31731

Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток

Доклад

Психология и эзотерика

Педагогічні здібності - це індивідуальні стійкі властивості особистості, що складаються в специфічної чутливості до об'єкта, засобів, умов педагогічної праці і створенню продуктивних моделей формування шуканих якостей в особистості воспитуемого.

Украинкский

2013-09-01

28.5 KB

41 чел.

48. Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток

Концепція педагогічних здібностей, що розвивається Н.В. Кузьміної та її школою, доводить, що педагогічна система включає п'ять структурних елементів: мети, навчальна інформація, засоби комунікації, учні та педагоги, а також п'ять функціональних елементів: дослідницький, проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський. Ці ж елементи є функціональними елементами індивідуальної педагогічної діяльності (гностичний, дослідницький, проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський), що дозволяє говорити про п'ять великих групах загальних однойменних здібностей, що лежать в їх основі.

Педагогічні здібності - це індивідуальні стійкі властивості особистості, що складаються в специфічної чутливості до об'єкта, засобів, умов педагогічної праці і створенню продуктивних моделей формування шуканих якостей в особистості воспитуемого.

Це визначення педагогічних здібностей може бути віднесено до всіх педагогам, незалежно від педагогічної системи, в якій здійснюється виховання (сім'я, ясла, дитячий садок, початкова, восьмирічна, середня школа, профтехучилище, вуз, аспірантура, виробництво), від предмета, який педагог викладає , а також від виду трудової або професійної діяльності, якою він навчає.

Здібності педагога ми розглядаємо як найважливіший фактор розвитку, формування здібностей учнів.

Виділяють два рівні:

1) рефлексивний (перцептивно-рефлексивні здібності звернені до об'єкта-суб'єкту педагогічного впливу і зумовлюють інтенсивність формування чуттєвого досвіду особистості педагога);

2) проективний (Проективні педагогічні здібності звернені до способів впливу на об'єкт-суб'єкт - учня, на його потребу в розвитку, самоствердженні, громадянськість і професійному становленні).

Педагогічні здібності забезпечують нагромадження плідної інформації про учнів, що дозволяє використовувати «созидающее» навіювання, стимулюючий формування самоконтролю і саморегуляції, забезпечуючи тим самим потребу учня в саморозвитку і самоствердження.

Педагогічна нездатність проявляється в тому, що педагог нечутливий до потреб і можливостей учня, до його сильних сторін особистості, діяльності, системи відносин, здібностей. Такий педагог у процесі навчання не накопичує плідної інформації, які забезпечують «созидающее», навіювання.

Якщо в структурі особистості педагога гармонійно поєднується кілька здібностей при провідній ролі педагогічних, то можна говорити про талановитості педагога. Поєднання здібностей забезпечує досягнення дуже високих результатів у педагогічній роботі

Педагогічні здібності виявляються в динаміці оволодіння знаннями, вміннями і навичками, необхідними для успішного виконання професійної діяльності.

Ґрунтуючись на аналізі загальних здібностей, можна виділити наступні показники рівня розвитку педагогічних здібностей:

1) успішний результат діяльності;

2) оригінальність, самобутність при виконанні роботи;

3) ступінь подолання несприятливих умов середовища;

4) швидкість оволодіння новими знаннями і навичками (хороша здатність до навчання в тій або іншій області).

Умовою цих показників є інтелект.

Інтелектуальні здібності вчителя - це властивості його інтелекту, що характеризують успішність інтелектуальної діяльності з точки зору швидкості та правильності переробки інформації в умовах вирішення педагогічних завдань, різноманітності і оригінальності ідей, темпу і якості навченості, вираженості індивідуалізованих способів пізнання і перетворення педагогічної дійсності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20539. Уравнение Беллмана для непрерывных процессов 92.5 KB
  Разобьем этот интервал на 2 интервала Рис Где бесконечно малая величена Запишем уравнение 3 на этих 2х отрезках Используя принцип оптимальности: 4 Обозначим через Подставив в 4 Поскольку значение от выбора управления не зависит то ее можем внести под знак минимума и тогда выражение 5 Разделим каждое слагаемое этого уровня на Перейдем к приделу при На основании теоремы о среднем значении интеграла на бесконечно малом отрезке времени Пояснение Рисунок Тогда 5а 6 полная производная этой функции. Вместо Полученное...
20540. Многокритериальные задачи теории принятия решений 31.5 KB
  Проблему решения оптимизационных задач с учетом множества показателей эффективности называют проблемой решения многокритериальных задач или проблемой векторной оптимизации. Формулировка проблемы оптимизации по векторному критерию была в первые сформулирована Вильфредо Парето 1896г. Таким образом проблема векторной оптимизации это проблема принятия компромиссного решения. В настоящие время можно выделить 4 подхода к основной проблеме векторной оптимизации: т.
20541. Множество решений, оптимальных по Парето 153 KB
  Пусть задача принятия решения состоит в максимизации двух противоречивых и не сводимых друг к другу. Кривая АВ определяет для рассматриваемого примера область Парето которая характеризуется тем свойством что любое принадлежащий этой области решения нельзя улучшить одновременно по всем скалярным критерием. Действительно выбрав произвольно точку М в допустимой области решения не лежащую на кривой АВ не трудно убедится что определяемая ее решению можно улучшить по критерию в точке и максимум в точке достигает максимума. Из сказанного...
20542. Основная задача управления 36.5 KB
  Пусть компоненты управления u представляют собой кусочнонепрерывные функции времени с конечным числом точек разрыва или параметрами. Значение вектора управления u принадлежат заданой допустимой области U uU границы которой могут быть функции времени. Задача определения управления гарантирующего выполнения ограничения1 является типичной задачей управления которую назовем ОЗУосновная задача управления.
20543. Геометрическая интерпретация ОЗУ 323.5 KB
  Пусть вектор управления U и вектор функционала J имеет по две компоненты: U=U1 U2; J=J1 J2 Управление принимает свои значения из области U а функционалы J из прямоугольника a1≤J1≤A2; a2≤J2≤A1 Задавая различные управления U1U2 из области U и используя уравнение процесса получим на плоскости функционалов некоторую область В. область U отображается в область В. Пересечение областей А и В это есть область выполнения ограничений при допустимых управлениях U. При заданной области допустимых управлений U реализуется область Au= А∩В...
20544. Методологические основы теории принятия решений. Основные этапы принятия решений 27 KB
  Процесс принятия решения является одним из наиболее сложных .этапы: 1 определить цель принимаемого решения 2 определить возможные решения данной проблемы 3 определить возможные исходы каждого решения 4 оценить каждый исход 5 выбрать оптимальные решения на основе поставленной цели.
20545. Количественный анализ при сбыте продукции 35 KB
  Предполагаемые объемы продаж по ценам: Предполагаемый объем продаж при данной цене Возможная цена за единицу 8 долл. 86 долл. 88 долл.000 Переменный расход 4 долл.
20546. Функция полезности. Определение размеров риска 29.5 KB
  Теория полезности позволяет принимающему решение влиять на результат исходов согласно своим оценкам полезности. Количественно рациональность выбора определяется fей полезности. Теория полезности экспериментально подтверждается в зче о вазах.
20547. Задача с вазами 30.5 KB
  В вазах первого типа их количество равно 700 вложено по 6 красных и по 4 черных шара. В вазах второго типа их 300 вложено по 3 красных и по 7 черных шара. Если перед испытуемым находится ваза первого типа и он угадает это то он получит 350 если не угадает то он проиграет 50. Если перед ним ваза второго типа и он угадает это то он получит 500 если не угадает его проигрыш составит 100.