31708

Складові психології спілкування

Доклад

Психология и эзотерика

Складові психології спілкуванняСпілкування завжди займало важливе значення в житті людини. Хоч людське спілкування належить до основи соціального буття безпосереднім об’єктом психологічного та соціальнопсихологічного аналізу воно постало лише в ХХ столітті. Спілкування – дуже складний та многогранний процес. Паригіна “Основи соціально – психологічної теоріїâ€ автор відзначив що процес спілкування може виступати як процес взаємодії людей як інформаційний процес як відношення людини до оточуючих як процес впливу один на одного а...

Украинкский

2013-09-01

47 KB

2 чел.

Спілкування. Види і род

2.1. Складові психології спілкування

Спілкування  завжди займало важливе значення в житті людини. Ми постійно спілкуємось одне з одним. Адже природним засобом існування людини  є його зв’язок з іншими людьми, а сама   людина  стає людиною тільки  у спілкуванні. Хоч людське спілкування належить до основи  соціального буття, безпосереднім об’єктом  психологічного  та соціально-психологічного аналізу воно постало  лише в ХХ столітті. Спілкування – дуже складний та многогранний процес. У роботі Б.Д. Паригіна “Основи соціально – психологічної теорії”, автор відзначив, що процес спілкування може виступати як процес взаємодії людей, як інформаційний процес, як відношення людини до оточуючих, як процес впливу один на одного, а також як процес їх взаєморозуміння. Визначення Б.Д.Паригіна, орієнтовано на системне розуміння сутності спілкування. А.С. Золотнікова у роботі “Проблеми психології спілкування, визначає спілкування як соціальний так і особистий процес орієнтування, в якому реалізуються не тільки особисті відносини, а також установки на соціальні норми. Для автора спілкування – це більше комунікативно-регулятивний процес, де цей процес регулюється соціальною системою. А.А. Леонтьев у роботі “Психологія спілкування“, розуміє спілкування не як інтеріндивідуальний, а як соціальний феномен, суб”єкт якого слід розглядати не ізольовано. Позицію А.А. Леонтьева підтримують деякі інші автори. Так, В.Н. Панферов відзначає, що “усі види діяльності неможливі без спілкування”.  Ковальов А.Г. визначає  спілкування як взаємодію двох або декількох  людей, що складається з обміну між  ними інформацією пізнавального або аффективно-оціночного (так звана “емоційно-оціночна”) характеру. Суб’єктами спілкування є окремі  особи або група  людей. Якщо розглядати з приводу чого і для чого люди спілкуються, та виділити усі можливі функціональні ситуації, то таких ситуацій є  чотири:
мета спілкування знаходиться поза самою  взаємодією суб’єктів;
мета  спілкування  знаходиться в ньому самому;
метою спілкування є залучення партнера до досвіду та цінностей  ініціатора спілкування;
мета спілкування – залучення самого його – ініціатора до цінностей  партнера.
Аналізуючи різні точки зору щодо спілкування, ми вважаємо, що більш вдалим є визначення спілкування  як інформаційна взаємодія. Ми згодні з думкою В.Н.Панферова та інших дослідників, але на наш пгляд, спілкування – це нейнеобхідніший елемент любої діяльності людини, необхідний для встановлення взаємодії у будь –якому колективі. Ділове  спілкування характеризується Е.В. Руденським як спілкування першого виду, тобто спілкування, що  має мету поза собою. Воно  є способом організації  і оптимізації того або  іншого виду прикладної діяльності: виробничої, наукової, комерційної і т. інш.
Особливостями   ділового спілкування по визначенню А.С. Золотнякова є: 
партнер в діловому   спілкуванні завжди виступає як особистість  завжди значуща для суб’єкта;
людей, що спілкуються, вирізняє велике взаєморозуміння в питаннях справи;
головне  завдання  ділового спілкування – продуктивне співробітництво.
Прагматичний  Дж. Рокфеллер, добре розуміючи значення спілкування  у діловій діяльності , відзначав, що вміння  спілкуватися з людьми – такий же  товар, який  можна придбати, як цукор  або кофе.  І він  був готовий сплачувати  великі  гроші за це вміння, більше ніж за будь-який інший товар в  світі.
Вміння спілкуватися означає  вміння розбиратись в людях і на цій  основі будувати свої  взаємини з ними, що передбачає знання психології спілкування. В процесі  спілкування люди  сприймають  один одного, обмінюються інформацією та  взаємодіють. Спілкування – це  єдність трьох сторін:  спілкування як сприйняття, спілкування як комунікація  і спілкування як взаємодія.
До  психологічних механізмів  сприйняття  в  міжгруповому спілкуванні по визначенню А.Л. Потєряхіна в роботі “Психологія управління” відносять процес соціальної  стереотипізації. Сутність  його в тому, що відображення однієї або іншої людини будується  на основі одних або інших схем.  Наприклад, стійке стереотипне  сприйняття  як зразку ввічливості – англійців; великої кількості думок – французів; загадкової слав'янської  душі – росіян. Ми будуємо своє спілкування різним  чином, залежно від того, з ким ми спілкуємось. Для кожної категорії партнерів є  так    звані різноманітні “техніки” (або моделі) спілкування, в залежності від характеристики   співвиконавця (співрозмовника).
Фактор зверхності – оцінювання людини, що  краща за нас з якого-небудь важливого для нас параметру, дещо за вищим значенням, ніж якщо вона  була б нам рівня, а не навпаки.
Фактор вподобання в процесі сприйняття людини людиною  є в завищенні або в недооцінені  будь-яких якостей в залежності від того, чи подобається нам (зовнішньо) людина, чи ні.
Фактор особистого  ставлення партнера до нас діє таким чином, що люди, які добре до нас ставляться оцінюються вище тих, що ставляться до нас погано.
Психологічними механізмами  сприйняття та  розуміння при міжособистому спілкуванні по визначенню автора є ідентифікація, емпатія та  рефлексія.
Ідентифікація – найбільш  простий спосіб розуміння іншої людини, уподібнення себе йому.   При  ідентифікації людина  неначе ставить себе  на місце іншої людини та визначає, як би він діяв в подібних ситуаціях.
Дуже близька до ідентифікації емпатія – розуміння  на рівні почуттів, намагання  емоційно відгукнутись щодо   вирішення проблем  іншої людини. Ситуація іншої людини не стільки зважується розумом, скільки почуттям. 
З точки зору характеристики спілкування, як  ідентифікація, так  і  емпатія потребують  вирішення ще одного питання: чи буде інший, тобто мій партнер з спілкування, розуміти мене. Тому процес розуміння людини людиною   залежить безпосередньо від процесу рефлексії – усвідомлення діючим індивідом  того, як він сприймається партнером зі спілкування. Це  вже не лише знання іншого, а  також знання того, як інший розуміє мене, тобто своєрідний здвоєний процес дзеркального відображення одного іншим. Наближення всього цього комплексу  сприйняття один до  одного – складний процес, що потребує  спеціальних зусиль.
Ми вважаємо, приєднуючись до думки А.Г.Ковальова  , в роботі “Колектив та соціально – психологічні проблеми”, що ділове спілкування -  це  перш за все комунікація, тобто обмін інформацією,  вагомою для тих, хто спілкується, що передбачає визначення наступних  питань:
які за якістю  засоби комунікації  та яким чином вірно ними користуватись в процесі спілкування;
яким чином долати комунікативні бар’єри непорозуміння та робити комунікацію  успішною.
А.А. Леотьев всі засоби спілкування розподіляє на дві великі групи: вербальні (за допомогою слів) і невербальні. За даними А. Мейерабиана, здійснення передачі інформації  за рахунок вербальних засобів (тільки слів) складає  7%; звукових засобів (включаючи тональність голосу,  інтонацію звуку) – 38%;   а за рахунок невербальних  засобів  - 55%. Невербальна поведінка людини нероздільно  пов’язана з його психологічним станом та слугує  засобом їх відображення. В процесі спілкування невербальна поведінка є об’єктом  тлумачення не сама по собі, а як показник внутрішніх, індивідуально-психологічних та соціально-психологічних характерних  ознак особистості. На основі невербальної поведінки  розкривається внутрішній світ особистості, здійснюється  формування психічного змісту спілкування та спільної діяльності. Люди досить швидко  вчаться пристосовувати свою вербальну  поведінку  до зміни  обставин.  Але мова тіла виявляється  менш пластичною. В  соціально-психологічних дослідженнях  розроблено різноманітні класифікації невербальних засобів спілкування. До  них відносяться всі  рухи тіла,  інтонаційні  характеристики  голосу та інш. Найзначніші кінетичні засоби – рухи іншої людини,  що сприймаються поглядом, які виконують виразно-регулятивну функцію у спілкуванні. До них належать виразні рухи, що проявляються в міміці обличчя,  позі, виборі місці розміщення,  погляді, ході людини.  Ми цілком згодні з твердженням А.А.Леонтьева та інших дослідників, і також вважаємо, що на основі вербальної, та невербальної поведінки здійснюється формування психічного змісту спілкування та спільної діяльності. Це дуже важливо для ділових взаємовідносин у колективі.
Аналіз спілкування як взаємодії на думку А.Леонтьева в роботі Психологія спілкування” має значні складнощі. Взагалі розділення  трьох  сторін  спілкування – сприйняття, комунікації  та взаємодії  можливо лише як засіб аналізу: не можливо виділити “чисту” комунікацію, без  сприйняття або взаємодії, або “чисте” сприйняття. У спілкуванні  постійно здійснюється реалізація на дію іншого. В одному випадку, наприклад,  здається, що партнер в нас чомусь підштовхує, тому ми опираємось; в іншому – що наші дії “співпадають”; в третьому – що партнер зачіпає наші сфери дії і ми їх відстоюємо і т. інш. За словами  стоїть дія, і спілкуючись, ми постійно відповідаємо собі на запитання “Що він робить?”, і наша поведінка будується виходячи з одержаної відповіді. Під час вибору позиції у спілкуванні слід враховувати: ступінь довіри  до партнера,  можливі наслідки  відкритості  у спілкуванні. І разом   з цим  максимальна ефективність ділового спілкування досягається при відкритому характері.  В розгорнутому вигляді у спілкуванні автор відокремлює наступні складові  спілкування:
1)    встановлення контакту;
2)    орієнтація в ситуації (люди, обставини і т. інш.);
3)    обговорення питання, проблеми;
4)    прийняття рішення;
5)    вихід з контакту.
В  діловому спілкуванні ця схема може бути як згорнутою, коротенькою, так і повною, з подробицями. Саме свідомим виділенням цих етапів та їх регуляцією вважає автор визначається здебільшого ефективність  ділового спілкування. Аналізуючи дослідження А.А.Леонтьєва, ми вважаємо, що кожне спілкування починається з налагодження контакту. Досить часто неуспіх ділового спілкування передбачено на самому  початку: нездійснений  контакт, точніше його відсутність,  веде до подальшого ланцюжку неправильних  дій. Необхідно стимулювати співрозмовника до спілкування і створити  максимальну атмосферу можливостей для подальшого  ділового обговорення та прийняття рішення. На думку А.Л.Потєряхіна в роботі “Психологія управління щабель  орієнтації допомагає  визначити стратегію і тактику ділового спілкування,  розвинути цікавість до нього та залучити партнера до сфери спільної  зацікавленості.     На цьому етапі потрібно відразу ж визначити  тривалість розмови  (звернутий, чіткий та конкретний або деталізований, розвернутий)  та залежно від цього будувати свою тактику. Основні  завдання етапу  орієнтації: 
викликати цікавість співрозмовника та залучити його до  обговорення;
виявити самооцінку  співрозмовника та зорієнтуватись у ролі  співбесідника та особистої;
почати вирішення  головного  завдання  спілкування.

2.2. Види спілкування

Види спілкування в психологічній літературі поділяються на підставі різних ознак.
1. За змістом спілкування може бути матеріальним, когнітивним, кондиційним, мотиваційним, діяльнішим.
Матеріальне спілкування — це обмін предметами і продуктами діяльності. При матеріальному спілкуванні суб'єкти здійснюють обмін продуктами своєї діяльності, які виступають засобами задоволення потреб.
Когнітивне спілкування — це обмін знаннями (наприклад, у ході навчального процесу).
Кондиційне спілкування — це обмін психічними та фізіологічними станами, тобто певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати настрій партнеру).
Мотиваційне спілкування — це обмін цілями, потребами, інтересами. Таке спілкування спрямоване на передачу іншому певних установок або готовності діяти певним чином.
Діяльнісне спілкування — це обмін діями, навичками, вміннями тощо.
2. За метою спілкування можна поділити на біологічне та соціальне. Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму (пов'язане з задоволенням біологічних потреб).
Соціальне спілкування задовольняє ряд соціальних потреб осо¬бистості (наприклад, потреба в міжособистісних контактах).
3. В залежності від засобів спілкування може бути безпосереднім та опосередкованим, прямим та непрямим.
Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів (руки, голосові зв'язки, голова тощо), без допомоги сторонніх предметів.
Опосередковане спілкування характеризується використанням спеціальних засобів: природні предмети (камінець, палиця і та ін.) та куль-турні (знакові системи).
Пряме спілкування полягає в особистісних контактах і безпосеред¬ньому сприйманні один одного (наприклад, розмова двох друзів).
Непряме спілкування передбачає наявність посередників, якими можуть виступати інші люди (наприклад, при переговорах між різними групами).
4. В залежності від спрямування спілкування може бути діловим та особистісним, інструментальним та цільовим.
Ділове спілкування — це спілкування на офіційному рівні і його змістом є те, чим зайняті люди в процесі трудової діяльності.
Особистісне спілкування зосереджене на проблемах, що складають внутрішній світ людей.
Інструментальне спілкування — це засіб для задоволення різних потреб.
Цільове спілкування служить засобом задоволення саме потреби в спілкуванні.
5. Виділяють вербальне та невербальне спілкування. 
Вербальне спілкування — це спілкування за допомогою мови.
Невербальне спілкування — спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміміки.
6. В залежності від суб'єктів спілкування може бути міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами), індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).
7. За тривалістю виділяють короткочасне і тривале спілкування, закінчене та незакінчене.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29138. Толкование договора 22 KB
  Толкование договора. Форма договора закрепляет и правильно отражает согласованное волеизъявление участников договора. Форма для того и нужна чтобы правильно выражать и закреплять согласованное волеизъявление всех участников этого договора. Но как бы тщательно стороны при заключении договора ни работали над смыслом договора всетаки иногда встречаются определенные сложности в выявлении смысла этого договора и тех условий на которых заключен договор.
29139. Заключение договора. Заключение договора в обязательном порядке. Заключение договора на торгах 26.5 KB
  Заключение договора. Заключение договора в обязательном порядке. Заключение договора на торгах. Основные положения о заключении договора Договор считается заключенным если между сторонами в требуемой в подлежащих случаях форме достигнуто соглашение по всем существенным условиям договора.
29140. Оферта и ее виды 25 KB
  Офертой признается адресованное одному или нескольким конкретным лицам предложение которое достаточно определенно и выражает намерение лица сделавшего предложение считать себя заключившим договор с адресатом которым будет принято предложение.
29141. Акцепт и его виды 24.5 KB
  Акцептом признается ответ лица которому адресована оферта о ее принятии. Акцепт должен быть полным и безоговорочным. Молчание не является акцептом если иное не вытекает из закона обычая делового оборота или из прежних деловых отношений сторон. Виды акцепта: вексельный банковский чековый по ценным бумага.
29142. Основания, порядок и последствия изменения и расторжения договора 29 KB
  Основания порядок и последствия изменения и расторжения договора. Изменение и расторжение договора возможны по соглашению сторон. По требованию одной из сторон договор может быть изменен или расторгнут по решению суда только: В случае одностороннего отказа от исполнения договора полностью или частично когда такой отказ допускается законом или соглашением сторон договор считается соответственно расторгнутым или измененным. Соглашение об изменении или о расторжении договора совершается в той же форме что и договор.
29143. Содержание и значение правовой конструкции «публичный договор» 25 KB
  Коммерческая организация не вправе оказывать предпочтение одному лицу перед другим в отношении заключения публичного договора. Цена товаров работ и услуг а также иные условия публичного договора устанавливаются одинаковыми для всех потребителей за исключением случаев когда законом и иными правовыми актами допускается предоставление льгот для отдельных категорий потребителей. Отказ коммерческой организации от заключения публичного договора при наличии возможности предоставить потребителю соответствующие товары услуги выполнить для него...
29144. Содержание и значение правовой конструкции «договор присоединения» 25.5 KB
  Содержание и значение правовой конструкции договор присоединения. Договором присоединения признается договор условия которого определены одной из сторон в формулярах или иных стандартных формах и могли быть приняты другой стороной не иначе как путем присоединения к предложенному договору в целом. Присоединившаяся к договору сторона вправе потребовать расторжения или изменения договора если договор присоединения хотя и не противоречит закону и иным правовым актам но лишает эту сторону прав обычно предоставляемых по договорам такого вида...
29145. Содержание и значение правовой конструкции «предварительный договор» 25.5 KB
  Содержание и значение правовой конструкции предварительный договор. По предварительному договору стороны обязуются заключить в будущем договор о передаче имущества выполнении работ или оказании услуг основной договор на условиях предусмотренных предварительным договором. Предварительный договор заключается в форме установленной для основного договора а если форма основного договора не установлена то в письменной форме. Несоблюдение правил о форме предварительного договора влечет его ничтожность.
29146. Исполнение солидарного обязательства 27.5 KB
  При солидарной обязанности должников кредитор вправе требовать исполнения как от всех должников совместно так и от любого из них в отдельности притом как полностью так и в части долга. Кредитор не получивший полного удовлетворения от одного из солидарных должников имеет право требовать недополученное от остальных солидарных должников. В случае солидарной обязанности должник не вправе выдвигать против требования кредитора возражения основанные на таких отношениях других должников с кредитором в которых данный должник не участвует....