31712

Двіжущіе сили та умови розвитку особистості

Доклад

Психология и эзотерика

Двіжущіе сили та умови розвитку особистості Розвиток особистості слід розуміти як процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомофізіологічними передумовами до становлення особистості в процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію з навколишнім світом опановуючи досягненнями людства. Створювані в ході цього процесу здібності і функції відтворюють в особистості історично сформувалися людські якості. Оволодіння дійсністю у дитини здійснюється в його...

Украинкский

2013-09-01

99 KB

0 чел.

.Двіжущіе сили та умови розвитку особистості 
Розвиток особистості слід розуміти як процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомо-фізіологічними передумовами до становлення особистості, в процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію з навколишнім світом, опановуючи досягненнями людства. Створювані в ході цього процесу здібності і функції відтворюють в особистості історично сформувалися людські якості. Оволодіння дійсністю у дитини здійснюється в його діяльності за допомогою дорослих, тим самим процес виховання є провідним у розвитку її особистості. Спираючись на те, чому дитина вже навчений, дорослі організовують його діяльність з опанування новими сторонами дійсності, новими формами і особливостями поведінки. Розвиток особистості здійснюється в діяльності, керованою системою мотивів, властивих даній особистості. Діяльнісно-опосередкований тип взаємин, який складається у людини з найбільш референтною групою (або особою), є визначальним (провідним) фактором розвитку особистості, на думку А.В. Петровського. В якості передумови і результату розвитку особистості виступають потреби. Рушійною силою розвитку особистості служить внутрішнє протиріччя між зростаючими потребами і реальними можливостями їх задоволення. Система міжособистісних відносин в групах породжує протиріччя між потребою індивіда в персоналізації та об'єктивної зацікавленістю референтної групи приймати лише ті прояви його індивідуальності, які відповідають цінностям, завданням і нормам функціонування та розвитку цієї спільності. Це протиріччя знімається у спільній діяльності. 
Розвиток особистості може бути представлене як процес входження людини в нове соціальне середовище та інтеграції в неї в результаті цього процесу. У цьому процесі індивід проходить три фази: адаптацію, індивідуалізацію (характеризується наростанням загострення суперечності між особистістю і групою) та інтеграцію. При порушенні цього процесу розвиток особистості спотворюється, виникають конфлікти з спільнотами, зменшується задоволеність особистості взаємовідносинами та взаємодією. При нормальному протікання цього процесу в особистості формуються гуманістичні якості, виникають і закріплюються різні психічні та особистісні новоутворення, виникає стійка структура особистості. Соціальна ситуаціярозвитку, по Л.С. Виготському), в якій відбувається соціальний розвиток особистості, динамічна. Поряд з динамікою розвитку особистості в межах відносно стабільною вікової стадії розгортається динаміка послідовного включення особистості в різняться за рівнем розвитку спільності, кожна з яких домінує в певні вікові періоди. Тип розвитку особистості визначається типом групи, в яку вона інтегрована. 

2.Подход до розуміння особистості в школі О.М. Леонтьєва

На відміну від попередніх і наступних вітчизняних концепцій особистості ця характеризується високим рівнем абстрактності. При всьому її відмінність від інших є загальна посилка з ними. Суть її в тому, що, на думку А. Н. Леонтьєва, "особистість людини" виробляється "- створюється суспільними відносинами". Таким чином, очевидно, що в основі уявлень про особистість вітчизняних психологів лежить марксистської постулат про неї як про сукупність суспільних відносин. Проте тлумачення цих відносин різному. Як же розуміє їх А. М. Леонтьєв? У наведеному визначенні з'являється істотне додавання: "особистість створюється суспільними відносинами, в які індивід вступає в своїй предметній діяльності". 
Таким чином, на перший план виступає категорія діяльності суб'єкта, оскільки саме діяльність суб'єкта є вихідною одиницею психологічного аналізу особистості, а не дії, не операції або блоки цих функцій; останні характеризують діяльність, а не особистість. До наслідків цього принципового положення можна віднести: 
- О. М. Леонтьєву вдається провести розмежувальну лінію між поняттями індивід і особистість. Якщо індивід - це неподільне, цілісне, зі своїми індивідуальними особливостями генотипічну освіту, то особистість - теж цілісне утворення, але не дане кимось або чимось, а виготовлене, створене в результаті безлічі предметних діяльностей. Положення про діяльність як одиниці психологічного аналізу особистості - це перший принципововажливий теоретичний постулат О. М. Леонтьєва. 
- Інший настільки ж важливий постулат - це звернене А. Н. Леонтьєвим положення С. Л. Рубінштейна про зовнішній, чинному через внутрішні умови. 
- Розвиток особистості постає перед нами як процес взаємодій безлічі діяльностей, які вступають між собою в ієрархічні стосунки. Особистістьвиступає як сукупність ієрархічних відносин діяльностей. Їх особливість полягає, за висловом А. Н. Леонтьєва, в «отвязанность» від станів організму. Ці ієрархії діяльностей породжуються їх власним розвитком, вони-то і утворюють ядро ​​особистості. Але виникає питання про психологічнухарактеристиці цієї ієрархії діяльностей. 
Все це дозволяє А. Н. Леонтьєву виділити три основних параметри особистості: 
- Широту зв'язків людини зі світом (за допомогою його діяльностей); 
- Ступінь ієрархізовані цих зв'язків, перетворених в ієрархію змістотворних мотивів (мотивів-цілей); 
- Загальну структуру цих зв'язків, точніше мотивів-цілей. 
Процес становлення особистості за А. Н. Леонтьєву є процес «становлення зв'язкової системи особистісних смислів». 

3.Теорія особистості В. А. Петровського

У сучасній вітчизняній психології розвивається діяльнісний підхід, в рамках якого розвивалася, зокрема теорія особистості В.А. Петровського. У руслі цього напрямку особистість людини вважається і продуктом, і суб'єктом історичного процесу. Біологічні властивості людини розглядаються в ній як «безособові» передумови розвитку особистості, яка не може зберігати їх як структуру, рядоположенних і рівноправну соціальної підструктури.Природні передумови розвитку індивіда, його ендокринна і нервова системи, тілесна організація, переваги та дефекти його фізичного складу дуже інтенсивно впливають на формування його індивідуально-психологічних особливостей. Однак біологічне, входячи в особистість людини, перетворюється, стаючи культурним, соціальним. 
В.А. Петровський вделяет три складові структури особистості. Отже, в структуру особистості входить у першу чергу внутрііндівідная або інтраіндівідная підсистема, утворена особливостями будови темпераменту, характеру, здібностей людини. Ця підсистема є необхідною, але недостатньою для розуміння психології особистості. 
Усередині замкнутого простору фізичного тіла індивіда його особистість не може бути виявлена. Її можна знайти лише в просторі межіндівідних відносин. Лише процеси міжособистісної взаємодії в групі можуть розглядатися як прояви особистості кожного з учасників цієї взаємодії. 
Таким чином, одна з підструктур особистості як би розташована в межіндівідном просторі, за рамками органічного тіла індивіда, утворюючи інтеріндівідную підсистему особистості. 
Інтраіндівідная і інтеріндівідная підсистеми не вичерпують всі особистісні прояви. Окрім них необхідно виділити ще одну складову структури особистості - метаіндівідную (надіндивідним). Особистість при цьому не тільки виноситься за рамки органічного тіла індивіда, але і переміщається замежі його наявних, існуючих «тут і тепер» зв'язків з іншими індивідами. Фокус уваги психолога в даному випадку спрямований на «вклади» в інших людей, які суб'єкти вільно чи мимоволі здійснюють за допомогою своєї діяльності. Тут мається на увазі активний процес певної продовження себе в іншому не тільки в сам момент впливу суб'єкта на інших індивідів, але й поза рамками актуального безпосереднього одномоментного взаємодії. Процесі результат відображення суб'єкта в інших людях, його ідеальної представленості та здійснення в них своїх вкладів отримав назву персоналізації. 
Явище персоналізації дає можливість внести певну ясність в проблему особистого безсмертя, завжди хвилювала людство. Так як особистість людини не зводиться до представленості її в тілесному суб'єкті, а продовжується в інших людях, то зі смертю індивіда особистість «повністю» не вмирає. Слова «він живе в нас після смерті» не несуть ні містичний, ні метафоричний сенс. Вони лише констатують факт руйнування цілісної психологічної структури при збереженні одного з її ланок. 
Ймовірно, якщо б ми зуміли зафіксувати суттєві зміни, які даний індивід виробив своєї реальної предметної діяльністю та спілкуванням в інших індивідах, то ми отримали б найбільш повну його характеристику саме як особистості. Індивід може досягти рівня історичної особистості в певній соціально-історичній ситуації лише в тому випадку, якщо ці зміни стосуються досить широке коло людей, отримавши оцінку не тільки сучасників, але й історії, яка має можливість більш точно зважити ці особистісні вклади, які в кінцевому рахунку виявляються вкладами в суспільну практику. 
Таким чином, у структуру особистості входять три підсистеми: 
1) індивідуальність особистості; 
2) її представленість у системі міжособистісних відносин; 
3) запечатление особистості в інших людях, її «внесок» в них. Кожен з цих компонентів органічно вплетений в загальну структуру особистості, утворюючи її єдність і цілісність. 
Щоб зрозуміти особистість, необхідно розглядати її в системі дійсних відносин з оточуючими людьми, а не як утворену жорстким поєднанням атомів індивідуальних якостей ізольовану молекулу. Необхідно вивчити і групи, в які входить дана людина, в яких він діє і спілкується, виробляє і приймає «вклади», здійснюючи перетворення інтелектуальної та емоційної сфери інших людей і в свою чергу зазнаючи зміни, прийнявши «вклади» від них. У центрі уваги психолога повинні знаходитися активність особистості і характер її соціально-значимої спрямованості. 

4.Подход до розуміння особистості в школі С.Л. Рубінштейна

Перше, на що спеціально звертає увагу С. Л. Рубінштейн, приступаючи до характеристики особистості, це залежність психічних процесів від особистості. На думку автора, це виражається, по-перше, в індивідуально-диференціальних відмінностях між людьми. У різних людей, в залежності від їх індивідуальних, тобто особистісних особливостей, є різні типи сприйняття, пам'яті, уваги, стилі розумової діяльності. По-друге, особистісна залежність психічних процесів виражається в тому, що сам хід розвитку психічних процесів залежить від загального розвитку особистості. Зміна життєвих епох, через які проходить кожна особистість і відбувається її розвиток, призводить не тільки до зміни життєвих установок, інтересів, ціннісних орієнтації, але і до зміни почуттів, вольовий життя. По-третє, залежність психічних процесів від особистості виражається в тому, що самі ці процеси не залишаються незалежно розвиваються процесами, а перетворюються у свідомо регульовані операції, тобто психічні процеси стають психічними функціями особистості. Так, сприйняття в ході розвитку особистості перетворюється на більш-менш свідомо регульований процес спостереження, а мимовільне запечатление змінюється свідомим запам'ятовуванням. Увага у своїй специфічно людській формі виявляється довільним, а мислення - це сукупність операцій, свідомо направляються людиною на вирішення завдань. Виходячи з даного контексту, вся психологія людини єпсихологією особистості. 
Наступне важливе для психологічної концепції особистості положення полягає в тому, що будь-який зовнішній діє на індивіда через внутрішні умови, які в нього вже сформувалися раніше, також під впливом зовнішніх впливів. Особистістю не народжуються - нею стають. Дійсно, кожен вид психічних процесів, виконуючи свою роль у житті особистості, в ході діяльності переходить у властивості особистості. Тому психічні властивості особистості - не явна даність, вони формуються і розвиваються в ході діяльності. 
Для розуміння психології особистості, з точки зору С. Л. Рубінштейна, стають важливими наступні положення: 
1) психічні властивості особистості в її поведінці, в діях і вчинках, які вона здійснює, одночасно і проявляються, і формуються; 
2) психічний образ особистості у всьому різноманітті її властивостей визначається реальним буттям, способом життя і формується в конкретній діяльності; 
3) процес вивчення психічного образу особистості передбачає вирішення трьох питань: 
- Чого хоче особистість, що для неї привабливо, до чого вона прагне? Це питання про спрямованість, установках і тенденції, потреби, інтереси та ідеали; 
- Що може особистість? Це питання про здібності, про обдарування людини, про його обдарованості; 
- Що особистість є, що з її тенденцій і установок увійшло у неї в плоть і кров і закріпилося в якості стрижневих особливостей особистості. Це питання про характер. 

5.Теоріі особистості В.М. Мясищева і Б.Г. Ананьєва

Аналізуючи погляди В.М. Мясищева на особистість, слід підкреслити, він став першим, хто у відкритій формі поставив питання про структуру особистості. Специфіка його поглядів на структуру особистості полягає в тому, що в ній немає окремих складових, але є психологічна даність - відношення, що замикає на себе всі інші психологічні характеристики особистості. Саме ставлення, на думку В. М. Мясищева, є інтегратором цих властивостей, що й забезпечує цілісність, стійкість, глибину і послідовність поведінки особистості. В. Н. Мясищев будує свою концепцію особистості, центральним елементом якої є поняття «ставлення». Ставлення особистості - це активна, свідома, інтегральна, виборча, заснована на досвіді зв'язок особистості з різними сторонами дійсності. На думку В. М. Мясищева, ставлення - це системоутворюючий елемент особистості, яка постає як система відносин. При цьому важливим моментом є уявлення про особистість як про систему відносин, структурованої за ступенем узагальненості - від зв'язків суб'єкта з окремими сторонами або явищами зовнішнього середовища до зв'язків з усією дійсністю в цілому. Самі відносини особистості формуються під впливом суспільних відносин, якими особистість пов'язана з навколишнім світом в цілому і суспільством зокрема. Ці відносини виражають особистість в цілому і складають внутрішній потенціал людини. Саме вони виявляють, тобто виявляють для самої людини приховані, невидимі його можливості і сприяють появі нових. В.Н. Мясищев виділяє у відношенні "емоційну", "оцінну" (когнітивну, пізнавальну) і "конативну" (поведінкову) сторони. Кожна сторона відносини визначається характером життєвого взаємодії особистості з навколишнім середовищем і людьми, що включає різні моменти від обміну речовин до ідейного спілкування. Емоційний компонент сприяє формуванню емоційного ставлення особистості до об'єктів середовища, людям і самому собі. Пізнавальний (оціночний) сприяє сприйняттю й оцінці (усвідомлення, розуміння, пояснення) об'єктів середовища, людей і самого себе. Поведінковий (конативний) компонент сприяє здійсненню вибору стратегій і тактик поведінки особистості стосовно значущим (цінних) для неї об'єктів середовища, людям і самому собі. 
Визначною заслугою Б. Г. Ананьєва стала його ідея про єдність природного і суспільного в структурі людського розвитку. Єдність біологічного і соціального в людині забезпечується за допомогою єдності таких його макрохарактеристик як індивід, особистість, суб'єкт та індивідуальність. 
Носієм біологічного в людині є, головним чином, індивід. Соціальне представлено в людині за допомогою особистості і суб'єкта діяльності. При цьомумова не йде про протиставлення біологічного і соціального хоча б тому, що індивід у ході індивідуального життя соціалізується і набуває нових властивостей. Кожна людина як особистість проходить свій життєвий шлях, в рамках якого відбувається соціалізація індивіда і формується його соціальна зрілість. Людина як особистість являє собою сукупність суспільних відносин: економічних, політичних, правових. Однак людина - це не тільки індивід і особистість, але й носій свідомості, суб'єкт діяльності, що виробляє матеріальні і духовні цінності. Людина як суб'єкт постає з боку його внутрішньої, психічної життя, як носій психічних явищ. Структура людини як суб'єкта діяльності утворюється з певних властивостей індивіда і особистості які відповідають предмету і засобам діяльності. Основу предметної діяльності людини становить праця і тому він виступає як суб'єкт праці. Основу теоретичної або пізнавальної діяльності становлять процеси пізнання, і тому людина постає як суб'єкт пізнання. В основі комунікативної діяльності лежить спілкування, що дозволяє розглядати людину як суб'єкта спілкування. Результатом здійснення різних видів діяльності людини як суб'єкта стає досягнення їм психічної зрілості. Таким чином, кожна людина постає у вигляді певної цілісності - як індивід, особистість і суб'єкт, зумовленої єдністю біологічного та соціального. Однак для кожного з нас очевидно і те, що всі ми відрізняємося один від одного своїм темпераментом, характером, стилем діяльності, поведінки і т. д. Тому, крім понять індивіда, особистості і суб'єкта використовується і поняття індивідуальності. Індивідуальність - це неповторне поєднання в людині його рис з усіх трьох названих вище підструктур психіки. Людина як індивід, особистість і суб'єкт діяльності може бути віднесений до певних класів, групами і типами. Але як індивідуальність він існує в єдиному числі і неповторний в історії людства. Зрозуміти індивідуальність можна, лише об'єднавши всі факти і дані про людину в усіх аспектах її буття. З цієї точки Однак для кожного з нас очевидно і те, що всі ми відрізняємося один від одного своїм темпераментом, характером, стилем діяльності, поведінки і т. д. Тому, крім понять індивіда, особистості і суб'єкта використовується і поняття індивідуальності. Індивідуальність - це неповторне поєднання в людині його рис з усіх трьох названих вище підструктур психіки. Людина як індивід, особистість і суб'єкт діяльності може бути віднесений до певних класів, групами і типами. Але як індивідуальність він існує в єдиному числі і неповторний в історії людства. Зрозуміти індивідуальність можна, лише об'єднавши всі факти і дані про людину в усіх аспектах її буття. З цієї точки зору індивідуальність - це функціональна характеристика людини, що проявляє себе на всіх рівнях його структурної організації - індивіда, особистості, суб'єкта діяльності. Саме на рівні індивідуальності можливі найвищі досягнення людини, оскільки індивідуальність проявляється у взаємозв'язку і єдності властивостей людини як індивіда, особистості і суб'єкта діяльності. Б. Г. Ананьєв першим в психології спробував дати психологічну характеристику категорії індивідуальності. Кожна людина як ціле завжди є і індивід, і особистість, і суб'єкт діяльності. Однак далеко не кожен є індивідуальністю не в сенсі індивідуальних відмінностей на кожному рівні організації, а в сенсі їх гармонійних відносин, єдності різнорівневих властивостей. Саме ця єдність складає основу для максимально повного розвитку та вираження людиною своїх здібностей, допомагає йому внести свій власний неповторний внесок у суспільний розвиток. Індивідуальність висловлює єдність всіх рівнів організації людини. Психологічний зміст індивідуальності повніше інших виражає поняття цілісності. Взаємодіючи між собою, спрямованість особистості та індивідуальний стиль діяльності забезпечують співдружність всіх рівнів, що виражається в єдності особистісних і діяльнісних характеристик людини. Ця єдність особистості і суб'єкта діяльності знаходить своє вираження в успішної трудової, пізнавальної та комунікативної діяльності людини, обумовлюючи неповторність його внеску в суспільний фонд. Максимальна успішність людини в будь-якому виді діяльності єфункція двох тісно взаємопов'язаних системоутворюючих факторів - спрямованості особистості та індивідуального стилю діяльності. Провідним фактором в цій парі є спрямованість особистості, оскільки саме на основі позитивного ставлення особистості до цілей своєї діяльності шукаються, знаходяться і наводяться в доцільну систему способи досягнення значущих для особистості цілей. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47253. Сущность и своеобразие педагогической профессии 714.17 KB
  Учитель как субъект педагогической деятельности и профессионально обусловленные требования к нему. Профессиональное творчество в педагогической деятельности педагога. Изучение особенностей профессиональной направленности и пригодности к педагогической деятельности. Герсберг установил что настоящими мотивами деятельности учителя является многообразие труда самостоятельность профессиональный рост осознание важности дела и д.
47254. Электрическая часть ГРЭС 3х320 МВт 580.15 KB
  Место сооружения данной проектируемой ГРЭС находится в Центральном районе. Мощность генераторов установленных на ГРЭС 3х320 МВт. Генератор соединяется в блок с повышающим трансформатором мощностью 400МВ.А. Энергоблоки генератор - трансформатор работают на шины 220 кВ.
47255. Автоматизовані системи управління 391.5 KB
  Методичні вказівки містять вимоги до структури й змісту дипломного проекту за спеціальністю. Викладено вимоги й правила щодо оформлення пояснювальної записки і графічної частини дипломного проекту. Вимоги до структурних елементів вступної частини.
47256. Психологическое сопровождение команды спортсменов с ограниченными возможностями в СДЮСШОР ГБОУ «Балтийский Берег» 1.25 MB
  Особенностями спортсменов с умственной отсталостью атлетов входящих в команду Специальных олимпийцев является высокая степень неразвитости речи низкий уровень концентрации внимания отсутствие возможности к запоминанию последовательности действий стильное недоразвитие мелкой и недостаточное развитие крупной моторики. Чем выше уровень референтности окружающих цели и содержания деятельности тем больше влияние на отдельную личность способна оказать группа. Эффективность тренировочного процесса спортсменов с ограниченными...
47257. Исследование систем управления персоналом и влияние зарубежного опыта на Российскую модель на примере компании ОАО «Ростелеком» Петербургский филиал 137.86 KB
  Понятия подходы и принципы управления персоналом. Понятия управления персоналом. Основные подходы управления персоналом. Основные принципы управления персоналом за рубежом.
47258. ОЦЕНКА И РАСЧЕТ ФИНАНСОВЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩИХ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПРЕДПРИЯТИЯ 975.5 KB
  Цель такого анализа — исследовать важнейшие аспекты денежного оборота и принять меры по укреплению финансово-экономического состояния хозяйствующего субъекта. Стабильное финансовое состояние предприятия означает своевременное выполнение обязательств перед его персоналом
47260. Государственное и муниципальное управление 710.5 KB
  елью государственной итоговой аттестации является определение уровня теоретической подготовки выпускников и освоения ими практических навыков по решению профессиональных задач в рамках основных видов их будущей профессиональной деятельности.