів. Чинники, які позитивно та негативно впливають на формування авторитету

Авторитет вчителя-вихователя - це один із важливих засобів виховної діяльності. Авторитет вчителя - особлива професійна позиція, що визначає вплив на учнів, дає право ухвалювати рішення, висловлювати оцінку, давати поради.

Авторитетний вчитель володіє почуттям впевненості в собі, вважає себе здібним справлятися з життєвими труднощами, не здатний сприймати себе як невдаху, відчуває, що потрібен іншим людям, що вони його сприймають, а його здібності, цінності і судження значимі в очах оточуючих. Іншими словами, він володіє високою самооцінкою. Справжній авторитет вчителя-вихователя спирається не на посадові і вікові привілеї, а на високі особові і професійні якості: демократичний стиль співпраці з вихованцями, здібність до відкритого спілкування, прагнення до постійного вдосконалення, ерудованість, компетентність, справедливість і доброту, загальну культуру і тому подібне.

Дійсний авторитет - це таке відношення учнів до вчителя, яке спонукає їх бути весь час молодшими товаришами вчителеві.

Вивчаючи складові авторитету та шляхи його формування, можна дійти висновку, що формування авторитетних відносин тривалі і складні. Це тривалий процес, який має свою логіку:

Перший етап - це вибір професії "вчитель".

Другим етапом є оволодіння педагогічною майстерністю.

Третій етап повинен бути прямим попередником педагогічної практики, що завершується, цілі якої специфічні: не заново починати оволодівати педагогічними знаннями і уміннями, а шліфувати останні безпосередньою практичною педагогічною діяльністю, що значно полегшує період професійної адаптації.

Педагогічна практика є четвертим, завершальним етапом професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя, формування його авторитету.

Ці етапи є підготовчими до професійної діяльності. Набуття ж дійсного авторитету у ході навчально-виховної роботи має свої особливості і шляхи становлення. Тут необхідно виділити такі етапи формування авторитету вчителя:

· спочатку вчитель виступає, як джерело необхідної інформації;

· потім референтною особою, до думки якого школярі прислухаються і враховують її при вирішенні особистих і групових проблем;

· і лише на третьому етапі він стає авторитетним. Ця стадія характеризується якісно вищим, ніж на двох попередніх етапах, рівнем значущості педагога для школяра.

Щодо компонентів дійсного авторитету вчителя можна підкреслити основні з них: особовий (любов до дітей, любов до професії, терпіння, доброта, справедливість та ін.) і професійний (педагогічні знання, педагогічний такт, педагогічна майстерність та ін.).

Виявляється, що учні шкільного віку оцінюють своїх вчителів із точки зору особливостей їх характеру (вимогливість, прямота, чуйність, правдивість по відношенню до учнів), знання свого предмету, педагогічної майстерності. Авторитет має вчитель, який озброює учнів глибокими і міцними знаннями.

Компоненти педагогічного авторитету мають неоднакове значення для різних суб'єктів навчально-виховного процесу залежно від віку і педагогічного досвіду. Підлітки більш значущим вважають професійний компонент авторитету, але важливим залишається для них особовий компонент. Для старшокласників важливіші знання, які їм дає вчитель для подальшого навчання в інших навчальних закладах.

Отже, для авторитетного педагога обов'язкові обидва компоненти педагогічного авторитету. Але просто механічного їх складання недостатньо. Вони повинні бути освітлені індивідуальною творчістю вчителя.

Авторитет педагога - це, перш за все, засіб виховної дії на учня. Авторитетній особі забезпечений успіх. Авторитет вчителя - це складний феномен, який якісно характеризує систему відносин до педагога. Відносини учнів до авторитетного педагога позитивно емоційно забарвлені і насичені. І чим вище цей авторитет, чим важливіші для вихованців науки, основи яких викладає вчитель, тим справедливішими здаються його вимоги, зауваження, тим вагомішим стає кожне його слово.

"Абсолютно зрозуміло, що вихователь, який не має авторитету, не може бути вихователем", - говорив великий педагог А.С. Макаренко.

Вчені Макаренко А.С., Станкін М.І. розмежували в своїх працях дійсний і помилковий авторитет, виділили види помилкового авторитету.

Андріаді І.П., Кондратєв М.Ю., Самуйленков Д.Ф. займалися вивченням компонентів авторитету і шляху його формування.

Про значення авторитету вчителя-вихователя говорили дуже багато педагогів і психологів (Амонашвілі Ш.А., Кондратєв М.Ю., Ліхачев Б.І., Макаренко А.С., Ольшанський В.Б., Сухомлинський В.О. та ін.). У системі „людина - людина” немає професії важливішої, як Учитель. Специфіка вчительської професії - багатофункціональність. На основі суб'єкт-суб'єктних відносин учитель має уособлювати водночас і вихователя, і психолога, і предметника. Успішно зреалізувати цю місію може високоморальний, високоосвічений, компетентний у багатьох сферах життєдіяльності, висококультурний педагог.

Постать учителя, його професійна компетентність, імідж, престиж, авторитет набувають надзвичайно важливого значення в контексті соціального чинника мотивування принципу інновації суспільства. Гуманістична функція авторитету як провідного соціального чинника ще й нині недостатньо усвідомлюється. Адже завдання вчителя - особистим прикладом „розблоковувати" природні потенції молодих, вселити їм віру у власні сили, допомогти побачити перспективу, добиватися успіху в самостійному житті.

Визначення феномена „авторитет” знаходимо в багатьох джерелах. Одне з них фіксує С. Гончаренко в Українському педагогічному словнику: „Авторитет учителя - загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. Професійний авторитет учителя значною мірою залежить також від його становища в суспільстві”.

Ще в працях Платона, Арістотеля, у доктрині конфуціанства проглядається природа авторитетних відносин. Перший досвід наукового підходу до суті авторитету знаходимо у творах Г. Гегеля, Ф. Ніцше, Ф. Енгельса, М. Вебера, Г. - Х. Гадамера, М. Шелера, Ю. Хабермаса. - Г. Сковорода, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Грушевський, М. Хвильовий, В. Липинський, Д. Донцов, І. Лисяк-Рудницький та інші.

Отже, проблема авторитету означає її „одвічність”, просторово-часову сталість.

Авторитет учителя, як особливий вимір його морально-практичних вчинків, пов'язаний з властивостями, рисами самої особистості, її, зокрема, ціннісними орієнтаціями. Він окреслює той особливий, єдино можливий простір морально-практичних вчинків індивіда, де останній, власне, і життєдіє - відповідально чи безвідповідально.

Слушне судження, на мою думку, висловив В. Богданов: „Поняття „авторитет” слугує ефективним методологічним інструментом аналізу і класифікації реальних і уявних авторитетів, розмежування авторитетності й авторитаризму, що уможливлює вибудовану ієрархію авторитетів, розкриття реальних механізмів створення й функціонування особистісних та суспільних авторитетів”. Авторитет - соціальне утворення, яке базується на біосоціальній природі індивіда. За своєю субстанцією авторитет репрезентує певну систему соціальних відносин. „Авторитет - не просто відношення, а відношення відносин”, - підкреслює В. Богданов.

Зрозуміло, у педагогічній діяльності людина - основний, домінуючий суб'єкт авторитету. Авторитет як соціальна якість і механізм соціальної взаємодії, як система „вплив - підпорядкування" в навчально-виховному процесі створює підґрунтя для морального самовизначення, особистісного саморозвитку та самопрезентації свідомого учня, зокрема - старшого віку. До того ж він спонукає до пошуку особистісного потенціалу, що веде (і вестиме) молоду людину до оволодіння соціальним престижем, статусом та особистісним авторитетом.

Авторитет як лакмусовий папірець визначає ступінь активності вчителя в оволодінні новітніми технологіями, його участь у громадському і політичному житті. Авторитет розглядаємо як ознаку, як форму і результат соціальної взаємодії, як соціальний регулятор у соціумі. Він є мотиватором і регулятором міжіндивідних відносин.

Авторитет - важливий, однак недостатньо задіяний соціально-психологічний ресурс нашої педагогічної спільноти. Відродження високого суспільного авторитету, статусу педагога і вченого є одним з пріоритетних завдань, яке, передовсім, вирішуватиме нова організація - Громадська рада освітян і науковців України (ГРОНУ), що недавно розпочала свою діяльність. І справді, лише Особистість може виховати Особистість.

Основою авторитету є, певна річ, довіра. А довіряти молода людина може лише тому, хто щирий, толерантний, тямущий, обізнаний, цікавий як особистість. Відомо чимало випадків, коли вчитель, демонструючи високий рівень професіоналізму, авторитету при цьому, на жаль, не має. Чому так трапляється? Напевно, що це пов'язано насамперед з розвиненістю його особистісних якостей, моральністю, манерою мислення, спілкування, прийняття рішень, умінням адекватно оцінювати ситуацію тощо.

На думку вчителів, рейтинг чинників, які формують авторитет будь-якої людини, - це, по-перше, знання і компетентність особи (саме ці чинники визначають її авторитет у суспільстві); по-друге, порядність.

Чинники, що сприяють підвищенню авторитету вчителів серед учнів:

· Повага до інших людей;

· Позитивні риси характер;

· Професійна компетентність;

· Успіхи ваших учнів;

· Переконливі досягнення в роботі;

· Здоровий соціально-психологічний клімат у колективі;

· Вдало обрана професія;

· Гарна сім'я;

· Справедлива оцінка вашої роботи керівництвом;

· Особиста привабливість;

· Яскраві здібності;

· Добре здоров'я;

Чинники, які заважають підвищенню авторитету:

· Брак ділових зв'язків;

· Нездоровий соціально-психологічний клімат у колективі;

· Проблеми в сім'ї;

· Вади характеру;

· Слабке здоров'я;

· Низький рівень авторитету;

· Несправедлива оцінка діяльності керівництвом;

· Невиразні результати в роботі;

· Недостатня професійна компетентність;

· Недостатні здібності;

· Невдача учнів;

· Невдало обрана професія;

· Невміння (небажання) демонструвати свою увагу та повагу до інших людей;

· Особиста непривабливість.

Життєвий досвід, спілкування з учителями свідчать, що авторитет учителя був і є віддзеркаленням його професіоналізму, моральності, громадянської позиції. На думку Р. Роллана: „Авторитет не можна набути раз і назавжди. Авторитет досягається щоденно”.

Щодо резервів відродження високого суспільного авторитету вчителя, то до них можна віднести, зокрема, його самосвідомість, самоповагу, подолання комплексів меншовартості, страху перед керівниками-управлінцями, уміння захищати свою гідність. До резервів нарощування професіоналізму, який становитиме фундамент, основу авторитету, можна віднести й самоосвіту, вивчення найкращого вітчизняного та зарубіжного досвіду; належну інформаційну культуру; ознайомлення з існуючими і створення власних новітніх технологій навчання та виховання учнів; участь у громадсько-політичному житті країни; оволодіння іноземною мовою, що дасть змогу бути ширше поінформованим тощо.

Учитель має вчитися протягом усього життя, формувати у своїх учнів розуміння необхідності саморозвитку, самовдосконалення, неперервності навчання. Цього потребує наш час.

3. Професійно-особистісний потенціал авторитетного викладача

Теоретичний і практичний рівні опанування вихователем педагогічним досвідом людства становлять методологічну і технологічну основу його педагогічної діяльності та є важливою передумовою поступового просування до вершин педагогічної майстерності.

Необхідно також зауважити, що педагогічна діяльність - це найвідповідальніша галузь людської діяльності. До цієї роботи можна допустити тільки тих осіб, які мають до неї хист та інші особистісні якості, що сприяють цій діяльності.

Слід враховувати такий аспект: у складних умовах життєдіяльності основним інструментом виховного впливу на вихованців є особистість педагога, його професійна майстерність, рівень зрілості в педагогічній діяльності та особистісні якості.

Головне призначення педагога полягає в тому, щоб своєю високою моральністю, любов'ю до людей, знаннями, працелюбністю та іншими якостями стати взірцем для наслідування з боку учнів і особистим прикладом виховувати у них людяність.

Наприклад, професійно важливими якостями європейських учителів вважаються високий рівень самоконтролю, емоційна врівноваженість, комунікабельність, готовність до співробітництва, впевненість у собі, а також низькі показники депресії.

Багато вчених приходить до висновку, що необхідно при визначенні професійної здатності враховувати три моменти:

· наявність спеціальних задатків (вибіркової установки) до обираємої педагогічної професії;

· наявність спеціальних (педагогічних) здібностей, котрі б полегшували засвоєння педагогічних знань і навичок роботи;

· наявність здібностей до “пошуку свого інтерперсонального середовища”, яка б полегшувала реалізацію власного природного потенціалу.

Професійні вимоги до особистості вчителя

Якості особистості вчителя:

1. Індивідуально-психологічні

Почуття громадянської відповідальності, гуманізм, щиросердя, уважність, доброзичливість, свідоме ставлення до праці і дисциплінованість,

вимогливість принциповість, скромність, товариськість, об'єктивність,

самокритичність, висока моральна культура, артистизм, загальна ерудиція,

терпеливість і наполегливість.

2. Особистісно-етичні

Широта і глибина пізнавальних інтересів, ясність і критичність розуму,

винахідливо емоційна чуйність і стійкість, довгочасна пам'ять, розвинутість спостережливості волі, уявлення, великий обсяг і переключеність уваги, культура темпераменту, об'єктивна самооцінка.

3. Педагогічні

Високий рівень професійно-педагогічної підготовки, інтерес до педагогічної діяльності, любов до справи і дітей, педагогічний такт, педагогічне мислення, професійно педагогічна працездатність, прагнення до науково-педагогічної творчості, культура і виразність мови, почуття гумору.

Високий рівень професійно-педагогічної підготовки забезпечується оволодінням слідуючими групами знань, умінь та навичок:

1. Професійні та загальнонаукові

Теорія відповідного предмету (математики, української мови і літератури, хімії, географії і т.д.); основи суміжних предметів, філософські, економічні, соціально-політичні, правові знання, світова і вітчизняна культура, іноземна мова.

2. Фізіологічні та психологічні

Вікові особливості розвитку організму школяра, закономірності психологічного розвитку дітей, підлітків і старших школярів; психологія виховання і навчання; психологія вчителя; психологія керівництва учнівським колективом.

3. Педагогічність та методичні

Сутність педагогічного процесу; теорія і методика виховання і навчання школярів; історія педагогіки; методика викладання предмету; школознавство; наукова організація праці вчителя.

Тобто щоб професійно проходив процес формування фахівця, необхідно учневі і педагогу звертатись до цілі своєї діяльності.

Аналіз психолого-педагоігчних досліджень провідних вчених свідчить, що найбільш успішний розвиток професійної майстерності здійснюється при співпаданні мотивів із зовнішніми стимулами. До них вони відносять:

· демократичне управління колективом;

· створення творчого мікроклімату; пропаганду передових знахідок і досягнень членів педагогічного колективу;

· представлення педагога і студента до нагороди і заохочення

· за досягнуті результати;

· преміювання за участь в роботі творчих мікрогруп;

· підготовку і проведення методичних заходів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59636. Виховний захід у дитячому садочку: здоров’я дітей – здоров’я нації 74 KB
  Привітання команд: Команда €œКозачок: Добри день вам люди добрі Щиро просим до господи Раді вас у нас вітати Щастя та добра бажати Чайка Сьогодні свято конкурс нині сьогодні все козацтво тут. А конкурси будуть такі. Конкурс Вартові сигнальники€. Конкурс швидкі вершники.
59637. Є така держава - Україна. Сценарій тематичного вечора 50 KB
  Добрий вечір, дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді вітати вас у цьому залі! Щастя Вам і здоров’я! Добра і миру! Ведуча ІІ.: Розпочинаємо наш вечір, присвячений Дню Незалежності України. Ведуча ІІ.: Нехай ці ведичне свято доторкнеться ваших сердець, а почуте ввіллеться у ваші душі! З святом Вас!
59638. Проект модернізації корпоративної телекомунікаційної мережі для умов Дружківського машинобудівельного 4.73 MB
  Модернізація й розвиток телекомунікаційної корпоративної мережі для Дружківського машинобудівного заводу на базі цифрової системи комутації, яка має притаманні кращим ЦСК риси: підвищення гнучкості і економічності системи, скорочення витрат і трудомісткості експлуатації, а також надання нових видів послуг абонентам.
59639. Безмежність краси української мови 91.5 KB
  Відзначення цього ювілею 24 травня у День Словянської писемності засвідчить громадськості єдність витоків всіх словянських культур належне місце серед них української культури славну історію розвитку української мови.
59640. Верба-вербиченька. Сценарій вечора-розповіді 49.5 KB
  Як широка сокорина Віти розпустила А над самою водою Верба похилилась. Скажеш одне тільки слово Україна і в уяві обовязково постають тополя в полі хрущі над вишнями калина в лузі верба край долини.
59641. Для всіх одна: Сценарій святкування Дня незалежності України 37 KB
  У кожній думі КобзаряЖиве могутня Україна. По всій землі святій землі Гриміла славна Україна. І слава Хортиці гучна І Берестечка кров невинна –То все вона для всіх одна То наша вільна Україна.
59643. Знай свій рід, своє слово, свою пісню: Сценарій для молодших школярів 37 KB
  Добрий день, наші юні друзі! Сьогодні ми зібралися з вами, щоб відсвяткувати Міжнародний день захисту дітей. В усьому світі діти завжди були і є радістю для дорослих. Вони про них піклуються, опікають, намагаються віддати все краще.