31714

Загальні поняття про особистість

Доклад

Психология и эзотерика

В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості індивіди але не кожен індивід особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.

Украинкский

2013-09-01

49 KB

11 чел.

1. Загальні поняття про особистість

Кожна людина – насамперед індивід, біологічний організм, що існує самостійно. Коли говорять про властивості людини як індивіда, то мають на увазі її природні ознаки, які дають змогу їй бути жиим організмомо, представником homo sapiens.

Індивід – це поняття, яке визначає належність живої істоти до людського роду. Новонароджена дитина є індивід – головною характеристикою властивостей індивідає їх переважаюча залежність від спадковості.

Особистість – це людина, яка живе і діє в певних суспільно-історичних умовах, посідає певне місце в суспільстві і характеризується свідомістю. В особистості немовби концентруються особливості суспільства, основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна, тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах, в діяльності та стосунках з іншими людьми, аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості – індивіди, але не кожен індивід – особистість. Не можна назвати особистістю новонароджену дитину, психічно хвору людину, ідіота. До цієї категорії можна віднести й індивідів, які з тих чи інших причин у ранньому дитинстві потрапили до нецивілізованого, дикого світу. Особистістю не народжуються, нею стають у процесі життя й діяльності в людському суспільстві. Особистістю можна назвати людину, що досягла певного рівня психічного й соціального розвитку, на якому вона набуває здатності ставити перед собою життєво важливі цілі й досягати їх, коли в неї вироблені власні погляди й відношення, власні моральні вимоги.

2. Особистість у соціології та психології. Загальна та соціальна психологія.

В роботах Б.Д. Паригіна модель особистості, котра повинна зайняти місце в системі психології, припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного. Соціологічний підхід характеризується тим, що у ньому особистість розглядається переважно як об’єкт соціальних стосунків, а загальнопсихологічний – тим, що тут акцент робиться лише на “всезагальних механізмах психічної діяльності індивіда”.

В.А. Ядов, відмічаючи специфіку соціологічного інтересу до особистості, вбачає її у тому, що для соціології особистість важлива не як індивідуальність, а як безлика, деперсонізована особистість, як соціальний тип. Але якщо система соціологічного знання має справу переважно з аналізом об’єктивних закономірностей суспільного розвитку, то зрозуміло, що головний фокус інтересу тут – макроструктура суспільства, і насамперед такі одиниці аналізу, як соціальні інститути, закони їхнього функціонування й розвитку, структура суспільних стосунків, а відповідно, і соціальна структура кожного конкретного типа суспільства. Але конкретні люди є носіями суспільних стосунків. Зрозуміти зміст та механізм дії законів суспільного розвитку неможливо без аналізу дій особистості.

Складнішим є питання про розділення проблематики особистості в загальній і соціальній психології. Розбіжності у трактуванні особистості стосуються, насамперед, уявлення про структуру особистості. Менше всього згоди існує з питання про те, включається чи ні в особистість індивідуальні психологічні відмінності. Багатогранність поняття особистості призводить до того, що одні розуміють під особистістю конкретного суб’єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей і його соціальних ролей, а інші розуміють особистість “як соціальну властивість індивіда, сукупність інтегрованих у ньому соціально важливих рис, що утворились у прямій та непрямій взаємодії даної особи з іншими людьми і роблять його, у свою чергу, суб’єктом праці, пізнання й спілкування” (І.С. Кон).

В одній з узагальнюючих праць по психології особистості, що представляють перший підхід, було запропоновано розрізняти в особистості три утворення: психічні процеси, психічні стани і психічні властивості. Спеціально питання про структуру особистості висвітлювався К.К. Платоновим, який виділив у структурі особистості її різні підструктури, перелік яких варіювався і в останній редакції складався з чотирьох підструктур або рівнів: 1) біологічно зумовлена підструктура (темперамент, статеві, вікові іноді патологічні властивості психіки); 2) психологічна підструктура, що включає індивідуальні властивості окремих психічних процесів, які стали властивостями особистості (пам’яті, емоції, мислення, сприйняття, почуттів та волі); 3) підструктура соціального досвіду (набуті людиною знання, навики, вміння та звички); 4) підстурктура направленості особистості (усередині якої є, в свою чергу, особливий ієрархічно взаємопов’язаний ряд підструктур: бажання, інтереси, схильності, ідеали, індивідуальна картина світу, переконання). “Схема ієрархії основних рядоположених підструктур як рівней особистості, на які накладаються підструктури її характеру й здібностей” по К.К. Платонову використовується, зокрема, для пізнання психічної структури самого себе як особистості (див. дод. 1).

Інший підхід до питання запропоновано А.Н. Леонтьєвим. Перш ніж перейти до характеристики структури особистості, він формулює деякі загальні передпосилки розгляду особистості психології. Смисл їх зводиться до того, що особистість розглядається у нерозривному зв’язку з діяльністю. Ключем до наукового розуміння особистості може бути тільки дослідження процесу породження та трансформації особистості людини в її діяльності. Особистість виступає в такому контексті, з однієї сторони, як умова діяльності, з іншої – як її продукт. Оскільки ознакою діяльності є наявність мотиву, то за ієрархією діяльності лежить ієрархія її мотивів, а також ієрархія потреб, що їм відповідають.

 

 

 

 

3. Поняття індивідуальності

Однією з найхарактерніших рис особистості є її індивідуальність. Індивідуальність – це особистість у своїй неоднорідності. Це людина, яка має риси, властиві тільки їй. Індивідуальність – це неповторне поєднання психологічних особливостей людини, які складають її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється в темпераменті, характері, звичках, інтересах, в особливості пізнавальних процесів: сприйманні, пам’яті, оригінальності мислення, уяві тощо. Оригінальність інтелекту полягає у здатності бачити те, що не бачать інші, в особливостях переробки інформації, тобто в умінні ставити проблеми і розв’язувати їх. Своєрідність почуттів може проявлятись у надмірному розвитку одного з них (інтелектуальні, моральні, естетичні), у великій рухливості емоцій. Особливості волі проявляються у силі вольових проявів, витримці, мужності. Індивідуальність характеризує особистість конкретніше, детальніше й повніше. Вона є постійним об’єктом дослідження при вивченні як психології особистості, так і інших напрямків психології.

4. Особистість як суб’єкт спілкування.

І, якщо головний фокус аналізу особистості – її взаємодія з групою, то очевидно, що перш за все необхідно виявити те, через які саме групи здійснюється вплив суспільства на особистість. Для цього важливо вивчити конкретний життєвий шлях особистості. Говорячи традиційною мовою психології, - це проблема соціалізації.

Іншим соціально-психологічним питанням, пов’язаним з вивченням особистості, є вивчення того, як особистість діє в умовах активного спілкування з іншими у тих реальних ситуаціях і групах, де відбувається її життєдіяльність. Традиційною мовою психологія ця проблема може бути визначена як проблема соціальної установки.

Соціальна психологія з’ясовує, яким чином, тобто в яких конкретно групах, особистість, з однієї сторони, засвоює соціальні впливи (через яку із систем її діяльності), а, з іншої сторони, яким чином, в яких конкретних групах вона реалізує свою соціальну сутність (через які саме види спільної діяльності).

Підхід до особистості як суб’єкта спілкування визначається наступними характеристиками:

- типологічної (виходячи з якої, визначаються типологічні властивості особистості та їхня реалізація у спілкуванні);

- статусної (соціально-психологічний статус особистості в її соціально-психологічних властивостях);

- диспозиційної (визначає фіксовану в соціальному досвіді особистісну схильність до спілкування);

- функціональної (визначає функції особистості як суб’єкта спілкування);

- технологічною (визначає рівень комунікативної компетенції особистості, її володіння навиками соціально-психологічної взаємодії).

На базі аналізу типологічних особливостей особистості формується її психограма як суб’єкта спілкування. У короткому викладенні вона має наступний вигляд:

  1.  Психологічні особливості.
    1.  Психологічні процеси:

а) сприйняття; б) пам’ять; в) уява; г) мислення.

  1.  Психічні стани:

а) утома; б) апатія; в) стрес; г) тривожність; д) депресія; е) збудження та інші.

  1.  Психічні відношення:

а) емоціональні; б) вольові; в) інтелектуальні та інші.

5. Якості особистості.

Щодо моральних якостей особистості, то вони носять тільки соціально значущий характер. З численних моральних якостей можна виділити гуманізм, людяність, доброту, милосердя, совість, терпимість, ідейність, патріотизм, принциповість, ввічливість, єлність слова та діла, самозреченість, благородство, сором’язливість, переконання, миролюбство, вірність, відповідальність. Звичайно, тим чи іншим індивідам властиві і багато негативних, аморальних якостей. До них, наприклад, можна віднести егоїзм, грубість, тунеядство, боягузтво, цинізм, наклепництво, зверхність, мстивість. Багато рис особистості відносяться одночасно і до психологічних, і до моральних якостей. Наприклад, гуманізм, переконаність, сильний характер, емоції, мужність. Поняття “морально-психологічний клімат колективу” підкреслює, крім усього іншого, єдність моральних та психологічних якостей, які властиві членам даної соціальної спільності.

Усі як позитивні, так і негативні соціально значущі якості є продуктом впливу суспільства, соціальних спільностей, окремих людей на дану особистість, а також продуктом самовиховання. Сформовані ж суспільством і самою людиною її якості справляють величезний вплив на розвиток як суспільства, так і самої особистості. Саме тому ці якості, риси особистості називають соціально значущими.

 

Висновки.

Отож, можна сказати, що людина як продукт тривалої еволюції матеріального світу є матеріальною (природною) істотою, але вона – людська природна істота, тому сутність її визначається сукупністю всіх суспільних відносин

Індивід – окрема людина, виступає як єдність соціального і біологічного, як цілісна система. Тільки в суспільстві він стає суспільним індивідом, а його життєдіяльність – соціальною життєдіяльністю. Кожний індивід пізнає, оцінює, мислить і діє індивідуально, намагаючись створити умови для задоволення своїх потреб. Оскільки процес реалізації його життя здійснюється в суспільстві, то його індивідуальна діяльність постає як суспільна, адже утримує в собі певні загальні риси, властиві іншим індивідам, суспільству в цілому.

Особистість – це соціокультурна якіцсть індивіда. В літературі існує чимало різнопланових визначень особистості: філософські, соціологічні, психологічні. Власне, поняття “особистість” фіксує передусім загальне для окремих індивідів – людську індивідуальність, яка завдячуючи культурі, виявила, розвинула і зберегла себе. Нині настійно утверджується в суспільній свідомості думка, що особистість – не одиничне, навіть не особливе, а монадне утворення, позяак може репрезентувати весь Всесвіт, стиснутий у межах одного індивіда. Соціальне, інтимно-особистісне пересікається у фокусі індивідуальності, створюючи її неповторність. “Особистість” та “індивідуальність” – діалектично взаємопов’язані поняття, що розкривають співвідношення загального, особливого та одиничного в індивіді. При цьому поняття “особистість” розкриває зміст сутності людини, а поняття “індивідуальність” – форму прояву її. Як зазначав С. Рубінштейн, “властивості особистості аж ніяк не зводяться до її індивідуальних особливостей. Вони включають і загальне, і особливе, і одиничне. Особистість тим значиміша, чим більше в індивідуальному відбитті представлено у ній загальне. Індивідуальні властивості особистості – це не одне й те саме, що особистісні властивості індивіда, тобто властивості, які характеризують його як особистість”.

Таким чином, особистість визначається як стійка сукупність соціально значущих рис, що характеризують індивіда як представника певної спеціальності або суспільства. Поняття “особистість”, як правило, використовується для відображення соціальності людини, різних її проявів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71311. Психология юридического труда 313 KB
  В кабинете следователя ничто не должно отвлекать допрашиваемого. Кабинет следователя должен быть хорошо освещен. Процессуальная самостоятельность следователя прокурора судьи в пределах определяемых законом предполагает высокий уровень ответственности волевых качеств и организаторских способностей.
71312. Основы обеспечения информационной безопасности в ОВД 153.5 KB
  Основной проблемой информационного общества сегодня является проблема защиты информации от ее утечки искажения блокирования систем и средств передачи информации а так же защита сведений конфиденциального характера и государственной тайны.
71313. Государственная политика в сфере информатизации общества и информационной безопасности 141.5 KB
  Необходимо так же сказать, что федеральный орган исполнительной власти в сфере внутренних дел обеспечивает полиции возможность использования информационно-телекоммуникационной сети Интернет, автоматизированных информационных систем, интегрированных банков данных...
71314. Нормативно-правовое обеспечение информационной безопасности 184.5 KB
  Имеет право обрабатывать данные о гражданах необходимые для выполнения возложенных на нее обязанностей с последующим внесением полученной информации в банки данных о гражданах далее банки данных. Полиция обеспечивает защиту информации содержащейся в банках данных...
71315. Мифы в современном искусстве 13.92 KB
  Зато очень активно использовался язык жестов звуков мимики. Так маленькие дети рожденные от немца русского и даже нигерийца легко найдут общий язык сидя в песочнице. Они умудрились создать свою систему общения не понимая чужой язык.
71316. Логические операции с объемом и содержанием понятия 49.5 KB
  Логический (контекстный) анализ деления понятия направлен на выявление скрытых элементов языковых конструкций в данном случае на формулирование основания когнитивной операции классифицирования на моделирование экспертной оценки речевой коммуникативной ситуации формируются аналитические...
71317. Понятие – смысловая единица речевой коммуникации 48.5 KB
  Логические характеристики понятия как формы мысли: объем и содержание понятия. Владение опытом логического анализа терминологии Умение выявлять в текстовой информации семантические единицы логического анализа Умение различать конкретные абстрактные собирательные понятия...
71318. Предмет и семантические категории логики 68.5 KB
  Предмет и семантические категории логики Содержание История появления логики Предмет логики Язык и логика в системе коммуникации Понятие семантической категории знаковой системы Семантические категории логики Результаты освоения темы дисциплины Формирование представлений о формах...
71319. Учет труда и его оплата 73.5 KB
  Формы оплаты труда: Повременная Сдельная Системы оплаты труда: Простая повременная Повременно-премиальная Прямая сдельная Сдельно-премиальная Сдельно-прогрессивная Косвенно-сдельная Аккордная Доплата к заработной плате денежная выплата компенсирующего характера связанная с режимом работы...